| Сторінки (4/316): | « | 1 2 3 4 | » |
З яру на долину
Вибігло село.
Червону калину
Снігом замело.
Виглядала мати сина із війни,
З далекого краю, гей, із чужини!
Пролягли дороги
Та й на всі боки,
Де трудили ноги
Славні козаки.
Стирали підкови коні вороні,
Козаки вмирали на лихій війні.
А в селі далекім
Матінка не спить.
Навесні лелека
До гнізда летить.
Дівчина виходить вранці до воріт,
Плаче, проклинає цей жорстокий світ.
Вигляда з походу
Долю-козака -
Вже четверту воду
Понесла ріка.
А козацьке серце вже того й не зна,
Що в коханім краї жде його вона.
Над чолом юначим
Степ та ковила.
Їх навік невдячна
Доля розвела.
Солов'ї розкажуть в розпалі весни,
Як чекають вдома козака з війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289381
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.10.2011
Я ледь не став прощальним словом Музи,
Коли вона навідалась вночі
І так завзято підняла на глузи,
Що я заледь відбився, плачучи.
Вона ж мені дошкульно докоряла
За поспіхом зримований сонет,
Тире і коми, і крапки звіряла,
Де ямб сховавсь, як той анахорет.
Там знехтував законом віршування,
А тут строфу пустив на самоплив.
І що думок високе поривання
В поезію, як слід, не перелив!
Та отакої! Як же я старався -
Сопів, кректав, вишукував слова.
Знайшовши їх,під сумнів брав, вагався,
Аж обертом крутилась голова.
Мені здавалось: он який я вправний -
Всю душу вклав у визрілі рядки,
А тут, виходить, графоман бездарний,
Ну, словом, геть сякий-перетакий!
Та я мовчав, бо що тут говорити -
Вона ж чарівна Муза, як не як,
І має рацію - мені вже нічим крити,
Тому такий і стався переляк.
Оговтавшись, я Музу став благати,
Аби вона не шпетила дарма -
Її візити до моєї хати
В пригоді стануть - виходу нема!
Тут юна діва вперше посміхнулась -
Чекала на подібний резонанс,
А потім легкорвійно повернулась
І миттю полетіла на Парнас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289262
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.10.2011
Поставлю свічку на столі
І всіх згадаю поіменно,
Кого я знав на цій землі,
А хтось згадає і про мене.
І попливуть сумні думки
Повз імена, події, дати.
Хоч серце рветься на шматки,
Бо є йому про що згадати.
За цим столом я переймав
Нехитру батькову науку.
Веселу вдачу батько мав
І мав тверду селянську руку.
Тут добра матінка моя
Згорала в клопотах щоденних:
Робота в полі, дім, сім"я -
У буднях літ благословенних.
Колись, отут, за цим столом,
Весь рід збирався на розмову.
Відгомоніло, відбуло
Дідів моїх премудре слово.
Пішли вони углиб віків,
Землі лишивши тлінне тіло
І вже на відстані років
З портретів дивляться оскліло.
Та в пору співаних весіль
І в поминальні дні урочі,
Лежали поруч хліб і сіль
І свічка поруч, проти ночі.
Терпкі обсілися жалі -
Життя, зазвичай, річ безжальна.
Душа ячить, а на столі
Свіча яріє поминальна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289044
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.10.2011
О, сестро мила, доленько моя,
Мене віднині строго не суди.
Таїну помислів тобі вручаю я
І хай воздастся за твої труди.
Коштовних не шукай для пам"яти оправ,
Дозволь віч-на-віч з юністю зустрітись,
Як вирвусь я із драговиння справ
І прилечу, щоб серцем розговітись.
Переступлю зачовганий поріг,
Сінешнім дверям подумки вклонюся.
Синівський свій спокутуючи гріх,
Я дому отчому, як Богу, помолюся.
Посеред хати мовчки зупинюсь
І тихий сум мою сповиє душу.
Перед батьками ревно повинюсь -
Їх слово правди вислухати мушу.
Знайти непросто істину в житті,
Іще трудніш її не загубити,
Щоб не зітхати десь, на самоті,
Щоб не посміли люди осудити.
...Уже ніхто не буде поливати
Засохлий кущ герані на вікні,
А стримано-статечні мама й тато
З портретів посміхалися мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288927
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.10.2011
На розплетених косах дощу
Сутінкова снується журба.
Вже наплакалась донесхочу
Одинока плакуча верба.
Гурт берізок покірно примовк -
В сивім прядиві тихо дріма,
Лиш один молоденький дубок
Пружне гілля в негоду здійма.
Причаївся в кошлатій траві
Неполоханий привид пітьми.
Мокне в полі дороги сувій
З розпанаханими грудьми.
Злото осені вже одцвіло,
Тільки крапель видзвонює сталь,
Та вкрива розпашіле чоло
Ця, сльотавого смутку, вуаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288804
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2011
День ясний дотліває кленами
В попелищах багряних тиш.
Не судилося їм зеленими
Шаленіти від бур та хвищ.
Діаманти спадають росами,
Там, де іній сріблив траву.
Над раменами сивої осені
Павучок натяга тятиву.
Заблищав у дзвінких калюжах
Молоденький, ламкий льодок.
Сонце очі сонливо мружить
І не тягне вже в холодок!
Неозору блакитну далеч
Огортає вуаль юги́.
Десь під лісом ґвалтує галич
І ставок, наче шмат фольги.
Чи ж надовго така ідилія?
Може, завтра впадуть дощі
І повіють вітри задимлені,
І доречними стануть плащі?
Може, завтра... А нині - затишно.
Хоч на серці зітхання сумні.
Мені завтра й болітиме завтрішнє,
А сьогодні... Сьогодні - ще ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288799
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.10.2011
Од відлуння сердець, з перехрестя очей -
Підсвідомо й тому незбагненно,
Напливло почуття, мов спасення ковчег,
Щоб в душі заяріти вогненно.
Ще не мовлено слів на освячення дум,
Ще в цілунку вуста не тріпочуть.
Лиш покутна сльоза та непроханий сум,
Між душею і тілом лоскочуть.
Учорашнє стає, наче злякана тінь,
На шляху до палких перемовин.
І вібрує вина на вітрах почуттів,
Ностальгічно заплівшись у спомин...
Нам судилась одна, найзнаменніша, роль -
Ув обіймах, забуто-медвяних,
Заблукавши в літах, на окраїнах доль,
Умлівати в чуттях полум"яних.
Владний поклик бажань в ніжнім сплетенні рук,
І на світі - нікого, крім Бога.
У коханні згора біль останніх розлук,
Недовіра згора і тривога.
В океані надій, подолавши шторми,
Наш ковчег напинає вітрила.
В злеті сонячних мрій вдаль полинемо ми,
Доки обрії доля відкрила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288573
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.10.2011
Вже грімких блискавиць
вогнеликі пригасли багнети,
На серпневих дощах
остудивши яріння своє.
А моїх ластівок,
поміж веж голубих мінаретів,
Спогляда муедзин,
що Аллаху хвалу воздає.
Між калинових ґрон
розрум"янилось "бабине літо",
І на тихій воді
човникує золочений лист.
А на злеті душі,
над її полум"яним зенітом
Осінь барви кладе,
як найкращий у світі флорист.
Диха смутком ясним
до глибин опечалене небо,
В понадтисячний раз
журавлями згори плачучи.
А на долю мою
того смутку й на йоту не треба,
Ні терпкого жалю,
ані щемної туги вночі.
Я тамую печаль
і шепчу молитовно вустами,
Щоб пора золота
не згубилась у безвісті літ.
Понад плаєм життя,
понад вічністю й понад хрестами,
Мої думи знялись,
наче птахи, в далекий політ.
Там, в далеких світах,
не знайти ні тепла, ні спокою,
Не зігріти душі
на холодних сонцях чужини.
Тож сумним журавлям
я прощально махаю рукою
І чекатиму їх,
пілігримів небес, до весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288497
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.10.2011
В час великих суспільних розкроювань,
Коли звичний добробут стражда,
Чи багато хто з нас без побоювань,
Без жалю власний зиск відкида?
В нас життя зарясніло контрастами -
Що не день, то якась новина.
Вже на гроші, украдені трастами,
Хтось в басейни з шампанським пірна!
Подалися поети в політику,
В бізнесмени доценти пішли,
А невдахи шукають на смітнику
Те, що інші зі столу змели!
Ми вчимося по-новому мислити,
Відкидаючи догми старі.
Словом, Ринок не дасть нам закиснути
У полоні нездійснених мрій.
Він настирливо диха в потилицю
І нахабно трясе гаманець.
Хтось йому що є сили противиться,
Дехто йде до мети навпростець!
Владоможці нас кличуть до злагоди...
Що ж, політика - справа тонка,
Там не в моді м"які напівзаходи;
Влада нині - то річ нетривка!
Може в люди і ми колись виб"ємось -
України зоря зайнялась.
Трохи в головах наших розвиднилось,
Бо держава таки відбулась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288338
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2011
Рідна мати його - Схоластика -
Породила, ну геть по теорії.
Він потрапив до книги класика,
Отоді й почалась історія...
По Європі бродив неприкаяно,
Рідним дядечком званий Привидом;
Він забрів на одну з окраїн
Під цілком благовидним приводом.
Довго там залишався маревом,
Не одразу всіма й поміченим -
Міражем у пустелі оманливим,
Половинчастим та скаліченим.
Хто пройнявся до нього вірою,
За собою затято кликали
Решту тих, хто завис над прірвою,
Хто вождів величав великими.
Нетерплячим тоді здавалося,
Що досягнуть висот вражаючих.
Та не ближчало, як бажалося,
Зір тепло на вершинах сяючих!
На шляху до мети високої
Іновірцям було несолодко:
Животіли вони в неспокої
Між зорею, серпом та молотом.
Так творилась часів тих зоряних
Величально-пуста поетика.
В душах сірих, під послух зораних,
Буйні сходи дала патетика.
Як дійшла до межі критичної
Одна шоста частина суші,
Враз не стало патетики звичної,
Та не скоро очистились душі.
Дивний Привид не став реальністю,
Хоч людей загубив - небачено!
Але тих, хто до нього - з жалістю,
Знать нічому так і не навчено...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2011
Я зазираю в сиву глиб епохи
Й надибую коріння родове.
На грізні Бористенові пороги
Дніпрова хвиля крізь віки пливе.
Гурти племен тут вищезли у часі,
Під зойк меча і стогін тятиви.
Слов"янська віть лиш міцно прижилася,
Попри́ орду монголо-татарви.
На цій землі товклося безліч люду -
Розбій чинили, дерли данину,
І орачі, не стерпівши приблуду,
Не раз ішли від рала на війну.
Така невдячна випала планида,
Такі круті в держави манівці!
Лишилась нам неізгладима кривда
Та на серцях запечені рубці.
Мені Горішній голос напророчив
В душі кріпити український дух.
Болить мені, як хтось з дороги збочив,
Або горів осяйно та й ... притух!
Я ж землю цю не кину до кончини,
Й не зраджу по-манкуртівськи її,
Бо чорний хліб стражденної отчини
Солодший за чужі короваї.
Бо тут мій рід і тут моя Ґоверла,
Тут Рубікон, Ґолґофа і Парнас.
Бо тут звучить крилате:"Ще не вмерла..."
Тут словом визрів прадід мій Тарас!
Творю молитву в піднебесні брами,
Молю Оранту - Неньку захисти!
І блага вість уже не за горами,
Вже до єднання зводяться мости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288020
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2011
Коли тоте діялось - марно гадати,
Одне лиш відомо - іще до Христа.
Тоді Україну посіли сармати -
Язичництва дух над землею витав.
...На вітрі полоще полотнище синє,
А з прапора того парсуна зорить.
То юна Яга, як сарматська богиня,
Під псевдо "Москова" отам майорить.
Це згодом вже стала старою каргою,
Всевладна красуня, підступна й лиха.
З котом Баюном, з костяною ногою,
Знайшла собі втіху в творінні гріха.
Ще в казку не вплівся Кощій Невмиущий,
І Змій- триголовець вогнем пахкотить -
Від гніву небес шеремет нетямущий
Пожертвами прагне себе захистить!
І кров цибенить на жертовнім капи́щі,
Виблискують хижо сакральні мечі.
Димами відгонять сумні попелища,
Де коні сарматські іржали вночі.
