gala.vita

Сторінки (8/764):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 »

СИЛА МОЄЇ ВПЕРТОСТІ

Зламуйте    мене,    зламуйте,
а    я    зростуся    знов!
Все    це    поезія,    марево…
Та    я                міцнюща,    мов    стовп!
Ні        не    залізний,    ні    не    сталевий.
Я    з    витонченого    світла,
                         з    льодяних    діамантів    лезо,
                         з    нутрощів    самурайський    мечів,
                         з    нервових    імпульсів    непереможних    бійців.
Згинаюсь,    аби    здалось,
що    намагаюсь    здатись.
І    дію,    як    протидія    –    
змагаючись    не    змагатись.
Викрешуючи    своє    ім’я    у    повітрі,
Березовим    прутом    шмагати    до    крові
                                         ВІРУ    сліпу
                                         в    незламну    НАДІЮ
                                         на    палаючу    і    пристрасну,
                                         всепоглинаючу,    мов    океан,
                                                                                                                   ЛЮБОВ                                                      .
Маючи    здатність    до    самозцілення    –    
Загояться    рани    вмить.
І    нерви    випнуться,    й    жили
Оголеним    жмутом,
нової    свідомості    
                                     стрижнем.
Вбираючи    відображення    відображень
Землю    з’єдную    з    небом
Силою    своєї    впертості!

07.10.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195704
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2010


Лащиться сонце циганське

Сплітаються  пальці,  як  хмелі.
мій  паркан  обвивають  і  стежку...
Я  поїду  до  твого  Парижу,
підпирати  собою  вежу!

Приховай  солоденьке  в  кишеню,
хай  наживка  розплавиться  трішки.
я,  як  пташка,  хапаю  зі  жмені,
немов  білка,  іду  на  горішки...


Лащиться  сонце  циганське,
по  східцям  збігає  скрипучим,
пестить  коси  мої  смолянисті,
компліменти  шепоче  на  вушко...

...Сплетені  пальці  хмеліли,
лізли  долоні  в  неголену  стежку...
Дорога  розстелена  аж  до  Парижу,  
а  вежа,  вежа...,  вражаюча  вежа!...

 13.06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2010


Сонцем твоїм розбещена

Пригортаю  до  свого  серденька,
у  затінок  спокою  тебе  притулю
змию  біль  і  відчай,  ніби  пожежник,
ніжний  струмінь  на  тебе  спрямую.
Лабіринти  пройду  передбачливо,
камінцями  позначу  весь  шлях.
У  долонях  моїх  тріпотатиме  
факел  вічності  й  пульс  життя.
Як  Афіна,    здолаю    нападників,
Леопардом  ввіп"юсь  у  пітьму.
Знаком  магічним,  "шоломом  жаху"*
буду  нищити  ворогів  орду!

Пригортаєш  до  свого  серденька,
У  обіймах  твоїх  засинаю.
Сонцем  твоїм  розбещена,
Вкрита  твоїм  небокраєм...

*"  шолом  жаху"  -    магічний  захисний    символічний  малюнок,  нанесений  на  тіло,  зброю,  обладунки  скандінавського  воїна.  За  легендами,  такий  знак  навіював  на  противника  страх  і  спонукав  до  відступу.

     10.06.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194987
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2010


ТиЯ (дифузія тіл)

Дух  перехопило,  подив  взяв...
як  зашарілось  небо,  
а  в  інший  бік  -  земля.
Тиша  звивалась  вужом,
протискалася  між  зубів  .  
А  ніч  пила  заграви  витік
дослухаючись  до  хвиль,
хмари  мліли
І  так  безглуздо...
і  все  ще  несвідомо  тягнулася  рука
братись,  торкати    за  чарівне...
І  знову  гнав  свідомо
все  любляче    й  живе...
не  корилась  свідомість,
спустошувалось  табу
і  втручалося  тіло.
Небо
сипало  діамантами  -
вкривало  чоло  і  плечі  ...  
а  на  межі  стояла  
гола  і  беззаперечна
капітуляція  в  білому.
Прикордонників  хап  вхопив,
ракети  грілись  на  старті.
напружено,  ніби  в  танці,
тріщать  у  пориві  блискавки  ,
дифузія  тіл,
метаморфози...
І...  як  зашарілось  небо,  
а  в  інший  бік  -  земля...
перехопило  подих
від  такого  ТиЯ!

   08.  06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194583
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2010


БЕЛЫЕ ВОРОНЫ ( Перевод автора)

БІЛІ  ВОРОНИ

Страшне  сум’яття  у  моїй  душі…
Я  вижила  ,  хоча  й  не  мала  б.
Відкривши  очі  –  день  впізнала,
Це  ж  ніч  загинула  у  корчах.
Це  ж  сутінки  залишились  тремтіть
В  моїй  печері,  у  моєму  склепі,
Це  чаю  кухоль  бубонить,
Бо  гаряче  йому  -  нестерпно…
Загавкали  скаженими  дощами  
Уявні  чорні  і  кудлаті  хмари…
Повіки  стулені,  мов  штори,
А  ти  ще  тут  і  добрий  ранок!

Вчорашній  день,  чорніюча  потворо,
Втікай  у  витоки  свої  .  Благаю.
Висьорбуючи  чайний  хтивий  морок
Ворона    знов  збирається  у  зграю.
Знов  вирішальний  надкусить  вівторок,
Мов  бутерброд,  намащений  з  обох  боків,
Аби  напевне  знать,  що  маслом  вгору,
Щоб  не  було  різниці  «решка»,  чи  «орел».
                         Вороні  білій  місце  в  зграї,
                                 Так  само  білих
                                     нічиїх  птахів.
                                           
Крилатий  помах  –  на  добраніч!

БЕЛЫЕ  ВОРОНЫ  (Перевод  автора)

Как  ужасает    в  душе    моей    смятение.
Я    выжила,  хотя  и  не  должна    бы.
Открыв    глаза    –    я    день  узнала,
Ведь  это    ночь    погибла  в  истязаньях.  
И  только    сумерки    осталися  дрожать  
В  моей  пещере,  в  моем    склепе,  
Послушай,    кружка    что-то  там  ворчит,  
Быть  может  гарячо  ей  нестерпимо.  
Залаяли      дождями,  взбеленились      
Косматые    немыслемые  тучи.      
Сомкнуты  веки,      словно        шторы,  
Ты  все    же    здесь,  ну  с  добрым  утром!  
   
Вчерашний        день  -    чернеющая  тварь,  
Беги      в      свои        истоки    -    умоляю.  
Лакая    чайный    похотливый  мрак  
Вороне    время    собираться    в    стаю.  
Решающий    во  вторник  получаешь  знак...
Намажь  свой  двусторонний  бутерброд,
Чтоб  знать  наверняка,  что    маслом  вверх,  
Чтоб  не      гадать  «орел»  там  или  «решка»...  
Вороне  белой    место  в  стае,    
таких  же  белых  и  ничейных  птиц...

Крылатый  взмах    -  спокойной  ночи!      

                     08.06.  2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194545
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2010


НАРОДЖЕННЯ СОНЦЯ

(  з  циклу  "  формула  життя"  )

Сонце  в  кишені  у  хмар,
п"ятаком  закотилось  в  куток,
щоб  намацать  там  дірочку,
щоб  крізь  неї  втекти,
напиваючись  вітру
І  забувши  про  втому
святкувати  до  ранку...
А  потім  кружляти
поміж  будинків
дітям  на  радість,  
аби  гралися  ним,
як  м"ячем,
беручи  у  долоні.
І  сміялося  Сонце,  стрибаючи  зайцем
на  поверхні  мрійливого  чаю,  
який  вип"ю  я  зранку.
Щоб  до  смерку  було  мені  тепло
І  щоб  очі  світились,
немов  оте  сонце...
А  ти  -  щоб  кохав  
відчайдушно  і  щиро,
бо  промінчик  ковзнув  по  душі.
І  з"явилось  там  зерня
золоте  і  дорідне.
Воно  з  часом  потужно  і  стрімко
проросте  і  заквітне
пречудова  духмяная  квітка  -  
так  народилося  Сонце!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194149
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010


ВІДЛУННЯ МІСЯЧНИХ ЗОЙКІВ

(  з  циклу  "формула  життя"  )

Я  хочу  пірнути  у  хвилі
твоїх  цілунків.
І  там  загубитись  русалкою,
яка  миє  свої  білі  ноги  
і  сміється  розкотисто-лунко...
Хочу  заплутатись  у  обіймах,
як  недосвідчена  муха  
у  жагучому  павутинні,  
і  мліти  від  кожного  руху...
Пий  сік  із  достиглого  яблука,
що  сонцем  скотилось  до  тебе.
Пий  насолоду,  запахи,
залігши  у  трави,  крайнеба.
Зривай  прилиплу  до  тіла  сорочку...
ще  соромиться    відвертого    
і  нагого
І  цнотливо  шепоче,  шепоче...
про  те,  що  діжа  переповнилась  медом.
І  ти  припадаєш  вустами  і  п"єш,
і  пестиш  подихом  вінця.
І  ніжність  зростає,  і  нема  тобі  меж...
Бо  вітер  лоскоче  об  п"яти  травицю,
бо  випите  щастя  пульсує  у  грудях...
Облизуючись  і  смакуючи  кожне  слово,  
підносячи  щастя,
йде  Місяць,  збиваючи  роси,
бо  йому  вдалося,
бо  йому  ще  і  ще  вдасться  
занурюючись  випливати,
хапаючи  подих  любові
і  частувати  собою  
нагріту  на    спалахах  Річку.
Щоб  вона  досхочу  набралась  відлуння,
несучи  свої  зойки,  як  свічку,
заблукавши  у  пітьмах  безсоння.
А  втомившись  заснути  на  сподіваннях
під  шепіт  бузку,під  плюскіт  води,  
під  регіт  русалок,
Які  так  само  митимуть  свої  ноги
і  полоскатимуть,  заради  забави
свої  чорні,  як  ніченька,  коси.
І  ловитимуть  ними,  зазвичай  золотаве,
закохане  у  мрію  щастя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193821
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2010


сердечные скважины

Я  оставлю  это  на  вечер.
Перед  сном  почитаю,  ладно...
А  за  окном  так  прозрачно  и  нежно
Светится:  "  Вход  не  для  каждого".
Выстрелит  небо  в  упор,  
Плюнет  осколком  Луны.
Одиночество  жадно  глотнет  
Остатки  моей  мечты.
Прочти  мне  на  ночь  сказку.
Сделай  еще  раз  небольно
медлено,  будто  в  экстазе...
Небесную  штору  задерни!
Ночи  спокойной  каждому,  
Каждому  сказки  глоток...
Пусть  саднят  ,сердечные  скважины
Что  проделал  любовный  клинок!

Я  оставлю  сладость  на  вечер,  
перед  сном  прочитаю,  ладно?

       05.06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193804
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2010


Всесвіт

Всесвіт,  де  ти  взявся,  Всесвіт?
Хто  тебе  залишив
біля  ніг  моїх?

Що  робити,  Всесвіт,  де  набратись  сили,
Щоб  змогти  на  мить  
відвернути  погляд
від  очей  твоїх...

Досить,  може  бути  досить,
всіх  твоїх  цілунків,
всіх  твоїх  віршів?

Що  робити,  Всесвіт,  де  набратись  сили,
Щоб  тебе  зігріти,
щоб  всього  на  світі
все  життя  любить?

...Треться  кішка  вушком  об  паркан,
жовтими  очима  стежить
і  веде.

Вона  бачить,  Всесвіт,
вона  знає,  Всесвіт,
ти  до  мене  йдеш!

Всесвіт,  дети  взявся,  Всесвіт?
Тільки    лиш  на  мить
тінню  золотою,
трепетом  обіймів...
Тільки  на  завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193776
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010


ЧАРІВНІ РОМАШКИ і КАМІНЦІ

Я  рятую  гудзики,  
                             витягуючи  з  петлі,
Аби  не  відтяти  їм  голови
в  пристрасті  і  боротьбі.

Я  надихаюсь  тобою,
                               надихуюсь...
Сіюсь,  проростаю  травою
на  білім  аркуші  світу,
рядками  за  тебе  тривожусь.
Біжу  до  тебе  хвилями,
бавлю  тебе  камінцями.
Назбирай  їх  в  чарівну  торбинку,
обізви  їх  кремезними  валунами...

Присни  сміхом  ромашковим,
горілиць  уляжся  на  гальку.
Я  гудзики  твої  рахуватиму,
замість  того,  
                               щоб  рвати  ромашки...

                             02.  06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193191
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010


БІЛІ ВОРОНИ

Страшне    сум’яття    у    моїй    душі…
Я    вижила    ,    хоча    й    немала    б.
Відкривши    очі    –    день    впізнала,
Це    ж    ніч    загинула    у    корчах.
Це    ж    сутінки    залишились    тремтіть
В    моїй    печері,    у    моєму    склепі,
Це    чаю    кухоль    бубонить    ,
Бо    гаряче    йому    -    нестерпно…
Загавкали    скаженими    дощами    
Уявні    чорні    і    кудлаті    хмари…
Повіки    стулені    ,    мов    штори,
А    ти    ще    тут    і    добрий    ранок!

