gala.vita

Сторінки (8/764):  « 1 2 3 4 5 6 7 8»

З А Ч И Т А Й С Я!

З  А  Ч  И  Т  А  Й  С  Я!!!

Руки-крила  над  тобою,
Я  звикаю  до  двобою:
Болю  -  криги,
           Снігу  -  гніву.
Понакидало  під  ноги
             білих  аркушів  незнаних.
Запускаю  руки  в  гриву,
Гарячкуй,
     гарцюй,
                 вибрикуй...
І  галопом!  Не  дороги
З-під  копит  -  рядки  верлібру.
Крила  -  руки  над  тобою.

Приростаю  до  Пегаса!
Твою  гриву  попелясту
Буду  пестити  щоранку,
Руки-крила  все  здолають:
Рознуздаю,  відпускаю.
Стрепенись,  лети,  пограйся.
Вірші  стогнуть  не  від  фальші
Від  любові  вірші  плачуть.

Руки-крила  пер  настачуть  -  
Прилітай  і  зачитайся!!!

18.02.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172487
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010


Пошук

Дивитись  в  очі  
     і  шукать  скарби,
Перехилившись  через  край
І  кроками  перемінряти  ніч,
Вздовж  місячного  сяйва
на  той  бік…
Перехилившись  через  обрій
По  вінця  глек  наповнить  хмелем
Зробить  ковток,
відчуть  тремтіння
Примружених  повік  у  млості…
Вервечку  снів  за  хвостик  вполювати.
Скуйовдити  сонливість,  ніби  гриву,
Сполохать  позіхання  мар…
І…  причаїтись,
   …  вигнуть  спину  —  
             уже  готова  до  стрибка…
Зрадливе  серця  калатання,
роздерта  блискавкою  мить
                   і  сніп  вогню  освітлює  вітрило
         з  шматка  нестиглого  паперу.
І  я  —  лечу,скерована  натхненням,
римуючи  думки  і  звуки
                   сплітаючи  в  рядки
       барвистість  і  життя…
А  ранком  знов  шукать  місточок,
перехилившись  за  межу
               і  з  тих  мандрівок
                               у  твої  долоні
тримаючись  за  ритм  і  за  строфу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172257
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010


Дайте собі почути!

Дайте  мені  дихати,
дайте  мені  жити!
зваблюйте  очі  мої,  бо  не  звикну
До  цього  внутрішнього  крику!
Роздерти  навпіл  себе  мов  хліб?
Хочеш  тремтячу,  живу
і  хтиву
душу  мою?
Частину,  крихту?  
Чи  всю,  а  зможеш?
не  гірко?
Серце,  що  віки-вічні  живе,
вистукує  пісню  таємну.
Хочеш  почути?  Почуєш  і  те,
що  виспівує  вир  і  шаленство
моє,
Де  пізнаєш  жагу
і  як  солодко-п’янко
її  вгамувати!
Дайте  собі  почути!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172254
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010


“Ось Я — бери”

Постукаєш  —  вийду,
Гукнеш  —    злечу.
Маленькою  стрічкою
Плину,
В  небо  твоє  шугну.
Шукай  намистину,
Нанизуй!
Випнусь  на  пальці:
“Ось  Я  —  бери!”
Постукаєш  —  вийду,
Гукнеш  —  зійду!
Маком  з  нічними  очима,
Споришеві  стелюсь…
Притули  босі  ноги  —
Струменем  теплим  
Зігрію:
“Ось  Я  —  бери!”
Постукаєш  —  вийду,
Гукнеш  —    озовусь!
Вибухом  блискавки  кинусь,
Тріпочучу  мить  проживу…
Випитуй  про  мене
В  дощу
Зустрінусь  очима:
“Ось  Я  —  бери!”
Я  твоя  злива,
Твоя  крапля,
Коралі,
       Вогонь…
Гукнеш  —  вийду,  
Постукаєш  —  озовуся…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172208
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010


Злиття

До  тебе  бігла  крізь  світанки,
Назустріч  крила  розкривала.
До  твого  серця  —  до  свого  світила,
На  берег  човном  приставала…

Солодку  небезпеку  чула  в  слові
згоріти  ж  мала  я  на  порох
від  дотику  магнетики  долонь.

Здолай  мене  немов  дорогу,
Читай,  мов  вестерн-детектив,
Знаходь  своє,  втрачай  і  знову
Залюблено  в  любов  люби!

Звіряйся  з  пульсом,  з  ритмом,
розгойдуй  маятник  всесвітній
чуттевою  жагою,  вируванням.

Сім  кроків,  сім  думок  —  одне  єднання.
Потік,  бурхливість,  безперечність,
Сплетіння,  перехрестя,  шквал…
І  ти  в  моїх  обіймах  шаленієш,
Бажаєш  напою  палкого
Із  присмаком  спокуси  й  таїни,
Щоб  перевершити  себе  самого,
Щоб  злитись  з  вічним  і…
Лети!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172207
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010


Ти, як приспаний дощ

Ти,  як  приспаний  дощ:  
Теплий,  затишний,  звичний…
Та  можеш  зірватись  піти
І  збирай  тоді  краплі,  
вишукуй  в  росі.
Ти  —  приборканий  вітер:
Лагідний,  літній,  п’янкий…
Та  можеш  зірватись,  злетіти.
І  вишукуй  тебе,
і  крайполя  збирай…
Ти  —  омріяне  сонце:
Золотаве,  усміхнене,  миле…
Та  можеш  забутись,  піти.
І  шукай-виглядай
по-за  обрієм  в  хмарах…
Ти,  як  котик  домашній:
Муркотливий,  пухнастий,  ласкавий.
Та  можеш  зірватись,  побігти.
Тоді  клич  і  шукай,
у  ночі  випитуй  шляхи…
Ти  можеш…  
Але,  я  —  твоя  мрія,  
твоя  пісня  і  казка.
Я  не  буду  шукать  і  виходить  у  поле.
Я  не  буду  збирать  діаманти  чи  перли.
Ти  сам  будеш  радий  мене  віднайти
І  станеш  затишним,  усміхненим,  милим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172155
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010


Доброго ранку, КОХАНИЙ!

Ніхто  не  приходить
У  хижку  до  мене
І  муза  пішла  у  відпустку,
Та  значення  має
Лиш  світло  тіней
І  тінь  на  паркані,
Коли  йдеш  додому.

Над  вечір  збираються
Хмари  і  мрії.
Вимірюють  простір  дощем.
Та  значення  має
Лиш  стукіт  дверей
І  тінь  на  порозі,
Коли  обіймаю  тебе…

Сонце  заштовхує
Ніч  в  комірчину
І  довге  чекання  ляга  у  долоню,
Жаданим  цілунком
Зволожить  вуста.
І  значення  має
Лиш  світло  фіранок.
Доброго  ранку,  КОХАНИЙ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172154
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010


Сонячний елексир

Бурштин  найщірішого  сонця  
Амулетом  сколихує  пам’ять
На  шиї  тонкій  і  тендітній.
Таїну  розголошує  Всесвіт
Прочитану  в  знаках  магічних
На  стінах  печери  вогкої,
В  яку  просковзнув  твій  промінчик,
Щоб  наповнити  змістом  склепіння.
Він  роздмухував  ватру  крилату,
Щоб  зігріти  чарівний  кристал.
І  вражав  своїм  танцем  відвертим
Беручи  смолоскип,
Протискався  все  глибше
І  на  русло  натрапив
Золотої,  п’янкої  спокуси.
Вирувала  стихія
Вщерть  наповнена  смаком
Еліксиру  із  Сонця  й  Кохання…
Підломились  мандрівнику  ноги
І  він  дякував  Богу  сердечно
За  даровану  мить  насолоди,
Та  волів  догоріти  і  воском
Розтектися  і  злитись  з  потоком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010


Пророча ніч

Мов  жарини  з  печі
Розкидає  небо  
Зоряні  предтечі,
Вишиті,  як  треба...

