| Сторінки (4/316): | « | 1 2 3 4 | » |
Пустым, затасканным словам
Я нашу тайну не доверю.
И пусть уходит, хлопнув дверью
Неразнесённая молва.
Зачем, скажите, знать кому-то,
Что породнились мы с тобой
И в срок, назначенный судьбой,
Ведём отсчёт любви минутам.
Вначале дерево взрастим,
А быть ли плоду - время скажет,
Да в узелок тугой завяжет
Тебя со мной. Ты уж прости!
Но что поделать? Мы готовы
Нести (теперь уж до конца),
Сквозь боль в израненных сердцах,
Любви ажурные оковы...
Пусть наши души навсегда
В одну огромную сольются
И нам на верность поклянутся,
Чтоб не растаться никогда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316467
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2012
Долго шли мы навстречу друг другу
Полем жизни с дозрелым жнивьём
И теперь по второму кругу
Эту жизнь до конца проживём.
Жизнь теперь, говорят, иная
И проблем бытовых обвал.
Все инфляции здесь проклиная,
Я любовь свою в сердце скрывал.
В самом деле, моя дорогая,
Это только лишь кажется нам,
Что теперь и любовь другая,
И не ценится вовсе она.
Неустойчиво всё и зыбко...
Но ведь надо и то учесть,
Что в любви и весны улыбка
И осенняя зрелость есть.
Я ведь знаю, тебя не подкупит
Слов избитых елейная лесть.
Кто такую как ты полюбит,
Тот судьбу свою сможет прочесть.
Я приемлю судьбу такую
И тебя принимаю в ней.
Сядем рядышком, поворкуем,
Отодвинув дела поважней...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316252
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.02.2012
Много женщин в этом мире тленном
Отдают любовь свою и честь
Тем, кто в спешке преклонив колено,
Страстью мнимой ублажает спесь.
Я встречал красивых, стройных - разных.
Ты одна сразила наповал.
Я не знал, что в жизни значит праздник -
Больше всё на будни уповал.
Но настал, открылся час урочный
И свершилось чудо из чудес:
Взяв барьер, такой, казалось, прочный,
В тот же миг я юношей воскрес.
На волне страстей меня качала
Пылких чувств бурлящая река.
Где-то есть у той реки начало,
Только я уж призабыл слегка.
Мне открылся остров вожделенный
Вещих снов и потаённых грёз.
Властен там, как всюду во вселенной,
Призрак воздыхания и слёз.
Вал преград отринивая сходу,
Вознеся сияющий венец,
Там любовь сражалась за свободу
Двух истосковавшихся сердец!
Захмелев от сладостного стона,
В миг любви, подаренный тобой,
Понял я, что значит - вне закона -
Нежностью пропитанная боль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316002
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.02.2012
Убиваю, без сожаленья,
Червь сомненья в своей душе.
С паутиной дремучей лени
Изгоняю растленья вшей.
Ошарашил - точней не скажешь -
Чувств горячих давнишний пласт...
Но куда нам девать прикажешь
Лет прошедших живой балласт?
Не вели тот же час - умоляю! -
Дать предельно прямой ответ.
Я ответа пока не знаю...
Но забрезжил надежды свет.
Угости меня разговором -
Все проблемы твои пойму.
И надеюсь, что очень скоро
Успокою тебя саму.
В узаконенном брачном союзе
Высшей цели ничуть не найдя,
Побарахтавшись в море иллюзий,
В путь я вышел опять, погодя.
Быстротечны свиданий минуты...
Но весомей они во стократ
Неуёмной душевной смуты,
Да былых, невзаимных, услад.
И теперь, когда рухнули замки,
Нами сложенные в песке,
Возросли и взаимные ставки,
Как пучок седины на виске...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315741
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.02.2012
Я поражён, сражён, повержен -
С восторгом трепетным пишу
Письмо тебе и образ нежный
В душе обласканой ношу.
Я восхищён, польщён, возвышен
Совсем не важно, в чьих глазах.
Но очень важно, что услышан,
Хотя душа моя в слезах.
Но горевать и горе мыкать
Не повседневный мой удел.
Не буду ныть, не буду хныкать -
Вокруг завалы важных дел.
Вот на житейском перекрёстке
С судьбой своею говорю,
И в выражениях нехлёстких
Её то нежу, то корю.
Я сроду в баловни не метил,
Да и теперь - какой резон?
Вот и тебя я нынче встретил,
Пройдя запретный горизонт.
Что уготовано судьбою,
Никто не в силах отвернуть.
Придется вместе нам с тобою
В глаза судьбе своей взглянуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315457
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.02.2012
Под дождями, снегами, туманами
Не успел в беспросветной глуши
Потускнеть за словами- обманами
Чистый лик твоей юной души.
И совсем как в безоблачной давности
Взбудоражила сердце опять
Откровенность, без тени коварности,
Да волос непокорная прядь...
Ты известной слыла недотрогою
И по лестнице прожитых лет
Шла своею нелёгкой дорогою,
Проложив несмываемый след.
Не печалься, что жизнь дала трещину -
Душу словом свою полечи.
Не холодная вовсе ты женщина
И объятья твои горячи.
Что ж, теперь я о многом жалею -
Мог быть в жизни иной итог.
Я тобою давно болею -
Не забыл... Не решился. Не смог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315224
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.02.2012
В цей день, 17 лютого 1944 р.
завершилась Корсунь-Шевченківська битва
В музейних архівах лежать експонати,
Освячені кров"ю солдатських сердець.
Їм шлях через кулі, осколки гранатні,
Стратега з Генштабу вказав олівець.
Нелегко стратегу наказа віддати,
Та мусив, бо ворог ішов напролом.
І падали в полі солдати й комбати -
Коротким, як спалах, життя їх було.
Ішли без вагань в польові військомати,
Щоб ратної долі зазнати сповна.
Солдати, солдати - безвусі хлоп"ята,
Вам жити б, та й жити, якби не війна!
Під Корсунем ворог чіплявся затято
За землю, за камінь, за річку, за ліс.
Десяток дивізій і зброї багато,-
Тому так нахабно і впевнено ліз.
Та навчені в битвах вояки бувалі
Кубло те фашистське затисли в кільце.
Відривши окопи, без сну і привалів,
Дивилися смерті в холодне лице.
Приречений ворог здаватись не думав,
Хоч термін давно ультиматуму збіг.
Його він відкинув пихато і з глумом,
В степу, під Стеблевом, на стику доріг.
Тоді й заспівали могутні "Катюші",
Здійнявши до неба вогненні мечі.
До пекла летіли неправедні душі,
І довго щось тліло й горіло вночі.
Розгасла земля - відступили морози
І ворог закляк, без пального й доріг.
В болоті по вісь загрузали обози -
То Бог йому кару таку приберіг.
В тій битві геройськи себе показали
Відважні селяни, що зброю взяли,
І мужні, несхитні в бою партизани,
Що вчасно військам на підмогу прийшли.
Цвіли перемоги величні салюти,
Фашист недобитий в полон прямував.
То був вікопомний, розвихрений лютий -
І сльози гарячі, і вдячні слова!
...На Бойковім полі буяє пшениця
І тихі світанки над краєм зорять.
Чому ж ветерану сьогодні не спиться?
Погода чудова, та... рани болять...
Лютий, 2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314655
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2012
Дід по совісті жив -
Хлібом дід дорожив...
Мав дещицю землі,
Мав тверді мозолі.
Потом поле вкривав
Та зерном засівав.
Час вмирати настав,
Він синам наказав:
-Не баріться, сини,
Засівайте лани,
Обробляйте поля -
Вам віддячить земля!
Пам"ятайте слова:
"Хліб - всьому голова!"
Хай квітує земля
В пшеницях і житах,
Щоб на наші поля
Не сідав ворон-птах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314471
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2012
Одспівала зима, одвіяла,
Хай там лютий січе, не січе.
Засівала снігами - не міряла -
Через ліве і праве плече.
Засівала снігами - не міряла,
Хоч водою посходять вони.
І про зустріч з весною не мріяла,
Та невпинна хода у весни.
І про зустріч з весною не мріяла,
Хоч для неї нема перепон.
Суперечку даремно затіяла,
Марно стала з весною на кон.
І коли вже потроху забудеться
Подих лютих морозів і стуж,
Отоді неодмінно відбудеться
Свято стрітення наших душ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314174
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.02.2012
Пам"яті поета Миколи Верещаки
У ліжку марив хворий чоловік.
Старий, чи ні - не так уже й важливо.
Сам Бог йому такий відміряв вік,
За іншим вже, ніж дотепер, ранжиром.
Той чоловік, вмираючи, не знав,
Що дні його полічені Всевишнім...
Він ще надію в серці добру мав
Себе відчути впевненим, колишнім.
І поглядом тягнувся до вікна,
А там поволі одцвітало літо.
Душі його перервана струна
Бриніла десь над потойбічним світом.
Усім сонцям не випити журби,
Усім вітрам не вистудить печалі -
Коли останній час його пробив,
Усе завмерло в вічному мовчанні.
На смертнім одрі доля всім - одна!
І шлях усім гряде невідворотній.
Втішає лиш, що смерть - це новина,
Яку не варто знать напередодні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313590
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2012
Січуть сніги лютневі зорі...
І наче квіти неземні,
В мережках глянцевих узорів,
Морози квітнуть на вікні.
Ніщо в безмовному безмежжі
Не ворухнеться до пори.
Старих тополь величні вежі
Ще не розгойдують вітри.
Ліси, мов привиди, чорніють
На тлі засніжених полів,
А в серці тоскно крижаніють
Тороси вистражданих слів.
Як і життя - недовговічна
Хитка ідилія зими,
Повита спокоєм величним,
Мине у часі, як і ми...
Печаль душі діткнеться болем
До ностальгійної струни
І відголосить зойком кволим
Над віком чорної труни.
Слова зіллються в крайнім слові
І запечуться на вустах.
Душа, як прихисток любові,
Злетить у небо, наче птах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312544
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.02.2012
Не катуй мого серця, горянко,
Не губи моїх зболених літ.
На душі стає солодко-п"янко,
Коли бачу тебе край воріт.
Не гадав я, що все так серйозно...
Полюбив я собі на біду
І поставу твою граціозну,
І гінку, як у сарни, ходу.
Неповторну гуцульську говірку
Я впізнаю із тисячі мов,
Хоч від слів твоїх інколи гірко,
Так, неначе то згіркла любов...
Та життя ще внесе корективи
До моїх і твоїх почувань.
Йти нам далі стежками крутими
І в путі зазнавати страждань.
Не лякайся лихих поговорів -
Все минає - минуть і вони.
Хоч у нас тепер зимно надворі,
Та на серці - відлуння весни.
Тож я спрагло дивлюсь тобі в очі,
У небесно-ясні, голубі.
І боюся, щоб словом пророчим
Не наврочити, часом, тобі.
Я не можу заснути до ранку
Від напливу думок і бажань.
Не катуй мого серця, горянко,
Ти для мене хоч піснею стань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312271
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.02.2012
(Акровірш)
Грає, квітне веселонька
Аж до небокраю.
На свою журюся долю -
Іншої шукаю!
Гори мої, полонини,
Усенькі Карпати -
Цілий світ заполонила
Україна-мати!
Літа чорна ластівочка
Обабіч хатини.
Чуєш, моя співаночка
Цариною лине?
Ішли хмари, ген, за гори -
Неба вість післали...
А мені рушати скоро
За Чорні Ослави!
Грає Бистриця на сонці,
А я си сумую...
Десь, бігме, в чужій сторонці
Кохання відчую!
Увірвалась мені в груди
Полинова туга.
Розтрушу її на люди -
Одійде наруга.
Любо, файно мені стане
І душа зрадіє.
Тепла згадка не зів"яне -
Ожиє надія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312021
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 07.02.2012
Минуло вже дванадцять літ,
Як ти покинула цей світ...
Матусю, нене, журавлі летять,
Зітерши крила в многотруднім леті.
І вже струмочки срібно плюскотять,
У повеневій злившись круговерті.
Усе, як завжди - сонце і весна,
Усе по колу, як і споконвіку...
І тільки ти - відчужена й одна,
В зимових снах лишилася довіку.
Ти не діждалась перших журавлів -
Тяжка недуга світ тобі закрила.
Горіла довго свічка на столі -
Душа про вічне з Богом говорила.
Я був з тобою в ту останню мить -
Каралось серце в розпачі німому...
Твоє життя не міг я захистить -
Ти відійшла приречено й свідомо.
А за вікном розвихрені сніги
Жбурляв ув очі знавіснілий вітер.
Зійшлись в тобі життєві береги,
А світ того, здавалось, не помітив.
І вже без тебе розцвітуть сади
І перші грози визріють громами.
І будуть знову квіти і плоди.
І буде все. Та тільки вже без мами...
Березень 1999 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311513
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.02.2012
У м"яснім ряду, на ринку,
Люд не вибуває.
Там почув я цю смішинку -
І таке буває...
Розмовляють два мисливці
На цікаву тему:
Де дістати "дику" птицю,
Щоб рішить проблему.
Є патрони, дріб хороший,
І "це" є, й закуска...
Не лишилось тільки грошей
В них на... "дику" гуску!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311300
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.02.2012
Блискавка махнула білим батогом,
Грім ударив круто на поля кругом.
Де жита стіною, де пшеничний лан...
Я тримався міцно за дівочий стан.
- Не хвилюйся, люба, злива ця мине,
О, царівно серця, поцілуй мене!
Цілував я милу в запашні вуста,
Злива прошуміла - дощик перестав...
По калюжах теплих бредемо удвох,
Запах з поля лине і п"янить обох.
Сонечко виблискує, в крапельках сія.
Степова русалко, ти навік моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2012
Убрались дерева в морозяну глицю,
Тиша ранкова дзвенить.
Кожну билиночку, кожну травицю
Срібна оді́ж полонить.
Поле заснуло і ліс під горою
Спить у морозній імлі.
Білий туман сновигає марою -
Стиха повзе по землі.
Дух перехоплює казка зимова,
Вабить холодна краса.
