| Сторінки (8/772): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Замружилась й ступила крок вперед -
під гільйотину із дощу та вітру,
і скільки треба буде ще відкрити,
і скільки ще покинутих дверей.
Залишені без доторків листи,
відрізані шляхи і коридори
забудуться нескорено не скоро
під брязкання доще-мних гільйотин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016
Я зачинялася в собі сама.
На що... на що - на це я маю вміння.
Давно не п"яна, здавна непохмільна
не озиралась ні на кого крадькома.
Я розчинялася в собі сама
до відчуття, що вже мене немає,
що світ довкола опинивсь без краю
пройшов крізь мене й спротиву не мав.
- Побудь зі мною,- Бачиш, не прошу.
Я вмію не питати, не просити.
Себе порожню відколись пролиту
від Тебе, як від світу стережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016
Коли плечей твоїх в подушці - контур,
коли світанку ще чека...чекати,
безсоння нестерпимістю на чатах
стискає так, що марно і пручатись,
я розправляю постіль й бачу, сон тут
ще не гніздився в порожнині ліній.
Це просто слід, це тільки теплий контур
твого безсоння, що й моє віднині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Пригорни і камінь - з мого серця,
що так здавна нести притомилась.
Не шукаючи ні сил, ні версій:
що й чому, - дозволивши безсилля.
Не з учора: все завжди минає.
Вже минуло, навіть те, що зараз...
а минувше без кінця й без краю,
в ньому навіть слабкості безкарні.
Ще на осуд стане, що не сталось,
навіть страх за тим, що бути може...
В спогадах все слабне в барвах й далі
сам на себе схожий там й не схожий.
Зараз небагато треба: бути
так от, канувши в твої обійми
в час, як у Далі м"який і гнутий,
не безжальний, не прямолінійний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016
Надмірна доза емоцій -
паралізатор руху.
Порушена міра пропорцій
творить з сердець -
каменюку.
Камінь лиш з погляду -
мертвий.
Що там у ньому -
питання.
Камінь - вогонь
серцевинно-впертий,
огорнутий у мовчання.
В камінних садах - тиша...
В камінних садах - спокій...
Яка фатальна омана -
твердь вивороту вулкана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Оберни крізь себе світ, що ззовні.
Свій - крізь вертикалі оберни.
Пальці -сонця крізь в просвіт - прозорі,
як прозорі стовбури весни.
Обернись на когось - неподібним
в жменьці часу, потім - хоч в вагон.
Ми, насправді, стоголосі, срібні -
у воді розчинений вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016
Забудеш все - на це ще прийде час.
А зараз пам'ятай достоту :
ніхто, крім нас, не знає все про нас,
а знати це - лише для нас турбота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016
Дай мені почитати з шухляди старої й розсохлої,
що презумпція не... й термін давності припорошив.
Я присяду на крайчик дивану, що кожен раз охає
від торкання до нього, бо думав, що їх вже віджив.
Я візьму кожне слово, читатиму, як воду питиму,
проливатиму краплі й збиратиму тонни води.
Стану на глибині їх чуття від чуттів неприкритою,
щоб піти за твоїми словами, де й Ти не ходив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016
Помноживши на дні бажання ночі,
щоб темінь дала спокій від годин -
хтось з повноваженнями сонце сточить
на всі чотири, може - п"ять сторін,
якщо сприйняти небо ще одною
з п"яти - як стелю світу, чи як дно...
Я утоплюся в ночі з головою
й затоплю нею душу заодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016
Чи може вірність існувати паралельно.
Чи це абстрактне, недотичне, не... що Ти.
У неї кроки є, торкання є тактильні,
чи вірність як ідея, чи як дим.
Була вона одна, а стала раптом - іншим,
тепер Ти вірний їй, а був ще вірним там.
І відчуття, що наче нерозмінний.
Ми - цербери для неї, вірність - нам?
Напевно зміст у вірності буквальний,
напевно місткість більша, ніж душа.
Невірність з вірністю держави валять.
На вірність і відступник має шанс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
- Давай, роздягнемось.
- Давай.
На одязі залишимо тумани,
на одязі... чужинці, звуки, плани,
розчарування дня і тіні зграй,
удар в плече на перехресті, де
ми пили пиво позавчора ввечір,
там ще в крамниці ідіотські речі
і сувеніри, в рамі дощ іде...
- Давай, не спати ніч цілу.
- Давай.
Я думаю, ніч недооцінили
усі ті люди, в кого бракло сили
не спати. Сплять за нас нехай.
А ми... а ми... давай лежати так,
як летимо обвітрені та голі
у відчутті шагалівському волі.
А може птах я? Ти ось точно - птах.
- В ім"я птахів, зірок, вітрів, давай,
не проспимо ніколи одинокість,
вона крадеться, чуєш її кроки?
- Сховай мене,
в собі мене сховай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
Навесні так вільно бути злою.
Не боятись. Стрімкою ходою
трави молоді гнучкі топтати,
не вагатись: стати чи не стати...
Їм роботи зараз - що рости.
Рвати, не питати, щоб простив,
пагін вербний гнучко у бруньках,
як батіг хлисткий на давній страх.
Вільна злість і осуду нема.
Я одна, а наче кількома
волями весні впираюсь в чати,
й не вагаюсь: стати чи не стати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
Вже третій день: бу-бу, бу-бу, бу-бу...
Цей дощ забув, що можна веселіше,
що вже весна, що вже дзвеніть... забув,
й пішов, а настрій по собі залишив.
Не слухай дощ, брехав він від нудьги.
Здурив би раз, з піддертим в ражі небом,
з задиристим курсивом у круги
калюжні, вцілив у десятки ніби.
А він: бу-бу,- і Ти услід: бу-бу.
Я вам хіба вселенськеє терпіння?
Він, що весна.., занудивсь і забув
у бубонінні зовсім, як осінній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016
Сонце в Тобі печеться.
Грози в мені завчасні.
В наших з Тобою серцях
сутички не на часі.
Не на дорогу вітер,
не на притихший шепіт
звуків гортанних з літер,
з слів, що не у потребі.
Сонця, щоб відігрітись,
вод, щоби не згоріти...
скільки ще треба, рідна,
треба нам скільки, рідний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Мені було так вільно в цій неволі.
Великість її мірялась не враз
безмежжям втіхи і в безмірність болю
я вписувала нас.
Окремий світ у світі: з траєкторій
в системі векторів і хаосу, і снів,
де я - об"єм свого й не свого горя
за двох, не в пів.
Тепер я ззовні, оглядаю простір:
неволі межі, безмір поза них.
