mayadeva

Сторінки (5/461):  « 1 2 3 4 5 »

butterfly

агов,  дівчатка!  слухайте  мене:
навіть  якщо  я  кого  ще  й  не  бачив,
незабаром  зловлю,  й  посаджу  в  мішок.
я  замовив  собі  нового  сачка  з  китаю,
тому  стережіться.

часом,  коли  на  тебе  дивлюся,
не  стримуюся,  і  простягаю  руку,
аби  доторкнутися.  можна  справді  здуріти,
спостерігаючи  довго  твоє  стохастичне  пурхання,
бо  ти  –  як  метелик.

я  не  хочу  схопити  тебе  за  крильця,
й  робити  з  тобою  багато  огидних  речей,
щоб  нарешті  пришпилити,
як  роблять  всі  ентомологи,
до  своєї  колекції:  просто  я  хочу,
просто  я  хочу  твого  кохання.

але  я  не  хочу  кричати  твоє  ім'я
латиною,  бігаючи  вночі  під  дощем:
все-таки  дощ,  і  надворі  вже  осінь;
всім  метеликам  треба  спати
аж  до  весни  –  це  ясно.

а  ви,  всі  дівчатка,  стережіться  тепер:
я  собі  виписав  інноваційну  китайську  суперпідсаку  –
ловитиму  вас  десятками,  й  кидатиму  в  мішок.
чи  стережіться,  чи  ні  –
будете  всі  моїми

butterfly,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=qPXL3Zs0HOY

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021


walk with me sydney

о,  будь  ласка,  ходи  зі  мною,  sydney!
я  кохаю  тебе,  маленька  –  ти  ж  знаєш,  кохаю.
ой-ой-ой,  кохаю!  ходи  зі  мною,  sydney!
я  так  хочу,  так  хочу  з  тобою  гуляти!  

ходімо  удвох,  sydney.  ти  ж  бачиш,  надворі  темно.
дай  мені  руку,  й  тримайся  міцно,  –
зроби  мені  ласку.  я  красно  тобі  подякую.
о,  я  вже  тобі  дякую!  як  я  тебе  люблю!

маю  кривий  хребет,  криві  загребущі  руки,
дерев'яні  коліна,  вроджену
недоумкуватість,  вайлуватість,
бронхіт,  менінгіт,  патологічну  брехливість,    
білу  гарячку  й  промиті  мізки.  –
он  скільки  всього  я  маю!
ти  можеш  мене  любити,  

sydney,  сідай,  покатаю  тебе  на  машині.
не  бійся!  ти  ж  знаєш,  я  це  люблю.
о,  я  люблю,  люблю  катати  тебе  на  машині!
я  люблю  тебе,  sydney!  о,  я  люблю  кататися.

тримайся  міцніше,  ти  бачиш,  яка  темна  ніч!
коти  мене,  як  колесо,  коти  мене,  як  сонце,
о,  я  люблю  це,  люблю  це,  люблю!  –
штовхай  мене,  як  машину,
закоти  мене  аж  на  небо  

walk  with  me  sydney,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=qp5n8eUezu4

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021


remember me

пам'ятаєш  мене?  згадай:  ми  вже  бачилися  раніше.
пам'ятаєш  мене?  згадай:  бачилися  раніше.
я  собі  тут  зависаю,  мене  ніщо  не  колише.

хіба  ти  не  бачиш,  чого  я  хочу?  хочу  твого  кохання.
справді,  подумай:  чого  я  хочу?  я  хочу  твого  кохання.
вчора  про  тебе  мріяв  від  вечора  аж  до  рання.

буду  до  тебе  добрим  та  лагідним,  буду,  як  липовий  мед.
буду  до  тебе  добрим  та  лагідним,  буду,  як  липовий  мед.
не  звинувачуй  мене  ні  в  чому,  дивися  тільки  вперед.

згадай  же  мене,  згадай:  ти  тут  бувала,  так.
і  я  тут  бував  –  згадай,  бо  я  тут  постійно,  так.
ходи,  погуляєш  зі  мною  трохи.  я  знаю  тут  всіх  собак

remember  me,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=zScryvT2P3I

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021


double o bo

bo  diddley  був  приватним  адвокатом.
його  рука  була  швидкою,  а  інтелект  –  високим.
d.a.  сказав:  [i]double  o,  ти  довго  не  протягнеш.
помалу,  синку:  ти  живеш  занадто  швидко[/i].

отож,  double  o  був  швидким:  він  мав  cadillac
з  двома  кулеметами  та  броньованими  дверима;
двигуна  він  туди  поставив  від  трактора  юмз,
і  був  щодня  готовим  завоювати  небо.

він  носив  у  кишенях  5  фунтів  розтопленого  свинцю,  –
це  не  раз  його  рятувало
й  від  нудьги,  й  від  подагри,  й  від  смерти;
ще  йому,  кажуть,  допомагали  револьвери  та  пістолети:
smith  and  wesson,  colt  45,  і  все,  що  було  за  поясом.

сьогодні  він  випив  увечері  цілий  галон  бурбону.
хтось  йому  взявся  опонувати,  і  запросив  на  мартіні.
мартіні  був  таким  сухим,  що  в  бармена  вибухнув  шейкер;
bo  diddley  відкинуло  за  горизонт,
і  там  він  помер  від  спраги

double  o  bo,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=fwW040TqszE

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021


lucy leave

йди,  коли  я  прошу  тебе  йти,  lucy.
будь  ласка,  відійди  від  мене  геть.
дитино,  ти  чула,  що  я  сказав?

стривай.  ти  поглянь:  я  через  тебе  розбився!
це  так  ти  про  мене  дбаєш?  наробила  такої  шкоди,
бо  я  закохався  в  тебе  з  твоїми  дівочими  чарами,
lucy.  я  чую,  десь  твоя  лялька  плаче.

подумай  сама:  я  закохався  в  тебе;
маєш  тепер  моє  серце  –  lucy,  і  що  ж  ти  робиш?
ти  шматуєш  мене  безжально,  й  не  даєш  мені  вільно  зітхнути;
а  обіймаєш  так  міцно,  аж  ламаєш  мені  всі  кості.

отже,  коли  я  прошу,  ти  повинна  слухняно  відходити.
чула?  тепер  я  прошу:  відійди,  якщо  твоя  ласка.
ти  бачиш?  я  –  весь  розбитий,  я  мушу  тепер  зібрати
свої  черепки  докупи,  а  це  –  нелегка  задача

lucy  leave,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=OL_82YyVBC4

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021


louder than words

ми  гарчимо  й  гриземося:  ми  боремося  за  щось.
публічні  образи  та  виклики  –  наша  звичайна  практика.
та  ми  робимо  те,  що  робимо,  ми  –  такі,  якими  вдалися
чи  стали  –  кого  то  обходить?
ми  –  ті,  ким  ми  є,  та  й  годі.

разом  і  добрих,  і  поганих  часів:
і  в  сонце,  і  в  мряку,  і  в  грозу  з  буревієм.
–  ось  ми  які.  ми  –  такі,  і  нічого  не  вдієш.

з  усією  вдячністю  та  клятою  повагою
ми  посіли  місця,  для  нас  уготовані;
нам  вільно  так  само  це  все  проклинати,
як  плекати  та  леліяти,  й  давати  імена.

можна  сидіти  вдома,  й  грітися  біля  вогню,
підкидати  до  нього  дров,  тішитися  й  радіти;
а  можна  весь  час  мандрувати,  й  виконувати  сумлінно
наше  призначення  тут,  суворе  та  неминуче.

те,  що  ми  робимо  –  гучніше  за  слова,
а  те,  як  воно  розгортається  –  і  поготів  гучніше.
а  що  крім  цього  може  бути  гучнішим  за  слова?
лиш  сума  наших  технологій,  що  зростає;
ну,  й  ще,  напевно,  великодні  дзвони,
що  з  ними  всі  порівнюють  музику  наших  сердець.
 
вібрують,  стогнучи,  струни,  цей  вечір  тече,  мов  вода,
ти  не  шкодуєш  підборів,  підскакуючи  від  задоволення;
ми  звикли  до  цього,  ми  плинемо,  як  завше,  за  течією
екстатичного  часу,  коли  нам  здається,  що  ми  –  живі.

та  й  хіба  лиш  здається?  що  найгучніше  в  світі?
–  те,  що  гучніше  за  всякі  слова:  я  думаю,  наша  музика.
наша  музика  –  наша  співоча  душа,  а  серця  –  барабани.
що  вже  й  казати?  послухайте  гупання  нашого  пульсу,
й  порівняйте  його  з  якимось  кучерявим  художнім  словом

louder  than  words,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Ezc4HdLGxg4

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021


high hopes

країна,  де  ми  жили,  коли  були  молодими,
мала  свій  особливий,  належний  лиш  їй,  обрій.
за  тим  особливим  обрієм  в  краю  магнетичних  див
блукали  наші  думки  безприв'язно  та  безтурботно,
–  й  лиш  вічовий,  січовий,
шкільний  та  парламентський  дзвоники
могли  їх  так-сяк  повернути,
наші  мудрі  думки,  до  дійсности.

брукованою  дорогою  в  напрямку  до  causeway  –
чи  можна  їх  ще  знайти  в  покинутому  кар'єрі?

нашими  слідами  йшла  банда  лахмітників-конкурентів,
аж  доки  час  лишив  нас  позаду,  й  порозкидав  наші  мрії.
тепер  міріяди  мікробів  та  инших  маленьких  створінь
обумовлюють  наше  земне  животіння
тут,  в  цій  країні  регламенту,  розкладу
й  повільно-статечного  тління.

трава  була  зеленішою;  світло  було  яснішим,
дні  були  нескінченними,
а  ночі  –  правдиво  чудесними,
коли  ми  жили  громадою  друзів
там,  куди  вже  немає  шляху.

за  нами  ясніють  гранню  рештки  останнього  мосту.
лиш  в  цьому  світлі  ще  можемо  бачити,
як  було  добре  там.
ми  йшли,  як  годиться,  вперед  та  вперед
бадьоро,  по-геройському,  з  юнацьким  фанатизмом;
та  місячних  ночей,  як  ця,  піддаємося
якійсь  могутній  силі,  що  тягне  нас  назад.

ми  встановили  прапор  на  вершині  вершин  цього  світу.
ось  він,  омріяний  світ,  вітає  своїх  володарів.

а  володарі  обтяжені  захланним  честолюбством,
що  позирає  за  обрій  в  ще  дужчій  новій  одержимості
приєднати  до  нього  той,  з  незабутнім  жалем  покинутий
старий  заради  нового.  о,  це  –  відома  пісня!

трава  там  була  зеленішою,  світло  було  яснішим;
смак  був  солодшим:  смак  днів  та  ночей  чудес.
так  добре  було  сидіти  з  друзями  й  спостерігати,
як  вранці  туман  займається  від  першої  іскри  світанку;
й,  як  здивовано  тиха  річка  починає  враз  хлюпотіти
так,  нібито  вперше  побачила  красу,  що  її  оточила

high  hopes,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=lku1fP-LszI

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021


lost for words

я  провадив  свої  дні  в  занепаді  й  стагнації.
я  варився,  наче  в  пеклі,  в  казані  ненависти,
паралізований  на  злеті  манії  переслідування,
–  отож,  я  вирішив:  нехай  планета  зачекає,
поки  ти  віддаєш  цілий  час  ворогам.

а  вони  тобі  ввижаються  вві  сні  та  наяву
в  твоїм  жорстоко-гарячковім  маячінні.
нікому  не  довіряй,  поглиблюй  тунельне  бачення,
і  нехай  та  реальність  плаче,
що  не  встигне  до  нього  вскочити.

щоб  мучити  себе  застерігальництвом,
прийми  обітницю  нікому  не  допомагати.
справді-бо:  не  буде  і  в  смерті  заспокоєння,
коли  володар  правди  покине  тебе  остаточно.
 
розумієш,  всі  твої  дні  потьмарені  прозорливістю.
це  правда,  що  кажуть:  в  обставинах  вибору
ти  б'єш  кулаком  по  підлозі?
будь  мужнім,  бо  в  цьому  світі,
відлученому  від  решти,
кажуть:  людина  спить  –
хміль  заплітає  двері.

а  я  відчиняю  гостинно
всім  своїм  ворогам;
я  можу  навіть  спросоння
забути  їм  їхні  злочини,
й  тоді  вони  кажуть:  приємно
слухати  цих  філософів!
на  ось  тобі  потиличника,
на  цукерку  не  заробив

lost  for  words,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=FKROYzWRiQ0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021


keep talking

довкола  мене  –  дружня  тиша.
вона  все  глибша  та  кругліша.
я  хочу  покликами  маму,
та  не  можу  думати  прямо.

я  сиджу  собі  в  кутку,
ніхто  мені  не  докучає.
здається,  зараз  я  повинен  щось  промовити,
та  що:  промову?  ні.  зараз  я  не  можу:
зараз,  я  відчуваю,  слова  не  пішли  б,  як  треба.
а  ще  таке  відчуття,  ніби  я  весь  час  потопаю:
такий  слабкий,  слабкий.  та  цього  не  можна  показувати.
дивуюся  часом,  і  стає  надзвичайно  цікаво:
куди  ми  підемо  тепер,  коли  ми  тут?

ні,  це  –  неправильно,  так  не  повинно  бути.
все,  чого  нам  треба  –  це  переконатися,
що  ми  з  тобою  досі  розмовляємо.

але  ти  не  говориш  зі  мною  –  чому?
ти  не  говориш  зі  мною  ніколи.
що  ти  думаєш  про  це,  про  що  взагалі  міркуєш?
що  ти  відчуваєш,  думаючи  про  це?
я  знаю,  що  ми  не  говоримо,
та  як  ти  гадаєш  все-таки:
куди  нам  тепер?
ти  не  знаєш.  ясно.

таке  відчуття,  ніби  я  потопаю.
ми  не  говоримо.  яка  твоя  думка?
все,  чого  нам  треба  –  це  поговорити.
та  я  не  можу  зараз.  я  не  можу  дихати,
й  тиша  довкола  стає  все  круглішою.
скажи,  що  ми  нікуди  не  йдемо:
я  думаю,  що  ми  нікуди  не  йдемо

keep  talking,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=wbOTkDn49qI

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021


coming back to life

де  ти  була,  коли  я  розбивався,  горів  і  ламався;
коли  мої  дні  текли,  мов  вода  по  віконних  шибах;
коли  я  страждав  і  мучився,  коли  я  лежав  безпорадний,
і  бачив  та  чув  лиш  те,  чим  ти  мене  оточила?

поки  ти  покладалася  на  нікчемні  чужі  слова,
й  готова  була  померти  заради  пустих  ілюзій,
я  дивився  на  сонце,
й  бачив  на  ньому  плями.

розгублений  в  думках,  я  заблукав  у  часі,
й  тинявся  так  без  мети,  доки  було  посіяно
насіння  щасливих  змін,  насіння  нового  життя.

надворі  була  негода,  сутінки  й  тихий  дощ;
я  просто  сидів,  і  палив  свої  дні,
не  знаючи,  що  робити.

а  потім  я  вийшов  на  небезпечну  прогулянку  –
тобто  небесну,  ага  –  минаючи  нашу  тишу.
я  зрозумів  невдовзі,  що  справді  мій  час  настав,
і  поквитався  з  минулим,  щоб  знов  повноцінно  жити.

я  вийшов  на  ту  небезпечну  прогулянку,  знаючи,
що  насправді  моє  майбутнє  щойно  тепер  посіялося.
я  знав,  що  чекати  ще  довго,  та  це  вже  було  не  чекання:
я  просто  пішов  до  сонця  без  сподівання  дійти

coming  back  to  life,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=tC8631Kqzb0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021


take it back

її  любов  торкається  мене,  мов  лагідний  теплий  вітер.
слухаю,  як  вона  дихає  –  так  дихає  море  вночі.
я  мріяв  про  неї,  палаючи  непогамовним  бажанням;
ми  танцювали  в  темряві  тоді,  як  земля  горіла.
–  вона  могла  покласти  цьому  край;
вона  й  тепер  могла  б  покласти  цьому  край.

я  стежу  за  нею;  я  їй  брешу,  я  обіцяю  їй  вічність  –
вона  заливається  сміхом,  що  йде  з  глибини  душі.
я  вимагаю  від  неї  свідчень  про  щире  кохання,
я  палю  її  на  вогні,  і  топлю,  і  навіть  закопую:
я  штовхаю  її  до  межі,  де  й  сам  би,  напевно,  зламався:
просто  я  хочу  знати,  наскільки  вона  міцна.
–  вона  могла  б  покласти  цьому  край,
і  напевно,  колись  покладе.

і  ось  я  побачив  знаки  та  ознаки,  кричущі  й  незаперечні.    
було  б  мені  ними  знехтувати,  –  й  їй-богу,  я  намагався.
ця  нескінченна  спокуса,  що  я  учинив  для  неї,
ламала  мою  непохитну  віру,  й  робила  з  неї  ніщо,
аж  доки  я  не  злякався,  й  раптом  не  припинив:
вона  могла  б  сама  покласти  цьому  край,
і  напевно,  колись  так  і  зробить,  як  я  боюся

take  it  back,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=pyk8tj95620

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021


wearing the inside out

цілий  день  аж  до  ночі  я  переховувався.
–  ось  до  чого  дійшло!  погляньте  на  цього  siegfried!
не  більше,  ніж  живий.  так,  я  заледве  вижив.
якщо  підбивати  підсумки,  це  –  понад  міру,  занадто.

не  хочу  нічого  чути,  –  скоцюрбився  в  кутку,  –
нікого,  –  екран  тепер  мерехтить,  –
я  змарнував  забагато  часу,  –
нескінченний  потік  словесного  мотлоху,  –
на  те,  щоб  вивести  все  внутрішнє  назовні.
–  кляте  місце.  холодно,  як  на  людський  дотик  –
дотик  тварини,  схильної  до  самознищення  –
це  серце,  що  спливає  кров'ю
в  очікуванні  все  нових  вибухових  хвиль,
не  дуже  й  боїться,  не  дуже  й  б'ється.

я  пробурмотів  обітницю  мовчання,
і  тепер  не  чую,  про  що  міркую  вголос.
мене  вимикає  світло,  й  тоді  я  вмикаю  ніч,
й  ношу  свою  темряву,  ніби  щоденний  одяг,
котрому  пасує  безтямна  усмішка.

повзу  навкарачки  назад  до  життя.
нервова  система  вся  розладналася.
здається,  я  ожив,
але  ожив  навиворіт.