Нема порятунку від злої навали -
Слов"янські святилища нищено вщент.
Повергнуті ідоли прахом ставали,
А в душах стелився розпачливий щем.
Та сила народу - слов"янського роду -
Від сонця, від грому, з землі і з води,
На ніц перетерла чужинську породу,
Лишивши у міфах знаменні сліди.
В предивному плетиві повістей давніх
Зійшлись персонажі і добрі і злі.
Живе в них історія пращурів славних
На цій, незнище́нно словянській землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288016
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.10.2011
Чумацький Віз Чумацьким Шляхом котить.
Іде чумак з мошною до корчми,
А Волопас за воликами ходить,
Між блиску зір, в проталинах пітьми.
Самотньо там, між зорями, блукати,
Де можна враз зійти на манівці
І в міріадній бе́змірі галактик
Вповать на Бога з факелом в руці.
Аби вказав він стезю грішним душам
Й прибрав на себе роль поводиря,
Та ще й при тому прав людських не рушив
І гідності простого корчмаря!
Та не судив занадто вже суворо
Напівхмільних завсідників корчми.
І за найменший вияв непокори
Не ґратував за мурами тюрми.
Бо в тій корчмі що мудреці, що блазні,
За тостом тост чаркують дотемна.
Хоч за вікном баюри непролазні,
А їм то що? Хіба то їх вина?
Піґмеї там, зіп"явшись на котурни,
Глаголять щось про вибраність свою,
Менторським тоном просвіщають дурнів,
А ті їм плещуть в прірви на краю!
Не вірте їх словам протухло-хтивим,
Немає там за правду ні гроша.
Лишіть той гріш на розум юродивим,
Бо їх вже інша по́дать не втіша!
Рихтуй, чумаче, постоли в дорогу,
Та не забудь ще й сіна припасти.
Тоді й воли моругі, круторогі
Все ж веселіше візьмуться везти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287814
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2011
В нас найбільше розмов про погоду -
Тема звична і вічно нова,
Хоч бажання і воля народу
На погоду ніяк не вплива!
Знову чую: циклон над Європою,
Тиск такий-то в петлі ізобар,
Але тут я ніяк не второпаю:
Наді мною ні вітру, ні хмар!
Вкотре вже помилились синоптики...
Може, техніка їх підвела?
Видно ж навіть без зайвої оптики -
Гожа днина сьогодні була!
Ті ж самісінькі збої в політиці -
Там гримить і штормить повсякчас.
Вуха чують такі нісенітниці,
Що вже локшина - благо для нас.
Хай там що теревенять політики,
Їх всерйоз вже ніхто не сприйма.
Що нам хвилі нищі́вної критики,
Коли в очі кушпелить зима!
Так і котить життя наше хвилями:
То пригріє, а то - задощить.
Ще й дорога з її чорториями...
Та про те вже синоптик мовчить.
Всім обридли прогнози неправильні,
Те ж вам скажуть мадяр чи поляк.
Ми давно вже у вільному плаванні.
До Європи пливемо, чи як?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287641
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2011
Стою оце біля вікна,
А там - далека далина:
Мости, заводи, труби, дим,
Літак під небом голубим.
Хоч всю планету обійди -
Людські повсюди є сліди.
От я й подумав: чом би й ні -
Піти в мандрівку і мені!
Морями, сушею пройти
І щось цікаве там знайти.
Перегорну туди-сюди
Сім тон словесної руди,
Цікаве слово віднайду...
Отож, я вирішив: піду!
І аж душею звеселів:
Це ж нас мільярди на Землі!
А скільки вивітрилось прахом?
(Земля їм пухом, бідолахам).
Але й живих мільярди нас
Сміються й плачуть водночас.
Мільярди рук... Мільярди ніг...
Я уявить собі не міг,
Яка ж це сила інтелекту
Облагородила планету!
І цей багатоликий Розум
Відверне будь-яку загрозу.
Проте ці висновки прості
Не дуже тішать у житті.
Кажу ж, нас тут мільярди є
І кожен дбає за своє!
Бо світом править інтерес
І там, де гроші, там прогрес.
А там, де бідність, там біда
Голодних діточок гойда...
Живемо всі, як на вулкані,--
Багаті, бідні, ситі, п"яні,
Та ще й поділені на зони.
Тому й претензії резонні.
Там зони вільної торгівлі,
Там зони від податків вільні.
Є зони митні, зони впливу,
Тюремні зони й особливі.
Немає тільки зони щастя,
Тому й живемо, як удасться.
Втопаєм в розкошах. Бідуєм.
Як треба, лозунги скандуєм.
Одних підносим, інших топчем
І не вважаєм це за злочин.
Над нами висне жах терору -
Таки суспільство наше хворе!
Бо люди гинуть безневинно
І краю лихові не видно.
Кому на руку страх і стрес
І чий у тому інтерес?
Питання, звісно, риторичне,
Давно обкатане і звичне.
Де ж правда тут, передовсім,
Коли думок - мільярдів сім!
Когось ляка чума глобальна,
Когось інфляція обвальна;
Того грабують безпардонно,
А в того статки - за кордоном!
Тому й думки у всіх різняться
І сни у всіх окремі сняться.
Та всі гуртом бояться СНІДу,
А в судний день - кончини світу.
Усіх хвилює рух озону
Над полюсами по сезону.
До НЛО вже якось звикли -
Чи тут вони, чи, може, зникли.
І можна "фанів" зрозуміти,
Коли футбол крокує світом.
Тож тільки спільний інтерес
Дасть у взаєминах прогрес.
І нам до спільної мети,
Хоч як не важко, треба йти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287475
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2011
Тече в шаленій круговерті
Життя від зародку й до смерті.
Широка течія життя -
Від слави і до забуття.
Від юних літ - до сивини,
Від мирних буднів, до війни.
Від злетів духу до падінь,
Від світла, знову в мертву тінь.
Від пут гріха і до спокути,
Від пишних статків і до скрути.
Від добрих намірів до злих,
Від справ великих, до малих.
Широка течія життя -
Від зради і до каяття,
Від зерен правди, до брехні,
Від ворогів і до рідні.
Від поклоніння до зневаги,
Від гніту страху до звитяги.
Від слова "честь" і до безчестя,
Від слова "Бог" і до Пришестя.
Від слів молитви до причастя
Тече життя у руслі щастя.
А що ж тут випаде тобі
У цій дворівній боротьбі?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287268
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2011
В сухому залишку очей
Уже не крешуть блискавиці,
Лиш тінь журби пливе в зіниці,
На тлі недоспаних ночей.
Там, у зашерхлій глибині,
Ще випаровується втома
І болю давнього судома
Лягає попелом на дні.
І не бентежать більше зору
Яскраві барви весняні,
І краєвиди в далині
Розбудять серце ще не скоро.
Пливе печаль у далеч сонну
На гайворонячім крилі,
Де теплі віддихи землі
Стають туманом безборонно.
А все була тому виною
Коханим зраджена любов,
І словом зранена на кров
Душа, у кривди під стіною!
Думки, холодні, як вужі,
Ще слова теплого шукають
І десь у безвісті зникають,
Неначе привиди чужі.
Ще біль невичахлий пече
І зрада віру підкосила,
Та вже ярить життєва сила
В сухому залишку очей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287214
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.10.2011
Кресонули крилами круки,
Розітнувши тишу суголосно,
І на віражі, звіддалеки,
Закричали зболено і тоскно.
Що мені віщуєш, круче, ти?
Геть лети над верби і байраки.
Я давно в полоні самоти
Й не сприймаю віщої ознаки!
Не лякаюсь чорного крила -
На віку мені бувало й гірше:
Доля вчасно руку простягла,
Обізвавшись вистражданим віршем.
Відганяю видива сумні,
Наче птахів чорного покрою.
Промінь сонця зблиснув у вікні
Та й померк у полі, за горою.
Знов тривожна випросталась ніч
І думки, як чорне гайвороння,
В голові з"юрмилися навіч -
Тут не діють ліки від безсоння.
У драглистім присмерку очей,
Як у вирі, піниться неспокій
І німотно висне з-за плечей
Твій портрет у задумі глибокій.
Вже, здається, виходу нема
І життя у стресі тупиковім
Неймовірні рішення прийма
У своєму фарсі загадковім.
А на ранок знову шквал турбот
І круки кричать картавим ротом.
Не вписалась доля в поворот.
Ти лишилась там, за поворотом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287039
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.10.2011
Блудила по світу Брехня неприкрита,
Та й Правду надибала голу.
І стала сердешну ганьбити, сварити,
Знайшовши у тої крамолу:
- Яка ж бо ти, серденько геть безсоромна,
Така до людей непривітна.
Казали ти чесна, розважлива, скромна,
А ти така горда, амбітна!
В тобі ж бо немає душі, ані серця
І зовні ти квола й недужа.
На мене, голубонько Правдо, не сердся,
Бо ж я до чуток не байдужа!
Приглянься до себе пильніше, гордячко,
У чім твоя криється сила?
Ніхто тобі слова не вимовитть вдячно,
Оголена - ти некрасива.
Обмовлена Правда мовчала затято.
Відомо було й без мови:
Ішли правдоборці за неї на страту
Без жодного зайвого слова.
І лиш велемовна Брехня метушилась
Довкіл незворушної Правди.
Та швидко, як мовиться, в дурні пошилась,
А Правда стояла, як завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286955
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.10.2011
Коли назріє в наших душах
Моменту істини пора,
З нас кожен щось в собі ворушить,
Та вчинки там перебира.
Ось цей тобі додав поваги,
Не тільки що в твоїх очах!
Про інший же - на противагу -
Ти б і розмови не почав.
Коли тих вчинків набереться
Один до одного - тоді
Усе це звичкою назветься
І є прикметою тобі.
Бувають звички - ті, чи інші -
По них тебе і пізнають.
Вони, ті звички, кращі й гірші,
Твоїм характером стають.
Розмов багато в нас ведеться
Про тип характеру людей,
Та тільки той в тобі озветься,
Що по житті тебе веде.
Йому завдячуєш тією
Пістрявиною кревних справ,
Що стали долею твоєю,
Яку ти сам собі обрав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286876
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2011
Снують в голові думки,
Пливуть угорі хмарки,
Біжать по воді хвильки,
Минають, ідуть роки.
Шматують здобич вовки,
Картаво кричать круки,
Біліють в степах кістки,
Як завжди, у всі віки.
Заклично сміються дівки,
І б"ються за них парубки.
Весільно цвітуть рушники,
Свекрухи перуть пелюшки.
Голосять, кричать жінки,
Тверезо стоять дядьки,
Жало́бні несуть вінки -
Дорога в минулі віки.
Минають, ідуть роки,
Біжать по воді хвильки,
Пливуть угорі хмарки,
Снують в голові думки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286747
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.10.2011
Облиш мене, моя словесна згубо,
Лукава сестро блудного гріха -
Едиктами душі лунає грубо
Ненормативна лексика лиха.
Інтимна суть стійкої ідіоми
Калькує мат із матриць волоцюг.
Образою, без крапки і без коми,
Лінчує слово матірний ланцюг.
Огидний "спіч" без сорому і страху
Дитячі в"ялить вуха і вуста.
І вже, дивися, юний бідолаха
Йому вторить, як трохи підроста!
Нема покари ницим лихословам,
Аж надто вільні в виразах вони.
Закон мовчить, а материнську мову
Ґвалтують люто доні і сини!
Амарґедон! Що може бути гірше?
Дійшла межі ота словесна гидь...
Катуюсь я своїм болючим віршем:
У нас же мова гине, вочевидь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286534
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 16.10.2011
До вічності йдемо крізь терни життя
У ритмі гарячого серця.
Плекаємо в душах палкі почуття -
Нас вічність в нащадках діждеться!
А серце невтомне свій хід не спиня,
Пульсує весь вік безупинно,
Стукоче щомиті, стукоче щодня
Й не знає, коли відпочине.
У кожного серця - своя таїна
І доля своя незбагненна.
Буває, інфарктом його розтина
Незвідана сила вогненна.
Колись Прометея орел катував:
Клював закривавлені груди
І серце безсмертне його шматував,
Бо той ніс вогонь поміж люди!
Чи перше кохання, чи сльози скорбот -
На серці їх слід не зів"яне.
Без ліку в житті рубежів і висот
Долає двигун полум"яний!
Про серце багато складають пісень,
Веселих, сумних і журливих,
Та більше від решти страждають щодень
Серця матерів терпеливих.
