Щось написати кажуть легко,
Та це - насправді є не так,
Писати можна слів багато,
Та основного в них нема,
Натхнення дама є примхлива,
Не любить частої хвали,
Буває зникне на хвилину,
А часом може й назавжди,
Піде далеко, світ за очі,
Ніхто про неї не спита,
Блукає в нетрях серед ночі,
Одна шукає там добра,
Самотня, немов дикий вітер,
Зненацька тихо промигне,
Зачепить струни, серця віти,
І душу чиюсь сколихне,
Як грім в погожу, ясну днину,
Як сонце променем своїм,
Воно постукає у двері,
У твій закритий на ключ дім,
Попросить переночувати,
І ти її таку прийми,
Ти не дивись, що не багата,
Обшарпана і без краси,
Це зовні так,
Це лиш картинка,
Це перше враження, обман,
Якщо зумієш їй вгодити,
Це твій назавжди талісман,
Образиш—навіть ненароком,
Чи скажеш щось, не так, як слід,
Піде, ти навіть не помітиш,
У свій чарівний,звичний світ.
ID:
364904
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.09.2012 11:06:54
© дата внесення змiн: 18.09.2012 11:08:42
автор: Кіра Рубінова
Вкажіть причину вашої скарги
|
