gala.vita

Сторінки (8/764):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 »

Стою у центрі твого серця

Як  глянуло  на  мене  море
У  вічі  своєю  силою
І  проковтнуло  моє  серце
Із  мене  виштовхнуло  крила  
Й  пісню...
У  камінців  вже  терпнуть  боки...
Переминаються  з  ноги  на  ногу
Мої  бурхливі  почуття,
Притримані  рукою  розуму,
Мов  за  вуздечку  скакуни.
Бо  ще  не  час,
І  вже  не  варто
Знов  підганять  того,  хто  йде.

У  моря  здиблюється  шерсть
І  ніздрі  роздуваються  гарячі...
Стихія  цідить  свій  адреналін
На  піднебіння,  на  язик,  
У  груди.

Ковтаю  стогін  дивних  птахів,
Чекаю  слушної  нагоди...
На  рубежі  твойого  вдиху
Свої  вуста  поставить,  
Чи  долоню.

Знесе  солом"яну  серпневу  стріху,
Безсило  копне  вітер  горизонт...
А  я  така  роздягнена,  без  капелюха
Стою  у  центрі  всесвіту  
Твого.

26.10.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2010


Драже

Це  не  вітер,  а  лише  твій  подих
Зірвав  мене  з  місця  й  поніс...
А  я,  дурна,  чекала  свободи,
А  я  плекала  в  душі  дикий  ліс.

Медом  мастила  оладки.
На  травах  ранок  -  ну  аж  дзвенить.
Ти  носив  мене  вище  парканів,
Біля  серця,  мов  біля  дзвіниць...

В  собі  карбувала  твої  поцілунки,
Занотовувала  твої  словечки...
А  ти  сміявся  в  мені  безпробудно,
А  я  слухала,  поводилась  гречно.

Мої  губи  хапав,  мов  цукерки,
Вигинав  мов  лозу  в  Божоле,
Я  сп"яніла,  смішна  і  відверта  
Компліментів  ловила  драже...

Світ  мереженим  вкрив  мене  листом.
День  кружляв  і  сміявся  й  співав...
А  я  вдягнута  лиш  у  бурштину    намисто,
Брала  все,  що  мені  без  кінця  дарував.

Закотився  геть  місяць  в  провалля,
Додивлятися  в  сутінках  марення  марні.
А  ми  снули,  зростались  і  линули  в  парі,
Мов  у  вирій  птахи,  у  кохання....

         20.10.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217223
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.10.2010


Целую в носик

(Письмо  с  Крыма)

Я,  кажется,  уйду  в  запой...
Уже  пъяна  твоим  прибоем.
Небесный  свод  вновь  чашу  моет,
Спешу  испить  сосуд  наполненый  тобою.

Мне  кажется,  смогу  я  докричаться
До  берегов  далёких  и  штормящих.
Я  выхожу  руками  прикасаться
До  глубины,  до  вдальскользящих...

Пружинит  под  ногами  гальки  град.
Бездомным  псом  разгуливает  вечер
И  огненый  закат  макнул  свой  зад
В  морскую  пену,  как  в  беспечность.

И  я  уже  стремглав  качусь  по  небу,
Крикливой  чайкой  жду  своей  войны
За  обладанье  крошкой  хлеба
С  твоей  всесильной  дорогой  руки.

Который  день  в  запое  страсти.
Целую  в  носик  каждую  из  чаек.
И  многозвучье,  и  многсчастье  -  
Приемлет  всё  душа  моя  босая.

Не  буду  возвращаться  опечаленой  медузой,
Прозрачной  шалью  бороздя  глубины.
Остануся  лиловой  аметистовою  друзой*!
                           ...Целую.  
                                         Обнимаю.
                                                 Берег  Крыма.

*Друза  (минералогия)  —  группа  свободных  кристаллов,  наросших  одним  концом  (гранью  или  ребром)  на  стенки  трещин  или  пустот  (жеода)  в  горных  породах.
                                                                           20.10.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2010


День поцілунків

Коли  розмиються  дощем  дороги,
Коли  полишать  гратися  вітри
Записками  з  моїх  блокнотів
За  руки  візьмуться  усі  майстри.
Аби  звести  фонтани  і  ротонди
І  викласти  бруківкою  дороги.
Прокласти  рейки,  висталить  дроти
І  начіпляти  дзвоників  і  дзвонів
На  всіх  дахах  і  куполах,
Аби  ті  храмами  нам  видались
                                                               в  цей  день!

Аби  купались  горобці  у  водограях,
І  грілись  на  траві  чужі  собачки,
Веселий  сонячний  щоденник
Знов  відкривав  листок  тепла...

Гуділи  молоти  і  пили...
Мости  стуляли  кам"яні  долоні,
Аби  світанок  виніс  нас  обох
На  площину  ласкавих  поцілунків.

Кипіла,  вирувала  сила  м"язів...
Буденна  і  складна  робота
Лягала  килимом  під  ноги...
Парчею,  кришталем,  свічками,
Шовками,  шоколадом,  ароматом  літа
Притулиться  до  нас  цей  світ!

15-16.10.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2010


СМІХ ОСІННЬОГО ЦЕЛІБАТУ

Напав  на  мене  сум  раптово,
Мов  целібат  у  католицькій  рясі.
Заліз  він  у  вікно,  і  що  нового?
Я  розсмішу  його,  мені  це  вдасться!
Сидить  рудий  на  підвіконні    сміх,
Лоскотки  вранішнього  сонця  дочекався,
Заліз  промінчиком  у  мій  барліг,
Від  мене  пестощів  чекає  справжніх.
Задушить  у  обіймах  листопад.
Заплутаюсь  у  павучачих  гамаках...
Розніжений  осінній  целібат
Сміявсь    і  плакав  у  моїх  шовках.

Я  на  сторожі,  я  тримаюсь  стійко,
Аби  не  сумували  очі,  губи,  пальці...
Нанизую  сім  днів  оцих  на  нитку,
І  тчу  навколо  нас  протуберанці.
Гаптую  золотом  повітря  денне.
Зірву  печатки  і  таємні  змови,
Мій  маніфест  кричить  уперто:
Я  не  боюся  закохатись  у  рудого  !
Хай  плоть  і  кров  палає  сміхом,
Кленові  п"ятерні  хапають  за  плече,  
Я  не  утримуюсь  від  радості  і  втіхи,
А  сум,  він  згине,  чи  просто  утече!

         29.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010


просто осінь

...  просто  жагуча  осінь...
загрузла  я  в  цьому  спектаклі  
і  спекатися  ніяк  не  можу
твоїх  затяжних  антрактів.  
До  стобіса  набридлива  мука.
нав"язла  в  зубах  оскома,
ріже  мелодія  осені  вуха,
забирає  мене  із  дому.
Тягнуться  срібні  мотузки
з  вузликами  крапель  роси,
сум  у  серці  вовтузиться,
а  заходити  ніхто  не  просив!

Що  південь  шепоче  в  спину,  
що  мені  нашіптує  злість.
Сум,  я  тебе  знов  покину,
на  вокзалі  і  без  валіз!

...Просто  жагуча  осінь
моі  оббиває  сірі  пороги.
У  мандри  знову  запросить.  
Пірну  у  безсонні  дороги...

         28-29  вересня  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213424
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2010


КАВА В ЛІЖЕЧКО АФІНИ

Зроблю  тобі  вранішню  каву.
Може  чаю  з  лимоном  і  медом...
Ти  будеш  зі  мною  ласкавий,
пухнастий  і  білий  ведмедик.

...танцює  на  купчастих  хмарах
куцорогий  дивний  посланець...
Я  тебе  по  краплях  збираю,
відтанцюю  тебе  у  греця!
Виманю  його  на  край  прірви.  
Жагу  свою  покажу  брутально,
щоб  за  мною,  калічний,  подибав,  
а  над  урвищем  -  падає,  а  я  -  злітаю!
Мій  фантом  обійматиме  палко,
того  греця  в  пекельному  танці.
Заковтне  грець    живця,  а  приманка
в  нутрощах  срібні  розправить  пальці.
Мій  фантом  лютує,    й  насправді
віртуозно  шмата,  мов  ганчірря
того  греця  відправить  в  прадавню
площину  ,без  права  на  вихід!!!
...Ковток  за  ковтком  -  наповнення.
Я,  мов  Ізіда,  складаю  свій  скарб,
на  зціленні  твоєму  поведена.
Відвоюю  тебе,  мов  рабинь  у  татар...
Я,  мов  Афіна-Палада  в  соїх  обладунках.
І  військо  моє  -  із  таких,  як  і  я  -  мегер.
Із  грецем  я  звожу  миттєво  рахунки!
Ти  сьорбаєш  воду  з  цілющищ  джерел!

Ранок  танцює  на  купчастих  хмарах.
Я  вигинаюсь  ліниво,  мов  кішка...
Серце  в  небесних  молиться  храмах,
а  ти  мені  каву  приносиш  у  ліжко...

P.S.  Ранок.  Ранок,  оце  так-так,
(  ...ось  кілечко,  напевно  з  кольчуги...)
Горнятко  кави  в  тендітних  руках,
на  нігтях  свіжий  червоний  лак...
...............червоний  лак?!!

                             28.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010


Виглядаю я сонце

Далеко,  далеко,  далеко,
далеко  від  мене  лелеки.
За  снігом,  за  снігом  і  вітром
не  видно  ні  сліду,  
                           ні  світла,  
                                   ні  світу...

Підсвічує  свічка  віконце,
в  яке  виглядаю  я  сонце.
За  снігом,  за  снігом  і  вітром
не  видно    ні  сліду,  
                           ні  світла,  
                                   ні  світу...

Зрадливо  стукоче  годинник,
в  зажурі  блукають  будинки.
За  снігом,  за  снігом  і  вітром
не  видно    ні  сліду,  
                           ні  світла,  
                                   ні  світу...

Зігріє  долоня  долоню
і  сон  подолає  безсоння,
дарма,  шо  за  снігом,  
за  снігом  і  вітром
не  видно    ні  сліду,  
                           ні  світла,  
                                   ні  світу...

     25.12.  2000р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213028
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.09.2010


Тріпочучий прапор кохання

Колотиться  серце,  
псуються  нерви.
Та  де  ж  та  весна  поділась?

...В  очах  вже  вечір...
А  я  все  вперто
сміятись  буду  і  буду  радіти!
Прокинеться  місяць,
блимне  крізь  штори
візьметься  зводити  з  розуму  тишу.
я  буду  співати,
пахуча,  мов  квітка.
В  моєму  волоссі  танцює  твій  ніс...

...руки  блукають  стежками,
знайомі  знаходять  місця...
А  сонце  лоскоче,  сонце  жадане.
Світ  вже  дізнався,  яка  це  краса.
Місто  стікає,
сходами  сходить.
В  долоні  Альтанки  
лягає  любовно.
Я  поцілую  між  хвилями  Ворсклу,
а  ти  мої  пальці,
й  колінця  замерзлі
вже  вкотре  зігрієш  собою.
А  ти  мене  знову  здіймаєш,  як  прапор
затьмарювать  мною  свої  горизонти,
завішувать  вікна
і  -  цілувати...
Шовковим  стягом
тріпоче  кохання.
І  все  це  з  нами  робить  осінь.
Руда  шалена
відьма  косоока
осінь!

25.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2010


Прокинусь королевою любистку.

Я  розпочати  не  могла  всесвітній  рух,
Без  тебе,  без  твого  світила,
Коли  ти  вклав  мені  до  рук
Свою  непереможну  титанічну  силу!

Я  просто  бігла,  як  мале  дівчисько
Навколо  дерева  у  себе  у  дворі.
А  ти  приходив  нахиляти  гілку  низько,
Щоб  я  наїлась  наливних  плодів...

Я  рвалася  нагору  до  зірок  тендітних,
Губами  ухопить  бажала  світло.
А  ти  прийшов  і  дав  два  непримітні
Прозорі  крильця  для  нового  тіла.

Я  спала  десь  у  тебе  на  полях,
У  хащах  запашних  твоїх  дібров...
До  серця  на  долоні  я  шукала  шлях,
До  джерела,  в  якому  силу  ти  знайшов.

Той  сплав  любові  і  натхнення  живо
Перетікав  з  космічних  давніх  рік
У  кришталеві  засекречені  кувшини...
А  ти  прийшов,  зірковим  напоєм  обпік.

Я  з  опалу  пийнула  хитрий  трунок...
І  вже  лечу  в  розкішну  осені  колиску.
Нехай  сп"янить  мене  твій  поцілунок,
Засну  й  прокинусь  королевою  любистку.

Знов  ти  приходиш,  щоб  навчити
Малу  і  безтолкову  мою  ручку
Народжувать  слова,  немов  бузкові  квіти
І  гуртувати  їх  в  копички  і  в  рядочки.

Я  розпочну  всесвітній  повсякденний  рух
В  твоїх  думках  і  світлих  мріях.
Тобі  знов  безоглядно,  заповзято  віддаюсь,
Пливу  по  творчих  імпульсах  і  хвилях.

           21.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2010


МЕДОВА КАЗКА КОХАННЯ

Тобі  кажу,  поїхали  зі  мною,
Нехай  закрутять  нами  манівці...
поїхали  хутчіш  за  срібною  маною
на  пагорби  збирати  дивоцвіт.
Запалимо  свічки  у  теплій  хижі,
я  віднайду  доріжки  до  світанків
і  назбираємо  медів  по  вінця  в  діжі.
Для  сонця  розкладаємо  приманки,
росою  бавиться  нехай  проміння,
стрибучих  зайців  родить  стеля,
а  в  казанку  лоскочеться    бурління,
чаїнки    витанцьовують  веселі...
Снодійні  ритми  вітру  і  дощу,
похмуро  осінь  заглядає  в  дім,
а  ми  поїхали  збирать  хвощі,
нічної  ватри  малювати  дим...
Збирай  на  тілі  аромати  лісу,
пий  втихомирені  мої  вуста...
До  тебе  грітись  знову  я  підлізу,
Хвостом  собачим  серце  калата...

На  шепіт  переходить  час  нічний,
мов  реп"яхи,  стуляємося  чіпко,
і  світ  розгорне  нам  батистовий  сувій,
дістане  казку  із  чарівної  калитки...

...посиплю  срібною  маною
 усі  на  світі  манівці...

19.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2010


В обіймах запального басилея

Я  забуду  що  сьогодні  осінь.
Коси  небесні  розчесані  вітром,
грайливо  лоскочуть  просінь...
А  ти  вже  поруч,  ба  який  спритний...

Я  назбирала  затишних  обіймів
на  кожен  день,  немов  обновки.
Щоб  надягати  пам"ять  взимку
На  мерзнучу  себе  безтебну  і  безцьомну.

Зігрій  мене,  вклади  у  кошик  силу,
Я  приховаю  у  чулан  суничний  джем,
і  мушлю  заховаю  -  скарб  невинний,
і  діжечку  з  весняним,  говірким  дощем.
У  гардероб  сховаю  твої  мрії  теплі,
якими  зимної  пори  мене,  немов  малечу
замотаєш.  І    заспіваєш  про  ті  землі,
де  весело  меди  течуть  у  глечик.
Я  десь  прокинуся  в  Афінах  древніх,
в  обіймах  запального  басилея*...
І  я  забуду  про  осінні  дні  непевні,
тебе  цілую  я  на  сонячній  алеї...