погляньте  на  нього:  який  блідий.
напевно,  він  повертається.
важко  дихає.  щось  йому  заважає.
минуло  3  тижні,  як  він  запевняв,
нібито  може  зривати  слова,  мов  яблука,
з  уст  людей,  що  його  оточують.

так,  бо  з  цими  словами  я  можу  бачити
навіть  крізь  хмари,  що  вкрили  мене  з  головою.
хвильку  заждіть,  а  потім  промовте  моє  ім'я,
й  тоді  ми  побачимо,  чи  можемо  знов
чути  самих  себе,  як  чуємо  все  довкола.

все  гаразд,  я  тримаюся,  –  він  стоїть  на  порозі,  –
я  тримаюся  ген  аж  до  того  дня,
я  заскочив  його  в  вогняному  гніві,
коли  хмари,  мов  дрова,  летіли  йому  до  уст.
я  дмухаю,  наче  вітер.  –  трясця,  що  це  за  місце?
я  з  тобою,  –  його  розривають  якісь  протиборчі  сили,
–  тепер  ми  можемо  чути,  –  чекай  на  спокій  між  блискавками,
–  тепер  ми  можемо  чути  себе.  назвися

wearing  the  inside  out,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=i8cV1ua0wYA

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021


a great day for freedom

того  дня,  коли  впав  горезвісний  мур,
всі  инші  замки  й  перешкоди  також  впали  на  землю.
тоді  ми  піднесли  келихи,  й  гукнули  клич  до  свободи
–  того  дня,  коли  впав  горезвісний  мур,
також  сів  у  калюжу,  тобто  на  мілину,
ще  й  корабель  дурнів,  якщо  це  когось  цікавить.
хоч  би  як,  у  повітрі  пурхали  надії  та  добрі  очікування,
подібні  до  паперових  журавликів  та  літачків.

наснилося,  ти  покинула  наше  маленьке  військо,
й  не  стало  нічого:  ні  радости,  ні  доблести,  ні  тепла.
я  знав,  що  без  мене  тобі  доведеться  зазнати  смутку,
та  нічого  не  міг  тобі  дати  крім  того,  чого  навчив.

життя  дедалі  знецінюється;  навіть  сусіди  й  друзі
перестали  плекати  взаємну  довіру,  й  роздмухують  страх.
щодня  у  людських  взаєминах  –  необоротні  зміни
на  гірше  та  все  на  гірше,  й  не  можна  нічого  вдіяти.
 
вже  й  кордони  стали  непевними,
й  течуть,  мов  бархани  в  пустелі.
сильні  народи  вмивають  руки,
слабкі  –  посипають  голови  попелом;
історія  пишеться  кров'ю,  зрадами  та  боягузством.

прокинувся  від  гуркоту  святкових  барабанів.
грала  музика,  люди  сміялися,  ясно  сяяло  сонце.
я  поглянув  на  тебе,  й  мій  сон  немовби  звіяло  вітром,
та  все  одно  лишився  якийсь  невиразний  сум

a  great  day  for  freedom,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=01F1leQgsEc

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021


poles apart

чи  ти  не  знав,  що  все  пішло  погано
й  наперекіс?  але  то  –  лиш  для  тебе.
а  в  мене  все  гаразд  як  було,  так  і  є.
думаю  тепер:  було  б  тебе  хвалити
як  золоту  дитину,  але  й  застерегти
від  всього  непутящого  й  дурного,  що  до  нього
ти  вже  тоді  був  виявляв  надмірну  схильність.

гай-гай!  дивлюся,  й  аж  самому  страшно:
що  з  тебе  стало?  а  я  ж  тобі  казав:
втечеш  від  моїх  настанов,  та  не  втечеш  від  правди.
бачиш  тепер,  що  недаремно  щоразу,  коли  зустрічав,
я  відбирав  у  тебе  рішучість  та  переконаність,
ці  небезпечні  іграшки  в  руках  у  сліпих  та  немудрих.  

згадую,  як  тепер:  мокрі  дахи  непевности,
по  них  тарабанив  веселий  дощ  наукової  думки.
під  твоєю  дірявою  стріхою,  нехай  безуспішно,  ховалися
забагато  людей,  що  могли  б  стати  успішними  дурнями.
я  тобі  не  казав,  та  вони  всі,  напевно,  бачили
якесь  незвичайне  світло  у  тебе  в  очах  –  еге?
я  не  вірив,  що  ти  його  втратиш,  тому  й  залишив  тебе
самого  з  твоїми  оманами  та  мріями  про  нездійсненне

poles  apart,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=5ciWB7VykII

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021


what do you want from me

якщо  ти  вже  оглянула  все  в  цій  кімнаті  сьогодні,
сядь  в  те  вигідне  крісло,  й  притлуми  освітлення.
а  я  подумаю  теж:  хочеш  моєї  крови?
а  може,  ще  й  сліз?  чого  ти  хочеш,  власне?
чого  ти  від  мене  хочеш?
ну,  я  можу  співати,  й  трісне  моя  горлянка.
можу  знов  сіпати  струни,  аж  струдяться  пальці  до  м'яса.
чи  як  ще  тобі  догодити?  думаю,  але  нічого
не  можу  придумати  –  ну?  чого  ж  тобі  ще,  крім  цього?  

ти  віриш,  я  знаю  щось,  чого  ще  не  знаєш  ти.
якби  це  було  не  так,  давно  вже  пішла  б  деїнде.
може,  мені  простояти  цілу  ніч  під  дощем
та  й  під  твоїм  вікном,  щоб  ти  мене  пожаліла?
ні,  я  тобі  сплету  вінок  з  польових  ромашок,
і  ним  же  ж  тебе  короную:  ти  –  королева  галактики,
навіщо  тобі  я?  ти  не  знаєш,  хто  я  такий.

ти  можеш  мати  все,  чого  тобі  заманеться:
мандри,  гулянки,  мрії,  багато-багато  рабів.
ти  можеш  навіть  ходити  по  воді,  якщо  ти  не  знала.

ти  можеш  мати  все,  що  бачиш,  
ще  продай  свою  душу  для  повної  певности.
–  справді,  а  чом  би  й  ні?  подумай,  чого  тобі  треба.

подумай,  і  втратиш  себе  вже  сьогодні.
зазирни  досередини:  чи  є  там  за  чим  шкодувати?
коли  будеш  цілком  готовою,  повернися  обличчям  до  світла,
й  скажи  вже,  нарешті,  визначено,  чого  ти  хочеш  від  мене

what  do  you  want  from  me,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=KmlZ1WhlYsM

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021


sorrow

над  всією  землею  розлігся
солодкий  запах  скорботи.
дими  від  пожеж,  мов  бурхливі  річки,
прокладають  свій  шлях  до  неба.
людині  властиво  впадати  в  самооману.
чоловікові  сняться  зелені  поля,
та  серед  ночі  він  прокидається,
наче  побачив  страхіття.

він  одержимий  образами  втраченого  раю.
він  не  міг  би  сказати  точніше,  що  то  було:
щось,  як  мрії  весни,  як  сон  наяву  уві  сні  –
він  сам  був  його  частиною,
він  без  цього  не  може.

кров  зупиняється  в  жилах,  і  аж  скипається  з  жалю.
коліна  тремтять  і  ламаються  на  шляху  темної  ночі:
його  рука  здригнулася  тоді,  коли  мала  бути
твердою,  й  відтоді  він  завжди  у  всьому  хибить.

світ  –  як  одна  душа,  але  кожна  душа  –  окремий
світ,  де  минає  час,  як  бурхлива  річка  до  неба.

він  розмовляє  з  цією  річкою,
що  зветься  любов'ю  та  відданістю:
її  невиразні  слова  та  емоційні  вигуки
означають  запрошення  йти  за  нею  аж  до  кінця,
де  спокій  пролився  на  воду,  мов  золота  олія.  

цілу  ніч  скаженіє  та  виє,  мов  собака,  холодний  вітер.
попіл  та  порох  в  моїх  очах  не  дають  мені  бачити  правди.
та  раптом,  буває,  впаде  промовиста  вбивча  тиша
як  свідчення:  всі  обіцянки  розбито  й  відкинуто  в  гніві

sorrow,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nPM-QSCnNas

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021


a new machine, part II

я  буду  тут  завжди;  я  завжди
споглядатиму  це  своїми  очима:
це  –  просто  дні  життя,
як  могло  з'ясуватися.
це  могло  з'ясуватися,
отже,  воно  й  з'ясувалося:
це  –  просто  дні  життя;
я  вдоволений  цим  результатом

a  new  machine,  part  II,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=FCxisIIO3DI

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021


a new machine, part I

я  був  тут  завжди;  і  завжди  на  все
дивився  тими  самими  очима  –
це  буття  –  я  кажу  так  навмисно  –
щось  не  таке,  як  життя,
як  ми  його  розуміємо.

часом  відчуваю  втому,  але  не  знаю,  від  чого.
можливо,  втомився  чогось  чекати,
а  може,  просто  від  цього  буття.
так  само  не  знаю,
чи  може  це  все  не  втомлювати,
й  чи  могло  взагалі  бути  не  так,  як  є.

можливо,  так  само  й  вам
набридало  чогось  чекати,
чи  набридало  бути,
чи  робити  якусь  дурню  –
тоді  я  вас  заспокою:
немає  нічого  вічного,
й  навіть  самої  вічности,
думаю,  не  існує

a  new  machine,  part  I,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=dm9ipOgXNFw

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021


yet another movie

звук,  один  лиш  звичайний  звук:
звук  поцілунку.  простий  поцілунок.
здивоване  обличчя  за  віконним  склом:
невже  дійшло  аж  до  цього?

ось  і  чолов'яга,  що  раптом  кудись
побіг  стрімголов;  ось  –  дитина,  що  плакала.
а  ось  і  дівчина,  котра  ненароком  почула
голос  брехні,  –  самої  брехні  не  видно;
а  сонце  палає  червоним  вогнем,
а  ліжко  стоїть  порожнім.

а  ось  і  насильство.  він  –  надзвичайно  жорстокий;
вона  неминуче  скориться.  опиратися  вже  не  вийде.
марширує  зла  доля,  мов  батальйон  фашистів;
воля  зламалася;  хтось  лежить  непорушно.

він  сміявся;  він  плакав;  він  замріяно  мружився.
він  хоробро  бився,  й  чесно  загинув.
він  був  таким  чоловіком,  як  всі:
не  найгіршим  і  не  найкращим.

і  це  невпинне  шепотіння,  шарудіння,
зітхання  та  плямкання  багатьох  випадкових  обставин;
кожне  обличчя  хвилюється,  мов  неспокійне  море;
кожна  пара  очей  співчутливо  закочується
догори,  мов  у  спільній  молитві.
раптом  екран  згасає;  погляди  всіх  людей
скеровуються  досередини
для  осмислення  того,  що  сталося:

чорний  вершник  на  білім  коні  чвалає  від  нас  вдалечінь,
беззмістовне  життя  минає,  задоволене  цим  видовищем.
сльози  течуть  з  очей  гірко-гірським  потоком;
вершник  вже  розчинився  там,  де  сідає  сонце

yet  another  movie,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=K0V0ytn8AL8

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021


on the turning away

відвертаймося  від  вбогих  та  знедолених;
відвертаймося  від  слів,  що  вони  промовляють
так  переконливо,  що  ми  їх  не  розуміємо:
не  вважай,  ніби  те,  що  відбувається,
є  клопотом  тих,  хто  від  цього  страждає,
бо  инакше  побачиш:  ти  долучився
до  глобальної  відвернености  людства.

це  –  неприродна  гидота,  коли  з  якоїсь  причини
світло,  нам  дане  від  бога,  стає  пітьмою  та  тінню,
і  вкриває,  немов  непроникною  ковдрою,
все  добре  та  зле,  що  ми  знали  раніше.

ми  не  могли  й  подумати,  скільки  стало  таких,
в  кого  в  грудях  не  серце,  а  незворушний  камінь.
ми,  можливо,  смертельно  жахнулися  б,
усвідомивши:  всі  ми  –  самотні,
й  замість  білого  світу  бачимо
пишні  мрії  своєї  пихи.

після  тривог  метушливого  дня,
під  крилом  благодатної  ночі,
коли  всі  мовчання  єднаються
в  гармонійний  безмовний  акорд,

не  виголошуйте  жодних  промов,
вшановуйте  злагоду  й  тишу,
й  спостерігайте,  як  вас  зачаровують
магічні  слова  зірок,  що  спалахнули  на  небі,
–  а  тоді,  трохи  згодом,  ви,  можливо,  почуєте  вітер,
вітер  змін,  що  здіймається  сильно  й  раптово,
коли  ніч  нетерпляче  змахує  крилами:

не  відвернися  від  слабосилих  та  вбогих,
не  потерпи  порожнечі  та  холоду  в  себе  в  грудях!
ми  повинні  зробити  цей  світ  справедливим,
спільним,  привітним  до  всіх  і  до  кожного  –
не  стій  непричетним,  не  витріщайся  даремно:
доклади  до  цієї  мрії  стільки  розуму,  сил  та  часу,
скільки  тобі  не  шкода,  й  ніколи  не  відвернися

on  the  turning  away,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=KjGXnSdVwCY

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021


one slip

погляд  занепокоєння  в  сонній  кімнаті  нудьги.
–  скляний,  як  по  правді,  погляд  на  мене,
що  опинився  над  прірвою.
музика  грала,  ми  все  кружляли  й  крутилися,
й  не  пролунало  жодного  слова
на  захист  її  невинуватости.

[i]я  згодна,  я  згодна[/i],  –  сказала  вона  задихано,
струснула  волоссям,  і  гордо  підкинула  голову.
спочатку  я  розгубився,  й  не  знав,  як  її  розуміти,
та  швидко  оговтався;  ми  потонули  в  бажанні,
і  ось  я,  охоплений  полум'ям,  безтямно  її  проваджу
до  поховального  вогнища,  мріючи  лиш  про  те,
чого  вимагає  від  мене  власний  моральний  занепад.

ми  посковзнулися,  і  вже  падаємо  вгору  –
ні,  падаємо  в  нору  до  якогось  кролика:
це  сталося  так  несподівано!  обоє  навіть  незчулися,
як  наші  життя  пов'язалися,  й  стали  немов  одне.
–  невелика  біда,  що  ти  не  забудеш  ніколи
цієї  безсонної  ночі,  бо  не  забуду  й  я.

чи  було  це  справді  коханням,  чи  лиш  так  називалося?
чи  справді  сама  невблаганна  доля  постелила  нам  рушника?
ми  лиш  на  мить  посковзнулися,  й  посіяли  наше  насіння.
–  скоро  минає  рік;  ми  досі  не  розлучаємося
ні  на  мить,  –  і  можливо,  вже  не  розлучимося  довіку

one  slip,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=tOPNa753e1E

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021


the dogs of war

пси  війни  та  люди  ненависти  –
це,  вважайте,  2  перифрази,
а  може,  ще  й  2  синоніми,
та  ми  вам  цього  не  казали,
бо  якби  ми  вам  це  сказали,
нас  би  позбавили  прав
з  усіма  привілеями,  й  волі.

наша  готівка:  м'ясо  та  кров;
можна  й  кістки.  зараз  –  гарячий  час,
коли  пекло  воскресло,  незамкнене  й  агресивне:  
збирай,  що  валяється  під  ногами,
та  виставляй  на  продаж.
за  нашу  готівку  ми  з  почуття  обов'язку
брешемо  й  обманюємо  –  але  це  не  точно.
навіть  наші  бригадири  інформовані  не  повністю
про  ту  світову  мережу  брехні,
що  ми  плетемо  щоденно.

маємо  в  наявності  один  старенький  світ.
ми  зробили  з  нього  бойовище.
якщо  ми  його  зруйнуємо,  значить
ми  знаємо,  що  робимо,  і  робимо  це  добре.

те,  що  ви  бачите  в  ваших  шпигунських  фільмах  –
хвилі  та  брижі  на  водах  наших  бездонних  справ.
хоч  би  як,  справу  зроблено:  ми,  пси  війни,  на  волі,
маємо  всі  індульгенції  з  підписами  та  печатками,
й  того,  що  розпочато,  вже  не  зупинить  ніхто.
але  ви  не  журіться:  якщо  подумати,
всі  навіть  світлі  створіння  мають  свій  темний  бік,
а  оборудки  зі  смертю  –  в  звичайній  природі  звіра.

пси  війни  не  вступають  до  мирних  переговорів  –
може,  й  брехня,  але  так  написано  в  нас  на  лобі;
пси  війни  не  вклоняються,  не  визнають  і  не  брешуть.
їхнє  призначення:  брати  все,  що  погано  лежить,
і  все,  що  їм  даєте  ви,  миролюбні  істоти.
так,  бо  вони  живуть  з  того,  що  хтось  помирає.
ти  можеш  волати  до  права  й  закону,  і  до  ідей  гуманізму,
та  знай,  що  куди  б  ти  не  йшов,  знайдеш  там  наші  сліди.
горе!  й  нам,  переможцям,  також  доводиться  часом
зазнавати  поразок,  скиглити,  миритися  та  програвати  –
можеш  принести  нам  співчуття,  й  підеш  назад  без  нічого

the  dogs  of  war,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=0XrYoNbO-78

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021


learning to fly

вдалині  –  дистанції  встановити  не  вдається  –
спостерігаю  сигнал  жалоби,  крепову  чорну  стрічку
там,  де  точка  мого  неповернення.  політ  над  обвітреним  полем,
хоч  і  уявно,  триває,  а  сам  я  стою  на  землі,
замріяний  і  занімілий:  мов  щось  мене  підхопило,
і  невблаганно  тягне  її,  мою  душу,  до  неба.

я  не  можу  відвести  від  нього  очей.  споглядаю  його  обертання,
й  розумію  все  дужче  й  дужче:  я  –  чужий  для  цієї  землі.

бачу,  кінці  моїх  крил  побіліли.  це  –  обмерзання.
мене  застерігали,  та  я  думав,  що  дам  цьому  ради.
тепер  я  не  знаю,  який  навігатор  взявся  б  прокласти  для  мене
безпечний  зворотний  курс.  хоч  і  нічим  не  обтяжений,
хоч  і  майже  порожній,  літаю,  мов  кинутий  камінь.

кажуть,  крилата  душа  докладатиме  всіх  зусиль,
бо,  кажуть,  хто  народився  на  землі,  повинен  літати.

