"Борися мужньо. Знось терпляче." -
Хтось з мудреців давно казав.
А от про ціль того, одначе,
Ніхто не знатиме й не знав.
Чи ж не даремні всі страждання,
Що зносимо ми день у день?
Чи ж не даремні сподівання,
Що покладаєм на Едем?
Чи стане краще після того,
Як вже зітхнем востаннє ми?
Коли покинем світ земного,
Чи буде кращим світ пітьми?
Чи спроби наші хтось оцінить,
Дасть осуд всім нашим гріхам?
Коли душа подобу змінить,
Хто дасть оцінку нашим дням?
Чи хтось відстежує всі дії?
Чи хто веде такий блокнот,
Де від святого до повії
Помічен кожен ще з утроб?
Чи хто придумує нам долі,
Чи ми одні в житті царі?
Тоді нащо пливти поволі
І підкорятись течії?
А, може, ляльки лиш забуті,
Звисаєм з ниток стільки літ,
Бо нас до Господа прикуто...
Чи то у нас в руках весь світ?
Чи є десь Суд, чи все простіше?
Ніяких кар і нагород?
Помер і все. Нічого більше.
Нема шляхів. Нема дорог.
І ми даремно так боялись,
Бо далі темрява одна.
Виходить, марно сподівались...
Життя - лиш смерті данина.
І я не знаю, що я значу.
Ми, може, взагалі ніщо.
"Борися мужньо. Знось терпляче."
Хіба ж щось інше нам дано?..
"Проти формули "поспішати повільно" не заперечиш...Реріхівське учення навіть застерігає:"Бойтесь спешащих..." Але мені більше до вподоби - "іти без поспіху і зволікання..." Це якраз золота середина між першим і другим. Мене стосується також:"Хто зволікає-не досягає (просвітлення)". Успіхів Вам.
Костя Небокрай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
абсолютно згодна! зволікати - це тягнути час,стояти не місці. а будь-яке припинення прогресу призводить в кінці кінців до повільного регресу. тому іти, іти, іти..
спасибі!) вам також!) Мир!
Не дано іншого...Не по віку автора сильно написано, як на мене.Дивно... Це,мабуть, шоста раса...
Але відповіді на поставлені у вірші питання дають Вчителі, котрим, гадаю, варто довіряти.
Стосовно потойбіччя,перспективи там,знову ж, як на мене, найбільш переконливими є:"Тибетська книга мертвих (Бардо тйодол);Шрі Ауробіндо Гхош,"Інтегральна Йога Шрі Ауробіндо", наприклад на стор.59він пише досит грізну річ:"В 99 случаях из 100 єто как раз та маленькая душевная формация в центре существа, что сохраняется после смерти. Человек должен быть существом целиком отождествленным со своей душой(!!!мої), которая организовала все его существование вокруг себя, об*еденила все части, элементы движения существа вокруг душевного центра, что сделала их них единое существо, исключительно обращенное ко Всевышнему-Только тогда, если тело спадает, остальное остается...",ось чому треба не тільки "бротися мужньо і зносити терпляче", а і ПОСПІШАТИ! А як на Вас?
Костя Небокрай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно чути)до шостої ріси, звісно,себе все-таки не відношу, до того мені ще далеко..але самолюбство такі коментарі тішать,спасибі))
на жаль, не знайома з жодним із цих творів але ви мене зацікавили,це мабуть як раз те,чого так давно хотілось прочитати..обов"язково це зроблю найблищим часом))
ооо, от щодо поспішати - це окрема тема, не менш цікава) якось її зачіплю ще.. якщо коротко,то моя позиція ідентична з позицією Григорія Сковороди: "Спіши повільно". геніальна фраза,насправді. спробую розкрити у вірші,коли з"явиться нарешті час, щоб знову писати..