Вчорашній    день    ,    чорніюча    потворо,
Втікай    у    витоки    свої    .    Благаю.
Висьорбуючи    чайний    хтивий    морок
Ворона        знов    збирається    у    зграю.
Знов    вирішальний    надкусить    вівторок,
Мов    бутерброд,    намащений    з    обох    боків,
Аби    напевне    знать,    що    маслом    вгору,
Щоб    не    було    різниці    «решка»,    чи    «орел».
                                                 Вороні    білій    місце    в    зграї,
                                                                 Так    само    білих
                                                                         нічиїх    птахів.
                             Крилатий    помах    –    на    добраніч!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193145
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010


Як здійснилася мрія

Сон.  Не  буди.  Дивний  сон...
На  хмарині  м"якій
Зорепади  вмостились  хвостаті.
Спи,  я  по  одному  буду
Факели  мрій  на  землю  пускать.
Тумани  вогкими  руками
Очі  затулять  -  шукай...
У  прозорій  сорочці  дурману
Тане  мій  силует  через  край  
По-за  обрій.
Гукаєш.
Прив"язуєш  нитку
До  моєї  легкої  ходи,
До  моїх  диких  трав,
До  кінчиків  пальців,
До  мого  ластовиння  на  щічках...
Нитка  тиха,  невидима,  вічна,
Виткана  серцем  в  майстерні  душі.
Маревом  на  зустріч  вирину,
Язичним  ідолом  видубну  з  глибини  -  
Не  молись,  не  рахуй  до  п"яти
Я  нікуди  не  дінусь,  не  щезну.
Не  згину.
...Золоте,  мов  вино,  
Напуває  бажання,
Розтікається  медом
І  вкрива  з  головою...

Вимиють  роси  розпатлані  трави,
Причешуть  паркани  імлу
І  в  коси  вплетуть  водограї
Позичену  на  ніч  весну.
Уквітчані  хмелем  надії
До  ніг  припадуть  у  мольбі
Про  те,  як  здійснилася  мрія
Розповісти  мені  у  ві  сні...

             01.06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193117
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010


МОСТИ І СНИ У ВАГОНІ

Іду  стрічать  прості  мости
прив"язані  до  берега  човном,
якимись  бадилинами,  прутами...
Вони  росхитані  твоїм  :  "Бігом!"
...Скрипучі  дошки  знову  мліли...
Зацокотіли    зуби  мов  стакани.
Нічні  примари  стиха  гомоніли,
Вздовж  місяця  тягнули  сарафани...
Кремезні  лопухові  стебла
лякають  нас  і  ляпсають  по  п"ятах.
Чому  ж  я  налякалася,  дурепа  -
В  твоїх  обіймах,  як  у  себе  в  хаті!

Іду  стрічать  важкі  мости.
Залізно  вигнуті,  ребристі.
Мов  пазурі  нічних  створінь
Торкають  берегів  імлистих...

...Світанок,  
зацокотіли  в  "кубрику"  стакани...
Знов  чайного  насьорбаюся  щастя.
Белькочуть  нерозбірливо  перони...
Мій  потяг  ,  знову  стотринадцять,
В"їжджа  на  міст  старезного  Патона...

Іду  стрічать  твої  мости...

               30.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010


МОСТИ І СНИ У ВАГОНІ

Іду  стрічать  прості  мости
прив"язані  до  берега  човном,
якимись  бадилинами,  прутами...
Вони  росхитані  твоїм  :  "Бігом!"
...Скрипучі  дошки  знову  мліли...
Зацокотіли    зуби  мов  стакани.
Нічні  примари  стиха  гомоніли,
Вздовж  місяця  тягнули  сарафани...
Кремезні  лопухові  стебла
лякають  нас  і  ляпсають  по  п"ятах.
Чому  ж  я  налякалася,  дурепа  -
В  твоїх  обіймах,  як  у  себе  в  хаті!

Іду  стрічать  важкі  мости.
Залізно  вигнуті,  ребристі.
Мов  пазурі  нічних  створінь
Торкають  берегів  імлистих...

...Світанок,  
зацокотіли  в  "кубрику"  стакани...
Знов  чайного  насьорбаюся  щастя.
Белькочуть  нерозбірливо  перони...
Мій  потяг,  знову  сто  тринадцять,
В"їжджа  на  міст  старезного  Патона...

Іду  стрічать  твої  мости...

               30.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192709
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010


Ніч

Набрякла  ніч,  набралась  звуків
таємних,  тихих  і  дзвінких.
Вже  солов"їнний  хміль  заліз  у  вуха,  
зав"язує  у  вузлик  мої  сни.
Вкладуться  руки  на  загривок
в  обіймах  теплих  прислухаюсь...
Ніч  напуває  місяць  сріблом
частує  ароматним  чаєм.
Душа  зіпнулась  на  носочки
запахла  ніч  твоїм  цілунком,
піймався  вітер  на  дзвіночки
і  на  трояндові  колючки...

Нектар  цілющий  забере
мої  фантазії  і  сни  в  долоні,
розітре  звабу  з  каркаде
і  підміша  нічних  симфоній.
Чарівний  погляд  несміливий,
шовковий  дотик  крильця  кімоно.
Ніч  підказала  танець,  вигин...
Оголене  плече  -  п"янкіше  за  вино...

Набрякла  ніч,  набралась  звуків
таємних,  дивних,  чарівних...

                 27.05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192253
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2010


ЧАША УСЛАДЫ

Ты  в  стельку  пъян
моими  стиха-стихами,
моими  руками,  безумными  глазами...
ты  пъян,  как  тысяча  идей
бредовых  и  ученных.
ученых  кошек  и  дурных  котов...

Ты  в  стельку  пъян,
целуя  мои  кудри,
те,  что  задернут  будни
и  занавесят  дали  
от  всех  досужих,  кому  не  дали
картофельные  желтые  медали  -  
хрустящий  счастьем  чипс.

Ты  в  стельку  пъян!
Смертельно  поражен  весной,
отведав  мед  таинственных  ущелий.
И  я  блуждаю,  дыша  парами  восхищений.
Наутро  ждет  заветное  похмелье.
И  снова  чаша  перламутровой  услады
за  трепет  мышц  душевных  фибров
тебе  и  мне  награда...

Да,  я  пъяна  стихами  и  тобой...

                               26.  05.  2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192143
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010


Я ВЛЮБЛЕНА!

Слышишь  и  видишь  
глазами  поета  -  
сердцем.

Чувствуешь  и  понимаешь
мембраной  души
вибрируя.

И  зеркала  не  нужны  -  
только  небо  и  ветер
отраженья  твои.

На  поверхности  гладкой
в  серебристости  вод  -  
Любовь.

Смейтесь  зеркала,
на  весь  мир  кривые  -  
я  влюблена!
 ...В  солнце...

     26.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192141
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010


Тебе я Богом нарікаю

Якісь  дурниці  сновигають  
моїм  мозком  -  може  сню...
В  чарівний  світ  пірнаю  зранку.
Себе  вбачаю  неземною,
убрану  в  пахощі  мімози.
Ледь-ледь  торкається  світанок
моїх  грудей,  плечей  торкається  і  кіс,
мого  чола,  
сріблясто,    філігранно,  млосно
виводить  код    на  виході  з  просоння.
Таємний  ,  лиш  тобі  відомий,  знак
вмикає  почуття  і  трепет.
Спалахую  вогнем  відкрита,  
ніби  ватра  у  пустелі.
І  як  дитя  зозулі  ,як  завжди  -  голодна...
Плекаєш  насолоду,  мов  бутон,  
мов  пуп"янок  голандського  тюльпану....
Росою  вкриті  перші  промінці,
на  пелюстках  тремтять  цілунки...
І  піднімається  з  глибин  
Земні  чуттеві  соковиті  хвилі,
Мандрують  корінцями,
іскряться,  назбиравшись  в  цибулинці,
І  далі,  вгору  по  стеблу  тугим  і  пружнім,  
мов  фонтан  потоком...
Зібравши  сили    вириваються  на  зовні
чарівним  відкоркованим  шампанським  ...
Зриваєш  пломби,  заборони  і  печатки  
любовним  стогоном  -  о,  Боже...
 -  Тебе  я  Богом    нарікаю!

         25.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191686
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010


Струни твоїх небес

З    мокрою    гривою    –    Зевс    –    

Долоні    викрешують        струм

І    струмені    сміху    з    небес

Душу    виймають    зі    струн.



Б’є        по    нервам    танець    дощу

Шибки    вібрують    в    такт

Ніч    для    шаленства    мого    і    вогню

Небо    твоє    тримаю    в    руках.



Мов    шкіру    здираю    одяг    –

Нарешті    вільний    політ

Кігті        блискавок,    ніби    добродії,

Видирають        тебе    з    пітьми.        


Ніч    шаленства    мене    провокує.

Хижо    підморгує    Зевс.

І    струмом    мене    вже    цілують

Струни  твоїх  небес.



03.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010


ЯКАСЬ Я НЕЗІБРАНА

Склеюю,  стуляю,  зв"язую.
Ні,  пазли  підбираються  не  ті.
Якась  незібрана,  незграбна...

       Знову  збираюся  кудись,
       Пройтися  незайомим  містом,
       Брущатий  відвідать  узвіз.


На  гору,  змагатись  не  буду  -  
Тягне  туди  мітла...
Пройду  крізь  натовп  люду  ...

         Збираю  бебехи  в  вузлик,
         Заб"юсь  в  останній  вагон,
         Мов  бджілка  шугну  у  вулик...

Що  там  збиратись:
Квиток,  телефон,  парасолька
(І  купа  твого  сарказму.)

           Зібгаю,  скручу  в  гаманець
           Історій  смішних  і  кадрів...
Їду.  Бо  зійде  моя  на  нівець
Мітла  на  тугому  асфальті.

                       24.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191626
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010


Я ВРОЩУЮ КРИЛА

Хмари,  хмари  вітер  несуть  на  собі.
Я  врощую  крила.  На  пагорб  стрибаю  землі.
Дихання,  дихання  з  вуст  у  вуста
І  крилами,  крилами,  крилами  "Я"  підліта.

                                 Вигнись  дугою,  руки  здіймай  угору.
                                 Шаманською  піснею  пір"я  казкової  зграї
                                 Уже  налипає.  Я  обертаюсь,  танцюю  по  колу  -  
                                 Так    вирощують  крила.  Так  до  тебе  пірнаю.

                                 На  шиї  небесній  золотий  медальйон
                                 Танцює  між  гір  -  твої  руки  нераз  там  блукали.
                                 Крилами,  крилами  -  подих,  розгон...
                                 І  вітер,  вітер  -  іменем  нестримного  шалу!..

                                 Хмари,  хмари  мене  на  собі  понесуть...
                                 Твої  врощені  крила  лоскочуть  весну.
                                 Крила.  Крила,  крила  -  ось  в  чому  суть.
                                 Твоя-моя  сила  зводить  зовсім  зі  сну!

                                                                                           24.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010


Коли обіймаю тебе…

Ніхто    не    приходить
У    хижку    до    мене
І    муза    пішла    у    відпустку,
Та    значення    має
Лиш    світло    тіней
І    тінь    на    паркані,
Коли    йдеш    додому.

Над    вечір    збираються
Хмари    і    мрії.
Вимірюють    простір    дощем.
Та    значення    має
Лиш    стукіт    дверей
І    тінь    на    порозі,
Коли    обіймаю    тебе…

Сонце    заштовхує
Ніч    в    комірчину
І    довге    чекання    ляга    у    долоню,
Жаданим    цілунком
Зволожить    вуста.
І    значення    має
Лиш    світло    фіранок.
Доброго    ранку,    КОХАНИЙ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191232
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2010


Лагідний, літній, п’янкий

Ти,    як    приспаний    дощ:    
Теплий,    затишний,    звичний…
Та    можеш    зірватись    піти
І    збирай    тоді    краплі,    
вишукуй    в    росі.
Ти    —    приборканий    вітер:
Лагідний,    літній,    п’янкий…
Та    можеш    зірватись,    злетіти.
І    вишукуй    тебе,
і    крайполя    збирай…
Ти    —    омріяне    сонце:
Золотаве,    усміхнене,    миле…
Та    можеш    забутись,    піти.
І    шукай-виглядай
по-за    обрієм    в    хмарах…
Ти,    як    котик    домашній:
Муркотливий,    пухнастий,    ласкавий.
Та    можеш    зірватись,    побігти.
Тоді    клич    і    шукай,
у    ночі    випитуй    шляхи…
Ти    можеш…    
Але,    я    —    твоя    мрія,    
твоя    пісня    і    казка.
Я    не    буду    шукать    і    виходить    у    поле.
Я    не    буду    збирать    діаманти    чи    перли.
Ти    сам    будеш    радий    мене    віднайти
І    станеш    затишним,    усміхненим,    милим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191231
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2010


МІСЯЧНЕ СЯЙВО

Місячне  сяйво  помилилось  вікном
Дивну  розмову  веду.  
Знайома  доріжка  від  незнайомця
 До  мене                                                                                        
На  час  подивися  -
Вже  пізно.
Екіпаж  зорепадів,
Запряжений  кучерявою  парою  хмар...
Забери  
Мене  
Політати...
Місячне  сяйво  заколисує  вправно
Їду  -плину  похитуючись
У  чарівній  кареті
На  м"яких  подушках  поцілунків,
На  лоскотних  дотиках,  
На  кінчиках  пальців...
...Теплі  крила  твої  так  сяють...

20.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190682
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010


гламурный отстой

Мир  вылез  драным  коленом
И  улыбается  бахромой.
Сверлят  глазами  коллекционеры
Этот  гламурный  отстой...
дифелирует  сила  рефлексов
спинным  мозгом  чуя  наживку,
в  пористом  плещится  теле
струя  весеннего  риска.
Агент  провокатор*  взвоет
на  весь  мир  ароматом  гаркнет
колекционируйте  свои  входы,
и  этерические**  контакты.
Мир  брызнет  слюной,  
ядом  любовных  истерик-
этот  гламурный  отстой  
безвременный  и  повсеместный...
20.05.2010г.