можна  сказати  так:  я  лечу  над  планетою
на  крилі  та  молитві,  й  тягнеться  мій  ореол
мов  блідий  інверсійний  слід,  від  мене  і  ген  до  обрію.
краєм  ока  бачу  на  хмарах  свою  хрестовидну  тінь,
що  витирає  їхні  поверхні,  наче  мокра  ганчірка.

–  отже,  якщо  сказати  образно,  бачу  сон
наяву,  й  не  боюся  прокинутися.
не  знаю,  з  чим  порівняти  це  щасливе  блаженство
літати  –  чи,  власне,  вчитися
літати,  немов  реактивний  літак

learning  to  fly,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nVhNCTH8pDs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021


embryo

вся  любов,  що  я  відчуваю  –
це,  власне,  я  сам  і  є:
м'ячик,  маленька  кулька,
зовсім  новенька.  ти  теж  не  стара,
та  я  –  ще  новіший.
потребую  та  вимагаю!
теплого  сяйва,  місячного.

зрозумій  мене  правильно:
тут  трохи  затісно.
сиджу  тут,  нудьгую
аж  від  початку  часів.
коли  я  побачу  всесвіт?
хочу  побачити  все,
щоб  все  оцінити  належним  чином,
і  внести,  можливо,  якісь  вдосконалення.

бо  звідусіль  я  чую  дивні  звуки:
немов  би  щось  там  хлюпоче,
булькає  та  циркулює;
ну,  а  стосовно  світла:
чи  й  там  воно  все  червоне?
я  хочу  сказати:  червоне  світло
не  врівноважує  нічної  чорноти.

мій  світанок  –  вже  близько.
я  впевнений,  я  відчуваю,  –
мене  аж  змучило  таке  передчуття.
я  завжди  казав,  що  потребую
більше  простору,  більше  світла
й  більше  всіляких  вражень:
теплого  сяйва,  місячного!
шепочи  мені  колискової,
а  я  незабаром  вийду  надвір,
щоб  побачити  небо  нарешті

embryo,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Tsd2GSK80vs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021


two suns in the sunset

у  мене  сідає  сонце  в  дзеркалі  заднього  виду.
десь  воно  там  потоне  за  дорогою,  за  мостами.
я  думаю  лиш  про  хороші  речі,
котрі  ми  лишили  незробленими,
й  мучуся  передчуттями.  перевірте  мою  підозру
стосовно  голокосту,  що  гряде.

мій  іржавий  дріт  вже  ледве  утримує  корок.
розумієте?  це  така  художня  фігура  мови.
мабуть,  я  вибухну  гнівом,  дам  себе  обігнати,
–  і  раптом  ось  тобі  й  маєш:  настане  новий  день.

розумієте?  сонце  –  на  сході,
а  день  же,  здавалося,  котиться  до  кінця.
бачу  два  сонця  увечері  –  кажуть,  це  означає,
що  людству  настав  кінець,  і  можна  нікуди  не  їхати.

я  вже  такого  страху  зазнав  був  одного  разу.
уявіть:  заклинило  гальма,  й  вас  невблаганно  несе
під  величезного  truck  з  двома  корабельними  трубами.
час  тоді  зупиняється,  ви  можете  все  докладно
роздивитися  й  пережити,  як  смерть,  що  вже  відбулася.

ти  вже  не  почуєш,  та  можеш  уявити,
як  перелякані  діти  гукають  до  мами  й  тата;
ти  взагалі  вже  ніколи,  ніколи  не  побачиш  людей,
–  це  надзвичайно  сумно,  та  хто  ж  тебе  пожаліє?

ну,  це  нудно  описувати,  та  коли  коротко,  так:
твоя  машина  розтанула,  обвуглилася  і  згоріла;
вугілля  тобі  знадобилося  б  для  протигаза  –  майнула
цілком  божевільна  думка;  нарешті  я  розумію
ненависть  та  гнів  тих,  що  програли  на  виборах
майбутнього:  ворог  і  друг  тепер  урівнялися  в  смерті

two  suns  in  the  sunset,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GknwOu8C_B0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021


not now john

до  сраки  все!
ну,  що  нам  тут  робити?
змагатися  в  хитрощах
з  винахідливими  японцями?
тут  забагато  печей  та  друкарень,
але  замало  лісу.  до  сраки.
що  маємо,  тим  вдовольняємося,
і  робимо  з  цього  принцип.

зупинився  –  втратив  роботу.
втратив  розум  –  вмикай  калькулятора.
не  до  зірок.  може,  до  бомби?  до  сраки.
до  дня  зарплатні!  рубайте  ці  щогли,
рубайте  капусту.  останню  надію
покладемо  на  три  сімки.  –  ні:  на  велику  шістку.
клац-клац  –  і  тримай-тримайся.
bingo!  я  все  програв.

тримати  цю  публіку.  змусити  плакати,
сміятися  і  танцювати.  все  за  гроші  клієнтів!
вони  почуваються  добре  –
це  добре  для  нашого  бізнесу;
їм  нудно  –  нам  треба  вдавати
нетутешніх  авангардистів.
 
не  зараз,  john.  що  там  у  тебе?
треба  крутити  це  кіно  до  кінця.
ходімо,  ходімо!  там  вже  чекають
голівуд  та  дівки  на  хвості  веселки.
до  чого  це  все?  та  яка  різниця!
кіно  як  кіно.  ходять,  як  діти  до  школи.
отже,  все  правильно,  гайда.
треба  крутитися,  друже.

тримайся,  і  вся  робота.  ми  граємо  тими  картами,
що  отримали  –  ясно?  маємо,  кажуть,  що  маємо.
так,  це  що  в  нас  таке?  я  не  знаю,  що  це  таке,
але  тут  воно  буде  не  зайвим.  зробимо  цю  виставу  –
підемо  та  проп'ємо!  ця  думка  мені  до  вподоби,
а  зараз  –  не  час.  постривай,  потерпи,
бо  кажуть:  як  треба,  то  треба,
й  нічого  не  вдієш:  треба.

тримайся,  john.  з  цього  щось  вийде  –  побачиш.
колись  я  читав  книжки  –  там  нічого  такого  немає.
я  кажу  тобі:  це  –  щось  нове,  нечуване  й  дуже  вдячне.
а  якщо  його  якось  розвинути,  поліпшити  й  тиражувати,
зможемо  їсти  з  золота,  й  плювати  на  всіх  конкурентів.
 
до  сраки!  все  ж  таки,  якщо  такі  вже  правила,
доведеться  нам  ще  й  змагатися  з  винахідливими  японцями.
що  маємо  –  те,  кажуть,  маємо.  треба  весь  час  крутитися,
і  замість  того,  щоб  піклуватися  про  повоєнний  в'єтнам,
поставимо  російського  ведмедя  на  коліна!
 
ну,  а  якщо  не  російського,  швеція  он  знахабніла.
примножимо  фолклендську  славу,  та  й  станемо  знов  панувати.
нам  не  завадить  трохи  староімперського  стилю,
трохи  пихи  та  брутальности,  й  maggie  нами  пишатиметься.
ой  на-на-на,  як  кажуть  греки,
і  нащо  ті  бібліотеки.

раз,  два,  три,  чотири!
вперед,  як  то  кажуть,  до  мети,  й  тири-пири.
треба  крутитися,  john.

s'cusi  dove  il  bar?
га?
не  стій  на  місці.  треба  рухатися.
se  parakalo  pou  einai  to  bar?
не  зараз,  john!
моя  твоя  не  розумій!
село  англійської  не  знало  –
вгадайте  чим  ся  підтирало.

не  зараз,  john,  стривай.  ти  ба,  таки  знає  анлійську!
поясни  іноземному  гостеві,  де  в  нас  тут  в  цьому  лондоні
відпочивають  тубільці  –  та  й  вперед:  нас  чекає  слава.
британія  править  світом,  сонце  в  її  володіннях!
мундири,  тири-пири,  сині  командири.
maggie,  не  плач,  не  журися!  крутися,
бий  їх  всіх  ядерним  молотом,
і  чим  ми  тим  шведам  ще  грозимо

not  now  john,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=kIbMK8jN93s

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021


the final cut

мої  очі  –  мов  риб'ячі  лінзи,  викривлені  слізьми.
заледве  розрізнюю  форми  та  кольори  цього  часу.
знижуюся,  перериваю  політ  під  високим  небом,
йду  спіраллю  донизу,  щоб  сховатися  в  себе  в  норі.

якщо  ти  під  обстрілом  вже  перейшла  через  мінне  поле,
відбийся  тепер  від  собак,  і  обдури  всі  детектори.
щойно  увійдеш,  в  тебе  приціляться  убивці  з  дробовиками
–  не  бійся,  не  зупиняйся.  підбери  комбінацію  цифр,
відчиниться  твоє  віконечко  для  сповіді,
й  якщо  я  буду  там,  скажу  що  робити  далі.

є  тут  один  хлопчина  з  великими  галюцинаціями,
що  гуляє,  либонь,  з  усіма  дівчатами  з  модних  журналів.
він  питає:  якщо  ти  так  любиш  свою  новознайдену  віру,
знаєш  напевно:  можливо,  й  його  хто-небудь  так  покохає,
чи  це  лиш  –  пуста  забаганка  й  вигадка  хворого  розуму?

якщо  я  тобі  покажу  всі  підвали  свого  помешкання,
ти  все  одно  не  уникатимеш  моїх  обіймів  сьогодні?
якщо  я  відкрию  тобі  всі  свої  таємниці,
й  покажу,  де  зберігається  моя  найлютіша  смерть,
що  ти  робитимеш  з  цими  знаннями,  якщо  вони  цінні?

може,  ти  продала  б  цю  історію  в  rolling  stone,
забрала  б  дітей,  і  лишила  мене  помирати  самого?
ти  могла  б  тоді  згодом  грайливим  замирливим  тоном
попросити  мене  надіслати  речі  до  тебе  додому,
чи  навіть  ласкаво  погодитися,  аби  я  тебе  провів.

я  був  готовим  цілком  відкрити  тобі  всю  правду,
зірвати  всі  маски,  покрови,  завіси,
і  навіть  фіранки  на  вікнах.
ти  не  знаєш:  вже  був  тримав  лезо  в  себе  на  горлі,
коли  ти  відімкнула  двері,  й  увійшла  така  заклопотана.  –
ні,  я  ніколи  не  був  готовим  ні  до  чого  безповоротного

the  final  cut,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=UxgZnVTyWRk

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021


southampton dock

був  сорок  п'ятий  рік,  останній  тієї  війни.
вони  нарешті  вилізли  на  берег,  і  стали  озиратися:
мовчки,  без  жартів  та  лементу.  їхні  лави
порідшали  –  тут,  по  правді,  нема  чого  обговорювати.

це  було  на  березі  навпроти  cenotaph.
тут  згуртувавшися,  й  поклавши  руку  на  серце,
схрестили  жертовні  ножі  на  потвердження:
угода  лишається  дійсною,
узгодьмо  подальші  дії.

а  тепер  вона  стоїть  над  southampton  dock,
втираючи  очі  хустинкою,  і  не  зважає  на  дощ,
ні  на  те,  що  холодний  вітер,
ні  на  те,  що  стоїть  в  калюжі.  

з  відчайдушним  німим  почуттям
вчепившися  в  бильця  побілілими  пальцями,
вона,  як  тоді,  знов  бадьоро  махає
хлопцям  на  прощання,  на  солдатське  щастя.

і  знов,  як  тоді,  між  лопатками  в  неї
шириться  темна  пляма,  мов  квіт  червоного  маку
на  могилі  героя.  похід  вже  давно  завершився,
ми  розтринькали  славу  та  честь,
здобуті  невинною  кров'ю.
та  все  одно  десь  дуже  глибоко
в  душах,  там,  де  сумління,
нам  досі  болить  та  кровоточить
ця  вирішальна  жертва

southampton  dock,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=WcZQdKi_80w

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021


the fletcher memorial home

заберіть  звідси  геть  всіх  оцих  малюків,
та  збудуйте  їм  десь  хатинку  –
нехай  вони  там  хазяйнують.
назвіть  то  якось  красиво:
наприклад,  як  fletcher  memorial,
де  доживають  віку  невиліковні  диктатори.

дайте  їм  змогу  щоденно  своїми  ногами  виходити
на  елітні  tv  talk  show,  щоб  показати  себе:
так  вони  зможуть  підтримувати
зв'язок  з  цим  жорстоким  світом,
і  самим  же  ж  собі  показати
всю  свою  надреальну  значущість.

леді  та  джентельмени,  вітайте!  reagan  and  haig,
mr.  begin  та  подруги:  mrs.  thatcher  and  paisley;
mr.  brezhnev  та  гоп-компартія;
привид  шановного  mr.  mccarthy,
і  пам'ять  про  mr.  nixon!

також  вітайте  нові  анонімні  обличчя
з  благословенної  латинської  америки:
барони  glitterati,  можновладні
аргентинські  пакувальники  м'яса.

всі  вони  мають  багато  підстав
втішатися  нашою,  вашою,  та  світовою  повагою.
вони  блискуче  відполірували
свої  ордени  та  медалі;
вони  нагострили  свої,  мов  мечі,
привітні  усмішки,  і  граються  в  армагеддон.

бум,  грюк,  трісь,  хрясь!  падайте,  ви  мертві.
–  в  безпеці  під  невсипущим  телевізійним  наглядом,
забезпечені  також  високоточними  іграшками,
вони  –  цілком  хороші  хлопчики  й  дівчатка

в  меморіяльному  домі  fletcher
для  завзятих  колоністів-оптимістів,  –  
цілком  легковажні  в  питаннях  життя  та  кінцівок.
всі  тут  нарешті?  всі  живі-здорові?  добре!
можна  тепер  зробити  наш  остаточний  присуд

the  fletcher  memorial  home,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=zDDzR2zSgsM

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021


get your filthy hands off my desert

brezhnev  взяв  афганістан;
begin  взяв  бейрут;
galtieri  взяв  британську  славу,
і  maggie  дуже  розсердилася:
вхопила  того  крейсера  всіма  своїми  руками,
й  промовила  так,  мов  у  себе  на  кухні:
а  ну  ж,  поклади  на  місце

get  your  filthy  hands  off  my  desert,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=ox735RShneA

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021


paranoid eyes

тримайте  рота  на  замку,  й  ваша  броня  не  сповзе.
перевірте  і  встановіть  всі  обладунки  правильно.
однак  пам'ятайте:  якщо  доведеться
стояти  на  допиті  в  німця  голими,
ви  все  одно  надійно  захищені;
ви  невразливі,  коли
вмієте  робити  параноїдальні  очі.

ти  зробив  безтурботне  обличчя,
й  прокладаєш  свій  шлях  до  пивнички  околицями.
коли  опинишся  там,  зіприся  недбалим  ліктем
на  шинквас,  і  глузуй  собі  любо
з  решти  недбалого  світу.
знай,  шо  в  згуртованій  лаві
своїх  побратимів-п'яничок
ти  схований  і  захищений,  –
ну,  а  тим  паче,  коли
вмієш  робити  скляні,  беззмістовні
чи  навіть  безумні  очі.
 
ти  вірив  в  казкові  байки
про  долю,  про  честь  та  славу.
тепер  ти  мирно  блукаєш  в  тумані
свого  алкогольно-середнього  віку.
ну,  не  зірвав  ти  своєї  зірки,
як  колись  похвалявся,  з  неба  –
не  біда,  коли  ти  навчився  ховатися
за  своїми  незлими  довірливими  очима

paranoid  eyes,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=P4fewKGjQqA

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021


the gunner's dream

спливаючи  додолу  через  хмари,
мої  спогади  цілять  в  голову,
та  не  можуть  мене  знайти.
де  я  тепер?  не  знаю:  десь  між  небесами
та  краєм  чужого  поля,  побитого  траками  танків.

щось  мені  снилося  –  зараз  пригадую.

–  прощавай,  max.
–  прощавай,  ма.
 
після  служби,  коли  ви  помалу  йдете  до  машини,
і  срібло  в  її  волоссі  виблискує,
мов  іній,  що  впав  вночі,
раптом  ти  чуєш  дзвін,  і  немовби  отямлюєшся.
зніяковіло  й  нервозно  осмикуєшся,  усміхаєшся,
й  киваєш  підбадьорливо  до  втомленого  оркестру;
а  потім  знов  береш  її  за  руку,
і  повертаєшся  до  сонного  безпам'ятства.

тут  –  місце,  де  облаштуватися.
маємо  вдосталь  харчів;  набоїв  не  потребуємо;
старенькі  герої  можуть  тинятися  вулицями
безпечно;  ти  також  можеш  кричати,
не  ховаючися,  про  свої
побоювання  та  сумніви.

ба  більше:  вже  давно  ніхто  не  зникає  безвісти;
до  ваших  дверей  вже  не  стукаються
ні  зрада,  ні  наглі  звістки  про  смерть,  
ні  жебраки,  ні  проблеми,  ні  злидні.
маніяки  з  бандитами  справді  вже  не  стріляють  на  вулицях;
ти  можеш  ходити  та  їздити  без  правил  дорожнього  руху,
і  все  одно  в  разі  чого  сподіватися  на  закон.

вже  ніхто  не  вбиває  дітей  –  щоночі
цей  сон  мене  водить  колами
в  арктичній  пустелі  моєї  пам'яти,
щоб  довести  мене  до  божевілля.

край  цього  чужого  поля
солдат  нарешті  заснув,  здається.
що  зроблено  –  то,  як  то  кажуть  зроблено  –
ми  не  можемо  просто  так  відкидати
цю  останню  чи  иншу  сцену  його  передсмертної  мрії.
бережімо  цей  сон,  шануймося

the  gunner's  dream,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=W0S2dZjSdAU

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021


the hero's return

господи  ісусе,  що  це  все  означає?
намагаюся  склепати  щось  путнє
з  цих  невдячних  недоумків  –  згадую:
коли  я  був  їхнього  віку,
зовсім  не  мав  переконань,
але  й  не  мав  причин
вдавати  з  себе  розумника.
   
а  тепер  –  навіть  тепер  я  так  само  літаю
над  дрезденом.  тоді  я  був  ангелом  15.
вони  ніколи  не  збагнуть
глибини  моїх  чорних  жартів;
а  чорні  вони,  бо  мої  власні  спогади
видаються  мені  тепер
чи  маячнею,  чи  вигадкою.

кохана,  ти  вже  спиш?  добре,  бо  лиш  так
можу  тобі  повідати  свої  непозбутні  страхіття.
–  я  замкнув  їх  надійно,
щоб  ніхто  їх  не  міг  побачити,
а  особливо  при  світлі  дня,
в  деталях  та  подробицях,
що  людина  їх  не  витримує.
 
