Золотистим здавався день,
Ясне сонце, аж іскрило,
Вже співали птахи пісень,
Дзвінко, весело, мінливо.
У танку, промені гріли,
Ніжні, звабливі по землі,
Шовковитісь трав, блистіли,
Утішалися цій порі.
А дерева в саду, ніжно,
Задивляються в небо синь,
Одяглися білосніжно,
Наречених, ловили мить.
Вітерець легенький віяв,
Побоявсь зрушити красу,
Ніжно пахощі розсіяв,
По густих травах у саду.
Аж до хмар, долетять птахи,
Вдалечінь, розпорошились,
Приховали свої страхи,промінці
Золотим промінням вмились.
.
Прилетіли журавлята
Вітрець легко,їх підганяв,
Привідкрили оченята,
За мить , вже накрапав.
14.05.2016
Прилетіли журавлята
Легенько вітер підганяв
Всі відкрили оченята
Вже теплий дощик накрапав
Любов до рідної природи, ніжна душа - ось що я відчула, читаючи Ваш твір.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00