ти вимовляєш мені кожну з пір року,
стискаючись в ніч
відказую стислими переказами бувалого.
вокзали мають в своїх підлогах
схови перебирань назавше.
моїм творінням був ти до сходження,
кожною літерою помножений на мене
окремо будучи плекаю крона твої
і коріння
розливаючи мир на війни
цвітучи десь в тобі бузково-
моя мова
вже скоро
не знатиме інших імен...