*  Agent  Provocateur-  название  духов.
*  *этеризм-отравление  эфиром,  этерификация  —  взаимодействие  кислот  и  спиртов  в  условиях  кислотного  катализа,  например  получение  этилацетата  из  уксусной  кислоты  и  этилового  спирта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190681
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010


ТВОРЧЕ ЖИТТЯ

Вона  здивувалась:
Її  диханням  дихав,
Пив  вуста,  ніби  спраглий
Подорожній  вологу.
І  свій  погляд  лишав,
У  дзеркалі  погляду.
Мчав  на  крилах,
Обіймав  цю  миттєвість,
Танув  снігом,  
Зволожував  і  напував...

Милувалася  милим  і  мліла...
Брав  у  долоні,  запалював  свічку
Без  виміру  часу,
Бо  тим  часом  була  їм  дорога.
А  дорогою  стало  життя.
Навпрошки  пережите,
Зафіксоване  за  хронометром,
Вигаптуване-вишите,
Розгалуджене
І  обезброєне  зброєю  думки.
Лягало  у  руки  твердинею
Першого  тому.

Підставляла  долоні,
Щоб  дарма  не  стікало
Розповсюджене  
Творче  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190501
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010


ЇЇ ВУЗЕНЬКІ ДОЛОНІ

Скреготав  самотньо  ланцюг,  
Червень  плутав  думки,
Метеликом  билось  безсоння
Угледівши  вогники  мрій.
Як  манило  принадами  тіло,
Вигиналося  пружно...
Він  бачив  вузенькі  долоні,  
Якими  черпала  вологу
І  плюскала,плюскала
В  спраглі  вуста,
А  потім  дивилась  зорею
Під  брезентовий  спокій
Затишного  сну.
Цілувала  заплющені  очі,  
Гоїла,  гоїла  рани.
Кружляла  голубкою,  
Стукала  дзьобиком  в  двері...
А  він  обіймав  надчутливість,  
Закіпав  білопінно,
Тремтячи,  як  Везувій
І  благав  вгамувати  жагу.
Просинаючись    -  слухав:
"Може  вона?"
...Дощ  чалапав  поволі,
Струшуючи  ще  зелені
Малесенькі  яблука,
Які  падали  у  пітьму...
   Ох  ,  Вірсавіє,  Вірсавіє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010


зухвало язичком

годинник  вже  жалівсь  мені:
втрачає  час  вночі  даремно
і  стрілки  підозрілі  і  нудні,
і  все  так  пісно,  сіро,  бренно...

розгойдується  маховик  ліниво,
зрушати  з  місця  він  втомився.
він  лінькуватіший  лінивця,
на  евкаліпті  що  прижився  .

вниз  головою  час  повзе  -  
гризе  свій  циферблат  повільно...
ти  ба,  який  знайшовсь  аскет.
Я  заведу  собі  куранти!

торкнусь  до  теплої  поверхні
чутливих  дерев'яних  ходіків,
мені  відкриють  душу  й  серце,
розкажуть  ловеласи  про  пригоди...

процокотять  зухвало  язичком
вмить  копіюючи  мою  ходу
то  заспівають  цьом-цьом-цьом  -  
забудь  про  втому  і  нудьгу!

В  руці  тримаю  мідний  ключ  -  
в  мені  ним  відмикається  портал...
я  точно  знаю  ти  везучий  -  
коханню  час  нацокотав!

         16.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189842
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010


Торкаєшся там, де панчішки.

(Париж  10.05.2010р.)

Я  ляжу.  Трохи  полежу.
Ні,  краще    просто  посплю,
Побачу  улюблену  Вежу,
На  "Сьомому  Небі"  хмарину  щипну.
Годуватиму  з  ложечки  пінним    "Лате",
Подивляючись,  де  твої  руки...
А  в  ресторані  зважають  на  те,
Що  ти  мене  зовсім  зарухав?
Люблю  коли  тихо  і  тепло.
Небеса  полюбляю  парижські.
Коли  ми  танцюєм  і  темно  -  
Торкаєшся  там,  де  панчішки...
-  Відсунься  від  мене  -  киплячий,
Лоскоче  небритість  до  млості.
Підборам  моїм  позавдячуй,
Що  на  них  я  хоч  трохи  доросла.
             Розхвилюють  бузок  і  мартіні.
Сон,  чи  спогад  вкладають  у  ліжко,
А  на  ранок  ти  будеш  ще  ніжним
І  торкатимеш  там,  де  панчішки...

                 13.05.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189423
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010


огненый эликсир

Огонь    -  моя  родимая  стихия.
Мой  личный  бред  -  душевное  тепло.
Я  брежу  им  и  поджигаю  элексиры,
Чтоб  ароматней  было  колдовство.
Смещаю  временную  ось**,  пространство.
К  тебе  касаюсь  дымкой  золотой,
Анизотропные  *  прокладывая  трассы,
В  среде  твоей  -  промчусь  стрелой.
Найду  твою  печальную  обитель,
Вдохну  в  тебя  частицы  света
Рождайся  заново  ,  хочу  чтоб  видел,
Как  я  рождаю  для  тебя  планету!

     Огонь  и  пыль,  вода  и  воздух    -    касаясь  рук
     твоих,    я  улыбаюсь  -  ничто  и  никогда  не  позно.
     Шипы  венца  в  себя  вонзаю.  Молчанье  -  звук  .
     Я  для  тебя  произростаю    надменной,  лучезарной  розой  .

                                                 13.05.  2010г.

*Анизотропия  (от  греч.  anisos  —  неравный  и  tropos  —  направление)  —  неодинаковость  свойств  среды  (например,  физических:  упругости,  электропроводности,  теплопроводности,  показателя  преломления,  скорости  звука  или  света  и  др.)  по  различным  направлениям  внутри  этой  среды;  в  противоположность  изотропии.

В  отношении  одних  свойств  среда  может  быть  изотропна,  а  в  отношении  других  —  анизотропна;  степень  анизотропии  также  может  различаться.

Частный  случай  анизотропии  —  ортотропия  (от  греч.  orthos  —  прямой  и  tropos  —  направление)  —  неодинаковость  свойств  среды  по  взаимно  перпендикулярным  направлениям.http://ru.wikipedia.org/wiki/Анизотропия

**Ось  времени,  временная  ось  (именуемая  также  в  контексте  термодинамики  стрелою  времени)  —  концепция,  описывающая  время  как  прямую  (т.е.  математически  одномерный  объект),  протянутую  из  прошлого  в  будущее.  Из  любых  двух  несовпадающих  точек  оси  времени  одна  всегда  является  будущим  относительно  другой.http://ru.wikipedia.org/wiki/Ось  времени

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189300
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010


СІРООКИЙ НЕНАЖЕРА

Тебе  торкатися  щоранку  буду!
Морщиш  свій  зухвалий  носик
І  примружуєш  очі-приблуди...
Весь  голий  душею  і  босий.
Термоситиму,  гризну  за  вушко.
-  Що,  Пухнастику,  час,  будися!
Тріпотатиме  світ,  як  безглуздий,
Знов  розхитуєш  сонце,  пройдисвіт!..

Сірі  очі  впиваються  блиском  -  
Вибирають  на  шийці  смачніше...
-  Ненажера,  ой,  лоскотно,  смішно,
Чур,  до  п"яток  -    не  лізти!

Ти  -    вражаюча  сила  -    тайфун.
Загортаєш  в  обійми,  мов  "слойку"
І  в  ромашковий  шлейф  партетур
Занотовуєш  вранішні  зойки...

                     12.  05.  2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189079
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2010


ЕРОТИЧНИЙ ТАНОК

Все  стихло,  спустіло.
Світ  знерухомів  -  дощило...
А  ми  знавісніли,
Один  одного  майже  з"їли  -  
Знімали  шкіру,    
Виходили  з  себе.
Перевтілювалась  я  в  тебе,
Входжу  в  стан  невагомий
Над  центром  Галасвіту
Схрещую  руки  -  
Ти  захищений  у  підсвідомості...
Марення,  сон,галюцінація.
Перетинаються  пазурі
Твоїх  блискавок,
Моїх  спалахів...
Все  стихло,  спустіло  -  
Світ  схаменувся.
Стулились,  злиплись
желатинові  згустки.
Для  сторонніх  очей,  
Щоб  було  непомітно  -  
Творилося  таїнство,  
Може  й  роспуста--
Еротичний  танок
Дощових  хробачків.  

             10.  05.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188810
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010


ЕНЕРГІЯ ЕРОСА

Все  не  можу  тебе  збагнути,
Набираю  одну  і  ту  ж  комбінацію.
Тебе  з  собою  римую,
А  руки  тягнуться  до  сублімації...
Переливаю  в  інше  русло  -
Творчу  енергію  в  ерос...
Тю,  навпаки,  забула  -  
Все,  вириваю  любовні  стебла!

Нахлобучу  побут  на  очі,
Зітру,  мов  крихти  зі  столу,
Твій  наполегливий  досвід.
І  поставлю  своє  :  "Не  хочу!  "

                   07.  04.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188396
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2010


"ХИЖІ " ДУМКИ

бігти,  взявши  до  рук  смолоскип,
щоб  підозрілу  роздивитись  тишу
і  вирвати  з  пітьми,  від  павуків
напів-прозору,  ледь  живу  змарнілу  душу!

проте,  залякана  відлунням  "хижих"  кроків,
душа,  привчена  до  зітхань  і  побиття,
виходила  із  муру  неохоче.  Якось  боком
тулилася  до  стін  самотнього  життя.
                                             і  ...  боялась:
                                             то  яскравих  фарб,
                                             то  пахощів  спокусливих  п'янких,
                                             то  просто  вітру...
та  ще  й  до  того  ж    -  в  очі  било  сонце.  як  на  гріх...

душі    хотілось  заховатись.  утекти,
зібгатись,  скластись,  скрутитися  в  клубок,
замовкнуть,  причаїтись  і  себе  зректись...
 А  водночас,  хотілося  тепла,  бодай  ковток...
                                             крізь  страх,  крізь  сон  і  біль  -  біжи!
                                             рви  тишу  голіруч!
                                             і  невагаючись  підпалюй,  хай  горить
                                             велтке  вогнище  спокуси!
                       
                                                                                             29.  09.  2006р.
(З    циклу    "    Тепер    я    знаю,    що    існує    світ...")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188181
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010


Філіжаночка щастя

(З  циклу  "  Тепер  я  знаю,  що  існує  світ...")

 -  Не  розхлюпай  мій  чай,
Несучи  до  світанку.
Сколихни  цю  поверхню
І  замри  на  хвилину.
Ні,  спецефектів  і  знаків  магічних
ти  не  побачиш,
окрім  хитрих  листочків,
які  причаїлись  на  дні.
 -  Не  розхлюпай  мій  чай,
 Несучи  до  усмішки.
придивись,  там  сполоханий  світ  
війками  враз  затріпоче,
відображення  тепле  й  розмите...
Придивись,  там,  на  кінчиках  вуст
                 соковитий  цілунок  відьмацький,
                 там,  на  кінчиках  вій  
                 чарівного  світу  дивацтва...
Придивись.
Упізнай  на  картинці  свою  чарівницю,
В  золотавому  сяйві  відчуй  насолоду.
І  ковток  за  ковтком
пізнавай  всі  закони  тепла,
всі  закони  світанку,
і  вічного  світла,
і  затишок  долонь,  
що  принесли  тобі
філіжаночку  щастя.
Тож  випий  мій  чай,
повернувшись  додому!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187972
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010


РОЗБУРХАНІ НАЗЕМНІ ПОЧУТТЯ

На  сім  замків  було  замкнуте  небо
І  замасковане  у  зарослях  хмаринок.
На  сім  зітхань  -  розпались  пути  -  
Кричав  і  бивсь  небесний  шал.
Він  посилав  палкі  цілунки
З  небес  безсонних  до  земних  дзеркал.
Заметушилась  кучерява  зелень:
           Чим  пригостить,  як  відповісти
                                   На  спалахи  жадань...
Ефір  поєднував,  вінчав  і  скріплював  
Вогненним  соргучем  союз.
О,  вибухи,  о,  сплески,  нуртування...
Розбурхані  наземні  почуття,
           Роскидані  священні  знаки
                                 Цих  електричних  зваб...
Рвав  груди,  аби  вивільнити  серце
І  сходив  зливою  кохання,
           Чарівним  трунком,  
                               Неземним  блаженством  напував...
Спливав,  мов  кров"ю  срібними  стрічками,
Виснажував  себе  в  любовному  танку,  
                                                       І  стих...

Наранок  хлюпав  босоніж...
Замля  дрімала  розмарніла.
Вставало  сонце.,
                 Може  щось  і  знало,  
                                 А  може  просто  час  настав.
                                                             Тепліло.

                                 14.  07.  2004р.
(  з  циклу  "  Тепер  я  знаю,  що  існує  світ..."  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187971
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010


Де ти був?

Де  ж  ти  був,  Дебувалець?
У  країні  яких  вечорів,
Де  напився  зухвалої  кави?
фар  зустрічних  вогні  рахував...

Брав  по  ниточці  мрію
                                 І  плів  килимок,
До  порога  мого
                               На  вогник,  на  мить...
Під  віконцем  ходив,
                             Щоб  сполохати  тишу...
Розбуди  -  розлетиться
                             На  дріб"язок  ніч.
Озовись  -  віддзеркалюся  
                           Сміхом  і  сплеском.
В  кожній  скалці  вогню,
В  кожній  краплі  роси
Мої  очі  звертають  з  дороги.

