UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Уляна Яресько: Ой, мольфарику, мій ворожбите… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Близнюк Алла, 05.12.2015 - 22:01
Колоритно! Буденність Вас точно не з`їла, і навіть не надгризла! Тримаймось! 
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!Сподіваюся, так і є 
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!!! Якось так вже вийшло в мене по-магічному...  
LIRA, 18.08.2015 - 16:04
Намольфарили - начарували що аж дух перехоплює від краси слів та образів!А ще як мені оце"не згубити себе до останку, відшукати назначену суть ..." тепер актуально - просто в яблучко))  
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це актуально для більшості людей... Особливо для тих, які шукають себе все життя, розвиваються. Дякую за Вашу увагу, мені вона дуже дорога. 
Ілея, 18.08.2015 - 15:06
Та Ви спражня гуцулка,мольфарка,що сидить на полонині і читає своі побажання...Неперевершено!  
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, так, гуцулка-галичанка 
джива, 18.08.2015 - 09:04
Джива уміє перетворити соковите гроно зразу на вино. Воно п’янке і не брехливе, а текуче по серпневому лону кримської Алушти.Де вона зазвичай віпочиває. Тяжко дається той відпочинок. Але ці людини прагнуть нажитись тут на обіймах моря кримських прерій, за рахунок запалу таких глупинь як вона. Коли кланяються доземно рожеві персики, все ще не віриться що перебуває у земній оболонці… Одночасно здатна чавити зі смаку бурштинових гронок виноградний хміль у живе вино! Червоніє воно і точиться мов кров....А чомусь заземлені Кримчаки, корінні поселенці Тавриди, ще з діда прадіда люблять перепровіряти світ. Може на правдивість, ХТО тут Батько, а ХТО Син Господній. Віками доводять собі та Світові.Зводячи рахунки ще від часів Антів. Вічна мандрянка ДЖива серед гомінкої касти землеробів та гендлярів, не хвалитися – бо проста посередність серед майстрових. Та,….ще й жінка. А вночі її також мітять комахи, їдять довгоносі комариці.Щезли б. Так дошкуляють оті сусідки по тимчасовому притулку для пониклих та убогих, нікуди не втечеш… з цього матеріаліті. Вона ніби істота чи прибулиця, зайва людству чударка в кримських преріях. Вже не один рік товче земний турбулент! Звісно хотілось би у минулих життях, таємничо перестукуючи дерев’яними підборами плити по бруківці справжньою павою під парасолею. У супроводі служаків, одарених її поглядом, коли завмирає в злеті кольорово пухке махання опахал. Цього разу лікарка казала що, невпинно зростаюча дісплазія швидко зїсть внутрішність. притаманна часу =метаплазмія=, справді й схожа на вогкий китайський шовк, мучить її тіло ночами. Перекроївши по своїм, путаною лякливого на звук - раку. Востаннє треба надихатись морем…Тому не полишають уяву городянки ДЖиви прозеленкуваті каплі Прозорого Фіоленту. Тільки цей мис, справжній лицар її думок, не омине легенький проблиск жіночого шарму. Загублений колишніми Таврами рай, полосує насолодою її тіло. Тайний камінний коханець пестить поставу струнких ніг, ще умілих в управності рух Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
навіть і не знаю, що відповісти... всі жінки трішки мольфарки (окрім тих, кого з"їла буденність разом зі взуттям )
Уляна Яресько відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
треба подумати над цією пропозицією... я далеко від моря (як і від Карпат, до речі), але ніщо не завадить мені зануритися у нього уявно...дякую 
джива, 18.08.2015 - 07:41
Ось, де колорит. Такі диво-словеса у вас, шановна!Можна їх слухати і без віршу
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
Прекрасна поезія - крик душі! 
