Так починається поезія?
На початку минулого століття хлопець покохав дівчину і написав про це багато-багато віршів. Мали місце численні самоповтори, не всі речі були однаково сильними. А звали юнака Олександр Блок.
Інший поет тієї ж доби безуспішно намагався «не притуплювати біль горілкою» , а також дозволяв своїм персонажам говорити вільно. Наприклад сподвижники Омеляна Пугачова, дізнавшись, що Катерина Друга збирається їх виступ «подавлять», сказали в риму, ким вважають сексуально розкуту імператрицю. Перечитаймо Сергія Єсєніна.
А серед крилатих фраз кумира кількох поколінь Андрія Макарєвича є й така: «Давайте делать паузы в словах!»
Юрій Матвійчук робить паузи між словами. Не тому, що не знає інших розділових знаків, крім трьох крапок. Просто ґрунтовна музична і художня освіта подарувала розуміння, що вербальний спосіб вираження не є ні єдиним, ні найкращим серед спроможних відтворити палкі почуття та образне мислення сучасної молодої людини. Внутрішній світ ліричного героя досить багатогранний. Тут і роздуми про мистецтво, і активна громадянська позиція( прикметно, що автор, чий доробок змушує згадати майстрів слова російських чи російськомовних, спробував поставити себе на місце діячів українського Розстріляного Відродження), і щоденник пристрасного романтика.
Що переважить: проза побуту чи поезія любові? Значною мірою це залежить від нас, читачів, від нашої реакції на книгу. Автор запрошує до інтерактивної розмови.
Вікторія Климентовська
