У Марини іменини гостей повна хата,
Пруть гостинці, хто що може, вона всьому рада.
Ось свати вже на порозі, сват цілує в губи,
Нехай дивляться, хай заздрять для неї всі люди.
Прийшли куми, кум, мов сонце куму обнімає,
А вона для нього в очі щиро заглядає.
А сусід Іван і годі про те говорити,
Ладен свою сусідоньку на руках носити.
На столі ікра червона, ківі, ананаси,
Не скупилась вигрібала всі свої запаси.
Ковбаса, рулет, холодне, огірки, салати,
Просить їсти, просить пити, вміє пригощати.
А сама аж вся сіяє, макіяж, вбирання,
В перукарні була перша, дуже птаха рання.
Прийшли діти, дочка, зять, а з ними онуки,
Зять вітає свою тещу, ще й цілує в руки.
- А це мамо подарунок для вас лиш від мене,
Щоб частіше ви дивились в дзеркало на себе.
- Чи у мене любий зятю дзеркала немає?
Воно є у кожній кімнаті з часом все минає.
Як була я молодою, як пташка літала,
На все час був в мене зятю, без дзеркал сіяла.
Заплету я русу косу підфарбую губи,
Закохувались усі хлопці, заздрили всі люди.
Та минають роки швидко і краса минає,
Старість в вікна не вгаває усе позирає.
А так хочеться вернути оті юні роки,
К бісу були б макіяжі не було б мороки.
А тепер вередувати нема сенсу сину,
Треба мене пригортати, як малу дитину.
Хоч я кожен день працюю на вас всіх гну спину,
Чоловік давно забув про свою дружину.
Хоч роки спливли та годі не хочу це чути,
Хочу я такою завжди чарівною бути.
Щоб горнулися до мене не в літах мужчини,
На обійми в мене ті ще знайдуться сили.
ID:
347744
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 02.07.2012 21:57:38
© дата внесення змiн: 02.07.2012 21:57:38
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