*Басилей,  басилевс  (греч.  basileus),  в  Древней  Греции  в  микенскую  эпоху  -    обладавший  военной,  жреческой  и  судебной  властью;  первоначально  избирался,  позднее  наследовал  власть.  В  Афинах  после  отмены  царской  власти  (по  традиции,  в  II  в.  до  н.  э.)  термин  «Басилей»  применялся  для  обозначения  второго  архонта,  в  Спарте  -  как  один  из  титулов  царей,  в  эллинистических  государствах  -  как  наименование  монархов.  
 
   18.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2010


ПІРНУ В ТВОЮ ЖАГУ

Я  дочекаюсь,  коли  море
схвильоване  народиться  в  тобі,
а  я  брестиму  в  переходах,
стрічатиму  поштових  голубів.
Чатує  на  хвилю  крикливу,
зляканих  чайок  десант.
Зникають  безпечно  у  піні
відбитки  моїх  ноженят...
...на  піщаному  килимі  мерзнуть
десять  тисяч  ударів  і  кроків.
І  у  мушлю  закручений  спокій,
щоб  до  мене  тобі  дослухатись...

Я  дочекаюсь  миті  затишшя,
незвичного  щастя  звучання.
Пірну  сміливо  у  твоє  закнижжя,
у  море  язиків  і  пальців  притискання,
зверну  з  усіх  доріг  у  світі,
в  розломи,  тиктонічні  зсуви
твоїх  фантазій,  твоїх  ритмів,
в  твою  жагу,  
         у  видиму  присутність!

17.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2010


Танцює ніч у верболозах

Змітаю  в  купку  всі  липкі  страхи,
Холодні  дотики  абсурдних  балачок
І  викидаю,  хай  гризуть  німі  вогні,
Віршами  списаний  розпачливий  листок.
Твій  погляд  прибирає  все  лихе,
Руйнує  стіни.  Масажує  скроні...
Але  існує  інший  світ,  де  тхне
Зухвалими  вітрами  на  земному  лоні.
Краса  небес  втрачає  свою  силу,
Коли  під  зорями  ніхто  не  цілувався.
І  всі  стихії  вже  не  надто  милі,
Коли  їх  не  об"єднують  коханці!

Впаду  росою,  щоб  омити  ноги,
Вина  наллю  і  білий  хліб  дістану  з  печі.
Побудь  в  теплі,  мандрівнику,  з  дороги
Дай  підсушу  твої  старі  промоклі  речі.
Коли  зі  мною  цілувався  вечір  довгий,
Я  запалила  у  собі  свічу  вишневу.
Я  розказала  всім,  який  ти  є  чудовий,
Але  твоє  ім"я  я  шепотіла  лише  небу!
Танцює  вправно  ніч  у  верболозі,
Хлюпощуться  русалки,  чи  то  тіні...
Кохання  я  своє  тримала  у  облозі,
Та  ти  звільнив  його  із  павутиння!

                           14.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2010


Осенние грезы (Старая тетрадь1993-1995)

Осенние  грезы  

Раскинет  руки  август  на  траве,
И  вычислит  по  звездам  путь  назад.
Мы  вспомним,  вспомним  в  октябре
Неугомонный  летний  сад...

Мы  вспомним  как  смеялось  лето,
Ночь  мотыльками  билася  в  окно.
И  как  роса  ложилась  на  рассветы
Прозрачной  и  задумчивой  слезой.

Ах,  лето,  лето...Закружится  голова
От  аромата  сена  и  цветов.
Лишь  небо  и  огромная  луна
Да  лунная  дорожка  серебром.

                   1993


                               ***

Заблудилося  лето  

Заблудилося  лето  в  золотых  паутинках,
И  взглянула  печаль  из-под  черных  ресниц.
Танец  ветра  и  строчек  забытых  обрывки,
И  прощальная  песня  улетающих  птиц.

Скоро  ветер  совсем  обнажит  черный  лес,
Чтобы  ветви  сырые  вонзилися  в  небо.
Сверху  серые  тучи  -  огромный  навес
Над  землей  ослепительно  ярко  одетой.

Я  проснусь  -  тишина,  тишина  за  окном,
Долго  буду  смотреть,  не  пойду  никуда.
Бабье  лето  еще  согревает  теплом,  
Но  зима  впереди,  в  переди  холода...

             1995

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2010


світло і любов

Знов  світло  гониться  за  мною
...бачила,  бачила  твої  відбитки,
ступні  прадавні  рідні  протискались
крізь  натовт  недолугих  тижнів,
проходили  наскрізно  кам"яні  мішки,
сочились  яблуневим    мідним  соком,  
і  насінину  розкривали  під  землею...

...Знов  світло  гониться  за  мною,
знов  крила  надають  твої  пісні.
Я    бачу  пригинаєш  стебла  сухостою,
щоб  не  вдряпнулись  ніженьки  мої...

Я  бачила  всесвітню  силу.
Розчулена  просила:  ні,нетреба,
ти  не  вливай  у  мене  стільки  віри,
не  напускай  у  душу  так  багато  неба!
І  так,  крізь  вени  проступає  світло,
на  зовні  витікає  дивний  розчин,
яким  я  змащую  комусь  щоденно,  
у  душах  тріщини,  подряпини  тривожні..
Я  так  благала:  дай  всього  помірно,
любові    -  рівно  скільки,  як  усім...
Тримати  в  серці  -    ні,  не  можу  і  не  вмію...
І  вже  пливе  рікою  по  пустелі  спів  -  
любові  й  пристрасті  енергія  нестримна!

Знов  світло  гониться  за  мною.
Тепер  вкарбовуєш  у  стіни  і  в  склепіння
просте  і  тепле,  забуте  і  знайоме,
Надії  чарівне  цвітіння,  її  стебло,  її  коріння!



       13.09.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2010


Цілуєш мене сплячу

...Далеко  сон  мене  закинув...

Я  шаруділа  граючися  листям,
дрімала  там,  де  ти  не  бачив,  
я  оголяла  душу,  брала  пісню  
собі  в  дорогу  на  удачу.

Я  бачила  очима  сонних  веж
як  напувало  сонце  світлим  медом,
Торкалось  жартома  одежі,
Коханців  огортало  теплим  пледом.

Я  стану  рахувати  до  пів-сотні,
Я  йду  шукати  на  край  світу  дні,
Знайду  і  поверну  собі  сьогодні  
Весняний  спів  й  підсніжники  чудні...

Далеко  сон  мене  закинув,
На  камені  старого  Карадагу,
І  серед  хмар  поклав  на  спину,
І  вгамував  пекучу  спрагу!

Я  шаруділа  граючися  листям,
дрімала  там,  де  ти  не  бачив.
на  віттях  сон  мене  колише...
А  ти  цілуєш  потай  мене  сплячу...

13.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2010


Спокуси бурштинових медів

Назбираю  в  саду  жовтуватих  горіхів,
ти  налущиш  молочних  і  звивистих  ядер...
Укусити  даси  ледь  достиглий  тугий  
виноград  із  сусідського  модного  саду.
Золотий,  шовковистий  на  вигляд  і  дотик,
підчеплю  язичком  запашну  і  блискучу  
краплину  бурштину  медів.  А  ротик
спокусливий,  такий,  ам-ам,  пахучий...
Солодка  динька  проситься  до  столу
і  капотить  із  неї  жар  і  сонце  літа.
Я  замазура  -  липучі  пальці,  ніби  смоли
І  зась  облизувать,  бо  буде  попа  бита...
У  гамаці  вчорашніх  днів  гойдають  сни
Тримаю  човником  долоні  повні  ситцю...
Бурштинові  медові  струменіють  дні.
Підстав  ковші  -  налию  світла  аж  по  вінця!

Скотилась  в  пазуху  зелена  горобинка.
Нанизувать  смарагдове  намисто  так  незручно...
Веснянки  миготять,  смішить  ота  травинка,
колишиться  на  ній  бурштинова  каблучка...

       11.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2010


Никем не согрета (Старая тетрадь1994)

Будет  осень  вновь  листья  сушить
И  на  небе  не  будет  просвета.
Без  тебя  я  сумею  прожить,
Но,  как  жаль,  что  закончилось  лето!

Отцветут  в  сентябре  все  цветы
И  костры  догорят  на  рассвете,
И  забудешь,  конечно,  все  ты...
Но.  Как  жаль,  что  закончилось  лето.

И  опять  затуманится  даль.
Эта  осень  никем  не  согрета.
А  дожди  нарисуют  печаль,  
На  стекле,  за  которым  нет  лета.

Я  не  знаю  согреем  ли  руки  
Над  осенним  прощальным  костром.
Тяжело  мне  даются  разлуки,
Тяжело  и  сейчас  и  потом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2010


Любовні світлячки

Збираю  хмиз,  
щоб  запалить  світанки,
нагріть  вірші,
потішити  рудих  котів.
Збираю  світ,
аби  співать,  сміятись  зранку
і  загрубілу  душу  
розмочить  у  теплім  молоці.
В  долонях  гріти  
світлячків  малих  юрбу.
Пускати  у  політ,
навпроти  твоїх  вікон.
Складуть  мозаїку
із  тисячі  тремтячих  каганців,
напишуть  іскрами,
вогнем  у  просторі  живе:  "кохаю!"
Збираю  тіні,
збираю  довгі  пасма  ночі,
вузлом  на  пам"ять
зав"яжу  стару  підтоптану  пітьму.
Сховаю  злість
у  чарівну  шухляду  із  довгим  дном.
Любовні  світлячки
наповнять  несвідомо  всі  думки,
і  порожнеча  здохне,
мов  не  було  ніколи  смутку!
Збираю  світлячків,
щоб  запалить  прозору  одіж.
Накидати  за  пазуху
веселих  маячків  на  острови  спокус,
Аби  вустам  твоїм  
не  збитись  з  курсу...
...Збираєш  маячки...

11.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2010


Начало сложное любви

отсчета  точка

...начало  сложное,
как  все  начала.
отсчета  точка
крошится  как  мел.
висеть  над  пропастью  
или  ходить  по  краю
и  где  предел,
исканиям  предел?

Нервозность  первых
и  последних  строчек.
ком  серых  будней,
вычеркнуть,  изъять.
изрезать  лезвием
твоих  улыбок  блудных
на  мелкие  кусочки
света  сентября!

вибрируют  фибры,
воздух  кусая  огнем.
кистями  в  охре,  
кистями  в  умбре
коснусь  я  осеннего  
томного  сердца,
соблазнами  холст
заманит  в  чертог,  
в  омут  везенья,
в  омут  любви!
и  наполнится  песней,
задышит  весь  мир!


отсчета  точка-2

...  И  где  же  он,
ковчег  желаний,
остров  солнца,
а  барикади  зданий
враждуют  с  нами...
рождая  стронций.
златых  кудрей  
конусь  мечтами,
коснусь  словами
и  заклиная  вновь  
хрустальную  весну
я  призову  любовь,
шагну  под  мел,
как  под  расстрел,  
за  красные  чехлы
свободу  спаковавших,
шагну  в  "забыть",
сквозь  строчку  "помню"
пройду,  пролезу,
просочусь  и  научусь
как  быть  огнем
и  быть  истомой,
родной,  знакомой.
твоею  жаждой,
стану  каждой  
наивной  незнакомкой...
изведай  стужу,
из  зимних  кружек,  
из  белых  кружев
и  в  новь  к  камину,
вернись  к  невинной
каморочке  души.
Солнцем  дыши.  
розмерь  удары
толчков  сердечных.
измерить  вечность
от  всех  начал,
найди  причал,
найди  ключи,
в  мою  беспечность  
дверь  
отпереть.
целуя  мой  свет,
дающий  обет,
зная  ответ  -  
просто  любить!

11.09.2010год.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2010


одежда любви

мои  губы-  дожди
...сознательно  дверь  открой  -
блуждаю  во  сне.
В  твоем  за  спиной,  
в  моем  -  везде!
Занесло  же  меня
в  этот  утренний  слой.
Накроет  звеня
волна  с  головой.
Нырнет  за  звездой
и  бросится  в  дверь
зеленый  прибой
шумящих  ветвей.
Влетаю  в  проем,
словно  солнечный  бриз.
Наших  путей  излом  -  
фатум,  дурной  каприз.

Мои  губы  -  дожди,
твои  губы  -  листва...
А  одежда  любви
сама  простота!
И  дарует  судьба  
неизбежную  роль,
невидима  пишет  рука:
"  Любовь  -  сладость  и  боль!"

Ведь  я  живу,
живу  не  во  сне.
Мы  словно  в  бою  -  
спиной  к  спине.

 10.09.2010год.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2010


У снах своїх садів…

Двірник  працює  заповзято.
Благально  очі  він  підводить  вгору
І  лається  відбірним  матом  -
Він  прибирає,  те  що  я  спалила  вчора.

Так,  я  незгодна,  і  не  можна  
Лишати  те,  що  вже  зітліло  в  порох.
І  я  горіла,  впивалася  безбожно
У  кожну  гілку  і  тривожний  серця  порух.

Дерева  схудли.  Як  не  гоже    
Сухими  ребрами  впиватися  в  повітря,
Скелетами  лякати  перехожих...
Пила  заграва  злякане  і  холодне  віття.

У  снах  своїх  святих  садів
Я  вже  спалила  не  один  стос  віршів.
Я  розкривала  душу,  їла  спів,
Пурпурним  трунком  запивала,  як  ти  вчив...

Я  наковталася  з  джерел  свободи,
В  мені  космічний  простір  вже  нуртує...
В  твоєму  серці  заховала  ноти,
Аби  зіграв  тішизми  альт  безумства...
                                 Я  почую!                                                        
 
                   9  вересня  2010рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210065
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2010


Торкни мене з прожогу!

Дощ  роздивляється  крізь  шибку
Мою  поставу  і  мою  ходу.В  негоду
Згадав,  як  я  виходила  під  дивні
Його  протяжні,  довгі  хороводи...

А  нині  гримнув,  вдарив  у  долоні
І  дослухався  до  відлуння  кроків...
Наймав  вітрів,  посланців  долі.
Омить  мене  бажав,  хоч  трохи!

-  Торкни  мене,  торкни  з  прожогу,
Не  зупиняючись  на  роздуми  ступай!
Віддам  тобі  весь  шал,  усю  напругу...
І  ти  мені  себе  віддай!  Віддай!..

-  Ні,  любчику,  станцюємо  у  двох  ми
По  різні  боки  наших  відчуттів,
Я  не  пірну  в  осінній  твій  неспокій,
Бо  я  прихильниця  весняних  злив!

...  Торкни  мене,  торкни  з  прожогу.
Зацьомай  маківку  дурної  голови,
І  пальчики  малі,  колінця  і  підошви...
Неспокій  змий  і  душу  обнови!!!  