Білою піною срібна обнова
З кожної гілки звиса.
Килим небачений паморозь виткала,
Холод його остудив.
Сяє довкіл кришталевими нитками
Витвір морозу й води...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310377
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.01.2012
Дітям - і не тільки...
В трав"янистому віночку,
Під вербою, в холодочку,
Де пшениця колоситься,
Де гусей пасе лисиця,
Де зайчисько спить вухатий,
Де бузько будує хату,
Серед рідної природи,
Де кінчаються городи,
Звило затишне кубельце
Не звірятко, а... джерельце!
Цій події вельми раді
Всі, хто мешкає в леваді,
День і ніч не спить джерельце -
Рівно б"ється його серце.
Пісню радісну співає,
Всіх водою напуває.
Йдуть до нього звідусюди
Звірі, птахи. Навіть люди
П"ють, та дякують за воду,
За приємну насолоду.
Кришталева дзвін-водиця
Проти сонечка іскриться;
Холоднюча в літню спеку,
Вирушає в путь далеку.
Трохи згодом час покаже,
Де той шлях її проляже.
А джерельце, знай, сміється,
У траві тихенько в"ється.
Напоївши кущ калини,
Геть побігло із долини.
Там зустріло по дорозі
П"ять братів у верболозі.
Міцно друзі обнялися
І в один струмок злилися.
Прийняла струмок ріка -
Лине течія стрімка.
Поспішає в синє море
До крайнеба неозоре...
Так джерельце мандрувало,
На крайсвіту побувало.
Повернувшись на леваду,
Розказало все до ладу:
Як в чужих краях далеких
Ждуть весну сумні лелеки,
Адже їхня батьківщина
Там, де верби та калина...
Всім, хто серцем не пропащий
Добре скрізь. Та вдома - краще!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310152
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2012
Прочитайте дітям...
У дорослих справ - багато...
На роботі мама й тато.
Щось дідусь весь час майструє,
І на кухні щось парує -
Там клопочеться бабуся.
Та не весело Катрусі.
Їй до справ отих - байдуже,
Гратись хочеться їй дуже!
Довго бавилась в пісочку,
Потім вигуляла квочку,
В ночвах котика скупала -
Ледь сама туди не впала!
Аж нагримала бабуся...
Зовсім знітилась Катруся,
Засмутилась... Хоч без діла
Катря довго й не сиділа,
Бо підслухала розмову,
Аж занадто вже казкову.
...Ходять валянки по хаті
Набундючені, пихаті,
Клишоногі, тупорилі -
Почуваються на силі:
Ми - найтовщі! Ми - великі,
Не якісь там черевики!
Нас бояться навіть боти,
Не рахуючи дрібноти.
Туфлі, капці, босоніжки
Поховалися під ліжко -
Причаїлися в підпіллі
Всі взуванчики несмілі.
Катря теж, було, злякалась,
Та хоробрості набралась -
Миттю валянки ті взула,
Щойно їх погрози вчула!
І зачовгали по хаті
Два зухвальці вайлуваті.
Гнулись, падали, лягали -
Ледь за Катрею встигали,
Бо маленька витівниця
Їх провчала, як годиться!
Що було вже того сміху -
Всій взувачці на потіху!
Врешті, валянки скорились,
Та з ріднею помирились.
І бабуся не сварила,
Ось вона що говорила:
- Нам у будь-яку погоду
Без взуття немає ходу.
Босоніжки - в літню спеку,
Капці - вдома, недалеко.
Туфлі там, чи черевики,
Коли холод невеликий.
Чобітки в осінню пору
Нас виводитимуть з двору.
Якщо ж дух морозів лютих
Доведеться нам відчути,
Отоді вже у пошані
Будуть валянки повстяні.
Тут Катруся поскладала
Все, що досі розкидала:
Черевик до черевика,
Туфлі татові великі,
Різне мамине взуття
Розіклала до пуття.
Теплі валянки бабусі
Теж послухались Катрусі.
Аж стомилася дитина
Від такої біганини
І лягла тихенько спати -
Від трудів відпочивати.
Тож і вам уже, малята,
Час подушечки обняти.
Зручно в ліжечка лягайте
Та до ранку спочивайте.
Хай вам сняться сни казкові...
Будьте дужі та здорові.
Добраніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309882
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.01.2012
Розкажу я вам вірша,
Про кота. Про Тимоша.
Має кіт шкідливу звичку:
Спить весь день собі в запі́чку.
На мишей він - нуль уваги -
Не для нього ці розваги!
Щойно вечір настає,
Наш пан Коцький устає,
Потягається, воркоче -
Мабуть, котик їсти хоче!
Тут йому нема відмови -
Їж, Тимко, і будь здоровий...
Перед ним - його обід,
Кіт умиється, як слід,
Попоїсть і вже по тому
Чимчикує геть із дому.
Де він ходить, з ким гуляє,
Киця нам не звідомляє,
Зате лащитися вміє,
Мову нашу розуміє.
Він господар в цьому домі -
Знають всі його знайомі.
І курчата, і качата,
І проворні індичата -
Всі вітають радо кицю,
Шанобливо, як годиться...
Ось тому я й склав вірша
Про кота. Про Тимоша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309715
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.01.2012
Прочитайте дітям.
Є у мене гарний песик,
Добрий песик Геркулесик.
В нього вигляд не ворожий -
Він на валяночок схожий.
Хоч і схопить за холоші -
Має наміри хороші.
Не звертаю я уваги
На такі його розваги.
Він заходить до кімнати,
Щоб усе тут розпізнати.
Ось присів він на доріжку,
Відстовбурчив задню ніжку
І з-під ніг у Геркулеса...
Розтеклось маленьке плесо!
Що ж ти, сучий сину, в хаті?!
Та йому на те - начхати!
Зловить ротом жваву муху,
Почухмариться за вухом,
Потім схопиться на ноги,
Потім вийде на дорогу,
Потім нюхає сліди...
Словом, песик - хоч куди!
Каже дівчинка Настуся:
Я собачки не боюся!
Я собачку полюбила,
Хатку я йому зробила,
Тож хоробрий пес віднині
Заживе в своїй хатині.
Буде недругів ганяти,
Буде нас охороняти.
Груди випнувши колесом,
Стане справжнім Геркулесом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309486
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.01.2012
Не на жарт розхолодився морозець!
Хоче звести мені свято нанівець.
Я морозу не боюся - не маля
В теплу шубку одягнуся із кроля!
Щічки рум"яні,
Сани дерев"яні.
Відступися, діду,
Дай, я з гірки з"їду!
Дід Мороз не слуха,
Шарпає за вуха,
Студить руки й ноги
І не йде з дороги!
Гей, ти ви́тівнику злючий,
Борода твоя колюча,
Постривай!
Зажену тебе в оселю
І, як слід, віддухопелю,
Так і знай!
Доки біг - нагрівся,
Де й мороз подівся...
Ох і я!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309238
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.01.2012
Загриміли громи,
Задиміли дими -
В бій за волю пішла Україна.
Повставала з руїн,
Порох стерши з колін,
Оживала Соборна, єдина.
Двоголовий орел
На ту пору помер -
Щастя й волі зоря засіяла.
Та прийшов пролетар
І плуга́тар повстав -
Довго січа кривава стояла!
Знов неволя була
І сваволя цвіла,
І від голоду люди вмирали.
Жив народ у нужді,
Бо криваві вожді
Аж до нитки селян оббирали.
Вже й фашистська чума
Курс "nah osten" трима -
Закортіло вкраїнського сала!
Згуртувався народ,
Став супроти заброд -
Тої нечисті більше не стало.
Повернувшись з війни,
України сини
Засукали до праці рукава.
Віра в щастя росте
І надія на те,
Що загине неправда лукава.
Та облудні слова
Про народні права
Міцно в сітях павучих тримали.
Міф про рай для людей -
Виплід хибних ідей,
Що привабливу фабулу мали,
Змів історії крок.
Цей повчальний урок
Пам"ятатимуть наші народи,
Знайдуть істинну путь
І в серцях пронесуть
Дух здобутої кров"ю свободи.
За державу свою
Я горою стою,
Єсть у тому велика таї́на:
Прийде слава нова...
Це не просто слова -
Ще розквітне моя Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308283
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2012
До мене ніхто не ходить -
До хати слідів нема...
Лишень за порогом бродить
В холодних снігах зима.
Бо хата моя осібно
Живе на краю села.
Тут місяць посіяв срібло,
А сонце зо жменю тепла.
Тут вранці меткі сороки
Новини мені несуть.
Косуючи хитрим оком,
Рудого кота пасуть.
Поцуплять кавалок харчу,
Вдоволено застрекотять
І, радіючи на удачу,
На сідало, в лози, летять...
Мороз на віконцях пише
Холодній зимі листа.
Застояна в закутках тиша
Вже навіть на дотик густа.
А я вже не жду нізвідки
Ні добрих, ні злих вістей.
Смакую чутки-оповідки,
Почуті від давніх гостей.
А вже як сніги розтануть
І крига з душі зійде,
Думки мої знову стануть
П"янкі, як вино молоде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308040
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.01.2012
Розхристана, в білій спідниці,
З морозом кружляє зима.
Стривожено дзвонять синиці -
Під снігом поживи нема!
І вже до людської оселі
Летять здобувати харчі.
Пісні в сніговій невеселі,
Ще й холод проймає вночі.
Живуть по-під стіхою змалку
Синиччині родичі в нас.
Затіють то бійку, то сварку,
Проте не їдять про запас.
І чорні, немов сажотруси,
До комина грітись летять.
Їх холод до цього примусив
І треба його подолать.
А сніг усе падав і падав -
Білесенька ковдра пухка
Вкривала поля і левади,
Звисала, росла на гілках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307848
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.01.2012
Снігами пахне молодими
Полів порожня далечінь.
Із димарів дерева диму
Ростуть в небесну височінь.
Стоїть пора лункої тиші,
Коли мороз льоди кує,
А поза лісом, на узвишші,
Червоне сонечко встає.
Сповите сивою імлою,
Голубить ніжно білий світ.
Проміння грою чарівною
Кришталить паморозі цвіт.
Умиротворена природа
Під стукіт дятла засина.
Цвіте зими прекрасна врода,
Сріблиться казка чарівна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307568
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.01.2012
Врешті й став, як ватман, білий став -
Хоч рибаль, хоч ковзанами ковзай.
Сніг трусив, трусив, та й перестав,
Поступившись першістю морозам.
І кортить забувши про літа,
Розігнатись чистим льодоставом.
Я колись в дитинстві так літав,
Хоч той слід давно в літах розтанув.
А тепер в душі мені болить
Білим болем непорочне плесо.
Ані сліду... Мовчки плесо спить
Під важким морозовидним пресом.
А колись зимової пори
Хай там що - мороз чи хуртовина,
На ставку, як маку, дітвори -
Хто проспав, то вже його провина!
Тут тобі санчата й ковзани,
Парубки вморожують колесо...
На хокей збирались пацани -
До смерку витьохкувало плесо.
Я не знаю, де той дрібен мак -
У яких світах, чи поза світом.
Все минуло... Без війни... За так...
Та не все ще встигло відболіти.
На ставку розрісся очерет,
На вербі розкаркались ворони.
Я один, як той анахорет*,
То й думки літають безборонно...
Анахорет* - відлюдник, самітник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307401
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.01.2012
Промайнули, швидко промайнули
Дні дитинства, юність золота.
Почуття гарячі мов поснули,
Сивина на скронях зацвіта...
Не судилось, так і не судилось
Келих щастя випити до дна.
Десь воно те щастя закотилось -
Згадка залишилася одна.
Не збулося, так і не збулося
Те, про що нашіптував мені
Вітер в полі, серед безголосся,
Лагідної днини, навесні.
Та залишу, в пам"яті залишу
Світлої надії пломінець,
Щоб спалив, щоб спопелив він тишу
Кам"яних, безжалісних сердець.
Це вони, вони колись топили
Човен правди в озері брехні...
Я старався виплисти щосили -
Був один - однісінький в човні.
Не втопити, правди не втопити,
Бо вона нетлінна, як життя.
Можна світ брехнею обходи́ти,
Та назад - не буде вороття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306863
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2012
Не дай нам, Боже, вмерти серед нив,
В притворних злиднях, без війни і мору.
Спаси народ і землю сохрани,
Зніми проклять диявольську потвору.
О, дай нам, Боже, розуму й снаги
Здолати зло без помсти і без ката
І наші, ще не сплачені борги,
На інших не дозволь перекладати.
Пошли нам, Боже, праведний Закон,
Щоб всяк зумів діждати благодаті,
В своїй душі здолавши Рубікон,
Зберігши мир і хліб у власній хаті.
Ми грішні, Боже, у земнім житті,
А Ти такий, достоту терпеливий,
Прости нам наші втіхи во плоті -
В любові ми хоч інколи щасливі.
Своя Ґолґофа кожному гряде,
Ми хрест свій власний мусимо доне́сти.
Нас надихне, підніме й поведе,
Ім"я Твоє, володарю небесний.
І славен буде той всесудний день,
Коли надійде зцілення чудесне.
Тоді й гріхів полуда опаде
І віра в душах праведних воскресне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306405
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2012
Матусю, гляньте, дві п"ятірки
Стоять і буцають одвірки...
Вже час сідати нам до столу
Й пускати чарочку по колу,
Щоб із вітальними словами
Тепер звернутися до мами.
Ми хочем, щоб в добрі та мирі,
Збулись бажання наші щирі.
Щоб старість деінде блукала
І стежки в хату не шукала.
Щоб щастя возом, чи гарбою
Не розминулося з тобою,
Щоб легко дихалось і спалось,
Щоб вчасно сіялось, копалось,
Шкреблося, милося, пеклося,
Щоб все задумане збулося.
Щоб Вам добра було багато,
Та не одній, а разом з татом.
Щоб думка в нас була одна...
За Вашу молодість - до дна!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306222
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.01.2012
Прийшов на побачення вечір
До гурту поважних ялин.
І кожній хустину на плечі
Накинув турботливо він.
