mayadeva

knocking at your back door

солодка  люсі  була  танцюристкою.
ніхто  не  наважувався  запросити  її  на  пиво,
адже  насправді  солодка  люсі
була  міжгалактичною  бідою.
вона  робила,  що  наші  пальці  корчило  від  електрики,
і  вони  танцювали  по  струнах,  мов  п'яні  канатоходці.
ми  не  могли  досягти  рівня  її  просвітлености,
тож  мусили  жалюгідно  трощити  свої  інструменти.

вона  з'являлася,  як  виклик  холоднокровному  розуму.
на  те  не  було  ніякої  ради.
лиш  можна  було  невимушено  брати  її  за  плечі,
і  марити  про  блаженство,  яке  вона  обіцяла.
тим  часом  мій  тридцять  восьмий  –
я  з  ним  не  розлучався  –
спонукав  до  серйозних  вчинків,
і  коли  ти,  солодка  люсі,
пішла  з  тим  напахченим,  як  його  звуть,  опудалом,  
ти  так  і  не  здогадалася,  що  з  ним  сталося  згодом.

ти  усміхнешся  солодко,  й  звинуватиш  мене  у  вбивстві.
ні-ні!  то  не  вбивство!  то  було  протокольним
профілактичним  заходом  заради  моєї  гарячки.

відчуй,  як  вона  приходить
і  грюкає  в  задні  двері.
втікати,  якщо  ти  не  знала,
не  суперечить  закону.
я  читав,  що  колись  настане  математичний  день,
технократи  його  називають  точкою  неповернення.

ну,  а  солодка  ненсі  –  вона  була  фантазеркою.
щоб  увійти  до  її  гримерки,  пошивалися  в  аристократи.
ті  лорди  й  мілорди,  що  ними  вона  забавлялася,
вручали  їй  вірчі  грамоти  в  її  заміському  клубі.
 
вона  посідає  почесне  місце
в  топ-десять  лінгвістів,  знавців  іноземних  мов.
кажучи  дипломатично,  онде  й  вона  сама:
вийшла,  мов  пава,  зі  свого  ягуара,
щоб  пересісти  до  бентлі,
й  відчути  себе  молодою

knocking  at  your  back  door,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021

you keep on moving

ти  досі  літаєш  далеко-далеко;
тим  часом  великі  колеса  космосу
обертаються  невблаганно,
й  час  від  часу  я  чую
чиїсь  відчайдушні  крики  та  плач.

вже  незабаром  світанок;
починається  ще  один  день.
ти  обіймаєш  мене,
як  птах  обіймає  сонце.
ти  літаєш  так,  ніби  танцюєш;
ти  буваєш  далеко  аж  в  тих  краях,
де  побоялися  б  навіть  ангели

you  keep  on  moving,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=wo0gK7s40w8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021

this time around II

світ,  що  довкола  нас,  вагається  й  сумнівається:
ти  постала  тепер  перед  злочином,  що  зламає  світобудову,
й  розплата  за  нього  –  безприкладна,  небачена  й  небувала.
наша  провина  страшна:  ми  –  перші  невинні  коханці,
й  нічого  не  можна  поправити  чи  нишком  переписати.
ті  самі  обставини,  місце  й  час;  і  навіть  ті  самі  особи
кидають  нам  урочисто  звинувачення  в  цьому  злочині.
 
розгублено  озираюся,  й  не  можу  тебе  знайти.
було  б  мені  легше  побачити,
як  повз  мене  промчала  вічність.
що  ж?  я  не  знаю,  як  діяти  цього  разу,
й  не  пам'ятаю,  що  я  робив  минулого.
кохана,  де  ти  поділася?
не  можу  тебе  знайти.
роззирнися  ще  й  ти  довкола:
чи  не  побачиш  мене?  я  –  тут

this  time  around,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=CIgbKQ2_fwY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021

love child

о,  я  вже  бачу:  ти  можеш  пройти
через  вогонь,  і  навіть  через  пекло!
ти  можеш  очолити  світову  революцію,
щоб  скинути  всі  диктатури,
культури  й  літератури.

можеш  мене  вичавити,
як  лимона,  своїм  кулаком;
а  можеш  –  роздратувати
і  вкинути  у  метафізику.

коли  ти  ворушишся,  рухаєшся,
й  просто  що-небудь  робиш,
моя  душа,  мов  дитина,
повторює  все,  і  вчиться  ходити.

це  –  ненормально  і  неприпустимо.
не  дозволяй  мені  цього,  не  похваляй  дурниць.
просто  дозволь  мені  бути  твоїм  деспотичним  коханим,
і  поведи  за  руку  через  твій  небезпечний  всесвіт.
 
схаменися,  дитя  кохання!  ти  поводишся  дуже  погано.
ти  доводиш  мене  до  сказу,  розгублености  й  плачу.

кажеш,  хочеш  кататися  на  спині  єдинорога
зачарованим  лісом  –  гаразд,  катайся.
я  дозволю  тобі  що  завгодно,  моє  серце  гуде  обурено,
коли  бачу,  як  ти  танцюєш  там
з  твоїми  крилатими  подружками.  

love  child,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021

drifter

я  народився  мандрівником,  пройдисвітом  і  волоцюгою.
я  ніколи  не  мав  талану  чи  бажання
зупинитися  десь,  звити  родинне  кубельце,
і  втішатися  щастям  з  дружиною  та  діточками.

все,  що  я  знав  та  робив,  було
марнотою  та  ловленням  вітру.  –
усвідомлюю  це,  і  схиляю  зажурену  голову:
он  воно  як  виходить;  така  моя,  значить,  доля.

бо  я  ходив  лиш  тими  шляхами,
що  вони  не  ведуть  нікуди,
отже  ними  ніхто  й  не  ходить;
а  цей,  що  на  ньому  тепер  стою,
приведе,  безперечно,  до  самотньої  пустки.

гадаю,  своє  остаточне  призначення
я  знайшов  –  чи  принаймні  до  нього  йду;
і  коли  тут  на  цьому  шляху  стаються  якісь  нещастя,
моєї  провини  в  тому  немає;  мене  тут  ніхто  не  знає,
і  моє  невідоме  ім'я  загуркоче  колись  в  невідомість.

я  народився  невдахою;  закон  –  не  моя  стихія.
жодна  жінка  з  тих,  що  я  знав,  не  зможе  мене  знайти.
їм  важко  подумати  і  уявити,  що  тут  можна  робити
на  цьому  шляху,  що  веде  до  занепаду  і  деградації.
що  ж,  я  збагнув  це  достоту.  годі  вже  гаяти  час.
ви  залишайтеся,  ну  а  мені  –  ця  далека,  далека  путь,
що  стала  мені  домівкою;  иншої  вже  не  буде

drifter,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021

i need love

я  співаю  своєї  старої,  все  тієї  самої  пісні:
пісні  про  те,  як  ти  лишила  мене  у  темряві  –  
у  непроглядній  темряві,  якої  досі  не  знав.
я  збожеволів  від  страху,  болю  та  несподіванки;
я  лиш  сидів,  і  дивився  на  телефон,  що  мовчав.
та  переляк  минув;  тепер  я  –  спокійний,  як  ангел,
і  почуваюся  добре:  краще,  ніж  будь-коли.