Зоряне  зітхання
Назбираю  в  кошик,
Повну  ніч  кохання
Напророчу.  Хочеш?
 
Круглий  і  жовтавий
Маслянистий  місяць
Теплий,  мов  оладок,
До  вікна  тулився.

Зісковзнув  незграбно,
Мов,  льодяник,  в  чашку
І  до  вуст  прибився
Човником  сріблястим...

Пахне  медом  вечір,
Молоком  з  млинцями.
Напророч  сердечні
Любощі  без  тями...

                   14.  02.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171942
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010


Вир сподіваного шалу

-Де  носить  вітер  твою  пісню?
-Там  де  жагучі,  пристрасні  вуста
Благають  визволить  стихію
Вогню  придивного  життя,
Щоб  вир  сподіваного  шалу
В  танок  закручував  спокусу...

Там  лиш  на  вічність  пригорнуся,
Забудуся...
І  помандрую  у  реальність
Твого  палкого  пожадання,
Чи  у  Рай...

-Де  носить  вітер  твою  думку?
-  Там,  де  мелодія  вже  рухає  вустами,
Де  дихання  сплітається  в  клубок,
Передбачаючи  блискуче  розв’язання...
В  якому:  «Ти»  плюс  «Я»    –  КОХАННЯ,
Обмежене  просторами  пізнання...

Там,  де  на  вічність  пригорнуся,
Забудуся...
І  помандрую  у  реальність
В  собі  з  собою  поєднання,
Чи  у  Рай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171762
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010


ХІБА ЩО ТИ - ЛЮДИНА!

Пустеля,  пустеля,  пустеля…
Жадібно  п’ю  воду,
жадібно  п’ю,
жадібно  воду…
Руками  черпаю  по  дну  –
випито  все!
Вийдіть  звідси  –
вода  скінчилась!

Пустеля,  пустеля,  пустеля…
Жадібно  п’ю  простір,
жадібно  п’ю,
жадібно  простір…
Руками  здираю  тишу  –
вимовчала  все!
Дуель,  двобій  за  клапоть  звуку,
за  краплю…
Вийдіть  всі:
театрали,  актори,  міми…
Де  ж  люди?  хто  я  і  для  чого?
серед  пустелі  ковтаю  пісок  соковитий?
Жадібно,  жадібно,  жадібно  п’ю…
І  обіймаю  Гамлетову  тінь.
(та  лише  до  болю  стискаю  ребра  свої)
На  швидкості  такій,  як  я  живу,
   не  втриматись,
             хіба  що  ти  -    Людина!


25.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171386
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010


Часу не має

Маніпулюють  нами  і  б’ються  з  роками...
                     У  вухо  волають  -    часу  немає...!
Зустріч  напоспіх,  кохання  уроздріб,
                       Серце  стрибає  –  часу  немає...
Часу  немає  –  стрілки  мов  голки,
                       Зашиють  вчорашнє  –  уже  не  одягнеш.
Одяг,  мов  спогад,зітреться  на  шмаття.
           Струмом  ударить  кави  розряд...
Пульсує  життя  таємне  в  судинах,
Звірене  з  ритмом  пісень  і  доріг
Під  панцером  звичним  ховає  людину
В  якої  не  вроздріб,  яка  не  напоспіх,
Без  допінгу  кави,  подивиться  в  очі...
             Та  часу  немає  –  бо  той  ,  хто  встигає
Часу  не  має.
Впускають  судини  кавовий  постріл.
Пульсує,  вирує,  звивається,  мчить...
               Годинник  волає  –  часу  немає!
Стискається  простір,  а  відстань  зростає
Між  нами,  мов  тіні  о  пізній  годині...
               Телефонні  вітання  на  відстані  кроку,  
Бо  часу  немає  заходить  у  гості,
Дивитися  в  очі,
         Читати  віршовані    пристрасні  твори,
                   Зрізати  троянди  ,
                               Заварювать  чай,
І  пити  хвилини  моїх  поцілунків,
Щоб  часу  не  було  тікати  від  мене!

         
                           10-11.  02.  2010р.́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171155
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010


Я ШЛЯХ

Трішки  не  так,
не  так,    як  у  інших.
Ні,  це  зовсім  не  так,  як  у  всіх.  
Дорога  вимощена  намірами  -  
ілюзія,  маячня...
Шлях  діючий  мов  одне  ціле,
мов  механізм:
 «Я»  і  рухомі  деталі.
Без  примусу  зовні
рух  з  середини.  
світлом  незримим,  жаром
дорога  попереду  -  (білий  папір  вимагає  подій)
та,  що  в  мені  -    згорає  
і  живить  мій  дух.
та,  що  по  заду  -  мов  варта  -  
спина  до  спини.
Трішки  не  так,  як  звичайно,
ні,  зовсім  інакше.
Мандруючи  часом,  світами
кам’яниста  доріжка,
або  зовсім  прозора...
і  світ  під  ногами,  і  світ  наді  мною,
в  мені.  
Розчиняюсь  у  ньому,
в  собі.
 Увібравши  свідоме  у  підсвідоме,
поєднати,
заповнити  отвори,
заповнити  нутрощі,
не  розхлюпати  все,  що  набуто  в  дорозі...
         Я    -  всесвіт.
       Я  -    сонце  .    
   Я  -    шлях.  
Я  -    фатум.
   Я  -    шлях.    
       Я  -    сонце.
           Я  -    всесвіт.

                         11.11.2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171150
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010


Те, що стосується всіх!

Не  стосується  вас,
не  стосується  всіх  –
                               лиш  мене.
це  мені  більше  світла  ,  вітрил  і  вітрів.  
це  для  мене  розкутіший  простір  і  світ
в  якому  спіймаю  тебе!
Не  сумнівайтесь  –
сумніви  вбивають!
іще  з  прадавніх  і  забутих  днів…
Не  освітлюйте  більше  ніж  є,
бо  тіні  не  зникнуть  з  Землі  –
                       в  життєвому  просторі  Все!
І  це  вже  стосується    всіх!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170849
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010


Із кошачого роду

Вийду  легко  ,
стрімкою    ходою.
знов  собою  затьмарювать  світ.
на  гілках  затаїтись,  мов  рись
                         і  чекати…
кроків  знайомих
                           і  впитись
 поцілунком    веселим
                           і  диким.
муркотіти  ,
коли  чешеш  за    вушком.
зазирати
у  очі  ,так,  ніби  кішка…
АЛЕ,
я,  щоб  ти  знав,
із  кошачого
роду.
не  підходь,
коли  знати  не  знаєш  мене
і  якщо  не  такий  ти,  як  я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010


На тому боці дощу

Я  БОСА  І  ГОЛА  
ЙШЛА  
СЕРЕД  ДОЩУ
Вирубуючи,
               Видираючи
                             Тебе  з  середини.

І  у  мене  вийшло…
           Майже  вийшло,
Бо  завадило  небо  –
                               Скінчився  дощ,
                   
                                 АЛЕ  СЕРЦЕ  –  НІ  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170119
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010


ХТО СТРАХУ НЕ ЗНАВ, УВІЙДИ !