Повіда вам лікар і лірик-поет
Про серце свою таємницю,
А ліки дієві й красивий сонет
Йому не дають зупиниться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286532
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.10.2011
Мені від долі треба небагато -
Шматочок хліба, крапельку води,
Хоч навзаєм готовий я віддати
Все, що надбав донині за труди.
Я бачу скепсис на обличчі друга,
А хтось до скроні палець прикладе.
Хай буде й так! Тут, може, чорна смуга
Якраз моєю вулицею йде...
Мене в житті не манить позолота,
Я міцно сплю без блиску кришталю,
А душу не розпалює гризота,
Що, може, я так не по-людськи сплю!
Бо ж інші он, шукають нетерпляче
Чогось тривкого в тлінному житті,
А потім хтось так непідробно плаче
За тим, що мав і втратив у путі.
Збагнув я річ одну неоспориму:
Коли чогось бажаєш досягти,
То не тримай сокири за дверима
Для іншої, ніж дерево, мети.
Бо кожна ціль, досягнута нечесно,
Навстріч націлить скривлене жало.
І стане доля, як кривавий месник,
Який на зло оберне інше зло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2011
Не сумуйте за втраченим раєм,
Важко іноді жити в раю.
Бог найкращих завжди обирає,
Аби взяти в когорту свою.
Тільки в душах не висійте злості,
Тільки заздрість хай серце не їсть.
Всі ми тут подорожні і гості -
Перед вічністю всяк відповість.
Дослухайтесь до голосу крові,
Не шукайте деінде рідні.
Утверждайтеся в рідному слові:
Світ великий,та ми в нім - одні!
Не цурайтеся роду й народу,
Не соромтесь праотчих начал.
Тоді й камінь з чужого городу
Не тяжітиме вам на плечах.
Не силкуйтесь побільше урвати -
Не в багатстві захована суть.
Тільки мить буде щастя тривати,
А тоді все одно понесуть...
Тіло духом кріпіть аж до скону,
Образ Бога плекайте в собі.
І тоді до небесного трону
Шлях відкриється вашій судьбі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2011
Усеньку ніч торохкали горіхи,
Серцями розбиваючись об дах.
Солодкий плід любовної утіхи
Медвяно-терпко танув на вустах.
Жовтнева ніч гойдалася на гіллі,
Сховавши світло в пазуху пітьми.
І тільки пси, зозла́, осатанілі,
Губили гавкіт попід ворітьми.
Зійшлись докупи тисячі запитань -
На жодне з них ніхто не відповів.
А суть була в конфлікті різночитань:
Хто, де, і з ким, минулу ніч провів.
Були слова і ниці і жорстокі,
Була надія - вкотре зійде з рук!
А до любові п"ять нестерпних кроків...
І ненависть, як зцілення від мук.
Сховала ніч цілунки і розплату,
Пекельні муки і солодкий гріх,
Зібрала все і кинула під хату,
Де плакав від самотності горіх.
А вже на ранок вітер сльози витер
І все було, як завше восени.
Лиш десь удвох поет і композитор
Складали пісню нової весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286304
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.10.2011
От і осінь...Вітер тоскно виє
Та мінорно грає на дротах.
Відлітає в аравійський вирій
Наш з тобою український птах.
Шаль туману застує дорогу,
Ніжить перса голої землі.
Порожньо... Нема ніде нікого,
Тільки птахи в небі на крилі.
Шлях важкий, та треба долетіти...
Вирій - далі, тут іще не рай!
За три моря, десь аж на край світу
Буде їхній подорожі край.
Вільний птах - ні мита, ні кордонів -
Відпочине в морі на щоглі
І в ряду пташиних перегонів
Долетить до теплої землі.
Заздрю їм, пернатим пілігримам,
Перелітним жителям небес.
В них інстинкт дає роботу крилам,
Понад всякий інший інтерес.
Я ж стою, бо дужих крил не маю,
Хоч злетіти хочеться й мені.
Я до неба руки підіймаю
Та й літаю... в мріях, та вві сні!
Крила мрій мені якраз до речі -
Побуваю всюди у світах.
Та додому прилечу надвечір,
Бо давно вже я - осідлий птах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286244
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.10.2011
Задощило небо на Покрову,
Засивів полинно сум полів.
Впав туман на вичахлу діброву,
Та й сховав вервечку журавлів.
Понесли журавлики на крилах
Росянисте літепло левад.
Поміж верб, розгойдано-похилих,
Хуртовинить жовтий листопад.
Зимний вітер подихом сердитим
Гасить буйне полум"я беріз.
Край ставка, негодою прибитий,
Сумно щось насвистує рогіз.
І в душі розвітрилася осінь...
Виглядаю просвітку... Дарма!
У коханні, що не відбулося,
Пристрасті жагучої нема!
І тому я п"ю нектар печалі,
І тому хмелію без вина,
Що пішла в щемливому прощанні
Сонячна, безхмарна далина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286180
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.10.2011
На гребенях житейських хвилювань
Незмірно важко втримать рівновагу
Та зберегти і вигранить повагу
До слів твоїх, до справ і сподівань.
Затятість зазомбованих мізків
Взнаки дається в будь-якому ділі,
Коли думки, як глиби затверділі,
Громадяться, квадратні, чи пласкі!
Тоді байдуже бараніють очі
Од видива людської глупоти,
А звабну ціль високої мети
Неначе хто навмисно опорочив.
Жреці ідей, клонованих на кухні,
Чужі пророки власної отчини
Давно шукають слушної причини,
Щоб похитнуть догмати перетрухлі.
Екзема віри та юродство душ -
Діагноз доморощених паяців,
Та ще помпезна викличність палаців
Перечать гурту братися за гуж!
Не мулько в душах наших пастухів,
Що ладні в жертву принести отару,
Закласти напріч посох і кошару
В обмін на індульгенцію гріхів.
Чи є фатальна невмолимість долі
В лихій порі апатії й зневіри,
Коли в фаворі блазні та факіри,
А в решти ще не визначено ролі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286092
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2011
Як визріє думка і слово жагуче
Зневірену душу до дна пропече,
Тоді лиш завважу я ношу пекучу,
Що доля мені завдала на плече.
Та я не питаю, а доля не каже,
Чому такий жереб дістався мені.
Бо що моє серце нового розкаже,
Аби звеселилися будні сумні?
А будні гудуть в небуденній напрузі,
Вирують, клекочуть і б"ють без жалю.
І зраджують підло ціловані друзі,
Чужому підносячи дань королю!
Згрібають, як мотлох, вчорашніх кумирів
З гнилих п"єдесталів їх дутих імен.
І, вибивши пил з перешитих мундирів,
Їх місце займає "крутий" бізнесмен.
А нас розважають верховним вертепом,
Де ролі розписано всі наперед.
Годують "попсою" і роком, і репом,
І димом ядучих чужих сигарет.
А люд вигиба! Вижива, хто як може,
І щиро не вірить в чесноти еліт.
Моралі вівтар заплювали вельможі,
Що в черзі стоять біля райських воріт.
Вельможні панове! Поважна старшино!
Колишні і чинні - байдуже які,
На вас же молилася вся Україна,
А ви так спаплюжили клятви палкі!
Отямтеся, блудні, та йдіть собі з миром,
Вивчати історію древніх еліт,
А нація вийде на нові обши́ри,
Туди, де гуртується звільнений світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286013
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2011
Село моє! Обшарпане, обдерте...
Із тебе вже останню силу п"ють.
Тобі, зазви́чай, не дають померти,
Хоч жити теж,зазви́чай, не дають!
Прийшла біда і на твої тере́ни,
Підкралось лихо, наче сновида.
Сумні хати стоять в садах зелених,
А з вікон всюди пустка вигляда...
Сини села! Апологети сала!
Адепти самогону й холодців!
Ви й досі ще штурмуєте вокзали
З квитком надії в серці і в руці.
В яку ж це треба втрапити безвихідь,
З яких прокльонів вимостить шляхи,
Щоб кинуть все - хати і зорі тихі
І в світ піти, від поля і сохи!
Та ґонор ваш зітруть вселенські жорна
В шаленім ритмі злобної доби -
Там суд вершать розбещені "мажори",
Бо ви для них - прислуга і раби!
Чи ж буде серце ваше пам"ятати
Щемку самотність батьківських могил,
І бугилу, на виріст, коло хати,
Як вимір щастя на міський копил?!
Удосталь бід відважує нам доля,
Життя лиш мітить коми та крапки.
...На розпач незасіяного поля
Схилялись незачаті колоски...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285967
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2011
Заблаговістилося!
Слава прокотилася
Силою зарвійною
Понад Україною.
Нам судилось вижити
У сорочці вишитій.
Вічне жито сіяти
І про щастя мріяти.
У коханні ніжитись
І дитятком тішитись.
Нам добра бажалося,
А воно не склалося!
Ми були розчавлені,
Під ярмо поставлені.
Вік служилии "братові",
Як підручний катові.
Ручкані з ганьбою,
Зраджені собою.
Нам таки навіялось,
Та не те, що мріялось...
Лякані сибірами -
В справедливість вірили!
Мічені ґулаґами -
Зеківськими благами.
Соловками-зонами,
Вовчими законами.
Супом-баландою,
Лихом та бідою.
Перевиті тугою,
Страхані наругою.
Працею замучені,
З нуждою заручені.
Долею обдурені
Ті, що розкуркулені.
Владою зацьковані -
Сколективізовані.
Там, під магаданами
Біломорканалами,
Тундрами, уралами
Масово вмирали ми.
Гнані і принижені,
Під "нульовку" стрижені,
Гноблені, ґвалтовані,
Ґратами гартовані.
Страчені - повішені,
Кулею потішені,
Голодом заморені -
Духом невпокорені!
Смертю закатовані -
Реабілітовані...
Баченим-небачено
Українства втрачено!
Чи ж над краєм-прірвою
В себе ми повіримо?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285850
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2011
Болить душа за Україну!
Давно болить і не вщуха -
За ту розбратаність родинну,
Що часто зводить до гріха.
Пора вертатись до любові.
Нехай могили та хрести
Примирять нас. Вже досить крові,
Інакше шляху не знайти!
Буяли в маєві зеленім
Священні київські горби
В часи золочені, знаменні,
Великокняжої доби.
А згодом златоглавий Київ
Кіптюжив димом смоляним
Чи то від диких орд Батия,
Чи міжусобної війни.
І велич славної держави
Померкла в темряві віків.
Руїни пусткою вражали
Охлялих з голоду вовків.
Та птиця Фенікс прилітала
На схили сивого Дніпра
І попелище оживало
І засівалось для добра.
Полеглу славу України
Козацька доблесть підняла,
Та знов до краху і Руїни
Недружність наша привела!
Ми вкотре звично наступаєм
На кимось кинуті граблі,
А потім крайнього шукаєм
На наші біди та жалі.
...Я довго йшов до України...
Я ще й тепер до неї йду.
Крилата пісня Чураївни
Мою освячує ходу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285780
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2011
На час крутого перелому
Простому люду зле ведеться,
Не те, як декому "крутому",
Що в нас скоробагатьком зветься!
Сказати хочу українцям,
А не "хохлам" чи "малоросам",
Що чаша долі вже по вінця
Терпінням пінить безголосим.
Народе мій талановитий!
Ти був, як віл отой, терплячий.
І був не раз прилюдно битий
За норов, той-таки, волячий.
І бити будуть, доки носиш
Ярма оздоблену оправу,
І доки ти уклінно просиш
Те, що давно твоє по праву!
Це ж стільки треба пережити,
Перетерпіти бід та лиха,
Щоб так до себе збайдужіти
І старцювати мирно й тихо!
Тобою правити не проти
Перелицьовані "вчорашні",
Котрі, мов щирі патріоти,
Кричать тепер про біди наші.
Народе славний, роботящий!
Ти ж хлібороб і вдатний воїн.
Твій жереб зовсім не пропащий,
Ти долі кращої достоїн.
Вона, бігме, не за горами:
От-от зоря твоя заграє,
В соборах душ воскреснуть храми,
Бо ж дух народу не вмирає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285744
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2011
Котить дужий вітер перекотиполе,
Скімлить непривітно, мов звірятко кволе.
Плачуть в лузі верби, плачуть, похилились,
За гарячим літом верби пожурились.
Та гаряче літо осінь відігнала,
Бо ж була багата, все на світі мала!
