натхненне осягнення твоїх доріг думкою
коли тисячі поглядів перетворюються в непоміченість.
всі перелічені імена раптом важать не більше позіху,
я беру тебе в позику наче з задумом не повертати.
мир розпочато поза болотом умовностей,
образи твого голосу й слів розгалуження
бачиш, я швидко від світу одужую
і надоложую десь забиту камінням себе.
небо слабке обезсиллям втішає і спокоєм,
доки є принаймні знання про прийдешність,
я воскресну сама і тебе воскрешатиму
цятами єдності і чекань.