І страшно як бракує кисню гостро
в невільний біг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Колише світ, коли зелені трави,
отари в них і зорі над трави
на боки ліві і на боки праві
і кличе в гойдалку:
- Ходіть і ви.
- І ми, і нас, о люляй, люляй, світе.
Любов в кохання перелий.
Розлив
і затопив, і праве й ліве витер.
Заколисав, забувсь і сам коли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016
До хвої приросла блакить
і небо поросло між піжми.
До човникових твоїх ніжних
долонь лиш кроків два навскид.
Я, як луна - на світ одна,
лечу у човникові чаші.
Моїх любовей зграї пташі
кружляють головою над.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016
Стирчать гілки клена в високий вир
думками філософа з голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016
Я знала більше, більше, ніж могла,
могла б відчути, пропустивши в серці.
Його стискало міліони лап
і я втікала вкотре зпересердя
на ті краї убогого тепла,
яке за рештки обирає принцип.
І снилися мені стискання лап.
І серце перехлюпалось за вінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2016
Шум у серці. Краще тиші шум...
Стукоту не чути з тих шумів.
Шарудінням здутий парашут
притомив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2016
Ручку по́золоти"ми, служивий,
і не забудь про своє.
Вітер розбурхує гриви,
щільним потугом снує.
Все він шукає одного,
того, що має кінець.
Все він висушує Богу
з паростків скорий вінець.
Позолоти і не бійся
кинути більше, ніж взяв.
Вітрові завтрашня бійня
не ворожіння, а яв.
А як закриють"тя очі,
ляжуть монети на них,
вітер візьме твою душу на ноші
...що ж Ти, служивий, притих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Зустрічі бувають, як луска,
і вростають, і стають Тобою.
Хоч навмисне в себе й не пускав:
в щастя власні і тим паче в болі.
Часом зустрічі, що прагнув Ти,
їх шукав у позачаснім вирі -
стікери, приклеїні листи,
зірвані у зайвості зі шкіри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Мені печаль облизує коліна.
Мені околиці біди - дими.
Мені не крила обважнили спину.
Мене не дощ умив.
Мені - печаль. А я хіба не їй?
Хіба я не виплачую їй біль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Я виходила з міста
щоб в спину -
гармидер і дзвони.
Вирушала навмисно -
шукати схорону
між потилиць дерев
і затятих верхівок у трав,
де у горлі дере
від свободи.
Ніхто не відняв.
Там - не місто, не так
як у ньому,
воно - за спиною.
Прірва і висота
визначаються
мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Який би
біль
й до кого б
не несло...
Не суть.
Нас всіх ...
очікувано й ні
по течіії
несуть...
А про-Ти?
Спротив
в відчаї чи без.
Відрив.
Хіба не Ти?
Хіба...
Не викроїв
вітрил?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Як тиняюся в закутках душі
(колись такої світлої оселі)
у коридорах темних й невеселих
на зустрічі ні з ким й ні з чим.
Впираюся чолом у вогкість стін,
де з мряки витинанками у тінях
моїх дзвінких думок недавніх тління,
і я сама - неупізнанна тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Від безсоння
до безсоння -
від безодні до безодні.
Твердь -
як перепади висоти.
Мені хитко й стане певно
не сьогодні,
не сьогодні.
До і після і нічого
поміж тим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Дайте почитати слова, хай чужі, але теплі,
кепський мені той сум за теплом у словах.
Ми - в кожній з вирваних з горла інтонаційних реплік,
в крихтах, просипаних з хліба, що на ножах.
Холодно в розтині фраз на гортанних гучних склепах,
що у сполученнях й штампах - рутини між.
Дайте почитати слова... хай дурні, але теплі.
Хтось, як окраєць подасть мені й скаже:
- Їж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Йдеш, то вимкни за собою день.
Бачити моє лице не треба.
Скільки сонця зайвого там, де
вже немає неба.
Не приходь. Ніколи. Не вертай
світ з-за краю. Там - твій новий простір,
там - нема мене. Тепер бодай
вимкни день в один-єдиний постріл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Безслізні дні,
що мали б бути дощові,
порожні хмари,
бу́ли б дощовими,
хтось з духів
березня нахабно
вимер
у цьому році,
в небі без голів.
У сухості кори
з натужності здійма
з самих глибин,
як з слова - криптовилив,
весна
цей березень,
що наче вимер,
що наче кореня
нема й не мав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
Моїх навіювань первинний шепіт,
потоки попри течії ріки,
з суфлерських будок передертих реплік
у перемовинах: глухий з ніким.
Моїх навіювань тремтлива сила,
бруньок хистких чиясь й моя беззлість.
- Мій милий, я Тобі наскільки мила?
І підхопивсь, і запалився лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
І хто куди?.. А ми?
Ціни не має зіткнення.
Війна і світ втікають в мир
ізвідкіля?..
Хто перший - чуб об чуб,
хто -
розгрібає попелом.
Нам треба згуб,
як зуб за зуб,
щоб оплески...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Щоб ловити кажанів, треба залишатись у темряві...
Коли вони напали і стали занурюватись у волосся, відчула безпорадність. Захотілося лише одного: якомога швидше увімкнути світло, щоб витрусити кажанів з волосся, як страшні сни - з голови. Але ж тоді вони кинуться у закутки найглибших тіней і звідти дістати стане їх неможливо. Звідти завжди чатуватимуть, щоб напасти знову.
Тому треба ловити кажанів у темряві - в умовах, коли вони почувають себе звично. Один за одним, один за одним, стаючи кажаном поки ловиш...
...щоб ловити кажанів - залишайся у темряві допоки не спіймаєш останнього, або терпи їх присутність у закутках власних тіней.
... або переставай залишатись у темряві від початку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016
Моя душа іде до Тебе босою,
чіпляє виногради й чагарі.
Ніхто б цю стежку в них і не уздрів
між травами густими і розкосими.
Терпи. Терпи. Терпи. Цілуй його ім"я,
що завжди лиш на крок поперед Тебе.
І невловиме... й так дорога терпне
під босим кроком, що й травини не зім"яв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
Зімкне́нна устами напруга,
кругом оборона, як пастка.
Здається безпека - округла
над кимсь доброзичлива маска.
Втікаю, втечу, обеззброї... -
відсутність притомного блоку,
скажи до межі, до якої
нам треба ще,
треба ще кроку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
поруч із міста місивом
я мовчу
й так не розчуту істину
губить шум
падає сонце й виросте
хто зна як
місто з планети вирване
в переляк
наче живе і дихає
наче й ми
щораз знаходим виходи
стінами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
25.02.2016 - нам майже 10!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Колись давно, стосовно нашого з вами життя, і довго, стосовно історії героя цієї казки, хворів його син. Втративши терпіння, пішов з сином чоловік до дядька, який мешкав далеко і мав славу, що зцілює.
