Стихало понад гаєм сонце золотаве.
Зникали стрімголов хмаринки між дерев.
Заплутався в гіллі десь вітерець ласкавий.
Здавалось,моє щастя - існує(!) але...де?...
Кров*ю запалало на обрії вже небо,
Розлилося луною в душі,мов каяття.
А Ти спитав мене?! Чи все було даремно?...
Розповіла даремно про свої почуття...
Даремно було все , однАково забудеш.
Нехай же Твоє щастя Тебе завжди знайде!
І річ не тільки в тім, що Ти мене (НЕ) любиш,
А тільки в тім (напевно), що я люблю Тебе...
Коль любишь молодца до умопомраченья,
Не забывай в безумье о себе.
Когда уйдут ночные песнопенья,
Сосредоточься на своей судьбе.
Сгоришь иначе мотыльком над свечкой.
А тот ,кто стал причиной ,будет жить.
Не будь пожалуйста безропотной овечкой,
Тогда лишь мир успе ешь удивить.
malinka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
....ах ДОктор.. вірш ваш дуже гарний і доречний) Спасибі
"А Ти спитав мене?! Чи все було даремно?...
Даремно розповіла про свої почуття"...
Галина, есле переставить слова, чтобы получилочь"Розповіла даремно про свої почуття" то получится лучше.
malinka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не в тім печаль, що ти мене не любиш,
А в тім печаль, що я не можу розлюбити.
Моя улюблена пісня.
А вірш, як підтвердження словам пісні.Це так боляче і сумно.
malinka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ешь удивить.
дякую....