         08.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2010


Ах, осень! (Старая тетрадь)

Ах  осень,  не  жги  мне  душу,
Она  и  без  того  давно  болит.
Лист  запоздалый  рассеяно  кружит,
Как  будто  не  знает,  куда  он  летит.

Ах,  осень.  За  окнами  свет,  
Но  давно  уже  нет  тепла.
Ах,  осень,  сколько  минуло  лет,  
А  привыкнуть  к  тебе  не  смогла...

Ах,  осень.Эти  парки  и  дворики,
И  небо  все  в  дымных  кострах...
Каждый  листочек  с  трепетом  помнит
О  летних  и  солнечных  днях...

Ах,  осень,  не  режь  по  живому.
Тоскою  мне  серце  свело.
Ночью  тенью  бродит  по  дому
Все,  что  было  и  что  прошло...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2010


Осінь шаманить

Осінь  шаманить  ,наспівує,
заколисує.
гілка    тремтить  у  обіймах  туману…
Спи,  доки  ранок  не  дзенькне.
Тоді  скинеш  свої  обладунки,
щоб  зігрітись  пірнеш  у  обійми
і  гарячого  меду  не  кваплячись  вип’єш…
Заколисаний  наспівом  сад.
Хризантеми  пахучі,  мов  зваба.
Виноградним  вином  задихається  світ
від  шаленого  бігу,
від  хтивих  долонь,
від  жадоби  торкань…
Знов  тумановий  присмак
гіркувато-солодкий  димок
заспокоює,  присипляє.
Осінь  шаманить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2010


Болюче і святе - Кохаю!

Я  розтягую  час,        
     розтягую,    розтягую...
коли  торкаєшся  мого  плеча.
Мене  притягуєш
                     магнітними  очима.
Останню  краплю  залізного  серця
п"єш  мов  відвар.  
А  я  розтягую  час,  
ростягую  нитку  сталеву.
Лігатури  терпіння  і  волі  
зміцнюють  мої  нерви.  
Сьорбає  ніч  останню  краплю,
Підпечений  місяць  мов  картоплина
Лягає  в  долоні,  живить  сутність,  
аби  тримати  було  сили
на  простирадлах  ночі  й  дня  
палаючий  дамаск  любові!
Я  розтягую  час,  
нема  рахунку  тим  хвилинам,
коли  торкаєшся  мого  плеча,
а  я  тримаю  над  світами
над  цим  і  тим,  
між  полюсами  
болюче  і  святе  -  Кохаю!
І  час  зникає,  
коли  торкаєшся  мого  плеча...

 06.09.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2010


Жага пізнань ( Із збірки"Антрацит")

Тепер    я    вітер    
тепер    я    сонце.
Тепер    я    маятник,
 розхитаний    тобою…
Ще    Мобіус    не    знав
такого    безкінечного
потоку.
ще    час    дорогою    не    марив.
І    лише    коло    трансформоване    в    спіраль
невміло    ,    з    острахом    кружляє,
У    пошуках    нових    і    ледь    вловимих    змін.
 Тепер    я    твердь,
тепер    –    вода…
Все    змінює    жага    пізнань
І    пізнається    все    у    змінах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209562
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2010


Сьогодні народилась…

Собою  підпираючи  старий  паркан,  
Дивуюся,  як  швидко  гуркотять  колеса.
А  осінь  росклада  смішний  багаж,  
Розвішує  червону  і  руду  танцюючу  одежу.
Метаморфози  виглядають  зі  шпарин,
Холодним  поглядом  зелених  слив.
Небесне  яблуко  украв  баран  дурний,  
Десь  покотив,  сховав,  а  може  з"їв.
Біжу  на  випередки  з  часом,  рву  галуззя.
Ковтає  горизонт  стовпи  й  дахи...
Ах  осінь,  тобі  я  рада,  мов  подружці,
Але  любов  моя,  любов  моя  не  ти!!!
Сьогодні  народилась,  птахою  кружляю,  
Перемагаючи  спокуси,  лінь,  страхи,
Росту,  напившися  любові  з  небокраю,
У  тебе  на  долонях  наберусь  снаги...
Хай  в"ється  виноградним  вусом  час,
І  гроном  золотим  лягає  у  підкочений  поділ.
А  осінь,  бачу,  світ  бере  на  абордаж.
А  я  тікаю,  щоб  лягти  віршем  на  стіл!!!

           04.  09.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209261
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2010


В едемі…

...  В  едемі  дощ  і  чорна  кава,
І  в  ніч  росхилене  вікно  ...
А  я  боюсь  тебе  прогавить,
Твій  погляд  мов  пекуче  зло.
Мене  наповнює  сум"яття,
І  казиться  пташками  пульс.
Цілуєш  знов  крилате  щастя.
І  ось  вершина  -  скорений  Ельбрус.
В  едемі  дощ  і  лихоманить,
Долоньки  виціловуєш  тихцем...
І  мій  нічник  моргає  тьмяно,
Метелики  жартують  з  каганцем.

Я  піднесла  тебе  сьогодні
В  безмежний  простір  свого  серця.
Угору  на  руках  по  сходах
Несеш  на  сьоме  небо,  як  ведеться...
...  В  едемі  дощ  і  чорна  кава,
І  в  ніч  росхилене  вікно  ...

 03.09.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2010


Ключі від Атлантиди

Ключі.  Вони  завжди  в  кишені.
Один  із  них  заховано  подалі
від  цікавих  очей  і  нахабних...
Ключі,  якими  відмикають  серце...

Твоя  зв"язка  ключів  випирає,
торохтить,  заважає  мовчати.
Дрібки  слів,  мов  цукор  до  чаю.
У  повітрі  вони  мов  примари,
ці  відмички  від  серця  блискучі.
Неможливо  втримать  в  долонях
березневі  дроти  вербових  гілок
натягуються  через  все  літо.
Мов  леза,  тонко  нарізають  простір,  
м"ясисті  шматки  буття  і  ілюзії,
Маска  хтивості  покотилась  стружкою  
до  ніг.  Відкрилась  весела  посмішка,  
але  її  час  проковтнув  і  сьорбнулася  
слина  брехні  і  жадоби,  за  нею  наступна-
невігласа  потуплений  погляд.  Мовчки
зріз  оголяє  ікла  холодні,  кроваві...
А  далі...  Атлантида  на  дні  принишкла.
Я  ще  вчора  сюди  не  ступила  б.
Ще  вчора  мій  ангел  за  це  мене  б
покарав,  вербовими  різками  шмагонув,
але  зараз,  вже  час  увійти.
Відмички,  ключі  не  потрібні,  лиш  час
відкриває  всі  двері,  зриває  зубами,
кигтями  днів  трощить  запори.
Двері  відкрито  і  ось  я  на  сходах...
Я  поринаю  
в  темні  квартали  прихованих  думок
у  переходи  потаємних  вразливих  конструкцій,
тонкої  будови    твоєї  душі.
Витягаю  назовні  блукаючу  сутність.  
Жевріння  болю  крізь  товщу  сарказму,
тремтіння  любовної  туги  і  здавлені
потреби  у  теплих  і  турботливих  руках,  
таких,  які  бувають  лиш  у  мам.
Світанок.

Осінні  сни  постукали  і  загукали
твоїм  простим  привітним:  
і  як  там  справи,  можу  увійти?...
Ключі.  Вони  завжди  в  кишені.  
І  лиш  один  заховано  у  серці.
Не  кожен  в  глибину  пірне  й  дістане,  
а  поки  що  просто  -  дзвони!
Або  стукай...


               27.08.  -  02.  09.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2010


Розгублена й дурна

Дурний  вітер  штовхає  у  спину.
Ну  куди  ж  я  тепер  піду...
Отак  серед  світу  тебе  покинуть...
Краще  ти  все  забудь!
...забудь...
Забудь  мої  ласкаві  білі  руки  
і  їхні  рухи...
І  навесні,  і  восени,і  взимку.
Забудь  мене  і  ще  раз  влітку  
і  майже  голу,  і  смагляву,
Забудь  волосся  водограї,
моє  веселе  ластовиння  
на  носику,  на  щічках...
І  поцілунків  зграю  звичних...
Забудь  мої  ніжки,
парижські  панчішки,
І  біле  трояндове  ліжко...
Краплиночки  втоми  
і  все,  що  знайоме.
Забудь!!!

Вітер  дурний  штовхає  у  спину.
І  я  розгублена  лечу...
І  голос  твій  летить  знайомий:
"Чи  ти  дурна,  чи  непритомна?!
Іди,  мала,  лети  в  обійми!!!"
Втираю  очі  і  мовчу,
В  твоїх  руках  розгублено  мовчу...


           31082010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2010


Дегустую твій рай.

Пальчиком  торкаюсь  дивного  плоду,
Стою,  така  собі,  цнотлива  і  зітхаю,
Прокинулась  навмисне,  ще  до  сходу,
Я  встигла  прошмигнуть  назад  до  раю.
В  руках  цей  плід,  долоні  терпнуть  ...
Врізнобіч  озираюсь,  зиркаю  на  всіх.
А  де  ж  тут  всі  -  тут  сонячно  і  тепло,
Але...  і  самота  вже  підніма  мене  на  сміх.
Чомусь  так  боязко,  не  затишно  і  млосно.
Ще    й  метушиться  під  ногами  якийсь  гад...
Холодна  паморозь  -  душі  моїй  тривожно-
Чи  вийде  мій  Ромео,  через  паркан  у  сад?
Не  спокушають  яблука  мене  зелені  ,
Плоди  люблю  лиш  стиглі,  соковиті...
А  те,  що  вибрала,  одне  на  всій  планеті,
Підходить.  Я  дегустую  райську  мить!

             30.  08.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2010


Ну як таку забудеш?!

Зв"язую  день  і  ніч  сіруватим  дощем.
Підкочую  штанці,  знімаю  босоніжки...
На  мене  ніхто  не  дивився  так  щемно,
ніхто,  окрім  тебе  і  кішки...

Торохкотять  в  порожні  вікна  
дрібні  і  невеселі  перли-краплі,
А  ти  до  мене  знову  липнеш...
Ніяк  ключем  в  шпарину  не  потраплю...
Липка  одежа  затісна  й  холодна,
Тріщать  від  хвилювання  петлі...
Ах,    попадаюся  вже  в  котре,  
на  лестощі  твої,  на  губи  теплі...

Ще  буде  день  і  буде  ніч  гаряча,
Ще  висмикнуть  нас  любощі  із  буднів.
І  ти  крилату  знов  мене  побачиш,
І  босоногу,і  малу,  ну  як  таку  забудеш?!

                         30.  08.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2010


Йду закохана босоніж

Вже  вкотре  збираються  хмари.
Але  сонце  не  спить  на  перинах,
Чудні  візерунки  викроює  хвацько    
Латає  небесний  жупан  і  в  торбину
стрічки  і  гудзики  ховає  золоті  пухнасті
А  я  збираюсь:  піду,  полину,  треба...
Я  надзвичайно  глибоко  вдихну  свободу,
Я  наковтаюсь  вітра  й  неба.  Неба!
Відкрий  кватирку,  ось  я  залітаю,
Всі  сплутаю  папери  на  столі,
метеликом  до  лампи,  сяду  скраю,
Я  на  твоєму  боці,  на  твоїй  землі.
Мені  так  треба  кинутись  у  вирій,
Та  капці  повростали  у  підлогу...
Терзаюсь  в  сумнівах.  Та  вірити  умію
у  безкінечну  й  радісну  пізнань  дорогу.

Бажаю  близкості  ,  чуттєвого  надлому,
Поринути,  зануритись,    перелетіти  смугу...
Я  пташка  -    не  втримаєш  у  стінах,  вдома,
Або  я  всім,  або    -  нікому!  Або  усе,  або  -  нічого!
Закохана  пливу,  босоніж  йду  по  небу.
Шовкові  стрічки  розкидаю  золоті,
Бо  я  так  можу,  бо  так  треба...
Цілую  крила,  що  глибоко  заховані  в  тобі...

         29.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2010


Насінинки літа

Складаю  солодкі  зернятка.
                               одне  -  золоте,  
                                     інше  мідне,
           а  ще  одне,  просто  красиве.
Так,  заберу  ще  й  бурштинове  серце...
     Складаю  у  скриньку  з  кришталю,
                         викладаю  в  рядочок,
               а  на  весні  ці  малі  насінинки
                               ляжуть  у  грядку,  
                                     у  лоно  земне
                                   і  проростуть...
               Розштовхає  плечима  грудки
                           тендітний  росточок.
І  він  питиме  дощ  і  ковтатиме  вітер,
                       буде  мружить  листочки
                 зелені  соковиті  стебельця  -  
                                             Це  літо!
                   І  літо  заквітне  приємно...
                                 Так  буде  завжди!
                                         Навідь  коли
                               мене  вже  не  буде,  
                                           літо  знов  
                                         проросте!

                                       27.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2010


Любощі Музи

Небесні  в  музи  зашарілись    щічки.
Знов  виглядає  де  ж    там  я  іду,
а  тут,  як  на  диво  -  затишшя,
Я  дрімаю,  а  тобі  не  до  сну!..

Вірші  летять  якісь  недостиглі.
Ягідні  очі  тернисті  шукають  рядок,
Де  ритмами  можна  наїстись.
Душу  наситить.  Бодай  хоч  ковток...

Магістралі  неонових  слів  запальних
За  вікном  маршрутівки.  А  ти  звідусіль
Мені  пишеш    записки,  як  ти  захмелів,
Біля  вогнища  мріяв  і  щось  говорили.

Руки  твої  вимагають  уваги  щоднини,
Ланцюгова  реакція  з  місця  зриває  обох,
І  я  потонула  у  пестощах  творчої  зливи,
Я  римую,  хапаю  на  злеті,  і  ось,  він,  рядок  !

Просто  зриваю  уже  з  язика,
залажу  до  музи  на  творче  горище,
Так,  чи  не  так,  а  вона  не  втіка,
сміливо  бере  за  загривок  і  нижче...

       27.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2010


поклик серця

О,    виклик    долі,
                                         ці    вуста!
Дві    кварти    меду    —
                                         тії    очі…
Я    пити    буду    повсякчас,
                                         вдихати    хміль,
                     ковтать    наживку…
О,    поклик    сонця,
                                     ці    вуста!
Безмежний    простір    —
                                     тії    очі…
Летіти    буду    з    віддаля,
                                     зривати    цвіт
                 п’янкий,    пророчий…
О,    поклик    вітру,
                                 ці    вуста…
Наповнюй    дотиком    вітрила
                                 зривай    на    шал,
             знімай    обновки…
Лети    барвистим    капелюшком,
                             залоскочи    стрічками    хмари
О,    поклик    серця,    ці    вуста…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2010


Поцілунки полонянки

Осінь.  Осінь  -    вразливе  дівчисько.
Не  буди  у  мені  несподіваний  плач.
Відійди,  заховайся  подалі  навмисне,
В  моє  серце  тобі  заходити  зась!
Дайте  крила  мені  відлетіти  у  вирій.
Цілуватися  серед  античних  скульптур  
І  вдоволено  гріти  долоні  і  спину,
Виривати  листки  із  старих  партитур...
Накидайтесь  на  мене  бурштинові  зорі,
Накидайтесь  на  мене  міріади  очей.
Я  закохана  знову,  я  схвильована  морем,
Я  тобі  вже  відкрила  сім  всесвітніх  дверей...
Так,  я  знаю.  Пахне  прстір  росою  і  сіном,
Відкоркованим  сонячним  білим  мускатним...
Хитро-мудро  з-під  брів  засигналиш  очима,
Наговориш  дурниць.  Компліментів  армади.*

Наступають  на  мене
Твої  хтиві  хоробрі  послапнці  -  
Величезні  ковчеги  знайомих  долонь
У  полон  захопили  зненацька.
Вже  прокрались  до  серця,  чатують  на  душу,
В  коридорах  думок  вже  пітніє  жага...
...І  яка  тобі  осінь?..
 
*Армада  -  большое  соединение    согласованно
 действующей  военной  техники.

26.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2010


Ми поруч

Так  сонячно,  дійсно  тепло...
Літо  захекалось,
втікати  надумав  останній  тиждень.
А  я  і  не  гнатимусь...
Тебе  попрошу  
Випий  зі  мною  кави,  тулися  ближче...

Тріщить  під  ногами  цукрове
сірувато-оранжеве  листя.
Недоречне  моє  зітхання
і  зупинка  моя  невчасно,  трохи...
Ти  вийдеш,  а  я  залишусь...
Торкнуся  чужих  плечима.
До  скла  масного  припну  свій  погляд.
До  неба  чистого  лише  стрибок  і...
я  наважусь  з  тобою  вийти...

З  тобою  вийти,  разом  ввійти,
торкати  чужих  своїми  плечима,
і  гортати  білети,  
і  вітати  знайомих.
Виринати  з  підземки,
запускати  цілунки,  
мов  зміїв  по  вітру,  
намотувать  нитку,
аби  не  втікали  у  вирій
мої  губи.
Твої  зваби.

...загукає  десь  потяг.
гримнуть  дверцята  автівок,
брязнуть  ключі  у  кишені,...Ми  поруч.
Ми  поруч...

26.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2010


Дотиком крила

Візьми  мене  під  ковдру  ночі,  
Де  маячки  зірок  далеких
нам  вкажуть  шлях.
Розкрий  для  мене  горизонти  білі,
Ніким  несписані  сторінки.
Лиш  дотиком  крила...
Багаття  розклади  зігріти  долю,
В  долині  щастя  я  станцюю
Танець.  Танець  вогню...
Бурштином  спіниться  пустеля,
Гаряча  хвиля  злиже  самоту.
Кружляють  пальці-змії,
Дракони  пащі  розкривають  хижо
І  рветься  плоть  жертовних  гілок,
Тріщить  у  щелепах  вогню.
Жери,  ковтай  облудну  темінь,
Розстерзуй  холод  і  печаль,  
Мов  злу  і  кривоногу  шельму!
До  ранку  цей  тривав  двобій  уперто,
Аж  доки  кімоно  пробудженої  гейші
Не  впало  з  шурхотом  до  ніг...
З-під  вій  дивились  очі  темні.  А  шепіт  -  
Дарований  з  небес  сувій  тепла,
Знов  сили  надавав  і  певність...

...  шовкові  крила  доторкнулись  знову...


                     25.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010


Сила любові

Звісивши  ноги  з  вулканічних  порід,
зануривши  рукуи  у  хмари,
я  мислю  не  так,  як  завжди.  
Я  крилами  марю...
Багато  босих  ніг  тут  пробігало,
Багато  диких  сосен  покрутила  доля.
А  я  незламно  з  глибини  віків
Дивлюсь  озерами,  торкюся  гілками,  
росту  мов  сталактит  уперто.
І  краплить  із  моїх  обличч  
Сьоза  Святої  Анни..

Мене  багато:  в  кожнім  з  перехожих,
У  рухах  дивних  метушливих  горобців...
Я  в  історичному  музї  дверна  клямка,
В  Шаляпінському  Гроті  вічний  спів...
Це  я  цілуюсь  в  переходах,  на  пероні,  
Це  я  здригаюсь  увісні,  коли  тобі  пече
і  я  вогонь,  який  обпалює  свідомість,  
і  я  твоє  тепло  твоїх  долонь  на  скронях,
коли  голубиш  ти  своє  жарке  безсоння...
Собою  сню  ві  сні  тобі  провидців,
Циганський  вітер  всюди  гомонить,
Мене  тобі    так  щедро  серед  світу
Даровану  любов  наврочив  не  на  мить!!!

У  небо  занурюю  впевнено  руки  
Огортаю  собою  тебе,
Оберегом  таємним  на  грудях,
Моя  сила  незримо  живе.

           24.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2010


Цілунки-грушки

Забудь  мене,  бетонний  світ!
Тепер  я  віддана  в  інакші  руки,
Хай  котиться  повільно  плід
З  небес  у  лоно  моря  поцілунком...
Червонобокі  хвилі  наступають,
Мов  хтиві  рицарі  любовних  рингів  
Хвилюючись  цілують  пальці.Й  далі,
Себе,  мов  скарб  ,  кладуть  до  ніг...
Нестрімні  рухи  воїнів  м"язистих
Напружують  тонку  тканину  золоту
І  рвуть  безжально  горизонт  імлистий,
З  глибин  чарівну  мушлю  дістають...
Її  вологий  скромний  панцер  сірий
Вже  невідомо  із  яких  часів  і  мрій
Виношуює    небесний  дар    -  перлину
Й  маленьку  Афродітку  в  ній.

Плекай  мене,  бездонний  світ!..  
Мене,  мов  мушлю  приклади  до  вушка...
Вкуси  пухнастий  сонця  плід,
Смакуй  терпкі  мої  цілунки-грушки...

Забудь  мене,  бетонний  світ!

24.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2010


ні-се-ні-те-2 (ГалаВітизми) + ні-се-ні-те -1

***
Якщо  заводить,  то  -  заводна.
Якщо  складає,  то  -  складна?
                 Я  складаю  вірші.  
                   

                           ***
Між  днем  і  ніччю  вештається  
постійне  бажання  попоїсти.

                     ***
Грім  наповнював  мою  хату  гуркотом.
Я  благала  ще  хвилинку  тиші.
Та  довелось  напомацки  хапати  телефон
і  вимикати  будильник...
За  що  ж  я  так  не  люблю  грозу?

                 ***
Тихо  в  небі  між  зір.
Ім  не  чути,  як  волає  
надломлене  серце.

             ***
Згинаюсь  у  три  погибелі
у  потворному  череві  маршрутівки.
Липну  до  спин  і  грудей
солоно  і  слизько.

               ***

Наполегливо  відмахуються  двірники
від  залицянь.
Але  дощ  не  вгавав...

             ***
Хлюпощеться  море,
якісь  дрібні  крижини,
нагадують  айзберги.
Поміж  яких  плвають  тріски...
Завжди  забуваю  вилити  воду  вчасно.
Знов  натекло  з  морозилки.

     20.08.2010р.

         ні-се-ні-те  -  1
...
У    попільничці    згорає    недопалок,
У    комірчині    мізків    темно    і    димно.
Додому    давно    ніхто    не    приходив?

...
До    голови    по    розум?
-    стукай    голосніше!

...
Зпрожогу    кидатись    у    воду?
Чи    може    непотрібно?
-    було    б    ще    в    понеділок...

...
Дежав'ю    під    ногами,
атака    білих        клонів...

...
Метелику    ховатись?    -        зась.
Ось    тобі    свічка!

...
Дверей    багато-
на    всіх    вистачає
табличок:"стороннім-ЗАБОРОНЕНО!"

...
Коли    смугасте    згортається    в    клубочок,
Засинає,а    НЕслухняні    смужки    змішуються
У    сірі    будні.

12.01.2010р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207199
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.08.2010


ЕРОТИЧНІ ПОТЯГУШКИ

Рву  пристрасть  голими  руками,
       топчу  ногами,
             навмисне  забуваю,
                             нічого  не  знаю.

Залажу  знов  під    ковдру
       із  усіма  ногами,
             із  голими  руками
                   і  головой  мотаю  -
                                       нічого  не  знаю...
А  ти  потихеньку  своїми  руками
           приносиш  мені  каву
                 паруючу  ласкаву.
                       Гарячого  не  хочу  -
                               і  мружу  свої  очі...
Привітами  і  квітами,  дзвінками,
         гарячими  вустами
               бредеш  моїми  снами...
                     Слідкую  за  руками,
                             відсовую  ногами...
Спиняю  на  пів  слові  своїми  руками
         потягуюсь  котяча,
               розніжена  гаряча
                   махаючи  шовками
                       виборсуюсь  ногами...
Мов  шовкопрядів  кокон  
               поволі  розкриваю
                     і  крилами  махаю
                           п"ю  каву  із  горнятка
                                 тепер  я  шовку  прядка!..

Розкручую  свій  кокон,
                     під  коконом  морока  -  
                           прекрасная  Солоха:
                                   я  хочу  шоколадку,
                                     і  лоскотати  п"ятки,
                                             і  може  пару  грінок,
                                                   разочок  намистинок...
                                               
                                                     22.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2010


Пірнай у мене всім серцем…

Подивись  мені  в  очі,
   невідводячи  погляд
         від  карих  глибоких  водойм.
Там  можна  втонути
   вже  в  котре,  вже  в  котре
         пірнаєш  і  бачиш  диво  на  дні.
Пірнаєш  у  мене  всім  серцем,
           палаєш,  палаєш,  мов  хмиз.
Подивиш  і  сплеснеш  в  долоні  -  
                           ой,  Бо...!
Там  хащі  глибоких  і  диких  лісів,
   а  далі,  а  далі  від  світу
       примари  і  мари  
           й  русалки  хвостаті
                 пір"їнно-лускаті.
                     Ногами  махають
                           і  рухають  стегнами...
І  рухають  стегнами,  рухають,  рухають...
       Руками  за  ноги,
             а  ноги  у  воду,
                 до  виру  зіниць
                         затягнуло  кохання.
І  тонеш  в  очах,  каламутиш  свідомість...
       Свідомість  на  томість
             вкладається  в  мушлю
                     серденько-перлинка
                                     рождає
               кохання  нестримне
                     в  глибоких  й  тонких
                           надзвичайно  тонких
                                     відчуттях...

                       20.  08.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2010


Вновнаречена (Залоскочу чуприною твій спокій…)

Залоскочу  чуприною  твій  спокій  -    
дрімати,  грітись  вже  не  час!
Відкрий  для  мене  світ  високий!

Напитись  дай  грайливих  сплесків,
туманною  завісою  м"якою  спеленай  
і  занеси  до  ідолів,  під  давні  фрески...

Омий  моє  обличчя  й  ніженьки  гарячі  
водою  з  вікових  джерел  цілющих,
як  вновнаречену  і  світлу  й  новозрячу.

Промов,  чи  пошепки,  чи  гучно,  слово.
Згодуй  вогню  мене  колишню,  сіру,  
вдягни  у  полотно  величної  любові!

Ступлю  на  землю,  розіпнусь  крилато.
Сьорбну  з  небес  краплину  вітру,
і  нам  доллю  хмільного  соку  з  винограду...

...Зіркове  простирадло  шарудить,
під  тілом  в"ється,  мов  барвінок...
Звершився  світ  -  блаженна  мить!..  

                                 19.  08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010


СОЛОДЕНЬКА І СВІЖА

Свіже  повітря  гойднуло  волосся,
хтивий  дотик  з  надвору  ввійшов  -  
ти  повернувся!  І  як  там  велося?

Залітав  ти  до  мене  у  сон  на  годину,
голубом  білим  на  білу  подушку,    
пестив,  ніби  голубку  звабливу  і  милу...

Було  сміху  й  зітхань,і  балачок  вервечка.
Я  виривалася  від  лоскоту  і  втіхи  -  
а  ти  цілунками  карав  мене  за  втечу.

Місяць  зиркає  з  вишні,  немов  папарацій.
Лінзу  потужну  виймає  із  кофра,
аби  фіксувати  фантазії  нашого  танцю...

Стукали  краплі  нервово  у  вікна  і  двері,
мов  сусіди,  яких  дратувала  любов.
А  я  приміряла  обновки  грайливо-відверті.

Електрика  тіла  у  тіло  шугнула  гаряче,
Розряди  кохання  добрались  до  серця.
Солоденьку  і  свіжу  хапаєш  мене  нетерплячий...

 19.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2010


ЦЬОМКИ ПРО ЗАПАС

Ти  перемножив  мої  пальці  на  цілунки,
в  пучках  розстер  печаль,  мов  міль.
Ти  влазив  під  скуйовджене  сновиддя
І  підсипав  у  постіль  дикий  хміль...
Ти  змащував  мене  і  притуляв  до  рани
із  подорожника  листочок  і  долоні...
У  ступці  розстерав  якесь  коріння,  трави...
втирав  у  ступні,  в  груди  й  скроні.
Серед  долини  гейзерів  гарячих  пінних  
ти    вибирав  один  нуртуючий  і  ліпший
І  пряні  пахоші  підвалів  древніх  винних
домішував  у  трунок  з  бузини  і  вишні.
Ти  чаклував  над  сціленням  Венери,
чи  може  Галатею  оживляв  в    саду.
Торкався  безнадійно,  де  чудні  химери
затьмарювали  вхід  у  душу  молоду...
Ти  перемножив  мої  кроки  на  чекання,
на  дотики,  на  світло  погляду  з-під  вій  ...
Ледь  чутний  шепіт,  миті  обертання,
збігали  полотном  густі  мазки  олій...
І  час,  мов  з  тюбика  вичавлювалась  мить,
повільно  рухався,  не  знаючи  розв"язки,
де  тонко  рвавсь  захриплим  горлом  дріт
мольби.  Дивився  пристрасно  у  очі  ловеласки.

Бриніли  струни,  іскристо  гомоніли  дрова
язикувала  ватра,  розносячи  плітки  про  нас...
Ти  чухав  спинку,  цьомав  щічки  й  чорні  брови,
І  множив,  множив,  це  все,  ніби  про  запас!...

19.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2010


Тане розгублене серце

Вітри.  Вітри  заколисують  землю
Руки  гарячі  торкаються  скронь,
Вгадаю  тебе  за  пульсом  і  звуком
вгадаю  знайомий  оксамитовий  цьом,
а  ще  -  асфальт  вже  видав  твої  кроки...