Мої  очі  звертають  з  дороги,
Щоб  в  твоїх  заблукать  поцілунках.

Розбуди  це  вечірнє  чекання,
Сколихни  аромати  бузку
І  смакуючи  стиглі  пізнання
Розстели  свою  казку  до  ніг!

                                     20.  05.  2004р.
(  З  циклу    "  Тепер  я  знаю,  що  існує  світ..."  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010


РОЗДЯГНЕНО

Роздягну  себе    я  власноруч,
залишу  тільки  маєчку    прозору  і  легеньку,
сідниці  від  сусідів  заховаю  в  шаровари
та  дам  тобі  обвітрить  диханням  мене  .
   Глянь,  як  безсоромно  зазира  бузок.
Чіпляється    розпущений  пухнастик-одуванчик
до  ніг,  до  рук  спітнілих  і  блискучих...
Я  знічуюсь,  додолу  опускаю  очі,  щоб  поглядом,
об  себе  зачепитись  -  ой,  яка  ж  я  гарна.

   Мене  ти  роздягаєш  самотужки  -  
прилипнеш  поглядом  гарячим  і  твердим.
Напористо,  і  наполегливо,  і  рвучко  
здиратимеш  із  себе  спеку,    мов  сорочку...
   Ти  ж  безсоромно  заглядаєш  в  декольте,
і  пальці  липнуть  до  мого  зап'ястку...
   Нас  лихоманить  у  чужій  маршрутці...


 ...Нас  роздягають  погляди  невдах...

                                                                               29.04.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187521
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010


Импотенция струн

Убегай    от    себя,    убегай!
Он    ветер,    он    ветер...
Затерянный    странник
Избранник        дорог...
И    чувства    и    мысли
Будут    звенеть
В    натяжении    кратных
Телефонных    гудков    –    
Он    ветер,    
Он    ветер...
Подпилены    цепи,
 Оковы    падут.
Блистая    как    плети
Серебристые    ветви
Целуются    с    ветром,
Ласкают    поэтов.
Запретные    песни
В    затертых    тетрадках.
Разгладятся    пряди
Бесхитростных    строчек...
                 Но    чувства    провисли,
Теряются    мысли    –    
Импотенция    струн
Без    ветра,    без    ветра...
Нет    натяжения    ткани
                                             У    рвани,
                                                 У    ветоши    мыслей    и    чувств    -    
Им    нужен    ветер,    им    нужен    ветер!!!
Он    слегка    пьянен,
И    очень    смутъянен    –    
Он    ветер,    он    ветер...
Он    будет    играть    с    волосами,
Сотрет    неодин    медиатор    
Аккорд    за    аккордом    мечтатель.
Устанет    царапаться    в    окна,
В    стекла
 Хрустальных    спален.
Вбивая    в    тучи    голый    азарт
Вставляя    могучий
Пиратский    флагшток...
                                     Безумный    февраль
                                     Рождает    весну
                                     И    мартовский    вопль
                                     Чешерских    улыбок.
Застенчиво    шерсть    
Поправляет,    как    ворот...
Сегодня    рождает    любовь    он
Аккорд    за    аккордом.
                                     Он    ветер,    он    ветер!!!
 
11.  03.  2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010


ЗАЗНАВШИ СПРАГИ

(з  циклу  "  тепер  я  знаю,  що  існує  світ..."  )

Зазнавши  спраги  -    зазнаєш  любові...
Серед  пустелі  сподівань  невдячних
                         стоїш  і  просиш  не  води,  
                                             а  ,  сплеску  виверження  хвилі
                                                                     ніким  незнаного  КОХАННЯ...
І  лише  пристрасть  напуває  в  спеку.
                         За  межі  йдеш  непевного  "незнаю  ...",
                                           яке  лишень  вдає
                                                                     зв"язок  між    "так!  "  і    "ні!".
Прсякнута  душа,  мов  потом  ,пожаданням.
                       Лише  один  ковток  -  
                                         в  роз"ятрених  пісках
                                                                   заклекотить  веселе  джерело.

Зазнавши  спраги  -  
                                     Зазнаєш  кохання!

                                                                     13.  07.  2004р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187196
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2010


ТЕПЕР Я ЗНАЮ ЩО ІСНУЄ СВІТ

Тепер  я  знаю,  що  існує  Світ...
Від  перших  променів  і  до  останніх
Тріпочучі  вітрила  сподівання
І  мірний  стукіт  і  зітхання  літ...

Тепер  я  знаю,  що  існує  Вітер...
Від  перших  дотиків  і  до  останніх
напружені  безсонням  і  чеканням,
Завершене,  мов  крапкою,  цілунком...

Тепер  я  знаю,  що  існуєш  Ти!
Від  перших  слів  і  до  останніх.
Один  єдиний  простір  вздовж  вікна,
Одне  єднання  часток  і  краплинок...

В  твоїх  долонях  обрій
                                                             іще,  Світ!..

                           
(з  циклу  "  тепер  я  знаю,  що  існує  світ..."  )
                         10.  06.  2004р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187011
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010


ОСІННЄ ПОЛЮВАННЯ

Вирву  з  пітьми  лист  паперу,
Заримую  зкуйовджу  волосся...
Осінь,  як  завжди  нестерпна
У  рядках  і  на  кожному  кроці...

Винаходжу  свій,  новий  вимір,
Відкручую  стрілки,  як  треба
І  скаженію  ,  мов  пес  на  узбіччі,
Відчуваючи  запах,  що  б"є  під  ребра.

Відтворюю,  співставляю,  прагну...
Це,  як  "  полювання  на  лис".
Ця  історія  прадавньо-давня.
Моя  милість,  чи  мій  каприз...

Шурхотіння  жовтавих  алей
Щось  підказує,  зве,  натякає
Рудуватий  розбризкує  спрей
Я  на  запах  іду  -  ти  це  знаєш?!

                                         20.10.2006р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186992
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010


ПІСНЯ ПРО РОМАШКУ

У  великому  натхненні
побіжу  до  тебе  в  гості
понадкушувать  цілунки,
попідслухувать  торкання,
     тихе-тихе  шовковисте
             шарудіння  двох  долонь.

У  великому  натхненні
танцюватиму,  як  дощ,
повитоптую  зелені  
паростки  всіляких  зваб.
Лиш  одне  туге  стебельце
із  розкішним  білим  цвітом
     піднесу  до  вуст  чудових
           для  палкого  поцілунку!

                       25.  05.  2004р.

(  З  циклу  "  Тепер  я  знаю  що  існує  світ..."  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186806
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010


ЩО ТАКЕ ВЕСНА

Я  розкажу  тобі,  як  пахне  ніч...
Ти  ж  знаєш  що  таке  весна!
               Як  прагнуть  руки  розпізнать
Твоє  напружене  чекання,
Мою  пульсуючу  стихію
             Приборкати  смачним  цілунком...

Я  розкажу  тбі  як  пахне  сік
Березових  розтріснутих  бруньок,
         Які  вже  зачекались  вітру.

Ти  ж  знаєш  що  таке  весна!
За  тисячу  далеких  кроків
Від  мене  все  твоє  тепло,
І  кожен  раз  твоє  звучання
Наспівує  мені  чарівно  
Ласкаву  музику  барвисту...

Я  розкажу  тобі  як  пахне  світ,
Прихований  у  кутиках  усмішки,
Примружений  в  очах  і  віях,
Загорнутий  вдолоні  і  тепло,
На  цілий  день  захований  в  мені!

         23.  04.  2004р.

(  З  циклу  "  Тепер  я  знаю  що  існує  світ..."  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186805
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010


ВЕТЕР

Убегай  от  себя,  убегай!
Он  ветер,  он  ветер...
Затерянный  странник
Избранник    дорог...
И  чувства  и  мысли
Будут  звенеть
В  натяжении  кратных
Телефонных  гудков  –  
Он  ветер,  
Он  ветер...
Подпилены  цепи,
 Оковы  падут.
Блистая  как  плети
Серебристые  ветви
Целуются  с  ветром,
Ласкают  поэтов.
Запретные  песни
В  затертых  тетрадках.
Разгладятся  пряди
Бесхитростных  строчек...
         Но  чувства  провисли,
Теряются  мысли  –  
Импотенция  струн
Без  ветра,  без  ветра...
Нет  натяжения  ткани
                       У  рвани,
                         У  ветоши  мыслей  и  чувств  -  
Им  нужен  ветер,  им  нужен  ветер!!!
Он  слегка  пьянен,
И  очень  смутъянен  –  
Он  ветер,  он  ветер...
Он  будет  играть  с  волосами,
Сотрет  неодин  медиатор  
Аккорд  за  аккордом  мечтатель.
Устанет  царапаться  в  окна,
В  стекла
 Хрустальных  спален.
Вбивая  в  тучи  голый  азарт
Вставляя  могучий
Пиратский  флагшток...
                   Безумный  февраль
                   Рождает  весну
                   И  мартовский  вопль
                   Чешерских  улыбок.
Застенчиво  шерсть  
Поправляет,  как  ворот...
Сегодня  рождает  любовь  он
Аккорд  за  аккордом.
                   Он  ветер,  он  ветер!!!
 
11.  03.  2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186583
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010


КАЗКА ПРО ЛИСТОЧОК

Вибух  бруньок...
Ніби  з-під  шкаралупок
зелене  курча
виглядає  Листочок  клейкий.

Біжить  Вітер  дивитись,
питати,
у  кого  вдалося?
І  нумо  його  лоскотати  за  боки.
-  Ти  ще  малий  ,  не  здатен  до  танцю,
веселих  і  справжніх
не  знаєш  пісень  запальних.

-  Послухай,  послухай
Що  Вітер  розкаже:
-У  мене  є  досвід,
як  знаєш  куди  полетіти?,  ким  захопитись?
і  долю  свою  як  знайти...

Коли  покохаєш
чарівну  Сусідку,
то  житемеш  довго  без  вихідних.

Коли  закохаєшся  
в  Зливу    веселу
нап"єшся  спокуси  п"янкої  щоразу.

Припаде  до  душі  
примхливая    Осінь  -  
згориш  без  останку,  як  бачив  ві  сні.

А  розважливим  будеш  -  
діждешся  зими
і  віч-на-віч  з  Кригою  зустріч  остання.

...То  ти  ще  малий,  
То  ти  ще  дрімаєш!
то  ти  ще  не  знаєш...
Не  знаєш,  що  варто  померти,
зазнавши  кохання!

         09.  04.  2004р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186409
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010


БУКЕТИК КУЛЬБАБОК

Принишк  беззахисний  букетик,
Його  хоробрість  безнадійно
Занурена  в  холодну  кружку.

...Найкращий  час  цвітіння  і  снаги
Так  несподівано  обмежився  вікном.
Чого  ж  було  так  пнутись?!
І  копіюючи  велике  жовте  диво,
Розквітнути  весняним  поцілунком,
Заради  тижня,  вічності,  чи  мрії          
           І  непоборного  бажання  жити?

За  ради  сміху  сіроокого  хлопчини,
Який  вбачає    у  кульбабках  сонце,
Аби  його  донести  мамі!

Так-так  .  Пригріюся  в  куточку  ,  
Не  журюся!
Наранок  пурхну  у  кватирку  
Пухнастим  безкінечним  дивом,
Аби  й  на  тойрік
Грітись  у  долонях...

(    з    циклу    "    тепер    я    знаю    що    існує    світ")

                     12.  05.  2004р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186398
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010


струни

Тіло  сповите  хмарністю,
Дрімає  на  косах  сну...
Вікна  відкриті  космосу,
Вигулює  пес  весну...

Торкаю  тебе  на  відстані,
Шукаю  відповідь  прописну  -  
Рядок  відкриває  чашу.Істинну
Твою  силу  киплячу  п  ю.
Загрубіле  плавиться  тіло  -  
Струменію  крізь  пальці  часу,
До  футляру  стікаю  сміло,
Скрипкою  на  дно  уляжусь...
Шовковисто-вологі  впадини
Відшліфовують  твої  пальці.
Підбираєш  ключа  до  загадки,
Звуки  змішуєш,  ніби  спеції  -  
Лише  майстер  вгадає  пропорції.
Лиш  йому  доснаги  увійти
До  центру  звучання  космосу.
На  вічність    лягти  свідомістю,
На  струнах  гарячих  себе  спопелить!
                                                               Урочисто!                    
                                     21.  04.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185854
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010


Это тебе не рай!

Не  влезай  в  мою  кожу  -  
Там  нет  тепла.
Зной  и  ветер,  и  стужа
Обветрили  душу,
Высушили  до  бела  -  
Это  тебе  не  рай!
Не  влезай  в  мою  кожу.  
Свет  или  тьма  -  
Я  в  барханах  живу  и  люди
Миражами  скользят,
Щенками  скулят...
Это  тебе  не  рай.
Не  влезай  в  мою  кожу,
Словно  в  новое  платье.
Шелк  и  батист  с  наружи  -  
Грубым  холстом,
Будто  хлыстом,
На  теле  себя  обнаружат.
Это  вовсе  не  рай...
Это  даже  не  сон...
Ни  под  край,  ни  за  край
Не  влезай,  не  тяни
Нити,  полотна,  молнии...
Туго  связаны,  сцеплены  намертво  -  
Воединно  срослися  лекала.
Точно  скроены  и  подогнаны
Под  меня  откровения.
Откровенно  сострочены
И  на  истину  сколоты,
Вместо  пуговиц...
На  спине  Буквой  "V"  расходятся
Алым  бархатом  крылья  заманчиво.
Их,  конечно,  примерить  хочеться
Только  врядли  (потом)
Кому  понравится...
Не  влезай  в  мою  кожу  доверчиво,
Не  тяни  на  себя  кружева.
Они  болью  моей  помечены.
Я  снаружи  зовусь  безпечностю,
А  внутри  -  погибель  твоя!
               