ти  була  моїм  медом,  втіхою  і  насолодою.
я  за  тобою  сумую;  скажу  тобі  все  по  правді:
мені  потрібно  більше,  ніж  ти  спроможна  дати.
–  щось  таке,  що  просто  тримало  б  мене  за  руку,
і  змусило  бути  щасливим.  мені  потрібна  любов.    

я  не  знаю,  що  маю  робити;  вже  не  маю  до  тебе  слів.
ти  завжди  хотіла  жити,  як  тобі  заманеться.
ти  пішла,  і  моє  життя  втратило  всю  солодкість.
можливо,  я  був  дурним,  що  дозволив  тобі  піти?
я  був  забув  про  тебе,  але  сьогодні  співаю
цієї  старої  пісні  –  просто  аби  згадати,
яким  же  я  був  дурним.  я  не  хочу,  щоб  ти  повернулася    

i  need  love,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021

dealer

якщо  ти  жартуєш  і  граєшся  з  ділером,
не  забувай:  доведеться  за  все  платити.
він  ходить  за  тобою,  мов  пристрасний  мисливець,
йому  потрібна  твоя  пропаща  душа.

я  не  хочу,  щоб  хтось  полював  за  моєю  жінкою;
я  не  дозволю  нікому  з  тобою  так  жартувати.
якщо  ти  страждаєш  від  курячої  сліпоти,
помолися  небесній  матері,  й  вона  тобі  допоможе.
але  якщо  ти  сліпа  через  те,  що  ти  –  справді  курка,
важко  тебе  врятувати;  я  б  за  таке  не  взявся.

просто  втікай  від  ділера,  бо  він  за  тобою  ходить,
бо  він  таки  видурить  з  тебе  твою  жовтодзьобу  душу.    

я  відчуваю  вогонь,  що  палає  у  тебе  всередині.
не  думай,  що  це  –  твій  дар,  благодатний  вогонь  від  бога.
колись  я  згорів  від  такого  вогню;  він  дикий  і  невситимий,
і  зрештою  змусить  тебе  саму  ходити  за  ділером.

на  початку  було,  ти  хотіла  не  більше,
ніж  затишку  перед  грозою,  і  спокою  після  грози.
якщо  синій  птах  постійно  бажає  відчувати  себе  орлом,
його  пісня  обернеться  в  камінь,  і  лежатиме  край  дороги

dealer,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021

gettin' tighter

коли  надходить  нічна  година,
а  я  –  десь  далеко,  за  тисячу  миль,
спочивай,  не  тужи,  безтурботно  дивися,
як  моя  пурпурова  банда  відбиває  ворожий  удар.

стояти!  тримати  лінію!
наші  ряди  стають  щільнішими,  все  міцнішими.
ви  кажете,  ви  повечеряли  добре?  тоді  все  гаразд:
значить,  ми  стали  ближчими,  й  наша  потуга  зростає.

скиньте  з  душі  кайдани,  а  з  розуму  –  ланцюги!
сьогодні  –  чудовий  день;  тут  –  щонайліпше  місце.
ніч  обіцяє  бути  розхристаною,  з  грозою,
коли  небо  й  земля  поєднаються,  мов  у  палкому  коханні.

о,  ви  кружляєте  високо!  ластівко,  сонце  сідає;
ворог  –  аж  там  за  обрієм.  то  чи  не  сядеш  і  ти?
можеш  сісти  мені  на  руку,  на  плече,  і  навіть  на  голову:
я  твердо  стою  на  своїй  землі,  не  треба  нічого  боятися  

gettin'  tighter,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021

lady luck

вона  була  автомат-танцюристкою,
ця  синьоока  –  не  знаю,  як  сказати.
[i]циганська  королева[/i]  –  так  про  неї  кажуть
тутешні  землероби;  ви  теж  кажіть,  як  хочете.

отже,  на  всі  запитання  стосовно  її  поведінки
має  багато  відповідей:  по  4,  по  5  на  кожне.
вона  по  собі  не  лишає  ні  пір'їнки,  ні  соломинки.
леді-опівночі-лід-ідеально-холодний,  –
і  всі  з  задоволенням  з  цим  погоджуються:
вона  промовляє  словами  небесної  мудрости
і  може  вам  дати  виправдання  999  проби.  

о  леді  щастя!  ти  робиш  мене  щасливим.
дай  мені  всього,  всього  багато-багато
я  хочу  піднятися,  вилізти  в  люди  з  багна,
і  коли  я  тебе  коли-небудь  зустріну,
можеш  мене  називати  своїм  абсолютним  другом.

я  завжди  був  грішником  і  гольтіпакою.
прийшла  синьоока  висока  пані,  і  вирвала  з  мене  серце.
можна  сказати,  вона  навернула  мене  на  добро,
й  відтоді  моя  голова  йде  нездоланним  обертом.
вона  промовляє  такі  слова,  яких  я  ніколи  не  чув;
пора  соловейка  настала;  голос  горлиці  в  нашому  краї
лунає,  всі  люди  поснули,  я  телята  пасу  між  лілеями;
о,  слова  з  її  уст  течуть,  мов  мед  щільниковий;
мед  з  молоком  під  її  язиком,  а  істина  –  на  язиці

lady  luck,  deep  purple  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021

comin' home

мама  навчила  мене  гойдатися  у  колисці,
а  стрибати,  кричати  й  крутитися  я  вже  навчився  сам.
тато  мені  сказав:  синку,  вдосконалюйся  та  розвивайся,
ти  ще  не  вмієш  як  слід  розважатися  –  вчися,  бо  станеш  старим,
і  шкодуватимеш,  бо  треба  ж  за  чимось  шкодувати.
 
скільки  часу  минуло,  як  востаннє  співав  для  тебе!
стривай,  візьму  гітару.  чесно  тобі  кажу:
мені  було  так  погано,  що  покинув  тебе  навіки!
я  хочу  сказати:  коли  я  пішов,  настали  важкі  часи.
і  десь  в  глибині  душі  в  повній  пітьмі  горіло
ясне  сподівання,  й  бажання  бути  з  тобою  знов.

бачиш?  я  повернувся.
я  повернувся,  щоб  перевершити  всі  старі  обіцянки,
тож  і  не  дивно,  що  аж  тремчу  й  здригаюся  від  хвилювання.
бо  для  чого  тоді  взагалі  повертатися,  коли  не  хочеш
звеселити  свою  кохану?  я  гратиму  свій  рокенрол
ще  гучніше  й  несамовитіше;  я  поставлю  народ  на  голову,
і  всі  свої  славні  амбіції  присвячу  лиш  одній  тобі.
–  так,  попри  все,  що  подолав,  я  повернувся  додому.

де  я  був,  що  робив?  працював  з  american  bandstand,
гарував  з  b.b.king  на  сцені;  а  з  нами  –  його  люсіль.
thrill  is  gone  –  ну,  ти  знаєш,  як  це  завжди  буває,
та  швидко  все  знов  гаразд,  і  знов  поринаєш  в  вогонь.
бо  мій  рокенрол  –  я  роблю  його  так,  як  мені  подобається.
тепер,  коли  ми  знов  разом,  я  дам  йому  другої  спроби.
я  гратиму  так,  щоб  ти  стрибала  й  літала,  як  блискавка.

