Ніч. На кухні капає вода.
Вона сидить гола біля причиненого вікна.
Мовчить. Дивиться на вогні.
Чомусь згадалась фраза: "Ні брехні".
Як давно то було.
Ніч. На кухні все ще капає вода.
Звук відбивається мурахами на тілі.
Якби вона могла, то б вистрибнула і злетіла.
І її голе тіло для цього міста не біда.
Ніхто не помітить.
Ніч. Кухня. І так - вода.
Тіло пахне солодко новим гелем.
Хто-зна про кого писав Бумбокс "Вона одна".
Але звук розходиться від програвача по-паралелі.
Протяг торкається її плеча. Вона одна.
Більшого не треба.
Ніч. І знову ж кухня, і вода.
Все, що вище 5-го видно лише Богу.
Її шкіра не любить сонця. Вона - бліда.
Кіт перебігає навпростець дорогу.
Аби не було машин.
Ніч. Вкотре кухня. Вкотре вода.
До свідомості доходить, що варто замінити кран.
Вона ззовні така красива і молода.
А всередині вже стільки незагоєних ран.
Не. Шкода.