Коли врешті опісля того, як їхали, шкандибали, причвалали удвох з сином до старого, що й міг сказати бідний батько:
- Сил нема мені терпіти хворобу сина. Допоможи!
Старий відправив подорожніх і не приймав ще днів зо двадцять, а як впустив до себе, то знову відправив, але попросив батька, щоб наступного разу напередодні візиту цілу ніч в"язав синові руки.
Коли привів чоловік сина з міцно змотаними руками, сказав старий:
- От Тобі сокира - рубай!
- Що рубати? - переполохався батько.
- Мотузки руби...
Підніс чоловік сокиру високо і завмер...
- А якщо я не вцілю і потраплю по руках сину?
- Тоді йди додому і розпутуй шнурівки його немочі й своєму нетерпінню...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Як хитко в щасті під ногами,
як міцно нас тримає, навпаки,
нещастя й тягне якорями
в глибини, нерозділені ні з ким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2016
Надто тривалі тиради ще
поміж ковтків.
Очі, щоби не зустрітись - до
п"ятих кутів.
Що ж, так буває й на те є
і місце, і час,
і не на ґвалт розлучатись,
і можна ще раз
розпеленати мовчання -
постфактум боїв.
Каменем погляд шубовсьнув
ув очі твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
Немає більше пам"яті на Тебе,
зійшла на пси, пустившись манівцем,
стекла з вікна оманливим лицем
у дощ... й не холодно цілком, й не тепло...
Простилось все до йоти, до снігів,
що мабудь десь і випали й накрили
цю пам"ять, що про Тебе вже не сила,
цю жінку, що її не відігрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Я на твоїх
крає́чках губ
своїми пальцями,
і нас обплутує зима
в прожилках п"яльцями.
- Не дихай. Ще. От зараз ледь... впусти оскомину,
і затули повіки і ...
не слухай гомону.
Як гірко-гірко,
наче нам не пилось толечки,
в прокушених устах,
вустах моєї долечки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Розминулися, хоч так зумисно я нас пильнувала,
як собака побитий, зачаїний в чатах безсонно,
і не знала, а знала б, на віру прийняла б, що далі?
Може висадила б новий паросток на підвіконні...
Може б я змайструвала ладью і пустила у космос,
океанним субтитром між зір, поки зір не покинув,
може я б повплітала гірлянди з дитинства у коси
і носила блаженна до скибки кортогось загину?
Але ми розминулись і в часі, й у горі, й у щасті,
пролітали повз нас і новітні, й готичні профрази,
ми були то гортанні, то зовсім по-людськи ненасні...
Тільки ми розминулись. Ми так й не зустрілись ні разу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Завжди загострює кути
чим більше світла.
У мороці, як не крути,
кути прикрито.
Усе нове нам додає
ще трохи зору.
Ми зазираєм за краї
униз чи вгору.
Найбільший шанс на здобуття
того, що й було -
у нове зазирнувши й там
набивши гулі,
впізнати ще себе в анфас
і напівпрофіль.
Оговтує нове, щоб нас
піддать любові.
То як тортура, як окріп...
обдавши шкіру
пронизливо болить наскрізь
до себе віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
Просипано і не потоптано ніким,
такі білила, що й ідеї не посіять,
а тільки - босоніж, скрипить і поміж сим
десь жевріє відсахнута надія.
як поміж пір"я, сухо навіть в дощ,
не звично інше, інше - не за правил.
Не має той, хто сниться огорож
і рвуть всі огорожі ранні трави.
І сипле, сипле зверху, де нема...
немає нас, але ми бачимо і чуєм,
як результат ...зима, зима, зима...
нас непророщеною зеленню отруїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
В одному селі-не-селі, місті-не-місті, в країні-не-країні, та чи й то на планеті жили люди. Ці люди домівки свої не видовбували у скелях, не зводили з глини чи каміння, не будували з плит, вони свої оселі вирощували.
А щоб виростити свій власний дім, мусіли до цього дорости: світу надивитися ( далекого чи близького), людей старіших наслухатися, себе пізнати такими, якими є насправді. Хтось рано свій дім вирощував, а хтось міг чи і не до старості по чужих побиратися...
Жив колись там один хлопчина, що вирішив не чекати довго. Покинув він батьківщину й пішов світами, аби швидше набратися того, з чого його власний дім рости стане.
І вдалось йому і побачити, і навчатись, і любити, і жахатись, і пишатись собою, і втікати від спущених на нього злих собак...
Врешті, вирішив, що готовий повертатись. От рано-вранці дістався батьківщини, вмився у струмкові, чисто перевдягнувся і сів зручно навпроти того місця, де стане ростити свій дім. Замружив очі, як то його пращурі робили, а що уявити і не знає. То так бачить стіни, а то інакше, то таку дахівку, а то... Розмружився і бачить, голу місцину, замість вирощеного дому.
- Напевно занадто я розумний чоловік, бо стільки усього бачив та знаю, що одне щось мені не росте...- подумав.
- Кх-кх- почув він біля себе.- поруч стояв старий сусіда.
- Що, хлопче, не росте твоя оселя?
Хотів бува щось заперечити хлопець, але знітився чомусь, а старий правив далі:
- Не час Тобі ще ростити те, що не визріло у Тобі самому. - сказав, як відтяв.
Чи пішов хлопець далі світом, чи ні, нам цього не відомо, але відтоді все більше стало просто мурованих осель і в цьому селі-не-селі.... та чи й на планеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
До днів, як до ікон, встаю обличчям,
щоразу з гадкою, нащо мені цей день?
А я йому навіщо? Не полічиш
кому це треба більше й треба де?
Як до колисок заглядаю в ночі,
чи сплять усі, кого люблю, чи ні?
А ці колиски - непосильні ноші
мені часо́м й волочу їх у дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Дивися,
доця,
нам на Землю - сніг,
і він не випав,
звідкілясь прибіг.
Довкола світ
в одежі з ночі.
Він в кожному
за нами кроці,
він так співає,
як скрипить:
"Я вам на мить,
ловіть,
я вам на мить..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Ми проривалися крізь щільність хмар,
ми рвали хмарні кораблі в уламки,
й кудись вивалювалися за рамки,
бо в схожості годились на почвар.