так,  я  навчився  цього  в  колисці:
рокенрол,  зрозуміло?  погодься:  дотепна  й  смішна  гра  слів.
потім  багато  років  поневірявся  в  світі,
зрозумів,  що  до  чого  в  цьому  досить  жорсткому  бізнесі.
давно  я  не  грав  для  тебе!  як  візьму  я  свою  гітару,
та  як  утну!  бо  відколи  покинув  тебе,  дитино,
почувався  так  зле,  що  не  міг  не  повернутися  знов

comin'  home,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021

soldier of fortune

ти,  мов  дитина,  слухала  історії
з  мого  життя;  а  я  розповідав,
і  думав  так:  я  жив,  як  волоцюга,
і  все  заради  дня,  такого,  як  оцей,  
заради  оцієї  солодкої  розмови,
коли  я  хотів  би,  взявши  тебе  за  руку,
співати  тобі  своїх  романтичних  пісень;
і  ти  –  можливо,  ти  б  тоді  сказала:
о,  ти  страждав,  терпів,  поневірявся  –
мій  бідолашний!  сьогодні  будь  зі  мною,
забудь  про  все  погане,  й  кохай  мене  –  тоді
я,  певно,  залишився  б,  послухався  й  скорився.

а  може,  й  ні.  бо  це  –  юнацькі  мрії,
а  я  вже  все-таки  дорослий  чоловік,
і  ті  пісні,  що  я  співав  замолоду,
відлунюють  тепер,  немов  далекий  відгук,
немов  далекий  млин,  що  меле  все  на  світі,
і  страхітливі  жорна  наводять  переляк  –
ні,  я  вже  вирішив,  яке  моє  покликання:
завзятіший  од  всіх  бурлак  солдат  фортуни.    

я  мандрував  безперестанно.  можливо,  я  шукав
своєї  долі,  а  можливо,  просто  чогось  нового.
тих  найспекотніших  днів  та  найхолодніших  ночей
постійно  думав  про  тебе:  "добре,  що  ти  не  поруч".
та  щоразу,  коли  заплющував  очі,  бачив  тебе  ясніше,
ніж  тепер  наяву.  це  важко  осмислити  чи  зрозуміти,
та  знай,  що  в  найтяжчих  життєвих  боріннях  перемагає  кохання.
так,  я  навіки  лишуся,  як  є,  солдатом  фортуни.

soldier  of  fortune,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021

the gypsy

гаразд,  циганко!  що  я  там  роблю
у  тебе  в  кришталевій  кулі?  я  побачу,
що  можна  зробити,  коли  ти  в  глухому  куті
припертий  до  стіни,  і  вже  не  маєш  сили.
сказати  по  правді,  я  бачу,  моєму  життю  –  кінець.
спробуй  мене  підбадьорити.
принаймні,  я  хочу  все  знати.

вже  був  приходив  до  тебе  –  ти  пам'ятаєш?  –
колись  дуже-дуже  давно,  ще  коли  був  молодим.
ти  тримала  мене  за  руку,  й  читала  свої  закляття,
і  запевняла,  це  допоможе  прогнати  мою  біду.
я  вдячний  тобі,  що  ти  дала  мені  цю  надію.
світ  обертався,  роки  минали,  біда  ніде  не  поділася.
тепер  я  хотів  би  знати:  чи  ти  мене  одурила,
чи  я  робив  щось  не  так.  моєму  життю  –  кінець

the  gypsy,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021

high ball shooter

я  –  всього  лиш  проповідник  рокенролу:
не  сповідник,  і  навіть  не  вчитель.
зате  ж  і  ти  –  не  зовсім  леді-з-тіні,
і  вмієш  створити  родинний  затишок
навіть  у  мене  в  вертепі.
думаю,  ти  –  снігова  королева,
дитя  африканських  джунглів.
так,  саме  цей  образ  ти  й  зображаєш  на  сцені
собі  на  задоволення,  а  глядачам  –  на  втіху.
 
бачу,  як  ти  п'єш  –  так  п'ють  серійні  вбивці
після  різанини  десь  у  недільній  школі.
напевно,  я  зовсім  розперезався  у  мріях  –
ні,  я  не  винен:  то  ти  сама
зриваєш  з  мене  благопристойність.

твої  зловісні  шляхи  привели  тебе  просто  до  мене.
ти  сказала:  привіт,  я  –  джо,
посиджу  тут,  насолоджуся  твоєю  крутою  музикою.
я  бачив,  тобі  подобалося.  так,  мова  тіла  не  бреше:
мушу  тепер  зіграти  партію  фортепіяно,
та  пальці  –  немов  чужі,  просто  якась  катастрофа.
отже,  ця  осоружна  музика  більше  їх  не  приваблює.

тому  я  мушу  залишити  вас  саму.
лиш  не  кажіть,  що  це  спричинить  ваші  сльози.
бо  я  тоді  зовсім  оскаженію.  горе!
де  б  я  не  йшов,  з  ким  би  не  був,  не  можу  тебе  забути.
добре,  хоч  ваше  ім'я,
джо,  збереглося  в  цій  пісні

high  ball  shooter,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=kBgQ2FoMebQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021

you can't do it right

чи  думали  ви  колись,  які  відчуття  я  маю,
коли  ми  наодинці?  як  на  сонці  в  велику  спеку.
мені  тоді  допікає  страшний  невиразний  неспокій,  
ніяковість,  тривога,  й  слабкість  у  голові.
так,  мій  мозок  скипає,  і  тоді  очамріла  думка
лиш  кружляє,  немов  сліпа,  і  малює  великий  розвиток.

ти  не  можеш  вчинити  правильно
з  тією,  кого  так  сильно  кохаєш,
ти  взагалі  нічого  не  можеш  зробити
без  неї,  кого  так  кохаєш.

так  виходить:  ви  зацікавлено
переглядаєте  книжки  в  моїй  бібліотеці
чи  слухаєте  музику  саме  тоді,  тоді,
коли  мені  йдеться  лиш  про  кохання.
я  люблю  свою  музику,  й  книжки,  й  ще  багато  чого,
але  що  то  все  значить,  коли  ви  поруч?

коли  прокидаюся  вранці,  а  вас  тут  в  ліжку  немає,
я  просто  не  хочу  вставати,  не  бачу  ніякого  сенсу.
і  що  ви  собі  надвечір  думаєте,  кохана,
коли,  як  тепер,  приходите  в  скорботно-байдужому  настрої?
бо  коли  ви  припините  вашу  жалюгідну  гулящу  практику,
ми  зможемо  з  вами  вчинити  щось  надзвичайно  гарне

you  can't  do  it  right,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021

lady double dealer

геть!  ти  стоїш  на  моїй  дорозі.
я  вже  втомився  від  цих  подвійно  стандартних  мрій.
ви  кажете  "шанс",  і  мене  вже  по-справжньому  нудить.
ви  не  маєте  шансів,  крихітко:  ви  їх  давно  прогуляли.
коли  вас  побачив  вперше,  в  захваті  став  на  голову,
а  тепер  неминуче  повинен  стати  ногами  на  землю.