Але все, що мала - осінь розгубила;
Роздала до дрібки все, що заробила.
Розтрусила в лісі золоті червінці
І дощі послала вітру навздогінці.
А сама полями йшла простоволоса,
Ще недавно пишна, гарна, жовтокоса.
Та краси своєї берегти не вміла -
Вийшла із туману за ніч посивіла.
А тепер кульгає мокра й жалюгідна,
Від морозу сива, від природи бідна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285636
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.10.2011
Тріпоче на вітрі листочок малий,
З порожнім прощаючись гаєм.
Сердитий вітрисько, колючий та злий,
Зусібіч листочок шмагає.
Не вистоїть листя на вітрі отім
В сльотавім осіннім свавіллі.
У безвість летять п"ятаки золоті -
Все менше і менше на гіллі.
Зажурено плаче захмарений день
Сльозою небесного смутку.
У змоклому світі не знайдеш ніде
Сухого від крапель заку́тку.
Та тільки моя не сприймає душа
Ні вітру, ні хвищі, ні сльоти.
Байдуже дивлюся, як суд свій вершать
Зими передчасні зальоти.
Нудьга поселилася в серці моїм -
Терзає холодний неспокій.
І ні́кому вилити кревні жалі -
Без тебе я геть одинокий.
Здолаю розбурханий простір і час,
До тебе, кохана, полину.
І осінь не стане тоді поміж нас
В побачення світлу хвилину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285635
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.10.2011
Коли на вулиці негода
Плющить занудливим дощем
І осені розкішна врода
Небесним зводиться плачем;
Коли на вікнах волохаті
Спливають знаки водяні,
Чогось тоді у теплій хаті
Тихенько журиться мені.
Чогось моя душа ятриться,
Тривогу осені п"ючи.
І журно кряче ворон-птиця
В імлисту далеч летючи.
У переддень туманів сірих
І розкуйовджених вітрів
Чомусь забаглось вишень спілих,
Забаглось літніх вечорів.
Той час вишневого розвою
Багряним листом облетів
І тихо ліг поміж травою -
Востаннє в трепетнім житті.
Сумного присмерку хустина
Усенький світ оповила.
Мрячить дощем осіння днина...
А вчора ж золотом цвіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285594
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.10.2011
Тут білі стіни біль всотали,
Як білий бинт червону кров.
Щонайчорніші дні настали
Для тих, кого той біль зборов.
Тут звідусюди стогін будить
Тяжких зітхань глибокий сум.
Кому завгодно він остудить
Гарячий подих світлих дум.
Тут стукіт милиць в коридорі
Через дрімоту долина.
Вже літо, літечко надворі,
А вчора ще ж була весна!
Спливає час... Повільно. Швидко -
Мірило в кожного своє.
Як річ, що вибула з ужитку,
Той час у пам"яті стає.
Та він, мов лікар той, загоїть
Тяжких недуг пекучу злість.
І досить нам біди такої,
Як в тій палаті номер шість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285507
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.10.2011
В ім"я всесильної любові,
Що з юних літ жила в мені,
Зречуся я без передмови
Минулих, небезгрішних днів.
І на коліна, перед очі
Твої всеправедні впаду,
Коли у дні твої урочі
До тебе каятись прийду.
І ти вбереш увесь, до крихти,
Душею виплаканий біль -
І мій життєвий скарб нехитрий
Тоді освятиться в тобі.
Себе на зречення подвигну,
Свідомий вибору свого,
Зринає думка: "Чи ж устигну
Віддать тобі себе всього?".
Ще чаша долі недопита,
Ще п"ють згорьовані вуста -
Твоя зворушлива молитва
Добром у серці пророста.
За все уклін тобі доземний,
Терпляча страднице моя.
І хай мовчать слова казенні,
Як син до неньки промовля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285452
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.10.2011
Не дивись похмурим груднем в очі,
Поглядом холодним не лякай;
Не блукай, мов привид, серед ночі,
Від своєї долі не втікай.
Паморозі срібна павутина
Заснувала зболене чоло.
Ще жало́бна, з поминок, хустина,
Раннім снігом душу замело.
Вітер Долі посвистом колючим
Остудив чуттів гарячих жар.
Ліг на серце каменем пекучим
Втрати непоправної тягар.
Не зігнись під ношею тяжкою,
Не картай себе на самоті.
Диха цвинтар тишею глухою,
Де життя розп"ято на хресті.
Ти сюди приходитимеш знову,
Щоб спочити тут від суєти;
Ти давала судженому слово
Аж до скону вірність берегти.
Тінь журби впаде тобі під ноги
Тихим смутком пройдених доріг.
Всі твої печалі і тривоги
Ляжуть тут, на вічності поріг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284986
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.10.2011
Збиралася мати додому -
Надія світилась в очах.
Із ніг перестояну втому
В безсоння зливала вночах.
Лиш погляд її загадковий
Тривогу і сумнів будив -
Вона не казала нікому,
Куди її сумнів водив.
Іскрилася пам"ять минулим,
Віджилі манили світи.
Нараз вона гостро відчула,
Що мусить, повинна піти.
Літа перепахли димами,
Окроплені сивим дощем.
Сміялися діти до мами:
"Ви ж вдома, куди вам іще?"
Та мати, о, Господи!, мати
Немов затялася в журбі.
Просилась до рідної хати
Під вікна її голубі.
Їй серце звеліло не вчора
В далеку збиратися путь.
І тиха одвічна покора
Вестиме до краю, мабуть.
І буде шукати довіку,
Крізь морок душевних страждань,
Свою найріднішу домівку,
Оселю сумних розставань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284970
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.10.2011
Прокиньтесь, мамо, сонечко зійшло
І золотом сяйнуло в нашій хаті.
Давно проснулось поле і село,
Діждавшися від Бога благодаті.
Погляньте, мамо, вишні зацвіли,
Весняний день розлився солов"ями.
В садах квітучих бджоли загули,
Громи веселі грають над полями.
Згадайте, мамо, юності весну́,
Себе згадайте в пору буйноквітну.
Усе згадайте - голод і війну,
Сльозу зрадливу втерши непомітно!
Усе життя, по крапельці, стекло
В пісок холодний вічного спокою.
Пройшло, минуло, наче й не було,
Лиш пам"ять постелило за собою...
А навкруги видзвонює весна,
Уже пора й городину саджати,
Вродила щоб добірна та рясна -
Вставайте, мамо, годі вам лежати...
...Немов сніжинки, білі пелюстки,
В саду моїм, кружляючи, літали.
Будив я неньку доторком руки...
Та мати спала... Вишні одцвітали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284958
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.10.2011
Давно вже ніч похмуре небо вкрила,
Гудуть вітри у сплетенні дерев,
Неначе то чиїсь могутні крила
Відносять пріч віджиле і старе.
Хотів і я на крилах тих піднятись -
Нехай душа заскімлить, защемить,
Та от не звик на когось покладатись:
Залежним буть не хочу жодну мить!
Але ж стривай-но, дивний чоловіче,
Ти сам з собою чесно говори:
Невже для того треба скликать віче,
Щоб вгомонить в душі твоїй вітри?
Спитай в душі, чого вона бажає,
Спитай у серця, що йому болить.
І хай тобі твій страх не заважає
Вогонь надії в ньому запалить.
І стань тоді з коханням наодинці
І щиро так про все поговори,
Щоб тільки злість не дибала назирці
І не дули байдужості вітри.
Твоя любов ще має дужі крила,
Вона тебе підніме й понесе
Туди, де жде кохана, добра, мила,
Туди, де ти забудешся про все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284820
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.10.2011
Суєтних днів нестримна карусель
Округлює давно минулі дати.
В душі звучать мелодії пісень,
Що їх колись наспівувала мати.
Дитячих мрій безстрашна висота
Сягала зір принадливого блиску.
Співала мати пісню про кота,
Із немовлям гойдаючи колиску.
Усе минуло, збігло, відбуло,
Але нікуди з пам"яті не ділось.
Так само квітне вишнями село,
Ще й вербами під дах роззеленілось.
І знаю я, що мати не пішла;
І батько, знаю, теж отут, як мати:
Вона в траві стежиною лягла,
А він - горіхом, на причілку хати.
Так ненароком спогад промайне,
Солодким щемом полонивши подих.
І тихо-тихо вітерець зітхне...
А босий вечір покрадьки заходить.
Видіння згасне в присмерку очей
І манівцями стомленої ночі
В провалля сну, як привид , утече,
Лиш серце смутком давнім залоскоче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284796
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.10.2011
Травмує душу тавро невдахи,
Тріпоче думка в тенетах слів.
Холоне відчай в обіймах страху
І твій холоне на серці слід.
Пішла, байдуже гойднувши станом,
В нічне безмежжя, у далеч літ.
І тільки вітер безхатьком п"яним
Гойдавсь на хвіртці, біля воріт.
Усе скінчилось.Нема нічого.
Лише на згадку вчорашній сніг.
Порожні очі... Пуста дорога...
І ніч самотня через поріг.
Боюся ночі в тупім безсонні
І порожнечі. І пустоти.
Як привид ніжний, твої долоні,
І вся, як привид, нечутна ти.
Холодний протяг хитнув фіранку.
Ніде нікого... Лиш ніч, та я .
А десь далеко відлуння ранку
І зовсім поруч - хода твоя.
Зарвійно легко і невагомо
Торкнулись губи мого чола.
Зітхнула тиша в моєму домі.
Я знаю, мила, це ти була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284781
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.10.2011
Є безліч на теренах світу
Австралій, канад і росій,
Де сонцем чужини зігрітий,
Прижився мій брат-гречкосій.
Вчувається десь і понині,
Як з вирію птах поспіша,
Немовби в небесній долині
Ячить українська душа.
З далеких усміхнених весен,
Із сивих засніжених зим,
Історії п"яні колеса
Чумацькі котили вози.
Гуляли козацькі ватаги
Просторами диких степів.
З них кожний був гідним поваги,
Бо гніту в душі не терпів.
Носили чуби-оселедці,
Молились на шаблю й коня.
На спокій у рабському серці
Козак свою честь не міняв!
І вельми достойно повівся
Хоробрий султан Сулейман -
Проста полонянка з підлісся
За матір була для осман.
Ще й досі в турецькім народі
Тече зукраїнена кров.
Ім"я Роксолани відтоді
Безжалісний час не зборов.
Минуле - славетне і нице -
В тугому сплелося вузлі.
Плювали в народну криницю,
Бувало, невігласи злі.
Бувало що "друзі" запеклі
Чи недруги, щирі на лють,
Від помислів щирих далекі
Підступного трунку наллють.
І знов лабіринтами долі
Душа українська брела.
Ішла манівцями, поволі,
Та, врешті, дорогу знайшла!
Зобиджена, гнана і бита
Розправила в леті крило.
Нічого, що латана свита,
Аби тільки серце жило.
Аби тільки мудрості стало
Не збочити знову в путі.
Не тільки ж галушки та сало
Тримають нас в цьому житті!
Хай кожен із нас поодинці,
А краще - в тісному гурті,
Згадає, що ми - українці
І помисли наші - святі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284638
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2011
Ні часу плин, ні простору огроми
Без втрат ніхто іще не подолав,
Хоч дехто все життя на те поклав,
Щоб в царстві вічності доскочити корони.
Та ба! Безсмертних поміж нас немає.
Ти, смертний люде, Богові не рівня.
В землі твоє видніється коріння,
Його й тримайся, доки ще тримає!
Радій життю і не лякайся смерті:
Добро і Зло твої довіку слуги.
Плекай, лелій душі тяжкі потуги,
Всі глузи попри блудників відверті.
Не поспішай під хтивий дзвін бокалів
Топити гідність у хмільному чаді.
Твій глузд тобі не стане на заваді
В похмурі дні душевної печалі.
Остерігайся запаху дур-зілля,
Що вабить духом запашного трунку,
Спокусою найвищого ґатунку
Стає на час душевного безвілля.
Не гидь вуста штампованим жаргоном,
Що оскверняє і паплюжить мову.
Відкинь гидотних слів бридку полову
І Божий дар відлунить срібним дзвоном.
Готуй себе до праведного суду,
Сплативши борг ристалищу земному.
Твій Бог живе лише в тобі самому,
Тож перед ним гріхи свої спокутуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284619
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2011
Відстугоніли бурі і вітри
Над попелищем грізних революцій.