Тихо,  ніби  не  знають  напевне,
тріскаються  думки...
Звірено  час,
напинаєм  вітрила.
Віднесуть  мене  хвилі  голодні,  
там  втішать,
напоють,
розрадять...
Мускулясті  напружені
впевнені  рухи..
Звіряємо  ритм
по  пульсації  вен.
Наспівуй  закляття,
життя  під  склепіння  вдихни...
Вібрують,
скаженіють    думки,
лютують  мов  звірі.  
Бездомні,
не  приспані  дотики
на  загривку  твоєму
шукають  тепла...
Випий  до  дна  поцілунок,
хто  страху  не  знав,
увійди!
Вигнанці  небес
шляхами  земних  перетворень,
ступаючи  тихо,
дістануть,
смикнуть  за  кінчик
розплутають  морок...
Хто  страху  не  знав,
хто  істину  звідав
смолоскип  запали!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170116
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010


НІЧ ФАНТАЗУЄ

В  місто  казкове  
Порину  я  знову
І  ляжуть  долоні  
На  віченьки  сонні.
Кружлятимуть  сни,
Як  вітри  восени.
Листопадова  пісня,
Музики  троїсті.
Протоптана  стежка,
Радість  безмежна.
Яблуня  сонна,
Ночі  безодня,
Зоряний  сніг,
Дитинства  поріг.
Довга  розмова,
Натомлене  слово.
Думи  незнані,
Руки  кохані,
Теплі  цілунки...
Барвисті  малюнки,
Фантазії  ночі,
Сльози  дівочі...
Вередливий  годинник
Стукотить  безупинку.
Листя  на  ганку,
Квітчасті    фіранки...
Лагідний  дотик  –  
Котячий  животик...
Здалеку  гомін.
Сонячний  промінь.
І  виник  місточок
В  реалії  строчок,
І  прийшло  вороття
Із  напівзабуття.
Вранішній  чай
І  крихке  –  прощай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169758
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010


ПУРПУРОВИЙ МЕТЕЛИК

Стою  між  полем  і  дощем
     на  варті  спалахів  і  грому,
             щоб  запалить  свічу  під  щем,
                   під  біль,  під  крик  і  стогін...
Маленький  вогник  –  одиноке  щастя,
     як  виклик  зграї  підгорілих,
           в  осінній  тузі  верболозів,
Як  заклик  бігти  і  бажать
       розхитувать  Везувій
                                                 очманілий.
Поїти  теплим  молоком
     розбурхане  кудлате
                                             сновидіння.
Схиливши  голову  на  край
       дивитись  в  небо
                                                 і  шукати
Стежину,  що  ледь-ледь
         прикрита  вбранням,
А  вона...  вже  терпнула
       в  обіймах  сіроманця...
Й  пила  гарячий  віск,
       зпрожогу
                 обпікала  
Гарненькі  крильця  пурпурові
       чарівного  метелика,
               який  закоханий
                             у  літо  і  у  сонце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010


НАДЗВИЧАЙНО ТИХО

Дивно  тихо  всередині
 майже  порожньо
потріскує  осінній  жовтий  мотлох
заморожених  тротуарів  шепіт
таємницю  замовчують  сліпі  ліхтарі
Теплий  промінь  
сіпнуло  за  серце
знайомою  піснею  запахом  пива  до  піци
посміхнусь  уже  не  порожньо  
уже  не  тихо
Дракони  сховались
здохли
вимерзли
під  ногам  ламаються  луски
їхніх  кольчуг
Гріє  долоні  магія  кави
що  написано    на  кухлику  долі  
доки  не  дасться
доти  не  зітреться  напис
Головне  наважитись
змогти
переінакшити  світ  
внутрішній  спокій  зібгати  мов  клапоть  паперу
і  двері  відкрити  новим  почуттям
розчинитись  
листопаду  віддатись
на  порозі  нового  життя
       
             09.11.2008р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169409
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2010


Живе проміння сліпить очі.

Живе  проміння  сліпить  очі.
Де-що  не  так,  як  у  ві  сні.  
Містичне  сяйво  відносить  тебе
         Далеко  від  реального  болю...
А  ранок  потім  виставляє  рахунок
           За  нічне  бачення  твоєї  мрії,
             За  ілюзію  щастя,
             За  справжність  твоєї  творчості...
                                       
                                         ***

«На  дорозі  до  самотності  трапляються  зустрічі»
                                                                                                         
Все  закінчується
тільки-но    розпочнеться  початок?
Ні  !
Саме  тоді,  коли  хтось
У  же  готовий  до  початку.  Сам.
Один.
                                 ***

Красиві  очі  з  прицілом  на  сльози
Ніколи  не  знають  спочинку  –  
Їх  сліпить  кохання.
Твердиня  розм`якне?
Хто  вип`є  твою  чашу  до  дна?
Даром...  мов  месія.
А  хто  за  це  віддячить?

                                       24.  03.  2009р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169391
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010


І подивився туман усередину… (ессе)

Містом  самотнім  ходив  похнюплений  туман.
Не  чекав  на  нього  ніхто,  не  радів  йому.
Чому  так  кепсько?  Чи  є  у  мене  душа?
Чому  я  нікому  не  подобаюсь!!!
 
...І  подивився  туман  усередину...
Ось  юнак  з  трояндою  в  рукх  мерзне  біля  підїзду.
Трохи  веселий,  трохи  збентежений,  
трохи  «для  хоробрості»  напитий.
Він  телефонує  своїй  дівчині,  бо  забув  код...Хвостик  довготелесої  троянди  встромив  у  сірий  сніг  (може  щоб  не  зiв’яла?)  «Прохолодно,  виходь  скоріш.  Цілую...»

...І  подивився  туман  усередину...
А  он-де  молодий  чоловік  клеїть  оголошення  про  зниклого  пса.
Сумний,  заклопотаний  погляд  обмацує  протилежний  бік  вулиці...
Неподалік  за  газетним  кіоском,  весело  махаючи  хвостом
сидів    великий  собака.Схиляючи  набік  голову  зацікавлено  спостерігав  за  людиною  в  сірому  пальті.
«Прохолодно,  знайшов  би  скоріше...»

...І  подивився  туман  усередину...
Нарешті  підїздні  двері  випустили  назовні  дівча...
Весело,  дзвінко  сміялись,  здушуючи  один  одного  в  обіймах.
Цілувалися...»Збирайся,  поїхали  будемо  жити  разом,  самі,  в  центрі...»
«Так,  так...  А  що  ж  я  скажу  вдома?  Та  ще  скільки  треба  зробити:
Перефарбуватися,  забрати  весняні  чобітки  з  ремонту...  не  знаю,  чи  встигну  сьогодні...»

...І  подивився  туман  усередину...
Намагаючись  непослизнутись  молодик  прямував  вулицею.
Запустив  недопалок  у  політ,  продовжував  наклеювати  оголошення.  До  вогкого  і  гордого  стовпа  скотч  не  приставав.
Це  виснажувало.

...І  туман  подивився  усередину..
 Гримнули  підїздні  двері.  Юнка  пішла...Десь  у  глибині  черева  п’ятиповерхівки  лунали  її  кроки  ...Заскиглило  серце:  «нічого  не  вийде,...  не  кохає,...  не  хоче...»  Молодий  чоловік  побрів  до  зупинки...Піступно  підморгували  таксі...
...Десь  у  сизому  просторі  волав  чийсь  мобільник.

...І  туман  подивився  усередину...
На  одяг  і  волосся  чоловіка  набралося  дрібних  крапель,  мов  спогадів.  Йшов  містом  сам,  один  додому.
Обіймався  з  пакетом  собачого  корму,  мов  з  другом.
Позаду,  ліниво  переставляючи  лапи,  чалапав    сербернар.  Очима  Джона  Рембо  хитро  позиркував  на  хазяїна:  «Коли  ж  помітить?»
Чоловік  у  сірому    зупинився  і  якось  несміливо,  безнадійно  свиснув.  Місто  озвалось  густим  собачим  басом.
«  О,  друже,  нарешті!  Джон,  куди  подівся,  де  був?  Та  й  слинявий  же  ти,  перестань...  гарний,  гарний  пес...  »
Надворі  потепліло,  розвиднилось.

