|
Простір наповнюється тишею, біля скроні пропливають німі паперові кораблі-привиди..вони перевозять малі оберемки чогось в'язкого, з гірким мабуть присмаком..і ніякий там не шоколад, дзуські, кораблі мої білі, без крил та літають, без вітрил, щоправда, та іноді зсипають з своїх плечей (а чи є у них плечі? У моїх снах є..нічого неможливого, нема граней, нічо нема, тиша.німа тиша) у мої вуха спогади.останні беруть кувалду й довбають якісь проміжні мозки, мозочки й інші конструкторські деталі, і проникають до півкуль.там щось пронизливо дряпають на звилинах, заводять якусь пластинку і це все спогадське гівно опадає до моїх солодких..(ням ням тьфу гівно) дрімів наче перший сніг у березні, так-так, не у грудні, не у січні і навіть не у лютому,а у березні. (бо ж ніяких граней, ніяких обмежень).
І от сиджу я на даху, сиджу у шапці й рукавицях ранньою весною, а попід ногами..там,на шаленій висоті паводок..гігантський потоп..,а сонечко світить..пливуть ліхтарі, чиїсь панчохи, навіть динозаври бігають, мені стає жарко, я бачу твої сині капці і втоплені книжки (це ж сон, і зір у мене там просто "Бінокль між бровами"..і тут підходить хтось..жабрами,шмабрами,шкірою,спиною,нюхом і підсвідомістю я відчуваю,шо то ти...ти підходиш, кладеш свої теплі руки на мої плечі, ніби обіймаєш, а насправді душиш і позбавляєш мене можливості доторкнутися до твого обличчя..мені не страшно померти, я навіть цього невбагненно бажаю цієї миті, і тут ти перевіряєш чи я не птаха, штовхаєш униз,а я не птаха,я навіть плавати не вмію.я тону...ніби засинаю..прокидаюся навпроти чиїх очисьок і плавників, хтось сипе якесь їдло на мою голову, скрізь водорості і камінці,я під водою, я не гину, я в акваріумі, я риба. Риба з твого акваріуму.
Ти споглядаєш за моїми рухами, підсипаєш мені їдла і вітаєшся, щось мовиш невідомою мені мовою...я риба.у мене є зябра, і дихаю я якось дивно, наче на мене вантажівка наїхала та не задавила..я бачу твою подружку..вона прийшла до тебе додому і посміхається твоїй мамі.твоя мама любить її..а я риба.тупа німа риба, як і тиша у моїй кімнаті, поки я сплю і хтось шкрябає мої мізки...музика.,якась музика.прокидаюся...музика не у сусідів,а у моєму серці..мелодія ,яку не наспіваєш , ніби купа залізних гномів фігачать хард рок. Доброго ранку.
ID:
340649
Рубрика: Інше
дата надходження: 29.05.2012 21:06:55
© дата внесення змiн: 29.05.2012 21:06:55
автор: скло вітрин
Вкажіть причину вашої скарги
|
