Нас літаки розносять крізь тумани
і потяги під нами стугонять.
Та білі плями ми шукаєм марно -
в науці вже нема таких понять.
Стомився світ народжувати диво,
примхливість розуму не має меж.
Та знову ми женем понад обривом
і прагнем екстремалу. Але все ж...
Ні шал новин, ускладнення застуди
вже не страшать. У плетиві доріг
боюсь хвилин байдужості до чуда
народження ранкової зорі.