Нам хмари, як фундамент попід ніг,
а він пливе... і ми пливем на ньому,
а щоб не мати кріпшого схорону,
ми витрусили з душ цей білий сніг.
А ті смішні... що твердо на землі,
ловили сніг й ліпили з нього замки,
не знаючи, що з душ і з хмар уламки
збирають, ми сміялись зверху з них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
Не дослухалася, казав: "Не Ти..."
А чула голос тільки... тільки звуки.
Він так високо підіймав на руки
чужу, що і словам не досягти.
Дивилась вслід, а бачила їх тінь,
подвоєна вона лилась за краєць
земного тіла, що кінця немає.
І повернулась в вистуджений дім:
тремтить на шибі джміль, уже весна,
фіранками перебира перетяг
в фальбанах шепіт: "Де Ти, де Ти, де Ти?"
І вже беззвучно:" Там, де і вона"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
...скільки літ і скільки зим
не судимі й не судім.
І мотками із судин
заплети...
Пообідаєм не тим,
поговоримо крізь дим
сигаретний і про Крим
наплети...
А коли прийду і я
на круги, немов Земля
і мене послухай й тим
відплати...
Скільки літ і скільки зим
разом з другом із старим...
І без правил, і без гри
говори...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Відвертість
й чим вона зв"язана
не міцно,
лиш потягнути,
кути на коробці
змазані
вмістом солодкої люті.
Вирветься
феєрверком із нас,
залиє
й схлине водою.
Не буває
відвертості
про запас
і не завжди
вона гоїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Знайти б себе й місце своє серед пари травин
на пагорбі по́серед їхнього моря і моря,
як посеред горя, як посеред горя і горя
не стати одним із хижацького роду тварин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
Що непобачене - більше не станеться,
навіть не з нами і навіть колись,
притчево-креслене, вписане в таїну,
може, як вигадка ляже на лист.
Може насниться на березі озера
втомі розмореній, сосен смолі.
Може упаде стожар-смерек по́серед,
зірване зорями з рогів волів.
Наче ланцюг, що блистить громовицями
те, що не бачимо, сліпить серця.
Потім змарніє, а ще потім вицвіте
все непобачене нами з лиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016
Всередині неї завжди жила велетенська риба. Часом вона повільно пливла і так давала відчути межі, бо тихо торкалась боками них. Але переважно риба дрімала. Час від часу життя закидало гачки, щоб чи то впіймати, чи то виманити рибу. Але вони всі були надто дрібні наживки для такої великої риби.
Тому навіть сама вона не знала, що в ній живе така велика риба. До першого великого горя не знала. До першого випробування ним. Коли рибі кинули такий великий гачок, вона його заковтнула і забурлила середина, задзвеніло нутро і відчула, що риба не просто є, а що вона жива.
Кожна рибина належна співрозмірному гачку.
Кожна риба шукає свою глибину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
Від віхол обертався світ
в гіллястих тріщинах по білому...
В снопах снігів, в садах сновид
хтось хлопав крилами.
І чутно було... стукотять,
шкарлупки тарабанять дзьобами.
Терпіла німо нагота,
надлита сльо́зами.
З Яйця-Райця жовтком Зими
пролилось Сонце, о́ком витекло.
Зими білок за тим все змив
й потріскав вітами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015
Рівно...
віддалені в просторі відліком у протилежному.
Що там у Тебе під кроками? Що там з Тобою над стежкою
коїться, бачиться, чується? Хто наступає на п"яти?
Рівно...
наближено ба́йдужо
не допитатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2015
...а здерти б із себе не шкіру, віддерти б це місто,
а ще - всіх мені випадкових і нафіг потрібних,
а ще - у конвульсіях стра́хи від довбаних звісток
про втрати далеких і тих, хто миліший за рідних.
Забутись у п"яному урвищі в друзки розбитим,
в скаженому захваті - більше нема що втрачати.
Свобода - віднята залежність в потребі любити.
Віддати б усе, щоб не стало чому віддаватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
...і бачив порожні вокзали
і повні церкви́,
забув, як змокати ущент,
щоб іти у ніку́ди
...і ввічливий,
і чекаєш від інших,
й напевно на "Ви"
звернувся б при зустрічі до...
до самого Іуди
...і знаєш часи у кредитах,
й везіння у грі,
й хвороби батьків,
і себе, як чужого у зраді,
та раптом спирає у спогаді ...
як відігрів
цілунок один...
лиш одного...
кохання заради.
Найбільше собі
Ти тоді був собою
і все,
що так хвилювало до цього,
що так затинало
не було твоїм,
а привласнило тільки лице
у сценах з Тобою
і ролях
провально
невдалих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2015
Глибокі води - тихі води,
а в силі рвати береги.
З любов"ю йдуть у бій чи спротив,
щоб вберегтись.
Зростуться паралельні схили
й снігами зійдуть в нікуди.
Кохання - ніжний крововилив
не? на? завжди.
Усі стихії - з середини,
недооцінене ядро:
земне тяжіння і людини
тяжіння до.
Перетин бачення і зору -
у точці "Я" тепер і тут.
І вибір з тисячі історій -
на власний суд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015
Пропустити повз себе
або через себе...
Щось нанизує душу,
як осінь на дощ.
Осідаю на тремкість
незігнутих стебел,
застрягаю між вістря
міських огорож.
Щось роз"ятрює спокій
й тріпоче багаттям,
в парках шурхіт димить
і здійма гіркоту.
Хтось за осінь
й за мене
заплати...заплатить
в падолистову пору
ціну золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2015
...а чуємо своє і бачимо не так,
як той, що дивиться на теє саме...
В реальності одній, а позаяк
ніхто ні з ким ще не ділився снами.
Ми - сни, ми - міф, ми - шиби у вікні,
відображаємось і поглинаєм,
ми мокнемо і тріскаєм в вогні,
підманюєм птахів з чужої зграї.
Ми - пазли з кольорів, ми - сума сум
й різниця ледь упійманих емоцій.
Ми те, що жде і пропускає струм,
зображення і тінь в чужому оці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
Тіні дерев - велетенські сніжинки в траві.
Вистиглий чай у принишклому стані повітря.
Ти знав усе наперед. Ти, як за́вше правий,
я ж... я уражена вірусом малодовір"я.
Тіні від нас на підлозі утяті хрестом.
Два абажури навпроти пустились промінням.
Докори викотились спорожнілим столом,
вирвані криком, як з коренем з-під...піднебіння.
Тіні, як тіні, щезають на день один раз,
голосом з горла ростуть і дерева, і трави,
рви не під корінь, ніхто з нас та хто окрім нас...
