Прогортаю сторінки в своїй голові, Може десь і знайду твої очі ясні. Я ходив по Землі, я ходив по адУ, Але знав те, що ти є тільки в раю. А у рай мені йти, заборона стоїть, Бо я грішником був на нашій Землі. І гріх в тому, що я кохав щиро, нестримно, Кохав янгола того, яким була ти. Ти напевно кохала мене, як і я, Був закоханий в тебе щоночі. Але ангелам теж - заборона кохать, І зробить тут нічого не зможеш. Але ти не кидала думок про кохання, Я це знаю - на небі писало. Відчував твої рухи, подих і гнів, Відчував я тебе, бо кохав я! Та про те, що кохала дізнались вони, І стяли ті любовнії крила. Стала ти вигнанцЕм із раю пресвятого, Упустилась на Землю - безкрила. І коли я побачив тебе на Землі, У душі моїй серце стріпнуло. На Землі цій брудній враз ударило світло. Яке душу мою сколихнуло. Обійняв, цілував я тебе ось тоді, І Земля стала раєм для мене. Більш нічого не треба, бо кохання вже є, Все що хочеш зроблю я для тебе!!! © Copyright: А.П.Кабвой 2010
ID: 196514 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 19.06.2010 10:07:10 © дата внесення змiн: 19.06.2010 10:07:10 автор: А. П. Кабвой
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie