| Сторінки (4/316): | « | 1 2 3 4 | » |
Чия то старість неприкаяна
Під тином милостиню просить?
Чия душа, навпіл розкраяна,
Невтішно плаче та голосить?
Нема душі де прихилитись,
Розраду серцю віднайти
Та щиро Богу помолитись,
Пізнавши силу доброти.
Стоїть стара, од вітру щулиться,
А дощ безжалісно шмага.
Байдужий пройде, не розчулиться,
Мерщій на ноги наляга!
На костур жалібно схилилась,
На руки голову кладе.
По всьому видно, що стомилась,
Але стоїть - пожертви жде.
Від неї доля відцуралась,
А діти щезли по світах;
І хата пусткою зосталась -
Там поселилась самота...
Хай неосудна буде мати,
Що христарадничать пішла.
Тепер вона ту рідну хату
Воліла б спопелить дотла.
І в тому полум"ї священнім
Нехай згорить її вина,
За те, що в світі непрощеннім
Страждання випито до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281019
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2011
Ніхто мені і я нікому
Не зобов"язаний в житті.
І тільки батьківському дому
Борги віддячую святі.
Немає вже батьків на світі,
Тому так боляче щемить
Душа в безмовному самітті,
Коли наспіє щемна мить.
Сюди вертаю, мов на прощу,
І ревно каюсь і молюсь.
І вірю: в будучність поточну
Я навіть з вічності вернусь.
У світ лозової колиски,
Ікон, всевидяче-святих.
Туди, де прадідівський мисник
В кутку приречено притих.
Сумують згорблені кочерги,
Мовчать півні на рушниках.
Мадонна-мати попід верби
Іде з малятком на руках.
Барвінком вишиті дороги
Зовуть у звабну далеч літ.
В очах ні смутку, ні тривоги -
Лиш квітне юних весен цвіт.
Давно калиновим хоралом
Відголосили солов"ї.
Горіли в серці й не згорали
Пекучі спогади мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280869
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.09.2011
Насолод не прагну примітивних
В запалі злютованих потуг.
Прагну друзів, щирих та гостинних -
Друг у щасті, він і в скруті друг!
Чи ж краса врятує нас від згуби
Сірих буднів, довгих та нудних?
Ба! Ревуть ієрихонські труби
У новітнім значенні оних.
Світ мінливий в сталості жорстокій
Інквізицій, диб та ґільйотин.
І пливуть сукровиці потоки,
Вкривши флору сморідом густим.
Будівничі веж, од Вавилону,
В раж крутий впадають раз у раз,
Та ґендлюють буквою закону
В боротьбі за теплий унітаз!
І гряде нове стовпотворіння -
Натовп - це зручніше ніж народ.
Звідки родом, де його коріння?
Де фатальний долі поворот?
Ще поволі - добре, що поволі-
Сущий раб до помсти закипа.
І нуртує на вселенськім полі
Злоба люта, дика та сліпа!
Світ затягся в зашморгу ілюзій.
Що там далі - світло, чи пітьма?
Меч Дамоклів, чи Гордіїв вузол?
Відповіді поки що нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280867
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2011
Весь час прямую не туди.
Весь вік, хвилина по хвилині
Росту із рясту і води,
Пойнявши далі журавлині.
Веселим сміхом самоти
Регоче вітер на леваді.
Куди б не йшов, то треба йти,
Аби не бути на заваді.
Не зупинятимусь в ході,
Щоб не спізнитися до строку.
Хто має крила молоді,
У того й обрії високі.
Та не втішають солов"ї
І пульс не рве від краєвидів-
Всі спраглі помисли мої
Цей світ в собі возненавидів!
У стані подиву душа
У стані відчаю надія,
А на остачу - ні гроша,
Від того, чим я володію.
Та треба йти! І я піду
Через яри і перелоги.
Хай сонце висвятить ходу,
Забрівши в гречку край дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280855
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2011
Натякнула мені зозуля
Під розлив солов"їних рулад -
Онде старість вужем плазує
Через мій опустошений сад!
Я сміюся з чудної птиці:
--Чого варте оте "ку-ку"!
Мені, може, ще юність сниться
Нареченою, в гарнім вінку.
Легковажно махну рукою -
Будь що буде - живу, як є.
Ще течуть почуття рікою,
Хоч життя таки боляче б"є!
Та колись проминуть негаразди-
Не для того ж ми топчемо ряст,
Щоб отак серед поля упасти-
Негаразд це було б. Негаразд.
...Я вдихаю на повні груди
Аромати свого села.
Де та старість, та що ви, люди!
