«Вже ніч вкриває сонце. Пора спати!
І зіронька яскрава коло хати
голубить сині оченята сяйвом,
в пелЮстках роси сняться ніжним мальвам».
Вкладала спати діток няня-мати,
а вдома двійко рідних... Колихати
їх буде вітер із дощем холодним.
Тривога: «Добрий ранок» - скаже сонним.
«Якби ж не руки, крила – полетіла б!!
Не можу - поруч, а без Вас не сила!» -
В зажурі емігрантка в Лісабоні
молилась і стискала щось в долоні… -
Листи із дому - від синочка й доньки
обвЕли дітки на папір долоньки,
щоб мама доторкнулась України,
щоб мама була часткою родини.
до сліз боляче... Краще жити бідніше, але в повноцінній сім"ї, не забираючи у дітей такі потрібні материнські (батьківські) долоні, недоотримане тепло та ласку....
Гарно, сильно, з глибокем болем
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Листи із дому - від синочка й доньки
обвЕли дітки на папір долоньки,
щоб мама доторкнулась України,
щоб мама була часткою родини."
Дуже емоційно, щиро, сумно, правдиво, проникливо...
І дуже-дуже гарно...
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00