Багато слів, мов листя на вербі: Писав листи, складаючи в конвертики… Мені не вистачало у тобі, Банально, чоловічої конкретики. Усе пусте. Як вірити словам, Позбавленим душевної потужності? Я в них не відчувала ні на грам Надійності, рішучості чи мужності. Хотілося, щоб світ вміщався в дім, Аби були доповненням відмінності… Але мені в характері твоїм Було замало міці й маскулінності. В часи потреби сильної руки Від мене відсахнувся, як від лиха, ти… О, Господи, ну де ж чоловіки, Що обіймають так, аж важко дихати?! © Любов Козир, 2015 ________________________ Фото - © Jaroslav Monchak
ID: 558938 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 11.02.2015 17:14:25 © дата внесення змiн: 11.02.2015 17:14:25 автор: Любовь Козырь
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie