Ще доля секунди -
й оновиться твій циферблат…
Хвилина мовчання - і світло проллється зі стель.
Ти випустиш джина з його найтемніших палат,
щоб вкрити морями
піски усіх спраглих пустель…
І там закричиш –
так протяжно… так глибоко й дико...
Маленька принцесо, яку віддала йому роль?
Чудес не буває. У світі, де око – за око,
зітри усі файли новин -
джин втрачає контроль
Сплячий джин, який втратив контроль, страшна річ.)))
Неординарна Ваша творчість, складна, не всім під силу включити такий рівень свідомості (чи підсвідомості), щоб відчути все мереживо образів в єдинстві. Заздрю "сприймачам".
Дякую!
Так - піддаватися джину? Ніколи.
Віддавати душу? тим більше ні.
Віють фантазійні кольорові тумани-блукачі...
Не піддаваймось ілюзіям його... Наталі.
Красиво.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую ВАМ,Менестрелю,за чудовий комент(вибачте,що трішки з запізненням) :
Мабуть не одну білу кобилку прикінчив...
Може,краще припнути?
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну,власне це може стосуватись кожного з нас...іноді ми відпускаємо всі свої сили,всі світлі резерви душі,сподіваючись творити добрі справи,та не завжди це так виходить... Щиро дяку. тобі,Ліно