«Люблю я те, що не любити важко…»
«Село поліське»
Я душу одягну у вишиванку
І українською скажу тобі -
Люблю! Мій рідний краю, де щоранку
Я сонце бачу в небі голубім.
І трави, що гойдаються на вітрі,
Простори, що півсвіту обняли,
І краєвиди, що неначе титри
Летять. Летять, як з вирію бусли.
Я вас люблю, ліси і чорноземи.
Чому душа в сорочці, а болить?..
На серці плачуть втомлені дилеми.
Крізь душу голка шиє білу нить.
Гарно і щемно, з любов'ю і тугою... Хочеться, щоб душа не боліла, а раділа за рідний край!
Тамара Васильєва відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Наталю...Це я в поході написала, в отій красі, що ти бачила на "Однокласниках" і одночасно в руїнах Чикалівського гранкар'єру, серед сміття на місцях відпочинку, а дещо і від нас залежить...
Дякую!
Хочеться, щоб душа не боліла, а раділа за рідний край! 