Повицвітали стяги й прапори -
Прийшла пора для мирних конституцій.
Всевладдя прав і звершеність свобод
Ще до кінця, як слід, не усвідомив
Одвічно гнаний, нищений народ,
Що був ізґоєм у своєму домі.
В холоднім сяйві вуличних реклам
Блищать крижинно людні тротуари.
Меткі торговці спродують свій крам,
Готують солод спритні пивовари.
Банкіри підраховують "навар"
За надміцними мурами скарбниці.
Парламент тоне у болоті чвар
В сферичній залі знаної столиці.
Зі шпальт газетних чинно промовля
До вас творець духовного товару,
І вже інфарктом серце спопеля
Мерзенне дійство "чорного" піару.
Народ про Бога згадує щодня
Під приводом поважним і не дуже,
Невтішні думи вперто проганя
І над своєю долею не тужить.
...Серед майдану, в сутолоці ніг
Затоптано чийогось амулета,
Отам, де на підмурку кам"янім,
Самотній Ленін мерзне без кашкета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284591
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2011
Із вод святого Борисфена,
З дрімучих пралісів зелених,
Із лона матінки-землиці
Народ повівся - українці!
Сини пресвітлого Даждьбога
І вогнеликого Сварога
Перуну, Лелю поклонялись,
За туром з Велесом ганялись,
За звіром дерлися крізь хащі -
Мисливці тут були найкращі!
У них поля родили житом,
А борті пахли медовито.
Жили життям важким, тривожним,
Бо смерть ходила тут за кожним.
То був народ міцної вдачі,
Талановитий, не ледачий.
Своїх русалок, мавок, дивів
Народ у міфи власні вивів.
Нечиста сила теж водилась -
У нетрях лісових гніздилась.
Та цур їй, пек і - досить слова,
Бо не про неї тут розмова!
Розмова тут про Україну,
Про мови лагідність чарівну.
Бо ми - теперішні - забули
Ази прадавньої культури.
Вмирає пісня! В душах гине
Своє, освячене, нетлінне,
А душі гіркнуть полиновим
Чужим, невисвяченим, словом.
І той народ, що втратить мову,
Вже не очуняється знову.
Бо вже були часи дрімучі,
Коли на землях цих родючих
Селилась людність тюрська, грецька,
Московська, польська, чи німецька...
З них кожен звичай свій та віру
На українцях перевірив.
А ми чужому научались...
Своє ж потроху забувалось.
Шевченка заповідь забули!
Про Котляревського й не чули...
І вже затоптуєм сліди
Філософа Сковороди.
Не перегорнемо й сторінки
Франка, чи Лесі Українки!
І серцю нашому далека
Жагуча сповідь Симоненка.
Про непоступливого Стуса
Я навіть мовити боюся.
І от наслухуєм ефірні
Слова чиїсь неоковирні.
Панове там "рахують", "лічать",
Та мову мамину калічать,
Бо суржик, вибачте, то сміття,
Що в душу в"їлось за століття.
Пора б уже на силі стати,
Щоб не посмів ніхто топтати
Своє, уроджене, нажите,
Щоб мові рідній прислужити.
Бо ми, панове автохтони,
Є чільна нація! Чи хто ми...?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2011
Мих. Саченку
Ще любили ми всі однаково
І вождів ще вітали весело
Прапорами кольору маків,
До "Червоної книги" занесених.
Ще такого ніде не бачено -
На горищі у баби Насті
Духом сіна було освячено
Найвеличніший символ нації.
Він світився такою цнотою,
Що забудешся й про еротику...
Я від нього бажання всотую
І п"янію від того дотику.
Перед ним на коліна падаю
І вчуваю відгомін епосу;
А горище відгонить ладаном,
Чебрецями і цвітом вересу.
Місяць, нашими бавлячись долями,
Над вербовими висне вежами,
А цупкі лопухи долонями
Гладять литки, на сіні одлежані...
Хай дорога важка ще ториться -
Єдність колосу й неба збудеться.
Символ нації, той, що в Моринцях,
На горищі отім - не забудеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284476
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2011
Не віддам на поталу
Стоголосим вітрам
Свою думку повсталу
І душі - не віддам!
Розтинаю тенета
Понадзляканих слів.
Що то є за поети,
Хто душею зотлів?
Слово в крицю булатну
Переплавлю в собі,
Щоб звучало віватно
В запальній боротьбі!
Страх незримих кайданів
Нам серця зупиняв,
Доки клекіт майданів
Волі клич не підняв!
Де зерно, де полова -
Розбереться народ.
Міць правдивого слова
Вище знаних чеснот.
Йду за словом високим,
Через терни, до зір.
Хай важкі будуть кроки,
Та не марні, повір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284411
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2011
Уже народжується ранок
І сонце лагідно, зі сну,
Рожевить вишивку фіранок
І неба світлу глибину.
Цілує цямрину криниці
Цеберко свіжої води,
І ми з тобою наодинці,
Віч-на-віч - вперше й назавжди!
Душі твоєї біль вчорашній
Бринить тривогою в мені.
Зійшлись докупи долі наші,
Думки розвіявши сумні.
Ще на життєвих перегонах
Тепліють купи попелищ
Від давніх помислів гріховних,
Від пережитих бур та хвищ.
Шукай від дум тяжких розраду
В канві сьогоднішнього дня,
А йти в минуле на пораду -
Хай Бог тебе перепиня!
Моїх бажань гарячий подих
Теплом обізветься в тобі.
Ще нас зігріють всім на подив
Весна і мрії голубі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284292
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.10.2011
Чатує тиша в досвітках сумних,
Удавано навіч меланхолійна.
Єство моє у мріях запальних
Шаленства прагне в мить благоговійну.
Нехай розірвуть тишу на шматки
Акорди грому в небі весняному.
Тривожно б"ють сполохані думки,
Аж серцю тоскно в обширі земному.
Легкою тінню губиться в очах
Юначих марень болісне видіння.
Ятриться біль, що й досі не прочах,
Твердіючи в полоні безнадії.
Екстаз душі впокорено на пні -
Байдуже час послався поміж нами.
Елегій дивних радісні пісні
Колись давно без тебе відлунали.
Останнім шансом випитим губам
Хай стануть ці невипадкові стрічі.
Азартом втішних радісних забав
Юнацтво зазирає нам у вічі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284283
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 04.10.2011
О, Наталі! Наталочко! Наталю!
Тобі в житті співучі солов"ї
Ще навитьохкують коштовного кришталю
На всі, як є, щасливі дні твої.
Я бачу те, чого не вгледиш зором,
Я чую душу, як вона співа.
Вона, мов річка, струменем прозорим
Мою зашерхлу душу омива.
О,Наталі! Ув очі-зоряниці
Я зазираю в трепетній журбі;
До тебе йду, як спраглий до криниці,
Щоб злети мрій довірити тобі.
Високих слів не досить для розмови -
Найліпше тут прислужаться прості,
Але й не ті, улесливо-медові,
Що після них так гірко у житті.
Тобі бажаю злетів, тільки злетів,
Та рівноваги десь на віражах...
Це ж я тобі, єдиній на планеті,
Отак душевно щастя побажав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284280
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.10.2011
В лісі шелесту, шерхоту, хрусту,
В лісі віхола жовта кружля.
Між деревами порожньо й пусто,
Тільки осінь доріжки встеля...
Я візьму тебе ніжно за руки
І в отой падолист поведу.
Серед жовтого храму розлуки
Найтепліші слова віднайду.
Хай нам осінь повіда відверто
Про оте, непорочне й святе,
Що готується нині померти,
А з весною життям розцвіте.
Будем довго з тобою бродити
Між прощального шуму дібров,
Щоб чуття у собі відродити,
Що хвилюють стривожену кров.
Як відчуємо подих гарячий
І жагу недолюблених літ,
Будем дякувать долі терплячій,
Що лишила по осені слід...
Якщо ж осінь в спустошених душах
Сумно пісню співатиме знов,
Ти фальшивить себе не примушуй -
Так завжди помирає любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284109
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2011
Знову мчаться білі коні
Через ті далекі сни,
Коли мамині долоні
Ніжно гладили: "Засни"...
Разом з піснею матусі
Безтурботно засинав.
Білі коні паслись в лузі -
Доганяв - не наздогнав!
Буйногривого такого -
Шия лебедем - коня,
Що манив мене малого,
Бачу я тепер щодня!
І покликали далекі,
Серцем вигріті літа.
Білі коні та лелеки -
Долі згадка золота.
Разом з ними помандрую
В мріях виплекану путь.
Теплий спогад завирує...
Те довіку не забуть!
Літ промчала кавалькада,
Спогад той подаленів,
Як ота солодка знада
Ворожбиних диво-снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284037
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2011
Плющить дощу краплиста хлюпінь
Під грімкотливий шал небес.
Палких чуттів живлющий струмінь
В душі, зростаючи, воскрес.
Вогнистих віч трагічна сповідь
Спиняє в постуку серця.
Та ненароком погляд ловить
Гримасну зболеність лиця.
Словесну далеч вух оглухлих
Громи не в змозі осягти.
Пливе сльоза з очей припухлих
На павутині німоти.
Краси безжальна нарочитість
Вдаряє болем неземним
І вся природи урочистість
Повита видивом сумним.
Усе від Бога, все, як треба.
І тільки голос, тільки слух
Колись давно по волі неба
В утробі матері потух.
Весь світ - в очах, в розмовах пальців,
Гіркий на смак, немов полин.
Німий язик протуберанців,
Нечутний блискавки розклин.
І важко жити в безнадії -
В недуги просвітку нема.
Свої тяжкі, пекучі мрії
Несе в душі глухоніма...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283949
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2011
Перегоріло, згасло, спопеліло,
Перетекло у вимір небуття
І вже в душі навіки відболіло
Моє до тебе ніжне почуття.
Не говори, що ти мене кохаєш,
Покайних слів від тебе не прийму.
Даремно ти моє серденько краєш,
Бо я твоєму віри вже не йму.
Розтринькав ти на торжищах життєвих
Чуття гарячі, ласку і любов.
Ти не позбувся слабкостей миттєвих
І зрадив те, заради чого йшов!
Ти відцурався від малого сина -
Він батьком снив, допоки й не підріс.
Вже в тім твоя тяжка лежить провина,
Що ти його гірких не бачив сліз.
Тож нам з тобою вже не по дорозі -
Забути зраду серце не дає...
А він стояв самотньо на порозі
І болісно щось думав про своє.
Важкі слова клубочилися в горлі,
Та вголос вже нічого не сказав.
І тільки очі зблиснули від болю,
Що совість запізнілу пронизав.
Побрів у ніч розмитим силуетом,
Розтав, мов привид, наче й не було.
Сиділа жінка довго над портретом.
Там їхнє щастя сонячно цвіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283898
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2011
Мовчала ти. Лиш очі говорили....
Та краще вже словами - навідліг,
Аніж отак - пручатися щосили
У безсловесно-крижаній імлі.
Я розпізнав неправди суть порочну
І непорочну правду відшукав,
Але - не хочу, вибачте, не хочу
Збирати скло розтрощених дзеркал!
В бескидді слів, обтяжливо-натужних,
Не стачить місця стогону душі.
Розкуйся, правдо, з ланців осоружних,
Щоб ница лжа не мала баришів.
І пам"ять щоб не кидала каміння
З колишнього в теперішній Едем.
В саду надій вже висохло коріння -
Там не зародить ґроно молоде.
Важка розмова поглядів і жестів
І кожен звично хилить на своє.
Охрипла мідь незіграних оркестрів
І серце з серця кров гарячу п"є!
Не треба вже нічого говорити
І погляд теж не варто вже сталить.
Минуле ми не зможем повторити,
Минуле нам однаково болить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283844
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2011
З в"язанкою хмизу за плечима
Я плуганив з лісу до села,
А навстріч, з вогнистими очима,
Дівчина лебідкою пливла...
Я в житті ніде й ніколи зроду
Не підносив вроду до небес,
А отут - закляк серед городу
Від доладно скроєних тілес.
Афродіта! Справжня Афродіта,
Тільки наша, рідна, не чужа.
І хотілось плакати й радіти,
Що в краси неміряна межа.
Привіталась з усміхом ласкавим
І кудись у далеч попливла.
Плавні рухи, зваблива постава
Аж до щему душу пройняла.
Довго я услід їй дивувався
І зітхав, і мріяв, і моливсь.
