Прогортаю сторінки в своїй голові,
Може десь і знайду твої очі ясні.
Я ходив по Землі, я ходив по адУ,
Але знав те, що ти є тільки в раю.
А у рай мені йти, заборона стоїть,
Бо я грішником був на нашій Землі.
І гріх в тому, що я кохав щиро, нестримно,
Кохав янгола того, яким була ти.
Ти напевно кохала мене, як і я,
Був закоханий в тебе щоночі.
Але ангелам теж - заборона кохать,
І зробить тут нічого не зможеш.
Але ти не кидала думок про кохання,
Я це знаю - на небі писало.
Відчував твої рухи, подих і гнів,
Відчував я тебе, бо кохав я!
Та про те, що кохала дізнались вони,
І стяли ті любовнії крила.
Стала ти вигнанцЕм із раю пресвятого,
Упустилась на Землю - безкрила.
І коли я побачив тебе на Землі,
У душі моїй серце стріпнуло.
На Землі цій брудній враз ударило світло.
Яке душу мою сколихнуло.
Обійняв, цілував я тебе ось тоді,
І Земля стала раєм для мене.
Більш нічого не треба, бо кохання вже є,
Все що хочеш зроблю я для тебе!!!
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2010
автор: А. П. Кабвой