коли  ми  повернулися  з  війни,
ціле  місто  було  в  прапорах,
гаслах  та  привітальних  вимпелах:
над  дверима,  на  вікнах,  балконах
і  на  дротах  для  білизни  –
ось  як  зустрічали  захисників  вітчизни.  
нас  осипали  квітами,  нас  цілували  дівчата,
грали  оркестри;  в  церквах  та  соборах  служили
вдячні  молебні,  й  весело  били  в  дзвони.

та  в  серці  у  мене  гриміла  инакша  музика;
совість  моя  не  раділа,  розум  не  міг  втішатися:
я  чув  в  голові  так  само,  як  зараз  чую,
передсмертні  благання  мого  кулеметника
за  його  безнадійну  душу

the  hero's  return,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=XNMSn6POaRU

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021


when the tigers broke free

це  було  вранці,  перед  світанком,
того  чорного  сорок  четвертого  року.
наш  командир  наказав  нам  сидіти  купкою,
а  тим  часом  запитував  дозволу  відійти.

тоді  генерали  оголосили  йому  подяку;
сусідні  позиції  також  стримували
навалу  ворожих  танків  ще  деякий  час,  –
в  такий  от  спосіб  плацдарм  anzio
було  утримано  ціною  сотень  життів.

george,  добрий  старий  король,
коли  почув,  що  батька  не  стало,
надіслав  моїй  матері  втішного  листа
у  вигляді  сувою,  на  аркуші,  прикрашеному
золотим  королівським  листям.
 
мати  його  була
сховала  до  скриньки  з  реліквіями,
а  я  знайшов,  і  в  мене  мокрі  очі
щоразу,  як  згадаю:  сам  його  величність
підписав  його  власноручно,
й  заліпив  своєю  печаткою.

було  ще  темно  й  дуже  холодно,
коли  на  волю  вирвалися  тигри.
з  нас,  королівських  фузилерів,  загін  z,
не  виживе  ніхто,  всі  лишилися  там:
хто  не  мертвий,  той  помирає.
–  ну,  ось  так,  якщо  коротко,
наша  командна  верхівка
забрала  в  мене  татка,
і  виграла  війну

when  the  tigers  broke  free,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=9KUSl4-GKwQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021


one of the few

якщо  ти  –  один  з  нечисленних,
що  можуть  стояти  твердо,
не  розтринькуй  свого  таланту:  вчи

і  вчися:  кепкуй  з  них,  доводь  їх  до  відчаю,  –
доводь,  і  показуй,  що  двічі  по  два  –  чотири;
роби  їх  такими,  як  я;  роби  їх  такими,  як  ти;
нехай  вони  всі  залюбки  виконують,  що  ти  їм  кажеш,
і  також,  чого  не  кажеш  –  нехай  вони  плачуть,  сміються,
роблять  великі  дива,  падають  і  помирають

one  of  the  few,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=pKNi98SQ5pQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021


your possible pasts

за  тобою  тріпоче  на  вітрі  твоє  імовірне  минуле:
часом  воно  яснооке  та  божевільне,  а  часом  –
розгублене  та  перелякане,  як  засторога  тим,
хто  керує  цим  світом:  пам'ятайте  про  смерть!
вгадайте,  як  я,  імовірне  майбутнє:
там  на  іржавих  забутих
під'їзних  залізничних  коліях
колеса  вагонів  цілують  червоні  маки.

ти  пам'ятаєш  мене?  ти  пам'ятаєш  минуле?
було  б  нам,  можливо,  справді
поєднати  навік  наші  долі.
 
вона  стояла  за  порогом,  примарно  усміхаючися.
цей  спогад  мене  переслідує,
мов  популярна  пісня  чи  гаряче  рекламне  гасло.
її  очі  блищали  від  сліз,  коли  вона  проводжала
чоловіків  у  бобрових  шапках,  але  з  ножами  в  спинах.
я  пам'ятаю,  один  сказав,  простягнуши  руку:
я  був  тоді  дитиною,  тепер  я  –  чоловік.

нами  керують  держава,  церква,
та  инші  страшні  інституції.
нас  вчать,  що  бути  нещасними  –  наше  питоме  щастя.
залякані  та  недорікуваті,  ми  вчилися  лиш  молитов;
наші  живі  почуття  поховані  глибоко  в  холоді.
всі  прапори  та  гасла,  що  майорять  за  нами  –
старе  лахміття  імовірного  минулого

your  possible  pasts,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=ogMbQ7udHJo

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021


the post war dream

скажи  мені  правду:  скажи,  чому
вони  розіп'яли  ісуса?
я  вірю,  мій  тато  помер  через  те,
що  сонце  зійшло  на  сході.

хто  то  був?  то  була  ти  чи  я?
я  пив  забагато  імбирного  пива
й  дивився,  дивився  свій  телевізор  –
он  воно  в  чому  ти  звинувачуєш
невідомо  кого,  але  дуже  серйозно!

скажу  вам  відверто:  якби  не  японці
були  віртуозно  тонкими
в  будівництві  своїх  контейнеровозів,
наші  верфі  на  strand  та  сlyde
працювали  б  на  повну  потужність.

гай-гай,  та  тоді  б  їм  було  не  весело,
дуже  невтішно  в  родинному  колі,  і  зовсім  не  мудро,
споглядаючи  сонце,  що  сходить  над  фудзіямою,
планувати  бридке  самогубство  –  так,  бо  його,  до  речі,
даремно  та  безпідставно  романтизують  поети.

господи,  що  ми  накоїли?  maggie,  ти  чула?  скажи:
що  ми  зробили  з  англії?  як  це  виправити?  якби
ми  кричали  на  всіх  роздоріжжях,
що  вранці  потрібно  каятися,
чи  стало  б  це  нам  за  виправдання?

я  сумніваюся.  maggie,  тому  й  кричу  тобі  тут:
всі  повоєнні  мрії  потонули  в  споживчому  побуті

the  post  war  dream,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=PRJia6v6mf4

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021


outside the wall

приходьте  чи  поодинці,  чи  парами!
ті,  що  по-справжньому  люблять  тебе,
прийшли,  і  справляють  дозвілля,
гуляючи  там,  де  раніше
не  дозволяв  мур.

ті  –  взявшися  за  руки,
а  ті  –  галасливим  гуртком  –
серця,  переповнені  милістю,
митці  та  всілякі  пройдисвіти
сміються  та  підбадьорюють
одне  одного:  ось  де  нам  жити!

такі  самовіддані!  буває  комусь  покласти
все  своє  на  загальний  рожевий  вівтар  –
тоді  він  марніє,  хитається  й  падає,
бо  це  –  по  правді  не  легко:
вдаритися  безпосередньо
серцем  об  мур  божевільного

outside  the  wall,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=a4ZlWEQ17ns

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021


the trial

прокурор:
доброго  ранку.
пане  хробаку,  ваша  честь!
корона  її  величности  має  нехитрий  намір
тут  показати  з  одного  боку:
цього  звинувачуваного,
що  стоїть  з  гордовитим  видом
перед  високим  судом,  спіймано  на  гарячому.
з  иншого  боку:  його  було  спіймано
на  тому,  що  він  стояв  на  майдані
і  виявляв  так  звані  людські  почуття,
щоб  я  пропав!  а  якщо  ви  мені  не  вірите,
покличте  сюди  та  допитайте
його  шкільного  директора.

директор:
я  завжди  казав,  що  з  нього  людей  не  буде.
бунтівник,  анархіст,  шолудиве
порося  не  в  своїй  отарі.
ну,  я  міг  би  його
облупити  та  вивернути,
обтесати  та  причесати,
й  зробити  з  нього  щось  подібне
до  громадянина,
та  руки  мені  зв'язано:  мені  зв'язали  руки
конвенція  прав  дитини,
ретроградний  шкільний  статут,
та  инші  всілякі  казуїстичні  хартії.
ви,  ніжні  серця,  що  спливають  кров'ю,
і  ви,  апологети  чистого  мистецтва!
пробачте  йому;  нехай  собі  йде  в  домовині;
дозвольте  наполягати  на  моєму  природному  праві
забити  його  молотком  за  своїм  цеховим  привілеєм.

рожевий:
божевільний  повинен  під  страхом  смерти
ховати  свої  іграшки  де  треба,  на  горищі.
я  дурію!  мене  тут  немає.
скажіть,  він  пішов  на  рибу.
я  знав,  що  їх  заберуть  у  мене,
мої  повітряні  кульки!

хор:
божевільний!
всі  твої  іграшки  –  на  горищі!
доведено:  він  –  божевільний.  

дружина:
ах  ти  ж  малий  засранцю!  бачиш,  куди  ти  вляпався?
я  сподіваюся,  ти  не  вийдеш  звідси  ніколи.
ти  повинен  був  просто  сидіти  зі  мною,
і  слухати  все,  про  що  я  тобі  щебечу.  –
але  ж  ні,  ти  весь  час  такий  заклопотаний
своїми  гівняно-глобальними  справами,
що  обирав  десь  піти,  й  розбити  якусь  вітрину.
ваша  честь,  я  прошу  5  хвилин  –
чи  не  можуть  вони  всі  вийти?

мати:
синку,  дитинко!
ходи-но  до  мами,  мама  тебе  пожаліє.
мама  тебе  захистить.  ваша  честь,  як  вам  не  соромно?
хіба  я  для  того  його  народила,  викохала  та  виховала,
щоб  його  тут  судили  за  тероризм?
пане  верховний  хробаку,  і  ви  всі,  тупі  хробаки,
дозвольте  мені  забрати  мою  дитинку  додому.

рожевий:
я  –  божевільний,  я  зійшов  на  веселку,
і  що  я  тут  бачу?  що  то  за  ґрати  на  вікнах?
напевно,  в  моєму,  як  цяцька,  мурі
десь  проламалися  двері,  й  так  я  потрапив  сюди.
 
хор:
божевільний.
він  зійшов  на  веселку.
засвідчено:  він  –  божевільний.

хробак:
свідчення,  подані  нам,  незаперечно  свідчать.
присяжним  немає  потреби  йти  на  обід  абощо.
за  всю  свою  довгу,  воїстину  героїчно-епічну  практику
я  ще  не  мав  задоволення  судити  когось  більш  винного,
ніж  оцей.  ви  погляньте,  як  він  змусив  страждати
свою  бідолашну  дружину,  й  свою  матір,  і  всіх  близьких!

а  ще  ж  він  набрався  зухвальства  проповідувати  на  майдані
якісь  ліберальні  гнилі  шкідливі  та  инші  цінності!
це  обурливе  і  непрощенне.  я  зараз  пердну  від  люті!
мені  тут  підказують  плюнути,  начхати  й  пореготати  –
ні,  бо  закон  –  суворий.  підсудний,  ви  тут  призналися

у  ваших  діяннях  та  злочинах,  виправдовуючи  їх  лиш  тим,
що  до  них  вас  підштовхували  якісь  несвідомі  страхи.
несвідомі  вони  лиш  для  вас.  суд  позбавляє  вас  того,
за  що  ви  найбільше  боялися.  вас  викрито.  постановляємо
зруйнувати  ваш  мур,  і  нехай  з  вас
глузують  лорди  з  мілордами

хор:
зруйнувати  цей  мур!  зруйнувати  його
вщент,  і  нехай  переможе  закон

the  trial,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=AdzHBpxZWVM

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021


stop

припиніть!
я  хочу  додому.
мені  не  до  вподоби  ці  жахливі  лахи,
що  мушу  тут  носити,  і  загалом  вистава.
я  виходжу  з  гри.  сидітиму  у  себе
в  тюремній  камері,  така  вже  ваша  ласка,
віддаючися  роздумам:  чи  то  моя  провина,
чи  не  моя,  що  я  накоїв  цих  дурниць

stop,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Pils34Td_wE

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021


waiting for the worms

eins,  zwei,  drei,  alle.
ой,  ой!  тепер  ти  до  мене  ніяк  не  дістанеш,
хоч  би  як  намагався.  світе,  прощай!
жорстокий,  жорстокий!  тепер  все  скінчилося  
–  минай  собі,  не  зупиняйся.

сиджу  собі  в  бункері  за  своїм  височенним  муром,
очікую  на  гостей,  на  друзів-хробаків.

чекаю  на  повалення  старих  сухих  дерев,
і  взагалі  на  прибирання  в  місті.  –
чекаю  на  сигнал  йти  за  хробаками:
вбратися  в  чорну  сорочку,
відділити  життєздатних  від  неповноцінних.
бити  вікна,  трощити  двері,  перекидати  урни.

очікую  на  мить  найвищої  напруги
і  на  команду  швидко  її  розрядити.
тоді  я  підведуся,  й  піду  за  хробаками.

готовий  ввімкнути  всі  душові  кабіни
і  запалити  всі  пальники  в  печах.
очікую  надходження  чорних  та  блакитних,
червоних  та  кучерявих.  так,  я  готовий  піти
за  хробаками  на  поклик  верховного  пропагандиста.

хіба  ти  не  хочеш,  щоб  британія  знов  піднеслася?
друже,  це  –  неминуче.  слухай  же  ці  слова:
пора  вже  вказати  всім  кольоровим  на  двері
й  відправити  їх  по  домівках,
звідки  вони  взялися

waiting  for  the  worms,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=jeICC5SFpP0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021


run like hell

тікай!
сховай  обличчя  під  байдужою  личиною,
замкни  уста,  й  міцно  склепи  свої  очі;
відкинь  всі  усмішки,  й  згніти  голодне  серце.  
–  вдихни  отруйних  випарів,  що  клубочаться
над  болотом  твого  минулого,
і  нехай  твої  нерви  знов  порвуться  в  клоччя,
й  твій  череп  лусне,  мов  порожня  черепашка:
вже  хтось  гупає  тобі  молотом  у  двері.    
 
тікай  просто  зараз.  біжи  цілий  день,
тоді  цілу  ніч,  не  залишаючи
жодних  брудних  слідів:  ні  крови,
ні  плювка,  ні  недопалка.  якщо  ти  сьогодні,
наприклад,  запросиш  свою  дівчину  на  побачення,
вези  її  десь  далеко,  та  хоч  як  би  далеко  ти  втік,
тебе  все  одно  впіймають  її  фанатичні  родичі,
поріжуть  тебе  на  клапті,  й  відправлять  тебе  до  мами
в  картонній  коробці.  так  чи  инак  –  тікай

run  like  hell,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=j2s8yGMEbSs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021


in the flesh

отже,  хотіла  піти  на  цю  фантастичну  виставу,
й  зазнати,  як  ти  кажеш,  трепету  бентеги,
слухаючи  й  споглядаючи  космічних,  як  ти  кажеш,
завойовників,  що  світяться,  мов  лазерні  квазари?  
 
моя  сонцесяйна,  погані  новини!
рожевому  зле,  отже  він  страждає  в  готелі.
замість  нього  на  сцену  вийдемо
ми,  як  дешева  підробка,  –
й  тоді  побачимо,  наскільки  він  втішається
любов'ю  та  вірністю  своєї  тупої  публіки.

а  ну  ж,  погляньмо.  блазні,  девіянти,
диваки  та  збоченці.  ось  вони!  змінять  світ,
та  чи  на  краще?  той  он,  в  плямі  світла  –
що  воно  таке?  не  козацького  роду,  ясно.

а  той  он  здається  горобчиком,
так  би  кажучи  толерантно,
а  цей  –  чи  бобром,  чи  цапом.
хто  їх  сюди  впустив?
покидьки  та  наркомани  –
оце  ви  рожеві  солдати!
дайте  мені  генеральське  звання,
я  їх  всіх  розстріляю

in  the  flesh,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GGGO9nPO0Po

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021


the show must go on

мамо,  тату!
коли  вже  вистава  скінчиться?
тату,  забери  мене  додому.
мамо,  відпусти.

я  відчуваю,  сталася
моторошна,  ой,  помилка.
напевно,  я  був  дозволив  комусь
забрати  собі  мою  душу.
боже,  якщо  це  так,
не  встигну  її  віднайти,
коли  б  навіть  знав,  де  шукати:
занадто  старий,  не  встигну.

мамо,  тату!  я  вже  не  маю
ні  сили,  ні  розуму,  ні  почуттів.
треба  згадати  слова
цієї  наступної  пісні:
світає;  вистава  триває,
і  не  скінчиться  ніколи

the  show  must  go  on,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=0_t55mbHFps

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021


comfortably numb

привіт.  тут  є  хтось?
просто  кивніть,  якщо  ви  мене  чуєте.
ну  то  як,  чи  є  хто  вдома?

добре,  добре.  зараз  все  буде.
здається,  ви  трохи  пригнічені  –  ні?
я  полегшу  вам  ваше  страждання,
й  швиденько  поставлю  на  ноги.

влаштуйтеся  вигідно.  вам  зручно?  гаразд,
повідайте  мені  що-небудь,  що  завгодно:
події,  спогади,  враження.
може,  десь  вам  болить?  покажіть.

болю  немає.  ви  ген  далеко,  далеко.
бачите  на  горизонті  дим:  то  якийсь  корабель.
ви  йдете  самотужки,  переступаючи  хвилі;
ваші  губи  ворушаться,  але  ваші  слова  –  безмовні.

колись  малим  захворів,  і  гарячково  марив.
мої  руки  були,  наче  дві  повітряні  кулі.
тепер  я  маю  знов  те  саме  відчуття  –
я  не  можу  його  пояснити
так,  щоб  ви  зрозуміли.
я  –  не  такий,  яким  я  насправді  є.
я  впав  у  комфортне  заціпеніння.

гаразд,
тепер  ви,  можливо,  відчуєте
легенький  укол  в  руці.
вам  вже  нічого  ніде  не  болітиме,
лиш  потерпіть,  це  нездужання  скоро  мине.
 
тепер  ви  можете  встати?
бачите?  це  подіяло.  тепер  все  буде  гаразд.
ви  можете  знов  грати  ваші  вистави.
підведіться  та  йдіть  –  хаха,
якщо  так  можна  сказати.

це  не  біль  відступив:
це  ти  відійшов  десь  далеко.
бачиш  димок  від  корабля  на  обрії.
ти  йдеш  десь  у  тому  напрямку,
переступаючи  хвилі;
твої  губи  ворушаться,
та  мови  твоєї  не  чути.

