Нам іноді бракує гарних слів,
бракує ласки, усмішок, уваги,
бракує певності і просто рівноваги –
натомість маєм без числа вузлів!
Стільки наплутано їх долею, що й ну!
Та ми простуємо все далі, далі, далі…
І губимо в слідах свої сандалі,
і вітрякам розв’язуєм війну,
як Донкіхоти. Та в усіх літах,
в усіх дорогах і на всіх стежинах
життя чудове… Друже, дорожи ним,
як небом дорожить крилатий птах .
Бо в ньому ми (підводим резюме)
в графі прописані із штампом «тимчасово».
Шукаємо порядність, честь і совість -
нас щастя, думаємо, вибере саме.
Коли б не так! Наївні простаки!
Спокійні тільки ті, що за межею,
та ще, напевне, в світі цім блаженні.
Всі решта – ті, хто не без гуль – таки!
21.01.2012
Ваші вірші, Олено, доводять силу поезії. Бо саме таким поетичним словом, безумовно талановитим, можна торкнутися глибин душі. Я взахваті від вашої поезії. Дякую
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тамаро! Дуже зворушливо читати такі рядки. Нещодавно побувала в доньки у Вінниці. Від неї почула:"Мамо, якщо завдяки тобі хоч одна людина полюбила поезію, значить ти займаєшся потрібною справою". Хочеться вірити! Дякую! Успіхів!!!