Місячний  серпик  впускає  в  обійми,
вкриває  гаптованим  золотом  шовком
а  я  роздивляюсь  зірчасті  узори:
хто  вишив  майстерно  і  ткав  полотно?...
Із  колиски  своєї  я  знов  роздивляюся  землю,
чіпляю  на  гак  сріблясте  чарівне  цебро,
роси  золотої,  мов  меду,  наберу  із  туманів,
а  вранці  горошинки  рясні  відвару  лісного
кожен  ротик  напоять  земний.
І  зволожений  світ  танцюватиме  радо
по  калюжах  стрибатимуть  зайці  малі...
Я  вмостилася  зручно,  продовжуйте  казку  -  
балакучі  не  сплять  цвіркуни.Гомонять
про  гарячі  піски  і  про  пальми  Карибів,
про  мандруючі  руки  на  пагорбах  тіла,
про  тріпочуче  сонце,  що  б"ється  об  борт
кришталевого  келиха.  І  мов  кубики  льоду,
тане  твоє,  вкрай  розгублене,  серце...

Доторкнися,  відпий  еліксиру  із  чаші,
насолода  хмільна  розтечеться  віразу
по  руслам  судин  життєдайним  потоком
і  під  ковдрою  в  човнику  буде  вдосталь  тепла
серед  лоскотних  зір,  посеред  шовку.  
                                                                     Посеред  сну...            



18.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2010


Збираю літо

Що  перше  потрапить  під  руку,
Те  і  вхоплю:  човен  на  річці  змарнілій,
Сіро-димний  обсмалений  обрій,
Вуса  руді,  повзучі  по  стовбуру  сливи,  .
Таємний  згорток  кукурудзи-
Хапаю    спокусу  в  долоні  щасливу...
І  мить  повітряного  змія
Ростягую  на  пару  днів.  Цю  втіху
Кладу  окремо  у  кишеньку.
Небесні  смужки  шовку  й  органзи
Десь  зверху  всього  покладу.
Збираю  терпкі  аромати  луків,
Просочене  теплом  грушеве  гілля.
Спів  солов"я  кладу  у  душу,
Твій  погляд  теплий  забираю  в  серце.
Одягнена  лиш  в  сонце  й  дивограї
Веселку  ніби  скарб    -  у  сховок.
Й  себе  туди  коричневу  вкладаю.
І  лестощі  морської  хвилі,
Де  сонця  множаться  на  міліарди
і  камінці  обцьомані  і  хтиві
(до  ніг,  до  спини  приставали  завжди)...
Я  їх  беру.А  ще  доречно  зливу,
Хоча  б  одну  з  грозою  й  шквалом  літнім,
Хоча  б,  одну  із  всіх  промоклих,
Прозору  одіж  поглядів  і  компліментів
Сховаю  у  провощений  папір.
І  яблука...  І  ще  того,  чого  стидаюсь,
А  в  хащах  підсвідомості  палаю
Смолоскипом  пожадання...  Бо  кохаю!
І  це  все  теж  складаю  в  купку.
Всі  барви,  пахощі,  смаки,  перебування...
Згортаю  у  сувій  собі  на  згадку.
Спаковую    в  коробочку  маленьку  темну
Мов  бандероль,  підписую  кому
Куди  і  звідки.  Та  лиш  зазначу:  Літо  Тепле
В  графі  "кому"  впишу  своє  ім"я.
Тепер  я  дихаю  спокійно,  бо  я  певна,  
що  літо  вже  нікуди  не  тікає!!!

         17.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2010


Зацілована шаманка

Тобою  зацілована  моя  макітра.
Вкладаюсь  спати  з  думкою  про  нас,
а  в  голові  рояться  дивоквіти
і  дивовижний  і  любовний  свистопляс...

Метеликів  набився  повний  жбан  -
так  смішно  й  лоскотно  танцюють...
В  мені  якийсь  гримучий  барабан
любовні  звуки  розлива  отруйні.
Немов  всесвітні  руки,  проникають
в  мою  середину  твої  пульсари.
Десь  глибоко  звучить  камлання*
і  космос  шарудить  шаманський...
У  бубен  б"ють  гарячі  пальці,
вогненні  заливаються  під  шкіру
розряди  струму  і  якісь  протуберанці.
Несамовито  над  вогнем  танцюю...

Тобою  зацілована  моя  макітра.
Вражає  струмінь  світанкових  звуків.
І  знов  любовні  розквітають  квіти...
Лиш  тіло  памятає  дивні  рухи...


*  Звичайний  ритуал  дії  шамана  –  це  так  зване  камлання  –  несамовитий  танець  зі  співом,  ударами  в  бубон,  громом  залізних  підвісок  і  т.ін.  Камлання  розглядається  як  спосіб  спілкування  з  духами.

                           14.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2010


Сонячний ведмідь

Смакую  дірочку  від  бублика  -
таке  чудне  заняття.  
Невидимо  тебе  голублю,
прозоре  вітродувне  щастя.
Ловлю  рукою  сонце  на  воді  -
де  дівся  сонячний  ведмідь?
Диви,  іще  один  пливе  на  дні...
кує  і  плавить  літню  мідь...
Рудий  монокль  зблисне  у  небі,
диск  золотий  затулиш  пальцем.
і  десь  лоскочуться  об  тебе
мого  волосся  дикі  танці...
Пірнаю  в  світ.  Мов  у  копійку,
пальну  собою  в  глибочінь.
Тобі  дістану  звідти  зірку
твої  сердечні  хащі  освітить.
Дивлюсь  на  тебе  через  отвір  
у  бубликовий  телескоп  смішний.
Ти  наближаєшся,  мов  буйвол,
мене  готовий  спопелить!
Гарячий  запах  уловили  ніздрі,
Насупив  волохаті  брови-хмари
І  поглядом  жагучим  і  наскрізним
торкнувся...  Грім  у  дзвони  вдарив!!!

13.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2010


Весело нам…

Я  пританцьовую,
     стрибаю  на  одній  ніжці,
         спинаюсь  на  носочки...
Я  розмовляю  з  тобою  по  телефону.
Твій    телефон  зашарівсь...
Збираюсь  під  дощ,
     змиваю  пісок  з  пальчиків
           в  лоскотній  хвилі.
Змиваю  твої  лестощі,
     хлюпаючись  у  солоній  воді,
           зриваю  каптурець,
               рву  шлейки  купальника.
 Знов  телефон  зашарівся:
     на  дні  його  гранатного  серця
         сплиавають  медузи,
               може  зміє-риби
                     мого  нечесаного  волосся.
Виринаю  до  тебе  обличчям...
     гарячі  хвилі  нестомно
           шліфують  коричневу  дупку,
                 хапають  за  стегна...
Спітнів  телефон  у  твоїх  долонях...
     солоні  руки  і  груди,
           та  й  ще  ці  хащі  на  тобі,  
               ніби  чорні  водорослі,
                   а  мої  вуста  по-між  них
                       мов  коралові  рибки...
Я  пританцьовую,  
     стрибаю  на  одній  ніжці,
           спинаюсь  на  носочки  -  
я  цілуюся  з  тобою  по  телефону,
     а  потім...  та  ну  його,
         цю  романтичну  річ...
             І  ми  цілуємось  на  живо.
А  телефон  у  траві  миготить  
     синім  лукавим  оком
         зиркає  на  звабливу  бабку,
           ...задрімує  на  сонці...
А  зибучі  піски  пам"яті  всотують
       нас  у  свою  шухлядку  -  
           таких  веселих  і  голих...  
Мо-о-о-р-е-е-е!..

12.08.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2010


ніжне…

Дістань  мене  зі  скрині,
Ларчик  спогадів  відімкни.
І  шалено  з  силою.  З  силою
мов  гілку  мене  відчахни,
Відділи  від  суєтних  буднів
Десь  на  вірандочці  мрій,
А  може  в  саду,    у  ротонді,
Вином  мене  з  келиха  пий...
Насни  мене  серед  тиші,
Пальчиками  заторкай  по  спині,
І  цілунки    -  приблуди  хижі
Зірвуть  одіж  самотніх  днів...
Пройдися  вздовж  моєї  долі  ,  
попесть  травинкою  моє  життя,
Я  муркотітиму  поволі,
мов  на  колінах  сонне  кошеня...
Ларчик  спогадів  повен  барвинок:
ось  сопілка,  килимок-літачок,
а  ще  аромату    невидимий  виток  -
згадка  про  мій  звабливий  бічок.
Серветка  з  помадним  цьом-цьомом,
Зошит  віршів,  теревені  пташок,
Лісовими  дзвіночками  спомин
У  сердечко  зненацька  зайшов.
Вино  с  келиха  пий  -  не  сп"янієш,
Волоссям  надихайся  чорним  -  
І  розморить  дурманно  любисток,
У  вечірнім  саду,  у  ротонді...
 
             11.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2010


ГОЙДАЛКА КОХАННЯ

Підстрибну,  крильця  розправлю.
Тріпочуча  мить  передзвонів.
Сміливі  метелики  
       зваблюють  ніччю  і  глибиною...
І  я  тріпотатиму  з  ними,
       плекатиму  твоє  небо
       і  білі  хмари-хризантеми
       лоскотатимуть  мені  підборіддя...
На  синьому  оксамиті
                     порцелянові  двері
зловлять  мій  голос,
                     вип"ють  мій  час
і  роздвоять  дорогу,
                     аби  був  мені  вибір.
Земля  -  Небо.  
       Одвічні  примари,
               просторові  ковчеги,
                       часові  міражі.
Небо  -  Земля.  
         Дві  точки  опори,  
               дві  надії  і  два  чекання  -  
                     гойдалка  на  двох.
Нахили  мій  вічностривожений  погляд,
         за  обрій  спрямуй  дорогу,
         за  межі  земні  і  небесні  
         і  погляди  наші  зіткнуться.
А  потім  магніти-тіла
         мов  п"яні  і  несвідомі
         долаючи  тиск  атмосфери,
         нехтуючи  тяжінням  земним
         і  осудом  перехожих  розумних.
Повільно  і  плавно
         медовими  пасмами
         сплетемося  у  косу  жаги  
         й  поснуть  у  посудині  щасття
         на  дні  сповнених  мрій...
І  зазвучать  порцелянові  дзвони  -  
       ми  попались  в  тенета  кохання,
       і  вітер  бавиться  нами:
       інь-ян,  ян-інь,  інь-ян...
       Земля-Небо,  Небо-Земля...
       нескінчена  пісня.
       Безкінечна.  

       11.  08.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205445
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2010


Любовна симфонія

І  ось  заплакані  вікна  -  
             мокрі,  солоні,  затьмарені...
Кожна  краплина  вслухається
             до  грому,  до  вітру,  до  протягу...
То  ти  вже  йдеш  -  
               кроки,  кроки,  кроки...
Ні  парасолі,  ні  спекотні  будівлі
Не  дають  такого  прихистку,
             затишку,  спокою,  ліні...
Як  твої  сильні  руки.
               ...рухи,  рухи,  рухи...
Знов  на  ді  мною  розкриваються
               крила,  небо,  безмежжя...
Це  твої  долоні  огортають
               милують,  ваблять,  шліфують...
Я  -  скрипка!
         Скрипка  у  твоєму  футлярі...
Мої  нерви  оголені  саме  тобі  -  
               розіпнуті,  чекаючі,  живі...
Я  смичкозалежна  від  дотику  -  
               віддана,  звучна,  наповнена...
Виймай  з  мене  душу  -
               торкайся,  пести,  згнічуй...
Запліднюй  простір  звуком  -  
               акорди,  синкопи,  триолі*...
Я  народжу  симфонію  тобі
               любовну,  пристрасну,  надривну...
Я  -  скрипка!
           Смичкозалежна  скрипка  -  
                                               глибока  і  тонка...  
І  ось  воно  -  небо  !..

*  музичні  терміни

       10.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2010


ПЕНЬЮАР

Коли  вдягаю  шовковий  халатик  -  
так  ось  де  крилець  позича  метелик!
Мов  сніг  розгублений  лапатий
кружляю.  Огортаю  землю,  небо...

Затріпотять  веселі  і  барвисті
напівпрозорі  поли  ніби  вікна  й  двері
закриються  повільно  й  урочисто,
підв"яжеться  паском  блакить  і  зелень...

Мов  Африку,  жагучу  й  розмарнілу
у  океані  шовку  віднаходиш  скарб.
Мандрують  руки  й  губи  сміло,  
стікає  струменем  гарячим  пеньюар*...

Так  ось  де  крилець  позича  метелик...

*Пеньюар
и  ПЕНЮАР,  пенюара,  м.  (фр.  peignoir  от  peigner  -  причесать).  1.  Пелеринка,  простыня,  к-рой  закрывают  плечи  во  время  стрижки,  причесывания  (спец.).  2.  Утренний  женский  капот,  домашнее  легкое  женское  платье.  Многие  горничные  не  употребляли  иностранное  слово  "пеньюар",  а  называли  по-русски  "распашонка".  Лесков.
Толковый  словарь  Ушакова

       09.  08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2010


ГРАЙЛИВО У ХМАРАХ

Грайливо  втікає  у  тінь
Із  сопілкою  Сонячний  Пан,
А  танцюючі  Німфи  чудні
Дістатись  бажають  хмар...
Залоскочуть  листочком  сумних  -  
Шкереберть  всі  думки  про  нудне,
Про  асфальт,  про  машини  і  пил...
Посміхайся,  мов  хтивий  Курбе*...  
Роздягнись  до  найглибших  глибин,
Твою  душу  впізнаю  прозору  і  чисту,
Ароматну,  немов  апельсин
На  дотик  тугу  й  шовковисту...
Зірви  смуток,  мов  бруд  і  ганчір"я,
Кинь  у  пащі  голодних  щурів
Віртуозно  і  легко  зведу  їх  у  прірву,
За  межі  прийдешніх  світів.
 
Напряду  тобі  радісних  снів.
Одягну  тебе  лиш  у  обійми
Світанкових  і  свіжих  вітрів,
У  мої  поцілунки  призивні...
Грайливо  втікатиму  в  тінь  -  
Здоганяй  мене,  Сонячний  Пан
Зацілуй,  засміши,  розімрій,
Притискай  до  трави,  ні  -  до  хмар!

*      Одним  из  мастеров  «высшего  эпатажа»  
был  французский  художник  Гюстав  Курбе  
(Gustave  Courbet)  (1819-1877).  

           07.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2010


ФОРМУЛА ЩАСТЯ

Липнуть  до  мене  зорі,
труться  звабливо,  підлизи.
Викликають  вкотре  сигнали,
зманюють  за  горизонт  дзвінки...
Торкаюсь  тебе  у  пітьмі  -    
долоня  вивчає  поверхню
багатьох-багатьох  облич
і  визначає  те,  що  пасує.
Стикуються  наші  вуста,
промовляючи  формулу  щастя.
І  гортаючи    твої  слова,
визначаю  де  справжні.
Звабно  бринять  потоки  
цілющих  сердечних  струмків...
Амфори,  горнята,  долоні
утримують  істинну  мить.

Тануть  цукром  хвилини  буття.
Розгортаються  чайні  листочки,
манускриптами  в  просторі  чашки,
аби  на  поверхню  спливав
смисл  таємних  привітів  і  знаків.
Аромати  зі  ста  доріг  -
ледь  помітний  танцюючий  фльор,
та  зефірно-ванільні  смаки,
дрібка  солі,  хліб...
Все  складаю  собі  в  рюкзачок:
торкання,  цілунки,  подихи...
Загортаю,  мов  скрипку,  в  сукно
невидиму  душу  мандрівок.