панно  подвійне  серце,  йдіть,  щоб  я  вас  не  бачив.
ви  вже  не  маєте  слів,  щоб  зліпити  нову  брехню.

так,  я  дуже  розлючений!  думаю,  ви  належите
до  класу  немертвих  –  я  ненавиджу  це  лайно!    
ви  казали,  що  вам  нічого  не  треба  від  цього  світу,
ви  приймали  від  нього  все,  що  він  вам  давав.
ви  крутилися  на  видноті,  і  я  мимоволі  бачив,
як  безсоромно  й  відверто  зводите
наклеп  на  світ  людей.

я  був  би  дурним,  коли  б  пропонував  вам  серце.
я  був  повинен  зламати  вашу  подвійну  гру.
я  корився  тобі,  і  поштиво  тобі  вклонявся,
і  тоді  ти  мене  підстрелила  з  іржавого  дробовика.
еге  ж.  ви  не  вбили,  а  лиш  зобразили  вбивство.
я  хотів  би  знати  причину,  але  вам  і  не  треба  причин.

ви  впустили  в  цей  світ  вбивство,
і  втекли,  щоб  не  бути  причетною  –
о,  я  знаю  цю  гру!  та  з  вами
граються  всі  крім  мене.

тепер  я  бажав  би  одного:  поглянути  в  ваші  очі
й  спитати:  як  вам  не  соромно?  це  ж  просто  якась  ганьба.
якщо  ви  почуєте  цю  дотепну,  погодьтеся,  пісню,
знайте,  вона  –  до  вас,  бодай  я  вас  і  не  знав

lady  double  dealer,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021

hold on

о,  ти  солодша,  ніж  цей  світанок,
коли  сонце  сміється,  лоскоче,  і  змушує  ласо  мружитися.
ти  не  маєш  чого  сказати.  либонь,  я  тебе  покину.
ні,  ти  не  маєш  чого  сказати.
припини,  бо  я  зараз  розгніваюся.

стривай,  я  відчуваю,  в  мені  вже  займається  буря.
о,  мене  теліпає,  мене  вже  хитає,  тіпає
і  розгойдує,  жінко!  я  тебе  покараю.
начувайся  тепер,  бо  ти  мені  винна
море  кохання,  прірву  бажання,  і  небеса  насолоди.

оскільки  я  –  твій  чоловік,  я  все  коментую  стримано.
як  легко  твоя  любов  приборкує  чоловіка!
так,  ти  безперечно  маєш  містичну  силу.
я  знав,  я  відчував,  що  на  мене  щось  насувається,
і  тепер  я  –  в  центрі  циклону,  й  спостерігаю  з  цікавістю,
як  сильнішає  і  шаленіє,  жінко,  твоя  могутність.
 
це  все  –  мені,  я  щасливий!  чекання  було  недаремним.
знаю,  вам  треба  часу  наважитися  на  війну.
тепер,  коли  почалися  ці  безсоромні  дії,
ти  собі  дозволяєш,  можна  сказати,  все.

правда  ж?  я  теж  так  хочу.  отже,  від  цього  дня
я  кохаю  тебе  постійно,  без  винятків  і  застережень.
ясно?  вдень  і  вночі,  ввечері  й  на  світанку.
колись  я  тобі  дозволяв,  та  вже  не  дозволю  піти.  

не  заперечуєш,  отже  ти  граєш
в  якусь  хитромудру  дипломатичну  гру.
ти  знаєш  всі  мої  схильності,  мотиви  та  наративи;
ти  зважуєш  кожне  слово!  ти  –  надзвичайно  мудра.
я  здогадався:  поїдемо  зараз
додому  –  й  без  правил  дорожнього  руху.
я  мріяв  про  це  все  свідоме  життя.
дитинко,  я  покажу  тобі  політ  над  гніздом  законів,
і  навіть  земне  тяжіння  розвіється,  мов  мара.

готуйся,  бо  я  вже  давно  готовий.
шануйся,  бо  я  вже  гойдаюся,  наче  дамоклів  меч.
не  бійся:  не  меч,  але  маятник  царя  соломона,  ясно?
–  ти  віддаси  мені  все,  я  хочу  твого  кохання.
я  тебе  прирівняв  до  лошиці
в  возах  фараонових,  люба

hold  on,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=6gLkfJ00lvY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021

holy man

я  гукав  до  небесної  матері,
щоб  вказала  мені  мій  шлях.
вона  відгукнулася:  хлопче,
хіба  ти  його  ще  не  знаєш?
ти  так  довго  сидів  в  лісі
біля  старого  відлюдника  –
невже  він  тебе  не  навчив,
що  мусиш  мене  турбувати?

він  мене  вчив  про  сонце,  
про  зорі  та  місяць,  і  про  небесні  сфери.
він  не  навчив  мене,  як  відрізнити
мудрости  від  глупоти,  щирости  від  лукавства.
вкажи  мені  шлях,  як  утекти
від  брехні,  що  оплутала  людство.

о,  я  так  довго  жив,  рахуючи  лиш  на  себе!
напевно,  я  був  себелюбцем,
що  не  вартий  твоєї  ласки.
я  так  довго  тинявся  світом,  не  питаючися  поради,
що  втратив  тепер  надію  на  співчуття  й  розуміння.

ми  йшли  неозорим  морем,  знайшли  там  безлюдну  землю.
я  здогадався:  то  –  знак,  і  слізно  прохав  капітана,
бо  мусив  зійти  на  ту  землю,  й  лишитися  там,  щоб  жити.
але  капітан  не  слухав:  він  тільки  знизав  плечима,
й  сказав,  що  не  має  часу  на  чиїсь  там  смішні  забаганки.

о,  я  так  довго  жив  ізольовано  від  суспільства!
я  розраховував  лиш  на  себе,  й  нікого  не  турбував.
я  так  довго  жив  у  дорозі,  я  так  довго  пробув  на  морозі,
що  тепер  ти  мені  довіку  не  подаси  руки.

я  почув,  як  мати  заплакала,
і  назвала  моє  ім'я.
простір  безмежної  ночі  сповнився
тисячами  й  мільйонами  нерозбірливих  шепотінь.
[i]хто  ж  тобі  винен,  хто  ж  тобі  винен?[/i]
–  знову  за  рибу  гроші!

я  перекинув  годинника  –  і  все  одно,  бо  в  ньому
лишилося  мало  піску.  навряд  чи  ви  зрозумієте.
я  став  таким  самим,  як  мій  сивий  святий  учитель.
так,  я  –  святий  чоловік;  не  турбуйте  мене  даремно

holy  man,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021

love don't mean

якщо  я  щодня  тяжко  заробляю  собі  на  хліб,
якщо  на  моїх  руках  –  мозолі  та  криваві  рани,
це  не  значить,  що  я  вважаю  це  чимось  кумедним.

