Я ніжно , мовчки
доторкнусь руки твоєї,
Відчуєш серце
переповнене коханням,
Всю ніжність , до краплиночки,
душі моєї...
Чому огорнута твоїм
сумним мовчанням ?
Не вимовлене зрозуміти,
вірю , вмієш ,
Що поселилося гірким
у серці трунком .
Переплелись в єдине
почуття і мрії...
І сльози падають
солоним поцілунком.
Гарно, правда, трохи сумно але...(серцю не накажеш). Я все розумію, і коли тобі від того легше, а я тебе добре знаю, то пиши, що ж тут такого, дуже гарно,все до єдиного слова, чесно. Дякую...
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі,моя дорогенька!!! Кому ж знати ще як не тобі!!! І дякую за розуміння!!!
очень чувственно, печально и красиво...
но почему звучит только одна тема, Нино, и в одной и той же тональности?.. стоит ли ограничивать себя так?.. не знаю, но мне кажется, что настоящая поэзия не должна страдать маниакальностью и мегаломанией, жизнь это не только любовь, а поэзия это жизнь. удачи Вам.
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А сльози...таке життя.Нехай у Вас не буде таких сліз...ніколи.Весни Вам сонячної,ніжної!!! 
Кому ж знати ще як не тобі!!! 
Дуже журливо, але ж як чудово сказано... 