Знову  протяг  виносить  думки
в  далечінь,  
в  непомірну  твою  далечінь,
хапаю  один  із  попутних  вітрів
і  пірнаю  у  потяг.  
                   Незмінно  нічний.  
 
                           06.08.  2010р.
(Іллюстрація  автора    "симфонія  мандрів"    полотно  олія)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2010


СМАКУЮ

Смакую  відблиски  небесні,  
у  дзеркалах  розмішую,  мов  цукор
солодкі  доторки  твоїх  підошв...
Так  Бог  з"являється  на  Землю.

Дивлюсь  як  розгортаються  чаїнки.
Прозорий  світ  фарбую  аквареллю,
моїх  очей  підмішую  тепло...
Це  так  Богиня  огортає  ніч.

Солодкий  світ,  мов  на  тарілі,
розкладено  смаки  фіалкових  прелюдій,
і  скибочки  зефірних  поцілунків
мені  підносить  ароматний  день.
...смакую...

       05.  08.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2010


по дупці прутом

Заховаю  від  тебе  свій  день.
Пірну  у  знайому  кавярню,
у  гомін  вулиць  
і  спекотний  транспорт...
Себе  крізь  місто,
крізь  чужі  фіранки
невидимою  тінню  пронесу.
У  хованки,  немов  дитя...  
Ні,  наче  неслух  заховаюсь
і  очі-блискавки  здаля
тебе  подражнять...
Знаю,  знаю...
Всі  ті  слова  що  мені  скажеш,
я  буду  мліючи  хапати,
із  вуст  твоїх
собі  вкладати  в  душу
чарівно-гнівні  наголоси...
Ти  будеш  мліючи  хапати  
мої  вуста  розпалені  і  очі...
Мій  кожен  вгин  і  теплий  вигин
обплутаєш  дротами  своїх  пальців,
припнеш  мене  до  свого  серця,
хоч  там  мене  аби  знайти,
затябурити  на  горище  мрії,
і  там  по  дупці  прутом  
надавати...І  тут  я  червонію.
втрачаю  силу  опиратись,
слабну...вогняний  блиск
кинжалів-нігтів
вмить  перекреслив  
простір  по-між  нами...  
і  крила  сарафана  майорять
на  тлі  сухого  небокраю.
 ...Чомусь  не  хочеться  далеко,
чомусь  не  хочеться  надовго...

       03.  08.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2010


Кожна дорога веде

Кожна  дорога  веде.
Знов  і  знов  зупиняючись  в  часі,  
заходжу  в  бюро  знахідок  і  гублюся:
де  та  стежина  до  твоїх  очей?

Кожна  дорога  живе,
вабить  своєю  піснею  мандрів.
А  десь  у  глибині  натовпу    тужить
самотній  твій  голос  міста.

Кожна  дорога  зводить,
зіштовхує  ліктями  перехожих,
стуляє  серцебиття,  тіла,  погляди...
І  твої  теплі  очі  посеред  храму.

Кожна  дорга  дає  
відповідь,  сподівання,  марево...
А  десь  у  глибині  мого  серця  лоскіт
від    доторку  п"янких  очей  ...

Розгублені  подорожні  хвилини
злипаються  у  вервечку  днів  і  тижнів
беручися  за  руки,  натрапляють  на  шлях,
який  знайде  тебе  і  мене.

             03.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204189
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2010


неодягнена і світла

Я  буду  неодягнена  і  світла,
мов  світанкове  небо  в  далині,
Я  на  твоїх  долонях,  мов  перлина,
мов  та  пелюстка  лотоса  в  росі...

Мене  збираєш  в  оберемки  ,
немов  цілющі    чарівні  стебельця,
і  дикий  мед  у  лісі  темнім
тобі  лікує  душу,  тіло  й  серце...

Я  буду  ароматом  світу,
як  та    пір"їна  лоскотатиму  уяву...
Уловлюють  чутливі  ніздрі
шовкові  ноти  невагомо-пряні...

   Так  де  те  світло  тисячі  світил?
ти  йдеш  на  запах  мускусу  й  фіалок.  
занурюєш  уяву  в  лісові  смаки,
мене  очима    світлу  поглинаєш...

Хапаєш  трави  в  оберемки.
Вербове  віття  гнеш  під  себе.
Великими  руками  світу,
мене,  мов  обрій,  затискаєш...

       ...я    з  мушлі  дістаю  тобі  перлину...
...торкни  шовкової  поверхні  полотно...
...твердого  перламутру  таїну  розкрий...
...флакончк  чарів  приховай  на  дно...
...я  буду  непомірно  світла...
...я  буду  ароматом  світу...

 30.07.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2010


Історія першого поцілунку

...  Хвилин  за  двадцять    до  твого  цілунку
було  так  холодно,  так  небезпечно,
самотньо  й  страшно  на  землі.
Мене  долали  сумніви    і  сльози.
Хвилин  за  двадцять  до  твого  цілунку
гортала  свій  порожній  зошит,
котилася  клубочком  безпритульних  ниток,
не  зачіпалася  ніде,  ні  за  який  гачок
і  не  виводила  нікого  з  лабіринту.
 ...  Я  знов  стрічаюся  у  пам"яті  з  собою,
з  минулого  себе  смикну  за  лікоть,
щоб  розпитать  усе  про  поцілунки,
про  темні  і  незвідані  дороги  до  тепла.  
Щоб  роспачу  не  дати  вицідить  надію,  
яка  тримає  вже  давно  за  шкірку...
А  я  себе  тримаю,  ніби  варта...
       Тремтять  усі  можливі  нерви,  
в  очах  і  блискавка  і  грім,  
танцюють  хмари,  вигарцьовують,  мов  коні
холодні  струмені  пульсують.
Все  не  вкладається  у  росклад  ,
збивається  із  ритму  ,  з  часу...
       Темно.
О,  найтемніша  крапля  днини,
коли  чекати  не  під  силу,
коли  вуста  і  провокують,  і  лякають.
Свідомість  контролює  мої  рухи.
       Мить.
Боюся  втратить  рівновагу,  
бо  дихає  на  мене  літня  піч.
Небесний  шал  тримає  за  зап"ястки,
примножує  пульсацію  у  скронях,
думки  шниряють  непокірні  
все  ближче  до  звабливої  мети...
     Торкання...
Страхи,  мов  черв"яки,
сповзли  у  небуття.
Цілунок  запалив  свічки,
зманив  усіх  в  окрузі  світлячків,
освітлювать  священне  дійство.
Прожектори  чуттів  ввімкнулись  -    
       роз"яснилось...
І  млість  шовково  тіло  огорнула,  
ваніль,  фіалки,  персики,  пачулі,
сандаловий  аккорд  нічної  зваби,  
і  мускусу  прозорий  натяк
так  небезпечно-довго  притискав  до  плоті,
так  довго  не  давав  мені  піти...
         Хвилин  за  двадцять  до  твого  цілунку
було  так  порожньо  і  темно  на  землі...

                                   29.07.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2010


ЗЛІТАЮ

Живу  лиш  диханням  одним,
що  ти  залишив  коло  вушка,
яке,  мов  легкий  вітерець
лоскоче  кучері  і  скроні.
Живу  лиш  ароматом  кави,
яку  готуєш  ти  щоранку,
і  так  духм"яно-ніжно  будиш...

Живу  лиш  гомоном  вокзалу,
чутливими  дротами  залізничних  ліній,
лукавим  оком  семафору,
брущатим  вигином  Андріївського  спуску
і  віковим  упевненим  і  непорушним  
серцебиттям  Печерської    святої  лаври.
Живу  лиш  вітром  серед  світу,
сплетінням  пальців  на  руках,
живу  твоїм  прицільним  сміхом,
який  метеликом  тріпочеться  у  вухах.
Живу  тендітною  струною,
прозорою  краплиною  дощу,
які  в  мені  ростуть  щоразу,
торкаючись  твого  обличчя
і  наполегливого  руху  м"язів...

Живу  злітаючи  до  неба.
                 Злітаю,
                           і  злетом  цим  жива!

                               26.07.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010


Я - твоє все!

Я  зачарована,  немов  Русалка-
   бракує  голосу  і  співу,
та  йду,  долаючи  тривогу,
     крокую  на  твої  узвози.
Я  сувенір  собі  візьму
     ніхто  й  ніколи  не  побачить
крихту,
заховану  в  мені  зорю,
       заграву,  спалах,  чи  молитву.
Ступлю  упевнено  на  київські  долоні,
   проміж  яких  хлюпощеться  Дніпро.
Я  сувенір  собі  із  вітру,
   візьму  із  дихання  твого.
Зі  співу  жовтогрудої  синиці,
прикормлену  крихтами  моїх  снів,
   дешевим  бубликом,  насінням,
яке  колись  могло  зрости...
   А  нині...
Приманюю  собі  твої  світанки,
     малюю  східці  й  золоті  хрести
у  синьому  небесному  прихистку.
   Збагну,  що  очі  сірі    сяють...
Враз  розгубила  всі  прикмети,
   забула  незбагненне  і  просте...
Квітчасту  одіж  серед  будня
   одягаю.  І  хай  мене  несе.
Несе  мій  запах,  може  недоречний,
   несе  мії  звук  прихований  в  думках...
Несе  до  тебе  голос  сурми,  
що  сповіщає  про  чудне:
Я  -  розчаклована  Русалка.
   Я    -  твоє  все!

     26.07.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2010


Полтава - Київ прибуває

Нове  сполучення
               між  вечором  і  ранком.
Любовно  втомлені  вагони...
тріпочуть  вії,  як  згадаю.
Тріщать  цукеркові  і  чайні  магістралі,        
             солодко  розгортаються  припаси...
Я  шоколадно  тану  на  губах,
             підлизуюсь  до  чашечки  твоєї,
переступаючи  межу,  кордон
             між  тілом  і  сорочкою...
Рубіж  тонкий  бретельок  сарафана,
             немов  шлагбаум,  піднімаєш...
Та  вигуки  зустрічних  швидкісних
           На  мить  відволікають  руки.
На  мить.  На  довгу  вбивчу,  непомірну  мить!
           ...тьм"яніють  фарби,  в"януть  відчуття...
Та  шквал  прихованих  емоцій
             збиває  з  ніг,  розпатлує  думки,
розтермосить  твої  уклади  пуританські,
             розтріснуться  благенькі  шви
твоїх  надуманих  неможу
             і  ...
Полтава  -  Київ  прибуває
                           в  п"ять  сімнадцять...
Диспетчер  щиро  побажав  добра...
             Все!  Київська  "нескорена"  брущатка
персидським  килимом  лягла!

Я  прибуваю,  мов  ріка,
           Мов  місяць,  мов  мана,  
                       розсипана  з  чарівного  відерця...

             26.07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2010


Інакша

Я  зробилась  якась  інша,  
я  -  заглиблення  в  себе.
Я  це  таємна  ніша,
Сховок  для  тебе  і  мене.
                   Або  я  просто  -  інакша...

Я  мов  земля  -  моя  потреба  
Рости  травою  із-під  ніг,
Знов  вигинаюсь  на  все  небо,
Я    -    космосу  твого  поріг.
                 Або  я  просто  -    інакша...

Я  просто  можу  бути  поруч,
Собою  напувати    сни,
У  кавовий    жагучий  морок
Солодкі  доливать  пісні...
                 Або  я  просто  -    інакша...

Стою  на  ганку,  чую  простір  
дарує  кроків  твоїх  ритм,
схлюпнусь  до  ніг  твоїх  рікою  
мандрівнику  розкину  тінь...
                   Або  я  просто  -    інакша...

       24.07.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2010


пірнай у мене серед лугу

Липнева  пісня  вабить  знов.
Турбує  вітерець  мою  спідницю,
турбують  водограї  перехожих,
ледь  чутно  спека  гомонить  у  скверах.
     Тулюсь  щокою  до  твоїх  шорстинок,
цілую  ніжно,  чухаю  за  вушком
і  прислухаюсь,  звідки  ці  години
втікати  звичку  узяли  погану.
       Лоскоче  вітерець  звабливо    -  
уся  йому  в  долоні  упаду...
Я  стану  деревом,  а  гілля
знов  утоплю  в  небесному  струмку.
         Нап"юся  пахощів  і  вволю
піддам  тебе  любовним  втіхам:
залоскочу  зеленою  рікою  -  
пірнай  у  мене  серед  лугу,
пливи  за  течією  й  проти,
зганяй  метеликів  із  лопухових  хмар...
     Я  вислизну  з  твоїх  долонь,
немов  розгублена  рибина,
а  вже  за  мить  тебе  хапаю,  
мов  черв"ячка  голодна  щука...
     Ми  гарячкуєм,  топлячись  в  цілунках.
На  дно  тебе  тягну  в  муляку.
Та  я  зринаю,  плюснусь  в  позолоту...
Впіймай  мене,  дурну  хвостату...
       І  день,  і  вечір,  й  ночі  смуга,
       Мов  перстень  зблиснуть  на  долоні.
       А  я  вплітаю  знов  у  коси  струни
       Липнева  пісня  котиться  зпросоння...

         23.  07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2010


ХОЧЕШ?

Просто  скрутитись  калачиком,
Муркотіти  на  весь  вагон,
В  якому  шепочуться  звабно  балачки
Чайні  ложки  й  цукерковий  баритон.

Це  просто:  згорнутись,  побачити,
Як  розгортається  шлях...
Виструнчились  твої  овації.
Мембрана  вібрує  в  передчуттях...

Лягати,  мов  киця,  калачиком,
Просто,  щоб  згаяти  час.
Бурмоче,  розбещений  пічкою  чайник...
Серце  впадає  в  екстаз...

М"якеньких  подушечок  просто  торкатись,легко.
Дотики  крил  чи  кігтів  -  людина?
Одяг  зривати  з  обрію,сьорбнути  з  твого  глека...
Роздерти,  розпатрошити  клітку  -  тварина?
Вирвати  себе  з  натовпу  днів,  днів,  днів...
Летіти  -  слухай,  це  дуже  просто!
Сотню  парканів  -    стрибком  одним!
Кішкою  в  серце  впиваюсь  -  хочеш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2010


Приємно з тобою…

Приємно  з  тобою  прощатись,
Бо  десь  у  майбутнім  житті
ти  будеш  за  мною  впадати,
А  я  за  тобою  -  ні  !

Приємно  з  тобою  прощатись,
Бо  ми  зустрінемось  знов:
Я  буду  тобою  гратись  -  
Будеш  моїм  вовняним  клубком.

Приємно  з  тобою  прощатись,
Бо  десь  зустрівшись  в  житті
Ти  будеш  мені  набридати,
А  я  тобі  -  ні  !!!

                       23.  07.  2010р.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2010


П"ЯТОЧКИ В РОСІ

Лечу  босоніж  -  
п"яточки  в  росі.
Торкаюся  твого  життя,
торкаюсь  зарослів  думок
і  згадок  вихор  здоганяю.

Лечу  босоніж  -  
пальчики  в  росі,
волосся  зачіпається  за  зорі,
тріщить  облудна  одіж  об  шпилі,
об  виступи  химер-балконів...

