Надворі ледве звечоріє,
Легкий туман впаде на став.
Як тільки вечір посивіє,
Повіє пахощами трав.
Запахне м"ята - прохолода.
Окута степ стійкий напій.
Вдихай чи пий- це насолода.
Хмільне вино моїх надій.
Упав крильми у трави вітер.
Погладив ніжно ковилу.
На землю збив із квітів бісер.
Пробіг по річці, як по склу.
А коли вийде місяць в небі,
Зірки зберуться погулять,
То полетить, неначе лебідь,
Оцей бешкетник спочивать...
Люблю дівчат за їхню вроду,
Це як нектар в любу погоду,
Та зніме з Вас порою втому,
Коханой всміхнене лице,
Забудь за водку і сальце,
Коли цілуїш це лице...
Ну а коли впіймав колоду,
Тоді тягні вже на природу,
Нехай вже біга по городу,
Коли вже сяде відпочити,
То дай водички всеж попити,
Цицки теж можеш їй помити...
Як станеш ніжно цілувати,
В колоді талію шукати,
Що бог послав те й шанувати.
Любителю повної пазухи
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно змальована картина природи. Так і перекликається з класичним:
-Люблю українську природу
гарачий борщ, холодну воду,
І бабу, товсту. як колоду
І ліс і поле і ставок
І повну пазуху цицьок.
Спаодобалося, бажаю подальших творчих успіхів!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно сказали. Тільки знаю, що не всім подобаються баби, що, як колоди і з великими цицьками... Може, вам?