щоразу,  як  бачу  річ,  якої  не  можу  придбати,
вкидаю  собі  до  скарбнички  копійку  чи  дві,  не  більше.
тепер  я  –  заможний,  тепер  маю  намір
ці  кошти  розумно  вкласти,
бо  зустрів  одну  жінку,  що  не  має  зовсім  нічого.

з  иншого  боку:  жінка,  що  не  має  зовсім  нічого  –
вона  не  становить  для  мене  такої  великої  цінности.
я  ще  подумаю,  що  й  до  чого,  та  доведеться,  напевно,
відпустити  її,  на  жаль,  та  шукати  щасливої  долі.

нічого  не  вдієш.  я  шукаю  своє  кохання,
з  усіх  боків  привабливе,  неоціненне  й  щире.
любов  –  безумовна.  вона  не  пошкодує  нічого,
аби  її  чоловік  не  знав  злиднів,  проблем  та  горя.
я  їй  кажу:  дитинко,  пора  нам  придбати  машину.
дай  мені  крихту  грошей,  я  піду  і  здобуду  найкращу.

співається  в  пісні:  [i]агов,  мені  потрібне  кохання[/i].
всі  потребують  кохання.  без  нього  нема  життя.
кохання  дарує,  прощає,  терпить  всілякі  незгоди,  –
так,  це  –  чудова  річ!  я  потребую  кохання

love  don't  mean  a  thing,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=IOIwL6UhRV0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021

stormbringer

він  виникає  нізвідки,  стихійний  як  дощ.
буревісник  танцює  під  музику  грому,
замішуючи  хмари.  цей  день  розколото  навпіл.
ти  не  ухилишся  від  неминучого.  не  бійся,  дивися,  тремти,
прийми  свою  долю

через  небо,  порепане  та  почорніле,
він  їде  веселкою  в  славі.  це  –  буревісник  приходить;
це  –  твій  останній  день.  чи  готовий  ти  помирати?

якщо  не  готовий,  тікай.  ти  помирав  від  нудьги  –
не  думай,  що  він  прийшов  якось  тебе  звеселити.
зараз  ти  вмиєшся  кров'ю  –  ага,  ага.
прийми  свою  смерть  спокійно,
по-людському  чесно,  з  гідністю.

він  –  руйнівник.  стривай,  дивися:  він  зупинився,
і  крутиться  на  місці,  наче  німецький  танк.
я  думаю,  він  –  один  з  вершників  апокаліпсису,
що  прийшов  на  оглядини,  розвідку  та  оцінку.
дивися,  дивися!  він  падає!  так,  він  помітив  тебе!
він  вирішив  тут  погуляти,  руйнуючи  та  вбиваючи.
мусиш  обрати  цей  шлях,  що  його
накреслили  грім  та  блискавка:
буревісник  тебе  похвалить,  і  будеш  йому  зброєносцем

stormbringer,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021

mistreated

я  був  розбитим,  скривдженим,  –  і  просто  смертельно  враженим.
мене  було  вражено  в  серце,  й  це  мене  приголомшило,
бо  я  знав,  і  не  міг  усвідомити,  бо  то  було  надто  жорстоко.
відколи  моя  маленька  від  мене  пішла,  ти  знаєш:  я  не  при  тямі.

я  був  сам  у  холодному  світі.  я  замерзав  від  туги.
я  шукав  за  такою  жінкою,  що  була  б  зі  мною  довіку,
бо  я  знав,  і  не  міг  збагнути,  яке  мене  горе  спіткало.
моя  дівчина  –  вона  мене  покинула,
і  відтоді  я  все  втрачаю:  втрачаю,  втрачаю,  втрачаю:
так,  я  втрачаю  себе,  маленька.
 
ось  так  мене  скривджено,  леле!  ображено  і  пограбовано.
я  шукав  за  моєю  жінкою,  і  зовсім  нічого  не  тямив.
я  тямив,  і  не  розумів.  це  –  надзвичайно  жорстоко!
відколи  моя  кохана  зникла,  я  втратив,  і  досі  втрачаю  –
так,  я  втрачаю  розум,  крихітко!  певно,  ти  втратила  совість.
жінко,  що  ти  накоїла?  я  досі  втрачаю  розум

mistreated,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021

what's goin' on here

кантуй  мене  обережно.  ти  ж  знаєш,  я  пив  цілу  ніч.
допоможи  поворушитися.  що  за  пекельне  світло?
треба  прийти  до  тями.  термоси,  лиш  не  грюкай  дверима.
о,  я  ніколи  ще  так  не  страждав!  нічого  не  пам'ятаю.
змарнував  цілу  ніч,  ганяючися  за  своєю  старою  помилкою.
зараз,  лежачи  тут  на  підлозі,  важко  згадати  ім'я.
ні,  я  не  можу  тут  залишатися.  щось  тут  не  так.  о  боже!
що  взагалі  відбувається?  скажи  мені,  хто  я  такий.  

я  поїхав  кататися.  то  було  досить  далеко.
як  я  туди  доїхав?  не  пам'ятаю,  був  п'яний.
отже,  я  опинився  в  барі  напевно  аж  у  west  side,
і  намагався  піти,  але  як?  ноги  мене  не  слухалися.
знайшлася  шляхетна  жінка,  вона  була  дуже  доброю,
я  теж  почувався  добре,  і  знав,  що  десь  треба  йти.
ну,  то  куди  я  потрапив?  не  впізнаю  цього  місця.
чи  не  скажеш  мені,  в  чому  річ?  дитино,  скажи  мені,  де  я.  
 
коли  зачинявся  бар,  я  вже  лежав  там  мертвим.
сказав  їм  –  що  я  сказав?  вони  мені  заважали.
що  ж,  і  тоді  вони,  мабуть,  викликали  поліцію,
бо  маю  тепер  40  днів  на  те,  аби  заплатити  штраф.
уяви!  я  просто  ганявся  за  моєю  старою  помилкою.
лежу  тепер  тут  на  підлозі,  не  знаю  свого  ім'я.
і  я  ніяк  не  второпаю!  чому  ви  мене  всі  шарпаєте?
що  це  за  місце,  зрештою?  скажіть  мені,  що  тут  коїться

what's  goin'  on  here,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=i5TYPWatLzM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021

you fool no one

ти  нікого  не  шиєш  в  дурні,  коли  виглядаєш,
чи  зник  я  вже  –  лиш  себе.  о,  це  сумне  видовище!
ти,  здається,  постійно  шукаєш  бодай  маленької  шпарки,
щоб  вислизнути.  ну,  ти  знаєш,  що  буде,  коли  я  тебе  знайду
з  чужим  чоловіком;  тобі  доведеться  втікати.

незабаром  ти  втратиш  обачність,  і  робитимеш  помилки.
бачу  це  з  того,  як  ти  все  частіше  й  тупіше  брешеш.
ти  повірила,  я  належу  тобі  за  звичаєвим  правом,
та  якщо  до  цієї  віри  застосуєш  гулящу  практику,
змушу  тебе  шкодувати,  й  посипати  голову  попелом.