двох маловірних і вічно у всьому неправих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2015
Спи...
Моє серце вигупує ніжність
в кра́єчках, кінчиках...
Спи...
Завтра напевно прокинемось інші,
зорі обернуться в пил.
Мої зіниці - Тобі колискові,
вигойдай спрагу і сум,
вилюляй болі у моїй любові,
що я по світу несу.
Спи, мій коханий, Ти майже дитина
для мого серденька.
Спи...
Я Тобі берег і я в Тобі плинна,
я твої зорі та пил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
Мій час, моя схованка, моє усе,
коли лиш були я і дощ.
Цей дощ знав на дотик і моє лице,
і ві́дбитки моїх підошв.
Цей дощ, він, напевно, пройшов і в мені
в епоху тривоги і втрат.
Пройшов, як минає кохання і гнів,
без прав повернутись назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015
Слова далеко сховані за спогади.
І я тулю́сь до них у порожнечі,
і Ти мені схиляєшся на плечі.
І наші стогони
між слів тих пересохлих, переношених,
невинні нам і нами безборонні.
І Ти мені надихуєш у скроню
узяте з осені.
Приблизити і віддалити сил нема,
десь на півдолі подихом занесло.
Вросли у тисняву промерзлі весла,
як Ти мене тримав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015
Відчуваю Тебе,
як вуглину в руках,
прогорілих,
мов листя - в лахміття.
Дивна радість від болю -
зачаєний страх,
осінь
й більше
ніхто
не помітить.
Я тримаю Тебе
близько-близько до вуст,
власним подихом
зойку
чи крику:
невластивоосіннім,
належним комусь.
Я до Тебе
ніколи
не звикну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Прийдеш колись по те, що завинив:
твій борг обернеться у борг Тобі.
І здасться, що немає в тім вини,
Ти просто біг за кимсь й від когось біг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
Невпізнані у натовпі знайомих,
коли сезон снігів і втрат, і свят,
слідів вагомість й крихти невагомі
на місто і на плечі нам летять.
Пора прощатись бо пора прощати,
на біло переписується день.
В очах твоїх є більш, ніж треба знати
і це мене веде.
До бі́ла з перспективою на кроки,
сезон снігів з поверненням за рік.
Летить ще поки й тимчасово поки,
сніг все забуде. Він до нас не звик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
Перилами гойдаються, пливуть
торкання рук смішливих, чи байдужих,
за клопотами тих, хто йде по суть
і жити вже не хоче, й хоче дуже.
Коли до ранку кілька ще хвилин
фантомні руки пальцями торкають,
передрікають свій майбутній плин,
людей старих й нових передрікають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
Не відчуваєш слів, летять крізь Тебе,
як в небі не затримуються зграї,
і значення... чи гучно, чи лиш шепіт...
немає.
Я загорну́ в конверт листом в нікуди
надихані Тобі рядків потоки,
полинуть, долетять у твої груди
аж поки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015
Її рука пливла човном його спиною.
Бретельки сукні збруєю тримали стать.
У світі бути надокучливо чужою
й йому чужою - надокучилось в сто крат.
Щитом обличчя відгороджувало місто.
Рука пливла... і зірвана упала вниз,
впокореним мечем додолу вістрям.
І він, як меч її зап"ястя міцно стис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2015
Сни
з відкритими
очима
разом бачили.
І у снах твоїх
була я
надто зрячою.
І у снах моїх
Ти завжди
неприкаяний
понад всім,
чим не була б
літаєш
зграями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2015
Як листи
від руки
в поштовому,
так тактильно
торкнулось пам"яті.
Морзеазбуко́вою
мовою
Осінь завжди
була мені.
Написалась крізь мене
стосами,
у коханнях мене
кала́тала,
у подіях крутилась
босою,
стала долі порою
п"ятою.
Написала мене
між почерком...
перелітніми,
перебутими,
перечитана
з очей в очі сном,
залишилась
в листі
забутою.
--- *** * -* -**- Осінь ( Азбукою Морзе)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015
Води впали повз твої ... повз руки.
Ти мовчав, забувавши мене.
Я котилася вигнаним звуком
гострим шляхом запеклої муки.
Сонцем ключ закільцьовувавсь в нерв.
Попіл випав на плечі ... на світу.
Нам на двох не припало розлук,
а мені всі по вінця налиті -
я несла їх тугу неприкриту,
як ключі не пускала із рук.
Сонце сіло у очі ... у твої.
Ти казав, - загубити ключі,-
треба так після кожного бою,
треба так по закінченню воєн,
вже коли не шукають причин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Пресичені теплом -
тепла не просять.
Їм - або вибух,
або холодів...
Не дихала,
як руку у волосся,
неначе в хвилі
тихо опустив.
І впало небо
покотом додолу
у гуркоті
обірваних зірок
з моїм поціленим
у кожну болем,
мішенями
під зведений гачок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
Торкаюся землі,
чи то вона мене
і скаржусь їй у груди,
як дитина,
що все в мені
минає і мине
в якийсь із днів,
в котрусь годину.
І їй не смішно,
може навіть жаль.
І я ховаюся
у ній глибоко,
розтнувши теплі груди
без ножа,
впадаю в ненароджений ще
спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015
Вже
майже
не болить
але й не відпускає,
як тятива натягнута
до скрипу пальців.
А пам"ять запеклась
посохлими устами
й жує,
не відпускає
жаль цей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015
Випроставши сутінь до зеніту,
скоротивши крок у довжину,
потягнулись в си́няву прогріту
тіні, перемножені на нуль.
Так сліпить в вселенському софіті,
що страшніше, ніж у темноті.
З гоголівського повсталі світу,
і стовбичать: тінь і тінь, і тінь.
Кобрами в серпневих звуках дудок
хилитає ними над голів,
невидющих і снувких усюди,
в жа́рі пополудяних снопів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015
...братові Джону
Жив собі хлопчик, майже так жив, як і більшість хлопчиків у сім років. Тільки менше бігав і друзів мав небагато. Його серце часто пекло і боліло, і втомлювало. А хто хоче товаришувати з таким.
У хлопчика була бабуся, майже така, як і у більшості хлопчиків, от лише вміла вона казки вигадувати. Хлопчик любив їх усіх, особливо майбутні й ще не розказані, але одна була йому особливо любою... про бороду Бога.
..."От став Бог бороду розчісувати і впала вона, рясна, на луки, міста і села, на людей і тварин, аж поки..."