колись  одного  разу,  я  тоді  був  малим,
я  вловив  краєм  ока  чийсь  непривітний  погляд.
коли  я  поглянув  туди,  там  не  було  нікого.
я  вже  не  можу  так,  як  колись,
просто  натиснути  пальцем,
і  побачити  щось  невідоме.
колишні  видіння  зникли,  –
настало  комфортне  заціпеніння

comfortably  numb,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=x-xTttimcNk

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021


bring the boys back home

приведіть  хлопців  додому.
приведіть  хлопців  додому!
наші  діти  там  зовсім  самі  –
приведіть  хлопців  додому.

не  так!  скажи  тепер  правильно.
тук-тук!  вже  пора,  треба  йти.
гей,  що  таке?  вам  недобре?
покличте  хто-небудь  лікаря.
він  знов  поклав  слухавку  мовчки  –
і  це  саме  він,  її  чоловік,  хаха

bring  the  boys  back  home,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=ZVEWtWjKIq4

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021


vera

чи  хтось  тут  пам'ятає  vera  lynn?
ви  пам'ятаєте?  колись  вона  сказала:
одного  сонячного  дня,
коли  ви  мене  вже  й  забудете,
я  знов  до  вас  прийду,
і  буде  все,  як  перше.

vera!  vera!  де  ти  тепер?
що  з  тобою  сталося?
невже  ти  справді  чекаєш,
коли  про  тебе  забудуть?
вони  вже  давно  забули  –
коли  ж  ти  повернешся,  га?

vera,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=bCawgpFg_Bg

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021


nobody home

є  тут  хтось?  є  хто  вдома?
агов,  хто  тут  є?  чому  я  нікого  не  бачу?

маю  маленьку  чорну  книжку  –
там,  в  тій  книжці  –  мої  вірші.
ще  я  маю  торбинку  –  там  гребінець,
мило,  зубний  порошок  зі  щіткою,  й  голка  з  ниткою.
коли  я  служу  гаразд,  мені  можуть  кинути  кістку,
та  я  її  швидко  ковтаю,  не  можу  з  собою  носити.

маю  чоботи  на  ремінцях,  щоб  не  спадали  з  ніг;
маю  набряклі  вени  на  руках,  хоч  вони  й  ні  до  чого.
також  я  маю  130  каналів  інформаційних  помиїв
на  вибір,  бо  кожен  бреше  мені  по-своєму.

маю  вдома  електрику,  і  всі  електричні  прилади;
маю  широкі  погляди,  й  часто  альтернативні.
я  можу  спостерігати  життя  у  всіх  його  виявах,
що,  погодьтеся,  робить  з  мене
резонера,  якщо  не  мислителя.  

і,  як  я  добре  знаю,  щоразу,
коли  спромагаюся  вийти  за  межі  звичайного,
й  згадую  твій  телефонний  номер,
ти  виявляєшся  глухонімою.

може,  це  трохи  дивно,
та  коли  я  в  тональності  смутку,
роблю  собі  зачіску  в  стилі  hendrix,
й  пропалюю,  як  годиться,  дірку  в  своїй  сорочці,
й  здається  тоді,  то  моє  серце
палає,  і  рветься  назовні  з  грудей.

маю  на  пальцях  плями  від  нікотину,
маю  на  шиї  на  ланцюжку  срібну  щасливу  ложку,
й  біле  фортепіяно  для  утримання  духу  в  тілі
–  в  будні  стоїть  для  краси,
й  лиш  у  неділю  грає.

я  маю  жорстокі  видющі  очі;
я  маю  природне  жадання  польоту;
але  мені  нудно  дивитися  й  бачити,
й  я  не  маю  вже  де  літати.

я  взув  дорогі  черевики  gohills,
і  сподівався,  що  ти  відгукнешся.
зранку  не  можу  з  тобою  зв'язатися,
й  почуваюся,  як  почувається  дерево
з  підритим  корінням:  кепсько  

nobody  home,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=gNMGrkCNLVk

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021


hey you

гей,  ти  там  надворі!
ти  там  на  холоді  в  голоді
напевно,  почуваєшся  самотнім  та  старим.
ти  можеш  почути  мої  телепатичні  слова?

гей,  ти!
що  стоїш  там  в  проході
на  хворих  ногах,  невпевнено  усміхаючися!
чи  відчуваєш,  як  даю  тобі  потиличника?

гей  ви  там!  ви  мене  чуєте?
ці  негідники  хочуть  навіки
поховати  сонячне  світло  –
не  виконуйте  їхніх  наказів,
не  бійтеся  їхніх  погроз.

гей  ти  там!  чому  сидиш
голий  біля  телефона?
ти  бачиш  мене?
я  пристойно  одягнений.

а  ти,  що  притулився  вухом  до  стіни  –
що  ти  там  хочеш  підслухати?
можливо,  ти  хочеш  знати,
про  що  розмовляють  привиди?
про  самотність,  еге  ж.  не  про  тебе,
що  ти  –  споживач  торішніх  новин.

гей  ви  всі!  йдіть  сюди,
та  відсуньте  мені  цей  камінь!
повідмикайте  серця,
бо  я  повернувся  додому.

авжеж,  то  була  моя  хитрість
та  хитро  сплетена  вигадка  –
як  бачите,  мур,  що  я  мурував,
вийшов  занадто  високим;
і  хто  намагався  б  від  мене  звільнитися,
зазнає  глибокого  розчарування,
і  мозок  йому  з'їдять  хробаки.

гей  ти,  на  дорозі!
ти  завжди  виконуєш,  що  тобі  скажуть.
можеш,  будь  ласка,  допомогти?

гей  ти  там,  по  той  бік  добра  та  зла!
ти  розбиваєш  пляшки
об  свою  нетямущу  голову  –
допоможи  мені  пробити  цю  перешкоду.

гей  ви  всі,  не  кажіть,  що  надії  немає!
всі  разом  ми  стоїмо,
всі  поодинці  –  падаємо

hey  you,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=soL8JK6kALc

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021


goodbye cruel world

прощай,  жорстокий  світе!
я  тебе  покидаю.
покидаю  тебе  сьогодні,
отже  прощавай.

бувайте  ви,  всі  люди!
ви  не  скажете  вже  нічого,
щоб  я  переглянув  свій  намір  
–  бувайте

goodbye  cruel  world,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=JuANQaHcsH0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021


don't leave me now

ой  ти  ж,  дитино!
не  залишай  мене  тепер.

не  кажи,  що  нашій  казочці  –  кінець.  
згадай  лиш,  як  я  тобі
надсилав  і  цукерки,  й  квіти.
ти  потрібна  мені,  дитинко,
а  особливо  тепер,
коли  хочу  тебе  перекрутити
на  м'ясорубку  на  великій  сцені.

ой  дитино,  дитино!
як  ти  могла  отак  мене  покинути,
знаючи,  що  ти  мені  потрібна?
хіба  не  я  запланував  на  цю  суботу
зробити  з  тебе  криваву  пульпу?

дитинко,  втеча  –  це  не  вихід.
ти  повинна,  повинна  про  мене  дбати!
будь  сильною,  маленька.
подумай:  чому  ти  тікаєш?
ой-ой,  ти  мене  покидаєш,
напевно,  я  скоро  помру

don't  leave  me  now,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=1SmCTDgBHyw

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021


one of my turns

день  за  днем  кохання  вицвітає,
мов  прапор  британії  під  дощами  та  сонцем.
щоночі  ми  вдаємо  незгасну  юнацьку  пристрасть,
але  я  вже  потроху  стаю  старим,
і  ти  вже  потроху  стаєш  холодною.

ніщо  вже  не  тішить  так,  як  колись.
і  я  відчуваю,  як  настає  моя  чергова  погибель:
вона  така  холодна,
як  лезо,  що  10  діб  пролежало  в  холодильнику;
вона  стискає  так,  ніби  гумовий  джгут;
а  гримить  в  моїх  вухах,  мов  барабан  на  похороні.

метнися  до  спальні,  кохана:  там  у  валізі  під  ліжком
десь  має  бути  моя  стара  дідівська  сокира.
але  якщо  боїшся,  краще  сиди  й  мовчи.
ти  ж  знаєш:  таке  буває  неминуче  періодично,
просто  поганий  день  в  космічному  календарі.

можеш,  коли  схочеш,  подивитися
телевізор,  загорнувшися  в  криваве  простирадло:
тоді  ти  уявиш  себе  в  пустелі  увечері  край  дороги,
а  дорогою  мчить  диявол  вогнедишним  страшним  мотоциклом.
а  може,  ти  хочеш  навчитися  літати,  мов  біла  голубка?
а  може,  ти  зголодніла?  ти  сиди,  а  я  приготую.
не  бійся:  я  передумав.  якби  я  пішов,  ти  миттю
викликала  б  поліцію,  й  тобі  настав  би  кінець,
тоді  настав  би  кінець,  і  я  перестав  би  мучитися.
чому  ти  тікаєш  знов?  ти  ж  знаєш:  таке  буває,
коли  чоловікові  сумно,  й  він  хоче  померти  сам  

one  of  my  turns,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=NLWEpS5ixO8

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021


young lust

я  –  новачок,  у  вашому  місті  –  вперше.
багато  вже  де  бував.  де  ті  добрі  часи?
хтось,  може,  покаже  мені,  новачкові,
де  в  вас  тут  що  й  до  чого?
власне,  мені  потрібна
якась  легковажна  дівчина  тощо:
гуляща,  якщо  ви  мене  розумієте.

чи  знайдеться  в  цій  пустелі
достатньо  розпусна  жінка,
щоб  я  весь  пойнявся  бажанням
і  запрагнув  її  обійняти?
прийми  цього  вигнанця  з  країни  рокенролу.
звільни  мене,  дитинко,  від  моїх  невеселих  дум.

hello?
yes,  a  collect  call  for  mrs.  floyd  from  mr.  floyd.
will  you  accept  the  charges  from  united  states?
oh,  he  hung  up!
that's  your  residence,  right?
i  wonder  why  he  hung  up?
is  there  supposed  to  be  someone  else  there
besides  your  wife  there  to  answer?
hello?
this  is  united  states  calling,  are  we  reaching  –
see  he  keeps  hanging  up,  and  it's  a  man  answering

young  lust,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=YiVPC8QHsQM

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021


empty spaces

hello,  luka  (hunters).  congratulations.
you  have  just  discovered  the  secret  message.
please  send  your  answer  to  old  pink,
care  of  the  funny  farm,  chalfont.

–  roger!  carolyne's  on  the  phone!
–  okay

що  нам  надасться,  аби  оживити
ці  спорожнілі  спалені  обшири?
колись  ми  тут  зустрічалися,
гуляли  та  мріяли  про  майбутнє.
–  чим  же  мені  забудувати
цю  остаточну  пустку?
я  мурую  цей  мур  –
ним  тут  все  й  забудую  

empty  spaces,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=zL5AJHijgag

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021


goodbye blue sky

мамо,  дивися:  літак  полетів.

ви  тут  не  бачили  нажаханих  людей?
ви  тут  не  чули,  як  виють  бомби?
чи  ви  тут  ніколи  нічого  не  думали,
а  тільки  шукали  безпечного  теплого  місця,
слухаючи  казочки  про  хоробрий  новий  світ?
ось  він,  цей  світ,  розгортається
під  блакитним  незайманим  небом.

ну  то  як?  ви  не  бачили  тут  переляканих,
нажаханих  та  покалічених?
ви  навіть  не  чули,  як  виють
сирени  та  атомні  бомби?
о,  розумію.  все  зникло,  і  навіть  полум'я,
що  гуляло  тут  позавчора,
а  душа,  коли  чесно,  горить  ще  й  досі.
прощай,  синє  небо.  отак

goodbye  blue  sky,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=bn6YnUt4Vuk

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021


mother

мамо,  як  ти  гадаєш:  буде  війна  чи  ні?
мамо,  чи  людям  сподобається  пісня,  що  я  співаю?
а  раптом  вони  розсердяться,  й  стануть  з  мене  сміятися?
чи  докладати  мені  свою  цеглину  до  цього  всього  суспільства?

тобто  я  хочу  знати:  балотуватися  в  президенти?
ми  довіряємо  уряду?  нагадай  мені,  бо  забув.
мамо,  а  раптом  мене  поставлять  там,  де  стріляють?
ох-ох,  я  нічого  не  знаю,  докучаю  тобі,  та  й  годі.

синку,  дитинко,  тихо,  не  плач.
мама  зробить  так,  що  всі  твої  кошмари  стануть  дійсністю.
мама  вкладе  до  твоєї  свідомости  безліч  нових  страхів,
мама  тебе  триматиме  під  своїм  материнським  крилом.
вона  не  дозволить  тобі  літати,  мріяти  чи  творити,
ти  будеш  тут  біля  мене.  як  хочеш,  співай  свою  пісню:
люди  з  тебе  сміятимуться,  мама  тебе  пожаліє,  –
вона  оточить  тебе  затишком  та  комфортом.  
синку,  моя  дитинко!  люлі  вже,  засинай.
–  і,  звісно  ж,  якщо  це  тебе  турбує,
мама  тобі  допоможе  мурувати  громадський  мур.

мамо,  як  ти  гадаєш:  чи  хороша  ця  дівчина,  чи
може,  вона  –  небезпечна,  страшна  та  отруйна  для  мене?
мамо,  вона  ж  не  вирве  мене  з  твоїх  рук,  не  вкраде?
ой,  бо  коли  вона  вкраде,  занапастить  та  погубить.

синку,  дитинко,  не  плач,  не  журися.
мама  перевірятиме  всіх  тих  дівчат  для  тебе.
мама  не  дасть  підійти  до  тебе  жодній  розпусній  дівці,
мама  тебе  виглядатиме  з  усіх  твоїх  походеньок,
і  завжди  суворо  питатиме,  де  ти  був  і  що  там  робив.

для  мами  ти  будеш  завжди  її  немовлятком:
рожевим  та  вмитим,  нагодованим  і  щасливим

mother,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=xe3NUKCnZp4

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021


the happiest days of our lives

коли  ми  виросли,  ми  всі  пішли  до  школи.
там  були  певні  люди,  називаються  вчителями,
котрі  лиш  і  знають,  як
знущатися  з  бідних  дітей.

вони  сварили  нас,  гнобили  та  висміювали.
ну,  розумієте,  діти  мають  свої  вразливі  місця.
і  хоч  як  ти  приховуй  свої  невпевнені  комплекси,
вони  їх  зараз  же  викриють,
і  тоді  вже  глузують  та  сварять.

та  ви  знаєте:  в  нашому  місті
їм  і  самим  нема  де  ховати  свої  гріхи.
прийде,  ото,  він  додому,  а  вдома  його  дружина  
замість  нагодувати  б'є  по  спині  качалкою

the  happiest  days  of  our  lives,  pink  floyd

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021


another brick in the wall

1.
наш  тато  десь  поплив  за  океан,
лишивши  нам  лиш  спогади  про  себе.
фотографія  в  родинному  альбомі  –
татку,  як  добре,  що  я
можу  її  роздивлятися!

та  все-таки,  що  ж  ти  лишив  після  себе?
цеглину  в  стіні!  за  однією  з  них,
напевно,  знайшлася  б  відповідь,
та  не  ламати  ж  хати  

2.
ми  не  хочемо  ніякої  науки,
ми  не  хочемо,  щоб  нами  керували,
та  ще  й  глузували,  які  ми  тупі  й  неслухняні.
вчителю,  агов!  дай  цим  дітям  спокій.

розумієш,  народна  освіта  –  то  лиш  цеглина  в  стіні.
а  скільки  їх,  тих  цеглин!
всіх  же  ти  їх  не  видлубаєш.    

не  годиться,  неправильно!  переробити!
і  так  неправильно!  зроби  тепер,  як  треба!
хто  не  може  писати  грамотно,
сидітиме  без  морозива!

ти  там,  під  партою!
що  ти  там  робиш,  синку?
там  і  сиди,  не  вилазь!  –
перетворюйся  на  комуніста

3.
я  не  хочу  ніяких  теплих  обіймів,
я  не  хочу  ніяких  ліків.
не  треба  мене  заспокоювати!
я  бачив  на  цій  стіні
напис  великими  літерами  –
не  тіште  себе  сподіваннями:
я  нічого  не  хочу
 
another  brick  in  the  wall,  pink  floyd

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021


the thin ice

мама  любить  свою  дитину,
тато  любить  свою  дитину  теж.
тому  й  це  море  тепле  для  тебе,  маленький,
і  небо  таке  синє-синє.

ой,  дитинко,  ой  синочку,
ой  дитиночко,  синичко-синятиночко!

якщо  тобі  заманеться  в  твоєму  житті
покататися  на  ковзанах  по  небезпечній  кризі,
тягнучи  за  собою  страх  та  докірливі  сльози
мільйонів  закоханих  в  тебе  очей,

будь  готовим  до  того,  що  рано  чи  пізно
крига  провалиться,  й  ти  з  нею  разом.
випірнеш  знов  з  глибини,  та  вже
не  тим,  ким  ти  був  раніше:
з  тваринним  жахом  на  шиї,
без  тями  й  без  гідности,  але  жалюгідний,
чіплятимешся  за  кригу,  аж  поздираєш  нігті

the  thin  ice,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Ciai1aZ_odg

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021


in the flesh?

отже,  ти  вірила,  що  хочеш  піти  на  виставу
заради  цього  теплого  трепету  бентеги!
о,  ці  рум'янці  на  юнацьких  лицях,  –
каже  досвідчена  публіка,  –
вони  такі  космішні!  це,  мабуть,  постмодерн.

твоя  сонцесяйносте,  що  відвертає  твою  увагу
чи  що,  навпаки,  її  уникає?  здається,  тобі  тут  нудно.
хіба  це  –  не  те,  на  що  ти  могла  сподіватися
згідно  з  рожевими  шмарклями  всієї  промо-кампанії?    

якщо  тобі  конче  довідатися,  що  воно  за  один,
доведеться  змивати  з  нього  кілька  шарів  красоньки

in  the  flesh?  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=iLFwTqdsuxw

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021


pigs on the wing (part two)

ти  знаєш:  мені  не  однаково,
добре  тобі  чи  погано.
я  знаю  так  само,  що  й  ти
дбаєш  про  мене  постійно.
не  почуваюся  вже  ні  самотнім,
ні  обтяженим,  як  ти  могла  подумати.
тепер,  коли  я  знайшов  місце,  де  можна  сховати
мою  улюблену  кістку,  не  боюся  тобі  признатися:
кожен  собака  знає,  що  він  потребує  домівки,
схованки  та  притулку,  а  надто  тепер,  коли
так  зловісно  над  нашим  полем
літають  крилаті  свині

pigs  on  the  wing  (part  two)
https://www.youtube.com/watch?v=kMlLfZJcML0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021


sheep

безтурботно  провадь  свої  дні,  синку,  на  цім  пасовищі!
тут  лиш  подеколи  можна  зазнати  непевности  чи  тривоги.
лиш  обачайся,  аби  тебе  не  покусали  собаки.
вчора  я  мав  видіння,  коли  дивився  ген  за  йордан:
бачив  деякі  речі  в  світлі  цікавої  істини.

