І що тепер, питає розум???
Думки снують немов шпаки
А був відразу певний кворум
Ми з нею? Ні! Все навпаки...
Ми не знайшли ні спільну мову,
Ні варіантів, ні умов...
Міняю плани на розмову...,
Життя відкрите для обнов.
Відкрите, водночас вразливе
Міняється із часом тиск
З очей незванна сльоза - злива
З грудей зрадливий щурів писк.
Комок невимушений в горлі
Перед очима пелена...
Кину журбу на суходолі
У всьому винна лиш вона.
Бо, замість крапок вже сльозинки,
А замість коми, слово "Ні"!
Гуляють парками сніжинки...
Зима..., страшенна у мені!
який вірш! а яка картинка до вірша! пане Анатолію, моє шанування
tosikosan відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Володимире. Хочу від щирого серця тебе і твою родину поздоровити з новорічними св"ятами і побажати творчих злетів, наснаги і нехай здійсняються всі твої бажання. Був на відпочинку, тому з запізненням. Щасти.