Лечу  крізь  сон  -  
тремчу  в  росі.
Босоніж  в  долю  завітаю,
поділ  сорочки  підбираю  скромно..
Мізинчиком  торкаюся  плеча  і  скроні...

Тремчу  в  росі,  
біжу  босоніж
по  довгим  і  тендітним  травам,
по  берегах  твоїх  земних  обіймів  ,  
тобі  я  в  душу  грітись  забрідаю  ...

21.07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2010


*4*Життя довжиною в звучання. *11* ЕДІТ

(з    циклу    "12    томів    творчості")
                         *4*

Ніч  озивалась  відлунням,
         Сміялася  низкою  кроків
І,  випивши  чаю  з  лимоном,
           Бралася  хутко  до  справ:
Поспішала  сталить  павутину,
           Із  акації  вирізать  гриф,
Дочекатись  героя-романтика,
           Запросити  у  гості    -  співай!
Це  твій  дім  і  полон,  
             твоя  радість  -  гітара.
Це  життя  довжиною  у  срібне  звучання.
Грай,  розятриш  не  пальці,  
             а  душу  розтяти  зумієш.
До  болю,
         До  крові,
                   До  крику.
Як  перше  кохання
           З  четвертого  тому  життя.

                               23.  12.  2001р

.

                                 ЕДІТ

(з        циклу        "12        томів        творчості")
                                   *11*

Її    ім"я    занадто    просте,
         Неграбні    рухи    -    не    для    сцени...
                 А    голос,    хто    його    почує?
                                                                 Голос?
                                                                     стрімкий,
                                                                                   гучний
                                                                                       і  неосяжний.
Його    нездатен    чути    тільки    мертвий!
Бо    навіть    для    глухого
                 він    видасться    об"ємним    і    вагомим!
Це    надзвичайне    явище    природи
                 підсилить    пересмішник-мікрофон
та    вирветься    з    динаміків
                                                         розкутий
                                                           і    стихійний
                                                                                 вихор.
Щоб    лише    тінню    
                         промайнути,
                                 затриматись    
для    одинадцятого    тому
                                   даруючи    йому
                                                       ім"я    Едіт!

                                                                     02.    01.    2002р.

ID:  202007
Рубрика:  Вірші,  Філософська  лірика
дата  надходження  21.07.2010  01:47:59
автор:  gala.vita

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2010


Несправжній справжній геній

(з  циклу  "12  томів  творчості")

                     *8*

Скажи  хоч  слово,
     де  б  небуло  тебе,
             несправжнього,  невогняного!

Тебе  тримали  на  руках,
                                     в  обіймах,  
                                               на  афішах.
Ти  маскувався,
           приміряв  обличчя:
                                   Сміявся,  плакав,  
                                                                       глузував...
На  золото  дививсь,
         не  сліпнучи  від  нього,
                                 вогонь  викресував,  
                                                     займався,  гаснув.
Правдивим  був,
       а  може  і  брехав.
                 Був  генієм,  суддею,  богом.
Злітав  кружляючи  до  хмар.
       Утверджував,  
                           скасовував,
                                                 Вінчав...
Не  вірив  їм  і  сам  собі  невірив.
       Втрачав,знаходив,
                   дивував  і  дивувався  сам.
Стояв  навколішки  у  Храмі,
         вимолюючи  Вічного  Кохання,
                 Яке  блукало  в  хащах  сподівань,
щоб  увійти  до  тому  номер  вісім
і  улягтися  поруч
           з  перуками  старими,
                                             костюмами,
                                                     словами  із  ролей...
-  Тулись  щокою  до  щоки,
           не  бійсь  ні  сліз,  а  ні  близького  щастя,
ні  розпачу  останньої  хвилини  бенефісу
твого  несправжнього  і  справжнього  життя.

                           30.  12.  2001р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2010


ХРАМ

Побудуй  мені  храм
серед  центру  ромашки.
І  принось  з  відусіль
аромати  далеких  мандрівок.
Сувеніри  на  згадку  духм"яні  даруй.
І  шовкові  хустини
легкі  ніби  мрія,  мов  сон.
Діставай  з  океану  перлини    
і  в  очі  дивись,  і  в  мені  пропадай...
Ночі  присмак  неси  на  вустах,
торкайся  мене  мов  святині,
мов  чудних  візерунків  на  житніх  полях,
або  мовчазних  віковічних  моаїв*...
Тихо-тихо  торкайся  мене.
Піну  збивай  на  моїх  берегах,
Афродіту  народжуй  на  острові  Пасхи.
І  до  млості  мене  забалакай,
заторкай  язиками  казкових  історій...
         Золотистий  пилок  розсипаєш  до  ніг
         наче    жертву  богам,
         щоб  здійснились  бажання,
         щоб  загоїлись  рани...
         Щоб  серце  жило  
         серед  центру  ромашки,
         у  вічному  храмі  кохання!

                               20.07.  2010р.


*Моаи  —  каменные  статуи  на  побережье  острова  Пасхи  в  виде  человеческой  головы  высотой  до  20  метров.    Изготовлялись  моаи  в  каменоломнях  в  центре  острова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2010


В СТРУЯХ СВЕТА

Я  всегда  прохожу  это  насквозь:
                             тебя  и  меня,  и  все  города,
                                   все  диваны  и  томные  койки...
Твой  я  выну  невидимый  вкус
             из  кармана  пространства
                       вчерашнего  дня,
как  монету  в  фонтан,
                   загадав  желанье  брошу.
Я  прохожу  это  насквозь  всегда.
Вверх  поднимаюсь  по  лестнице  пальцев,
       целуя  твои  на  груди  города,
               касаясь  меня  серединою  наших  дыханий.
Смотрю  и  вижу  отраженья
во  временных  потоках,  в  струях  света,
скользящие  объятья,  разомкнутые  рты
все  замерло,  застыло  в  полосе  мгновенья,
все  в  ожиданьи  продолженья.
Тела  излучают    мелодию  света.
Я  слушаю,  словно  творец
     каждый  вздох  за  тебя  и  меня
               безотказно  всегда  продолжаю.
Нити  пряду  словно  ткач
       из  робких  движений  твоих  и  вибраций
                 моим  продолженьем  совъюсь
                           зеленой  рекой  Анахатхи.*
Я  всегда  прохожу  это  насквозь,
     срывая  замки  всех  твоих  чемоданов,
             Смывая  печати  чужих  городов,
                       томных  коек  и  всяких  диванов.


Зацепляя  крючки  за  петельки,
клеясь  клеем  вишневым  к  Векам
блуждая    мирами,  возвращаясь  на  землю
на  тебя  и  меня  натыкаюсь  всегда!

       16.07.  2010г.

*  Анахатха-  сердечная  чакра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2010


ЗАСИНАЮ В ТОБІ…

Засинаю  в  тобі,
мов  у  полі  ромашок
заблукала  манесенька  бджілка.

Засинаю  в  тобі...
Забираю  долоні  під  майку,
мов  єдиний  прихисток  і  ліжко.

Засинаю  в  тобі,
забиваюся  десь  під  краватку
і  пульсую  тихцем,  щоб  ніхто  не  знайшов.

Засинаю  в  тобі,
мов  той  сонячний  зайчик,
розімлію  на  стелі,  на  стінах,  на  склі...

Засинаю  в  тобі,
щоб  уже  не  вертатись,
щоб  прокинувсь,  а  ти  вже  в  мені!!!

     14.  07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2010


ПРОЗОРА, НАСКРІЗНА, ТВОЯ

Ввімкни  мене.
Світло  заллє  твою  душу,
димний  колодязь,  глибинні  шахти
освітляться  враз.
Перехід  зі  стану  пітьми
плісняву  обдирає,
зносить  все  неживе
і  нарощує  сяйво
земного  світила  -
крила,  невидимі  крила  дарує  тобі!
Перехід  із  пітьми
до  найкращої  мрії.
Кинься  зграєю  світлячків  
до    пекучого  щастя  
на  голос  заграв,
протуберанців,
сплесків...
І  брязнуть  зірвані  запори,
всі  заборони  заржавілі,
прокашлявшись,
падуть  у  небуття.
Розкрийся  доле  на  долоні,
мов  двері  розхили  переді  мною,
мов  храм  себе  відкрий  мені
і  я  ввійду  :
мов  затишок  і  прохолода,
мов  солодощ  і  кава
лампади  світло,
грубка  печі,
хлібина,
світ.
І  я  ввійду  .
Прозора,  наскрізна,  твоя...

     14.  07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2010


ПІСНЯ ЗАКОХАНИХ ЕЛЬФІВ

Не  вигадуй  ні  снів  ні  подій  
і  не  мрій  про  цілющій  нектар  -  
все  одно  досхочу  ненап"єшся,  
бо  раптово  розв"яжеться  вузлик
і  вибухне  світ
фонтаном  бурхливого  щастя.
Це  втікала  весна.
Скоромовкою  бігла  між  трав
і  губилася  десь  поміж  спогадів  літа,
що  несло  їй  в  дарунок
два  крильця-  вузьких  і  прозорих.
Щоб  летіла  до  Ельфів.
Милувався  видовищем  червень,
як  купались  хмаринки  
пухнастих  кульбабок
у  хвилях  живого  волосся,
яке  ,  ніби  море,  
розхвильоване  ніжністтю.
Його  спалахи  гасли,
щоб  назавтра  вражати
своїм  лиском  поверхню
і  слухати  пісню
закоханих  ельфів,
що  живуть  коло  мрії
і  ніколи  незнають  кінця,
бо  вічність  їм  кожна  хвилина...
Це  було  щастя,
що  жило  на  долонях,
грілось  у  кутиках  губ,  
обіймаючи  вигини  тіла...
Це  була  Мрія,
біля  якої  жили  єльфи,
які  грілись  у  щасті
і  мріяли  про  вічне  кохання.

       31.  07.  2001р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2010


ноктюрн

Ти  загубиш  сліди  
на  брудному  асфальті,
ти    трави  потопчеш
під  темним  вікном.
Твої  сподівання
випиті  зранку
вже  принишкли  листком  
на  її  підвіконні...
Ти  провалишся  в  сон,
підкрадешся  до  неї,
здичавілим  вустам
не  даси  ворухнутись...
Голодуєш  душею,
змагаєшся  з  тілом,
випускаєш  на  волю
думок  голубів.
а  вони,щоб  летіли  до  неї,
як  втомлена  туга,
щоб  сідали  під  ринву
і  пили  прохолоду...
   Цілував  її  сонцем
в  примхливі  вуста,
розчісував  коси  
гребінцем  своїх  мрій.
Пестив  шию  
шовковою  хусткою,
притулявся  котом  
до  ймовірності  ніг
і  доходив  до  сказу
відчуваючи  подих...
І  летів  білим  птахом,
щоб  сісти  на  плечі.
...та  раптом  брязкіт,-  
це  пес  мотнув  головою
зірвався  у  мандри,
і  біг  по  дорозі,  як  я.
Завивав  під  вікном,  
та  благально  дививсь...
А  вона  не  вагалась  -  
відсувала  фіранки
і  її  білі  руки
вже  кидали  кістку.
...І  він  дивувався:
чом  се  так?
 А  пес  повернувсь  на  світанні
і  вилизував  миску.
І  дививсь  на  газдиню,
що  його  частувала
і  радів,  що  вночі
вона  солодко  спить...

     10.06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2010


Аромати і чари ві сні

Як  би  я  знала
де  твої  дороги,
я  б  розбудила  сонні  трави
і  переконливо  благала  стебла
тебе  ,  як  бранця  терміново  видать.
Я  б  обміняла  золоту  вервечку
медових  пахощів  садка
на  твій  цілунок  і  сердечка
усюди  малювала  ,як  дурна...
Як  би  я  знала
де  тебе  шукати
всі  хованки  і  потаємні  скрині
були  би  мною  розсекречені,
а  срібні  коси  верб  мрійливих
тобі  б  послала,  щоб  безпечно
дрімав  у  затінку  моїх  обіймів...
Як  би  я  знала
хто  тебе  ховає
краї  незвідані  і  царства
вже  не  були  б  такі  пихаті  
і  до  пів  смерті  твою  варту
заговорила  б  і  приспала  б...
       Твоя  просторая  сорочка
       була  б  моїм  легеньким  платтям.
       І  знов  оголений  зап"ясток
       тобі  так  ароматно  снився
       солодким  шлейфом  дивних  фризій
       і  терпким  згустком  чарівної  амбри,  
       і  дотиком  метелика  у  грушах...

                 10.  07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2010


Без любові

Пальці  впиваються  в  небо.
Нерви  втрачають  терпіння.
Сходинки,  ключі  і  двері...
Душа  напнулась,  ніби  склепіння.
Горизонт  вже  викував  зброю.
Гроно  серця  розбилось  об  світ.
Я  чую  стинання  моє  стоголосе:
Струни    -  мовчати!  Прошу  не  бриніть!
День  захитався  млосно  і  п"яно,
Трави  жмутами  зав"язують  ноги...
Та  я  ще  іду,  тримаюся  прямо.
Стріли  летять,  
                 Амури  долають  дороги.
Небесні  блискотять  приціли,
Мов  очі  яструбів  далекозорі
Я  заховаюсь,  ухилюсь.  Посмію,
Зроблюсь  невидима  і  гола...
Терплю,  тримаюсь  до  останнього,
Шлю  телеграми  азбукою  Морзе
Звучить  в  ефірі  пристрасне  послання:
Стріляйте!  
                 Без  любові  жить  не  можу!!!

09.07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2010


крила альбатроса

крила    альбатроса

                                 смакує    тобі    білий    морок,
                                 скажені    захриплі    думки
                                 сновигають    немов    потвори.
                                 в    лещата    стискають    рядки...
                                     
                                 смика    за    лікоть    ранок    -    
                                 самопожертви    його    невчасні
                                 сіється    крізь    фіранки
                                 відверте    сонячне    щастя...

                                 самотньо-несолодка    кава
                                 сичала    й    пінилась    брутально,
                                 знов    обпікалася,    незграба...
                             -    на    дні    прозріло    віщування.

                                 як    той    забутий    відголосок,
                                 портрет    знайомий    -    чи    вгадаю?
                                 розправить    крила    альбатросу
                                 шалена    хвиля    небокраю...

                                                                                     2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2010


НІЧНЕ БАГАТТЯ ЛЮБОВІ

Потай  висмикну  волосину  (твою),
вплету  в  мереживо  на  сорочці
і  душу  свою  голу  вдягну,
щоб  сторонні  не  мали  бажання
тикати  пальцем  в  шафу  з  скелетом
і  щоб  не  знали  в  якому  згораю  вогні.

Ніч.  Зустрілись  долоні  гарячі.
Обціловані  п"яти  купальським  багаттям.
Ти  поруч,  ми  зробимо  це  одночасно.
Злітаєм,  махаючи  крилами  зграї  волосся.
У  царстві  ромах  ,чебрецю,  незабудок
квітка  до  квітки  звивається  доля
річкою  часу,волосиною,  ниткою,  
цівкою    меду  сочиться  кохання.