яка  тобі  користь  вірити,  що  ти  –  під  надійним  захистом?
слухняно  й  спокійно  ти  йдеш  куди  тобі  кажуть  треба
широкою  добре  втоптаною  стежкою  до  кінця.
там  ти  здивуєшся:  ба,  страшна  несподіванка!
бачиш  тепер  ці  речі  такими,  які  вони  є.
ти  думаєш:  ні,  це  неправда!  це  –  сон  дозвільного  розуму!
та  нічого  вже  тут  не  вдієш:  тебе  привели  на  забій.
 
господь  –  мій  пастир,  я  не  пожадаю;
він  змушує  мене  казати  те,  що  кажу.
він  провадить  мене  квітучими  луками
та  над  тихими  водами  ген  аж  туди:
де  нагострений  ніж,  як  блискавка,
визволить  мою  душу;
а  тіло  моє  почеплять  високо  на  гаку.
він  мене  переображує  на  поживні  котлети  з  баранини,
бо  ось  він,  що  має  велику  силу  й  великий  голод;
і  настане  великий  день,  осоромлю  моїх  ворогів
через  тиху  молитву,  спокуту  й  непохитність  моєї  віри.
тепер  я  володію  мистецтвом  карате,
і  ось  я  підвівся  високо  понад  мої  гнобителі,
й  очі  моїх  ненависників  стали  червоним  морем.

спливаючи  кров'ю,  белькочучи  щось  нестямне,
ми  обіймали  його  коліна,  й  чіплялися  аж  на  шию:
так  хвиля  за  хвилею  ми,  з  потьмареним  розумом  месники,
завершили  наш  похід  потемки  уві  сні.

слухайте  новину:  собаки  всі  впали  мертвими.
краще  нам  всім  сьогодні  лишатися  по  домівках.
робіть,  як  кажу,  не  кваптеся,
споживайте  собі  хто  що  має;
хто  доживе  в  цей  спосіб
до  старости,  той  –  молодець
 
sheep,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=3GE-sfEbJ7I

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021


pigs

1.
о  велика  людино,  ти  –  велика  свиня,
велична  та  загадкова.
ти  –  добре  припасоване  колесо
в  безвідмовній  великій  машині
корупції.  коли  ти  покладаєш
руку  на  серце,  співаючи  гімн,
люди  регочуть:  оце  потвора,
карикатура,  клоун!
а  потім,  нахилившися  рилом  до  корита,
плямкаєш:  "ну,  дивіться:  дайте  мені  ананасів,
ми  збудуємо  тут  інвестиційний  рай".
копаючи  глибоко,  все-таки
ти  копаєш  в  своєму  кориті.
що  ж  ти,  жирна  пико,  бажаєш  там  знайти?  –
якби  ти  був  подумав,  ти  б  перше  був  розгнівався,
а  потім  би  й  заплакав,  ще  й  заверещав.

2.
привокзальна  мальована  тітко,
ти  –  засвідчена  герцогиня:
клята  стара  кухвайка,  вата  зі  всіх  дірок.
ти  спрямовуєш  пристрасно-владний  погляд
в  калюжу,  бачиш  там  небо,  й  починаєш  його  каламутити.

ти  випромінюєш  впевненість  револьвера  в  руці  у  господа,
та  мене  твоя  грізна  особа  змусить  хіба  що  скривитися:
хочеш  вдавати  прихильницю  непопулярних  методів  –
перестань  офіційно  всміхатися,
коли  брешеш  про  наші  цінності;
не  вкарбовуй  у  бронзу  своїх
рецептів  імперських  салатів,  
й  проковтни  сама  всі  шпильки,
що  ними  шпиняєш  зловтішно
і  ворогів,  і  друзів.

о,  загадкова  тітко!
я  сміюся  крізь  сльози,
та  краще  б  я  просто  плакав:
таке  вже  ти  посміховисько.

3.
а  ти,  whitehouse!  горе,  та  й  годі.
ти  –  зразкова  хазяєчка  своєї  міської  нірки.
ти  стараєшся  нас  вберегти
від  згубного  впливу  соціуму;
ти  –  наша  майже  ясочка.

осудливо  стиснувши  губи
не  зігрієш  холодного  серця,  mary.  –
холодні  руки,  холодні  ноги!
зараз  же  випий  3  літри  чаю,
щоб  ми  не  думали,  ніби
тебе  хтось  образив  тощо.

тримайся,  дорогенька,  стримуй  свою  агресію.
ти  ж  –  наша  ясочка,  наша  солодка  ляле!
треба  тобі,  якщо  хочеш,  поплакати,
й  тоді  все  буде  гаразд

pigs  (three  different  ones),  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=gZM1WQKwpl0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021


dogs

мусиш  бути  скаженим  по-чесному,
жити  в  реальних  злиднях,
спати  –  навшпиньках,  ну,  а  надворі
підбирати  ласі  шматки  наосліп.
рухатися  безшумно,  попід  вітром  та  поза  видимістю;
а  слушної  миті  не  вагатися,  не  сумніватися.

коли  ти  засвоїш  все  це,  можна  додати  стилю,
як  елегантна  краватка,  енергійне  рукостискання,
впевнені  вигляд  та  погляд  та  усмішка  чемпіона.

люди,  котрим  ти  брешеш,  повинні  тобі  довіряти.
коли  вони  повернуться  довірливою  спиною,
ти  матимеш  нагоду  вдарити  їх  ножем.

не  довіряй  нікому,  постійно  озирайся.
з  віком,  однак,  така  невсипуща  пильність
даватиметься  все  важче,  й  настане  зрештою  день,
коли  ти  збереш  свої  речі,  й  поїдеш  до  аргентини:
там  можна  закопатися  на  пляжі  в  пісок,
і  казатимуть  про  тебе:  не  зважайте:
то  наш  тутешній  старий  дивак
грається  в  похорон.

отже,  коли  ти  втратиш  владу  та  вплив,  доведеться
збирати  врожай  з  того,  що  був  посіяв.
підеш  купатися  й  плавати,  буде  одного  разу,
ти  вперше  відчуєш  холодний  панічний  страх;
кров  в  твоїх  жилах  стане  густою  та  млявою;
твоє  тіло,  твій  розум,  і  навіть  твоя  душа
стануть  тяжкими,  як  жорна,  й  потягнуть  тебе  на  дно.
 
не  можу  не  визнати:  я  почуваюся  спантеличеним,
бо  здається  дедалі  виразніше,  мною  маніпулюють.
я  вже  не  маю  часу  на  сон,  щоб  відновити  сили.
не  маючи  власної  волі,  чи  вийду  з  цього  лабіринту?
задублі,  сліпі  та  глухі,  ми  просто  мусимо  вірити,
що  люди  –  фігурки  на  шаховій  дошці,  людяности  не  існує,
а  дружба  й  кохання  –  цяцянки  для  дурнів,
і  найкращим  було  б  нарешті  призначити  переможця,
та  й  покласти  кінець  цій  грі.  нічого  нового  під  сонцем;
всі  по  суті  –  вбивці,  й  невинних  не  стало  давно.

хто  народився  в  споконвічній  обителі  болю;
кого  найперше  навчили  не  мочитися  в  свій  колодязь;
кого  нещадно  виховували  з  метою  створити  звіра;
кому  дарували  нового  нашийника  на  різдво;
кому  підбадьорливо  чухали  за  вухом;  кому  плювали
в  пащу;  хто  зрештою  втік  на  волю  від  цього  всього?
–  вчора  ми  його  вистежили  за  його  новим  телефоном:
він  потонув,  бо  купався  в  аргентині  з  жорном  на  шиї

dogs,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=4QA30qkRYy8

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021


pigs on the wing (part one)

якщо  тобі  однаково,
що  зі  мною  сталося,
мені  однаково  до  тебе,
–  а  инакше
ми  йшли  б  тепер  зигзагами
через  нудьгу  та  біль,
і  зрідка,  кинувши  угору
байдужий  погляд  під  дощем,
думали:  які  падлюки  в  тому  винні,
що  наші  свині  стали  на  крило

pigs  on  the  wing  (part  one),  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=dd1y-DDpASk

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021


shine on you crazy diamond

коли  ти  був  молодим,  сяяв,  мов  друге  сонце.
тепер  твої  очі  такі,  як  чорні  космічні  діри.
запали  свій  божевільний  діямант!

ти  стояв  на  перехресті
дитинства  та  марної  слави,
коли  налетів  залізобетонний  вітер,
і  звіяв  тебе  ген  далеко,  далеко.

отямся,  чужинцю!  ти  став  світовим  посміховиськом,
ти  став  легендарним  мучеником.  отямся,  і  сяй,  як  тоді.
ти  осягнув  таємницю  буття  –  ти  оплакав  знедолений  всесвіт.
тепер  тобі  грозять  і  сонце,  й  тіні  ночі.
тобі  пощастило  влучити  в  серце
всієї  нелюдської  мудрости.
гайда,  гайдарику!
сновидцю,  провидцю,
поете-невільнику,  сяй!

ніхто  не  знає,  де  ти  є  насправді.
нагромадь  там  високу  гору,  й  запали  на  ній  свій  діямант:
так  я  тебе  знайду,  –  так  ми  зможемо  вдвох
відпочити  біля  вогню  позаминулої  слави,
і  знов  осідлати  залізні  вітри,
щоб  пошукати  нової.
ти  –  невдаха,  та  ти  й  переможець;
ти  –  винахідник  правди  й  омани.  сяй

shine  on  you  crazy  diamond,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=-YSjELJ-lSQ&t=147s  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021


brain damage

сидить  лунатик  на  траві,
сидить  лунатик  на  траві,
плете  плетениці  з  ромашок.
він  згадує  щось,  і  щасливо  сміється:
гуртуйтеся,  дітки,  тримайтеся
за  руки,  допоки  живі.

лунатик  никає  порожньою  хатою,
лунатик  никає  порожньою  хатою.
долівку  встеляють  якісь  фотографії,
всі  обличчям  наспід.
ці  фотографії  носить  мені
якийсь  паперовий  хлопчик,
я  зроду  його  не  бачив,
пробачте,  в  мене  обід.

якщо  по  літах,  літах  підійняти  заставки  греблі,
це  буде  зарано,  адже  инакше  вона  зруйнується.
якщо  на  горі  ми  не  знайдемо  місця,
щоб  гратися  в  цивілізацію,
якщо  в  твоїм  серці  так  само
палають  великі  передчуття,
знайдеш  мене  на  темному  боці  місяця.

лунатик  сидить  в  моїй  голові,
лунатик  сидить  в  моїй  голові.
ти  вже  близько.  ти  блискаєш  скальпелем,
ти  вносиш  в  мій  мозок  якісь  поліпшення,
ти  вкладаєш  до  нього  уявлення  божевільні,  але  нові.

тепер  ти  мене  замкнула,  й  забрала  ключа  з  собою.
я  в  себе  в  хаті,  але  це  не  я,
ходить  з  простреленою  головою.

якщо  вона  раптом  вибухне,  вдарить  небесний  грім,
і  коли  ти  кричатимеш,  тебе  ніхто  не  почує.
я  граю  в  космічному  вічному  оркестрі  на  барабанах;
завтра  у  нас  концерт  на  темному  боці  місяця

brain  damage,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=BhYKN21olBw

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021


us and them

ми  та  вони  –
зрештою,  всі  ми  –  звичайні  люди;
ти  та  я  –
бачить  бог,  це  –  не  те,  що  ми  воліли  б  робити.

він  закричав:  "вперед!",
стоячи  за  нашими  спинами,
і  перша  лава  полягла  вся  повністю.
тоді  він  сів  за  свій  генеральський  стіл,
і  пересунув  лінії  на  карті.

чорні  та  сині  –
хто  знає,  хто  є  хто,  і  хто  за  кого?
вгору  й  донизу  –
зрештою,  це  –  кругообіг,
як-от  води  в  природі.

ви  не  збагнули:  це  –  битва  слів.
продавець  скрутив  рулончиком  всі  свої  плакати,
та  й  сів  собі  плакати.  "слухай,  синку,  –
сказав  чоловік  з  пістолетом,  –  для  тебе  у  нас
завжди  знайдеться  місце,  тому  не  втрачай  оптимізму".

маю  на  увазі:  тебе  все  одно  вб'ють:
це  так,  ніби  коли  б  ти  завдав  їм
якоїсь  блискавичної  образи,
більш  вони  так  не  робили  б.

закопати?  ви  розумієте,  він  увійшов  без  світла,
тому  я  мав  право  стріляти,  але
я  вистрілив  у  нього  тільки  раз.

тонка  відмінність  між  правильним  рішенням
та  неправильним  –  правда?  я  хочу  сказати,
шляхетні  реверанси  стали  неактуальними.

вниз,  і  на  вихід.
нічого  не  вієш,  хоча  про  це
можна  було  б  говорити  довго.

з  головою  чи  без  –
ніхто  не  має  сумніву  щодо  причин  цього  всього.

день  без  мети  –  втрачений  день.
мене  переслідує  така  наполеглива  думка:
за  браку  ціни  на  хліб  та  чай
старенький  не  міг  не  померти

us  and  them,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GKiLEgAzFDQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021


money

1.
гроші,  я  вам  кажу:  забирайтеся  геть!
знайдіть  собі  гарну  роботу,  й  по  всьому.
гроші.  ну,  це  –  якась  комедія.
хапайте  готівку  двома  руками,  несіть  додому,
законсервуйте,  як  огірки,  й  сховайте.

чорна  ікра,  новеньке  авто,  чотиризірковий  daydream.
чого  мені  ще?  придбати  футбольну  команду.

гроші,  додому!
у  мене,  jack,  все  гаразд.  не  лізь  до  моєї  копиці.
гроші  –  це  моя  щаслива  доля.
не  читайте  мені  моралей  про  якісь  доброчинні  дурниці.
ви  бачите?  я  –  в  сметані,  в  hi-fi-економ-бізнес-класі.
а  схочу  –  ще  трохи  подбаю,  та  придбаю  собі  learjet.  

гроші  –  це  зло.
розподіляйте  їх  чесно,  по-людському,
а  мої  –  то  мої,  та  й  годі.
поширена  думка,  то  через  них
економічна  та  инша  злочинність,
і  всяка  суспільна  біда,  та  дивно:
оголоси,  що  готовий  прийняти  всю  цю  хворобу  на  себе,
і  з  тебе  лишень  посміються,  й  нічого  тобі  не  дадуть.

2.  
хаха,  а  що  я  казав?  так  і  є.
так,  цілковита  правда.
авжеж,  цілковита:  цей  дурень  пішов  весь  побитий.
чому  взагалі  не  переводяться  люди,
що  нічого  не  тямлять,  і  лізуть  куди  не  треба?

ну,  я  не  знаю:  я  п'яний.  а  вчора  я  теж  був  п'яним.
я  просто  йому  сказав,  що  якби  воно  ще  було,
він  би  його  вже  мав  як  не  в  першу,  то  в  другу  чергу.
але  він  не  повірив,  стоїть  і  допитується,
чому  через  цю  процедуру  не  пройшов  ангар  18.

тоді  я  не  стримався,  вибухнув  гнівом,
і  став  на  нього  кричати,
хто  ти,  мовляв,  такий,  і  чого  ти  від  мене  хочеш?
ну,  я  натовк  йому  пику  –  тим  і  завершили  справи

money,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=-0kcet4aPpQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021


time

1
ти,  мов  насіння,  лузаєш  хвилини  та  секунди;
ти  марнуєш  години  в  найбільш  непридатний  спосіб.
ти,  мов  безтямна  молекула  розуму,  бігаєш  містом,
і  сподіваєшся,  хтось  вкаже  тобі  на  вихід.

якщо  втомився  від  цього  лежання  на  сонці,
чи  набридло  сидіти  вдома,  споглядаючи  дощ  за  вікном,
подумай:  ти  –  молодий,  а  час  для  того  й  існує,
аби  його  вбивати  –  чи  не  так?  лінуйся  ж  собі  на  здоров'я.

втім,  одного  ранку  ти  прокинешся
й  побачиш:  там,  в  змарнованих  літах,
загубилася  мить,  що  її  цінність  для  тебе  –  незмірна,
ти  проґавив  її  навіки.  –  посипай  свою  голову  попелом!

і  ти  біжиш  за  сонцем  навздогін,
та  воно  вже  втекло  за  обрій;
а  назавтра,  немов  кепкуючи,
вигулькне  в  тебе  за  спиною.  –
воно  все  те  саме,  а  ти
втомився,  і  важко  дихаєш,
і  став  аж  на  день  ближчим  до  смерти.

кожен  рік  є  коротшим  за  той,  що  минув.
всі  твої  мрії  втілюються  як  нерівні  рядки  на  папері.
тримайтеся  гідно  й  тоді,  коли  вже  впали  у  відчай  –
так  велить  нам  англійський  звичай;
ну,  а  так  –  час  минає;  моя  пісня  майже  скінчилася,
а  я  ж  сподівався  сказати  в  ній  так  багато!

2.
вдома:  я  знов  удома.
добре  сюди  повертатися,
та  рідко  буває  можливо.
і  ось  я,  втомлений  та  змерзлий,  вже  сиджу
біля  вогню,  та  грію  свої  кості.

далеко,  за  полем,  лунає  залізний  дзвін:
він  закликає  вірних  уклякнути
й  слухати  чи  молитву,
чи  казання  про  зоряні  війни.

3.
я  не  боюся  померти:  чого  б  то  я  мав  боятися?
колись  таки  доведеться,  й  я  не  матиму  заперечень.
для  цього  немає  причин,  та  що  ж?  всі  мусять  коритися.
–  отже,  я  не  казав,  що  боюся  

time,  the  great  gig  in  the  sky,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=JwYX52BP2Sk
https://www.youtube.com/watch?v=mPGv8L3a_sY

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021


breathe

1.
дихай!  тут  чисте  повітря.
не  обачайся,  не  дбай,  не  бійся.
йди,  коли  тобі  треба,
та  не  відходь  далеко.
роздивися  тут  все,
та  обери  собі  долю.

тривалого  життя  й  високого  польоту!
дарування  усмішок  та  проливання  сліз!
все,  що  ти  побачиш  і  все,  чого  торкнешся,
буде  твоїм  життям  чи  коли-небудь  стане.

