І знову дощ пофарбував слова
У ту красу,що лишилась в століттях.
Співала тихо Мавка лісова,
І сльози свої лишила на віттях.
Самотній дощ...Хіба б він не хотів
До вуст її торкнутись чоловіком?
Натомість між скалу якось забрів,
І лишився струмочечком навіки.
Самотній дощ...Сльозиноньки пролив.
Гадали всі,що лиш сміятись вміє.
Він Мавку лісовую полюбив.
А чи зізнатись їй колись зуміє?
Хто пив з струмочку-іншим вмить ставав,
Ніжнішим,милий,люблячим.Всміхався...
Той дощ самотній Мавку покохав.
Хто пив з струмочку-щиро зізнавався
В коханнячку...О,дощ,тебе люблю.
Зізнаюся,хай всі мене почують!
А ти кохаєш Мавку?Скрипалю
Замовлю пісню.Хай хоч зорі чують!..
Та ти пройшов.Ні слова.Я сама
У лісі тім.Не Мавка...Я людина...
Я змерзла...Ось іде стара зима...
А ти залишся трішки...На хвилину!
Я всі вірші тобі давно!..А ти?..
Хіба цілунку на прощання досить?!
Я так тебе благала ще не йти.
Та серденько красуню з лісу просить!
Вона ж негарна!Справді!..Подивись
На мої коси,на вуста,на очі!
Озвись мені!Коханий,та озвись!
І знов без тебе дні мої і ночі!
І знов без тебе буде ця зима.
Струмочок перемезне...Пересохне...
Я плачу!Я без тебе!Я сама!..
Ані пташина в лісі тім не тьохне...
Залишся.Поцілуй.Чому вона?
Зі сліз моїх вже море пресолоне.
Я в морі тім...Вже не торкаюсь дна.
І в нім вода холоне і холоне!
Прийди!Врятуй і ніжно обніми!
Хіба вона тобі вірші писала?!
Це я!Це в них завжди лиш ми.
Вона про тебе й думати не знала...
Самотній дощ...Як та моя душа.
На хвилечку спинись.Зайди у хату...
Та я тобі чужа...Чужа...Чужа...
За ту любов ти платиш таку плату?
Нехай...Нехай...Ти іншу покохав.
Негарна Мавка з синіми очима.
Я вже стара?Колись ти цілував...
Та півстоліття тільки за плечима.
Мене коханий кличе ночувать
У наш будинок,з ліжечком тепленьким...
Як добре...Він не може всього знать...
Мого кохання...Із дощем рідненьким.
Ще невзаємне.Що ж ,ну що ж!Нехай!
Зайду в будинок.Сяду я на ліжко...
А ти її...Ту Мавку...Покохай...
Хай зорі вам постелять двом доріжку.
Ти поцілуй...Не хоче?Не журись.
Ця Мавка буде жити вічно в світі.
Та долі ваші разом не сплелись.
Твоє кохання їй не зрозуміти...
.
Одивила дощ, розтопить і лід! Отака у нас Віда! 
