Гос. Марьяна Высоцкая. Перевод на украинский Сашко Дерманский
Гос
Гос видихає - дим мандрує моїм лицем.
З ночі від нього несе винцем і свинцем.
- Гос, ти заручений? Метал на пальці кільцем...
- Ні, це звичайне «Спаси - сохрани».
Гос виходить із душу, мов із тюрми.
В нього на торсі горби, на вустах псалми.
- Гос, я від цієї не зарікалась суми.
- Слово – твій панцир. Себе ним і борони.
І поки в готельному ліжку кутаюсь в плед,
Гос надягає брюки, шкарпетки, жилет.
- Я замовлю сніданок. Ти будеш омлет?
Гос усміхається, наче не їсть взагалі.
- Гос, ти чому мовчиш як Падре, як Отче. Скажеш?
Наче ця ніч для мене – понад всі інші важить,
Наче ти не любив, а уповноважив?
- Бо я наречених збираю таких по землі.
- Гос, якщо ти про гарем, то мені ліпше вшиться.
А коли про бордель, то я, мабуть, не та дівиця.
Я прихильна до міст і на дух не терплю столиці.
Гос, чому інших у плани свої не ввів (цікавуще слово, до речі! Це я про ВВіВ)?
Гос одягає пальто і цілує в трахею(?).
- Я дарую любов, наче рідкісну панацею.
А ця ніч… ти ж питала про теодицею.
І сама воліла, щоб я відповів.
Гос шнурує взуття, я сиджу біля нього.
Гарний костюм, гарне тіло – як в Бога.
Він в кишеню кладе міні-біблію, на дорогу.
Тут такі – ніби тест на убивцю або шарлатана.
- Я не злодій, - пояснює Гос, - поверну, слово честі.
Просто стало цікаво. – Гос щирий у слові і в жесті. -
Що шукають і бачать вони в цім людськім маніфесті?
Господь іде собі. Я жду свіжу пресу й сніданок.
.
