Коли тремким теплом вино по тілу,
Коли думки клубочком видним ледь -
Душа береться згоювати віру,
Промінчик світла на протухлу твердь...
І небо, ніби, просуває хмари
В куток далекий - не узріти б край!
Єство береться злагодою марить,
Допоки плівка тужить глухо "Скай"...
І межи пальці жебоніють ноти,
Вбираючи у себе вогко сіль.
Хоча б на мить не думається "хто ти",
Коли вином по тілу теплий хміль...
(19.08.12)
Перлини в Твоїх віршах заворожують, як диво,
і я, високу цю поезію читаючи, щаслива.
А в небо, що загнало хмари в далечінь,
Ти серцем і душею лебедем полинь.
Коли тремким теплом вино по тілу,
Коли думки клубочком видним ледь -
І межи пальці жебоніють ноти,
Вбираючи у себе вогко сіль...
ЦІ РЯДОЧКИ ПОПАЛИ ПРЯМО В ЦІЛЬ!
Мені прочиталося - хоч би на мить не думалося "Хто ти?.." Але то таке.
І межи пальці жебоніють ноти - неймовірний образ! Ти просто сиплеш перлинками, Лесенько!