Заблукав між спогадів, заблукав
Де ще біль розлучення не спіткав,
Де пташам беззахисним у гнізді
Небові безхмарному я радів.
Заблукав між спогадів, заблукав
Де гойдало мріями юнака,
Де душа закохана – два крила,
Де усе ділилося пополам.
Заблукав між спогадів, заблукав
Де вже світ притримував за рукав,
Де нітились стишено кольори,
Де із мрій осипався давній грим.
Вже несе до пристані течія,
Все прожите – піснею у гаях,
Уже більше спогадів, ніж надій,
Та душі наказую: « Молодій!»
І вторю я спогадам: «Тихо спіть!»
Бо тепер ціную я кожну мить,
Бо ще справ незлічено на кону,
Лиш би стало силоньки й талану!
За науку дякую щиро вам,
Та доріг без терніїв не бува.
То ж беруть дорожнього на приціл
І набутки новії, і синці.
Витканий неспокоєм мій мотив –
Доки буду дихати – буду йти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649220
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2016
автор: stawitscky