...І  подивився  туман  усередину...
Юнак  нетерпляче  дістав  слухавку.
«Так,  не  поїхав,  чекаю,  зараз  побачиш...»
Білобрисе  дівча,  мов  червневий  метелик,  випурхнуло  з  підїзду,
б’ючи  сніг  полами  розтібнутого  пальта.
Довготелеса  троянда  принишкло  дивилася  з  імітації  зимової  вази
як  закохані  весело  пірнули    у    хвилі  вчорашнього  снігу...
   Туман  поволі  підводився  з  лавки,  з  верхівок  дерев,  з  даху  газетого  кіоска,  старої  п’ятиповерхівки.  Піднявся  задоволений  і  спокійний.  «Все  ж  таки  у  мене  є  душа!
 Я  –  романтик!»

                                                                         01.  02.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169372
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010


Самотність

Білі  ведмеді  сплять  під  дверима,
Підпираючи  спинами  мить.
Самотньо  блука  простонеба
Місто  моє.А  може  вже  спить...

Розшифровую  знаки  магічні-
Хтось  автограф  залишив  на  склі...
Самотність  гризе,  ніби  мишка
Торішній  запас  у  норі...

Ніби  жарт,  розсипаються  іскри
Від  чужих  цигарок  …
Зваблює  спогад  до  «Блюзу»  погрітись…
Втекти  від  думок.

…Сальвадорівські  хтиві  замети
Дружньо  обмацують  приспане  місто...
В  ніч  вдивляються  вікна-паєтки...
Метеликів  зграя  під  комір  налізла…
Білі  ведмеді  вартують  самотність  -  
Зухвало  вляглися,  мов  вдома…
Міх  розідер  небесний  мірошник
Танцює,  мов  п’яний,  невтомно.
         
                                   29.  01.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168881
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010


НАМІР

Бачиш,  як  мовчать  стіни…
Мармуровими  сходами  –невидимками  підіймається  суть.
Слизько  мурашці  в  дорозі
самотньо  і    темно.
головне,  аби  вчасно  заплющити  очі,
щоб  побачити  все  у  пітьмах!  Ні,  страху  немає…
Мовчу.
Я  ж  не  ворог  тобі!
Почекаю,  постукаю  в  двері…
Маю  намір  ввійти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168510
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010


творець

...Сніги  до  півночі  малює  зима,
           Пензлем  торкається  миті.
           Розтирає  без  втоми  рука
           Білила  густі  на  палітрі.

               Ніч  набубнявіла  снігом-
           Скоріш  до  мольберта,
           Скоріш.  Мить  замала,  полотно  завелике  -  
           Твори,  а  все  інше  облиш!
           ...У  комірчині  тісній  і  холодній
             Працює  натхненно  митець.
             Безмежно  щасливий  сьогодні,
             Бо  він  Великий,  бо  він  -  Творець!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168509
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010


мої пісні

Подописуй  мої  вірші,
                     Подописуй  мої  думки,
                             а  я  зачекаю  на  тебе  ві  сні.
                     Подописуй  мої  пісні.

                     Перечитуй  мене  у  тиші.
                     Перечитуй  мене  у  лузі,
                             а  я  зачекаю  на  тебе  ві  сні.
                     Перечитуй  мої  пісні.

                     Перешіптуй  мої  вуста,
                     Перешіптуй  мої  зірки,
                               а  я  зачекаю  на  тебе  ві  сні.
                     Перешіптуй  мої  пісні.

                     Перезгадуй  мої  слова,
                     Перезгадуй  мої  думки,
                               коли  зачекаєш  мене  ві  сні
                     Перезгадуй  мої  пісні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010


Всесвіт

Всесвіт
   Всесвіт,  де  ти  взявся,  Всесвіт?
                                       Хто  тебе  залишив
                                                           біля  ніг  моїх?

   Що  робити,  Всесвіт,  де  набратись  сили,
                                       Щоб  змогти  на  мить  
                                                           відвернути  погляд
                                                                       від  очей  твоїх...

     Досить,  може  бути  досить,
                                     всіх  твоїх  цілунків,
                                                                 всіх  твоїх  віршів?

     Що  робити,  Всесвіт,  де  набратись  сили,
                                     Щоб  тебе  зігріти,
                                                         щоб  всього  на  світі
                                                                           все  життя  любить?

       ...Треться  кішка  вушком  об  паркан,
                                       жовтими  очима  стежить
                                                             і  веде.

           Вона  бачить,  Всесвіт,
                                       вона  знає,  Всесвіт,
                                                         ти  до  мене  йдеш!

           Всесвіт,  дети  взявся,  Всесвіт?
                                         Тільки    лиш  на  мить
                                                                       тінню  золотою,
                                         трепетом  обіймів...
                                                                       Тільки  на  завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168474
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010


КОРЕНІ

КОРЕНІ.
Рослини  сплітаються  корінцями
десь  глибоко  під  землею.
Тихо  там  і  спокійно.
Напевне  ніхто  не  вгадає,
дивлячись  на  крони  дерев  -
різних  і  самотніх-
як  сильно  і  як  на  довго  
зв’язані  вузлами  міцними.
Доля  чи  то  фатум  
пірнає  у  порожнечу  свідомості,
щоб  напувати  соком  пристрасті
кожну  звивину  заскорублого,
пригніченого  темрявою,коріння.
Мов  жилавий  дріт,
п’яний  електрикою  кохання,
живить  стовбур,  гілки,  листя...  
Лише  єдиного  разу,
торкнувшись  вітру,
спокусившись  
завмирають  крони  навіть  в  негоду,
щоб  не  відірвати  погляду.
Бо  лише  на  мить  зупиняється  час,
аби  двоє  відчули  пульсацію  струму...
Торкнувшись  дощу
їхні  мокрі  долоні  пізнали
силу  тяжіння...  
Та  тільки  корені  знають  
як  глибоко...
як  на  довго...
як  сильно...
Очима  цього  не  побачиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010


ІСТИНА БУТТЯ

ІСТИНА  БУТТЯ

Поговори
здебільшого  про  сонце,
менш  про  вітер.
Про  різні  наспіви  
далеких  тих  світів…
Побачити,  пізнати  і  відчути
торкнувши  здалеку  
                                             на  відстані  лиш  мрії,  

в  реалії  натрапити  душею
                                               на  відголосок,  
                                                                 на  відбиток
чотирьох  стихій,
які  сплелися  воєдино  
                         за  для  сенсу
не  існування  в  цьому  світі,  а  життя,
в  якому  керуватиме  Любов.

Поговори,
           торкаючись  мого  плеча,
                           мов  істини  цього  буття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010


БІЛІ ВОРОНИ

БІЛІ  ВОРОНИ

Страшне  сум’яття  у  моїй  душі…
Я  вижила  ,  хоча  й  немала  б.
Відкривши  очі  –  день  впізнала,
Це  ж  ніч  загинула  у  корчах.
Це  ж  сутінки  залишились  тремтіть
В  моїй  печері,  у  моєму  склепі,
Це  чаю  кухоль  бубонить  ,
Бо  гаряче  йому  -  нестерпно…
Загавкали  скаженими  дощами  
Уявні  чорні  і  кудлаті  хмари…
Повіки  стулені  ,  мов  штори,
А  ти  ще  тут  і  добрий  ранок!

Вчорашній  день  ,  чорніюча  потворо,
Втікай  у  витоки  свої  .  Благаю.
Висьорбуючи  чайний  хтивий  морок
Ворона    знов  збирається  у  зграю.
Знов  вирішальний  надкусить  вівторок,
Мов  бутерброд,  намащений  з  обох  боків,
Аби  напевне  знать,  що  маслом  вгору,
Щоб  не  було  різниці  «решка»,  чи  «орел».
                         Вороні  білій  місце  в  зграї,
                                 Так  само  білих
                                     нічиїх  птахів.
               Крилатий  помах  –  на  добраніч!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010


Дамаскова сила

Дамаскова  сила

Удар,  іще  удар  –  у  коваля  сильні  руки…
Мене  не  дарма  травмували,
                             розбиваючи  мою  сталь,
                                                     срібла  з  міддю  в  душу  вливали,
                             шрамуючи  досхочу…
Змією  на  місці  звивалась  –
                             відбитись  забракло  кінцівок  ,
Лише  ядом  гарячим  плювалась,
                               цілячись  у  молотобійця.