Аж тут і мороз волохатий
Проснувся, зітхнув, позіхнув
І сивим туманом до хати
Крізь шпарку швиденько шугнув.
Та я, одягнувши кожуха,
Веселий тамуючи сміх,
Спірвавши нахабу за вуха,
На вулицю геть поволік!
Співала дверима хатина,
І я зупинився на мить...
Лежить чарівна скатертина
Від по́сагу панни Зими.
Яскріє зоря вечорова
Об цій, ще не пізній порі,
І місяця срібна підкова
Виблискує, ген, угорі.
І сніг під ногами рипучий
Покректує стиха зі сну.
...Вже й вечір очиці заплющив,
А я все ніяк не засну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305590
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2012
Над полями заяскріло
Ночі зоряне рядно.
Під ногами , знай, скрипіло
Срібноткане полотно.
Лісосмуга... Залізниця...
Вітер виє між дерев...
І йому чогось не спиться,
І його нудьга бере.
Раптом, чую, щось вплелося
В монотонний вітру спів.
Ніби вчулося, здалося,
Що гучніше хтось завив!
Я здригнувся, озирнувся -
Скрижаніла в жилах кров.
Дару мови враз позбувся,
Страх бридкий мене зборов...
І нехай не вірять люди,
Але я скажу, як є:
Трьом песиголовцям лютим
Голод злості додає.
Псячі морди, ікла білі
І, як водиться, хвости...
Ще й на двох ходити вміли,
Так як люди - я, чи ти!
Хижий сміх пащек зубатих
Під жовтавий блиск очей.
О, тепер я буду знати,
Як бродить в пітьмі ночей!
Розпач, страх, глуха безвихідь
Душу враз оповили,
А вгорі лиш зорі тихі
Тому свідками були...
Я востаннє озирнувся -
Приверзеться ж чортівня! -
Сам до себе усміхнувся:
Трьох кущів злякався я!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305068
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.01.2012
Привітаю із Різдвом Христовим,
Побажаю щастя і добра,
Щоб цей рік усім нам був фартовим,
Щоб везіння надійшла пора!
Рік Кота (Чи Кролика?) прожито,
На підході - Водяний Дракон.
Ми й з Драконом будемо дружити -
В зодіаків теж чіткий закон.
Щирий сміх лунатме довкола,
Вийде межи люди Коляда.
Нас благословля святий Микола
І Йордану пресвята вода.
Оживуть зневажені обряди
І народна мудрість вікова...
Вже ніхто не сміє докоряти
За до Бога звернені слова.
Нам терниста випала дорога
І напевно, зовсім неспроста
Уповаєм відтепер на Бога,
Славим день народження Христа!
Хай достаток запанує в хаті,
Хай Різдвяна сяє нам зоря,
Щоб були ми щедрі і багаті
В будь-який із днів календаря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304683
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2012
Жив-був песик з коротесеньким хвостом -
Добре жив!
Навіть з сірим Тимофієм, із котом,
Він дружив!
Та стеріг хазяйську хату день при дні.
Був той песик сиротою, без рідні...
Кличка "Куций" в нього змалечку була,-
Причепилась до собачки, як смола.
Та від того Куций клопоту не мав,
Честь собачу дуже високо тримав!
Так би він один, напевно, й постарів,
Та з"явилась суча дочка у дворі!
Вертихвістка дуже спритною була,
Щвидко владу над Куцилом здобула.
Підлизалася пройдоха молода -
Тепер з будки вже дві морди вигляда!
Звати Найдою веселе собача.
Полюбилось їй беззахисне курча.
(По подвір"ю носить пір"я вітерець...)
Увірвався тут в хазяїна терпець.
Він бешкетницю зухвалу научав
За сприяння замашного деркача!
Ця наука дуже слушною була -
До курчат охота в Найди відійшла.
Ну, а в Куцого проблеми нам ясні -
Жде тепер малих куценків навесні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304211
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.01.2012
Зима чогось зашпорталась на старті -
Сніги послала поперед вітрів.
І закружляли віхоли лапаті,
А потім сніг узяв та й помокрів!
І став водою, в землю усотався,
І липне вже земля до підошов.
Ген, по канавах де-не-де зостався...
Питається тоді: навіщо йшов,
Та поспішив і випав так невчасно?
Бо ж без морозу - то ще не зима!
Отож, воно взяло тепер, розгасло -
І через поле ходу вже нема.
А дітлашня зраділа тому диву -
Зліпила навіть бабу снігову.
Тепер вона, на костур злігши криво,
Тихенько капа в стоптану траву.
І слухає: а може йдуть морози
І вбережуть її від срамоти,
Бо де ж таки: в такої баби - й сльози!
Хоч трохи треба гідність зберегти!
Ще будуть нам морози ї завії,
І перемети, ген, аж до весни.
Та то вже так, мої зимові мрії,
Можливо, що й не справдяться вони...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303710
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.01.2012
Цвіте ялинка барвами вогнів,
Сніжок і дощик сріблять ніч казкову.
І віриться дорослому мені,
Що я в дитинство повернувся знову.
Танцюють поруч зайчик і ведмідь,
Білесенькі сніжиночки кружляють.
Лисичка з півником, обнявшись мимохіть,
Про щось цікаве, певно, розмовляють.
Снігуронька... Снігуронька якраз
На хвильку лиш одненьку спохмурніла,
Та схаменулась - сумові не час!
І вже веселим сміхом задзвеніла.
А Дід Мороз, на диво молодий,
Усіх малят дарунками обносить.
Куди не глянь - веселощів сліди,
А серце ще утіхи тої просить...
Два Роки поруч - Новий і Старий,
Із рук у руки, наче естафету,
Передають під гомін дітвори
Всю нашу Землю - голубу планету.
І всі, хто був на святі поколінь,
На мить збагнули велич тої миті,
Що споконвіку, мов нечутна тінь,
Зникає десь в небеснім оксамиті.
...Я йшов додому у полоні дум
Про всім відому незворотність часу.
Черговий рік, минаючи, минув.
Гойдав вітрець ялинкову прикрасу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303399
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.12.2011
Дід Мороз приніс ялинку,
А веселі малюки,
Вільну влучивши хвилинку,
Наряджали залюбки.
Притомилися малята -
Сон міцний усіх здолав...
Хтось дарунки їм до свята
Під подушечки поклав!
Хто прийшов їх привітати -
Став нечутно на поріг?
Це не мама. І не тато...
Це веселий Новий рік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303259
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.12.2011
Завмираю і довго дивлюся,
Як кружляють сніжиночки білі...
Я люблю Вас і Богу молюся,
Щоб збулися зачаєні мрії.
Пригадались обійми гарячі
І пекуча сльоза на морозі.
Місяць заспаний з неба це бачив,
Відвернути розлуку не в змозі.
Нас дороги життєві круто
Розвели на далекі широти.
Я гадав, що минуле забуто
Десь за долі крутим поворотом...
А недавно, либонь, позавчора,
В круговерті міського штовхання,
Я зустрів у вечірню пору
Своє перше, юначе, кохання!
Ми стояли, всміхаючись долі,
Сповідаючись перед собою.
А сніжинки кружляли поволі
І на віях ставали водою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303025
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.12.2011
Саме в ці дні, 32 роки тому,
було розпочато введення
радянських військ до Афганістану...
Терпкими димами димлять полини.
Дорога до мами - дорога з війни...
Невиспану втому чужинських доріг
Для отчого дому солдат приберіг.
Чи бачив ти, сину, з далеких країв
Свою Україну, своїх журавлів.
Свою наречену і матір свою
З-за гір височенних, в смертельнім бою?
Відколи покинув ти батьківський дім,
Полиновий смуток замешкав у нім.
Журилася мати твоя молода
І рідна земля, що тебе вигляда!
Зів"яла, мов цвіт, наречена твоя,
А ти їм привіт не прислав звідтіля.
Їм слово розради хотілось почуть...
Ти тут при параді... А сльози течуть...
Ти марно шукав у далекім краю
Примарну, лукаву планиду свою.
Чи ж дякуєш долі за милість таку,
Що спиш тепер в полі, в жало́бнім вінку?
Вже коси матусі, мов сивий полин -
Для неї ти й досі живісінький син!
І батькові очі зросила роса...
Від рання й до ночі свіча не згаса...
Ридає матуся... Димлять полини...
Солдат повернувся з чужої війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302858
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.12.2011
Знову ти плачеш... Чому?
Сльози марнують лице.
Що ти сказала йому?
Що відповів він на це?
Нині заплакала я -
Зрада вогнем обпекла:
Краща подруга моя
З милим моїм утекла!
Він незабаром прийшов...
Зради йому не пробачу!
Тихо померла любов -
Більше за нею не плачу.
Тихо помруть без води
Ним подаровані квіти.
Зрада лиш може пекти,
Зрада не може зігріти.
Ти до тієї вернись,
Котра тебе зчарувала,
Крадене щастя колись
Потай тобі дарувала.
...Місяць доріжку стелив,
Зорі у річці купались.
Двоє самотніх брели,
Двоє навік розлучались...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2011
А вже зима сніги викохує
На лебединому крилі.
Вже коні білі перековує
І шле завії по землі.
Німує степ в чеканні білому
На мудре плетиво слідів...
Кожуха ставу задубілому
Кують морози молоді!
На порожнечу подивований,
Гойдався ліс на хвилях сну.
Там колискову вітер стомлений
Співав протяжну та сумну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302473
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2011
Сніжинка! Господи, сніжинка!
Нарешті, випав перший сніг!
Слідами втоптана стежинка
Незвично тулиться до ніг.
Вже Рік Новий на білих конях
Свою дорогу проклада.
Сніжинка тане на долонях...
Поглянь, так це ж проста вода!
Вогнями світиться ялинка,
І дітвора довкруг снує,
А Дід Мороз вже за хвилинку
Дарунки з торби дістає.
Така весела колотнеча -
Цей Новорічний карнавал.
І серпантин ляга на плечі,
І давня казка ожива...
Діждались, врешті, тої миті,
Коли стрічаються Роки.
По вінця келихи налиті...
До дна! До дна напій терпкий!
Хай щастя піниться по вінця
І розбиваються жалі.
Щадить хай доля українців
На рідній, батьківській, землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302202
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2011
Сьогодні минає 74-та річниця
з дня народження Вячеслава Чорновола.
Достойний був чоловік!
Жертовно жив... Та смерть вела цинічно
На страсну путь, де страшно він почив.
Свій прах земний лишивши тут навічно,
Єство своє він Богові вручив.
І зойкнула від болю Україна,
Здригнулися Якутія й Мордва:
Невже і тут є юдина провина? -
Пекли тяжкі, змордовані слова.
І метушня під той жало́бний галас,
Єлей і ладан істин прописних.
І піна слів, що довго не всідалась,
І сум напо́каз душ непоказних.
Та годі вам! Бо ж він уже відбувся...
Він розчинився в душах і думках.
Ні перед ким в покорі він не гнувся -
Таким його і знатимуть в віках!
Бо ж не заради почестей і слави
Він став на прю з Імперією зла.
Його боялись зверхники лукаві,
А доля для Вкраїни берегла!
Та квилить серце гіркотою втрати,
І Україна слізоньки ковта.
І вже новітні понтії пілати
Вмивають руки, як і за Христа.
Та ми не будем схлипувати слізно -
Сильніша смерті істина проста:
Він крізь оте камазівське залізо
Вже до нащадків житом пророста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302005
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.12.2011
Я давно вже тебе не бачив -
Десять? Двадцять? Чи з сотню літ?!
Загубився у снах юначих
Твій далекий ромашковий слід.
Заблукали в світах дві долі,
У туманну пішли далину,
Розійшлись на життєвому полі
В ту осінню годину сумну...
Я зустрінуть тебе боюся,
Вже змирившись, що ти - чужа...
Я на тебе ще ту молюся,
Ту, котрої колись бажав.
Хай розкаже верба розлога
І духмяна липнева ніч,-
Знають тільки вони й дорога,
Як кохались ми віч-на-віч!
Нам всміхались пахучі зорі,
Що вогнями вгорі цвіли.
О, яка була ніч надворі -
Ми від щастя хмільні були!
А тепер ти - чиясь кохана
І голублю тебе - не я...
Ти - моя невигойна рана,
Ти - сердечна недуга моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301801
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.12.2011
Страх огидний бридкою жабою
Знову в грудях моїх ворушиться.
Тягне в прірву жахною звабою -
Від цікавості руки трусяться.
Від безвиході аж роздвоююсь:
І не можна, та дуже хочеться!
Тут я, мабуть, уже повторююсь -
Страх від подиву аж лоскочеться...
Над любові стою безоднею;
Можна впасти, а не зависнути.
А повз мене - одна за ́одною...
Залишається тільки свиснути!
Та байдуже я одвертаюся:
І не хочеться і не колеться.
Я єдину жду і не каюся -
Хай за мене вона помолиться...
Я діждусь її, що б не сталося
І в освідченні душу виверну.
Що вдалося і що не склалося -
Розкажу про все їй без виверту!
Шлях до юності вже відкраяно,
Що перейдено - не повернеться...
Мабуть, так воно буде правильно -
Шлях кохання під ноги стелиться.
...Жаба страху в болоті пліток
Скаламутила воду погану,
Як зустрів я минулим літом
Серед поля свою кохану!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301610
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.12.2011
Тихо на вії сльоза наплива,
Айстри сумують в букетах.
Навзнак упали жагучі слова -
Юність волає з портрета!
Змовкла розмова і тиша німа
Усміх розтерла на порох.
Паморозь очі твої обійма -
Йорзає совісті порух...
Накипом болю снуються думки -
Йодом той біль не втамуєш.
Схлипує спогад, як крига, ламкий -
Як же ти ревно сумуєш!
Треба негайно і вже без вагань
Екстренних заходів вжити.
Буде тривалим період змагань -
"Его" твоє хоче жити!
Чарам і чварам настане кінець,
Екстрему стихнуть погрози.
Криється десь у судомах сердець
Аури приспаний розум.
Єресь покине сумління твоє,
Благовість душу огорне.