кролику,  біжи.  вирий  собі  нірку,
не  дивися  на  сонце.  вириєш  тут  –
одразу  починай  он  там.
роботи  –  повно.

тривалого  життя  й  високого  польоту.
приборкай  приплив!
осідлаєш  найбільшу  хвилю  –
вона  тебе  донесе
аж  до  твоєї  смерти.
не  треба  так  довго  думати.

2.
вдома!  я  знов  удома.
добре  сюди  повертатися,
та  рідко  буває  можливо.
і  ось  я,  втомлений  та  змерзлий,  вже  сиджу
біля  вогню,  та  грію  свої  кості.

далеко,  за  полем,  лунає  залізний  дзвін:
він  закликає  вірних  уклякнути,
й  слухати  чи  молитву,
чи  казання  про  зоряні  війни

breathe,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Vddl9TK5RqU

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021


stay

лишися,
й  допоможи  мені  завершити  цей  день.
якщо  ти  не  заперечуєш,
ми  вип'ємо  пляшку  вина.

будь  поруч:
можливо,  так  ми  забудемо
все  погане,  що  коїться  в  світі.
я  хотів  би  знайти,  щоб  знати,
що  ти  ховаєш  в  своїх  очах.

твій  синій  вогонь
горить  з  золотими  іскрами.
місячне  сяйво  знітилося,
й  стало  зовсім  холодним.

я  підводжуся,  дивлюся
ранковими  очима  –
й  дивуюся:  ти  біля  мене!

доводиться  напружувати  пам'ять,
аби  пригадати  твоє  ім'я,
а  потім  ще  довго,  долаючи  сумнів,
шукати  слів  на  прощання.

звичні  ранкові  клопоти.
день  народився  –  хвалімо  його.
опівночі  небо  над  нами  схилялося
загрозливо  гаспидно  чорним,
тепер  воно  посвітлішало,
посірішало  й  злагідніло;

а  я  все  ще  згадую,  як  опівночі
нагодився  веселий  місяць:
знітився,  й  знов  сховався,
бо  твій  синій  вогонь  палав,
і  стріляв  золотими  іскрами

stay,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Rhge-ZOgfsw

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021


free four

спогади  для  старого  чоловіка  –
те  саме,  що  вчинки  для  молодого.
ти  човгаєш  своєю  лікарняною  палатою
та  балакаєш  сам  з  собою,  помираючи  потихеньку.

життя  –  коротка  мить  тепла,
а  смерть  –  нескінченний  холод  потому.
маєш  нагоду  спробувати,  але  не  думай  довго:
маєш  нагоду  виграти  8  десятків  років.

по  кораблях!  нас  чекає  захоплива
американська  мандрівка.
можливо,  ти,  чи  ти,  –
а  може,  й  всі  ви  разом
досягнете  свого  або  й  чужого  успіху,
лиш  пам'ятайте:  лізти  до  вершини  –
це  набагато  важче,  ніж  сунутися  вниз.
 
ти  –  ангел  смерти!  мій  батько  помер.
його  поховали,  як  пса,
на  громадському  сміттєзвалищі,
й  досі  ніхто  не  признався,
чи  добрим  він  був  чоловіком.

бачу,  на  цьому  ярмарку  безпрограшна  лотерея!
куди  всі  побігли?  невже  полювання  вже  почалося?
а  хто  замовляє  музику?  а  хто  підспівує  суддям?
а  хто  відправляє,  зрештою,  вінчання  та  панахиди?

ти  нічого  не  бачиш:  ти  ходиш  темними  вулицями,
а  насправді  палатою  для  помиральників.
тут  –  всі  такі,  як  ти

free  four,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=FPSb5QjgjAc

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021


childhood's end

ти  кричиш  уві  сні,  й  навіть  падаєш  з  ліжка.
можливо,  ця  ціна  для  тебе  –  завелика.
чи  не  збентежиться  твоя  цнотлива  совість,
якщо  її  введе  в  спокусу?  –  невідомо.
ти  прокидаєшся,  і  слухаєш,  як  калатає  серце:
"хто  я  такий?"  ти  –  просто,  як  кажуть,  один  під  небом;
ти  маєш  два  вуха,  два  ока,  й  ледь  вдарився  головою.

ти  плинеш  морем  спогадів  і  давніх  дитячих  дум.
бачиш  на  обрії  землю.  –  ось  і  кінець  дитинства.
твої  фантазії  зливаються  з  суворою  реальністю;
й  коли  ти  звично  напинаєш  ковдру,  мов  вітрило,
твої  очі  раптом  зволожуються:
всі  страхи,  від  яких  ти  звично  втікав  –
тепер  ти  повинен  зійтися  з  ними  у  вирішальній  битві.

хто  ми  такі,  щоб  знати  причини  всього  на  світі?
хтось  помирає,  а  хтось  народжується  –
і  все  під  тим  самим  небом.
буде  війна,  й  буде  мир,
і  все  це  колись  припиниться.
все  залізо  колись  стане  іржею,
всі  королі,  й  всі  народи
стануть  прахом  та  попелом.
–  в  цей  спосіб  ми  все  залагодимо,
й  ця  пісня  також  скінчиться

childhood's  end
https://www.youtube.com/watch?v=SnTz09-nk9c

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021


wot's uh the deal

небо  дало  нам  обіцяний  край.
звідси,  де  я  стою,  всі  краєвиди  –  гарні.
втім,  це  –  лиш  перше  враження  може  бути  й  хибним,
я  стою  собі  скраю,  та  споглядаю.

чекаємо,  хто  вступить  до  нього  першим.
дайте  мені  ключа,  хто  знає,  де  його  сховано;
показуйте  шлях,  хто  знає,
і  гайда.

це  –  як  вийти  на  сонце  з  холодної  вогкої  тіні.
ти  відчуваєш,  як  вся  твоя  глина
обертається  щирим  золотом,
а  в  душі  несподівано  віє  морозний  вітер:
я  стаю  старим.  ну  що  ж,  ходімо.
 
виявіть  готовність.  так,  годиться.
вашої  рішучости  вистачить  на  день.
пильнуйте,  не  відставайте
від  обертання  неба.

миля  за  милею,  гора  за  горою.
ти  обертаєшся  до  друзів  сказати  це,  та  ба:
ти  –  сам;  ти  далеко  від  дому,
ти  не  провадиш  нікого,
і  твоє  серце  тремтить.

ясний  спокійний  вогонь  приводить  мене  до  тями.  
вона  –  зі  мною  поруч,
і  якби  вона  мала  за  ліпше
лишитися  тут,  і  нікуди  не  йти,
я  схилив  би  до  неї  голову  
й  скорився  таким  обставинам.

хто  нам  вручив  цю  обіцяну  землю?
я  розкидаю  руки,  аби  її  всю  обійняти.
цілую  тебе.  раптом  я  усвідомив,
що  дивлюся  на  неї  вже
не  ззовні:  вона  –  моя.

та  буває  ще  й  досі,  як  хтось  приходить
звідти,  зі  світу  зовнішнього,
радіти.  гукаю:  привіт!
що  нового,  де  ви  були?  –
авжеж,  бо  в  моїй  душі  вже  не  гуляє  вітер,
я  став  старим;  тут  мене  й  поховають  

wot's  uh  the  deal,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=aGPjfj69cXE

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021


the gold it's in the

а  ходімо,  браття,  в  ті  далекі  гори!
кажуть,  там  заховано  золото  давніх  людей.
ви  собі  наберете  стільки,  скільки  схочете,
а  я  собі  шукатиму  тільки  веселих  пригод.

ви  йдете  своїм  шляхом,  я  ходжу  своїм.
річ  у  тім,  що  я  ніколи  нікуди  не  кваплюся.
ви  знайдете  ваше  золото,
що  про  нього  подейкують  люди,
а  я,  можливо,  лиш  злигодні
та  свою  нещасливу  долю.

за  горами,  за  морями  щось  там  чекає  на  мене.
хоч  би  скільки  тривала  ця  подорож,
мені  навряд  чи  набридне
досліджувати  нові  країни,  мови  та  звичаї.
кажуть,  що  люди  повсюди  однакові  –
я  хотів  би  переконатися,
що  всюди  є  добрі  люди,
і  не  дуже,  і  зовсім  злі.

коли  я  заплющую  очі,  бачу,  як  чайки  крутяться
під  далекими  небесами.  що  я  вам  ще  скажу?
ми  повинні  туди  піти:  за  гори  по  все  те  золото.
навіть  не  сподівайтеся,  що  я  заберу  його  сам  

the  gold  it's  in  the,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=HWhOd0ENVS8

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021


burning bridges

радо  горять  мости:
вони  то  вкриваються  тінню,
то  спалахують  знов  одночасно,
мов  рядки  якоїсь  поеми:
слова  й  окремі  літери  злітають  у  повітря,
мов  клапті  попелу,  і  все  перемішалося.

тривалі  стосунки  рвуться,
й  зростаються  по-новому  в  різноманітні  способи.
в  мріях  та  кресленнях  инше  майбутнє
перекреслює  ті  шляхи,
що  раніше  здавалися  певними.
над  спаленим  полем  колишуться
нові  чарівні  видіння,
і  танцюють  вогненні  бісики  в  неї  в  очах.

цей  мур  здавався  небезпечним  і  неподоланним.
тепер  всі  ворота  й  хвіртки
відчинилися,  й  стали  нарозтіж.
вона  –  вже  не  в  вежі  нагірного  замку;
я  –  не  за  ґратами  в  його  підземеллях.
нарешті  вона  заплющила  очі,
й  розірвала  своє  намисто

burning  bridges,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nsGhjcDNU2g

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021


echoes II

онде  альбатрос  нерухомо  завис  у  повітрі;
а  там  он  блукають  хвилі  в  коралових  лабіринтах.
відлуння  далеких  часів  кружляють  на  дні,  мов  рибки,
в  мерехтінні  зеленого  та  нереального.

ніхто  нам  не  вказав  шляху  до  суходолу,
ніхто  не  знає  причин  і  не  має  бажань.
та  щось  нарешті  зворушилося,  прозріло,
отримало  мету,  і  тягнеться  до  світла.

двоє  незнайомих  людей  на  вулиці
зустрілися  поглядами  –  неймовірний  збіг,
бо  я  –  це  ти,  а  та,  що  я  бачу  –  я.
чи  можу  я  взяти  тебе  за  руку,
й  вести  відтак  незвіданим  світом  скрізь,
щоб  ти  мені  з'ясувала,  що  в  мені  є  найкращого?  

ніхто  не  примушує  нас  йти,  як  і  йшли,  окремо.
ніщо  нас  не  змусить  ніяковіти  й  соромитися.
ніхто  нам  нічого  не  каже,  ніхто  нічого  не  знає;
ніхто  не  кружляє  довкола  сонця  з  наміром  чи  осторогою.

безхмарний  той  день,  коли  бачу  тебе  так  ясно,  –
коли  на  світанку  мене  будять  твої  обійми,
й  через  пролом  у  стіні  ринуть  потоки  світла
як  метушливі  мільйони  маленьких  вісників  щастя.

давно  вже  ніхто  не  співає  мені  колискових;
ніхто  не  наказує  спати  –  ну,  а  тим  паче  вранці.
я  висовуюся  з  вікна.  надворі  тебе  немає.
і  тоді  я  гукаю  через  все  небо,
і  далі  за  обрій,  твоє  ім'я

echoes,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=53N99Nim6WE

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021


seamus II

я  сидів  на  кухні;  мурчик,  це  мій  кіт,  пішов  надвір.  –
так,  я  сидів  на  кухні,  а  мурчик,  це  мій  кіт,  пішов  надвір.
сонце  вже  сідало,  –  серцю,  слухай  мою  пісню,  та  не  вір

seamus,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=k3u5E8XKPjg

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021


san tropez

коли  я  тягнуся  до  персика,
що  закотився  під  диван
десь  тут  у  san  tropez;
коли  я  трощу  цеглиною
білий  пісок  на  морському  березі,
чи  коли  йду  трипалубною  хвилею
в  кільватері  старого  найманого  седана,
чи  сплю  собі  сам  в  діловому  дзижчанні  темряви,
подряпаної  порохом,  що  насипався  з  мене  за  день,
я,  буває,  впадаю  в  замріяність,
і  тоді  я  чую  твій  сміх.
якщо  відчуваєш  самотність,
я  повернуся  додому.

назад  і  до  рідних  пенатів,
мов  голуб  до  голубки;  а  голуба  ж  було
віднесло  геть  чи  вітром,
чи  яструбом,  чи  літаком,
бо  безталанний  зроду,
і  знайдений  в  понеділок.
я  п'ю  шампанське,  як  великий  пан,
і  навіть  не  чекаю  поганої  погоди.
але  одного  дня  зберу  думки  докупи,
та  й  осідлаю  свій  вітер,
чи  норовливу  блискавку:
якщо  тобі  сумно  й  самотньо,
я  повернуся  додому.

досить  я  забарився  в  спогляданні  сільських  краєвидів;
досить  вже  я  наслухався  нехитрих  тутешніх  розмов.
якраз  сьогодні  шукав  золота  в  себе  в  кишенях,
та  гортав  бухгалтерські  книги,
щоб  знати,  що  діється  в  світі.
о,  ти  ведеш  мене  до  моря,
до  нашого  улюбленого  місця!
я  чую  твій  ніжний  голос,  що  кличе  моє  ім'я
і  просить  поворушитися.  я  задрімав,  напевно.
якщо  тобі  справді  самотньо,
гаразд,  повернуся  додому

san  tropez,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Cv5uuhkS4j8

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021


fearless

ти  кажеш,  цей  горб  занадто  крутий,
і  лаєшся  матюками.
ти  кажеш,  хотів  би  побачити,
як  на  нього  вилізе  хтось  инший.

ти  обрав  це  місце,  а  я  оберу  час,
і  вилізу  на  нього  в  свій  особливий  спосіб.
ясно?  я  зачекаю
на  сприятливий,  правильний  день.

вже  бачу:  я  підіймаюся
над  деревами  й  понад  хмарами,
й  кидаю  погляд  униз,
де  ти  стоїш  і  повторюєш
те,  що  кажеш  сьогодні.

он  якийсь  дурень  безстрашно
стоїть  проти  сили  натовпу.
суддя,  що  вже  виніс  був  вирок,
невдоволено  озирається.

а  ще  один  дурень,  що  носить  корону,
може  скотитися  в  будь-який  спосіб
зі  свого  височенного  трону,
і  будь-який  день  для  цього
може  бути  сприятливим.

коли  підносишся  над  деревами,
понад  хмарами  й  понад  страхом,
ти  дивишся  вниз,  і  слухаєш  галас
народу,  що  завжди  обурений,
невдоволений  і  безпорадний

fearless,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=t3J_2R9rAp8

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021


a pillow of winds

хмара  хвилясто-зірчастого  пуху
поглинає  мене,  й  поглинає  зовнішні  звуки.
сонна  пора,  коли  я  лежу  з  коханою  поруч;
вона  спокійно  дихає;
свічка  вже  догоріла.

коли  западає  ніч,  ти  замикаєш  двері,
і  книжка  з  твоїх  рук  падає  на  підлогу,
–  отож,  коли  западає  ніч,
і  котяться  хвилі  темряви,
ми  особливо  чутливі:  змінюється  погода,
немов  натякає:  настала  вже  осінь,
тому  такий  особливий  теплий  вітер  вночі.

прокидаються  сови,  а  лебеді  вже  поснули.
щось  майнуло  перед  очима:
напевно,  невчасний  сон.
ще  зелені  поля  поливає  холодний  дощ,
настав  золотий  світанок!  –
ми  не  хочемо  прокидатися.

цей  світанок  видзвонює  десь  під  землею.
не  тривожся,  моя  золота!
зараз  піду  все  владнаю.
о,  світанкові  сни!  я  злітаю,  неначе  птах,
і  озираю  все  небо:  пробилося  перше  проміння;
згасає  вітер  нічний,  але  займається  вранішній

a  pillow  of  winds,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=uThZ1uuLLWM

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021


biding my time

що  я  роблю:  бавлю  свій  час,
даю  відпочинку  своїй  голові.
принаймні,  я  ніколи  не  шкодуватиму
за  тими  сумними  кепськими  днями,
коли  ми  працювали  з  дев'ятої  до  п'ятої.

тож,  якщо  ви  не  заперечуєте,
я  так  і  бавитиму  цей  чудовий  час
біля  домашнього  вогнища,
споглядаючи,  як  весело  танцює
полум'я  в  очах  коханої  

biding  my  time,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=gvCNJdUExts

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021


julia dream

сонячне  світло  лежить  на  моїй  подушці,
мов  лебединий  пух.
чи  дозволить  вона  плакучій  вербі,
щоб  вітер  заплів  їй  коси,
щоб  міг  оплести  її  косами
сон  королеви  julia,
королеви  всіх  моїх  мрій?

коли  вимикаю  світло  увечері,
настає  цей  казковий  світанок.

моя  шовкова  наречена!
вона  ніколи  не  ходить  сама,
а  тільки  зі  страшним  лускатим  броненосцем.
чи  знайде  він,  де  я  ховаюся?
чи  знає  вона,  навіщо?
о,  julia,  моя  солодка  мріє!
чи  здолає  мене  туманний  володар  півночі,
чи  ти  знайдеш  сама,  як  відімкнути  мій  розум,
і  тоді  мене  вхопить  той,  що  ступає  слідом?
julia,  зглянься!  я  вже  й  так  помираю,
бо  ти  не  зі  мною,  королево  всіх  моїх  снів

julia  dream,  pink  floid
https://www.youtube.com/watch?v=bFhIl3D_2o0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021


paint box

вчора  ввечері  я  випив  забагато,
адже  там  зі  мною  в  клубі
було  забагато  дурнів.
всі  вони  грають  за  правилами,
я  –  також,
бо  треба  справляти  сприятливе  враження
навіть  тоді,  коли  почуваєшся  дурнем.
отже,  береш  собі  ще,
та  й  п'єш-випиваєш  ту  випивку,  випивку.

непоганий  спосіб,  щоб  згайнувати  вечір.
тут  тирлуються  в  колі  друзів,
та  грають  в  якісь  колективні  ігри.
ніхто  з  них  не  зміг  би  грати  на  сцені,  як  я.
далеко  їм  до  мене,  –  шкода,  що  я  тут  сам.
гайда  звідси.  гай-гай!  здається,  я  згадую:
знав  цю  сцену  раніше;  згадую:
та  коли  відчиняю  двері
до  своєї  порожньої  хати,
вже  нічого  не  згадую,  все  забуваю.