Лезо  моє  лизали  кровавими  язиками  
(Відмітини  болю  сняться  і  зараз)
змішували  мене    і  стискали,
роздираючи  мою  суть
на  тисячі  окремих  спалахів,
аби  втілилась  в  одне  жало
                               Дамаскова  лють!  

Удар  іще  удар  –  у  воїна  вправні  рухи…
Чому  ж  зразу  мені  не  сказали,
                               що  я  сила  його  духу?!
Не  даремно  мене  обпікали  –
                             зростаюсь  ,  зцілена  боєм.
І  радію  –  не  серце  в  мені  калатає,
                       а  Дамаскова  Сила  Волі!



20.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167496
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010


МАТРІАРХАТНІ ЗВИЧКИ

МАТРІАРХАТНІ  ЗВИЧКИ

Що  ж  робити?

Кричати  :"ЯДУ!  

Дайте  отрути  мені!  "

Та  відпила  я  вже  з  келиха,
                                                                   знаєш,

Життя  на  смак

               яке?!
   
Що  ж  робити?

Стою  над    яром

Не  торкаючись  ногами  землі,

З  вуст  твоїх  злизую  краплю  -  

                                                             знаєш,

                           Кохання    на  смак
                                                   яке!

Ні  ,  не  хочу  ,не  буду  ,

                                                       не  раджу

За  пристрасть  вбивати
                                                       живе.

Вип’ю  все.  Келих  вина  ,  
                   спрожогу  ,мов  істину  поглинаю.

Найсильніша  отрута?

Смертельна  ,    довічна  каторга?
.                                                
         А  чи  ковтали  ,    ви    ,  натовпе,
пекельне  полум’я  зваби?

І  вижили,  не  гидували                          
ступить  на  дорогу  вільну?

 Не  здушуючи,не  зариваючи
               «  неадекватних»  нормальних  бажань?

Що,  не  під  силу  вам,  натовпе,осилити  матріархат?!
2.  08.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166970
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2010


таємно

таємно

Просто  для  того  щоб  знати
зчитую  кроки  твої.
Таємно  від  себе
зазираю  в  майбутнє.
Нечитані  написи
блиском  шмагають,
засліплюють  очі.
Ніжна  нічна  прохолода,
теплі  пахощі  кави  ...
Розкажи  мені  казку,
надпий  з  філіжанки  моєї,
я  у  тебе  украду  ковток...
Аби  знати  думки,
аби  звузити  коло.
Подаруй  мені  небо
нічне  
невгамовне,
розкажи  де  ховається  північ,
де  таємні  стежки
між  світами  дрижать,
ніби  дотик  долоні...
Подаруй  мені  мандри  
нічні
невгамовні,
прочитай  мої  кроки  
просто,
щоб  знати  
і  таємно  від  себе
зазирни  у  майбутнє  ...

16.11.2008р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166793
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2010


Щось зі мною дивне…

Чи  то  любовна  лихоманка,
Чи  пристрасть  до  чужих  віршів...
Вже  повсідалися  на  ганку
Перемивать  кістки  дощі.
І  навіть  пес  з-під  лоба  дивить,
Обгавкує  вчорашню  миску.
Він  знає:щось  зі  мною  дивне...

...А  за  вікном  зима  і  вітер  свище...

15.01.2010.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166418
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010


Багет остогидлий

Багет  остогидлий        (  Із  збірки  "Антрацит".  Ілюстрації  автора.)

врізається  в  душу.

Кимось  збитий  незграбно  

паркан

Обмежує  рухи,  думки,  

забаганки…

І  почуття  розтрощує  вщент

клеймо,

де  дрібно  написано

хто  ти  і  звідки.

Я  прагну  дощу,  або  вітру

змити,  зірвати

усі  етикетки

І  навіть  не  очі,  а  серце  –  зряче

лишіть  як  Маяк!

Тому,  хто  побачить,

освітиться  шлях!


02.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2010


АНТРАЦИТ

АНТРАЦИТ    (  Із  збірки  "Антрацит".  Ілюстрації  автора.)
Це  маячня.  Свідомості  жахіття.
Об  стіни  й  вікна  б’ється  серце
Знеболене  морозами  й  вітрами,
Шліфуючи  бридке  каміння
                       Своїх  безвихідних  фортець.
     Немов  той  в’язень
                   з  ключем  
                       на  шиї
у  катакомбах  ,  крізь  вузький  прохід
до  крові  ,  до  кісток  роздерши
                   душу  й  пальці,
видобуваючи  блискучий  антрацит…      

Це  маячня.  Свідомості  розхристане  
                               жахіття.
Об  стіни  й  вікна  б’ється    Сонце,  
мов  у  гарячці  ворожби,  шаман.
                   розтрощує  склепіння  льодяне,
                                     на  друзки  розбиваючи  
                                                                     твій  панцер…
Крізь  морок  ,відстань  і  сум’яття
знайомий  щем  ,  зухвалий  біль
і  настороженість  Живого  Серця…                
                       
                                             19.  08.  2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166388
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2010


Дрібно нарізані хвилі

Дрібно  нарізані  хвилі    (  Із  збірки  "Антрацит".  Ілюстрації  автора.)
Нападають  хортами  на  берег.
Язиками  шліфують  залізні
Вибоїни  в  моєму  серці.


Розтрощуються  з  брязкотом  
Тільки  –но    зрослись  і  знов
Дрібно  нарізані  хащі  
Провалюються  в  розлом.
     

В  живий  зростаюсь  факел,
 Обпікаючись  до  болю.
Ніч  нарізаю  на  краплі,
Розкидаю  над  головою.


Дрібно  нарізані  хмари
Провалюються  у  розлом,
А  очі  мої  мов  капкани,
Стежать  за  хтивим  хортом.


Дрібно  нарізане  сонце
Зростається  поступово…
Здобич  сама  попадеться
На  запах  йдучи  ,  як  додому.

30.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166381
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2010


РАНОК

Cпалах  (    Ілюстрації  автора.)
приземлення
сон  закінчився
Cвідомо  вдивляюсь  
марю  дорогам
марю  піснями
здавлюю  тисну  натягую  простирадло
зав’язую  очі
вичавлюю  з  себе  мов  з  тюбика  фарбу
на  полотні  не  читається  напис
тут  тебе  не  було  
Cуглоби  тріщать  пензлик  втрачає  свідомість
повітря  охоплене  мною  
з  сичанням  зміїним
виривалось  з  легень
тебе  не  було  у  вісні
Пам’ятай  про  цю  пастку  в  пустелі
піщані  провидці    волають
про  сліпих  подорожніх
про  воду  
ведуть
Мов  любовне  закляття
отруту  вприскують  в  вени  сліпі  віщуни
Змиритись
віддатись
напитись  і  знати  
силу  твою
Спалах  
приземлення
сон  розпочався
Ранок.

16.11.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166152
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


Жага пізнань

Тепер  я  вітер  (  Із  збірки  "Антрацит".  Ілюстрації  автора.)
тепер  я  сонце.
Тепер  я  маятник,
 розхитаний  тобою…
Ще  Мобіус  не  знав
такого  безкінечного
потоку.
ще  час  дорогою  не  марив.
І  лише  коло  трансформоване  в  спіраль
невміло  ,  з  острахом  кружляє,
У  пошуках  нових  і  ледь  вловимих  змін.
 Тепер  я  твердь,
тепер  –  вода…
Все  змінює  жага  пізнань
І  пізнається  все  у  змінах.