Образ небесний в тобі переб"є
Грішне, огидне й потворне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301450
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 21.12.2011
Розкажи мені, білявко, хто ти?
Відпочинь на хвильку від роботи.
На лице не напускай туману -
Не введе ж бо він мене в оману.
Не стріляй вогнистими очима
І не знизуй знічев"я плечима.
Відімкни вуста свої зімкнуті,
Випрям брівки, дугами зігну́ті.
Хай усмішка зблисне веселково,
Як промовиш ти до мене слово.
Може, твоє серце у полоні?
Інший пестить хтось твої долоні,
Стан гнучкий хтось інший обіймає,
А на серці... каменя тримає?
Я не смію сам тебе питати,
Я боюся відкоша дістати!
Та надія вперто не вмирає,
Шлях собі тернистий обирає.
Знову твоє личко у зажурі...
Геть відкинь думки свої похмурі.
Щастя є або ж його немає -
Тут і наймудріший не вгадає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301218
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.12.2011
Сходить сонечко... Світає...
В небі пташка пролітає.
Ось в траві комашка повза...
Це - життя! Буденна проза.
Проза часом драматична,
Несподівана, незвична,
Грізна, лагідна, байдужа,
Милосердна і не дуже.
Прогнозована, стихійна,
Ніжна, груба, мелодійна.
Не нудна і не обридла,
А жива і колоритна.
У канву життя вплелося
Жита визріле колосся,
І гаїв зелений гомін,
І дитинства теплий спомин.
Це життя спізнав і я.
Або ти. І віть твоя
На землі не перерветься,
Доки серце в грудях б"ється.
В дітях б"ється, чи в онуках...
Все народжується в муках
І вмирає в муках теж.
Плин життя не має меж.
Вічність теж на себе схожа,
Вічність щезнути не може,
Хоч вона, бува, й пасує,
Там, де кров життя пульсує.
Все на світі між собою
Закодоване любов"ю.
Світ оцей тому й існує,
Що любов у нім панує.
Решта все - то похідне
І колись воно мине.
А любов яріти буде,
Доки їй не зрадять люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300765
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2011
Пора б уже й зимі настати,
Така нудьга, що просто жах!
Вже й вітру нічого листати,
Тож виє він на віражах.
І гонить, гонить хмаровиння
Невпинно, з заходу на схід.
А під ногами - драговиння,
Блищить водою піший слід.
Ген, від коліс хлипкі баюри,
Вперед поглянь, а чи назад.
Ну й день же видався похмурий -
Мрячить дощами невпопад.
Надворі ж нині грудень місяць,
А це, за графіком, - зима!
А тут грязюку люди місять,
Там, де доріг твердих нема.
І криють матінку-природу
Разючим словом дошкульним.
Така вже звичка є в народу -
Загнути сленгом запальним.
Коли нога в болоті грузне,
(А йти ж далеко до села!)
І серце в грудях ледь не лусне -
Отак негода підвела!
Та прийде час - мороз загоїть
Дорожні рани немалі,
І світ природи неживої
Найкращим стане на землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300545
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.12.2011
́́́Воззріс на узвишші, як виклик вікам,
Амбітного Мюнца творіння.
Довкілля скорилось умілим рукам -
Палац тут постав по камінню...
Ще Стас Понятовський, коронний поляк,
Се місце обрав за осідок.
І свідки тих літ не зотліли в полях,
Бо тут що не камінь, то свідок.
Плато крем"янисте тут Рось обняла
Стрімкими ручай-рукавами,
В полон свого серця навіки взяла
Сей замок і парк сей, і камінь.
Держави не вічні... Поляків "пішли",
А Корсунь пристав під Росію.
Вже князь Лопухін тут проводив бали
І... жито в околицях сіяв!
Шпилі аж до неба на кожній із веж
І готика вікон сувора.
Ген, здалеку, в браму в"їжджає кортеж,-
Вже в клопотах стайня й комора.
Коли найясніші з далеких країв
Звертали у Корсунь, до замку,
Тоді вже веселкою сяяв, горів
Сей райський куточок до ранку.
Тінисті алеї, мости через Рось,
Довершена цнота скульптури.
Се диво з Європи утілював хтось,
І був він романтик з натури.
Наталка і Ян на бузковій горі
Серцями навік поєднались.
Ступивши удвох на урвистий поріг,
Водою Росі обвінчались.
Легенда красива, в віках не вмира -
(Історія випадки знала!).
Відтоді Янталкою зветься гора,
Де панська альтанка стояла...
Буремні над світом кресали роки -
Творилась історія краю,
Та замок в обіймах красуні-ріки,
Як красень і сам виглядає!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300310
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 16.12.2011
Під Корсунем древнім сивіють могили,
Тут мак пломеніє в краплинках роси.
Де верби плакучі свій сум постелили,
Стоять обеліски, як воїв списи...
О, Корсуню-граде, пишаюсь тобою,
Ти щит Ярослава тримав у руках
І росичів мужніх покликав до бою,
Хай слава твоя не зів"яне в віках!
Ти був оберегом окраїн держави,
Де Русь по Росі утвердилася в них.
Тут половців коні захрипло іржали,
Спіткнувшись на кручах твоїх кам"яних!
Це тут майоріли гетьма́нські клейноди,
Як військо Богдана рушало в похід.
І славу козацьку, і волю народу,
Здобуто звитягою збурених літ.
Не раз ти примножував славу вояцьку,
У битві здолавши фашистів орду.
Звеличуйся в пісні, збагачуйся в праці,
Надійся на долю свою молоду!
І вже, задивившись на води шумливі,
Кобзар у задумі над Россю стоїть.
Ми будем довіку нести шанобливо
Тарасове ім"я в найменні твоїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300136
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2011
Несуть Дніпра високі хвилі
Терпку нескореність думок
Туди, де спить в святій могилі
Рівноапостольний пророк.
Розкутий в праведному слові,
У світі знаний , як Кобзар,
Він кревним вузликом любові
Себе з народом пов"язав.
І йшов навстріч нелегкій долі,
Як на Ґолгофу, до хреста.
Каравсь - не каявся в неволі
І в Україну проростав.
І став душпастирем по чину,
І словом всесвіт прихилив
На рід свій любий. Всю общину
До волі кликав і молив.
Він духом зріс понад держави -
Кордони геніям тісні!
Йому до рівня тільки слава,
Що в думи сходить, та в пісні.
І "Заповіту" віща сила
В сім"ю нас вольную єдна
Усіх - від матері й до сина,
Бо Україна в нас - одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299987
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2011
Понад селом блакить небесноока,
А рідна школа в затишку ялин.
Перед порогом, стишуючи кроки,
Стрімкого часу відчуваю плин.
Йдучи назустріч юності веселій,
Я до дитинства думкою горнусь.
А зайчик сонячний вистрибує на стелі,
Немов питає: йтиму, чи вернусь...
Я поглядаю з трепетом священним
На анфіладу класів і дверей:
Це тут одвічна мудрість незнище́нна
Початок свій від істини бере.
Це тут зростають генії й пророки,
Державні теж мужніють тут мужі.
І доброта свої найперші кроки
Також на цій утверджує межі.
Тут влада слова, символів і знаків,
І трепет душ в пізнанні теорем.
І таємничий поклик зодіаків,
І безліч інших, невідомих тем.
Урок урвався дзвоником співучим -
Нехай спочинутть зошити й книжки...
Стояв Учитель скромно серед учнів.
Такий як всі... Та трішки не такий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299756
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2011
Багато дат в календарі
Минали тихо й непомітно,
Та цю, що нині на порі,
Ми зустрічаємо привітно.
Тому й на свято іменин
Гуртом зійшлися в рідній хаті.
Усі - невісточки й сини -
Прийшли матусю привітати.
І хай щебече дітвора
Довкола рідної бабусі,
Хоч за вікном зими пора,
Та в хаті тепло, як у вусі.
Літа, мов кола по воді,
Пройшли, минули і розтали,
Та очі в мами молоді -
Тепер іще миліші стали!
Долала ти в тяжких трудах
Життєві гони і покоси...
Хай тільки втома не сіда
Сріблястим інеєм на коси.
В здоров"ї доброму живи,
Все інше тихо докладеться.
Удачі мить завжди лови,
Достаток в домі хай ведеться.
Лишайся з нами назавжди -
Красива, мудра, добра, мила,
Щоб від усякої біди
Ти долі наші боронила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299498
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2011
Між левадами, білою стрічкою,
В"ється стежка в зеленій траві.
Подорожні ідуть понад річкою,
Стерши ноги свої до крові.
Пілігрими... Блукальці... Філософи...
Що за сила їх з дому жене?
Від долонь поліровані посохи,
Та ніхто з них цей світ не кляне.
Літній вечір кохається з нічкою,
Місяць зорі на небі пасе.
Дух багаття великою свічкою
До людей теплу хвилю несе.
Наодинці з безмежною вічністю
Пізнаємо ми сутність буття,
Де за злою буденною сірістю
Проглядає вся велич життя.
Те життя споконвіку нікому
Не судилося двічі прожить.
І тече воно в темпі швидкому,
Мов та річка, що поруч біжить.
Двічі в річку одну не ступиш -
Інша буде у ній вода.
Й долю кращу за гріш не купиш -
Тільки та, що Всевишній дав.
Кожна згаяна мить негайно
Тої ж миті минулим стає.
Віщу силу в собі шукаймо,
Щоб збагнути, які ми є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299268
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2011
Заходить зіронька-зоря
За хмароньку, за хмару.
Кохана дівчина моя
Собі шукає пару.
Ой, не ходи, ой, не шукай,
Лебедонько-дівчино,
До серця туги не впускай -
Нема на те причини.
Сказати хочу я тобі,
Сказати-запитати:
Чи можу очі голубі
Й вуста поцілувати?
Чи можу стан обняти твій
І виплакати душу?
Нехай хоч вітер-буревій,
Проте сказати мушу!
Неначе й вітру не було
І все довкола спало,
Та знов сьогодні, як на зло,
Хоробрості не стало!
Загубиш дівчину свою,
Несміливий козаче.
Он, чуєш, знову у гаю
Твоя кохана плаче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299049
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.12.2011
Ти не сумуй, коли вітри колючі
Затрублять лячно в білім савані
І змерзлим віттям вербоньки плакучі
Звіддалеки махатимуть мені.
Ти не журись, коли сніги сипучі
З небес осілих шлях переметуть,
Коли морози вранішні скрипучі
У шиби хат мереживо вплетуть.
Не залишай холодних дум на згадку,
Посій тепло, хоч сонечка й нема.
Ти краще зараз думай про колядку,
Та про Різдво - і стерпиться зима!
Ти краще зараз думай про хороше,
Про рік Новий, а не про сивину.
Не про літа, що котяться, як гроші,
За митттю мить, у вічну далину...
Не виглядай крізь холод і хуртечу
Минулих днів - не вернуться вони.
Плекай надію, - радості предтечу,
І я прийду до тебе через сни.
Кохання наше збережи від згуби,
Як я його у серці приберіг,
Аби хтось третій, злючений і грубий,
Нас наодинці з ним не підстеріг!
Ідуть сніги... Такий закон природи,
Зими окови кріпнуть крижані.
Та все ж, повір, любові теплий подих
Так ніжить душу вичахлу мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298881
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2011
Знову віхола кружляє,
Віє снігом над селом,
Білу ковдру застеляє,
Щоб не холодно було!
Зарябіли крутосхили,
Забілів широкий степ.
Край Козацької могили
Дуб з ялиною росте.
Дуб тріпоче мідним листом,
Сніг скидаючи з плечей.
Вітер в глиці з тихим свистом
Для ялини плахту тче.
Мовчки сплять дерева в лісі -
Стих розгул пташиних чвар,
Чутно лишень на узліссі
Зграй воронячих базар.
Біла мла на видноколі
Заснувала все навкруг.
Ледве мріють в чистім полі
Чорні гребні лісосмуг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298669
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2011
Світлій пам"яті мами,
Катерини Семенівни,
присвячую...
1
Сльотавою видалась осінь...
Полощуть холодні дощі.
Побачити б неба просинь -
Обридли благенькі плащі.
І гичок холодні долоні
Дражливо торкаються ніг.
Волосся прилипло до скроні,
Ще й вітер гуде, як на гріх!
За обрій свинцево-сивий
Він хмари важкі жене.
В холодному герці злостиво
Зійшлося небесне й земне.
А в полі ж зігрітися ні́де -
Стоїть лише лан буряків
І конче потрібно з обіду
Упорати дев"ять рядків.
Упорати... Легко сказати!
Вручну вже несила копать.
Тверді мозолі від лопати
І годі від по́друг відстать.
А спину натруджену ломить
І липне багно до чобіт.
І руки, і ноги судомить
Від цих бурякових робіт.
Тягар непосильної праці
На плечах жіночих повис.
Навряд чи в столичнім палаці
Її пошанують колись!
Бо хто співчуватиме жінці,
Що в полі копа буряки
І в долею міченій гінці
Втрачає найкращі роки?
А вдома ще ж дітки чекають,
За мамою скучили всі.
Турботи і ласки шукають,
Та клопіт і тут напосів!
Худобу попорати треба,
Вечерю сім"ї зготувать,
Хоч дві лише рученьки в тебе
І завтра зарані вставать...
Ще небо й на світ не зоріло,
Блукають окрайці пітьми.
Злітають угору несміло
Із коминів білі дими.
Нема від роботи спочинку!
Який це здола богатир?
Он, знову в причілкову шибку
Б"є пужалном злий бригадир.
І знову робота в полі,
Без продиху, день при дні.
І думка зрина мимоволі:
Чи ж вироблю я трудодні?
2
"Неждано" зима завітала
З морозом і снігом до нас.
Колгоспниць у полі застала,
Що клали кагати якраз.
А ще ж кукурудзу збирати
Жіночим рукам, як завжди.
За що їх, о, Боже, карати?
Прокляття своє відведи!
нехай хоч узимку спочинуть,
Відчують, що й празники є,
Різдво і Маланку зустрінуть,
Згадають дівоцтво своє.
Обскубаний день зимовий -
Вже й сутінки стали в куток.