Хлопчик засинав і бачив, як падає з неба Богова борода срібляста і довга, аж у хмарах щезає. Стисло так йому серце. Тільки чому так похмуро вгорі завжди, коли борода сягає землі? Невже Бог злий? І снилось вже майже малому, як сталося чи не диво і серед ясного неба пішов дощ. Тоді хлопчик побіг просто у нього, вхопився за струмінь, як за волосину і розгойдуюбчись, став підійматись вгору, аж серце зайшлося й перестало даватися чути. Внизу бігали люди і бабуся чомусь теж метушилась, а місто ставало все меншим, будинки схожими на лялькові. Йому було весело і легко, і серце вперше не боліло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2015
Поміж поглядів-ям і вертушок - між зустрічей зустріч,
полюсами зарядів і змін, де за устроєм устрій -
мінімальна чуттєва дуга, як початок у штормі
вже придушена й знову усе повернулось до норми.
І підрив репутації менше лякає, ніж - побуту,
і коли нема сили, інерція тягне до опору.
За усім буде все і ніщо вже не стане обнуленим,
може тільки чуже із новин опинилось під кулями.
І Ти дивишся в очі Нікому із іншого світу,
а його вже немає цілком з учорашнього літа.
На заклання оце відчуття, на заклання зучора...
неможливість ніде і ніяк опинитися поруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2015
Час від часу втрачаючи пам"ять, що на світі є інші люди,
ми стаємо, як незалюднені, ми закопуємось по груди
у піски усамітнено-вимкнені від усього, що є у просторі,
навіть діти тут наші чуються, як непрошені або гостями.
І ми вигоріли до білого під світилами з одним іменем.
І піски накривають вище нас. І ми тонемо в голові моїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2015
В зелених стінах лісу -
сині тріщини,
крізь - витікають
спомини і страх.
А ми були...
а ми ж були...
з Тобою іншими,
один одно́го
несли на губах
своїми іменами
безтілесими
і дотиками
пальців-язиків.
І плавали очей
тремкими плесами.
І ліс над нами
небом зеленів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2015
Забути
цілком,
забути
наскрізно,
що ми
колись
зможем
нарізно.
Що як
від грудей
дитинча
любов
в нас колись
відлучать.
І буде на світ весь
запізно
вростати
в когось з нас
наскрізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
На промені висить кватирки скрип.
В кімнаті не сполохано й пилини.
Підлоги голос кроками прихрип
й сопе, як пообідній сон дитини.
У дзеркалі, що блима серед стін,
твій знаний за усю любов півпрофіль.
І тінь моя між звуків... тільки тінь
повільно по твоїй гуляє крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015
Розкриті стіни, як коробко́ві,
і небо влите аж плюскотить,
а ми з Тобою - холоднокровні
один в одно́го крадем блакить.
А ми вчіпились собі за зябри
і водим танець дивніший див,
нам наче з крові відняли барви,
в нас наче серце хтось загасив.
І ми - приречені, ми - самотні,
ми вдвох у стінах, як у воді.
І трохи страшно, що струм у дроті,
що закоротить до холодів -
і буде снігу у нас - по кригу,
і ми, завмерши, заснем у ній,
і навіть чийсь випадковий вигук
нас не розбудить в небес на дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015
Тихі краплі - шелест пір"я
пта́хів-ящурів німих,
лускотинням в хмарах пінних
шепіт стишувавшись
стих,
щоб набігом голок в шкіру
накрутить навалля вниз.
Падав,
падав дощ без міри,
страшно темінню завис.
Розірвався в громовицю,
почепив на очі блиск,
і земля попід водиці
розім"якла в плинний віск.
Як усе
розлопотілось,
все розбилось, що могло -
світло сонячного тіла
покотилося
столом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Парк виструнчив дерева у незвично яскравому для Дубліна сонці. На схилах газонів трава зовсім вируділа. Довгою алеєю, над якою схрестились, наче саблісти, стрункі клени йшли то швидше, коли розмова плуталась і розм"якала від паркового тепла, або повільніше, чи й зовсім зупинялись двоє чоловіків... ну, дуже літнього віку. Тоді вони обоє розмахували руками. В одного з них від надміру емоцій довкола тіла літав повідок, наче аркан. Саме він, трохи вищий за співрозмовника, з головою, що випиналась вперед на худій шиї, час від часу обертався і кликав невидимого собаку, або давав йому команду шукати м"яч. Потім знову повертався до розмови.
Я стала шукаючи між дерев того пса і вже зовсім далеченько від старих, поблизу галявини побачила, як щось волохате і вицвілої масті тупцює майже на одному місці з легким "вимальовуванням" вісьмірок лапами у траві.
Це виявився старий колі, на його очах були катаракти і він, напевно, був глухим, бо як я не цмакала, підсвистувала і лязґала себе по стегну, пес не реагував.
Зовсім поруч вилежувався темно-синій ґумовий м"ячик, розміром з мою долоню. Старий псяра його не помічав.
Тоді, оглядаючись на дідуганів, як на вчителів у класі, я підняла м"яча і поклала просто перед носом собаки в траву, попередньо давши йому понюхати. Я це робила чомусь крадькома, ніби шпаргалку підсовувала менш успішному сусідові за партою.
Здалось, що наступна мить зависла над кленами-саблістами.
Старий пес підняв на мене свої підсліпкувато-ліниві очі, позиряв зверхньо (ніби) на м"ячик і проігнорувавши все мною затіяне - поплентався витупцьовувати вісьмірки вже подалі від нас із м"ячем.
Господар ще раз чи два гукнув його...
Пес вдавав, що шукає господарську цяцьку.
А насправді?
І мені захотілось теж...
Колись...
Робити щось не для зробити, а от так, як він.
Взяти собі таку свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015
Мне этой тоски бы хватило на сто умерщвлений,
но в каждый, подброшенный утром холодных, как труп, день
вгрызаюсь, как в хлеб из особенным остервененьем,
пока еще голод вот этот - важнее других дел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590710
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.06.2015
Просто збу́лась і згіркла рано ще одна із зими зима.
Шию тонку обвивши наче задусити вже намір мав,
шалик, петлями танцювальний, вітром вигин змінив у злам.
По ключицях й зап"ястях міста потічково зима текла.
Ноги в мештах стрибали тактом ширини й довжини калюж.
Помикалися сірі ями. Плив між ними асфальтний вуж.
Їй хотілось втекти подалі від зими і від гіркоти.
Ледь дотя́гла на собі шалик,
важко виструнчений з води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2015
Дай довгої дороги, Боже - ніг не чути, щоб
сердечний чи душевний поворот
співпали б з вигинами, що ведуть
мене в цю творену Тобою путь.