Пульсує  вогнище  липневе.
Злітаю,  мов  жарина  в  темноту.
Метеликом  нічним  лечу  на  світло.
Спіймав  ,затиснув  у  долонях
полонянку  і  глибоко  до  серця  заховав.
Тепер  у  чаші  золотій  -  у  жменях
чарівним  папороті  цвітом
затаїлась.  Знов  напиваєшся  тепла.

Торкання  вуст.  Поверхня  оживає
і  повня  розчиняється  в  воді.
Хай  топляться  у  золоті  скрижалі,
де  хтось  писав:  не  можна  так  любить...


       07.  07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2010


У хвилях дихання твого

У  хвилях  дихання  твого  

Де  дівся  ти?
Чи  я  куди  втекла...
А  ніч  вже  спить  у  подушках.
Я  поруч  із  тобою  сню  вгорі,  на  небі,
у  хвилях  дихання  твого,
і  вторю  серцю  раз  у  раз...
Дрімаю  на  трояндових  пелюстках,
тобою  зібраних  в  долині  щастя.
Хвилююсь  .  Цей  океан  послав  сигнал.
Вогненна  пристрасть  охопила  тіло,
азарт  піратський  загострив  думки,
мов  абордажні  хитрі  якорі  і  кішки...
Знов  дістаю  тобою  заціловану  хустину  -  
напівпрозорий  білий  стяг,
стягаю  мокру  одежину...
а  ти...
А  ти  вже  йдеш  на  абордаж!*
І  знов  чіпляєшся  вустами,
Впиваєшся  руками,  нищиш  простір...
Тріщать  марселеві  полотна,
відкрито  трюми,  зламано  замки,
і  призова  команда**  нишпорить  усюди...
   Веди  мене  в  свої  порти!
Клади  на  курс  у  ті  Бермуди.
Тягни  у  небо,    над  мости
дрімати  на  трояндових  пелюстках...



     07.07.2010


 *      Абордаж  (фр.  abordage,  от  bord  —  борт  судна)  —  способ  ведения  морского  боя  во  времена  гребного  и  парусного  флотов,  а  также  способ  сцепления  кораблей  для  передачи  (приёма)  грузов  или  людей.  
**  призовая  команда  —  специально  выделенная  из  состава  своего  экипажа  группа  моряков,  которая  направляется  на  захваченный  как  правило  в  бою,  корабль  или  судно,  чтобы  обеспечить  управление  призом  (например,  чтобы  привести  его  в  свой  порт)  или  выгрузку  с  него  материальных  ценностей.  С  момента  высадки  призовой  партии  право  собственности  на  приз  переходит  к  собственнику  призера.
     Материал  из  Википедии

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2010


Небесні струмки

Вібрую  під  дощем  струною
Гіллям  збиваю  вітер  з  ніг...
Тулюсь  розпатлана  вербою,
Мавкою  ступаю  на  поріг...

В  руки  сопілкою  дамся.
Вдихни  нову  душу  у  плоть,
Ніжними  пальцями  грайся,
З  розуму  ніч  мою  зводь.

Зоряне  сяйво  кличе  безкрилих.
За  вітром  линуть  думки...
Сопілка  давно  вже  навчилась  
З  небесних  очей  викликати  струмки.

           Черпаєш  пригорщами  зливу,
           В  сріблясте  місячне  цебро
           Мене  назбируєш  щасливу,
           Аби  наповнить  серця  джерело!

                                     02.07.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2010


ТВІЙ ЗАПАХ

Зайду  у  дощ
змивать  твої  печатки,
відбитки  трав  з  моєї  спини...

Іду  під  дощ
змивать  мої  нотатки,
цілунки  вогкі  обітру  об  зливу...

Скоріш  під  дощ
піду  втрачати  силу
твоїх  стискаючих  долонь.

Біжу  під  дощ
ховати  у  футляри
твої  сопілки  від  сторонніх  уст.

...яка  дзвінка,  ця  перша  крапля,
яка  урочиста  ця  мить...
ступлю  під  дощ  змивати  запах,
а  він  у  серці  вже  пахтить!

     02.07.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2010


ВПИВАЄТЬСЯ ВУЗЛИКОМ ВІТА

Перевертаюся  з  ніг  на  голову,
настовбурчуюсь,  мов  шерсть  собача.
А  ти  мене  зводиш  і  зводиш  із  розуму...
Я  скаженію  і  кров  гаряча
набивається  мені  під  стріху,
в  пучки  пальців  стукає  їжаком
і  залоскочує  до  крику  і  сміху,
б"ється  пташиним  крилом...
Приходять  твої  язикаті  посланці,
спричиняють  гармидер  в  душі  і  у  тілі.
Гарячі,  змордовані  цнотами  пальці
лізуть  усюди,  куди  й  не  просили.
Блокую,  зв"язую  руки  безсовісні,
Заклеюю  рот  лейкопластирем.
Тепер  ти  -  мій  в"язень  піддослідний,
катуйся    -  німий,  але  зрячий!!!
Кидайся  на  мене  поглядом,
звивайся  удавом  навколо  світу...
Мотузки  терпнуть,  любовно  корчаться,
вузлами  на  память  впивається  віта.
...Віват,  віват  тобі,  мій  рицарю  !
Розірвано  пута  і  грань  між  нами.
Злипаюсь,  просочуюсь,  змішуюсь
з  твоїми  очима,  руками,  ногами...

ми  обоє  катовані  часом  і  днями,
відстанями,  рубежами,  своїми,  чужими.
витягнулись  у  вервечку  беззахисну,
в  тоненьку  ниточку,  в  рятівну  соломину,
сплющились,  виткались,  шовком  лягли,
сховались  в  скарбничку  на  дно  океану
в  обох  залишилися  лише  ключі
якими  щоразу  ми  нас  відмикаєм.

       01.06.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2010


Я дитина Чумацького Шляху

Ніч  іде.
І  ось-ось  запитає  Селена,  
дивлячись  прямо  у  очі,
чи  хочу  я  в  мандри?
Ледь  чую.
Щось  шепоче,
де-що  жестами  вказує
небо  мені,  пророкує.
Воно  викладає
дорогу  бруківкою
зі  срібла  і  щастя,
мостить  сходи
від  порога  у  світ...
Вже  бачу...
Зоряна  мапа
на  долоні  лягла
і  зробила  позначки,
сердечні  зарубки...
І  був  дан  мені  дощ
аби  добрим  видався  шлях...
Мандрую.
Я  дитина  Чумацького  Шляху,
Я  в  дорозі  завжди,
йду  на  поклик  
очей,
твоїх  теплих  очей.

         30.  06.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2010


тягнутись до тебе

Знову  потреба
бігти  до  неба,
топитись  в  загравах,
тягнутись  до  тебе,
смикати  з  неба
чарівні  мости.
Прогулятись  веселкою,
мов  звичною  стежкою.
Вплітати  мов  стрічки  
світанки  і  роси
і  твої  поцілунки
в  чорно-кавові  коси...
Жбурляти  відбитки
полотняної  свитки
зшитої  хмелем
з  ромашок  й  волошок...
І  знову  потреба  
чіплятись  за  небо,
бігти  за  хмари,
ганяти  отару
вершкових  корів
пружно  впивається  
петрів  батіг.
вустами  торкається
сонячний  зайчик
пелюсток  латаття,  
небесного  плаття,
смаглявих  плечей,
відьмацьких  очей...
І  знову  потреба  
гуляти  крайнеба
топитись  в  загравах,
тягнутись  до  тебе...

     26.  06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2010


Чарівно. (пухнастику)

Пригортаєш  мене,  мов  сліпе  кошеня.
Мов  приблуда  тулюся  під  комір
і  мій  світ,  і  мій  дім,  і  Земля
все  для  мене  вміщалось  в  долонях.

Залишаєш  мене  у  кишені,  близ  серця,
безпритульність  мою,  як  рукою  зняло.
І  в  очах  моіх  сонце  ранкове  сміється,
ароматами  кави  розллялось  тепло...

...Пригортаєшся  звіром  пухнастим,  величним,
мов  наївне  сліпе  кошеня...
на  колінах  моїх  засинаєш.  Чарівно...
Спить  мій  світ,  і  мій  дім,  і  Земля...

       26.06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2010


ПОЦІЛУНКИ ПІД ДОЩЕМ

Навмисне  йду  без  парасолі...
Долоні,  плечі,  стегна,  шию...
вилизують  стурбовані  ковбої
і  ті,  що  "в  жізні  так  би  не  зробили".
Гаряче  тіло  напивалося  дощем,
солодкі  яблука  просились  з"їсти,
над  ними  напинав  турботливо  едем
квітчасту  маєчку  із  ситцю.
Спокусливо  звивалось  срібло
навколо  зацілованих  зап"ястків...
До  мене  задзеркалля  сонно  липло,
і    тисячі  небесних  ловеласів...

         26.06.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2010


ТОТАЛЬНЕ ПОЛУМ"Я КОХАННЯ

Подивись,  як  в  тобі  я  жеврію.
Не  дмухай,  не  підливай  оливи...
Долонями  прикрий
ти  від  очей  сторонніх
ту  вогняну  краплину.
Сховай  подалі  світлячка
у  старомодну  скриньку,  
десь  на  дно...
А  у  хвилину  тиху  
потаємно
вмочи  відверто  смолоскип
у  джерело  пульсуюче  заграви...
І  я  відкриюся  в  тобі
тотальним  полум"ям  кохання.
...Ти  від  сторонніх  приховай  мене...

             25.06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2010


СОЛОМЕННОЕ СОЛНЦЕ

Льняное  небо,
Застиранная  даль
И  треугольники  линялых  крыш...
Несет  меня  заблудшая  река
Стучать  дождями  в  натяженье  стекол...

Лаская  твой
Огромный  горизонт,
В  росу  макаю  мятный  пряник.
Застенчиво  и  робко  приподнимаю  кисею,
Сдуваю  сеточный  узор  с  янтарных  окон.

Влюбленный  мир  -  
Живое  полотно...
Пастелью  крошится  рассвета  сладкий  стон.
Поспешно  комкая  меня  в  ладонях,
Ты  тащишь  сеновал  ко  мне  в  постель...

Соломенное  солнце
Оседлало  подоконник,
Затарахтел  на  колеснице  громовержец  Тор.*
И  сотнею  небесных  поцелуев
Покрылася  моя  зовущая  ладонь...

*Тор  (др.-исл.  Þōrr,  Þunarr,  др.-англ.  Þunor,  Þūr,  др.-сакс.  Þunær,  др.-нидерл.  и  др.-в.-нем.  Donar,  прагерм.  *Thunaraz)  —  в  германо-скандинавской  мифологии  один  из  асов,  бог  грома  и  молнии.

           21.  06.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2010


Я ПО ДОРОСЛОМУ ТЕБЕ…

Я  по  дитячому  боюсь  тебе
і  по  дорослому  тебе  жадаю.
Ніби  вперше...
Соромлячись  я  очі  опускаю...
Тріпочуть  вії,
розкривається  вікно
і  натовп  сонця  цокотить  об  плити,
об  зсуви  вікових  пластів,
об  скоси  і  розломи...

Дріботять  твої  пальці  по  стежці,
промінцями  знов  пестять  плече,
спинку  скромно,  а  потім  безпечно
зануряться  в  світ,  де  святе...
Набираєш  брусничок  достиглих
повні  пригорщі  райської  втіхи.
І  струмок  вже  розгойдує  сміхом
шовковистий  поділ  мого  плаття...

Я  по  дитячому  чудуюсь  з  себе.
Де  та  дорослість  вперше  проявилась.
Як  я  навшлиньки  кралась  степом
Ловить  твої  весняні  зливи?
Снопи  хапала  голіруч
Твоїх  небесних  грізних  трав
І  опускала  очі,  щоб  не  знав,  пекучий,
Який  тоді  мене  брав  шал...

Тріпочуть  вії,
Розкривається  вікно.
Я  по  дорослому  тебе  ...
...давно...
А  ти  мене...?
Ніяковієм.

       20.  06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2010


Хвилі кохання

Пливу,  пливу,
а  хвилі  теплі.
Пливу
на  повітряному  матраці
із  голкою  в  руці.
Так,  я  шпигаю  прямо  в  серце
І  я  тону,  тону  в  тобі.
Надійно  ухопившись
за  вуздечку  змія  -
він  ловить  вітер  животом.
А  я  лечу  і  крила  мліють...
В  обіймах  хмар  
тону  у  небі.
Пливу,  пливу,  
а  хвилі  теплі...
І  ти  пливеш  уже  в  мені!

       19.  06.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2010


Потеющие ладони

Я  герой  в  лучезарном  сияньи.
Моя  сцена  -  ристалище  страсти.
Прихожу  -  облегчаю  страданья,  
тоску  и  боль  попрать  и  надругаться
над  многоруким  радости  врагом.

Мои  глаза  сверкают  как  кинжалы.
Я  средь  тьмы  вонзаю  свет.
Я  -  факел  в  отраженьях  славы,  
Фортуна  я,  счастливейший  билет...
Я  враг  нужды  потеющих  ладонь!

Я  лучезарна,  как  герой
                   твоих  побед,  твоих  фантазий...
Я  под  дспехами  не  плоть,
                 а  просто  крик  твоих  желаний.
Я  прихожу,  и  я  согласна  тебя  сегодня  излечить!

               15.  06.  2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2010


РА, ДІЮ! (Білий світ п"яніє. )

Білий  світ  п"яніє.
Сонця,  сонця  дайте!
Рожевого  плоду  внесіть!
Я  скуштую  по  крапельці
наповнення  мить.

Вишнями  бавиться  ротик.
Персти  вквітчають  голівку
ягодами,  метеликами,  стрекозами
спека  летить...

Зачеплю,  мов  у  дитинстві,  за  вушко
пару  стиглих  плодів  вишневих.
Ра,  дію  радо,  бо  хочу,
щоб  ти  ще  і  ще  здичавів...

Приваблює  вушко  в  прикрасах,
гарячий  чую  подих.
Сонця,  сонця,  ще,ще  і  ще...
Ра,  дію!  Ра,  дій!

           У  глибині  солоного  моря,
           У  глибині  синього  неба  -  
             Рай!
           Світ  нами  вкотре  п"яніє...

                   15.06.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2010


МОВЧУ, БО МАЮ ПРОРОСТИ

Коли  на  пагорбі  безкрилий
німий  вмира  поет
в  душі  без  віри,  без  надії
штовха  під  себе  парапет...

Мовчу.  Мені  не  сила
ввійти  в  його  гріховний  стан,
бо  коли  раз  відтяти  крила
ти  не  повернеш  їх  назад.

Мовчу.  Час  діяти  рішуче,
час  подолать  наступну  висоту.
Ступати  переможнно,  рвучко,
не  дивлячись  у  низ,  у  глупоту...

Мовчу.Бо  маю  прорости,
як  та  трава,  немов  зернятко,
як  ті  невидимі  мости
між  небом  і  землею  через  серце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195707
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2010