       05.  04.  2010год.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184845
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010


Львів, до побачення !

Рукою  тримаю  потяг,
Іншою  -  обіймаю  тебе...
Час  зупинився,
Розсипався  молекулярно.
Час  вже  нікуди  не  йде.
Зосередився  простір
На  кінчиках  пальців,
На  рухах  твого  язика,
На  шурхоті  теплих  долонь.
Час  зупинився...
Себе,  рухому,
Намагалася  впізнати:
Очманіло  вдивлялась  у  вікна,
Зчитувала,
Вгадувала,
Свої  кроки  бруківкою  здоганяла...
І  поверталася  іншою,
Поверталася  кішкою,
Що  мандрує  сама
Там,  де  схоче...
       Шаруділи  долоні,
Мушля  слухала  казку...
Час  причаївся  на  віях,
На  кінчиках  пальців,
Зубів,  язика...
     Вісь  часу  змістилась
     На  поділку  "треба"
     Вагон  відкривав  своє  жерло,
     Засмоктував    посма  любові..
Львів,  до  побачення!  ...знову...

                   16.  04.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184844
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010


РОЗДУМИ У ЗАТИШКУ

(  з  циклу  "тепер  я  знаю  що  існує  світ")

З  якого  дивного  сплетіння
Мережки  затуманених  думок?
Вони  розгойдують,  мов  у  колисці
Безмежні  пестощі  чарівних  пелюсток...

І  в  цьому  розмаїтті  фарб,
І  в  дотиках,
І  в  шепоті,
І  в  лабіринті  слів
                                   Тону!

Якого  розміру  тяжіння?
Якої  сили  згусток  почуттів?
Не  переждати,  не  відкласти,
Не  стерти  час  і  не  зректися  злив...

Чи  може  знаєш,  як  сховатись?
І  в  дотиках,  
І  в  диханні,
І  в  лабіринті  зваб.
                                   Іду...

Візьми  за  руку,
Пригорни...
У  затишку  перед  каміном,
Чи  серед  поля
Напої
Духм"яним  джерелом  кохання...
                                     П"ю!
         
                   15.  10.  2004р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181485
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010


Безстрашна, ніби Вічність

Не  бійся  –  я  безстрашна,  ніби  Вічність!

Все  перекреслить  і  здолає  час,

Але  не  згасне  над  тривке  багаття  

Розпалене  чуттєвістю  п’янкою,

Розкладене  тобою  серед  світу,

Щоб  навіть  на    звороті  цього  часу,

На  циферблаті  наших  почуттів

Було  накреслено  червоним  олівцем

Просте  й  зворушливе  Жадаю!

Не  бійся  я  безстрашна  ніби  вічність!

Стрімка,  немов  гірського  кришталю  ріка

І  пустотлива  тепла  ,  як  травневий  вітер.

Прадавня  мов  легенда  чи  земля

І  як  всесвітня  таємниця  звабна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010


ЕКСПЛОЗІЯ ПОЧУТТІВ

(  з  циклу  "  тепер  я  знаю  що  існує  світ")

Подвоення  енергетики,
Експлозія  почуттів.
І  суть  підсвідомості
Вийшла  із  площини.

Реалії  нереального,  
Дотики  віддзеркалень
Сплелися  в  незримій  магії,
Відкривши  таємний  канал.

Долоня  долає  простір,
Прийдешнього  вирваний  жмут...
Відвойований  час    і  досвід
Для  заклинання  вуст.

Підкорення,  чи  покора?
Приземлення,  чи  політ?
А  смолоскип  із  мороку
Відтворює  новий  світ.
Вперто,  ніби  митець
Виліплює  форму  крил...
І  ти  не  літав  ніколи,
То  прошу,  тепер  звільнись!  

                 09.09.2004р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181313
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010


Дамаскова Сила Волі

Удар,    іще    удар    –    у    коваля    сильні    руки…
Мене    не    дарма    травмували,
                               розбиваючи    мою    сталь,                          
                                       срібла    з    міддю    в    душу    вливали,                                                                  
                                                         шрамуючи    досхочу…
Змією    на    місці    звивалась    –
                                   відбитись    забракло    кінцівок    ,                      
Лише    ядом    гарячим    плювалась,
                                     цілячись    у    молотобійця.                        

Лезо    моє    лизали    кровавими    язиками    
(Відмітини    болю    сняться    і    зараз)
змішували    мене        і    стискали,
роздираючи    мою    суть
на    тисячі    окремих    спалахів,
аби    втілилась    в    одне    жало
                                                             Дамаскова    лють!    

Удар    іще    удар    –    у    воїна    вправні    рухи…
Чому    ж    зразу    мені    не    сказали,
                                                             що    я    сила    його    духу?!
Не    даремно    мене    обпікали    –
                                                         зростаюсь    ,    зцілена    боєм.
І    радію    –    не    серце    в    мені    калатає,
                                             а    Дамаскова    Сила    Волі!



20.07.2008.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180882
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010


РЕЦЕПТОРИ ЛЮБОВІ

Сніданок...
Чайна  поверхня  не  бреше  -  
Кого  ти  там  бачиш?
Щойно  наснив  кого?
Дивився  в  очі,  заглядав  в  думки...

На  простирадлах,  в  подушках
Пригрілась,  причаїлась  хтивість  -  
Набряк  її  незайманий  запас.
Я  підкрадаюсь...
Цілую  вище,  вище...
Торкаю  грань  -  межу  пізнань,
Рецептори  любові  сколихнулись...
Ввижаюсь,  вбачаюсь,  лиюсь
Струмком,  веселкою,  вогнем...
Наповню  трунком  келих.
Ковтай  медову  звабу  полум'яну,
Пий!
Проказуй  вголос,  
Шепочи  ім'я  моє  прадавнє...
Марь  мною  увісні...
Здригаюсь,  вигинаюсь,  обпікаю...
Скипаєш!..

Чалапаєш  у  ранок,
У  жовті  промені  вступаєш
І  бредеш...
Мерщій  змивати  насолоду.
А  той  світанок,
Він,  як  ти  -  
Гарячий  і  спітнілий,  пахнеш...
І  наскрізь  весь  просочений  жагою.

Залізу  в  душ  (  у  твій  )  нахабно.
Протуберанцями  по  тілу
Заторкаю...
Ти  питимеш  краплинами  мене,
Ти  питимеш  прояву  своїх  снів...
А  на  сніданок
З  долоні  темно-чайний
Сьорбнеш  бурштин  -  
Солодкий  і  п'янкий.

               29.  03.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180604
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2010


ФАТАЛЬНИЙ

...заховаю  подалі  твій  номер,
Або  зовсім  зітру  з  телефонної  картки.
А  цифри  просять  і  "  б"ють  на  сполох  "  -  
Зателефонуй,  подзвони,  будьласка!

Рідке,  мов  у  горах  повітря,
Дихання  збивається  з  ритму
І  в  грудях  клекоче  вихор...
Ти  сон,  чи  дарунок,  чи  примха?

Заховаю  твій  номер  подалі?
Дихання  збивається  з  ритму?
Та  я  тебе  навіть  не  знаю,
Незримо-фатальний  приведе!

Можливо  у  сні  на  світанні
У  свідомість  ти  вдерся  раптово,
Розірвавши  мій  спокій  брутально,
Розколихував  світ,  причаровував...

...  чи  то  сонце  так  нінить,  чи  спогад...
Гарячково  збираю  думки:
_  Був  -  не  був  ?  Ну  зайшов  випадково,
Чи  я  забрела  в  твої  сни?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2010


Коли вістря нагострить весна!

Зриває    на    ноги
Не    влежиш    на    спині    –
Весна    відрощує    крила!
Ховатись    несила    –    злетіла!
Розуму    несповна    –    перехворіла
І...    Слухай    сюди,    кінець    цій    холері    –
Криголами    вже    трощать    пустелю!
Зриває    на    крила    –    
Залежались    стріли...
Мішені    хвостаті    по-між    кущів
Причаїлись    в    сталевих    жупанах,
в    ілюзорно-непробивних    шоломах...
Дивись    ,    бо    розсерджусь...
Не    звір    я,але    й    не    людина,
Коли    вістря    нагострить    весна!
Хапай    голіруч    стебла    зелені,
Вогнем    обпікай    гортанннь,
У    виючому    піднебіннні
Водановий*    струмінь    відчуй!
Розрегочеться    скрегіт    металу,
Приймаючи    жар    мій,    мов    виклик,
Забрало    твоє,    мов    фольгу    зібгає
Березнем    звільнений    вибух!
Очей    не    ховай,    я    бачу
Шаленіючий    гострий    погляд...
На    крила    зіпнуся    –    стріляй!
Руками    змахну,    ніби    мертва...
Нуж    бо,ближче,піходь,
Мисливець?
Жертва?...Кілок    у    серці,може    стріла.
Яка    різниця    –    одна    холера
А    криголами    уже    тріщать,    
знищюючи    пустелю.
                                   
                                 
                                                 *Водан-Одін    –    бог    Скандінавів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180356
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2010


Ілюзія правди

Ілюзія  правди
 
Простір  –  лише  ілюзія  правди.
Ілюзія  –  правда,  спотворена  відносністю.
Відносність  –  певні  стосунки  між  чорним  і  білим.
Біле  чи  чорне  –  залежність  від  останнього  камінця.
Камінець  –  остання  інстанція  правди.
Правда  –  довільне  тлумачення  брехні,
Витлумачене  завдяки  кількості  білих  камінців
Відносно  до  чорних.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180185
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010


портал між світів

Шмаття  само  відпаде,
дійсність  освітиться  сонцем  .
дорога  напрямок  вкаже  .
матерія  змінює  обриси...
Отвір  -портал  між  світів
відімкнено                        
лише  цілунком,
дотиком,
напруженням  м’язів,
вибухом  почуттів.
Майбутнє
в  обіймах  тримаю.
 Твердь  воском  стікає  гарячим,
свічку  хтивий  вогонь  поглинає,
терзаючи  гнотик  чуттєвий  ...
Приваблює  запах,
язики  полум’яні  бентежать
нічних  посланців.
Чи  зашкодить  їм  пристрасть-
можуть  жити  незнаючи  злету,
чекаючи  ,звісно,  безпечних  шляхів-
Чи  
видати  крик  насолоди  і  болю,
горіти.
На  попіл  себе,
на  вітер,
на  дихання  перетворити,
не  шкодуючи  часу  і  плоті...
Знищую  відстань.
Притиснена  стрілка  до  поділки  «зараз»...
матерія  плавно  стікає,
змінює  обриси,
переписує  долю...
Відбитки  енергій  зводять  мости,
сплітають  дороги,
виводять  на  зустріч.
стріляють.
влучають.
знищують  сумнів  і  страх...


25.11.2008р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180183
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010


ЧАРІВНІ КНІПОЧКИ

Як  примітивно...
Грію  руки,вогню  позичивши  у  ночі.
Одне  по  одному  слова
Звільняю  зі  старої  скрині,
Торкаючись  до  кніпочок-відмичок.
Блукаю
У  чудному
Телефонічно-сотовому  
Царстві...
Поставлю  каву,
Хай  кипить,
Чаклує,
Мить  пророчу  гріє...
             І  ти  приснишся,  і  приговоришся,
             запоцілуєш,  заобіцяєш,  запідлестиш...
Холоне  відчай  кавовий  гіркущий
На  сірому  пласкому  небі
У  золотому  антикварному
Горнятку.
Самотній  і  похнюплений  
Чекає...
               А  ти  притулишся,  приспишся,
               напонаписуєш,  налащиш,  намурчиш...
Камін  призирливо  на  сутінь  чхнув,
Сховавши  язика  дрімає.
Бо  не  цікаво,  тихо  у  кімнаті,
І  поруч  не  цілується  ніхто,
Не  пиє  вин
І  цукор  не  розмішує  у  каві...
Цить!
Хай  Я  поспить...
           А  ти  приснишся  і  приговориш,  і  запідлестиш...
           Прилинеш  з  сотового  царства
           Чарівну  кніпочку  шукати  на  мені
           З  секретним  кодом  "ВКЛ"...

                                         24.  03.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179653
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010


Отражения

Взята  вертикаль.
Препятствия  --  прочь!
Одежды  и  маски
Срывает  апрель.

В  эти  игры  играют  не  дети,  но  --
Каждый!

Спина  к  спине  --
И  кожа  моя
Прирастает  ко  мне
Вместе  с  твоей,
С  тобою  ко  мне.

Степлером  сколоты,
Насквозь  провинчены...
Сердечные  выстрелы
После  затишья...

Стрелы
Нас  нанижут  умело,
Будто  несколько  белых
И  сочных  кусков...
Язык  сладковатый
Вкус  облачной  ваты.
Вот  же  везенье  --
В  небе  кормленье.
Отведай!
Повстречай  отраженье
Не  зеркал  потрясенье  --
Водной  глади  беспечность.
Я  вклеена  в  вечность
Отраженьем  тебе.
Спиною  к  спине
Раздвоенье  и  единенье.
Везенье?

Вот-вот  начнется,
Вот-вот  взорвется,
Спокойствие  сотрется,
Как  Хиросима
Радиацией  вопьется,
Любовь!

