Визнай, що ти заслабкий.
Визнай,
Що
Ти
Не любив,
Визнай,
Що ти
Не вмієш
По-справжньому
Любити,
Визнай,
Що
Твоя
Примара
Затонула
З залишками
Атлантиди
Визнай,
Що ти
Визнаєш,
Визнай,
Що
Ти
Себе
Після
Сотого
Перенародження
Уже
Не пізнаєш
Визнай,
Що
Ти
Продовжуватимеш
Війну
зі
Своїм
Камінням
Воювати
З камінням
Безперечно
Потрібно:
Адже
вночі,
Воно
Падає
У твої
Ротові
Порожнини,
І
Немає
Що сказати,
І не буде
Що сказати
Борись
Борись
Борись
Із вогняними вітряками
Всередині
Своїх
Стін,
Зсинілі вуста
Ще можуть
Давати
Тепло
Але
відтягування
за тяжінням
Коти
За котами
Вмирають
В
Твоїх
Снах
Не
Місце
Слабкостям
Ти можеш
Піти,
Але
Знаєш,
Варто
Залишатись
Як паскудно
Не вили
би
Вовчі
Пастки,
Прикликаючи
Тебе.
Запитай
Себе
Востаннє.
чи
Ти переможеш
Свої
Дзеркальні
Відображення?
Ні,
Ти
Знищиш
Усі
Дзеркала
У
Будинках
Божевільних
Патрулюючих
Ти знищиш
Системні
Координати,
Навчишся
Розчинятись
У воді,
Ти зумієш
Перетворитись
На пшеничну
Муку.
Тільки
Відпусти
Свою
Тінь
Від
Землі.
Відпусти.
[стежками кволості осінніх зникнень>
Сподобалось 