09.06.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166150
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


ПРО ВЕСНЯНОГО

Як  послухаєш  той  вітер!    (    Ілюстрації  автора.)
Як  увімкнеш  небеса…
Як  заснути?  що  робити?
Як  кругом  одна  весна!

Всі  канали  розкривають,  
Розмальовують  цей  світ…  
Ось  послухай,  все  ти  знаєш  –
За  привітом  твій  приліт.

Як  послухаєш  ту  зливу,
Як  увімкнеш  небеса…
Намалюй  мене  щасливу,  
Намалюй  що  я  нова!

Потаємно  і  недуже
Йдеш  до  мене  звідусіль,
Розганяючи  калюжі
І  тримаючи  пісні.

Як  послухаєш  той  вітер…
Весняного  чи  вже  спиниш?
Хто  у  серці  тишу  витер
І  ввімкнув  весняну  втіху?

Всі  канали  розкрутили  –
Тиражують  поцілунки.
Забиваються  під  стріху
Горобцями  твої  руки.

Як  увімкнеш  всі  канали  -
Весняного  чи  вже  спиниш  ?
…Закипіло  ,  місця  мало…
Напинай  свої  вітрила  !
                   

                                               25.  05.2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166080
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


Стримуюсь

Стримуюсь  ,  аби  не  волати.    (  Із  збірки  "Антрацит".  Ілюстрації  автора.)
Зубами  стискую  струмінь  хрипкий.
Сто  років  живу  і  ковтаю,
топлю,  роздираю  бажання  в  собі.

Стримуюсь,  аби  не  встати.
Не  зв’язувати  голіруч,  не  хапати  дроти,
а  телефонний  дракон  хвостатий
вже  впився  зубами,  зламуючи  коди.

Стримуюсь,  аби  не  літати.
Хоча…  Який  в  тому  вищий  сенс?!
Мене  в  мені  зрячу,  найменшу
спитайте!  Хіба  вона  проти  небес?  

Стримуюсь.  Та  доки  це  буде?!
Літати,  впитись  душею  у  хмари…
Стікати,  мов  кров’ю,  бажанням.
Мов  нитка  за  нитку  хапатись,
спалюючи  долоні  об  навіжений
гарячий  канат.
сплітаючись  в  Мені  тобі  зі  мною,
в  Тобі  мені  з  тобою,
ущільнюючи,  стискаючи
молекулярний  ряд!
09.07.2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166077
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010


ні-се-ні-те (ГалаВітизми)

ні-се-ні-те
...
У  попільничці  згорає  недопалок,
У  комірчині  мізків  темно  і  димно.
Додому  давно  ніхто  не  приходив?

...
До  голови  по  розум?
-  стукай  голосніше!

...
Зпрожогу  кидатись  у  воду?
Чи  може  непотрібно?
-  було  б  ще  в  понеділок...

...
Дежав'ю  під  ногами,
атака  білих    клонів...

...
Метелику  ховатись?  -    зась.
Ось  тобі  свічка!

...
Дверей  багато-
на  всіх  вистачає
табличок:"стороннім-ЗАБОРОНЕНО!"

...
Коли  смугасте  згортається  в  клубочок,
Засинає,а  НЕслухняні  смужки  змішуються
У  сірі  будні.

12.01.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165902
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010


Львів

Звикай-не  звикай  --  божевілля  нестримне
Не  дасть  відпочинку  і  сну
Зачерпуй  у  пригорщі  диво  достигле
Пий  його,  їж  досхочу!

Всім  тілом  у  вирі  пропасти
У  львівсько-брущатому  натовпі,
Вдихати  історію,  мов  мікрочастки,
Мов    перше  кохання  пізнать!

Спалахи  камер,  фото-закляття
Зупинять  на  мить  і  блокують  потік.
Зміститься  час,  щоб  стрімко  ввірватись...
В  мою  біографію  впишеться  Львів!

16.05."08.

м.  Львів,  готель  "Львів".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165900
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010


ДЗВОНИ У ДЗВОНИ

ДЗВОНИ  У  ДЗВОНИ

Дзвони  у  дзвони  ,
                         Запалюй  каганці…
Я  позаписую  твої  думки,
               я  розфарбую  твою  зброю.
я  розкодую  всі  твої  замки,
               запалюй  вогнище,  дзвони!

Тебе  нелегко  упізнать  в  пітьмі,
але  кошачі  очі  упіймають  тебе  вмить,
    бо  та  фортеця  не  міцна  споруда  -
Від  пристрасті  ніщо  не  захистить!              
                                                           29.  05.2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165849
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010


Дивно бути людиною

Дивно  бути  людиною
в  декількох  іпостасях.
дивно  відчувати  себе  валькірією,
охороняючи  гвардію.
А  що  там  дивного?
міфи  писані  давниною,
ріки  випиті  часом,
вени  наповнені  силою,  
з  центру  ГалаСвіта.
руки  розгорнуті  мов  карта,
пальці  складені  у  факел,
долоні  направлені  щити.
мечами  очі  спалахують,
цілячись  у  ворогів.
Промовляючи  голосом  пращурів,
виплітаючи  вовняне  плетиво,
зір  притупити  навмисне  ,
щоб  бачити  середину.
дорогу  розтяти  ,
перемацати
обценьками  волі,  повисмикувати  
пазурі  і  цвяхи,
щоб  не  шкодили  воїну-  магу.
Дивно  бути  людиною:
ходити  в  кіно,
зустрічати
знайомих  у  переході,
пити  каву  розчинну,
мерзнути  під  дощем  
і  сміятись  від  болю,
сміятись  над  болем,
сміятись  в  обличчя  тортур
щоденно,
щоденно  бути  собою.
ні  на  мить  ні  на  день  не  змінюючи  звички  
бути  просто  собою.
…навіть  як  що  це  сон…
   
                         11.11.2008р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165847
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010


ЗВІР 2

ЗВІР    2


Я  вам  чужа,  бо  не  в  своєму  тілі.
І  час  тече  не  мій,
     а  ніби  наскрізь  мене.
Я  ніби  кіт,  який  живе  в  собаці.
Той  пес  –  що  я  –  домашньо-здичавілий.
Той  кіт  –  що  я  –  він  свій  собі
 і  вільний  ночі  посланець.
Як  прояв  єдності  
                   одне  на  двох  гарчання,
Яке  ніяк  не  трансформується
у  натовпу  фальцет  –
Протяжний  і  фальшивий  наспів  часу
                               Я  не  почую  ,
Бо  шерстю  заростають  вуха,
             коли  я  кіт,
             який  живе  
             в  собаці!



18.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165659
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010


П’янке божевілля

П’янке  божевілля

Не  знаю  звідки  ця  сила  п’янкого  дурману,

Що  вливається  в  серце  вогнем  божевілля

І  звідки  мороз  попід  шкірою  враз

Від  дотику,  погляду,  голосу,  сміху…

І  звідки  тремтіння  землі  під  ногами,

Коли  я  з  розбігу  злітаю  під  хмари.

І  звідки  я  знаю,  вливаючись  в  келих,

Що  вип’єш  мене  до  останньої  краплі.

У  венах  твоїх  закипатиму  річкою  магми

І  п’янким  божевіллям  наповниться  серце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010


Його слова

Його  слова


Ти  спати  ляжеш,

а  я  не  знайду

такої,  як  хочу

такої,  як  треба,

такої,  як  ти!

Всі  світяться  вікна

і  всі  вони  теплі,

але  не  як  хочу,

але  не  як  треба,

але  не  як  ти!

Ти  глянеш  крізь  місто,

глянеш  у  натовп

…такої  як  хочеш,

…такої  як  треба!

І  це  буду  я!

…Вібрації  простору,    дотики  струму,

дихання  в  ритмі  простого  закляття:

-  хочеш?  –Отримуй!  мене  Маргариту.

-Хочу!  –  Одержу!  –Тебе,  ніби  Майстра!



