Заспівай, минуле ще болить.
Кінська сеча, бач, на образа́х.
В яничари взято малюків –
Як повернуть, рідний край – дотла.
Ми з тобою, друже, за столом.
А в очах – століття у вогні.
Брат сестру свою збезчестив, бо
Хто там знає – брат він їй чи ні.
І ніхто не знає, де чий син,
Вирізавши матері живіт.
Під якою з придбаних личин
Батьківщина зранена кричить?
Я, приміром, нині яничар,
То чиї палають олтарі?
Хто чужий, ми можемо впізнать,
Та не зрозуміти, де свої.
У крові, розхристана стоїш,
Наче стовп любові соляний,
Мамо, ти від ката відсахнись.
Мамо! Має очі він твої.
А.Вознесенский
Старая песня
Г. Джагарову
«По деревне янычары
детей отбирают ...»
Болгарская народная песня
Пой, Георгий, прошлое болит.
На иконах — конская моча.
В янычары отняли мальца.
Он вернется — родину спалит.
Мы с тобой, Георгий, держим стол.
А в г лазах — столетия горят.
Братия насилуют сестер.
И никто не знает, кто чей брат.
И никто не знает, кто чей сын,
материнский вырезав живот.
Под какой из вражеских личин
раненая родина зовет?
Если я, положим, янычар,
не свои ль сжигаем алтари?
Где чужие — можем различать,
но не понимаешь, где свои.
Вырванные груди волоча,
остолбеневая от любви,
мама, отшатнись от палача.
Мама! У него глаза — твои.
1968р.