ти  контролюєш,  чи  я  вже  пішов  –  контролюй  своє  божевілля.
колись  тобі  поталанило,  тепер  я  –  твій  чоловік.
та  погодься:  таке  неймовірне,  фантастично  велике  щастя
випавши  раз,  не  повториться.  чи  розумно  його  зневажати?
краще  тікай  в  разі  чого,  бо  я  не  потерплю  зневаги

you  fool  no  one,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021

sail away

коли  ти  мандруєш  пустим  океаном
не  маючи  досить  вітру  для  твоїх  багатьох  вітрил,
тоді  майбутнє  –  за  обрієм,  обрій  –  твоє  майбутнє,
а  сам  ти  стаєш  таким,  як  шукач  святого  грааля.

ти  відчуваєш,  що  завтрашній  день  не  прийде;
ти  розумієш  це,  коли  дивишся  в  воду,
й  не  бачиш  там  нічого,  лиш  відблиски  та  відображення:
так  само  в  цілому  світі:  омана,  нічого  нема.

й  що  ти  робиш  тоді?  нічого,  бо  час  покаже.
не  знаю,  коли,  та  все  з'ясується  і  владнається.

я  вирушаю  завтра,  й  піду  так  далеко,  як  зможу.
я  знайду  це,  здобуду,  вкраду  чи  запозичу.  –
знаю,  настане  день,  коли  я  туди  прийду.  

–  все  що  було,  те  й  буде.
жінко,  я  йду,  й  повертаюся,
і  співаю  тобі  цієї  старої,  старої  пісні.
все,  що  могло,  відбулося,
й  казки  про  те  вже  розказано.
тепер,  коли  я  старий,  хочу  нарешті  довідатися,
хто  я  такий;  до  якого  світу  належу,
і  чи  має  ще  сенс  намагатися
відповісти  на  ці  запитання.

відчуваю,  що  я  нарешті  втомився,  й  готовий  змиритися.
годі  вже  з  мене  злигоднів,  досить  важких  часів.
та  якби  я  знайшов  сьогодні,  де  прихилити  голову,
завтра,  можливо,  знов  відчув  би  себе  мореплавцем.

ну,  а  ти?  так  і  ти:  вирушиш  по  грааль
та  по  инші  святі  реліквії,  щоб  володіти  й  правити.
нехай  ти  належиш  світові,  але  світ  не  належить  тобі,
й  не  належатиме  ніколи.  –  я  знаю,  мені  видніше.  

вирушай  та  пливи  далеко:
так  далеко,  наскільки  зможеш;
безперечно,  тобі  пощастить;  ти  вкрадеш  це  чи  позичиш  –
я  буду  там  того  дня,  і  вклонюся  тобі,  як  годиться

sail  away,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021

lay down, stay down

мені  вже  однаково,  втекла  моя  леді  чи  ні,
бо  ви  мені  даєте  те,  чого  мені  треба.
а  я  заблукав,  збився  з  курсу  і  розгубився.
мене  порятують  нові  романтичні  стосунки.

ви  знехтували  коханням,  яке  я  вам  приготував,
і  я  відчуваю  дедалі  сильніший  голод.
минали  години  й  хвилини,
я  тривожився  і  хвилювався.
дитинко,  скажи  мені:  за  що  я  насправді  борюся?

повідомте  мені  в  разі  чого,  якого  ще  дідька  вам  треба.
маленька,  ти  ж  знаєш,  кохаю  тебе  й  потребую.
тисни  на  мене,  коли  вже  тобі  так  завгодно,  –
ти  зможеш  чинити  цей  тиск  і  тоді,  коли  будеш  моєю.
чом  би  тобі  не  лишитися?  ляж,  відпочинь,  заспокойся.
сказати,  чого  мені  треба?  хочу  тобі  сказати.
ляж  та  лишайся,  і  я  тобі
розповім  все,  як  є,  докладно.

я  завжди  шукав  якоїсь  халепи,  і  вмію  з  них  визволятися.
в  школі  навчився  битися,  в  стосунках  –  мабуть,  брехати.
то  –  вже  давня  історія,  не  варто  її  витягувати.
я  приготую  тобі,  від  чого  ти  не  відмовишся

lay  down,  stay  down,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021

might just take your life

я  отримав  більше,  ніж  будь-коли  просив!
більше  мені  нічого  не  треба.
раніше  я  завжди  брав
все,  чого  заманеться,
доки  тепер  отримав  все,  тобто  просто  все.

нехай  там  невдахи  грають  в  наперсток  на  вулиці:
колись  їм,  напевно,  й  поталанить.
свій  талан  я  ношу  з  собою,
як  люди  –  ключі  від  машини.
можна  сказати:  щастя  напохваті  –
це  не  пусті  слова,
а  моя  солодка  реальність,
краща  за  будь-яку  мрію.

збагнула?  дитинко,  це  значить,
ти  не  можеш  мене  утримати;
я  можу  взяти  твоє  життя,
і  зробити  його  чарівною  казкою.

мене  називають  по-всякому:  я  маю  багато  імен,  
теперішнє  гірше,  ніж  попереднє,
а  наступне  буде  ще  гіршим.
мої  імена  –  моя  власність
і  звичка  моєї  натури,  –
я  сприймаю  це  по-філософському,

маю  ще  дещо,  до  чого  тобі  –  зась.
воно  й  від  мене  самого  –  за  сімома  замками.
не  знаю,  як  я  здобув  це,  та  навіть  не  сумнівайся:
це  було  важко,  а  більш  нічого  сказати  не  можу.

щоразу,  коли  озирнуся,
хтось  крутиться  біля  моєї  машини.
якщо  вони  й  мають  свої  автентичні  бажання,
вони  їм  не  потурають:  їх  засліпили  мої!

тепер  вони,  бачиш,  готові  зі  мною  миритися:
даремно,  мовляв,  я  вважав  їх,  скривджених,  за  ніщо.
я  вже  звик  до  такого  зухвальства,  й  ніколи  йому  не  дивуюся;
ні  шкоди,  ні  зиску  від  того  не  маю.  до  чого  я  це  кажу?

щоб  ти  зрозуміла:  не  думай,  що  можеш  мене  утримати.
я  взяв  би  твоє  життя,  та  воно  тобі  ще  знадобиться

might  just  take  your  life,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021

burn II

небо  ніби  в  крові,  й  світиться.  не  розумію:
вже  по  опівночі,  а  я  можу  бачити  все.
люди  казали  про  неї:  цю  жінку  навіки  проклято,
от  вона  й  палить,  що  схоче.  бачите,  як  розходилася?

місто  в  вогні;  той  вогонь  сягає  самих  небес,
ще  вище  сягає  гнів  цієї  скаженої  жінки.
о,  ми  були  дурними!  ми  казали,  вона  –  брехуха,
що  ти  скажеш  тепер,  коли  вона  верещить  і  палить?
нічого  не  вдієш.  –  гори,  як  вона  каже,  й  квит.