31.05.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165638
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010


Всесвітня таємниця

Не  бійся  –  я  безстрашна,  ніби  Вічність!

Все  перекреслить  і  здолає  час,

Але  не  згасне  над  тривке  багаття  

Розпалене  чуттєвістю  п’янкою,

Розкладене  тобою  серед  світу,

Щоб  навіть  на    звороті  цього  часу,
На  циферблаті  наших  почуттів
Було  накреслено  червоним  олівцем
Просте  й  зворушливе  Жадаю!
Не  бійся  я  безстрашна  ніби  вічність!
Стрімка,  немов  гірського  кришталю  ріка
І  пустотлива  тепла  ,  як  травневий  вітер.
Прадавня  мов  легенда  чи  земля
І  як  всесвітня  таємниця  звабна!

31.05.2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165636
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010


Звір - 3

Так  мерзли  мої  звірячі  лапи,
Мерзли  в  літку,  під  сонцем  Криму.
На  теплу  ступаючи  гальку,
Лід  цокотів,  задаваючи  ритму…
а  серце  звіряче  тліло,
душилося  в  казематі  тіла.
найнепотрібніша  в  світі  людина.
мерзенним  криком  горлянка  німіла…
Сновигає  в  пітьмах  оболонка,
Лишає  жахливі  відбитки.  
На  полотні  розтрощені  зойки,
Або  на  папері  римовані  крики.

Ступаючи  звірячими  лапами,
Пазурами  зачіпаючись  об  життя,
Ні  чужим  ,  ні  своїм    не  потрібне
Це  старе  і  брудне  цуценя.
16.  09.  2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165570
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010


ЗВІР 1

ЗВІР  1

У  засідці  сиджу,  мов  звір.
(  Я  непомітна  у  своєму  тілі  ).
Воно  то  й  добре,  та  …
хоча  б  приносив  хто  кістки.
Можливо  і  цікаво  що…
живу  в  собаці,
яку  не  любиш
а  ні  я,  ні  ти…
Той  пес  –  що  я  –  самотньо-здичавілий
і  закуйовджений,  як  і  моє  життя.
Проте  він  свій  собі  і  вільній  ночі    
зрозумілий,
Він  посланець  із  небуття  в  буття.

Ковтаю  миттю
із  долонь  Селени  воду.
Я  дуже  дика.  На  свободі  –  звір.
Але…
За  день  і  ніч,  за  світанковий  танець
я  дам  себе  знайти
і  приручить.


18.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165565
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010


СКАЖЕНИЙ ШЕПІТ

СКАЖЕНИЙ  ШЕПІТ

Стіни  і  стеля…
             (  шепіт  скажений  )
Стіни,стіни,стіни…
             (  спантеличена  і  навіжена  )
Напівжива,  неначе  сновида,
Вражена  вибухом  власного  гніву
Сама  у  собі  –  вже  набридло…

Здавлюють  і  долають  стіни  –
Ніби  у  склепі  живу.
Від  себе  втікаю.  Не  спиниш
Стрілу.  Чи  обірвеш  враз  тятиву…

Здалеку  здушена  світом.
Самотності  рубікон
                 Переступлю
                       і  висмикну
                           кілок  із  серця  свого  !  
Стіни,  стіни,  стіни
                           стіни  і  стеля
                                                     І  ВСЕ  !
Тікай!  Шепіт  вітру  у  спину,
           Шепіт  страшніший  за  крик.
           З  душі  ,  з  нутрощів  вирветься  
                               сила,  вибух
зруйновано  стіни-стіни-стіни…
Тікаю  від  навіженості  
По  гарячому  лезу  мостів,
Протиріччя  і  протилежності
зв’язую,  зв’язую  живучи.  Живу  чи?
                                   23.08.  2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165441
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010


ГРОЗА

Був  вільний  день.
Блукала  серед  лугу
Дощем  напитися  хотіла.
                           Серед  людей,
                                         Навколо  люду
                                                         Наскрізь  них
душа  химерою  повзла…

Бив  вільно  дощ…
Блукала  собі  містом  ,
Дощем  наповнитись  хотіла.
                                   Серед  дерев,
                                                 Навколо  лісу,
                                                               Наскрізь  нього
збиваючи  підошви  йшла…

Відкрита  рана  зеленіла.
Стікала  трунком  весняним.
…До  серця  з  неба  підкрадалось  жало.
                   Його  я  ВИДРАТИ  хотіла.
                                   Гроза  скінчилась.
                                           Серце  впало.

22.  07.  2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165403
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010


ВСЕ ПРОСТО!

ВСЕ  ПРОСТО!

Чого  боятись  –не  справжня  Я.
І  зовсім  не  відьма.  І  не  кусаюсь.
Я  просто  людина.  Безлюдна.
Полотно  без  зображень  і  слів.

Чого  боятись  –  Справжня  Я!
Кусаюсь,  інколи,  бо  відьма.
І  не  проста  людина  –  абсолютно,
Як  полотно  з  містичним  змістом  снів.

Чого  боятись?!  Я  зовсім  не  кусаюсь!
І  на  безлюдді  я  Людина  –  просто,
тому,  що  Відьма  зовсім  справжня,
Як  полотно  з  нічним  і  таємничим  гостем.
 
Чого  ж,  боятись!  –  Я  кусаюсь!
Я  просто  відьма,    як  людина,
Яку  зображено  на  полотні
З  містичним  присмаком  Вогню!

Чого  ж  боятись?  –  того,  що  Справжня,  
Чи  того,  що  Я  –  Людина.
Вночі  як  відьма,    вдень  дивачка.
Того,  що  з  присмаком  вогню  моя  картина?
Чого  ж  боятись  ?
Я  кусаюсь.
Але  не  боляче,  по  людські,
               Я  ж  не  відьма.


20.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165400
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010


Вечоровий наспів

Вечоровий  наспів

Кругом  так  вогко,  зимно-босо...
Додому  йду.  Чекаю  безкінечний  сонний  потяг.
Він  верещить,гуркоче,  шмига  носом,
Немов  і  справді  сердиться  на  мене,  чи  на  долю...
Орда  думок  звабливо  тягне  в  морок.
Знов  схлипують  засмучено  ботинки.  Тужать.
Туман  засів  у  лощині,  мов  ворог,
Розмоклі  ліхтарі  обмацують  дорогу  і  калюжі.
Та  на  душі  спокійно  і  затишно,
Наспівує  мобільний  про  весну  –  пригрівся  Нокій.
Бач,  заскучав  без  мене  ,  занудився...
З  туману  -  ти  -  розхрістаний,  смішливий,  сонноокий.


А  вдома  чай.  Соснові  смолянисті
дрова  шепочуть,мов  провидці,  в  гарячковому  екстазі...                                                                                              
І  сірий  кіт  –  наш  оберіг  домашній  -  
Так  само  сизий,  як  туман,  розпочинає  вечоровий  наспів.

                                         10.01.2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165289
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010


БОГИНЯ

Геть  сумніви,  здогадки  і  страхи

Розкутий  світ  одним  твоїм  ім’ям.  

Вмикаєш  всі  чотири  ті  знаки

Аби  пророче  місто  цілувать


Ключем  бажань  відімкнеш  скриню  
Під  аркою  натхнення  і  снаги

Пройдеш!  Богиня    -  є  Богиня  -  

Одним  ключем  і  вікна  і  думки


Чи  то  босоніж,  чи  душею-легко

Ступаєш  подолавши  вертикаль.

Відімкнеш  двері  потаємні  на  горищі

Д  е  вже  чекає  чарівник-коваль…

26.05.2008

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165168
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


МЕТАМОРФОЗИ ТІЛА

Кипіла  земля  під  ногами
І  шмаття  облудне  летіло.
Приспічило  ж  вам  позмагатись
З  душею  моєю  і  тілом…

Тріщать  по  швах  обладунки
Під  тиском  звільнених  крил.
Спиною  і  нюхом  вже  чую
Одну  із  солодких  стріл…

Шугне,  мов  спокуса,  під  ребра
На  пошуки  нового  серця.
Вістря  твоє  нестерпне
Десь  у  ас  тралі  дзенькне.

