Заблукав між спогадів, заблукав
Де ще біль розлучення не спіткав,
Де пташам беззахисним у гнізді
Небові безхмарному я радів.
Заблукав між спогадів, заблукав
Де гойдало мріями юнака,
Де душа закохана – два крила,
Де усе ділилося пополам.
Заблукав між спогадів, заблукав
Де вже світ притримував за рукав,
Де нітились стишено кольори,
Де із мрій осипався давній грим.
Вже несе до пристані течія,
Все прожите – піснею у гаях,
Уже більше спогадів, ніж надій,
Та душі наказую: « Молодій!»
І вторю я спогадам: «Тихо спіть!»
Бо тепер ціную я кожну мить,
Бо ще справ незлічено на кону,
Лиш би стало силоньки й талану!
За науку дякую щиро вам,
Та доріг без терніїв не бува.
То ж беруть дорожнього на приціл
І набутки новії, і синці.
Витканий неспокоєм мій мотив –
Доки буду дихати – буду йти!
Так натхненно! Весни вам в серці завжди, сонячної, замріяної, теплої, закоханої
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мар’яночко, з святом Вас! Наказую жити довго і щасливо! Якщо мене підтримуватимуть такі вродливі і талановиті жінки як Ви - все буде гаразд! Спасибі Вам!
Авторитарно Ви з душею та зі спогадами!
Хороший вірш! Мудрий! Розпач за минулим - марна річ, жити теперішнім і майбутнім, коли "осипався грим мрій" - це і є мужність... повсякденна... буденна...
"Силоньки й талану" Вам!
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний Вам! Дуже приємна несподіванка - Ваш коментар. Прочитавши Ваші твори, зримо побачив велику різницю між рівнями поезії.Ваша - гостра,разюча, бойова! То я і не сподівався на Вашу увагу...
З наступаючим святом! Добра і радості!
