Не встигла я в очi твoi надивитись,
Тебе вже нема, я чекати втомилась
Всi мрii свoi загубила сльозами,
Шепочу слова вже сухими вустами.
Вже нiч на дворi а менi все не спиться
Ти ангел-хранитель, та нi ти-мiй вбивця!
Ти з*iв моэ серце i душу всю випив,
Лиш тiло нiкчемне одне чом залишив?
Бери i його, бо без серця не жити
I сiк почуттiв у життi бiльш не пити
I сонця не бачить i небо в вiконце...
Нi, я помиляюсь- ти моє сонце
Про тебе молюся я днями й ночами
Я хочу вiд тебе втекти та не знаю
Як можна втекти вiд любовi, тому що
Без неi життя моє буде ще гiрше...
I знову прошу я прощення у Бога
За те, що хоч дав при народженнi ноги,
Та бiгти вiд тебе не хочуть, знущання,
О Боже, придумай менi покарання,
Таке, щоб принаймнi про нього не думать,
Не чує нiхто, та i хто що тут зробить?
Забула останнi слова твоi, любий...
I плачу тепер я вiд того, що грубо
Мене ти покинув. Молю-повернися,
Зроблю все, що хочеш, ти тiльки всмiхнися
I витри тi сльози, що я проливала
Мене обiйми, я так довго не знала
Де ти, як себе почуваєш, й навiщо
Тобi моє серце потрiбно, так прикро,
Що вiдповiдi я, напевно не взнаю,
I знову я очi своi закриваю,
Можливо, тепер менi вдасться заснути,
Так хочу до себе тебе пригорнути...
Ну от, знову мрii мене оживили,
Лиш в них ми разом, чуєш мене мiй милий?
Та нi, ти далеко, не зможеш почути,
Та знай, ти нiколи не зможеш забути
Моєi любовi i смуток прощання
I мiй поцiлунок тобi, як востаннє
А я залишуся на тебе чекати,
А потiм так само тебе проводжати
Й боятись що бiльше тебе не побачу
I саме тому я завжди гiрко плачу...
Вже ранок надворi, птахи заспiвали
I сонце всмiхається на небосхилi,
Нехай береже тебе сонце i небо,
А я буду завжди чекати на тебе...
ID:
209798
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 07.09.2010 15:08:26
© дата внесення змiн: 07.09.2010 15:08:26
автор: Надежда Розломий
Вкажіть причину вашої скарги
|