Розважлива тиха розмова
Снується, мов пряжі моток...
А віхола, знай, шаленіє,
У щілину хижо свистить,
Та з печі вогонь паленіє -
Від холоду він захистить.
А вранці, дивися, знову
Під вікна замети лежать
І треба доїти корову,
До школи дітей споряджать.
3
Відгига... Вже ка́піж надворі,
Охота тепла скуштувать!
Гукають уже до комори -
Насіння в посів готувать.
Весна, розгортаючи крила,
Геть залишки снігу змела.
Живому дорогу відкрила
І знову земля розцвіла!
Робота і в полі і вдома,
І день пролітає, як мить.
І перша весняна втома,
І грім молоденький гримить...
У мареві дня проглядають
Зелені врунисті рядки.
Це знову політниць чекають -
Цукрові ростуть буряки.
Їх спершу сполоти треба
І вдруге сапою пройти.
До обрію чисте небо
І сонце взялося пекти.
А спрагу відчуєш швидко,
Як піт на пошерхлих губах.
Ніде водовоза не видко,
Лиш жайвір співає в степах...
До вечора ще так далеко -
Спочити б, та ні́коли все.
Біліють, неначе лелеки,
Що в полі їх вітер пасе!
Додому надвечір вертають,
Ще й пісню затягне котрась!
І втома, і спрага минають,
Луна по ярах розтеклась.
Похвалять чиюсь обнову,
Усмішка лице заснує,
А потім замовкнуть і знову
Обдумують кожна своє...
4
А літо вже майже в зеніті -
Жита половіють... Жнива...
Відомо у всьому світі,
Що хліб - усьому голова!
А жати серпом і в"язати,
І в копи складати снопи -
Робота тяжка, що й казати,
Тут серп, ніби родич сапи!
І крутять жінки перевесла
І в"яжуть, що сніп аж гуде!
До вечора трудяться чесно,
Допоки й роса не впаде.
А потім гуде молотарка,
Пилюка від збіжжя стовпом.
І дружня розмова, і сварка,
І місяць на небі ... серпом.
Тим часом пройшли обжинки
Під гомін підпилих дядьків.
І знову над долею жінки
Громадився лан буряків...
Отут би й поставити крапку,
Та якось не сміє рука.
А хочеться, скинувши шапку,
Доземно вклонитись жінкам!
За їхню жертовну долю,
За вірність своєму селу,
За молодість, віддану полю,
За тиху терплячість незлу.
І все ж, без лукавинки в слові,
Як предківський звичай велів,
Спасибі кажу своїй долі,
Що виріс я в тому селі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298424
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2011
З днем захисника Вітчизни!
Давно минули ті жнива,
Де смерть криваве жито жала -
Страшна толо́ка світова
Мільйони доль пошматувала.
Згадає сивий ветеран
Навічно юних побратимів
І невигойний біль від ран,
Що їх він там, в бою, отримав.
Стрімкі згадає марш-кидки,
Окопи, вирви та воронки,
А ще - в неповних два рядки -
Холодну вічність "похоронки"...
Ще й досі журиться вдова
В бою полеглого солдата.
А над могилкою - трава,
Де спочива солдатська мати.
Не дочекавшися з війни,
Дійшла у вічності до сина.
Вона в святковий день весни
За ним щоразу голосила...
Полки, дивізії, фронти
Стоять у бронзі, ряд за рядом.
Хто був із кулею на "ти",
Той не вклонявся і снарядам!
Тепер плакучої верби
Сльоза вмива скрижаль гранітну,
Де, скута подихом журби,
Лежить буремна юність світу.
і не забудуться доріг
Далекі гони і тривоги
І той солдатський оберіг,
Що дав дожить до Перемоги.
Нетлінна пам"ять ожива,
В серцях, обпалених війною,
Хоч мирні вже гудуть жнива
Над неозорістю земною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298214
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2011
Ви чули вже? Невже не чули?! -
Аж захлиналося село!
От молодиці! Так утнули!
Давно такого не було...
Бувало, лаялись за межу,
За капость курячу якусь.
Бувало, хтось когось підстежив,
Та й "насолив" за щось комусь.
Бувало всяк, проте такого,
Кажу вам, зроду я не чув.
Та ми судить не будем строго,
Лиш посміємось досхочу...
А починалось все буденно,
Біля крамнички, на тічку,
Де найзавзятіші щоденно
Давали волю язику.
Отак було і цього разу -
Снувались плітки, балачки:
Хтось виливав свою образу,
Хтось ображався, навпаки.
Коли це стали до розмови
Дві молодиці. Ще в соку!
І повели за словом слово
Свою полеміку дзвінку!
У них обох сини в столиці
Ще й неабиякі чини!
Номенклатурні одиниці,
У дружбі з владою вони.
Проте (у тім і заковика),
Поміж собою в них - розбра́т.
Той - комуніст, цабе велике,
А цей - затятий демократ!
От матері й засперечались:
У кого з названих синів
Ще риси людяні зостались,
Хто ще не зовсім запанів!
І тут не в титлах - пан, товариш -
Ховалась вистраждана суть.
Обидві вмить налаштувались
По саме нікуди копнуть.
Серйозна зріла перепалка,
А не якесь там абищо́!
Було за що срамить Одарку,
Та й Варку теж було за що...
Тож люди з подивом дізнались,
Що їх статечні земляки
Чинів та почестей дістались
Не без чиєїсь там "руки".
Що комуняка той безродний
В чужому порався саду,
Та ще й під клунею природну
Справляв, безсовісний, нужду!
Зате той вискочка зухвалий,
Прищикуватий демократ,
В штанці мочився, теж, бувало,
І в нього є в Канаді сват!
Однак словесних аргументів
Замало для палких натур,
Тож, не ждучи аплодисментів,
Зійшлись вони на другий тур.
Одна з них ситцеву спідницю
Собі на спину тільки - блись!
І супротивниці - сідницю:
На, розпроклята, подивись!
У тої щелепа одвисла,
Та в руки враз себе взяла,
Від злості знову зуби стисла
І... теж спідницю підняла!
Понадривали очевидці
Свої насміяні боки,
Коли гарячі молодиці
Уздріли: йдуть чоловіки!
Все інше зовсім не цікаво...
Скажу лиш тільки, що дядьки
Удвох знайшли на них управу,
Та й помирили залюбки.
Хоч довго ще сміялись люди...
А що? Сміятися - не гріх,
Коли той сміх на користь буде
І одзоветься в нас усіх.
1997 р. По гарячих слідах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297979
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2011
Ти чуєш, земле, як безупинно
Вітер вовком голодним виє?
Скоро снігу пухка перина
Голі груди твої накриє.
У дні похмурі і в дні погожі
Хай ковдра біла тебе зігріє,
Щоб міцно спала в морознім ложі,
Допоки й теплень не заяріє...
Водою зійдуть з твойого лику
Зими лихої тяжкі окови.
Тебе розбудить відлуння крику
Ключів лелечих в порі ранковій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297765
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2011
І грудень не має щасливої долі -
Ховається в сутінках день.
Студених снігів волохаті сувої
Зима десь далеко пряде.
У пору таку вигляда недоречно
Порожніх полів нагота.
І мабуть від того нудьга безкінечна
Крізь душу мою пророста.
Вже білі морози цілують завзято
Оголені груди землі...
Так хочеться снігу! Хоча б небагато...
І - сонця в морозній імлі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297762
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.12.2011
Колись мені в глухім проваллі ночі
Наснились очі, наче тернослив.
Такі мрійливі, звабливі - дівочі,
Неначе хтось дві зірки запалив.
А пристрасті, а полум"я, а блиску
В отих очах - аж серце закипа!
І віщий сон підводить першу риску
І знову ностальгія відступа.
Вона з"явилась в платті голубому
Серед буяння білих хризантем.
Тоді ж я запросив її додому,
Хоч це було завдання й непросте!
Ми спілкувались майже до світанку
Про все на світі, отже й про любов.
Всю душу їй, до крихти, до останку,
Я виливав у русло тих розмов.
Вона ж мені душі не відкривала -
Боялась, певно, зради без жалю.
Лиш тінь журби в очах її згорала...
І я тоді пожалкував, що сплю.
Я цілував, і пестив, і голубив,
Немов не знав, що це всього лиш сон,
Коли її такі жадані губи
Шептали щось про дію заборон.
Ніхто на світі з певністю не скаже,
Яку нам долю вигадають сни.
А вже кому яка дорога ляже -
Лиш тільки так розкажуть нам вони...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297556
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.12.2011
Ми зустрілись в житті випадково -
Просто доля на хвильку звела.
Ти у пошуках щастя підкови
Завітала до мо́го села...
Я твій погляд, уважно-значимий,
Так неждано відчув на собі.
Літ тягар не відчув за плечима -
Тільки очі твої голубі.
А тоді... необдуманим словом
Зіпсували стосунки ущент.
І була неприємна розмова
На шляху, під осіннім дощем.
Розминулися тихо й без болю,
Наче хвилі легкі на воді,
Залишивши в слідах, за собою,
Ще не вичахлий попіл надій.
Хоч для болю багато й не треба -
Тільки слово, як камінь, важке,
Що вціляє, зазвичай, під ребра,
Там, де серце тріпоче лунке.
Знає серце, чого воно плаче,
Чом його щемна туга пройма.
Заспокоїться згодом... Одначе
Від образи ще ліків нема.
А життя, під людські пересуди,
Перегорне сторінку важку.
Бачить Бог і засвідчують люди:
Всяк буває у нас на віку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297400
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.12.2011
Одна ласкава посмішка на світі
Ламає в душах мури кам"яні.
І вже думки гартуються амбітні,
Ясніють очі, строгі та сумні.
Красива суть закопаних ілюзій
Існує тільки в намірах благих.
Від ворогів до незрадливих друзів -
Ніхто не має користі від них.
Інтрига літ, прожитих без інтиму,
Підносить нам таку собі свиню.
Авжеж буває, що вогонь без диму,
Та не буває диму без вогню!
Легких шляхів шукати все ж не варто -
Аж надто сил багато йде на те.
Ймовірно, легше вихилити кварту
За почуття, одвічне і святе.
Пізнати біль немислимо... без болю -
Остання крапля завжди допіка,
Коли злостивці хтивою юрбою
Ласкаво так готують копняка!
Орбіти доль у леті перетнулись,
На зламі літ, важких, до гіркоти.
Одні до інших очі усміхнулись,
Можливо, щоб до злагоди дійти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297153
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 01.12.2011
Єсть хвилини віщої тривоги,
Коли серце зранене болить...
Зачекай... Не оббивай пороги
В домі, де забута правда спить.
Знову щось нашіптує на вухо
Лінькувато-хижа підла лжа.
Ти її, зухвалої, не слухай -
І в неправди є своя межа!
Затамуй пекучий біль образи
І на зло - усмішкою сяйни!
На душі полегшає одразу,
Тільки ж "его" власне осягни...
Поміркуй над вічним супокоєм
І змаліють всі твої жалі,
А гріхи, що ти в житті накоїв,
Хай розвіють в небі журавлі.
Бо коли настане мить єдина,
Що приходить, зрештою, до всіх,
По собі лишає тут людина
Добрі справи й ... непрощенний гріх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296963
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.11.2011
Бувають люди... (Господи прости!),
Що просторікувати можуть безупинно.
Чи ти їм, Боже, розум відпустив
На всі чотири світові частини?
А чи навиворіт уяву їм склепав,
Ще отоді, у материнськім лоні.
А може, ти безсовісно проспав,
Коли мізки вливалися у скроні?
Немов плете сей чоловік корзину -
Сухе паліччя слів докупи тулить,
А недотумка, що сиру лозину
Годилося б у виріб цей заструнить.
А так - ніщо! І знову - казна-що!
Ні виробу, ні толку, ні розмови...
Про що розмова? Дійсно, а про що?
Про сім мішків гречаної полови?
А, може, вовни? І таке бува,
Коли балачка на такому рівні.
У порожнечу падають слова,
Потоки слів - смішні, нудні, наївні!
А вже кому в житті не повезе
І здиба він такого розпатяку,
Той тип такого, знаю, наверзе,
Що буде гнів миліший за подяку.
Та я подумав: Бог їх сотворив,
Як є вони, то, значить, так і треба.
І що б дивак той вам не говорив,
Нехай говорить. Значить є потреба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296715
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2011
Хмари купчасті, хмари перисті,
Рання зажура на жовтому листі.
Мляві світанки в туманному мливі,
Просвіти сонця, скупі й полохливі...
Тужить вітрисько один, серед поля,
Свище злютовано - вольному воля!
Хилить, обтрушує шати барвисті,
Сумом огорнуті далі імлисті.
Криза відтворення знову в природі,
Знову вона на крутім повороті.
Розум сприймає, серце - не хоче!
Щось незбагненне душу лоскоче.
Дум потаємних гартується зрілість,
Давніх амбіцій збувається смілість.
Треба змиритися. Вичахла осінь!
Стала зима в сніговім безголоссі.
Смуга настала білого смутку -
Рівна можливість втрати й здобутку;
Ода життю і данина сумному -
Мить упокоєння в лоні земному;
Стан рівноваги у виборі слова,
Час, коли твориться сутня розмова.
Слушна нагода спитати поради,
Щасна пора свою долю обрати;
Знаковим шляхом рухатись далі,
Та не по колу вже, а по спіралі.
Вище, до Бога, до сонця, до неба...
І жалкувати за тлінним не треба!
Тільки за душу, праведну й грішну,
Варто леліяти думу невтішну.
Тільки душа нас на світі тримає -
Іншої сили у Бога немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296473
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.11.2011
Мовчи, моя Музо, мовчи!
Не мов, я прошу, ані слова.
Твоя неосвячена мова
Занадто вульгарно звучить.
Думки відливаю в броні -
Не час милуватись стриптизом...
Занепад моралі і криза
Щодень допікають мені.
Проситиму в вічності сил,
Благатиму в Господа Бога,
Щоб легшою стала дорога
До предківських тихих могил.