дзеленчить  телефон.  хтось  мені  каже,
було  б  дуже  добре  з'явитися  в  цій  виставі.
що  я  можу  сказати?  я  просто  не  можу  думати.
вона  це  точно  знає,  і  навмисно  морочить  голову.
–  голову,  голову,  голову.

гаразд,  я  вже  виходжу.
вуличний  рух  видається  кривим  та  млявим.
я  забарився  трохи,  бо  вона  вже  чекає  довго.
зиркає  сердито,  вередує  всупереч  всьому.
ах-ах-ах.
спостерігаю  цю  сцену,  й  згадую:
отакої!  це  вже  ж  було!
та  коли  відчиняю  двері  своєї  порожньої  хати,
знов  те  все  забуваю

paint  box,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=0vO96jJHOuU

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021


see emily play

emily  старається,  але  розуміє  не  все.
вона  має  схильність  позичати  мрії  до  завтра.
та  крім  сьогодні  инших  днів  не  буває.  –
спробуймо  якось  инакше.

ти  втратиш  глузд,  і  гратимеш
в  безвиграшні  травневі  ігри.
погляньте:  emily  вже  грається.

щоразу,  як  стемніє,  вона  зітхає  та  плаче,
з  сумом  кудись  вдивляючися:  що  там  за  цими  деревами?
краще  б  спитала  в  когось,  але  вона  не  питає.
напевно,  вона  могла  б  сподіватися,
що  все  з'ясується  завтра,
та  не  існує  днів  крім  сьогодні  –
спробуймо  в  ще  один  спосіб.
погляньте,  як  грається  emily!

вберися  в  довгу  аж  до  землі  сорочку;
постарайся  доплисти  до  середини  річки,
а  далі  –  вона  сама  понесе  тебе  десь  в  инший  день.
инших  днів  не  буває,  та  можливо,  я  помиляюся.
спробуй  це  з'ясувати,  –  спробуймо  грати  так  

see  emily  play,  pink  floid
https://www.youtube.com/watch?v=7c0EDM-Yu9o

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021


arnold layne

arnold  layne  мав  згубну  пристрасть
до  колекціонування  одягу.
він  любив  ходити  вздовж  мотузки
в  місячному  сяйві  –
й  співати  від  задоволення:
авжеж,  йому  це  подобалося.

на  стіні  в  його  помешканні
висить  велике  дзеркало.
туманне  відображення
та  ніжно  блакитний  настрій  –
він  любить  це  робити,  безперечно.

о,  arnold  layne!  не  знаю,  як  сказати.
те,  що  ти  робиш  –  для  цього  потрібні  двоє.

тепер  його  спіймали,  цю  бридку  особистість.
сидить  тепер,  має  час  подумати.
грюкають  двері,  гримлять  ланцюги  –
як  він  це  все  ненавидить!

о,  arnold  layne!  бачиш,  що  ти  накоїв?
щоб  робити  таке,  завжди  потрібні  двоє.
тепер  сидиш  та  думаєш.  погано!  а  якби
ти  думав  раніше,  тепер  би  не  думав.
–  хоч  би  там  як,  ніколи  не  роби
нічого,  що  суперечить  суспільній  моралі

arnold  layne,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=mybz6bw65y0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021


fat old sun

коли  це  товсте  старе  сонце  котиться  з  неба,
вечірні  птахи  цього  літа  скрикують,  ніби  тривожаться.
неділя  цього  літа,  й  цілий  рік  цього  літа,  –  
і  звуки  музики  –  лунають  у  мене  в  вухах.

над  полями  розлягаються  далекі  вечірні  дзвони.
свіжоскошена  трава  пахне  солодкими  снами.
тут  біля  річки  візьми  мене,  люба,  за  руки,
скрути  мене,  ніби  ковдру,  та  поклади  на  землю.
 
а  якщо  ти  побачиш,  що  коїться  щось  незвичайне,
не  лякайся  і  не  кричи,  а  тихо  злинь  над  землею;
і  коли  ти  почуєш,  як  падає  тепла  ніч,
і  тиша  наповниться  сріблом  та  діямантами,
тоді  співай  для  мене.

коли  це  товсте  старе  сонце  скотиться  з  неба,
й  вечірні  птахи  цього  літа  стануть,  власне,  нічними,
я  сміятимуся  по-дитячому,  немовби  це  сталося  вперше:
сонце  вже  сіло  зовсім,  лиш  хмара  над  ним  ще  світиться

fat  old  sun,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nFEaoDXXrNQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021


summer '68

ви  їдете  –  може,  хотіли  б  сказати  щось  на  прощання?
можливо,  я  хотів  би  знати,  що  у  вас  все  буде  гаразд.
ми  знайомі  6  годин,  навряд  чи  за  цей  час  можна  закохатися.
мене  це  не  дуже  турбує.  була  дуже  гарна  музика,
я  знайшов  з  вами  день  для  життя,
і  позбувся  прокляття  минулого  року,
що  гнітило  мене  цілий  рік.

то  чи  справді  у  вас  все  гаразд?
чи  справді  все  буде  гаразд,  коли  ви  тепер  поїдете?

за  цілу  ніч  ми  не  зронили  й  слова.
здається,  ми  боялися  відвертости.
иноді  ви  усміхалися  –  з  якої,  проте,  причини?
я  надто  рано  відчув  прохолоду  перед  світанком;

тепер  вже  чудова  погода.  мої  друзі  лежать  на  сонці,
ми  з  вами  могли  б  так  само  безтурботно  валятися  там.
завтра  вже  будемо  в  иншому  місті
з  такими,  як  ви,  красунями  –
ой,  ви  ж  не  їдете!  що  ж?  відпочивайте,  бувайте.

з  вами  точно  все  буде  гаразд?
вам  точно  не  потрібна  дружня  допомога?
я  знаю,  charlotte  pringle
береже  вас,  мов  зоряну  квіточку,
так  що  я  можу  бути  спокійним:
з  вами,  напевно,  все  буде  гаразд
 
summer  '68,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Ou4u4kOatck

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021


if

якби  я  був  лебедем,  вже  полетів  би  геть;
якби  я  був  потягом,  постійно  б  запізнювався.
якби  я  був  людиною,  говорив  би  з  тобою  частіше.
якби  я  міг  спати,  я  бачив  би  сни.
якби  я  боявся,  десь  би  сховався.

якби  я  не  божеволів,  ти  б  не  встромляла  дротів
до  мого  божевільного  мозку,  і  не  давала  напруги.

якби  я  був  місяцем,  був  би  спокійно-холодним.
якби  я  був  стереотипом,  сам  би  себе  зламав.
якби  я  був  нормальним,  був  би  розумів,
що  означає  простір  взаємопорозуміння.

якби  я  був  самотнім,  плакав  би,  та  й  годі.
якби  я  був  з  тобою,  був  би  тепер  тверезим.
якби  я  божеволів,  ти  все  одно  дозволяла  б
грати  з  тобою  в  ці  нелегальні  ігри.

якби  я  був  потягом,  запізнився  б  на  цілу  годину;
якби  я  був  людиною,  був  би  з  тобою  частіше

if,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=8GZnSeGbssw

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021


the narrow way

на  шляху  до  темряви  півночі
втомлені  обличчя  світяться  симпатією.
колись  вони  вже  знали  цю  надію,
і  якщо  ви  хочете  трохи  забаритися,
дайте  відпочинку  натрудженим  ногам:
попереду  –  ніч,  і  вона  не  чекатиме  довго.

авжеж,  зволікати  не  випадає.
ви  чуєте,  як  наполегливо  кличуть  нічні  птахи.
лиш  не  можна  торкатися  неспокійного  неба  –
заплющте  зболені  очі  поза  вашим  ім'ям.

туман  набрякає  та  пухне;  повзучі  істоти  повзають.
ви  чуєте,  це  ревіння  стає  дедалі  гучнішим.
ви  знаєте,  це  безумство  –  все  лиш  на  вашій  совісті,
та  сила,  що  вас  підштовхує,  не  знає  вашого  страху.

відкиньте  ваші  думки  назад  на  багато  років:
до  часу,  коли  пробудження  означало  нове  життя.
можливо,  колись  настане  той  ранок,
коли  це  пробудження  не  означатиме
нічого  нового,  лиш  смерть.

забаріться  на  трохи,  дайте  ногам  спочинку.
ніч  перед  вами  –  вона  чекатиме  цілу  ніч.
не  можна  торкатися  неба:  воно  вже  й  так  неспокійне.
заплющте  втомлені  очі;  забудьте  ваше  ім'я.
коли  відпочинете,  зможете  бачити:
ви  –  на  вашому  шляху    

the  narrow  way,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=RpmJCKOvIVk

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021


several species

1.
aye  an'  трохи  руїн  та  румовищ
селянства  mackeral.
біжи  до  мого  doon  через  haim.
еге  ж,  я  ляпнувся,  я  ляпнув  це  збоку,
і  плакав,  плакав,  плакав.

страх,  що  впало,  те  пропало,
а  потім  craig  marion:
вийди  з-під  бомби  в  моїй  кишені,
й  тиняйся  так  ганьбою  middin,
збираючи  цю  дику  вогняну  орду,
що  розсипається  у  мене  під  ногами.

але  він  ніколи  не  плакав:
він  ніколи  не  міг  взяти  мене  живцем.
ти,  гнилий  вогняний  собако!
я  зловив  його  на  лезо,  –
мій  меч,  а  не  бомба,  рубав  та  різав,
доки  я  впав  знесилений,
doon,  просто  йому  під  ноги.

aye!  страхіття,  що  заревло
просто  frae  дна  його  серця,
застерігало,  щоб  я  не  падав.
та  як,  коли  я  мертвий!  de  ya  ken?
а  вітер  гукав  та  гукав  до  марії:
дякую

2.
aye,  трохи  скумбрії:  back-a-racken.
страх  та  revit,  страх  та  revit.
din  bat-a  'hed  'nd  a  thoit'  –
ну,  я  лиснув  тебе  по  flem  'nd  din  an'a  sade,
і  плавав  у  твоїх  переконаннях.

боїшся  впасти  –  пропадеш  dinga'.
dingan  ніколи  не  купував  життя,
а  я  тоді  сповідував  maria,  –
я  взяв  собі  equi-епку,
одну  lamoret,  і  buot.
і  ось  roon-doon-doon!
зроблено  мак-ячмінь,
і  орда  невеличких  фей
падає,  падає,  з  неба,  мов  сніг.
вона  лягала  мені  до  ніг,
тож  я  гукнув  з  погрозою:  ніколи!
вони  ніколи  не  візьмуть  мене  живцем.

ти,  гнилий  собако  hondny  free!
я  підхопив  першу-ліпшу  провину,
й  покраяв  його  мечем  на  ім'я  clamore.
ах!  впав  і  сам  мов  розбитий  дзвін,
перед  їхнім  лицем  та  від  їхні  ноги.

ох-ох,  хохо!
мій  регіт  –  символ  віри.
звільніте  дно  мого  серця  –
ось  я  так  би  й  сказав,  здається.
моє  падіння  звершено;
мій  подвиг  –  як  бляшанка;
та  погляньмо  вперед:
там  розлючений  вітер  гукає:  мед
медицини  годен  подяки

several  species  of  small  furry  animals
gathered  together  in  a  cave
and  grooving  with  a  pict,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=GpWJv7alqQE

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021


grantchester meadows

нічний  холодний  вітре,  забирайся!
це  –  не  твоя  парафія.
так  плакала  пташка,  що  прокинулася  рано.
вчувся  ще  якийсь  ранковий  шепіт
та  инші  ранкові  бентежні  звуки,
а  в  цілому  –  панувала  мертва  тиша.
 
послухай  співу  жайвора  в  високім  піднебессі,
послухай  гавкання  лисиці,  що  вилізла  з  нори.
поглянь,  як  хлюпочеться  та  бризкається  в  воді
веселий  зимородок,  а  зелена
річка  тихенько  тече  між  деревами
зі  сміхом,  бо  вона  текла  так  через  літо,
ціле  літо  нескінченно  прагнучи  до  моря.

ляжу  на  цій  лучці  на  травичці.
здається,  все  тут  встелено
пелюстками  великого  соняха.
втішуся,  може,  востаннє,
теплом  розкішного  полудня:
місто  мене  втомило;
там  цього  всього  немає  

grantchester  meadows,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=NyBh2GAL0bE

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021


careful with that axe, eugene

вниз,  вниз.  вниз,  вниз.  –
це  не  я:  це  кричить  невідома  зірка.
все  під  брехнею.  бреши,  брешу,  брешіть.
tschay,  tschay,  tschay.
tschay,  tschay,  tschay!
обережно  з  цією  сокирою,  eugene.
tschay,  tschay,  tschay!
зірки  кричать  нестерпно  голосно.
tsch,  tsch,  tsch,  tsch,  tsch.

careful  with  that  axe,  eugene
https://www.youtube.com/watch?v=V-HYayT1vwg

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021


a spanish piece

ванну  теплої  текіли,  manuel.
ти  зрозумів.  роби,  що  каже  gringo.
ще  так  усміхнешся,  й  я  тебе  застрелю.
авжеж.  я  думаю,  це  все  –  вона,
іспанська  музика.
вона  мене  кидає  в  жар  та  вогонь,
люба  señorita.
ваші  очі  –  неначе  зірки,
ваші  зуби  –  неначе  перли;
вуста  –  рубінові,  напевно,
señorita

a  spanish  piece,  pink  floyd    
https://www.youtube.com/watch?v=Lh3XEtWt7ns

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021


ibiza bar

я  такий  наляканий!
боюся  своїх  старих  помилок.
щоразу,  коли  просинаюся,
так  і  тремчу  зі  страху.
таке  відчуття,  ніби  я  –  плаский
картонний  чоловічок  з  ножицями  в  руках.

створи  для  мене  таку  історію,
де  дійові  особи  діють  у  повній  злагоді,
–  історію,  повну  пригод
та  несподіваних  радощів.

я  старшаю  та  старшаю  від  першої  сторінки.
я  прожив  кожен  рядок,  що  ти  написав.
візьми  мене:  я  –  на  полиці  в  тебе  над  головою,
й  створи  мені  ту  історію:
злагода,  пригоди,  несподіванки.

я  лишаюся  там,  де  мене  покинули:
на  полиці,  разом  з  багатьма
иншими.  що  ж?  мій  епілог  –
сумна  незакінчена  пісня.
створи  для  мене  таку  історію,
щоб  там  все  було  гаразд:
з  цікавим  заплутаним  хитро  сюжетом,
і  герої  щоб  римувалися,
якщо  це  не  дуже  важко

ibiza  bar,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=KiXwUS9FFgc

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021


cymbaline

ця  стежка,  котрою  ти  йдеш  –  вузька,
а  прірва  внизу  –  страшна  та  глибока.
он  на  тебе  з  цікавістю  дивляться  ворони,
повсідавшися  на  гілках
мертвого  дерева.

твої  страхи  повзуть  по  тобі
мов  хробаки,  щоб  залізти  в  голову:
чи  доведе  ця  стежка
десь  до  безпечного  місця?
чи  добудешся  ти  до  нього;
й  що  робитимеш  потім?

саме  час,  cymbaline,  подумати,
й  зробити  нарешті  розумну  річ.
збуди  мене,  бо  я,  здається,  сплю.

бачу  метелика  зі  зламаними  крильми:
він  падає  біля  тебе;
ворони  ринули  його  підібрати  –
треба  сховатися,  та  немає  де.

твої  імпресаріо,  менеджери  та  продюсери
наразі  не  можуть  тебе  підтримати:
вони  всі  сидять  на  своїх  телефонах
та  приторговують  всякою  всячиною.

всі  лінії  сходяться  там,
де  ти  тепер  зупинилася.
мабуть,  хтось  пересунув
загальні  площини  та  плани.
листя  лягло,  ваговито
огорнувши  твої  босі  ноги.

раптом  ти  чуєш  гуркіт  та  грім
важкого  вантажного  потяга;
раптом  тебе  вражає
думка,  що  все  це  рухається
десь  в  паралельному  діяпазоні,
бо  doctor  strange  не  пильнує  ні  рими,
ні  розміру,  а  ні  темпу,
а  тільки  температури

cymbaline,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=ietkuUZwjpU

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021


green is the colour

важке  небесно-синє  напинало
потьмарило  мій  зір;
я  дивлюся  на  тебе.
біле  світло  –  це  світло,
котре  пройшло
через  сукню,  що  ти  носила.

вона  спочивала  в  затінку  хвиль;
колишні  туманні  видіння
розтанули  та  забулися.
в  її  очах  сяяло  сонце,
та  світло  місяця  щоразу
робило  її  сліпою.

зелений  –  її  природний  колір.
швидкість  людського  бачення
суперечить  швидкості  думки.
сумніви  –  міст  через  річку
між  безтурботністю  та  нещастям

green  is  the  colour,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=qtSVNpyNHIc

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021


crying song

ми  усміхаємося,  ми  усміхаємося,
ми  усміхаємося,  ми  усміхаємося.
сміх  лунає  в  твоїх  очах

ми  ліземо  й  ліземо  вгору,
ми  ліземо  й  ліземо  вгору,
ковзаючися  між  соснами.

ми  плачемо,  ми  плачемо,
ми  плачемо,  ми  плачемо.
сум  колись  та  минає.

ми  котимося  й  котимося,
ми  котимося  й  котимося.
допоможи  відкотити  скелю

crying  song,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=hcsMwaQgW4Q

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021


the nile song

я  милувався  широким  нілом,
і  раптом  побачив  цю  усміхнену  леді,
й  подумав,  що  треба  її  забрати:
просто  забрати  деїнде
з  цього  щасливого  місця.

у  неї  на  очах  блищали  сльози;
її  золоте  волосся  тріпотіло  на  вітрі.
раптом  вона  розгорнула  крила,
й  злетіла!

вона  злетіла  понад  піраміди,
і  навіть  понад  вітер.
коли  вона  так  робить,
це  значить:  їй  заманулося
на  сонячні  острови.

я  йтиму  за  нею,  скрадаючися;
не  відводячи  очей  від  неї  ні  на  мить,
–  і  одного  дня  я  її  спіймаю.

а  тепер  вона  кличе  мене  з  глибини,
запрошує  до  спільного
вічного  сну  без  пробуджень.
така  її  природа:  тягти  мене  донизу  –
нічого  з  цим  не  вдієш,
я  не  заперечую

the  nile  song,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=MduQlWUoyhI

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021