Березень,холод собачий,
Вимерзла озимина.
Схудлий заєць полем скаче,
Ворон одинокий кряче...
Отака весна.
Вітер злий зі всіх кутків
Вимітає зиму,
А в душі печаль віків
І нудьга без гриму.
Душечко моя,душманко,
Як тобі вгодити?
Може кинутись під танки,
Чи вином залити?
Все тобі не так вже зранку
І до вечора не так...
Догризай вже до останку,
Залиши один кістяк.
І,нарешті,будеш вільна
І змахнеш крилом -
Попід стелю у неділю,
У вівторок напролом
В небо вилетиш вікном.
Воля,воля! Світ широкий,
Радість неземна!..
І якраз на суд високий
Залетиш дурна.
І спитає Цар Небесний,
Усеправедний Суддя:
"Розкажи-но,душе.чесно
Що ти хочеш від життя?
Що тобі для щастя треба -
Дна морського,суші,неба?
Можу дати хист поета...
Хочеш в жабу поселю?
Будеш серед очеретів
Квакати вінки сонетів...
Заживеш - кум королю!
Хочеш - в шахту аварійну,
Чи солдатом в бій нерівний?
Що не скажеш - все зроблю!"
Що ти скажеш Всеблагому?
"Ой,помилуй, ой, прости?!"
Тож сиди вже краще вдома...
Ще не вечір, ще терпи.
Вітер нишпорить круг хати,
Ніби продзагін,
А душа бажає свята
І нічого
навзамін.
Такий стан напевно всім знайомий, навіть якщо і за вікном все ніби має тішити очі. Подумала про жабку, і душа одразу посміхнулась..від переляку Чудовий вірш, Михайло!
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Юліаночко.А якщо вірити казці,то жабка це зачаклована принцеса
В мене також нерідко буває такий настрій...Мабуть, це від самотності(по крайній мірі, у мене так). А вірш - прекрасний та довершений.
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Іринко.Вибачаюсь - тільки тепер побачив Ваш коментар.Від таких настроїв я рятуюсь тим,що беру лопату і ковиряю нею планету Земля,або "отрешенно" перебираю слова,наче камінчики на березі моря,особливо люблю ті що схожі(римуються).І зазвичай попускає.Я розумію,що можна знаходитись у натовпі людей і відчувати себе страшно самотньою...
Ох, вже ця вередлива душа!.. І сама не знає, чого хоче... Та хочемо того, чи ні, мусимо їй усіляко догоджати. Сподобалася Ваша іронія!
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Наталю. Таке щось як найде,буває,то немає ніяких ліків,доки не скинеш все на папір...Тоді попускає Де Ви такого янгола відшукали,чи це душа летить?
З Великоднем Вас. 
Ох, вже ця вередлива душа!.. І сама не знає, чого хоче... Та хочемо того, чи ні, мусимо їй усіляко догоджати. 
Сподобалася Ваша іронія! 