Наснагою буде завжди
Землі невмируще цвітіння,
Де парость мойого насіння
Свої вже приносить плоди.
Зітре непоступливий час
Словес нетривку позолоту
І в краплі солоного поту
Ограниться щастя алмаз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296246
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2011
Моринці! Одеська залізниця.
Полустанок в лоні лісосмуг.
Вже мені в вагоні не сидиться,
Спрагло роззираюся навкруг.
Ще в дитинстві, пасучи корову,
До "чавунки" з друзями ходив.
На зорі і в сутінь вечорову
Чув, як тишу будять поїзди.
Гуркотіли мимо паровози,
Дим густий низався на гілля.
Дивний сплав поезії і прози -
Аж стогнала в захваті земля!
Сивий сум Козацької могили
Знов щемкі пробуджує думки:
Це сюди ми з мамою ходили
Проривать цукрові буряки!
Господи! З яких далеких далей
Я сюди душею повертав.
До найменших спогадів -деталей
Світ оцей в собі запам"ятав.
Безкінечно, невимовно скучив
В гамірливій круговерті днів
За стежками в соняхах квітучих,
Між густих, вусатих ячменів.
Ось, нарешті, на горбочку хата
Самотою журиться в саду.
Радосте моя! Не спочивати -
Сповідатись я до тебе йду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296102
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.11.2011
Сюди колись вела дорога
Між пірамідами тополь,
А нині тут журба розлога
В скорботнім сповіданні доль...
До мертвих хат стовпи бетонні
Несуть знеструмлені дроти.
Ще зяють там хрести віконні,
Як більма, в смутку самоти.
Сплелись докупи на дворищах
Чортополох і кропива...
Порожній сутінок горища,
Як звір, пащеку відкрива.
З-під печі, сторожко -нечутно,
Лисиця вибігла руда.
Тут лисенят своїх попутно
Вона дбайливо догляда.
А сад, за хатою, у лісі,
Роняє яблука тверді.
Аж зуб оскомливо скривився
На здичавілому плоді.
Тут не одне життя буяло
В гарячих буднях трудових
І смерть тут часто гостювала,
Немов своя, серед живих.
Коли ж останній хуторянин
Пішов у засвіти навік,
Він звичний простір картопляний
На пустку знехотя прирік.
І не його вина пекуча
У тім, що стало все, як є.
Його в житті цей світ замучив,
Ще й після смерті дістає...
Бо довелось біду примірять
І лиха вихилити ківш.
Той мертвий хутір вже не вірить,
Що жити стало веселіш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295835
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2011
Сумні видіння бачу нині -
Настав такий непевний час,
Коли в словеснім драговинні
Ізнемагає кожен з нас.
Тим часом покидьки зухвалі
Розбійно, зграйно, без жалю,
У беззаконному проваллі
Наживу ділять через лють.
Останній цвях у домовину
Заб"ють продажні байстрюки,
Як безталанну Україну
Доб"ють, роздерши на шматки!
Та й поховають, як бувало,
Не раз ховали - на віки...
Їм, ненаситним, мало. Мало!
Лишіть хоч гривню... на вінки.
Манкурте, виплодку щурячий,
Що в холуях іже єси:
Шляхетний ґонор, дух козачий
Давно в тобі зійшов на "пси".
З чужого столу кусень ласий
За підлу службу дістаєш...
Ти сам продався за ковбаси,
Тепер і Неньку продаєш?
Всеблагий Боже милостивий!
Верни їм розум хоч на мить,
Бо то є гріх недопустимий -
Зло на землі своїй чинить.
Тому і творять пересвари
Людці, чіпкі, як омела,
Що не відчули ще покари,
Бодай би їх чума взяла!
Невже всі лицарі преславні
Перевелись на потруху?
Змілів Дніпро? Усохли плавні?
Немов на пошесть, на лиху́.
Хай омина лиха година
І землю нашу й земляків,
Щоб наша славна Україна
Не зникла в темряві віків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295624
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2011
На днях минає 7 річниця Майдану.
Вірш написаний наприкінці 2004 р
Згадаймо...
Твердив Ґарант, що нація аморфна
І що ідеї в нації нема.
А тут іще сентенція біґбордна
Весь час в напрузі виборця трима.
Була надія - піде, як по нотах,
Все проковтне тупий електорат
І знову там, на зевсових висотах,
Возсяде свій, не з вулиці, ґарант.
Проте -не склалось. Бачить Бог, не склалось.
Це ж скільки треба фальші та брехні,
Щоби терпіння в демосу прорвалось
І він сказав рішуче й твердо: "Ні!".
Не сподівались владці велемовні
На дужий спротив випручаних мас.
Ще не зотліло в пам"яті духовній
Те, що єднало й зближувало нас.
Гримів Майдан гарячим помаранчем
І біло-сині плавились льоди.
Ми всі зійшлись під гаслом об"єднавчим
І сумніви розвіялись, як дим!
Знецінювались долари й червінці -
Росла свобода вибору в ціні.
І саме тут "маленькі українці"
У Націю єдналися в ці дні.
Сімнадцять днів "бродила" Україна,
Сімнадцять днів боролась за права.
Ми твердо знали: доля в нас - єдина
І не сприймали розбрату слова.
ТАК! Ми - народ! Ми прагнемо поваги!
Волієм вільно думать і творить.
Найвищий злет духовної звитяги
В серцях у нас повік не відгорить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2011
Сумно стало, ледве не плачу,
Ходу прямого з кута не бачу.
Щось пройняло незбагненним болем -
То серце тріпоче пташатком кволим.
Що ж ти, серце, зі мною твориш,
З ким наодинці весь час говориш?
І що я нині діяти маю,
Невже я долю свою ламаю?
А навкруги заклопотані люди -
Хто там зі мною панькатись буде?
Цей - промовчить, той - зарегоче,
А зрозуміти ніхто не хоче.
Тому я до серця іду на пораду -
Вибрати мушу вірність, чи зраду!
Мабуть, у вірності є перевага,
Та не зарадить душевна відвага.
Це означає - знову страждати,
Цього нікому бодай не діждати!
Любляче серце не хочу дурити -
Треба відверто із ним говорити.
Довго воно животіло в полоні -
Аж до густого морозу на скроні.
В ньому проснулася пам"ять гаряча.
Чим же йому я на цей раз віддячу?
Щоб врятувати серце і душу,
Я неодмінно зрадити мушу!
Молодо серце в грудях заб"ється,
Сили кохання знову нап"ється.
Вірність і зрада... Біле і чорне...
Любові пливе перекинутий човен...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295110
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2011
Гибла осінь! Сумно. Сіро.
Небо стомлено присіло
На ліси, байраки, луки.
Висне тиша... Ані звуку...
Хльоска вітер... Сіє мжичка...
Сіна злежана копичка
Бовваніє край городу;
Мокне кладка через воду.
І - тумани! Вже й тумани!
Непроглядні. Нездоланні.
Десь відразу за порогом
Тане в безвісті дорога.
І на шапку волохату
Перетворюється хата.
А небес промокле сито
Сіє й сіє сумовито.
Вечір... Ніч... Сіріє ранок...
Пізній досвіток... Світанок...
Ой, поглянь хутчій-но, що це?
Справді, виглянуло сонце!
Мляве, заспане... Осіннє...
Небо випрано лисніє.
Та, однак, душа радіє,
Як-не-як, а все ж - подія!
В розпал осені глухої,
В переддень зими лихої,
Сніговиці та хуртечі
Сонце дуже нам до речі!
Аж на серці просвітліло:
Пізня осінь відболіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294848
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2011
Ти не стала Музою мені...
Струнами осінньої печалі
Затужили думи весняні,
Переплівшись в дивному звучанні.
Віщувало серце неспроста,
Несучи в собі відгомін болю.
З уст медвяних - тільки гіркота,
Гіркота від зустрічі з тобою.
Не лягли на музику слова,
Мовлені невиправдано різко.
Я зумисне довго закривав
Щойно напаковану валізку.
Не збулося десь на небесах,
А тепер не справдилося в душах.
Вперше нам з тобою сам-на-сам
Так самотньо стало і байдуже.
Сила слів у пам"ять залягла,
Думкою огранившись у часі:
Ти найкрасивішою була,
З-поміж тих, що нині на Парнасі.
Збережу в стрімкому леті днів
Все, до крапки, те, що ти сказала.
Ти не стала Музою мені,
Та навіки серце пронизала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294606
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.11.2011
Списи ламають списані в запас,
Віднесені життям на марґінеси.
В них ще штани гарячі від лампас,
І в пам"яті службові "Мерседеси".
Та й інші, що чиновницькі хліба
Жували смачно в ситних годівницях,
Цим теж сьогодні солодко хіба?
Таке і в сні жахливім не присниться!
О, як же тепло й затишно було
Служити їм в ошатних кабінетах
Отим, що нині втримують село
І тим, що в місті мерзнуть у пікетах!
Це боротьба, і як тут не крути,
Цих "слуг народу" можна зрозуміти:
Їх час пробив і треба з влади йти,
Але й піти, це теж ще треба вміти!
В час інтернету обмаль таємниць
Тримають грифи, ті, що не для преси,
Проте й за ними безліч є дурниць,
Де сховані "високі" інтереси.
Про сонце, дишло, цигана й закон
Ще не зітерто з пам"яті громади.
А вже коли перейдеш рубікон,
То не зганьби важку кормигу влади!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294318
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2011
Приїзди, мій друже, на гостину,
На гречані, визрілі меди.
Скоро вже антонівка достигне
І калина виважить плоди.
Якщо час тебе не поневолить,
Завітай, як завжди, восени.
Я тобі назустріч, через поле,
Вийду до розлогої сосни.
Ти живеш у місті, серед смогу,
Що вже й сам, їй-богу, посірів.
Ти стомився від життя такого,
Й від утоми, певно, постарів.
Відпочинь, віддай належне втомі,
Походи босоніж по землі.
Горілиць, на вигрітій соломі,
Пригадай дитинства журавлів.
Пам"ятаєш стежку до діброви,
Де дуби велично-осяйні?
Там колись, забувши про корови,
Ми скарби шукали потайні!
Не зів"яли в пам"яті дитячій,
Не згубились в круговерті літ
Наші перші успіхи й невдачі,
Перші кроки в недитячий світ.
Там, де верби вигнулись плакучі,
Де лозняк буяє на плоту,
Знову сойки жолуді блискучі
Необачно гублять на льоту...
Приїзди, мій друже, на гостину,
Неодмінно, чуєш, приїзди.
Щоб жагу втолити невситиму,
Ту, що душу знаджує завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294131
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.11.2011
Забутий сон, як марення нічне
Неждано обізвався з-під подушки.
Там хтось чужий випитував мене,
Чи я люблю із часником пампушки!
Авжеж, люблю, тут можна й не питать,
Та все ж комусь мої уподобання
На часі стали. Що вже тут гадать?
Я ж сон не можу звести до гадання!
Бо там свої критерії й межа,
Своя реальність і безповоротність.
І там, де щойно сніг пухкий лежав,
Дзвенить пісків пустельна неповторність.
Сприйму на віру бачене вві сні
І не повірю істинам затертим.
Лунають зойки, надто голосні,
Над ще живим, та вже по суті мертвим.
Таке буває в нашому житті,
Коли воно вертає до абсурду.
І всі слова, промовлені й пусті -
Переростають на Ґоверли бруду.
І лжепророки каркають з трибун,
І лжегерої мостяться в Герої.
З глибин землі одчайний стогін трун
Пласти вугільні вибухом покроїв.
Прости їм, земле! Геть усім прости...
Живим і мертвим і ненарожде́нним.
Усі гріхи їм смертні відпусти,
Воздай по правді - ситим і нужденним!
Та розквітай у спокої й добрі
І віру влий у вичахлу зневіру.
Затямлять хай твої поводирі:
На світі добре те, що добре в міру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2011
Листопадовий день,
Листопадовий дим,
Листопадовий дощ і вітер.
Мертвий лист упаде
На поверхню води -
Вутлим човником буде жовтіти.
Листопадовий сніг,
Листопадовий лід,
Листопадова ніч з морозом.
Через поле проліг
Перший заячий слід,
А кабанячий - у верболози.
Листопадовий сон,
Листопадовий сум,
Листопадовий плач-зітхання.
Я йому в унісон
У душі пронесу
Невмирущу таїну кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293636
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2011
Падають долу дими,
Стелячи пасма й сувої.
Крає окрайці пітьми
Досвіток днини нової.
Сумно в траві співа
Соло вологий вітер.
Скімлить густа трава,
В"януть останні квіти.
Стогне в загінці плуг,
Впрягшись в тяжку роботу.
Ген, лебединий пух
Хвиля гойда біля плоту.
З жалем прозорий ліс
Ковдру під ноги скинув.
Скоро дощі навскіс
Змочать у дуба спину.
У присмерковій імлі
Небо сумне зітхало.
Над самотою полів
Ніч розкрива опаха́ло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293632
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2011
Верни мені, о пам"яте моя,
Минулих днів мелодію забуту,
Ба, навіть в панцир слів твоїх закуту,
Проте - верни, тебе благаю я!
Хай нагадають звуки чарівні
Очей вогнистих глибочінь гарячу,
І сум, і сміх, і сльози на додачу,
І те, як ти довірилась мені.
Верни мені, о, пам"яте, верни
Фальшивих слів порожню дріб"язковість,
Та ще колись давно забуту совість -
Хай хоч тепер повернуться вони.
Пече мені мій сором, припіка,
Подій далеких бачу я картини...
Чому тоді, в розпачливі години,
Чому моя не схибила рука?!
Рука ота, що черкала пером -
Безжальних слів в"язалося намисто.
Здавалося, було те ненавмисно,
Проте багато наламав я дров...
Тепер мені б покаятися гоже.
Знаття б, чи буде все оце до ладу?
Тебе одну покличу на пораду
І - хай мені Всевишній допоможе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293059
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.11.2011
Даль імлиста... Небеса, як сито...
Стомлено гілля обвішав ліс
І зітхає листом сумовито,
Під вагою виплаканих сліз.