А може, Боже, довгої не треба ні мені,
ні тим, хто стане в холоді й в"огні
за рідних, світ мій, чи за ворогів...
Їх скільки даш, а світ уже змалів...
До часу того, як ковтне мене земля,
знайти б в дорозі хоч своє ім"я.
А пил з путі довів до сліпоти...
Шляхи мої, а чи мої сліди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
Цвинтарі в містах і в селах - це принципово різні сукупчення душ живих і мертвих. Хто там на міському знає родину похованого поруч, чи купуючи квіти й свічки, прикидає реакцію кого з сусідів, а то й може прийти до могилки тата, чи бабуні вже після свята, бо ж життя таке: то звіт, то шеф сказився, то дорогу розвезло дощами, до цвинтаря не доберешся. Шось таке житейське ніколи не стане виправданням для того, хто має похованих рідних на сільському... І бузину випорпає заздалегідь, і біленьким пісочком попідсипає, і найліпшу свічку - в місцевому ларьку і віночок, і сам одягнеться до походу на цвинтар, ніби зразу опісля - баль який.
Цвинтарів в Борщовичах два: старий і новий. Але обидва роз"єднані легкою огорожею. Цовти, Лиси, Юсики... місцеві прізвища й переселенців. Тут родинний клуб і на Великодні свята барвисті течії святочно вбраних місцевих і тих, хто тепер приїздить звідкілясь, поважно сходяться до могил, часом зупиняючись, якщо хто кого вздрів, а давно не бачив і тепер обнімається, вигукує щось, витягує з-за спини підлітка, який зовсім не хоче оцих оглядин, розповідає, що старша вже заміж віддалась в сусідній Ямпіль, а як про життя, то все почалось з того Ющенка, а якщо з Кучми, то теж так, але теперішні не ліпші, під час розмови одним оком заглядається у пакетик в руках того, що навпроти, а там саме така свічка, що він казав дружині купити...І вже потім їй на вухо:
- Завжди Ти так...казав, купи ті, що довго горять, а шо? Ті твої дешеві навіть не загоряться... А який пам"ятник Ориська поставила дідові з бабою! - і після паузи,- нам такого наш Орест не поставить... А Ти на каблуках своїх? Ну то вростеш біля вуйця по коліна, його дітиска досі навіть плитки не поклали довкола...
- Ви не знаєте, священик піде зі сторони старого, чи нового? У нас і там, і там свої, але де чекати?
- Не знаю, зараз будем дивитись, куди машина його зверне, але сьогодні обіцяли, що буде кілька священиків, бо тамтого року таке сі творило, шо люди помокли і померзли аж до ночі.
- Маруся! То Ти? Тьфу на Тебе, та Ти ніц не міняєшси. На мамку подібна. Де мамку поховали? То ми сусіди і тутка!
- А скільки, вуйко, платити треба за один гробівець?
- Та то не за один, а скільки людей коло нього буде. Ми по десять гривень з людини ( каже з погордою), а більше і не давайте, шо то за мода?
- А у мене священик минулого року грошей взагалі не взяв.
- Як то не взяв,- з недовірою усі повернулись на жінку з дивними косами на голові,- не взяв, я біля цьотки Ірки стояла, він відбув, а я йому дві гривні даю, ну цьотка ж не рідна, а він гроші відсунув і пішов мовчки, такий, шо не кажіть, добрий священик.
Усі дружно загиготіли.
- Та то він просто полінькувався за цей папірець кишені відтягати.
Сміялись аж поки хто не впіймав осудливого погляду тих, що повз проходили.
- А Ти, Галю всьо харашеєш!
- Та? Дякую... і Ти теж.... тримаєшся.
- Така... ше більша стала...
- А то Ти про це? Шороку не лінь Тобі мої кілограми міряти!
- А коли ше? Коли ше, сестричко? Ми ж раз в рік і встрічаємся. А моя Марта ( пошепки) вже вагітна, тільки казала ніц про то нікому не казати, бо вб"є мене.
- Та я знаю вже. Мені Ірка - сусідка твоя сказала.
- От кажи людям по-секрету!
- Ой, куме, де біжете? То ж не траса, то цвинтар?
- Та...мама, маму загубили...
- Як то, куме, загубили? Шо? У неї знову напади?
- Та нє! Каже - піду знайомих пошукаю,- і як дременула, а сама вже з ліжка тільки до відра вставала, а то як понеслась.
І знову сміх, ледь стримались.
Веселе це місце - сільський цвинтар. Ті, що приїздять з заробітків з Італії там всякої, чи Португалії, то так си вибирают, ніби на карнавал. І тут блистит, і тамка сяє. От шо то гроші коли є! І могили у їх батьків багаті такі, аж на завидки.
Священиків того разу було аж шестеро.
Служили вправно.
Вуйко заглядав, щоб ніхто більше десятки їм не давав.
Додому повертались довгою дорогою через поле. Вона вибита до блиску була, оторочена курявою і бадиллям. Дорога, що веде від цвинтаря, нею до нього не ходять - не парадова якась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Задушливі картинки згадок мізансцен,
де в"ялі руки не спіймали слово,
коли присутність власна - випадкова,
як і наявність серця, зору, вен.
У геометрїї приміщення звучить,
як дошками рипить минувша повінь,
в ній намочила коси пізня совість
і сушить їх, як жінка уночі,
перебирає ноти в голові,
гуляє лапами кота в килимі.
Впихає в кам"яний мішок цей вимір
й за псів гука вітри сторожові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
Розтираючи пальцями попіл,
наче відбитки - скельні рисунки,
наче ніч чорну з нігтями попід
нести в собі й не мати стосунку
до згорілого в фальш персонажу,
що колись відчував, як людину.
Зараз скільки цей попіл заважить -
все його - персонажі не гинуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
Запахи стоять міцно довгими ногами над реальним світом. Хто виріс в селі, або бував там так часто, щоб пам"ятати запах ріллі? А якщо ви виросли в Винниках? А там склади тютюну були дооовгими ангарними і повнились аж до стелі. А якщо взяти собі звідтам повсюдно розсипаний і просипаний тютюн: рудий, духкий,- було нічим не згірша, ніж привітатись з сусідом через плече? Наче, ну, подумаєш, вчора лиш бачились...