Кого  хочеш  в  мені  вполювати?
Дику,  Ніжну,  чи  може  Незриму?
Заховаю  в  собі  леопарда,
Кицькою  м’якенько  стрибну…

На  колінях  твоїх  муркотіла,
Терлась  об  твоє  підборіддя…
Приспічило  ж  вам  позмагатись
З  душею  моєю  і  тілом…

22.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165163
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


Ніч шаленства

З  мокрою  гривою  –  Зевс  –  

Долоні  викрешують    струм

І  струмені  сміху  з  небес

Душу  виймають  зі  струн.



Б’є    по  нервам  танець  дощу

Шибки  вібрують  в  такт

Ніч  для  шаленства  мого  і  вогню

Небо  твоє  тримаю  в  руках.



Мов  шкіру  здираю  одяг  –

Нарешті  вільний  політ

Кігті    блискавок,  ніби  добродії,

Видирають    тебе  з  пітьми.    


Ніч  шаленства  мене  провокує.

Хижо  підморгує  Зевс.

І  струмом  мене  вже  цілують

Струни  твоїх  небес.



03.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165009
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


П’янке божевілля

Не  знаю  звідки  ця  сила  п’янкого  дурману,

Що  вливається  в  серце  вогнем  божевілля

І  звідки  мороз  попід  шкірою  враз

Від  дотику,  погляду,  голосу,  сміху…

І  звідки  тремтіння  землі  під  ногами,

Коли  я  з  розбігу  злітаю  під  хмари.

І  звідки  я  знаю,  вливаючись  в  келих,

Що  вип’єш  мене  до  останньої  краплі.

У  венах  твоїх  закипатиму  річкою  магми

І  п’янким  божевіллям  наповниться  серце.


25.06.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165008
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


Зриває на ноги

Зриває  на  ноги
Не  влежиш  на  спині  –
Весна  відрощує  крила!
Ховатись  несила  –  злетіла!
Розуму  несповна  –  перехворіла
І...  Слухай  сюди,  кінець  цій  холері  –
Криголами  вже  трощать  пустелю!
Зриває  на  крила  –  
Залежались  стріли...
Мішені  хвостаті  по-між  кущів
Причаїлись  в  сталевих  жупанах,
в  ілюзорно-непробивних  шоломах...
Дивись  ,  бо  розсерджусь...
Не  звір  я,але  й  не  людина,
Коли  вістря  нагострить  весна!
Хапай  голіруч  стебла  зелені,
Вогнем  обпікай  гортанннь,
У  виючому  піднебіннні
Водановий*  струмінь  відчуй!
Розрегочеться  скрегіт  металу,
Приймаючи  жар  мій,  мов  виклик,
Забрало  твоє,  мов  фольгу  зібгає
Березнем  звільнений  вибух!
Очей  не  ховай,  я  бачу
Шаленіючий  гострий  погляд...
На  крила  зіпнуся  –  стріляй!
Руками  змахну,  ніби  мертва...
Нуж  бо,ближче,піходь,
Мисливець?
Жертва?...Кілок  у  серці,може  стріла.
Яка  різниця  –  одна  холера
А  криголами  уже  тріщать,  
знищюючи  пустелю.
23.  03  2009р.                  
                 
                         *Водан-Одін  –  бог  Скандінавів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164824
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2010


Виправ мене

Виправ  мене,
Зміни  мої  звички.
Кипіння  точку  змісти.
П`ятнадцята  тона    -  найважча.
Мовчання  –  зброя  смертельна.
Будні  героїв  -  витримка,сила.  
Титановий  панцер  –  воля  Моя
Над  тілом,  над  злістю,  над  брудом...
Вихід  у  простір  ілюзій
Методом  забуття,
Силою  думки...
Виправ  мене  на  цій  точці  кипіння!
Жертвеним  синім  вогнем  згораю.
...Моно-Лізно  усміхнений  череп,
Містично-химерне  обличчя,
Щоб  приємно  було  вам  і  звично,
(Підгоріло-солодкий  рожевий
Привабливий  тортик.)
   Лише    в  очі  мені  не  дивися
   -  там,  глибоко,  без  ілюзій.
     Любовно  волає  вогонь,
     Закляття  чудні  виплітає.
     Язики  впиваються  в  сутність,
     Руйнуючи  цитадель,  
     останній  рубіж  долають...
Випий  келих  ядучого  сплаву
Вигнанки  і  Королеви,
Відчуваєш  в  середині  зміни?
Сутність  Людини  і  Бога  зєднались!
         В  очі  мені  подивися!

                       25.  03.  2009р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164821
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2010


НЕТОРКАЮЧИСЬ ЗЕМЛІ

НЕТОРКАЮЧИСЬ  ЗЕМЛІ

Заховай  загублені  крила
                       Пам’ятаєш  ,як  воно,
                                         не  торкаючись  землі  жити?
Щось  тут  є  протиприродного
Замовчувати,  що  ти  плід  Ікара  -  
                                         його  дитя  первородне  .
І  нікому  ,    ніколи  не  прохопитись
                                           про  болючі,  палаючі  рани.
Вибираючи  завжди  зло  менше,
           відрізуючи  в  собі  найдорожче  ,
                             бо  пам’ятаєш  ,як  воно  ,
                                           не  торкаючись  землі  жити!
А  інколи  не  втримуєшся,
               особливо  вночі  у  тиші,
промовляєш  забуті  скандинавські  закляття.
І…  Не  повертайся  спиною  до  натовпу,
бо  у  когось  знайдеться  лезо,
щоб  зайвий  шматок  відтяти
приміряючи  до  шаблону,
до  стандарту  обмежень  ,
Щоб  уже  не  кортіло  нікому
                                         не  торкаючись  землі  жити!
8.08.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2010


КРИЛА ЧИ КІГТІ

КРИЛА  ЧИ  КІГТІ

Все  в  кулаці.
В  долоню  вбиваються
кігті  мов  цвяхи,
аби  ніколи-ніколи
не  подивитись  на  лінію  долі,
аби  ніколи-ніколи
не  доторкнутись  до  лінії  скроні.

Все  в  кулаці.
Стискую,  аби  відбити
неможливе  бажання  літати,
аби  ніколи-ніколи
не  перелетіти  через  паркан
далі,  далі,  далі…

Щоб  п’ятірня  не  оперилась  в  ударі
Ножиці  напоготові  тримаю!
Що  ж  мені  стригти:
кігті  чи  крила?

25.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164703
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2010


Падав вечір у срібні калюжі

Падав  вечір  у  срібні  калюжі,
Обминаючи  ліхтарі.
Зависав  у  трояндових  голках
Павутиною  снів.
Піддавався  на  зваби    і  блиск
І  годинами  біг  в  нікуди,
в  далечінь    від  байдужих,чужих.
Від  очей...  Чи  забудеш?
Падав  вечір  на  зломі  думок
Насолода,чи  біль?
Вибирати    негайно,  незнаючи  сну,
Несвідоме  свідомо  вбити
Перекреслити  всі  невідомі
Зцілитись.
Негаючи  часу  –  творити  себе
Знов  і  знов,  гартуючи  волю,
Вартові  щоб  не  спали.
Гудіння  вогню,  наче  спів
Ніби  ода  Незламному  духу,
Нескінченній  роботі,
Довжиною  в  життя.
...Падав  вечір  цілунком  на  згадку  
У  тремтячі  долоні  тепла,
У  спокій  .Заварював  чай...
Як  нормальна  людина.
Буття.
       28.  03.  2009р.  

.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2010