Мені так добре зараз, м'яко...
Навколо тиша, спокій спить...
А за вікном - дрібненька мряка,
Ледь чутно листя шелестить...
Осінній вечір кинув штори,
Тепло розбіглось по хатках,
Закутались у хмарах зорі,
Вмостилась ласка в подушках...
На склі промінчик колихнувся
Моїх солодких юних мрій...
Прилинув сон і доторкнувся
Устами ніжними до вій...
Споглядається така собі Ваша еволюція у Ваших творах: спочатку Вам добре,потім Ви захотіли закохатися,а потім - сльози. Все,як у нормальної людини! Значить, Ви - ЖИВА І СПРАВЖНЯ! Залишайтесь завжди такою,незважаючи на те,що життя вносить свої корективи,з часом.
Анастасія Лінчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за добре слово. Мені його так не вистачало...
От буває так: з перших рядків відчувається позитивна енергетика. Чомусь все рідше натрапляєш на такі вірші. І тим паче радісно натрапити на Ваші. Вони дихають не просто добром, а любов'ю до навколишнього світу.
Хай так пишеться і хай сіється з рядків тепло у душі читачів!
Анастасія Лінчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00