Це ж я певно, юності злякався,
Як на власну зрілість подививсь.
А тоді, втішаючись, подумав,
Що в земному вимірі не варт
Піддавати осуду і глуму
Те, що всіх чекає в акурат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283718
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.10.2011
Тобі на віку судилось
Пройти крізь тортури мук,
Відчувши, що вже скінчилось
Заступництво дужих рук.
Він кинув тебе - то драма,
Що душу нараз вийма.
То рана, пекуча рана
І ліків на те нема.
Не плач, не сумуй - не треба!
Можливо й на краще те.
Не був він щасливим у тебе,
То, може, хоч десь розцвіте.
А ти розсупонюй душу
І щиро на світ поглянь.
Себе усміхатися змушуй
Без зойків, плачів і зітхань.
Хай серце твоє відтане,
Зігріте теплом очей,
Що тільки на тебе глянуть
Крізь морок важких ночей.
А ти не нахмурюй брови,
Поглянь і собі, навзаєм.
Буває, що так випадково
Ми долю свою пізнаєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283692
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.10.2011
Випалює душу неспокій
І смутком в очах осіда.
Як докір, німий і жорстокий,
Як долі непевна хода.
Даремно, виходить, божився,
Значи́мі слова говорив.
Зустрів. Покохав. Одружився.
А потім... болючий розрив.
Тепер я не кинусь наосліп
На вістря Амурових стріл...
Та раптом - як лагідний постріл,
Твій погляд я в серці зустрів.
І знову караюсь, як грішник
І сумніви мучать мене:
Мабуть, не в погоні за грішми
Кував ланцюги Гіменей.
Хай висохнуть всі океани
І ріки - до самого дна,
Й тоді іще буде зарано
Казати, що ти - лиш одна!
Як блискавка вічністю стане
І тишею вистрелить грім,
Тоді моє серце відтане
І ти запануєш у нім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2011
Ще ступає жваво й діловито,
Хоч старенькій літ уже та й літ!
Скільки їх у вічність перелито,
Перейшло у яблуневий цвіт...
Їй літа зозуля накувала,
Як була красива й молода,
Як з коханим у саду стояла,
А бузковий вечір підглядав.
У роботі теж була проворна -
Будь-яку робила залюбки.
І крутила саморобні жорна,
Так, що дивувались парубки!
Хрестиком і гладдю вишивала -
Нитку долі клала на рушник,
Бо завжди душею відчувала
Цвіт троянди, ніжно-запашний.
Все було! Сапа, граблі, лопата,
Чи коса і серп, коли жнива.
Довелося злигоднів зазнати...
Довелося... Пам"ять ще жива!
Чоловіка втратила і сина,
І онука рок занапастив.
То ж її надія триєдина,
Хто ж самотню старість захистить?
...Спозаранку цюкає сокира,
Купа хмизу тане на очах,
Що його Ониська наносила
На своїх натруджених плечах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283368
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2011
Ще змалечку знав я стареньку одну -
Ходила, в поклоні зігнута.
Відколи синів провела на війну,
З очей не зникала засмута.
Та збігли роки, мов крізь пальці вода,
Вже виросла й правнуків купа.
Розкаже малим, як була молода,
Та й знов заклопотано тупа.
Усеньке життя, наче день, прожила
Отут, де закопано пупа.
До діла завжди беручкю була,
Та й нині не марно ще тупа.
Хазяйство догляне своє чимале́,
Цибульку на грядці прощупа.
Отак , помаленьку, чи добре, чи зле,
Від ранку й до вечора тупа.
Вже осінь замріяна знову в садку
Солодкими грушами гупа.
Старенька спочине собі в холодку,
Та й знову по стежечці тупа.
Ту хату, де виросла, геть розтягли
Усю, до останнього слупа.
До цього і діти не всі дожили,
А баба Одарка ще тупа!
Коли ж пожартують, до пари, мовляв,
Бабусі мітла, та ще й ступа,
Цей жарт і Одарку також звеселя,
І вже веселіш вона тупа.
Та якось уздрів, як праправнучок нині
Сльозою зарюмсаний, хлюпа.
Зайшов... Аж старенька лежить в домовині.
Своє відходила... Не тупа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283359
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2011
Я служив на посаді Коня
При дворі короля Лиховида.
Пер я плуга важкого щодня,
Проте вдосталь, щодня, не обідав.
Та тягнув і на те не зважав,
Думав, так воно, мабуть, і треба!
Перевтомлений ,стиха іржав,
Як боліли розгойдані ребра.
Не для мене парадні ряди
По-конячому випнутих вилиць.
Тільки обраних брали туди
Жеребців та елітних кобилиць!
Інші коні трудились, як я
І в роботі стирали копита,
Куштували не раз нагая -
Челядь царська любила нас бити.
Був Лошак серед нас молодий,
Що за норов не вибивсь в еліту.
Він понуро дворищем бродив -
Снив принадами вільного світу.
Раз наважився той відчайдух -
Збив вориння і зник за парканом.
Марно челядь втрачала свій дух,
Повернувшись з порожнім арканом.
Вчинок той нам наснаги додав -
Збунтувалося плем"я гривасте.
Довго вітер уламки гойдав
Від загону, що мусив упасти.
І я теж з табуном поскакав
Попри стайні, в степи ковилові.
Я від долі тяжкої втікав,
Бо добряче охляв на полові.
І в конячій моїй голові
Щось прокинулось давнє, тарпанне.
Я стелився в шовковій траві,
Мною гнало чуття нездоланне.
Страх покари мене не гнітив,
Серце сіпало зболеним стуком...
За свій страх я сповна заплатив
Перевитим нагайками крупом.
Довго так я світ-за-очі мчав,
Пам"ятаючи зло і сваволю.
День новий я на волі стрічав -
Вперше сам я вершив свою долю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283357
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2011
Ховайтеся звірі, малі та великі,
Хвостаті, вухаті, ба, навіть копитні.
Вже тільки тому, що вродились ви дикі,
Мисливці забити вас можуть щомиті.
Для них це - розвага, це вихлюп емоцій,
Кривава вендетта в дозвільні години;
А вас небезпека на кожному кроці
Чатує під дулом хмільної людини.
Хмільної від запаху вашої крові,
А може від градусів винного спирту?
Інакше б чого, молоді та здорові,
Зійшлися гуртом під горохвяну скирту?
В них очі азартом виблискують ловчим,
Як хтось там мисливську розказує байку
Про зустріч невчасну із виводком вовчим,
Як він до пащеки вовчиці - кухвайку!
Як довго в конвульсіях билась судомних
Від люті знесилена мати-вовчиця,
А цей, вовченят підібравши бездомних,
Тепер от навча легковірних мисливців!
Отож, стережіться щодень і щоночі,
У лігвищах, сховках сидіть собі тихо,
Щоб вам не зустрілись безжалісні очі,
Щоб вас не спіткало незвідане лихо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2011
Прикурює дядько цигарку -
В долоні ховає сірник.
Ця пагубна звичка ще змалку -
Без неї вмира чоловік!
Без неї припухнуть вуха,
І кашель глухий трясе.
Лиш смак тютюнового духу
Полегкість йому принесе.
Затягнеться смачно-пресмачно,
В легенях затримає дим.
З цигаркою треба обачно,
Не те, що колись, молодим...
Колись, ще хлоп"ям жовторотим,
Схотілось себе "показать" -
Цигарку забгавши до рота,
Він став через губу плювать!
Ковтнувши отрути чимало,
Блював, що аж сльози текли.
Друзяки мовчати не стали -
На кпини його підняли...
Гірка то була наука,
На жаль, не вжилася вона.
Тепер без цигарки - му́ка,
І думка про неї одна.
Та дядько не знає смутку:
Колись же розруха мине!
Змайструє товсту самокрутку
І - диму гіркого ковтне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283190
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2011
Згусток енергії, вивершок грації -
Хочеш, не хоч, а люби!
Над стадіонами громом - овації,
Примхи нової доби.
Там мільйонери м"ячиком граються -
Сила, здоров"я, краса!
Тисячі "фанів" докупи збираються,
Клекіт трибун не вгаса.
В морі емоцій арена купається...
Дружно, плечем до плеча,
Маса в єдиному ритмі гойдається,
Очі шукають м"яча!
Шум децибел до кімнати вривається,
Телеекрани гудуть...
У коментатора голос зривається:
Наші в рахунку ведуть!!!
Це неповторне, красиве видовище -
Удар по воротах і - гоооол!!!
Нас у напрузі триматиме довго ще
Їхня Величність - Футбол!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283188
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2011
Немає спокою в житті
Естетам, блазням і... поетам!
Стають обставини круті
У них на стежці, як багнети.
Між дипломованих ослів
Умій своє сказати слово.
Його, в обоймі інших слів,
Тримай для гострої розмови.
Ажурним плетивом думок
Не переймайся понад міру.
Юродство - не найкращий крок,
Щоб стати в чергу по ранжиру.
Експромт це буде, а чи ні, -
Журі свій вирок оголосить.
Йолоповидних телепні́в
В усіх комісіях предосить!
Ерзац в коханні -це ерзац,
Коли не видихнеш без фальшу.
Один сфальшований абзац
Хоронить всю любов подальшу.
Актор на сцені оджива -
Навіч його кохання мучить.
Ну, а в житті усяк бува,
Як той Амур у серце влучить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282989
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2011
Буває, день ясний співає,
Буває, вітер верби гне.
Буває, в душу напливає
Веселе слово, чи сумне.
Бувають дні важкі й похмурі,
Коли думки, як камінці,
І я, схилившись у зажурі,
Нервово бгаю щось в руці.
Тоді душа шукає шпарку,
Якусь віддушину в собі.
Хай без прибутку, без приварку,
Та знайде вихід, далебі!
І думка враз повеселіє
І слово лунко задзвенить,
І вже жура моя змаліє,
Чи й зовсім вивітриться вмить.
І знов навколо світ, як пісня...
Весела пісня, чи сумна -
Над цим задумаюсь опісля,
Як доспівається вона!
Ми всі в житті, як хвилі в морі -
То штиль без вітру, то шторми.
Живемо в радості і в горі,
Як повелось межи людьми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282945
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2011
В лісах тінистих визбираю сум
І вистелю дорогу до причастя
І йтиму нею, доки поклик сурм
Не возвістить про вистраждане щастя.
Ще запалю Всеблагому свічу
І стану перед небом на коліна:
Нехай душа зайдеться од плачу -
Вона в сльозах очиститись повинна.
Лишень тоді візьму до рук перо
І плин думок зримую на папері,
Як нице зло поверне на добро
І доброта мої відчинить двері.
Сприйму належно радісне й сумне -
Кохання шал і вічність неминучу...
Життя, як біль, ущухне і мине,
Заповістившись в спогаді пекучім.
Та рветься серце в пошуках начал
І будить пульсом всесвіту глибини -
Крізь товщу літ ще в ньому не прочах
Нетлінний смак печеної хлібини.
Немає істин, вищих понад хліб,
На цім стою, і вірую, і знаю:
Лиш той в житті тривкий лишає слід,
Хто працею свій кусень здобуває!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2011
Приходимо в світ цей не з власних бажань,
А з волі любовної втіхи;
Відтоді супутником наших дерзань
Стають прижиттєві віхи.
Коли торувалась стежина у світ
Від хати, від рідної стріхи,
Ми батьківський в серці несли заповіт
І сльози матусі - як віхи!
Прийдешнє не в змозі ніхто осягти -
Надягши вояцькі доспіхи,
Комусь випадає наш дім стерегти -
У доблесті теж свої віхи.
Непросто орати життя цілину -
Трапляються, певно,й огріхи.
Свою зарубцюєш на серці вину,
Як знак нещасливої віхи.
Колишнім бажанням нема вороття -
Вже вкладено шаблю у піхви.
Впаде на скрижалі сльоза каяття -
Предтеча останньої віхи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282847
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.09.2011
Де ти бродиш, моя Доле?
Посміхнись мені!
Хай невдач тернисте поле
Зогниє на пні.
Хай літа, прожиті марно,
Пропадуть, як є.
Вмре надії тінь примарна -
Кожному своє!
Що одному йде до ладу,
Іншому те - зась!
Той скупий і на пораду,
Цей - усе віддасть.
Вдарю я об землю лихом -
Може пропаде?!
Від думок гарячий вихор
В голові гуде.
Б"є життя... У саме тім"я
Боляче вціля.