я  не  вірив.  її  називали  диявольською  дочкою.
а  вчора  вона  розгнівалася,  й  вибігла  на  майдан:
[i]прокляття  на  вас!  безумці,  ви  ніколи  не  навчитеся!
якщо  я  покину  це  місто,  його  вже  ніхто  не  врятує.[/i]

люди  не  вірили,  і  реготали.  тоді  вона  клацнула  пальцями,
і  сказала  те  слово,  але  нічого  не  сталося.
люди  сміялися  ще  голосніше,  аж  затремтіла  земля,
і  все  спалахнуло!  ми  досі  нічого  не  розуміли:
ми  лиш  стояли  й  спостерігали  загибель  нашого  міста.
так,  наше  місто  спіткала  загибель,
бо  ця  жінка  заплакала,  й  вигукнула:  [i]гори[/i].

ми  лиш  стояли,  й  дивилися.  все  кругом  зайнялося.  –
ми  навіть  не  мали  часу  придумати,  що  робити.
розумієте?  адже  вона  зробила  те,  що  й  казала,
а  ми  їй  тоді  не  повірили.  досі  не  можу  забути:
підвелася,  клацнула  пальцями,  й  прошепотіла:  [i]згори![/i]  

burn,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021

painted horse

їхав  хлопчик  мальованим  коником.
бачить:  його  49  річок,
що  мали  текти  свом  звичайним  порядком,
десь  подалися  на  північ,  до  берегів  ісландії.
ой,  подалися  на  північ!  –
мальований  коник  плаче.

минає  похмура  осінь,  настали  суворі  дні.
мороз  заморозив  лозу,  змилувався,  і  ламає:
чому  на  околицях  лондона  помер  однорукий  тесля?
ой,  на  околицях  лондона!  –
мальований  коник  плаче.

солодка,  як  сироп,  матусина  мікстура;
дитина  перед  сном  уклякла  і  злякалася:
мені  дали  одну  годину  перед  сном,
а  потім  я  помру,  не  поминайте  лихом.
ой,  хто  помре,  миріться!  –
мальований  коник  плаче.

аж  три  зимові  місяці  світять  у  віконце.
хлопчик  спокійно  спить,  а  думає,  що  міркує:
три  місяці  –  то  забагато.  коли  скінчиться  зима,
треба  сказати  вчительці,  що  в  неї  заплакані  очі.
ой,  заплакані  очі!  –
мальований  коник  погодився

painted  horse,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021

our lady

мислячи  проти  течії,
–  просто  аби  не  розвалився  світ,
звернувши  увагу  на  тебе,  я  думаю:
так,  моя  леді!  я  міг  би  так  само,  як  ти,
приховувати  правду,  й  утримувати  дурнів
в  лабетах  солодких  мрій.  я  мрію  тепер,  мов  дурень:
зглянься,  вклади  мене  спати,  і  забери  до  себе,
наша  небесна  леді!

там  за  сонцем  сховалася,
й  цілиться  в  мене  з  гвинтівки,
певна  незаперечна  реальність,  як  ренегат.
вона  має  намір  вбити  мою  передсмертну  мрію,
і  відкидає  всі  намагання  якось  порозумітися.
що  ж,  вона  може  вбити  мене,  але  я  принаймні
не  побачу,  як  помирає  мрія,
наша  небесна  леді.

ширяючи  в  хмарах  зі  жменею  хижих  несхибних  стріл,
заблукав,  бо  заслухався,  леді,  твоєю  піснею.
дай  мені  руку  на  знак  твоєї  доброї  волі  –
я  відкину  свою  боротьбу,
і  нарешті  спочину  в  мирі

our  lady,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021

place in line

я  тут  живу,  в  цій  черзі,  маю  тут  своє  місце,
і  частенько  жартую  з  того  –  оціни:  перегонене  в  дах.
веселого,  втім,  небагато.  поступ  зовсім  повільний.
з  дня  у  день,  з  ночі  в  ніч  люди  чубляться,
щоб  зберегти  своє  місце,  й  не  пустити  нікого  вперед.

дев'ять  довгих  триклятих  років.  вже  вбудувався  в  цей  лад.
якщо  ми  йдемо  кудись,  ми  туди  не  потрапимо.
мені,  як  по  правді,  однаково.  дивлюся  на  це,  та  й  думаю:
[i]всі  стоять  і  тупцюють  на  місці  під  вогнем  палючого  сонця,
всім  на  все  це  однаково;  поза  чергою  ти  –  екстреміст.[/i]

сусіде,  а  як  ви  гадаєте:  встигнемо  до  закриття?
о,  я  достою  до  вечора,  й  досить,  бодай  йому  трясця.
а  яке  закриття?  ви  про  що?  я  гадаю,  моє  життя
не  вдалося,  а  ви  ще  стійте  –
будьте  сильним,  бажаю  вам  щастя

place  in  line,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=mFwrKtoleRs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021

rat bat blue

дитинко,  привіт!  що  ти  робитимеш,  люба,
коли  раптом  на  тебе  проллється  сліпуче  світло?
це  я  про  фари  мого  бульдозера,  як  його  називають,
що  був  би  тебе  переїхав,  і  не  помітив.  не  бійся:
я  знаю,  як  тебе  звуть,  тобто  можу  вгадати,
і  підвезу  тебе  додому  в  разі  чого.

спитай  чому.  я  відповім:
бо  ти,  така  гарненька,  тиняєшся  тут  самотою.
я  думаю.  так,  я,  напевно,  візьму  тебе  ночувати:
побачиш:  ти  легко  відчуєш  себе  господинею,
і  зможеш  привнести  гарячої  гармонії
в  моє  хаотичне  життя,  що  без  тебе  було  б  неповним.

я  серйозно,  маленька.  ти  сидиш  тут,  немов  сирота.
вже  пізня  година;  це  значить,  порядні  люди
повинні  вже  прагнути  десь
додому,  де  можна  розслабитися.
тобі  необхідно  кохати,  й  сидіти  в  обіймах  коханого
в  домашньому  затишку  з  чаєм  та  романтичними  фільмами.
о,  ти  –  приємна  й  мила;  я  відкоркую  шампанське.

кице,  я  підсаджу.  якщо  ти  мене  не  полюбиш,
ти  змусиш  закохане  серце  плакати  від  досади,
а  ще  –  розірватися  навпіл  від  туги,  нудьги  й  жалю.
 
проте,  якщо  ти  безглузда,  брехлива,  брудна  й  бридка,
якщо  ти  сидиш  на  троні  королеви  цього  сміттєселища,
краще  тобі  лишатися  тут,  знатися  лиш  з  поліцаями,
сперечатися  з  пацюками,  і  жартувати  з  собаками.  –  
подумай  про  це,  й  не  пручайся,  щоб  не  гнівити  бога

rat  bat  blue,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021

smooth dancer

чорний  оксамит  ще  не  означає,  що  ти  мені  до  вподоби.
та  він,  цей  чорний  оксамит,  надає  тобі  таємничости.
о,  я  відверто  хочу  викрити  цю  таємницю,
але  ти  –  оксамитово  чорна,  й  це  збило  мене  з  пантелику.

ти  вислизаєш,  чорна  гладенька  слизька  танцюристко.
мене  це  не  дуже  засмучує,  адже  я  –  безтурботний  фрілансер.  
ти  не  впіймаєш  мене  –  облиш  свої  намагання.
все  одно  я  не  вірю,  що  ти  –  чарівного  роду.

