"Хрущі над вишнями гудуть"
Так, як і двісті років тому...
Плугатарі лишень не йдуть
І спів дівчатам ніпочому!
В потузі зморені сади
Усипали гілляччя цвітом.
Гудуть хрущі на всі лади
Чи то над серцем, чи над світом...
Так стало сумно на душі
За всі дива напівколишні.
Та все ж... іще гудуть хрущі -
Цілують розпашілі вишні!
(27.04.12)
Якщо сумно на душі? Що тоді, співати? Ми ж не птахи, а люди. Хоча душа наша наче у птаха, тільки з одним крилом.
Зрозуміє та людина, якій було так само сумно.
Лесю, твої вірші
Хрущі гудуть...
Хрущі - не бжоли.
Гудуть і там, і тут,..
(Та меду не несуть),
а ми все бідні й голі,
Ніяк не виберемось з пут.
Душею сірі й духом кволі.......
Класики на те і є щоб нам не лише про хрущів, плугатарів чи іншу бувальщину у них вичитувати. Але затими словами не лише слова!
Набагато змістовніші образи створені ними, їх слова не потребують конкретики.
Так стало сумно на душі
За всі дива напівколишні...-
Та все ж... іще гудуть хрущі -
Цілують розпашілі вишні! - Так сумно-ностальгічно...Давно вже минули ті часи плугатарів та вечорниць...Тільки й залишилися згадки,що у переказах та піснях...