Та найбільше - безголів"я
Наше дошкуля!
Наче й справді хто наврочив...
Та чи виграв він,
Коли й дурень жить не хоче
В пору перемін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282844
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.09.2011
Не сприймає обману душа -
Голу істину нічим прикрити,
Та завжди слово правди втіша,
Коли совість почне говорити.
Як бува, закипає в тобі,
В серці чесному, хвиля жадоби,
Ти признайся самому собі,
Яка маска тобі до вподоби!
Зазвича́й надягаєш оту,
Що виходиш із нею на люди.
Всі вітають твою прямоту
І ти гордо випручуєш груди.
Для сімейного вжитку ще є
Маска вдавана ласки й турботи -
Трохи легше на серці стає
Після буднів важкої роботи.
Але там, у глибинах зіниць,
Твоє "я" проглядає без фальшу.
Лиш воно вбереже від дурниць
І складе твою долю подальшу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282836
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.09.2011
Вервечки днів обридлим пелетоном
Пливуть собі у безвість небуття.
Колись і я в тій безвісті потону -
Така вона, трагедія життя!
Життя земне - краплина в океані
Холодної космічної пітьми.
Там без кінця галактики туманні,
А серед них, під теплим сонцем - ми!
Свою стежину в цьому дивосвіті
Повинен кожний обраний пройти
І скласти звіт, і все у тому звіті
Всевишньому, як є, розповісти.
Тягар гріхів і щире покаяння
На шальках вічності гойднуться врізнобіч
І в Судний день усі мої діяння
Постануть перед поглядом сторіч.
І все ж, туди не варто поспішати -
Життя прекрасне тим, що воно є.
Одна лиш думка буде потішати:
У цьому світі - кожному своє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282642
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2011
Не вірю я в передчуття,
На гороскоп - хитка надія,
Тим часом протяги життя
Останні сумніви розвіють.
Розвіють, знищать, розірвуть
І рознесуть по всіх усюдах,
Де вік, належний їм, живуть
Такі,як я, чи інші люди,
Напевно кожен з тих людей
У слушну мить питався в Бога,
Куди ж та карма їх веде,
Кому яка лежить дорога?
Комусь судилося в житті
Сповна тягар відчути слави,
Котрийсь у думці багатів,
Когось поплутав біс лукавий.
Усім однаково завжди
Сіяє сонце, вітер віє,
Усім воздасться за труди -
І чорноробам, і повіям.
Та в суєті нагальних справ
Про душу власну забуваєм,
З добра чекаємо добра,
Та Бога вмарне поминаєм!
Хоч споконвіку так було
І так вестиметься до скону,
Що всяке там Добро, чи Зло
Є суть єдиного Закону.
Тут кожен сам собі коваль
І сам собі керманич долі,
А хто крутнув життя спіраль,
Той арґументів мав доволі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2011
Ледве-ледь прогляда
На чубах зачудованих кленів
Первородна печаль,
Золотава печаль небуття.
А хотілось би їм
Шелестіти в буянні зеленім,
Та немає , на жаль,
До своєї весни вороття!
А літа, як літа -
Промайнули і щезли за пругом,
У відлуннях зозуль
Засрібливши відміряний вік,
Спопеливши в собі
Тихе щастя і вичахлу тугу,
І невичахлий слід,
Що проліг в безіменній траві.
Не питай у зозуль -
Довіряй журавлиному клину:
У ячанні його
Ти відчуєш минущість свою.
Лиш себе запитай
В ту, освячену небом, хвилину,
Хто ти є на землі,
Хто ти є в цім пекельнім раю?
Бережи над усе
Неповторність свою незнище́нну
І ніколи й на крок,
Навіть в леті нічних сновидінь,
На простори душі
Не впускай ностальгічного щему,
Бо схолоне вона
В сподіванні забутих надій.
І тоді ти збагнеш
Всі таїни життя за собою
І осмислиш поріг -
І початок, і тихий кінець,
Як молитву очей
В апогеї стражденного болю,
Як палючий вогонь
В грозовім перестуку сердець.
Всі дороги твої
Закодовано приписом долі -
Вже в загравах небес
Догорають орбіти земні...
Та зникає печаль,
Наче тінь у відкритому полі,
Бо вже сонце зійшло
І розвіяло думи сумні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2011
В похмурих хащах кам"яниць
Великих міст, а чи столиць,
Ростуть, спинаючись угору
Урбанізовані потвори.
Мчать асфальтівкою потоки
Стрімких автів - в обидва боки!
І кожне, звісно, додає
До диму й гуркоту - своє.
Тут рятівник один у мене -
Мій "ровер" з партії зелених.
Натисну хутко на педалі
Та й мчу за місто, якнайдалі.
А там...! Квітують пшениці
І неполохані зайці
Через дорогу кривуляють,
Козулі повагом гуляють,
Сторо́жко щулячись, проте.
І - все, довкіл усе цвіте!
П"янким туманом диха ліс
І перепілка з-під коліс
Лякливо пурхає в жита,
За нею стрепет підліта...
Гойднеться вицвілий полин
І знову тільки шурхіт шин,
Та ще дзвіночок жайворовий
У тиші висне вечоровій
І сонця перестигла диня
Вам скаже: бути на годині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282488
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.09.2011
Ключами линуть світом журавлята,
Плачем осіннім квилить білий птах.
Їх вийдуть за село благословляти
Гінкі тополі на семи вітрах...
Як заболить у серці журавлинім
Мелодія забутого гнізда,
Це означає: десь там, на чужині,
Біди зазнала птаха молода.
Бажалось долі, звісно, не лихої;
Кортіло щастя, певно ж, не на мить,
Та, мабуть, зла відміряно з лихвою,
Якщо душа клекоче, аж кипить!
Не завжди є благословенним вирій,
Нуртує й там душезагубний вир,
Де всі бажання, щирі, чи нещирі,
Знаходять свій порядок і ранжир.
Злетіти вгору прагнеш, та несила,
Від диких бур пошарпане крило.
Хоча біда й під хмарами носила,
Та втіхи вже від того не було.
Вертайтеся додому журавлята,
До тихих сіножатевих левад.
О, як приємно над гніздом кружляти,
Радіючи поверненню назад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282397
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2011
Струною "бабиного літа",
Під зойки пізніх журавлів,
Бринить, у спокій перелита,
Журлива сонячність полів.
Легке тенетника тремтіння
В сріблястих відблисках роси,
Прозоро витканою тінню
В небесну всотується синь.
Колюча стриманість шипшини
Ховає визрілі плоди
Посеред заростей ожини -
Мовляв, ти спробуй, підійди!
В зеленім присмерку сосновім,
Між капелюшками маслят,
Настилу глицева основа
Ходу пружинно звеселя.
На полудневі тихі плеса
Спадає тінь вербових віт.
Хвилюють воду тільки весла,
А загойдався цілий світ...
Іще буяє на осонні
Барвиста вишуканість трав
І де-не-де комахи сонні
Ще п"ють настояний нектар.
Та вже вчувається в природі
Ледь чутний подих холодів.
Стихає клопітність городів
І шум спустошених садів.
Мандрує світом осінь тиха,
Напрочуд світла та ясна,
Для серця зболеного - втіха,
Що довго-довго не мина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282389
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.09.2011
Корчували яблуневий сад -
Плакав вітер в листі неживому.
Час минув і вже його назад
Не віджити в шелесті німому.
Застогнала яблуня стара,
Затріщало сплетене коріння.
Кажуть, стійма дерево вмира...
Що є смерть? Всього лишень прозріння!
Їй наснився пелюстковий сум
За бджолиним медотворним гулом.
Всю свою розтерзану красу
Яблуня приречена відчула.
І пручалась, доки стало сил,
І спливала яблуневим соком.
Напилась ранкової роси
І померла з помислом високим...
Та за мить, як їй скінчився вік,
Вже була та яблуня щаслива,
Бо гойднувсь отам, неподалік,
Пагінець, бентежно-пустотливий...
Видзвін пилки й тракторних рулад
Вітер дужо вибалком відносив.
Корчували яблуневий сад,
Що давно своє відплодоносив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282210
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2011
Саченкам М.Г.і Л.П. на спомин
Скажу відразу: це не вдалий жарт,
Не витвір хворобливої уяви -
На схилі,де три Києва лежать
На цвинтарі, удвох вони стояли.
Прийшли сюди віддати данину
Комусь із тих, хто вічності діждався.
Вуаль дощу запнула далину,
Осінній день у присмерку ховався.
Та раптом... Що це?! Наче з-під землі
Виття протяжне - моторошне й дике.
Тут сильний духом, певно ж би, зомлів,
Або мерщій на допомогу кликав!
А ті, удвох, прислухались іще
І він, Поет, сказав, як всі поети:
-То тужить пес під цвинтарним дощем
За тим, кому судилося померти.
Її ж єство туди щомиті рвалось,
Де дикий біль собаку розтинав,
Туди, де, відчувала, лихо сталось,
Де пес бездомний голосно конав.
...Голодний пес поквапивсь на шкуринку,
Що на гробку залишена колись,
Та от, невдаха, схибив на хвилинку
І шкурою на піку нахромивсь!
І вже завис, бідак, на огорожі -
І біль, і кров, і борсання невлад.
Безтямні очі, ікла насторожі -
Не підійти, щоб висмикнуть назад!
Та Бог послав їм в поміч чоловіка -
І вже гуртом звільнили пса від мук.
Пошкутильгав той цвинтарний каліка,
Відчувши волю, вирвавшись із рук.
А двоє йшли алеєю сумною
І біль в душі поволі затихав.
Були вони вдоволені собою.
І пес в кущах полегшено зітхав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282190
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2011
Терпкий полин біля порога,
На вікнах дощок хресний щем.
В минуле стелиться дорога,
Повита хмелем і плющем.
Пообіч хати рай зелений,
Пташиний шал у вишняку,
А на причілку, серед кленів,
Небесна синява бузку.
Буяє, квітне все навколо
І тільки хата, як німа.
Колись тут мешкав дід Микола,
Тепер хазяїна нема!
Він перебрався трохи вище,
Туди, на гору, під хрести,
І на покинуте дворище
Зоріє мовчки з висоти.
І вже на цямрині криниці
Відро діряве протіка
І не видзвонює в дійниці
Тужавий струмінь молока...
Були сини, та загубились
В столицях білокам"яних.
Їм хата батьківська не снилась
В буянні весен запашних.
Підступний час, дощі та спеки
Зітруть наїжджені сліди,
Що їх прапрадіди далекі
Торили з вічності сюди.
Коріння роду перетято...
Та хаті віриться, що в ній
Ще буде музика і свято
І сонця відблиск у вікні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282179
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2011
Вітер крила згорнув,
В буйних травах заснув,
Вечір стомлено стелиться спати.
Тільки дощик снує
Павутиння своє,
Щоб на ньому тумани гойдати.
Ніжно в тишу вплелось
Шепотіння колось
Над пахтінням пшеничного лану.
Пісня птаха в гаю
Через душу мою
У безмежній високості тане.
Та не довго, о, ні,
Снилась тиша мені -
Онде знову гримить автострада.
Там шаленості біг
Через долі поріг,
Там життя підраховує втрати.
І навмисно, чи ні
В ці години нічні
Потяг басом збудив залізницю.
Через брязкіт і шум
Та розвихреність дум
І мені, ген за північ, не спиться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281980
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2011
Пряжить сонце спеку над полями,
Сохне кущ пожовклої трави.
Соняхи похитують брилями
І не зводять більше голови.
В кожнім плоді мірку сонця влито
Та з півмірки місяця і зір -
Через тин звисає ваговито
Пара крутобоких гарбузів.
Тоне лайнер в п"ятім океані -
Аж за обрій смуга пролягла.
Скоро вже і птахи на світанні
Звірять геометрію крила.
Їм услід журитиметься літо
Пломінкими айстрами в саду.
Там учора вперше плакав вітер,
Покохавши осінь молоду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281976
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2011
В природі часто так буває:
Самотній вовк - не дивина,
А от як лебідь випливає
Один, без пари, - то вже знак!
Або лебідку інший звабив
Наперекір пісням легенд,
Або стрілець життя позбавив,
Чи інший стався інцидент.
Та як би там воно не сталось -
У вирій птах не відлетів,
Життя у лебедя не склалось
І згине він на самоті.
...Душі своєї половину
Давно шукаю - літ та літ!
