Яка це пристрасна мана:
Ви – не один, а я – одна.
Чому ж я всід за Вами хочу,
Неначе то на перший злочин?
Ах, не лякайтеся дарма –
У нас кохання ще нема.
Є мій каприз. Він – недоречний!
Я ради Вас все заперечу.
Мені ще вітер не приніс
Нестримані потоки сліз.
Мій погляд, все ще нерішучий,
Вас обпалив, та не замучив...
Таццяна Зіненка
Прадчуванне
Якая шчырая мана:
Вы — не адзін, а я — адна.
Чаго ж я ўслед за Вамі крочу,
Як быццам бы на першы злочын?
Ах, не пужайцеся дарма —
Кахання ў нас яшчэ няма.
Ёсць мой капрыз. Ён — недарэчы!
Я дзеля Вас яго адпррэчу.
Яшчэ мне вецер не данёс
Нястрыманыя патокі слёз.
Яшчэ мой позірк нерашучы
Вас абпаліў, ды не замучыў...