Мокра стежка травами в"юниться -
Слід веде від літа й до зими,
Ген, туди, де степова криниця
Дихає прозорими грудьми.
Це ще рання осінь, не глибока,
Ще зоріють квіти де-не-де.
А зайчисько, закосивши оком,
Дременув, що стежка аж гуде!
Та не бійся, зайчику, не бійся,
Як і ти, я в полі - одинак!
Сумно стало, от я і приплівся,
Без лихого наміру, однак.
Я прийшов, щоб стиха помолитись,
Мовчки тут, без поспіху, пройтись,
Щось переосмислити, навчитись,
Й мудрістю в природи запастись.
Все тут справжнє, непідробно-щире,
Істинне, відверте і просте.
Й те, що згине у життєвім вирі,
Неодмінно знову проросте...
Знов надворі осінь владарює,
Знову сипле листом навмання
І такі миттєвості дарує,
Що мені аж дух перепиня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292764
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2011
Я йшов до вершини. Як тяжко я йшов,
Долаючи прірви і скелі!
Стогнала земля з-під моїх підошов
В безоднях гірської пустелі.
Терниста дорога лягла до вершин,
Де вище лиш небо високе
Та Бог, що відміряв на власний аршин
Мої самовпевнені кроки.
Лежали довкола поля крем"яні,
Цвіли едельвейси тендітні.
Тоді, молодому, здавалось мені,
Що збудуться мрії амбітні.
Я дерся чимдуж на бескиддя круті,
Здіймаючись вище за хмари.
Це перша вершина в моєму житті,
Якою я змалечку марив.
І стоячи вже на стрімкій висоті,
Вдивляючись в далі і висі,
Я бачив, як там, в крижаній самоті,
Ще вищі вершини звелися!
І знову долав я підступні льоди,
Невпинні лавини і селі,
Уперто торуючи стежку туди,
Де мрії сміялись веселі.
Той дух дерзновенний давно віддзвенів -
Живу я в зати́шній долині,
Хоч інколи, в леті заобрійних снів,
Ще манять висоти орлині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292609
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2011
Р.Г.С.
Літа журавлями в далекі краї
Крізь душу мою відлітають.
І вже посивілі оті журавлі
Назад навесні не вертають.
Охриплим дискантом зозуля кує
В старих дзиґарях серед ночі.
Стає перед очі кохання моє
І зрада стає перед очі.
Забути не зможу, допоки живу,
Обійми палкі на пероні,
Дощу монотонно-сльотаву канву
І змерзлі маленькі долоні.
І вмиті сльозою цілунки й слова
Про вічну таїну кохання.
Вагон від перону з дощем відплива
Назавжди. Навіки. Востаннє...
Розтало кохання під гуркіт коліс
В холоднім осіннім тумані
І там, куди потяг тебе перевіз,
Втопилось в жорстокім обмані.
Огудити можу - то право моє,
Та хочу тебе зрозуміти.
Хоч боляче часом від думки стає,
Що блуду твого не помітив.
Яскравим болідом сяйнула любов,
Та й згасла, зів"яла навіки.
І тихо журба озивається знов,
Сльозою сплива на повіки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292390
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.11.2011
3
А чутки заповзали гадюками
Під солому обскубаних стріх.
В скорім часі у двері загрюкали
І постав "комнезам" на поріг.
В кого правди питати хазяїну?
Та вона й не гостила у нас!
Весь Закон перешито по Сталіну:
Ти - куркуль! Тож і вимреш, як клас!
Викидали на сніг безжально
І дітей і старих дідів.
Замерзали в сибірах дальніх
Долі славних козацьких родів.
І мене те неждане лихо
Не минуло, як не молив.
Що було того лементу, крику,
Як худобу із двору вели!
Як "буксири", свої ж - активісти!,
Ці любителі зад полизать,
Норовили у шпарку пролізти,
Аби владу свою показать!
Я довіку того не забуду,
Як збирали тягло й реманент,
Як ошмаття словесного бруду
Кидав грізний районний агент.
Розкуркулених згодом у сіті
Захопив всемогутній павук -
Добре знаний у білому світі
ВеЧеКа, він же й ОДеПеУ.
В перестуках "телячих" вагонів
Люд хрещений навіки щезав.
За межею сумних перегонів
Був один - всесибірський - вокзал!
Я очунявся аж на Уралі,
А зі мною дружина й маля,
Бо радянські закони моралі
Відторгнули сім"ю куркуля!
На уральських морозах лютих,
На гірських крижаних полях,
Сотні тисяч, неволею скутих,
Свій новий торували шлях!
По-новому нас жити привчали -
Праця з примусу болем пекла,
А в промерзлих бараках ночами
Щемна туга сльозою текла...
Отоді наш синок занедужав
Від тяжкого обвалу незгод.
Він здолати біду не подужав,
Тож поволі згорав від сухот.
Аби сина свого врятувати,
Я намірився звідти втікать.
Було легше каміння тесати,
Аніж муки його споглядать.
Та далеко втекти не зуміли -
Наздогнав здоровенний пес,
А за ним чобітьми прогриміли
Три солдати із еНКаВееС!
І накинули ще зо два роки
До тих трьох, що я мав дотепер.
Зауральські простори широкі,
Чом я там, серед вас, не помер!
Так я втратив єдиного сина,
Що в сухотному пеклі згорів.
Бідна мати всю ніч голосила,
А я тільце в камінні загріб...
Серце болем нестерпним нило,
Тиснув думки пекучої гніт:
Чим дитятко оте завинило,
Чом посивів я в тридцять літ?
Шість десятків з чималим гаком
Відсніжило відтоді зим,
Як востаннє я гірко плакав,
Не ховаючи злої сльози...
Так, відбувши тяжку покару,
Не збагнувши своєї вини,
Повернувсь я додому з Уралу,
В тридцять шостім, у розпал весни.
4
Серед верб і тополь високих
Не впізнав я свого села:
Скрізь кістлява пройшла з косою
І скорботи врожай зняла.
Поки я кайлував на Уралі,
Тут творились страшні діла.
Люди з голоду пухли, вмирали,
Бо держава в них хліб одняла!
Достеменно ніхто не віда,
Скільки їх, безневинних доль,
Від голодного мору безслідно
Полягло серед верб і тополь.
Я не чув аж до цього часу
І в газетах ніде не читав,
Щоб за ту всенародну образу
Хтось-таки по заслугах дістав!
Бачиш, як воно все повернуло...
Та ніхто і подумать не міг,
Щоб державу таку зігнуло
Та скрутило в баранячий ріг!
Може, я тут чогось не допетрав
На десятім десятку літ,
Але прах безневинно мертвих
Теж у цьому залишив свій слід.
А тепер і колгоспи впали
І село залягло в боргах.
Скрутні знову часи настали,
Знову коїться щось у верхах.
Хоч воно й не Москва, а Київ,
І держава, вважай, своя,
Та нахлібників товстошиїх
Розвелось, як мишви на полях!
Трохи б мудрості владцям можним
Та законів, як день, ясних.
Отоді відчував би кожний,
Що держава - його захисник!
Пережив я в житті чимало
Революцій, подій, вождів,
Та на світі мене тримала
Світла радість земних надій...
Все, що мав, по дорозі втратив,
Крім пекучих твердих мозолів.
І не страшно мені помирати
Тут, де жив, серед рідних полів.
...Змовк старий, та ще довго в душу
Бився спогад з-під сивих брів.
Болю пласт нас обох подужав,
Він не згаснув ще й не відгорів.
Так страждальця, видать, дістали
І свої і чужі жалі,
Що йому пригадався й Сталін
І часи лихоліття злі.
Дід смакує міцним самосадом -
Аж під стелею стелиться дим.
Жив, не жив, а життя вже позаду;
Наче ж вчора ще був молодим!
А тепер дожива самотою,
Серед виру сільських проблем,
Битий долею непростою,
Той, що вік звікував куркулем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292069
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 10.11.2011
1
-Доброго ранку у хаті, діду!
Бачу, вам не в тягар літа;
От лише в зморшках недолі вітер
Снігом борозни позагортав.
-Ти гукай мені, хлопче, на вухо,
Я давно вже глухий, як пень!
Он, візьми каганець задмухай -
Вже надворі проснувся день.
Щось електрики там намудрили...
Чи стовпи погнили, чи що?
Та без світла село лишили,
Люди, бачиш, для них - ніщо!
Я ж кажу: сюди Сталіна треба!
Той швиденько навів би лад.
Не в одного душа отерпла б,
Не поміг би ні сват, ні брат!
Бач, взяли нечестивці за моду -
День до вечора - абияк
Працювать через пень-колоду;
Той - крадійко, а цей - пияк!
Дід Михайло куйовдить брови,
Мов би пріч одгорта жалі.
Ще нівроку старий... Бідовий!
Ач, і пляшка вже на столі!
- Ви жартуєте? Сталін поможе!
Добре ж знаєте правді ціну.
Ви ж для нього охвістя вороже,
Він же вас до Сибіру запхнув!
Справді, хочете, щоб вернувся,
Той, що згинув давно в світах?
Вам той Сталін не раз гикнувся
На уральських крутих хребтах.
Ви ж хазяйського племені-роду
Чесно свій заробляли хліб,
А сатрап той мільйони народу
Без вини до Сибіру загріб!
Тож чи варто у свідки брати
Потойбічну зловісну тінь,
Аби страхом навіч карати
Недолугість людську і лінь?
Ми на власній відчули долі
Велич випростану вождя.
Натерпілися лиха доволі...
Бог йому щонайвищий суддя!
Правда в серце, як ніж у масло...
І потонув у спогадах дід.
Засивіла в очах пригаслих
Опечалена далеч літ.
Заснувала чоло зажура,
Віху пам"яті на віку
Не зітерли часи похмурі -
Він згадав свою долю гірку...
2
- Я ще був шмаркачем зеленим,
Як сімнадцятий вибухнув рік.
Це тоді більшовицький Ленін
Комісарського воза запріг.
Продрозверстка! Дайош! -і баста.
Хліба! Хліба на Петроград!
Продзагонів юрба горласта
Вигрібала усе підряд.
В Україні тоді не мирилось...
То червоні, то білі полки.
Поле бідно цвіло - колосилось:
Коні, шаблі, багнети навскид...
Українську Центральну Раду,
Директорію і Гетьманат
Шматували вовки розбрату -
Брата люто кривавив брат!
Кожен хутір тримав оборону,
Кожен сам собі був отаман.
Поза межами цього кордону
Той вояк інтересу не мав.
Врешті стихло... Червоні ради
Від села до далеких столиць
Заповзято взялись правувати -
Рідний край від розбою стомивсь.
До хатів, до землі, до плуга
Повертався окопний люд.
Скостеніла селянська туга
Запряглася в ярмо і хомут.
Трухлявіла душа дуплиста
І запал хліборобський терп
Проте вчасно сюди із міста
Нагодився всесильний НЕП
Батько мій прикупив за НЕПу
Десятин так із п"ять ріллі,
Та левади шматок до степу,
Гурт худоби при тій землі.
Споконвіку воли та коні
Для селян - основне тягло.
Хоч пекли в мозолях долоні,
Але ж тим і живе село!
А ротів у сім"ї чимало -
У трудах гартувались, росли;
До схід сонця, було, вставали
І - нічого! Живі були!
Я вже парубком став - нівроку!
І на гульки кортіло теж,
Проте батько мене до строку
Не женив, щоб не краять меж.
Мали хліб і до хліба, звісно,
Спину гнули ж бо день при дні.
За столом хоч бувало тісно,
Зате в полі, за плугом, - ні!
Краєш ниву - душа співає...
Сходить парою свіжа рілля.
Тиша... Сонечко пригріває...
Сонне марево брижить поля.
Руки наче вросли в чепіги,
Крук позаду, у борозні...
Бач, вже й сльози чогось набігли,
Згадка душу ятрить мені.
В двадцять восьмім вподобав пару,
Одружився, та й зажили...
Я овець вже розвів отару,
А телицю - батьки дали...
Пару коників для розплоду,
Воза з плугом та ще й гарбу
Зі свого прикупив доходу -
Став хазяїн на всю губу!
Молотарку ж я трохи згодом
На погибель собі придбав.
Молотили усім народом -
Той - зерно, той - полову згрібав.
І нікому я не відмовив,
Плату в міру з людини брав.
Ну, а вдовам за добре слово
Молотив там , а чи орав.
І податки старався вчасно,
Як не скрутно було, віддать.
Тільки б нива родила рясно,
Тільки б стачило сил зібрать.
І не знав я тоді, не відав,
Що мене і таких як я ,
Ждуть небачені досі біди,
Що немилою стане й земля!
Десь отам, у висотах владних,
Розп"яли нашу долю навік.
Хазяїв, як курчат безпорадих,
Вождь лихий на заклання прирік!
На селі пролетарським духом
І не пахло на ті часи.
Пропускав хлібороб повз вуха
Хитромудрий отой марксизм.
Селянин був одвічний власник.
Статки - різні, у кого як.
Та отих крикунів горластих
Зневажав на селі й бідняк.
Був живий іще дух громади
Котра дбала про всі діла.
Та творці пролетарської влади
Проганяли той дух із села!
Дуже швидко сільському сходу
Утяли споконвічні права.
Новий устрій в село приходив
І чужі, незнайомі слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292058
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 10.11.2011
Сукало небо дратву дощову,
Тугим вітрам вклонялися тополі.
Летіло листя в далеч степову,
Сльотавій упокорившись сваволі.
Липка пітьма довколишніх лісів
Незрячу тінь ховала за овидом.
Німотна мла, без гуку голосів,
Вгрузала в ніч огидним страховидлом.
Ні іскорки, ні свічки наокіл -
Втрачали обрис пагорби і доли.
Ба, навіть плеса вичахлих ставків
Скляніли від небесної юдолі.
Усе завмерло, слухаючи ніч,
Безмірну ніч глухої безнадії,
Коли втрачаєш найдорожчу річ
І мруть слова, продажні, як повії.
Чолом в"юнились борозни врозріз,
Повзли думки в облудності відвертій.