Заради неї я покину
Усе, що маю на землі.
Я все віддам заради того,
Щоб врівноважить почуття
І щоб удвох одну дорогу,
Йдучи, долати все життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281975
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.09.2011
Вище справедливості -
Тільки доброта.
А вона від щирості
В душах пророста.
Тій душі, що випестить
Парость доброти,
Бог до раю вимостить
Вдячності мости.
А оту, що всіяна
Колючками зла,
Жде гріхами зміряна
Пекла крутизна!
Тепле слово, мовлене
В доленосну мить,
Здатне в душах зломлених
Віру запалить.
Між чеснот омріяних
Можеш вибирать,
Та й тоді одній із них -
Доброті - не зрадь!
А якщо ж байдужості
Вас прониже дух,
Значить корінь мудрості
У душі протрух.
Та не втратить чинності
Істина проста:
Вище справедливості -
Тільки доброта!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281830
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2011
Умліва в пере́ситі спекотнім
Розпашіла колоскова даль,
І на серце скапує самотнє
Невловимо-лоскітна печаль.
Я сприймаю логікою зору
Хаос хмар в гармонії дощу,
Як в буденну пообідню пору
Логіку гарячого борщу.
Ще з колиски в пам"яті засіло,
Та й зове і манить звідтіля
Рідна призьба, хата біла-біла...
І донині погляд звеселя
Бездоганна вивершеність глека,
Тин у мальвах, споришевий двір,
І старий - костенківський - лелека,
Що бентежно молиться до зір.
Тут у всьому є присутність Бога:
Це й краса довершена трави,
І мурашок досконалість строга,
І вогниста вигнутість брови...
День пірна в чарівну прірву ночі,
Гусне тиша, гомін засина.
Тільки річка хвилею хлюпоче,
Наче хоче вихлюпать до дна.
Дух добра витає понад світом,
Юний птах нагулює крило.
Ще в душі квітує тепле літо,
А думки на осінь повело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281812
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2011
Гей, дими, дими осінні,
Білі-білі. Сині-сині.
Розтеклися берегами,
Понад нивами, лугами.
І долину аж по вінця -
Всі заглибини й колінця,
Ті дими заполонили.
Їх вітри не зупинили,
А погнали понад садом,
Де жовтавим листопадом
Закружляли в жвавім танці
Перші осені посланці.
А дими у вільглість лісу
Понесли свою завісу.
Гей, дими, дими осінні,
Рушники свої весільні
Над порожніми полями,
Аж до ночі простеляли.
Із сусідньої хмаринки
Впали сльозами дощинки.
Пройнялись дими дощами -
Мов до рідної до мами,
До землі попритулялись.
Вдень добряче нагулялись,
А тепер лягають спати
І вві сні... почнуть літати.
Так приємно пахне димом
У вечірнюю годину.
І дощами і ріллею -
Пахне рідною землею!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281807
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2011
Шукати істину в вині
Слід обережно і не сп"яну.
Немов мелодію в струні,
Що знає "форте" і "піано".
Шукати істину в житті
Слід у борні з самим собою,
Щоб серця струни золоті
Не деренчали різнобоєм.
Гартуй гармонію чуттів
На виклик прикрої поразки,
Щоб потім злістю не тремтів
Від неминучого фіаско.
Душі матерію тонку
Не гоже штопати й латати,
Аби вона вам на віку
Могла іще в пригоді стати.
На світі Істина - одна!
Для серця кожного - єдина.
І се - велика таїна.
За нею - мудрість. І - Людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2011
Останнім бути - не біда,
Коли ти став у чергу крайнім.
Аби рука була тверда
У вирішальному змаганні.
Не гріх підвестися з колін
І не тужити за рекордом,
Коли життя суворий плин
Заюшить душу аперкотом.
Героям, звісно, до лиця
Завжди були синці та ґулі,
І біль в загоєних рубцях,
Як знак про подвиги минулі.
Парфумів ніжний аромат,
Костюми, щойно після праски,
В руках гарячий автомат -
Такі не відають фіаско!
Та не чекаю я добра
Від рафінованих героїв.
Суворі будні - це та гра,
Що спекулює на здоров"ї.
Надія в серці ще горить
І вірі місця не забракло,
Що хтось зуміє повторить
Дванадцять подвигів Геракла!
Робота буде не з легких:
Чекають авґієві стайні
на мужніх, сильних, молодих.
Чи ж прийде він, герой останній?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281590
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2011
На Землі вітри гудуть осінні,
Чи весняне сонечко блищить,
А отам, в густім аквамаринні,
Вічний Космос холодом сочить.
Поринає думка - блискавиця
В ту, мільярднозоряну глибінь,
Де сонцями дивними іскриться
Гончих Псів туманна голубінь.
Хто Чумацьким Шляхом помандрує,
Той спізна незвідані світи.
Може й там хтось нищечком мудрує,
Щоб до нас тим Шляхом перейти.
Поміж нами простору парсе́ки
У безоднях часу пролягли.
Манять нас світи оті далекі,
Як манили тих, що відбули.
Та настане час отой крилатий,
Коли Розум вирветься в політ.
Він зуміє сотні подолати
Світлових - миттєвоплинних - літ.
Нам з тобою, друже, і не сниться
Дух майбутніх звершень і творінь,
Що таїть у звабливих зірницях
Ауру прийдешніх поколінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
В безодню літ відкочуються будні
І в буднях тих безслідно розтають
Сумні й веселі березні і грудні
І вже минулим в пам"яті стають.
Так хочеться на хвильку зупинитись,
Перепочити в цій гонитві літ
І проклясти, а може й помолитись,
На цей жорстокий, цей шалений світ.
А ще пізнати Істину нетлінну,
Що сотворила Розум і Життя.
Та поспитати Господа уклінно,
Який-бо сенс у тлінного буття?
Якщо насправді нам усім судилось
Нести тягар найпершого гріха,
То вже сторицею минуле відомстилось,
Проте сум"яття в душах не стиха.
І я вже знаю, хто у тому винен,
Що рід людський неправедно стражда:
Адам був Бога слухатись повинен,
А він побіля Єви упадав!
Хай славні будуть волхви і пророки,
Воздам хвалу землі і небесам
За те, що я і світ оцей широкий
У вічності зійдемось сам на сам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281452
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2011
Коли з очей вихлюпує печаль,
Коли журбою стелиться дорога,
Свою стражденну долю зустрічай
Біля душі священного порога.
О, люба доле, ти зі мною будь,
Не полишай злостивцям на поталу,
Як вийду я в свою найтяжчу путь
Через круті життєві перевали.
Моя любове, дай мені снаги
Теплом твоїм навіки розтопити
Холодної байдужості сніги,
Живою кров"ю серце напоїти.
Стає життя без злетів і падінь
Одноманітним сірим животінням.
Моїх дерзань ґоноровита тінь
Сконає тихо під його склепінням.
Тож ліпше жереб випаде нехай,
Коли вуста освячує молитва
В спокуті щонайтяжчого гріха,
Аніж пуста за славою гонитва.
Як стачить сил дістатись рубежу,
Після якого вільно розігнуся,
Я без вагань здолаю ту межу,
І вже назад нізащо не вернуся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281414
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.09.2011
На зламі лютої зими,
Чи в розпал "бабиного літа",
Сплива самотності слізьми
Душа, любов"ю не зігріта.
Витає виплаканий сум
Туманом зимної печалі.
Душа постала, мов на глум,
Одна в тривожному мовчанні.
На час весняних солов"їв
У тій душі не буде співу
Живої музики гаїв,
Ріки бурхливого розливу.
У ній не визріє зерно,
Життям освячене для росту.
Душа, в якій колись давно
Хтось розтоптав любові поступ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281383
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.09.2011
Серце ще спало, а розум творив;
Думка ширяла крилато.
Був то якийсь відчайдушний порив,
Котрих в житті небагато.
І серце проснулося в леті стрімкім,
Стріпнувшись у сонній безодні.
Усе дотеперішнє стало на кін.
Зненацька. Відразу. Сьогодні.
І враз відболіли печалі й жалі
І зникли вселенські проблеми.
А думка, аж ген, на орбітах Землі,
У безвість летіла шалено.
І там, де під зорями тиша німа,
І тут, біля серця палкого,
Бунтується думка, що душу вийма,
Мов трунку хильнувши п"янкого.
І зникло відразу тяжіння земне,
Розверзлося лоно космічне
В ту мить, як в безмежжя душі осяйне
Дух Істини входив велично!
Той світоч небесний всевладно скорив
І серце і думку розквітлу.
Він шлях непоборної віри відкрив
Душі, що творила молитву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281241
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2011
Немає на світі Бога,
Крім Бога, який в тобі.
Крута в його царство дорога,
Як злети земних орбіт.
Щоб Бога свого пізнати,
Терпінням себе запаси,
Коли доведеться зазнати
Нестачі духовних сил!
Не кожному з нас судилось
До Бога свого дійти,
Його всемогутню милість
З любов"ю в душі нести.
Чи вміємо ми прощати,
Щоб згодом прощали нас,
Чи помсти жахні лещата
Розчавлять проще́ння глас?
Та попри болючі втрати,
До Бога йдучи - іди!
Каміння гріхів збирати
Розкидане ще молодим.
Ти храм покаяння із нього
Воздвигнеш в душі, далебі.
Для того, єдиного Бога,
Для Бога, який в тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281216
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2011
Повік на Землі людина
Своїм інтелектом живе.
Їй доля отак присудила -
Весь час пізнавати нове.
Годилось би їй вершити
Добро на святій землі,
У мирі та злагоді жити,
Відкинувши помисли злі.
Та де там! Кривавляться війни...
Людина людину вбива.
В кайданах конає невільник
І глухнуть молитви слова.
Розбещують влада і гроші,
Ще й заздрість туманить уми.
Брилою незмірної ноші
Гріхи здійнялись над людьми.
В засіяних скверною душах
Трава забуття проросла.
В серцях, пересічно-байдужих,
Бродіння підлоти і зла.
Колись вже приходив Спаситель,
Та в шалі хвали і хули
За наші гріхи непосильні
Самі ж ми його й розп"яли.
І знову шукаємо жертву
На випадок Судного дня.
Доконче хтось мусить померти,
Бо людство вже й смерть не спиня!
...Земля в незбагненному леті
У безвість космічну пливе.
Людина живе на планеті.
Чи ж знає навіщо живе?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2011
Палала ніч гарячим оксамитом,
Літали в снах рожеві журавлі.
Багряний кінь оглушливим копитом
Відбив підкову на небеснім тлі.
Над подушками хмарами клубочив
Застиглий відчай виплаканих віч.
Судомний біль, занудливо-пекучий,
Поглинула м"яка, як вата, ніч.
На дні душі ще жевріла надія
І мати довго віри не йняла,
Що морок цей ніщо вже не розвіє,
Що ніч оця останньою була...
І запеклися губи на півслові,
І тихий зойк розкраяв німоту-
В своїй навстіж розкриленій любові
Пізнала мати істину просту.
Її дитя сіпнулося до неї,
Відчувши там рятунок і життя.
А десь цвіли, вогнем цвіли лілеі,
І хтось одну пелюсточку відтяв...
І впала ніч... І покотились зорі...
І був початок мічений кінцем,
Що промайнув у піднебеснім морі
Дитячим упокоєним лицем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281095
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2011
В твоїх довірливих очах
Далекий біль ще не прочах.
Ти не ховай печально зір -
Мені довірся. І повір.
Повір і горем поділись -
Той біль, що завданий колись,
Хай не вертає в сни дівочі.
І гріх зґвалтованої ночі
З душі твоєї упаде.
І знов кохання молоде
Торкнеться серденька твого.
Ніхто й не знатиме того,
Що ти стражданнями жила,
Бо вже любов твоя цвіла
І цноти ніжний первоцвіт
В тобі буяв на цілий світ.
Його ж брутально розтоптав
Той тип, що з темряви постав.
Він говорив бридкі слова,
Він шлях собою закривав.
Та похіть ницих домагань
Ти відштовхнула без вагань.
І поплатилася за це.
І перегару дух в лице
Тобі всю душу вивертав,
А той уваги не звертав,
Хоч ти боролась, як могла,
Та відвернулась доля зла.
І цноти юний первоцвіт
Зів"янув ще на злеті літ..
І дотепер в твоїх очах
Той давній біль ще не прочах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281053
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2011