Личить так тобі, панянко мила,
цей рудий, що майже вогняний!
Осипа Музи́ка знов красивий
золотом твій танець запальний;
той, що па виводить вітровійно,
з вальсу плавно в сальсу - лиш гайне!
(в ритмі Сонця Вітер мелодійно
Осінь в парі в шал п"янкий веде..)
Ти ж йому всміхаєшся звабливо,
лист-серде́чком зрониш на плече
і кокетливо, чуть-чуть грайливо,
прошепочеш в вушко: "хочу ще...."
Ошаліє від твого зізнання!
Розкуйовдить хмари! Гір верхи
залоскоче й їх терпке мовчання
до твоєї покладе руки.
Ти уміло пальцями прове́деш
і торкнеш таємної струни -
сум легкий в звучання сфер повернеш,
літнім мріям вручиш теплі сни....
Й світ з тобою попливе граційно
в танці вічнім незворотніх змін.
І притихне Вихор благовійно -
вловить тихий Часу передзвін.
Жовта-жовта все ж зажура в тебе -
листям мокрим зваба опада....
...Та чому цей впізнаю́ сум в себе? -
Видно просто й я (в душі) руда!
Фіно, прекрасно як!!!Пророкую собі гарний сон, після такого вірша....
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Руду панянку в сон? ..трішки зі спізненням, але вже в дорозі (відправила )
Лише приємних снів вам і спокійних ночей, Олеже! Дякую за незмінно теплі відгуки
...забула старого волосюгу - не заодиш-ш 
Дуже красиво. 
Рада тобі 