Безкрила туга хлипала без сліз
І день конав в агонії присмертній.
Душа діждалась осені й зими
В притворних снах притомленого тіла.
Там молодість гарячими крильми
Колись давно своє відлеготіла.
І вже не верне осінь до весни,
І квітень після жовтня не настане.
Дивлюсь свої важкі й невтішні сни,
Та осені любить не перестану...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291869
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.11.2011
Ніколи в світі не кажи "ніколи",
Адже відмова, навіть жартома,
Стає, по суті, заборонним колом.
Утім, якраз тут суті і нема!
Дивися вглиб насущної проблеми,
Гортай думок неторканий запас.
Езоп колись на делікатні теми
Повчальні притчі віршував для нас.
Агора в греків мудро провіщала -
Не ставила в законах заборон,
Усім гріхи накоєні прощала,
Здійснивши прощу на горі Афон.
Брутальне слово боляче шмагає -
Естети зразу вішають носи.
Відомо ж бо: добро допомагає
Знайти себе у творенні краси.
Однак не слід пишатися собою -
Від схвальних слів недовго й до хули.
Освистаний крикливою юрбою,
Герой нюхне смердючі постоли.
Одразу видно - запізнався з болем,
Якщо життя поклало долілиць.
Розумному достатньо, щоб ніколи
Уже в житті не натворить дурниць!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291673
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 08.11.2011
Щось діється дивне у царстві Окрайнім:
Упав непристойно добробут народу.
Ніхто не бажає назватися крайнім
Із тих, хто плекає чиновну породу.
У пресі, по радіо, в теледебатах
Державні достойники - янголи з раю,
Усім своїм виглядом прагнуть сказати,
Що їхня скромненька хатиночка - скраю!
І справді, погляньте - палаци, палаци
І все на родючих масних чорноземах.
А кошти чиї? Із чиєї то праці
Той дачний гармидер в містах і по селах?
Гудуть потривоженим роєм вокзали -
Там люд заклопотаний тягне поклажу
Туди, де вирують вселенські базари,
Де всяк набереться торгового стажу.
У "шопах" державних, сиріч, в магазинах,
Забракло товару високих ґатунків.
Мужі вседержавні в інолімузинах
Не звичні іще до нових облаштунків.
У чім заковика таких перекосів,
Чому не працюють заводи гіганти?
Чи скоро вже буде віднайдено спосіб,
Щоб стати до творення, а не ламати?
Тут думати -мало! Тут мислити треба!
Вже годі стару тасувати колоду.
Наспіла пора і нагальна потреба
Творити добро для простого народу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291470
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2011
Який зв"язок між виноградним ґроном
І променем, що в сутінках згаса?
А на межі, між тишею і громом,
Там - хаос, чи гармонії краса?
Що спільного між думкою і словом,
Між дією і наслідком діянь?
А між "качко́м", тупим і безголовим,
І генієм найвищих почувань?
Чому в житті так неймовірно складно
Розмежувати радість і журу,
А біль душі детально і докладно
Довірити паперу і перу?
Інакше, бач, тебе не зрозуміють,
Зіб"ють, затопчуть, викинуть за кон,
Ще й засміють, бо співчувать не вміють.
І це є норма, зведена в закон.
Страшні часи і лють страшна і люди,
Що схиблено полюють на "тільця" -
Їм золото вже вистудило груди
І спопелило вичахлі серця.
"Ганьба" і "геть" скандують на майданах
І пластиком гримкочуть об асфальт.
Там інша лють - знедолених і гнаних
І кров сочиться із газетних шпальт...
Та десь же є, існує рівновага,
Чи, може, й середина "золота",
Коли в очах - довіра і повага
І посмішка квітує на вустах!
Один лиш крок - болючий, до знемоги -
Зроби навстріч і брата обніми.
Бо тут наш дім і наша тут дорога,
І бути нам наречено людьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291104
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2011
Важко тим, хто тільки мріє
Про власну дорогу.
А хто правди зерна сіє,
Тим важче, їй-богу!
Бо дорога тут урвиста
І крута й полога.
Доля теж така барвиста-
Не мина нікого.
Хан Батий (чи хто там нині?)
Прах віків колише,
Канчуком на нашій спині
Історію пише.
Е, ні, браття! Недруг клятий
Значно глибше в"ївся.
Навіть в душу немовляти
Думкою заплівся.
І ніхто його звідтуди
Не викурить зроду,
Доки є в нас, власне, люди,
Та нема народу.
Нас віками мордували
Москалі й ординці
І згадати не давали,
Що ми - українці!
Ми забули рідну хату
І рідну говірку.
Певно сіли пане-брате
Не в свою тарілку.
Ми забули рідну неньку
І пісню розлогу;
Засвіт стали козаченьки
На чужу дорогу.
Доки будемо питати
У дядька поради,
Доти й будуть допікати
Чужі конокради.
Хай не зваблять нас червінці
Й те, що булька в кварті.
Шануймося, українці,
Бо ми того варті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290937
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2011
Гудуть бори над сонною Десною,
Де ширить плечі збурений Дніпро.
Варяги там "у греки" йшли з весною,
Везли на торг, із півночі, добро.
І завертали під тінисті кручі,
Смолили днища зношених човнів.
Вділяли князю краму на онучі,
Боялись таємничих чаклунів.
Стояли там утрьох на перевозі
Брати всезнані - Кий, Хорив, і Щек.
Сестричка ж, Либідь, - вічно у тривозі -
Сушила одіж їх біля печер.
Те місце Бог обрав для благодаті -
Андрій-апостол так провозвістив.
Церкви на кручах виросли багаті,
Де вічний праліс корені пустив.
Тут Русь постала - Київська держава,
Що всьому краю велич принесла.
ЇЇ Європа рівнею вважала,
Вона слов"янам матір"ю була!
Та час минав. Князям ставало тісно
Тут, на дідизні, правити гуртом.
І розсварились так криваво й злісно,
Що дехто поплатився й животом!
А тут уже й Орда не забарилась -
Під брами стала київських воріт.
Дружина князя хоч і дружно билась,
Та хмари стріл затьмили білий світ.
І впала Русь - розсипалась на порох
В пітьмі віків - і згадки не було.
Тоді й свої, як найлютіший ворог,
Бува, чинили тут криваве зло.
Та ще Москва оружною рукою
Гребла під себе землю навкруги.
І не було на цій землі спокою,
Лиш злобний вислід вражої ноги.
Богдан і той (наш гетьман православний),
Державу здав під зверхність московит.
Козацький дух був нищений безславно,
А знать в Москву метнулась - до корит!
Чи ж знав Андрій, апостол Первозваний,
Що Київ рабства вкутає ганьба?
Вже ж був Мойсей - з єгипетського брану -
Що сорок літ вивітрював раба!
Отак минало триста літ неволі,
Чужим царям співалися псалми.
Народ тужив. Він сподівався долі,
Щоб вийти, врешті, з "братньої" тюрми.
Сяйнув Майдан, як істина прозріння,
Як спалах духу, той що не вмира.
І встав з колін, за Божим повелінням,
Народ-борець, що волю обирав.
Хоч дехто й нині в рабському поклоні
Сутулі спини хилить до колін.
Їх темні душі й досі ще в полоні
І, як вогню, бояться перемін.
А суть одна в продажної натури -
(Сей вид ссавців в природі не зником!)
Спішать васали за кремлівські мури,
Як древній князь в Орду, за ярликом.
Усе минає в просторі і в часі
І рабство душ, як сон лихий, мине.
Та Нація, що нині відбулася,
Вовік життя творитиме земне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290715
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 04.11.2011
За тривожними гонами літ
Катувалася в серці народу
Вічна пам"ять про скривджений хліб
І його колоскову природу.
У мізки запікались слова
Канібальсько - кістляво-трупні
Про жахні тридцять треті жнива
І про владців діла підступні.
Кривда люта зрівняла в біді
Парость юну і древнього діда -
Вигибали старі й молоді,
На землі не лишаючи й сліду.
І посіявся смуток небес
І вродила печаль, як жито.
На крутизнах життєвих верст
Всю, до краплі, її розлито...
І глумливо брехали кати
І посмертно мовчали мільйони -
Нам до правди ще треба дійти,
Щоби пам"ять не скніла в полоні.
Чи ж не з тих вікопомних жнив
Мій народ підупав на вірі?
Він натужно сміявся й тужив,
Дні без брому ковтаючи сірі.
Так намарне втрачали сини
Силу й міць ґенетичного коду,
Продавались за гріш і чини
Та молилися Заходу й Сходу.
Тож, сягнувши крутої межі,
Саме час усвідомить, братове,
Що спасіння гряде не в олжі,
А в правдивому, чесному Cлові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290486
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2011
Додано. Помножено. Віднято. Поділено!
Чиста арифметика, що там не кажи,
Виглядає справною на папері білому,
Ти в житті ці приклади, спробуй, розвяжи...
У житті ці приклади не завжди вдавалися,
Правда разом з кривдою там переплелись.
Часто право сильного до уваги бралося,
Хоч з такою долею слабший не миривсь.
І тоді кривавились війни й революції,
І втрачав знедолений все, що тільки мав.
І були анексії, змови, контрибуції,
Де спритніший, зрештою, в решти віднімав!
Та були бажаючі поділити порівну,
Хоч для цього, знов-таки, треба віднімать.
Але знаку рівності після того поділу
Так і не судилося людям відшукать.
Віднімання й ділення - два важливих чинники
Добре ми засвоїли, та не в тому суть.
Суть у тому схована, що умови виникли -
Додавання й множення нам пора збагнуть!
Хай людина трудиться і своє примножує,
І держава, в принципі, буде процвітать.
Хай лиш підприємливу думку не стриножує
Тим, хто знає способи, як багатим стать.
І тоді на практиці буде швидко втілено
Способи розподілу благ усіх отих.
Додано. Помножено.Віднято. Поділено.
Вища математика в прикладах простих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290341
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2011
Цю берізку брат мій посадив,
Ще тоді, коли до школи бігав.
Він щодень приносив їй води,
Щоб зростало деревце на втіху!
І берізка нас не підвела -
Білокора, здалеку примітна,
Батьківській хатині, край села,
Завжди уклонялася привітно.
Нас покликав невідомий шлях
У світи, далеко від домівки.
Там не чути голосу в полях
Сірої малої перепілки.
Та любов до отчої землі
Не давала скніти на чужині.
Щось таке було в отім селі,
Що бентежить душу і понині.
Так буває: невблаганний час
Долю, мов билиночку, ламає...
Вже батьків немає серед нас
І мойого братика немає.
Знову осінь полем перейшла,
Знову, вкотре, серцем я побачив:
Хатка сиротою край села
І берізка одинока плаче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290227
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.11.2011
Пірнаю в спомин... Поринаю в час...
Щемку межу намацую наосліп.
Все, що було, минулося для нас,
Малі дерева виросли в дорослі.
Коли те сталось? Навіть не жили...
Вже всі стежки протоптано й забуто.
Болючий спомин тугою вжалив,
Аж думка зготувалася до бунту.
З якого дива? Просто час настав
Мирити долю нинішню й колишню.
Вчорашній вітер листячко листав,
Перелетівши з ясена на вишню.
Все відбулося так, як відбулось,
Без додаткових правок режисури.
І те, що зверху, з точністю збулось
Із тим, що серця віщували сурми.
Малий відтинок, проміжок у мить,
А скільки сліз у виплаканих митях!
І щоб тверду надію надломить,
Не досить стати перед злом навитяг.
І все ж не варто Господа хулить,
За те, що вас озлили темні люди.
Тому й тремтить осика, що болить
Їй давній гріх і віроломство Юди!
Зійди з межі на хресну твердь доріг
Й на перепутті з Богом поєднайся.
Він допоможе. Треба, щоб поміг.
Ти тільки щиро перед Ним покайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289989
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.11.2011
Один чолов"яга - нівроку!-
Поволеньки яму копав,
А землю порунтану - збоку,
Окремо на купу зсипав.
Нарешті присів на часину,
З чола витираючи піт,
Розправив натруджену спину,
Оглянув довколишній світ.
- Яка ж це невдячна робота,
Подумав невдаха-копач.
(Не з власної, мабуть охоти
Узявся за неї він, бач!).
Та різна буває робота
І різні про неї думки:
Одна не набридне й усоте,
А інша - якраз навпаки.
До іншої й ставлення інше,
Як кажуть, душа не лежить,
Бо ж хочеться всім цікавіше
На білому світі прожить!
Спитай у філософа чемно,
Який у роботі є сенс.
І ти запитав не даремно -
Мудрець розтлумачить усе.
І фізик доповнить вагомо,
Згадавши закони тертя,
А лірик завжди, як відомо,
Роботу вклада в почуття!
І кожен на певному місті
Вам бачення звірить своє.
Хоч слова не викинеш з пісні -
Буває, що й ледарі є!
Той, кажуть, "згорів" на роботі,
Цей робить, як мокре - горить,
А дехто, при слушній нагоді,
Ще може й біди натворить.
Тут треба не так і багато,
Щоб стало усе на місця.
Любителям смачно поспати
До відома байка оця.
Таким не під силу висоти
І навіть простий постулат -
У будь-якій певній роботі
Важливий її результат!
Тож годі вже байдики бити,
Валандатись курям на сміх,
Щоб закид не зміг нам зробити
Невтомний трудяга Сізіф!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289773
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.10.2011
Так журливо лине
Поклик журавлиний,
Падає-спадає болем на траву.
Ген, понад лісами,
Попід небесами
Стелить-вистеляє осені канву.
Через тин, на стежку
Тче павук мережку -
Срібно так вилискують ниточки тонкі.
Вітер котить полем
Перекотиполе -
Хтозна де й зупиняться м"ячики прудкі.
Явір став над ставом
Вже не кучерявим -
Попливли листочки стиха по воді.
Очерет стіною,
Наче йде війною,
Догори здійнявши качалки руді.
Край мого городу,
Чарівна на вроду,
Прихиля калина ґрона аж до ніг.
Ніжна і рум"яна,
Мов та юна панна,
Буде пломеніти, доки й ляже сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289573
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2011