...моїй бабці Марії Юсик - Лис
-Дивись, бабця яка зібгана йде, майже навпіл,- казала одна міська пані іншій, що приїхала на село відпочити від міського сум"яття.
-Ага, то така невдячна робота її так скуцьорбила. Що вони на тій землі бачать...Ні світу, ні втіхи, ні грошей...
Коли бабця порівнялась з міськими, одна не втрималась:
-А що, бабцю, важко нести ту пожиттєву працю на спині?
-Ой, донцю, хіба то нОша, то - щастя. Що важке воно, так ніхто не перечить, бачиш яке моє? Таке велике та поважне за життя довге накопичила, що мене майже до самої землі від подяки вклонило. - Сказала і пішла... у поле до роботи, бо іншого Щастя, ніж праця на землі вона собі до віку не мислила.