23.03.2010.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010


ХВОСТИК БЕЗСОННЯ

Ти  навчаєшся  жити,
ловлячи  мрію
за  розпушений  хвостик  безсоння.
А  вона,  ніби  білка,
шугне  у  дупельце...
І  чекай-  не  чекай  її  вогників,
які  дивляться  в  душу.
І  загубляться  там.
І  співатимуть  дзвінко,
щоб  почув  і  впізнав,
і  зітхнув,  притискаючи  
руку  до  серця.
Він  волів,  щоб  зігрілась,
і  там  прижилась,
і  усілася  тихо  
на  поручень  крісла,
мов  на  долі  краєчок...
Тулися  щокою  до  шорстких  сподівань...
Тягуче  чекання.
Безсоння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179309
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010


Чутливість дощу

Дрімає  тінь  на  роялі,
Кіт  примружує  очі.
На  зітхання  небес  -  
мовчазна  невзаємність...
                       Та  вдарили  краплі.
                       І  -  все  змінилося
                       Враз.
Задрижало  від  млості,
Засміялось  від  втіхи
І  жбурляло  чутливість
На  притомлену  землю,
Що  молодшала  радо,
Підставляла  змарнілі  долоні,
Кучері  мила  зелені...
                     І  плакало  небо  від  щастя,
Дарувало  жмутики  мрій
Із  сліпучих  стрічок,
Що  зривались,
                             Летіли,
                                         Зникали...
І  були  невгамовні  ті  зойки
молодого  грімливого  неба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179303
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2010


Липнева пісня

До  вікон,  до  скла
Метеликів  вабить
Крильце  до  крильця  —
Танок  нічний…
Струшувать  сон
З  верхівки  на  дах,
Бубоніти  на  мові
Таємних  вітрів…
Як  Сонце  до  сонця,
Котилися  стиглі
Абрикосові  виміри  
Другого  літа,
Викладаючи  долі,
Як  бісером  коди,
Натякаючи  завжди
На  смачні  поцілунки,
Що  мережили  перси
Темноокої  діви,
Яка  заблукала
У  липневих  обіймах…
Тебе  дожидатись
Під  черемховим  раєм,
Пригортатися  гілкою,
Частувати  плодами…
Розгойдатися  піснею
В  гамаці  з  павутини
І  росою  зійти
На  сполоханих  травах…
До  вікон  до  скла
Притуляється  ранок,
Щоб  побачити  діву,
Щоб  послухать,  як  спить...



29.07.2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179101
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2010


Вигин часу

Зі  всіх  світів,  зі  всіх  людей,
З  далеких  і  близьких  ілюзій
Ти  вибрав  берег  саме  мій,
Ти  вибрав  мрію  саме  цю.
Дві  лагідні  долоні,  ніби  кокон,
Виношують  два  крильця  вогняні,
Які  спурхнуть  закрутять  гнотик,
Розділять  простір,  розмежують
На  світло  тіні  й  півтони.
Примножать  рухи,  коливання
І  донесуть  з  віддалених  систем
Зірок  всесвітнє  віщування…

Зі  всіх  людей,  зі  всіх  світів
Ти  вгледів  саме  мій  сигнал.
І  простір  розірвавши,  подолав  
Всі  вигини  і  вгини  часу.
В  одну  пряму  вирівнював  перебіг
І  зв’язував  буття  і  небуття
Заради  двох  тріпочучих  долонь,  
Які  несуть  володарю  вогонь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179099
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2010


Храм невичерпності

Чомусь  хочеться  бути  річкою,
хвилюватися  океанисто,
Щоб  тобі  досхочу  накупатися
сміючись  і  пірнаючи…
Я  лататтям  тебе  лоскотатиму,
пригортаючи  серце  співом
І  нашіптувать  різні  лестощі
найприємніші,  соковитії…
Карасцем  виринатимеш  срібним
зачарованим  і  довірливим.
Знов  загубишся  в  моїм  просторі,
десь  притулишся  і  дріматимеш,
Заколисаний  тихо  хвилею,
весь  замріяний  і  усміхнений.
Цілуватимеш  мої  вустонька
ще  і  ще  ненаситнії.
Зачерпнеш  мене  в  пригорщі  —
тепер  я  в  тобі  краплею…
Розмалюєш  світ  різнобарвністю
і  збудуеш  Храм  Невичерпності,
Мрію  мріючи  мудруватимеш
озовешся  до  мене  лагідно  —
Я  луною  в  тобі  лунатиму
безкінечно-закохано.
У  тобі,  у  мені,  у  просторі
не  повітря,  а  дух  любові.
Розмалюємо  світ  різнобарвністю
і  розчинемось  в  невичерпності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010


Де ти снивсь…

Кілька  кроків  у  світ  де  живеш.
До  свідомості  мрій  підсвідомо  піти…

Розкинувши  руки  назустріч,  мов  крила.
Хапаєш  в  обійми  —  удвох  летимо.
Над  морем  твого  невагомого  щастя,
Над  морем  мого  невгамовного  шалу.

Два  крила  —  твої  руки  і  мої,
Дві  долоні  у  танці  жадання
Зупинились  в  краю,  чи  безкраю
Пурпурового  Царства  Кохання.

Кілька  кроків  і  танок  обіймів
Тріпотатиме  полум’ям  ватри.
Розкуйовджене  вітром  шаленство
Розколисує  тіні  —химерні  сплетіння.

…  Дивний  сон:  чарівний  пречудовий.
На  подушці  моїй  лиш  відбиток  тепла.
А  із  тіла  мого  виливається  млість,
А  з  волосся  мого  диха  зоряна  ніч…

Кілька  кроків  у  світ,  де  ти  снивсь,
Де  пульсує  натхнення  гаряче…
Та  вже  проміні  труться  об  скло,
Яблуневим  крилом  день  торкається  даху.

08.08.2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178784
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010


Візьми собі вірш!

Бурштинові  очі  -  кішка.
Бурштиновий  світ  -  сонце.
На  вушко  шепочу-муркочу,
Чорним  хвостом  підіпру  височинь...
Бурштиновий  світ  сколихнувся.
Крила  розправив  зефірні,
Знічев'я  отак  йду-бреду...
                             Босоніж  бреду  зранку.
Розгойдую  світ  золотистих  чаїв,
Губи  спраглі  твої  обпечу  --  смакуй
Шоколадний  цілунок  ведунки.
Бурштинові  очі  зурочать,  зведуть,
З  розуму  скинуть,  мов  з  даху.
Крила  мого  кучерявого  світу
Підхоплять  тебе  й  понесуть...
Бурштинові  очі  п'явками  хижо
В  серце  стаЛевове  
                             ввіткнуться  дамаском.
...Світ  розхитався,  стриба  по  чаїнках,
Збираючи  відблиски  сонця  в  сачок,
Бурштинові  крильця  моїх  поцілунків
                             на  згадку  про  гру
                             загадкових  речей  
               у  світі  бурштинових  віршів...
                                                   Іще?

                       19.  03.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010


Між днем і ніччю

З  циклу"Тепер  я  знаю,  що  існує  світ"
                   

З  яких  країв,  з  якої  далини
Дихнеш  крізь  шибку  -  
Щось  я  не  дочую.
А  на  спітнілому  чолі
 мого  зимового    вікна
напишеш  :  "Як  тебе  кохаю!"
Сліпуючи  годинник  човга,  
об  циферблат  стирає  час.
Мить  маятник  вхопити  хоче,  
та  лиш  по  різні  боки  язиком  чіпає.
По  різні  боки  наших  почуттів  :
Що  є  солодке  -  те  гірке,
Що  є  далеким  -  стане  ближчим,
А  неосяжне  -  зрозумілим.
Лише  за  мить  між  Є  й  НЕ  Є.
               Скарби  в  тобі  неоціненні:
               Спокуса,  як  вино  п'янке
                 І  стукіт  серця  навіжений...
                 Хлюпни  до  мене  через  край  себе.
Дві  миті  зв'язані  в  єдину,
Як  пахощі  квітучого  садка,
Мелодій  видимих  мережка
Між  днем  і  ніччю  -  Ти  і  Я.

                   15.12.2003р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178408
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2010


Народжена для здійснення бажань

З  циклу  "Тепер  я  знаю  що  існує  світ!"


Лінійкою  буття
народжений  сьогодні  простір
ти  виміряв,як  вічність...
Хвилиною  життя,
немов  ключем,  переміряю  отвір,
напомацки  знаходжу  мить...
Дещицею  чуття
дослухайся  до  Всесвіту  звучання,
відчуй  його,  цілуючи  зап'ясток.
Відчуй  пульсацію
і  неосяжну  пристрасть  вогняну
в  обіймах  хвиль  несамовитих.
Відчуй  стихію.
І  затихни,  і  в  пестощах  родися,
вкусивши  п'ятий  першоелемент...
Тремчу,  радію.
Знов  і  знов  відтворююсь  і  мру,
довірившись  тенетам  і  свободі.
Лечу  над  миттю,
як  і  годитья  спадкоємиці  вогню
і  шквалом  враз  скуйовджую  думки,
цілую  скроні,  пульсуючі  жагою,  
і  дихання  гаряче  і  нерівне  п'ю...
                 Народжена  від  бурі  і  від  сонця,
володарка  чуттєвості  і  шалу,
живу  для  здійснення  бажань.
Народжена  для  здійснення  бажань!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.03.2010


Жду атаки!

Жду  атаки!

...следи  бездонными  глазами,
Смотри,  чтоб  небыло  ошибок.
Дай  руку  -  путешествую  во  мраке...
Глаза  в  глаза  -  поклонник  лести.
Всесмертным  ядом
Грозит  твоя  весенняя  капель.
Глотаю  похоть  твоих  взглядов,
Пъянея  падаю  с  обрыва,  
За  миллиметр  от  утреннего  взрыва
В  твою  безбрежную  постель.
Наивно  ты  стараешся  держаться,
Продержаться
Как  можно  дольше,  
Повсюду  больше
Льда.
А  лёд  ко  льду,  как  ледокол  
Пройду.
И  взглядом
Не  касаясь,
Упираясь
В  в  меня  вонзенную  любовь.
Взрываюсь,  вырываюсь  и...
Готов.
Готовь  второй  немыслемый  потоп...
Толчками,  рывками,  прыжками,
Хватая  воздух  ртами..
И  находу
Всепроходимец,
Сердец  любимец  и  ажиотажа.
Всенепременный
Проходимец  скважин
Исследуй,
Следуй  и  проводи  -  
Я  путешествую  во  мраке
Глаза  в  глаза...
Взовьются  флаги  -  жду  атаки!!!

         17.  03.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178175
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010


всесвітньо- відома млість

я  знаю  цей  шалий  вітер:
вибух  фантазії,  вихор.
і  тисячі  різних  свічок
звабне  розплескують  світло.

незримий  ледь  чутний  дотик,
мов  натяк  чи  обіцянка...
нервово  напружений  дротик
з  вечора  аж  до  ранку...

майже  відвертий  виклик
безсонням  постука,  мов  гість.
астрально-космічна  примха,
всесвітньо-відома  млість...
 
07.  06.  2006

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177998
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010


Знову їду у Львів

Знов  помира  душа,
І  серце  зупинилось  на  пів-слові...
Збираю  речі  поспіша...
І  мрію,  мрію  опинитися  у  Львові.

Із  дорогої  замші  туфлі
Куплю  навмисне  на  тонких  підборах
Поміст  брущатий  хай  роззує  -
Пройдуся  босяка  у  тихий  дворик...

Знов  помира  душа.
"Клепсидру"  потай  нахилю  -  
Нікуди  час  не  поспіша...
Мов  каву,  львівський  простір  п'ю.

Схлюпнулась  пам'ять  на  долоню  -  
Старий  білет  знайшла  в  шухляді...
Топцююсь,  мерзну  на  пероні...
У  Львів  я  їду!  Друзі  раді?!

                 ...І  всотую,  всотую  душу
                     Прадавніх  львівських  доріг.
                     Натомість  свою,  заблудшу,
                     Лишаю  Львову,  щоб  навіки  зберіг.

                                           16.  03.  2010р.(ілюстрація  автора)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177980
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010


Приманюй, підсікай, лови

Напружую  тендітну  волосінь
І  вже  зриваю  запашну  наживку
Пірнаю  в  золотисту  далечінь,
Мов  мрія.  рудохвоста  рибка...

Чаклунські  очі  висвітять  шляхи,
Дістатися  небес  мені  неважко,
А  ти  приманюй,  підсікай,  лови
На  шоколадки,  котики,  ромашки...

Весняний  невгамовний  сік,
Тече,  набравши  десь  вгорі  розгону,
Під  впливом  вищих  надзвичайних  сил
Руйнує  греблі  та  всілякі  перепони.

Ти  заспокоїш  хвилювання  річки
Ледь  доторкнувшися  веслом...
Мене  приваблює  твоя  наживка:
Чарівна  зваба,  пристрасть,  чи  любов...

09.  06.  2006р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177648
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010


смачні кольори

Вмочити  пензлика  у  фарбу...
Та  що  там  пензля  -  всю  себе!
Ти  уявляєш.  як  веселці
Даєш  бурхливе  джерельце?

Вмочити  пальчика  в  сметану...
Та  що  там  пальця  -    всю  себе!
Ти  уявляєш,  як  котячий  
Язик  до  миски  припаде?!

Перо  вмочити  у  кохання...
Та  що  перо  -  усю  себе!
А  уявляєш,  як  віддасться
Твій  аркуш  білий  для  поем?!

Не  зафіксуєш  це  на  плівку,
Не  збережеш  на  полотні.
Ніде  не  спробуєш  смачніших  
Тих  кольорів,  що  є  в  мені...

