Одного разу уявив твій день…
(Чи спробував, принаймні уявити…)
Хоч я не знаю як, коли і де…
Та й не мені, мабуть, про це судити…
Ти станеш зранку, спинку розімнеш,
Відкриєш очі чашечкою кави,
Дітей розбудеш, нагодуєш і збереш, -
Все під контролем – ти не ловиш ґави…
… У Львові корки – знову всі стоять,
Ти зиркаєш у дзеркала навколо,
У дзеркалі – дві пари оченят, -
Кому в садочок, а кому до школи…
Ти зустрічаєш погляди дітей
І тішишся, знайшовши в них відраду,
Забувши вмить про корки, про людей,
Про те, що хтось давно сигналить ззаду…
…Ти знову залишаєшся сама,
Та головне, щоб не сама з собою…
Не думати! На це часу нема!
Ти в справи поринаєш з головою:
Під’їхати, домовитись, знайти,
Сплатити, вибрати і встановити, -
Усе це можеш вирішити ти,
Не можеш лиш забути і змиритись…
Маленька ніжка тисне на педаль,
Летить MATIS пісочний через місто…
Ховаєш в собі біль, ховаєш жаль,
Втікаєш геть – тобі у Львові тісно…
Біжи ! Європа жде тебе давно.
Ти ж бач – уся приперлася до Львова
По тебе. І тобі не все одно,
Я знаю… Ти до цього вже готова…
Помчати! Полетіти! Попливти!
Зануритись в адріатичні води,
Зустріти знов акрополь і мости
Через Дунай… Відчути дух свободи!...
Де б ти не була, на якій межі,
Чи на Мальорці, чи на Санторіні, -
Промінчиком з’явися в мережі,
Щоб розігнати усмішкою тіні…
25. 06. 12р. Corvin