Тютюн, як добриво, посипався на свіжу ріллю і кружляв у повітрі. Ми малими втікали від нього, коли спека, але коли краплі дощу важкі, повільні, червневі падали і прибивали, мов цвяшками тютюн до ґрунту, хіба той запах поцупить час? Як пахне мені зрідка уві сні... тютюн з запахом ріллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Боже, яка в червні земля тепла. По ній хочеться повзти, хоч би й змією, бігти з усіх лап, вовтузитись пузом, вчіпитись кігтями і видирати її на себе. Вона самодостатня у своїй червневій праці настільки, що їй хочеться зробити боляче, щоб вона Тебе помітила. Її так бажаєш, як чоловік жінку в найстрашнішій пристрасті, щоб мнути, дерти а далі плакати, цілуючи і вимолюючи, щоб простила. Хочеться пуститись в неї корінням, або щоб вона накрила Тебе теплим пагорбом, але завжди теплим й ніколи не остогидло вистиглим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2015
Колись давно
ми будемо любити.
Птахів, народжених
з шкарлуп надбитих,
тримати у руках
і видихати
їх голос,
наче власний свій
крилатий.
Ми будемо
звивати
їхні гнізда
у статуй паркових
в роздутих ніздрях.
Колись давно...
ми будемо, як люди,
зітхати про любов
в пташиних грудях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
А голосу у скошених травин
нема, є звук, як сохнуть у копицях,
потріскують й ламаються, як спиці
і не шепочуть: Де поділись ви?
Де ділися, коханці від весни?
А влітку море клопоту й немає
того надривного зело-розмаю,
що гірко травень травами наснив.
Коса січе під корінь з вен весну
і соки в землю йдуть, як волоцюги.
Колись коханці, наче ті злодюги
ховаються по різні боки сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
Артистизм, як казав вустами Холмса Конан Дойл, може набувати найдивніших форм вияву. Але ж він мусить набувати хоча б якоїсь форми, інакше роз"їдає носія. Артистизм жере людину зсередини, наче тля деревину: методично і вперто...
.....
На майданчику поблизу перехрестя пішохідних вулиць у районі Талбот, де сонце окреслило "сцену", ніби пришпилені цим таки сонцем до стіни, вигинались, підскакували, розгойдувались тіні артистів. Їх було семеро.
Четверо - складали рок-гурт і рубали азартно і по-дорослому, що зупиняло перехожих надовго і не відпускало.
П"ятою була дівчина років чотирнадцяти, яка майже поруч з хлопцями прилаштувалась у клаптику дублінського сонця і променях їхньої слави. Вона знаходилась спиною до глядачів, які скупчились у глибокій тіні від довколишніх вікторіанських будинків, і займалась тим, що жбурляла паралоновий м"ячик об стіну й більш чи менш вдало ловила його. Коли м"яч потрапляв у вибоїну в старій стіні, чи на вістря тріснутої штукатурки, то примхливо шльопався далеко від розчепірених долонь дівчини. Тоді мала діловито і неметушливо доганяла своє паралонове знаряддя. Усе це відбувалось так, ніби довкола нема нікого, ніби зовсім поруч не гримить в живу рокєшнік, ніби вона знаходиться десь у незалюдненій зоні. Але ж, хто спостерігав за нею уважно, бачив, як краєчком ока вона пильнує чи хтось дивиться на неї, звісно ж дивиться, бо нема у її подруг такої ж тонкої шиї, таких красивих рук, такої плавності в рухах, та й взагалі, такої, як вона більше немає.
Шостим у сонці лежала просто на тротуарі коло музикантів кучугура лахміття в блакитних шкарпетках і колись білих кросівках, вона "увінчувалась" крислатим капелюхом. Дядько в цій кучугурі в якусь мить оплесків між пісень потягнувся і наче б мав намір привітати глядачів, але його стачило лиш на півусмішку. В його ейфорічному стані, коли алкоголь змінює реальність і дозволяє приміряти на себе не свою роль, волоцюга дозволив собі стати зіркою, і йому оцей натовп красиво одягнених людей, з туго набитими гаманцями в кишенях і ситими обличчями зараз складав свій захват аплодисментами.
Кучугура зробила спробу піднятись, аж тут просто до колись білих кросівок прискакав паралоновий м"яч. Наступної миті дівчина нахилилась, щоб піймати його. На диво хвацько волоцюга схопив малу за руку:
- Не крутись коло моїх грошей!
- Що? - зойкнула дівчина, намагаючись висмикнути руку, в якій вже стиснувся м"ячик.
- І славу мою не затьмарюй. Тут ми з хлопцями сьогодні "танцюєм"!
Він відпустив руку раптово і дівчина ледь не впала.
Концерт тривав далі.
Старий пішов побиратись у натовп постійно примовляючи "Бог нехай благословить вас", мала продовжувала кидала м"ячиком об стіну, лише трішки далі від хлопців з інструментами і зрідка зазираючи, чи старий не наближається у її бік.
А за усім оцим з прицілом спостерігав сьомий.
Він давно поховав у комірчині свою гітару, ще років у дев"ятнадцять, коли зрозумів, що його таланту бракне на те, щоб жити за його рахунок, він давно звик заїдати свій артистизм, щоб той його не жбурляв у непотрібні й часто просто небезпечні історії. Він вмів їсти і готувати їжу так, що у 25-ть відкрив в Дубліні свою першу забігайлівку. Зараз йому тридцять, він кілька разів закривав і тепер знову відновив свій ресторанчик і розважався часом тим, що ходив у натовпі поблизу з рекламним меню свого закладу. Це напевно був ще один інструмент для його артистизму, впольовувати і спостерігати за такими, як і він артистичними невдахами.
Натовп став потроху розтікатись у провулки, хлоці-музиканти пакували інструменти. Волоцюга, кокетуючи, щось сплітав одному з них, у кого був саквояжик з грошима, заробленими сьогоднішнім вуличним виступом. Зрештою, він виклянчив кілька монет і вдоволено поплескав хлопця, наче підлеглого по плечу.
Дівчинка зовсім без азарту, бо дивитись на неї було вже нікому, продовжувала зрідка жбурляти м"яч...
- Приходь завтра ось до цієї вітрини, бачиш? - спитав у неї незнайомець з рекламою якогось ресторану в руці, іншою - тицьнувши кудись в провулок.
- Для чого? - похнюпилась.
- Дам Тобі костюм, будеш кидати м"яч свій по вітрині, побачимо, чи людей побільшає, якщо так, то заробиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015
Якщо колись
під світлом абажуру
я очі не сховаю, що любила,
не вір мені, не я,
чиясь зажура
заговорила.
Якщо колись я згадувати стану:
були ми один одному, як рідні,-
це просто перев"язуючи рану,
я зачепила інші... непомітні.
Якщо колись
не стане сил казати,
безмовністю зійдеться слово в слові -
повір мовчанню,
в ньому так багато
тепер
любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015