08.  06.  2006р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010


Зоряні світи

Два  сонця,  два  смаки  і  два  бажання…
Розгорнуте  життя  від  “А”  до  “Я”,
Написане  на  мові  неземній.
Ми  будем  десь  у  Космосі  читать,
Секрети  зоряних  світів
Розплутувать  клубок  із  “Так”  чи  “Ні”,  
Розгадувать  із  Всесвіту  сигнали,
Як  на  ромашці  пелюстки  гортать:
“Мій,  чи  не  мій?"

У  тій  далекій  і  космічній  глибині
І  під  березою  в  зеленім  лузі
Рука  лягає  в  теплу  руку,
А  на  вустах  знаходиться  цілунок…
Де  дві  струни  зітхають  про  одне,
Два  вітри  зчинять  суперечку…
А  ти  все  будеш  думать:  “Так,  чи  ні?”
Біленьких  пелюсток  читать  записки…
Але  всі  виміри  ,  усіх  світів
На  мові  неземній  кричать
Прості  земні  слова:  “Кохай,
Доки  кохаєтья,  кохай!”

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010


НЕ ПО-ВЕСНЯНОМУ…

Яке  беззвуччя!

Замерзла  мить
Паркан  сріблястий,  мов  виделка
Проткнув  весняну  скатертину  білу...
Я  чуть  хотіла  голос  пелюсток
І  била  посуд,  щоб  почути  звук  -
Кришталь  врізався  у  долоню...мовчки.
Змерзались  в  грудочку  одну
Самотність  у  обіймах  тишіі.
В  пориві  віртуозно  запеклися
Фаянсові  скульптури  сновидінь.
І  так  до  ранку  простояли,
Вартуючи  весняний  спокій.

Яке  беззвуччя!

Противний  білий  морок.
Знов  знехтував  моїм  бажанням,
Загралася  душа  в  мовчанку...
Це  -    гнітить.
Гнітить  німе  кіно
Мого  вікна  -
 Одноіменна  безкінечна  гра.
І  вошколупиться  сумнівне,  
Напрочуд  рівне
 Серцебиття  ...
Кілком  прибите  до  затишку,
Не  по-весняному
Спокійне  серце.
Таке  безглузде  і  тривке  беззвуччя...

Ще  й  телефон  мовчить  –  
Твоя  провина!

13.  03.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177157
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010


Килим з кохання

Зібгався  простір  під  ногами,
Мов  часом  витертий  килим,
Багато  тисяч  років  тканий,
Мережений  зірковим  златом,
Мережений  коханням,  
                       молитвами,  вібруванням  ...
Тобою  й  мною,  що  вплелися  
Сансарою  у  вічності  пасмо,
Закручене  свастично*
У  білі  хвостики  вовчасті.
                               Шлях,  що    розхлюпаний  недбало,
                               Розтертий  пензликом  малярським.
                               Стеливсь,  звивався  наді  мною...
                               Гавкучий  пес  стрибав  невпинно
                               Лякаючи  Андрієвий  улов,
                               Ікласто,  вовчо  посміхався.
Розправ  небесне  покривало,
Напни  від  краю  і  до  краю  полотно,  
Мов  дах  намету  кочового  люду,
Руками  спокій  підпирай.
І  розкрути  солодкий  жовтокосий  бубен
Над  головою  здичавілих  псів,
Що  причаїлись  у  душі,
 Голодні,  спраглі,  і  забуті...
         Хмільного  дзвону  надсьорбну,
Твоїх  шаманських  витребеньок
І  галавітно  у  весну  пірну,
Щоб  відзеркаленням  іскристим
Ти  милувався  день  і  ніч.  

10.  03.  2010р.

             *  Свастика  -  древнейший  арийский,  особенно  Славянский  символ
Ещё  более  популярна  была  Свастика  у  славянских  народов,  несомненно,
самых  процветающих  в  древнем  мире.  Владение  самыми  обширными  и  богатыми
землями  и  многочисленным  населением  являются  наследием  этого
процветания.  Свастика  сопровождала  славян  с  первого  до  последнего  дня  их
жизни,  красуясь  на  оберегах,  одежде,  люльках,  культовых  предметах  и
сооружениях,  оружии,  знамёнах,  гербах  и  т.д.  Она  обретает  свою  форму  из
самой  глобальной,  наиболее  впечатляющей  человека  субстанции  –
космической,  копируя  профиль  галактик  (наша  галактика  названа  Свати),
комет  и  траекторию  движения  полярного  созвездия  -  Малой  Медведицы.
Свастика  отражает  главный  вид  движения  в  Мироздании  –  вращательное  с  его
производной  –  поступательным  и  способна  символизировать  любые
философские  категории.

Поэтому  у  славян  применялись  как  минимум  144  разновидности  Свастики.http://s-mahat.ru/cgi-bin/index.cgi

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010


Досхочу, донесхочу, безтямно…

У  великому  морі  —
Ти  моє  море  —        
Зіркою.                
У  великому  небі—                      
Ти  моє  небо  —
Зіркою.        
У  великому  лісі  —                
Ти  мої  крони—                      
Мавкою.
У  великому  лузі  —
Ти  моя  зелень  —
Мавкою.

           Досхочу,  
       донесхочу,
     безтямно…

Витікаю  із  тебе  річкою,
Пропливаю  від  дихання  
хмаркою,              
Пригортаюся  ніжно                          
квіткою,                                  
Серед  зелені  гріюся                                          
звабою…                                                  
Досхочу,донесхочу  безтямно,
 безкінечно…    

                 Красиво…
             Барвисто…
         Незвично…
       Коханно…

Випливати  на  хвилі  
рибкою,
Сонцем  в  небі  тобі
співати,
Долоні  зелені  дощем
цілувати,
Приспати,  заворожити,
затанцювати…

Досхочу,    
         донесхочу,
                 безтямно.
                       Безкінечно  красиво...
         Барвисто…
   Незвично…
Коханно…

2005р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176051
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010


Виклик долі

О,  виклик  долі,
                     ці  вуста!
Дві  кварти  меду  —
                     тії  очі…
Я  пити  буду  повсякчас,
                     вдихати  хміль,
           ковтать  наживку…
О,  поклик  сонця,
                   ці  вуста!
Безмежний  простір  —
                   тії  очі…
Летіти  буду  з  віддаля,
                   зривати  цвіт
         п’янкий,  пророчий…
О,  поклик  вітру,
                 ці  вуста…
Наповнюй  дотиком  вітрила
                 зривай  на  шал,
       знімай  обновки…
Лети  барвистим  капелюшком,
               залоскочи  стрічками  хмари
О,  поклик  серця,  ці  вуста…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010


Лише мить

То  лишe  на  мить:
вдалося,  тримаю…
Вигини  й  пальці,
тремтіння  і  звук…
Дірочка  флейти
вміє  зітхати
І  вдячна  рукам
за  “До”  і  за  “Ре”…
Музика  —  світ,
інший  вимір,  присутність,
Сплетіння  малого  
і  велич  і  вибух
Народження  Сонця
  веселка  і  дощ…
То  лише  мить,  
за  нею  наступна
Вносить  у  вічність
чуттєве  звучання
           І  забува
               суєту
           і  обрaзи
                             виспівує  оди
             життю
         і  коханню.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175695
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2010


Ніжний шепіт мій

Ти.        Десь      далеко  був,
                    десь  від  мене  сни
          розглядав  в  ночі.
Я.          Десь  зібрала  світ,          
десь  в  очах  твоїх
відчувала  Рай.
Ти.      Десь  далеко  брів,
десь  про  мене  знав,
наближав  цю  мить.
Я.          Десь  відбила  тінь,
десь  від  мене  шла,
щоб  зустріть  тебе.
Ти.      Десь  далеко  був,
десь  мою  жагу
напував  струмком.
Я.          Десь  блукала  тут,
взятись  щоб  зі  сну,
поруч  улягтись.
Ти.      У  долоні  брав  
Ніжний  шепіт  мій:
— Досхочу  нап’юсь…
— Досхочу  напийсь!
Ти.  Десь  в  моїх  очах…
Я.  Десь  в  твоїх  очах…
Відчуваю  Рай.
Відчуваєш  Рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175694
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2010


ТЫ РИСКУЕШЬ, ПАРЕНЬ!

Плохая  привычка  -  целиться  в  сердце
Калечить  слух  любовным  вздором
И  строить  пьедесталы,  где  заборы  
уже  возведены    навечно  монолитно!
                                 Нет,  не  расстреляют  меня
                                 Твои  глаза  в  упор
                                 Для  нежности  нет  причин.
                                 В  крепости  моей  –  только  я.
                                 Ветер  шлет  телеграммы…
                                 Встречаю  гостей  за  порогом.
                                 Весна  –  не  весна  –  равнодушно,
                                 Сердце  стучит  кровеносно…

Ладони  к  ладоням,
Стекло  к  стеклу  –  
сошлись  в  экстазе  скалы
..на  поединок  вызываю  весну,  
я  к  бою  готова!  НЕ  ждали!?
Я  подставлю  себя  под  удары  
Мощи  любовных  орудий…
На  коня  –  сбрую,
         На  тело  –  кольчугу.
На  помыслы  –  ша!  –  
И  даже  душа  –  стой,  где  была!
   Была  –  не  была,  в  доспехах
Тепло,  комфортно,  не  дует!  
В  хрустальных  застенках  весна.                                                                                        
Вот  это  по  мне.  Доволен!?

         Никто  не  вошел  и  не    вышел  -  
Ты  рискуешь,  парень,  рискуешь…
Для  чего  ты  на  сердце  дышишь?
на  стеклах  рисуешь  узоры?
Я  вовсе  не  ангел  –  слышишь?
   Ты  рыцарь,  герой,  победитель,
Защитник  зверей  и  людей?
Ты  сильно  рискуешь
 ступая  в  обитель
 –  в  логове  волка,  куда  веселей!!!
Молишь  о  шансе,  любитель-сказитель!  
Посмотрим,    какой  из  тебя  чародей?!
                                                                     04.  03.  2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175439
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010


Віршобуття

Прибилася  Муза  ,  мов  човен
До  мене  у  двір  запливла.
Сумна,  патлата  безсонна...
 Лихоманило.
               Північчю  пахло  гілля.

Під  дощем  метушилася  муза.
Та  заходь,  вже,  погрійся...    чия  ти?
Залишайся  надовше  –  Задушиш!
Залізла  під  ковдру  –  не  спала...
Вимагала  пожертв  і  надривів,
Муркотіла  звабливою  кішкою,
Терлась  об  зошит  щокою,
Білим  аркушем,  золотом  з  неба
Блискала,  різала,  обеззброїла.
Штрикала  списами  кулькових  ручок...
     Загнала  в  куток.  
                     Я  здалась.  Пробудилась...
Атакуюча  сила  вірша!
Ніч  –  мов  коробка  дарунків,
Мов  шухлядка  старих  заборон  –  
Відкрилась  Пегасова  Скринька
І  рвонули  на  зовні  перлини...
     Не  спиться.  
               Заважає  ця  Муза-приблуда.  
Що  ж..  вигнати  Музу  із  дому,
Полегшити  комусь  життя...?
Так  я  вже  звикла  до  римовтоми,
До  нічного  віршобуття...

Білим  витканий  зошит  і  чорним.
По  канату  свідомості  йду.
Притуляюсь  до  музи  нескромно
Здобуваючи  взаєм  ....живу.

                       03.  03.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175265
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2010


Запах твоих снов

Нету  твоих  дорог,
Нет  под  окном  следов…
Вычислю  звездный  трактир,
Где  лютня  твоя  не  молчит…
Закаты  текут  рекой  
Выпитых  терпких  вин…
Утро  и  ночь  –  беру
Запах  твоих  следов.
Выбит  седьмой  засов,
Вымощен  млечный  путь
Мхами  стен  крепостных,
Каменным  блеском  мостов…
Взвыли  стрелы  древних  орудий
На  перекрестках  и  вне…
Треть  телефонных  прелюдий
Будет  предана  тьме.
…нету  твоих  дорог  –  
Есть  только  запах  снов.
Бездны  улиц,    домов  и  дворов
Тебя  у  меня  крадут.
                                     Вновь…              
 
02.  03.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175098
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010


Одвічне

Доріжку  дивну  протоптав,
Міжзоряну  далеку  стер  розлуку
І  виринув!  Перед  очима  став,
Неначе  ангел,  посланець  кохання.
Зпрожогу  кидаюсь  на  шию,
Стрибаючи,  мов  дзига  коло    тебе.
Спираючись  на  музу  і  натхнення
Донести  у  рядках  і  по-за  ними
Свою  одвічну  і  тривку  любов
Тобі,  мандрівнику,  чи  астронавту.
В  обіймах  причаїтись  хоч  на  ганку,
Хоч  на  порозі,  хоч  між  зір…
Щоб  тільки  впитися  очима  і  до  ранку
Не  випускати  рук  і  в  решті-решт  зомліть…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010


Мандрівниця

Грайлива  доріжка
вабила  присмаком  ночі.
Пестила  дотиком
довгії  коси  беріз.
І  губилась  у  хащах
дрібним  і  чудним  вихилясом,
Сміючися,  щоразу,
пірнала  у  місячні  цятки.
А  вони  наполохані
розлітались  пташками  з-під  ніг.
Шлях  таємний
веде  по  воді,  як  по  мосту,
Щоб  на  березі  тому
Припасти  до  боку  отави,
Розлягтись  горілиць
і  розкинувши  руки  спочити.
…  Заведе  тебе  сон
до  Морфея  у  гості.
Помандруєш  у  світ,
де  ніколи  іще  не  блукала
І  не  стомися  зовсім,
і  будеш  щаслива
Вибігати  на  пагорб,
і  пісню  співать.
А  на  ранок  росою
босоного  вертатись  додому,
Через  грядку,
щоб  мати  не  знала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174950
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010


Зацілований ранок…

Дивись  на  мене  крізь  шибку,  крізь  час.
Дивися  у  слід  крізь  місто  і  люд.
До  мене  прилипни  крильцем  нічним,
Аркушем  білим,  соком  поезій...
         Розмерзнеться  серце  –  
                           Наточиться  шалу  у  вени.
Згадуй  мене  між  рядків,
Читай  між  ударами  пульсу,
Перепитуй  чужих  і  своїх,
Вгадуй  присутність  у  кожному  русі...
           Розмерзнеться  серце  –  
                         Наточиться  сонця,  веснянок...
Вимальовуй,  мов  роспис  наскальний,
Натхненно  плекай,  наче  квітку,  
Виводь  пензлем  знаки  сокральні  
               На  мові  прадавніх    гарячих  вітрів...
                         Розмерзнеться  серце  –  
                                         Наточиться  мирри  і  амбри,
Фіолетових  снів  на  подушку  суцвіття.
Припаде  промінцем  до  затінку  мрії
Зацілований  ранок,  розплетена  хить,
Мов  жарина,
Мов  восковий  накип
Залишить  відбиток
На  поверхні  життя,
Як  на    лакових  дошках  старих  секретерів,
І  не  зітруться  часу  печатки,
так  і  я  не  зійду  із  архівів  і  згадок...

