Багатий пахощами вітерець осінній,
Неначе в очі цілить клейкуватим дощиком..
А менедже́рка, змокла в нудній біганині
У найвідповідальніші торгуючі години,
Неначе в ступорі, кача́ рецепти коржиків.
Керівники, ті – соромили її злісно.
А зайняті практичними потрібками -
Її минали швидко з неуважним свистом
Між привідчиненими від роботи вікнами,
Куди кидався вітерець віджившим листям.
Розгубленій - здавалось, що потвори
Від неї звіюють трима́чки-бильця мокрі.
Що дощик – й так несе багаті урожаї,
Й нема потреби гопки стри́бати шаба́шні...
25.10.18 р. ( «Невчасні ступори» )