То зозуля вас підвела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280718
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.09.2011
-- Заговори, щоб я тебе побачив --
Казав мудрець своєму візаві --
Проворний ти на розум, чи ледачий,
Чи в тебе, може, вітер в голові?
Заговори! Я знатиму напевне:
Красиву, чи потворну маєш суть.
Чужа душа, як кажуть, діло темне,
А в темний льох завжди свічу несуть!
Буття є Бог. А Боже слово - віще.
І нам Творець, що слово сотворив,
Із вуст в уста, про тлінне і про вічне
Нетлінним словом Істину відкрив!
Немає слів пустих та незначущих,
З них кожне в світ печать свою несе.
Чи в манускриптах древніх невмирущих,
Чи то в модерних розвідках-есе.
Палкі слова в контексті революцій
Не згірш разили кулі чи гармат;
Як ті, що їх сказав колись Конфуцій,
Чи ті, що їх не вимовив Пілат.
Слова для думки, наче крила дужі,
Несуть її через віки й світи,
І в заметіль цензурної остужі
Сягнуть-таки жаданої мети!
Кріпімо слово ділом повсякденним,
Хай нам прибуде розуму й снаги
Перерости над призітхом буденним
Лайливих слів задавнені борги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280716
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.09.2011
Віншую славних мореходів
За велич їхніх відкриттів
Нових земель, нових народів,
А бараболі й поготів!
Ви музи Кліо вірте слову,
Вона вам скаже, де й коли,
Монарху грізному до столу
Заморське диво подали.
Її ростили для декору
У квітниках ясних вельмож
І знать, наближена до двору,
Пишалась нею. А чого ж?!
Та сталось те, що й мало статись -
Картопля всюди прижилась
І швидко стала розмножатись,
Ще швидше слава розтеклась.
І ось тепер та картоплина
Повсюди княжить на столі.
Вона тут, поряд, щохвилини,
На кухні, в погребі, в землі.
В сільських хатах, міських квартирах,
Вона в "бістро", і в кабаре,
Парує, вимита, в "мундирах",
Чи розім"ята на пюре.
І можна з певністю сказати,
Що тим, хто дуже зголоднів,
Найбільше буде смакувати
Рум"яна хрумкість дерунів.
Хоч є в картоплі грізний ворог
(І через те вона стражда!):
Бадилля, бульби - без розбору
Сонько смугастий поїда!
Та шкідникам дамо ми раду,
Усіх зведемо нанівець -
І фітофтору й колорада
Сумний очікує кінець.
...Ряди картоплі, як поема,
Лопата зблискує в кущі.
І простолюдин і богема
Картоплю мають за харчі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280714
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 15.09.2011
Не всім в житті отак таланить,
Щоб долі дякувати міг.
Буває так, що нездоланний
Бар"єр впаде тобі до ніг.
І буде пошук компромісу
В твоїй спустошеній душі,
І давній відблиск оптимізму,
Як долі кращої рушій.
Усе життя багатолике
І швидкоплинну кожну мить,
Біду свою, малу й велику,
Ти мусиш серцем пережить.
Однак, на світі не буває
Одне в одне - людських сердець,
Тому й не кожне виступає
З лихою долею на герць.
А що вже випало зазнати
Тортур душевних і страждань,
Не дай себе переконати
Про крах твоїх переконань.
Отож гартуй чуття і волю,
У відчай марне не впадай.
Завжди лишайся сам собою-
Живи, борись, люби, страждай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280495
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2011
Злої втоми пута олов"яні
Сплутують думок важку ходу.
Несучи ті думи окаянні,
Я , життям стриножений, іду.
І не буде тій ході спочинку
В обширах сердечних володінь.
Зникне десь за відблисками вчинку
Мрій амбітних ефемерна тінь.
Я несу всенепрощенну ношу
Скоєних неправедно діянь.
Скільки літ змарновано хороших,
Скільки сліз у чаші покаянь!
Через душу мощено дорогу
Валунами вистражданих слів.
Я по ній дійду-таки до Бога
І не стану зайвим на землі.
Та допоки зродиться в потугах
Памолодь прийдешньої доби,
Йти мені в неславі і наругах
Полем пересудів і ганьби...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280489
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 14.09.2011
Впади дощем, о сива хмаро,
На спраглу молодість мою,
І я сприйму небесну кару
За благо вічне у раю.
І я сприйму гримаси долі,
Як найудачливіший фарт,
А не якісь потуги кволі -
Інакше й братися не варт!
Пошли з дощами благодаті
Від благ небесних і земних.
