Наберу зірочок у пригорщі,
Заночую хоч раз на горищі,
І не лоскочуть вікна дощі,
Але співають стиглі вишні…
Спати подалі від осінніх думок,
Випустить пару, по під дашок,
А може сивий станцює димок
Розгорнуть щілини карту зірок…
І просто млість ...
Моє ім’я чомусь вирветься з того боку,
Знадвору,
З оселі зірок,
Моє ім’я сказане по інакшому,
Можливо одними вустами,
Можливо на спітнілому люстрі
Я прочитаю його
За цівкою світла,
За тином звитим з часу і зіркового коріння...
Мої вуста…
Торкни мене …
Простір цілунком перетни…
Диханням познач себе на моїй щоці,
На пульсуючій жагою скроні, на зап’ястку…
Такої млості не знав ніхто…
Твої вуста
Ледь розхилені.
Дихання дрімає...
Скуйовджені мрії мене піднімають,
Беруть за плечі,
А я жадала втечі…
Бо птах любовне послання вже ніс,
Шумів за рікою ліс,
Спати, спати, аби світ туркотів,
У вісні час не зрів,
Не йшов нікуди, не ріс…і десь під сонцем,
Входячи в раж,
Кружляв би час
Навколо нас.
І серед ночі голосом тихим зір,
Мов ситий звір,
Кликав мене, гукав,
І млів,
Коли неба торкав,
Знаходив мене під боком,
Туливсь міцніше…
І спати, спати,
Аби час вколисати…
Приспати,
Щоб він не зрів, нікуди не йшов і не ріс…
Заночую хоч раз на горищі…
24.11.2012р.
горище... давно хочу написати про його таємниці... бачу цю казку... тому, Віточко, Ваш намір мене зачарував уже заголовком...
прекрасна хурделиця із вишневих пелюсток (і черемхових...) вийшла у Вас... хоч у Вас вишні стиглі співають, а я бачу пелюсткову вишневу заметіль... отака картинка... недоречна, але явна і зрима...
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, на горищі є багато таємниць, казкових, дитинячих, милих, згадок...
Чомусь він мене чарує і чудує одночасно... чудно було в дитинстві залазити, знахідки знаходити...кошенят , чи то якісь просто старі речі, книжки.. все таке нюхальне, пилувате, важке і велике чомусь і сірувате... сіном пахне і медом і все таке важлиииииве! аж дух перехоплює від того всього...чудернадського скарбу в чемодані, який не відмикався, але торохтів речами...так що там було, ніхто не знає, а ще там були яблука сушені і зкрючені, так от там ще й ними пахло...мишу бачила, ні чула, вона просто під моєю долонею попід сіном пролазила - страшно було і лоскотно...
Мо з отого горища і зірку свою дістати змога буде.
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валюша, зірку дістати - легко, вони ж самі в ті щилини зазирають, промінці сунуть, ось одна мене за носик торкнула, ось інша лізе до щічки, так тільки виберу яка до смаку... Дякую, що з веселим відгуком прийшла.