малювати словами повітрям картини
малювати словами тебе
гарячими подихами зігрівати паростки
я сію під вікнами зерна надії щоб вони проростали
веснами теплими під нашими віями
під нашою ковдрою трохи гарячою трохи затерплою
від червоного напівсолодкого
як добре що ти у мене є
кінчики пальців дихають ароматами стиглих помаранчів
я навмисно не викидав їхній одяг у смітник
щоб цей аромат жив у мені
перебував там трохи довше
cкажи привіт цим дням убивцям ночі
цим повіям що з'їдають тіло із середини кожного
без винятку
один два три
відчуваєш як вони утікають на захід
перетинаючи кордони зимових світанків?
тримайся міцно за небо як тільки зможеш собі уявити
щоб не упасти
щоб не залишитись назавжди у слові
адже тобі не дано відчувати твердь під собою
ангели не уміють літати вище баченого
я не вірю