І хай думки мої крилаті
Нап"ються мудрості від них.
Вродись добірним урожаєм
О, щедра ниво мрій моїх.
В душі ми всі чогось бажаєм,
І не вважаєм це за гріх.
Кому гріхів холодний камінь
Прочахле серце не зігрів,
Той не розвиднився думками,
А от душею звечорів.
Впади дощами всім на радість,
Хай спрагу видихнуть вуста.
І хай моя далека старість
В далеку молодість верта!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280486
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2011
Ніхто не знає достеменно,
Та врешті-решт не в тому річ,
Коли та мить була знаменна,
Що розділила день та ніч.
Коли Земля навколо себе
Здійснила перший кругорух
І Сонцем висвітилось небо
І стало все, як є навкруг?
Всьому шукай першопричину,
Спонуки вічне джерело,
Аж отоді належним чином
Пізнаєш те, що відбуло.
Пізнаєш істину творіння
В безсмертній величі Творця
І суть святого Воскресіння
В пожертві Сина і Отця!
І ти, прозрінням оповитий,
Допоки розум не зачах,
Збагнеш, що варто в світі жити,
Бо ти - начало всіх начал!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280343
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2011
Життя - це мить. І в кожній миті
Літа вміщаються прожиті.
Майнула мить і - щезла мить.
Вже інший люд тут гомонить.
Вже інші виросли гаї,
Співають інші солов"ї.
І там, де прадіди кохались,
Вже внуки правнуків діждались.
А згодом щемна мить настане,
Коли і їх в житті не стане.
Безжальна мить...Скорботна мить...
Та знову буде хтось любить,
Сміятись буде, чи страждать,
Щоб дітям в спадок передать
Оцю життя прекрасну мить,
Що за вікном моїм шумить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2011
В любовнім вирі незбагненнім,
Весні співучій в унісон,
Змішався жмут спадкових ґенів
І енна кількість хромосом.
А згодом певний збіг обставин
Сприяв тому, що білий світ
З його могилами й хрестами
Побачив я, як індивід.
Отож, радію небу й сонцю
У неповторну мить життя,
Хоч заздрю інколи японцю,
Що сонце висвятив на стяг.
Та місця досить під світилом
Усім, хто нині сущим є.
Пливе, мов човен під вітрилом,
Життя незвідане моє.
У далі лине невідомі
Морями мрій і сподівань;
Несеться під вітрами долі
На рифи болей і страждань.
Мене вже іншого не буде,
Тому і мрію за життя
Пізнати істину й відбути
У тиху ґавань небуття.
Своє життя на "до" і "після"
Я принципово не ділю.
Злилися в ньому сльози й пісня.
Таким, як є його люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2011
Холоне на вітрі осіннім
Кошлате громаддя небес
І дощ капельмейстером сірим
Лаштує негоди оркестр.
От-от зацимбалить по листі,
Литаврами трав зазвучить.
Насупились далі імлисті-
Надовго тепер задощить!
Дуплисті наставивши вуха,
Сумних не ховаючи сліз,
Мелодію осені слухав
Старий, опечалений ліс.
Принишкли комахи-невдахи
В заплаканих зморшках кори;
Ба, навіть гамірливі птахи
Замовкли в піснях до пори.
І тільки проїжджа дорога
Співала округлістю шин,
Та з яру вчувався крутого
Горіховий подзвін ліщин.
Краплиста мелодія сльоти
Мінорним дощем полилась
І вся, до останньої ноти,
У душу мою заплелась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280170
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2011
Сріблом виблискує "бабине літо",
Тиха, ласкава пора...
Сонечко стомлене лагідно світить-
Осінь ходи набира.
Ліс спочиває в мудрому спокої,
Лист віддаючи землі.
Поруч стіна кукурудзи високої
Й чорні савани ріллі.
Скоро негода з дощами-завіями
В наші краї завіта...
Ніжно-печальна, спокійно-замріяна
Осінь стоїть золота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2011
Знову осінь... Знову сойки
Надривають голоси
Знов розквітнуть парасольки,
Щойно дощ заморосить.
Остудилися гарячі
Піднебесні кольори.
Вже поблякле небо плаче-
Сльози ллє на три вітри!
А вітри сумну вологу
Над полями рознесуть,
Трохи виллють на дорогу,
Ще й для лісу припасуть.
Білі привиди-тумани
Вже виходять із долин.
На світанку, вранці-рано,
Журавлів полинув клин.
Тільки сойки та сороки
Розкошують в лозняку.
Осінь листом жовтобоким
Ковдру штопає в гайку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2011