                                                   27.  02.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174470
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2010


Я весну хватаю ротом

Спершу  промені  рахую,
Потім  тіло  все  вмочаю
У  настоянку  бурштину,
Весну  залпом  випиваю.
Язик  мокрий,  язик  мокрий  -  
Задощилося  навколо.
Світлі  краплі  перламутру,
Я  весну  хватаю  ротом,
Я  дощі  її  цілую...
Язиком  плещу  –  сорока...
Я  торкну  краєчком  зілля,
На  язик  сім  –  вісім  крапель  і  –  
Закохана  по  вуха...
     Безупину  вислизають
З  капюшона  цівки  чорні
Шовковистого  волосся
Подивитись,  поспівати
Із  весняним  вітрогоном...
Розсміялися  горошком
Жовті  пупсики  мімози...
А  долоні  теплі  знову...
Обіймать  тебе  за  шию,
Обціловувать  під  комір...
     Цокотять  підбори  сміло
Вісім  –  дев’ять  сантиметрів...
Заповзято-  променисто  усі  гавкають  со  –
Баки  на  котів  в  садку  й  навколо.
У  сусідів  люк  відкрито,
Щоб  жбурлять  весні  прок-
Льони    -  вовняні  собачі  вуха,
Вже  вислухують  поради...
     Язик  мокрий,  язик  мокрий  –  
Напиваюся  вже  зранку
Перламутрових  цілунків
Чарівного  траво-зілля
У  весну  шувбовсну  з  ганку  –  
Кроків  десять  і  –  злетіла!
Розкривайте  блискавично
Усі  гудзики-застібки...
З  шкаралупки,  з  насінинки
Проростає  новим  квітом
Сонцевернеться  на  місце.
Розхлюпощеться  стихія
Вогнянисто-тепло-дзвінко
Епохально  водолійно!
                           
                               27.  02.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174467
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2010


Все, треба йти.

Все,  треба  йти,  ні  -    вже  бігти.
Ставити  чайник  невтомний,
Готувати  підозріло-  малі  бутерброди,
                 Які  схожі  на  латки  витертих  джинсів.                
Потім  спіймати  за  вушко
Сонячно-  кумедного  зайця
І  віднести  його  в  коридор,
                   Бо  залоскоче,  і  без  того  веселі,  реберця...
Смішно,  як  лаються  зранку  сусіди,
Виражаючи  комусь  свою  вдячність
За  підгорілі    поживні  оладки,
                     І  як  те,  собаче  натхнення,  зоветься  ...
Слухаю,  як  гуркоче  над  вухом  вікна
Електричка  порожньою  головою,
Виспівуючи  оду  місцевим  мостам,
                       Які,  в  решті-решт  з’єднують  долі...
Швидкісний  спонукає  придбати  квитки
Йти,  ні  -  вже  бігти  зі  снів  і  Просоння
У  рельність  промоклих  ботинок  і  снігу
                       На  липкому  вокзалі  вгризатись  у  душу  наїдку...
І  думати,  думати  думки  свої
Про  ковдру,  тепло  і  кавову  пінку
І  про  гору  малих,  підозріло-малих  бутербродів...
               Чи  твій  будильник  не  працює?
Чи  мій  годинник  поспішає...                                                                                        
Все,  треба  йти!
                                                                                                                     25.  02.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174229
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010


Йду далі…навшпиньки.

Затуманилось  в  голові.
Жмут  світла  стьобнув  жариною.
Пульс  усередині  стрепенувся...
Захекався  вітер  над  вухом,
Замугикався  –  натякає...
Дотик  часової  спіралі,
Мов  вихор  затягує
СПОГАД.
Зворотнім  шляхом  мандрую...
Часом  плутаючись  у  твоєму  волоссі,
Змагаючись  з  тенетами  посмішки,
Ухиляючись  від  блискавок  лукавих  і  хтивих...
ЙДУ  ДАЛІ...
Вибухне  парасолька  в  руці  –  
Єдиний  рятунок,  захист  –  щит.
Йду  мовчки,  
Щоб  Муза  мене  не  впізнала
І  Амур  не  застрелив  свободу  мою  наповал!
...навшпиньки...
                                                           
                                                                                                                             24.  02.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173870
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010


З просоння…

У  відлиги  зі  мною  непевні  стосунки.
Набридли  вибрики  п’яних  доріг.
І  твої  сни  дивитись  набридло!
І  я  змушена  буду    зректи...
І  наректи  
Ім’ям:
«Облудний»!
   Мереживо  шляхів,
наШИНковане  далечінню
знов  увінчане  скромно
голосом  знайомим  і  тінню...
   ...Просоння...    

 24.  02.
 2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173869
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010


Вкраду і зацілую, зваблю!

Цю  відстань  подолаю  поцілунком,
Повітряним,беззвучним,  невагомим...
Або  смачним  і  соковитим  у  вуста
Солодким  райським  яблуком  підлещусь...
Цю  відстань  подолаю  промінцем.
Тендітним,  теплим  і  мрійливим.
Накреслю  траєкторію  кохання,
Струснувши  зорепад,  мов  груші...
Цю  відстань  подолаю  вітерцем.
Привітним  подихом  духм’яним,
Пір’їнкою  залоскочу  я  вушко,
Прилипну    парашутиком  кульбабки.
Цю  відстань  подолаю  за  секунду:
— Агов,  не  спати!  -    Сотня  забаганок!
Тебе  вкраду  і  зацілую,  зваблю…
Я  —  Фея,  Повітруля,  Мавка...

2010-02-24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173829
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010


А вранці…

Зорі  кругом,
тиша  в  долонях.
А  вранці  був  сміх,
а  вранці  був  вітер.
Збирати  цілунки
в  букети,  в  снопи,
А  вдень  заблукати
в  тобі  назавжди…
Зоряна  тиша
в  теплих  долонях,
А  вранці  дув  вітер  —
звабливий  дотепник…
Зоряна  тиша
нагріта  в  долонях
А  вранці  був  липень,
а  в  ранці  цвів  хміль…
Руки  зігріті
в  зоряній  тиші.
І  до  ранку  лиш  пісня
на  мові  цілунків…
Та  зорі  кричать.
—Тиші  доволі!
Викресують  в  танці
вогні  пречарівні…
Полунична  спокуса
в  долонях  тріпоче
І  витьохкує  серце
вунісон  з  соловейком.
Тиша  на  ранок,
квіт  хмелю  назгадку.
08.06.2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173824
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010


Велика Ведмедиця

Ніч  наді  мною  висить
смішним  безколесим  возом,

Тим,  що  долає  свій  шлях,
розхитуючись  на  всі  боки,

Щоб  могла  танцювати
закохана  моя  голова.

Ніч  наді  мною  висить
звабою-згубою  повна.

Березневим  невпевненим  снігом
кроки  твої  хрумотять

Вони  подолають  дорогу,
щоб  стихнуть  в  обіймах  моїх.

Ніч  наді  мною  висить
таємничим  Чумацьким  Шляхом.

Він  розгорнутий  аж  до  серця,
ніби  книга  жагучих  бажань,

Яку  ніс  сподіваючись  Велет
Ведмедиці  коханій  в  дарунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173644
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010


Розбуркався день

Розбуркався  день:  посмішка  юна,  чарівна…
В  тишу,  як  в  хижку  прокрався  чуттям.
— А  ти  ще  у  ліжку,  а  ти  ще  невмита?
Думкою  в  мандрах,  тілом  у  млості…
Що  тобі  зорі  наткали  за  ніч,
Те  вітер  скуйовдив  —  ховався…
Він  бачив  де  персти  твої  ночували:
У  збудливій  гриві  шовковій  і  ніжній…
Десь  блукали  вуста  пречудові,
Може  грілись,  чи  гріли  бажання?
Де  твій  стан  вигинав  свою  тінь,
Либонь  бавивсь  у  хвилях  небесних?

Скочив  полудень:  пружний,  доладний,
Нетерпляче  побіг  у  садок  до  криниці,
Щоб  набрати  веселкою  зливи
І  намити  гарячих  солодких  плодів,
Та  принести  красуні  мрійливій,
Яка  ще  у  ліжку,  яка  ще  у  млості…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2010


Була вербою, а можливо мною…

Він  вітром  був.
Їй  гілля  цілував  тендітне.
То  кидався  під  крону  чорним  птахом,
То  білим  звіром  лоскотав  ступні...
Тулилася  вербою,
Приймала  струмені  рвучкі.
Корилася  обвітреним  вустам,
Мов  грілася  під  сонцем...
Та  так  розважливо  і  тихо  билось  серце...
           Терпець  урвася!
                   Розверзлись  небеса
І  дощ,  зірвавшись  з  цепу,  змив
             Ті  урочисті  поцілунки!...
Град  несподіванок,  розбивши  шибки,  
             полоскав  думки,
жбурляв  грудками  мерзлих  сподівань,
             щоб  бачила  і  відчувала...
Оголена  стояла  перстом  в  полі
І  босоніж  гілками  бігла  в  небо.
...їй  билось  серце,  
                                 рвало  груди...
                                                               КОДА!

Вмить  стало  порожньо  і  недостатньо...

Він  вітром  був.
Була  вербою,  а  можливо  мною...

                 (  кода  -  музичний  термін  -  активно  наголошений  такт  в  кінці  твору)
           
                                         20.  02.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173038
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010


ЗАВІРЮХА ДОЩАМИ МУТУЄ

Завірюха  дощами  мутує,
Висмоктує  з  даху  бурульки,
Блискучим  звивається  вужем
дорога-підлиза.  Калюжить...

Грається  в  хованки  вічність,
Тоне  у  білих  барханах...
Вигини  неба  за  звичкою  тиснуть
На  горизонтову  діафрагму.

Втікають  дні  у  білу  шпарину,
Губляться  у  закалюжжі...
Весною  вже  пахне  хрускіт
Обгорток    букетних  ажурних...

Серце  гуркоче,  мов  потяг...
Пісню  залізну  вкладаю  спати  –
Виказує  тіло  супротив  –  
ДАЙТЕ  ВОГНЮ!
                         ГОТУЙТЕ  ГАРМАТИ!

19.  02.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172978
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010


СПРОБУЙ…

Ти  тільки  спробуй,  відштовхни
Земне  тяжіння  споконвічне,
Відчувши  долі  віщування,
         Передбачаючи  тримірну  насолоду

Ти  тільки  спробуй  це  на  смак.
П’янкий  і  несміливий  поклик
Наївних  соковитих  вуст,  
                   Які  вже  замикають  вічне  коло.

Ти  тільки  спробуй  на  життя,
Відчуй  у  скронях  вирування,
У  лютому  відлиги  дзеленчання,
       Яке  уже  не  ловить  гав…

Ти  тільки  спробуй  це  на  звук  —
Як  та  Психея  галасує  щиро
У  спокою  подушку  відібравши,
       Перетворивши  лінь  на  млість…

Ти  тільки  спробуй  на  політ,
Жбурнувши  вигук  Маргариті,
Позичивши  у  Ельфа  крил,
   Ключем  у  вирій  нежурить…

Ти  тільки  спробуй  на  любов
Скрипуче  озовися  в  сінях,
Прокрадься  Вовколаком,Відьмаком,
чи  пригорнися  до  долоні  Ксіном...
         То  ти  хоч  спробуй…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172708
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010


КРИЛА АЛЬБАТРОСА

крила  альбатроса

                 смакує  тобі  білий  морок,
                 скажені  захриплі  думки
                 сновигають  немов  потвори.
                 в  лещата  стискають  рядки...
                   
                 смика  за  лікоть  ранок  -  
                 самопожертви  його  невчасні
                 сіється  крізь  фіранки
                 відверте  сонячне  щастя...

                 самотньо-несолодка  кава
                 сичала  й  пінилась  брутально,
                 знов  обпікалася,  незграба...
               -  на  дні  прозріло  віщування.

                 як  той  забутий  відголосок,
                 портрет  знайомий  -  чи  вгадаю?
                 розправить  крила  альбатросу
                 шалена  хвиля  небокраю...

                                           18.  01.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172706
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010