дитино,  хіба  не  жаль?  ти  ніколи  не  бачиш  сонця.
ти  навіть  не  знаєш,  що  це  таке,  бо  його  не  буває  вночі.
не  дивися  на  мене  здивовано.  вирвуся,  коли  схочу.
отже,  тримайся  добре,  й  надовго  не  вислизай.

ти  хочеш  правити  світом,  а  поводишся,  мов  та  дівка,
що  вірить  в  святі  дива  та  непорочне  зачаття.
ти  напружилася.  тобі  заважає  надмірна  пиха,
бо  ти  все  одно  танцюєш,  звиваючися  гордовито.  

танцюристко,  я  вдячний,  що  ти  приділяєш  мені  стільки  часу.
–  навіть  глузуєш,  кепкуєш,  збиткуєшся  та  посміхаєшся.
я  хотів  би  з  тобою  піти  десь  далеко  й  безповоротно,
але  ти,  мабуть,  чорна,  і  я  вагаюся  та  сумніваюся.

думаю,  ти  –  божевільна.  спробуй  подвійного  ковзання.
не  ковзайся  ненавмисно:  я  завів  тебе  на  слизьке.
якщо  ти  все  зробиш  правильно,  однієї  прекрасної  ночі
я  тебе  попрощаю,  і  здобуду  свою  свободу.

колись  я  тебе  кохав,  і  бажаю  кохати  знов,
але  ти  не  даєшся.  ти  ковзаєш,  вагаєшся  і  вислизаєш.
поглянь  мені  в  вічі,  й  дивися:  я  тебе  не  обманюю
і  не  бажаю  обманювати.  ось  мої  очі  –  дивися.

дякую!  ти  не  боїшся  приділити  мені  свого  часу
стільки,  скільки  потрібно.  приділи  мені  цілу  ніч,
і  коли  я  твою  природу  викрию,  ця  таємниця
поділиться  і  подвоїться.  я  вірю,  що  ти  –  чарівна.

ти  бачиш  в  моїх  очах:  я  тебе  не  обманюю.
ти  –  чарівна  та  чорна,  ти  в'єшся,  немов  лоза.
дитинко,  я  ще  не  бачив  слизькішої  танцюристки:
ти  хитаєшся  і  вагаєшся;  ти  ковзаєш  і  мовчиш

smooth  dancer,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021

super trouper

я  був  молодим,  зухвалим  і  мудрим,  коли  помер.
я  був  несподіваним  спалахом,  героєм  свого  покоління.
я  запалив  свій  дар  –  він,  мов  сонце,  осяяв  морок
в  мізках  людей  та  в  руїнах  сліпої  громадської  думки.

о,  я  давав  вам  правду.  правда  була  в  кожній  пісні,
всі  вони  разом  складають  велику  болючу  істину.

чи  добре  ви  мене  знаєте?  ви  не  бачили,  як  я  плачу.
тепер  я  –  просто  велика  тінь  на  небесах  рокенролу.

я  жив  там,  на  цьому  небі,  я  займав  там  весь  сьомий  поверх.
я  був  королем,  що  ніколи-ніколи  не  скидає  своїх  обладунків.
великий  герою,  знаю  тебе:  ти  був  зник  у  моєму  сяйві,
й  я  не  міг  зрозуміти,  що  ти  зробив.  я  був  сліпим,  напевно.

о,  як  добре,  що  ви  мене  знаєте!  ви  бачили,  як  я  плачу.
а  плачу,  бо  став  чорно-білою  тінню  на  небесах  рокенролу.
хочу  стати  таким,  яким  був  до  самої  смерти  раніше.
цього  разу  вже  знатиму  ноти,  бегемоти,  лічбу  та  письмо.
матиму  дім,  що  його  можна  покинути,  знаючи,
що  там  є  великий  воїн.  так,  я  тебе  впізнав

super  trouper,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021

mary long

мері  лонґ  є  брехливою  лицеміркою.
вона  робить  все,  що  вважає  гріхом  для  нас:
торгує  красивою  пoганню  в  своїй  крамниці  на  розі,
і  плете  серветки  для  дорогих  ресторанів.
вона  малює  троянди  –  ті  в  неї  навіть  пахнуть;
а  потім  –  брудну  порнографію  на  стіні  міської  вбиральні;
топить  малих  кошенят  заради  свого  садизму,
й  готує  зворушливі  дописи  щотижня  для  sunday  chronicle.

де  ти  згубила  дівочий  сором,  безпам'ятна  мері  лонґ?
–  ти  не  знайшла  там  розуму,  безсовісна  мері  лонґ.

мері  сказала  джоні,  щоб  той  не  писав  непотребу
в  муніципальній  газеті  для  платників  податків.
зайнявся  бучний  скандал;  зрештою  всі  перепрошували,
обіймалися  та  цілувалися  в  уста  на  догоду  публіці.

потім  стало  відомо  про  твоїх  чотирьох  дітей.
як  це  можливо?  не  можна  повірити!  –  так  дивувалися  люди.
та  хто  тебе  добре  знає,  ніколи  тобі  не  дивується,
бо  складає  докупи  факти,  натяки  та  припущення.

як  ти  стала  такою  потаємною,  мері  лонґ?
колись  ти  була  хорошою,  щирою  та  відвертою.

мері  лонґ,  не  журися!  ти  стала  суспільним  явищем.
тепер  ти  –  публічна  особа,  мусиш  тримати  марку.
те,  що  про  тебе  пишуть  у  нас  на  останній  сторінці,
все  ж  не  таке  брудне,  як  вірші  у  твоєму  щоденнику.

це,  що  я  зараз  кажу,  я  кажу  лиш  тобі  на  благо.
коли  матимеш  вільний  час,  скористайся  з  нього  розумно:
піди,  знайди  твого  друга  –  десь  він  на  сміттєзвалищі,  –
викопай  яму  до  пекла,  й  разом  стрибніть  до  неї

mary  long,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021

woman from tokyo

лети  до  ранкового  сонця!
там  всі  подібні  обличчя  –
і  всі,  як  одне,  усміхаються.
вона  –  автентична  нова  традиція.
я  відчуваю  це  серцем,
печінками  і  всім  єством.

о,  моя  жінка  з  токіо  –
вона  мене  змушує  бачити  світ  по-новому.
я  бачу  тепер:  ця  моя  жінка  з  токіо  –
справжня  красуня.  вона  така  добра  до  мене!

співай  про  неї,  як  про  королеву,
що  танцює  під  деревом  в  орієнтальних  мріях.
почуваюся,  наче  мене  підхопила  бурхлива  річка,
і  несе  невідомо  куди;  це  –  відчайдушний  захват.

та  усвідомлюю  з  прикрістю,
що  насправді  я  –  в  себе  вдома,
й  лиш  моя  невгамовна  душа  біля  моєї  коханої.

о,  як  далеко  до  того  квітучого  саду!
там  метелики  й  білі  голубки
оточили  її  невсипущим  кружлянням.
всі  мої  світлі  дні  видаються  тепер  ночами
проти  того  ясного  дня,  коли  побачу  тебе.
 
підводячися  в  сутінках  неонових  туманів,
сходячи,  мов  божевільно  прекрасний  місяць,
запалює  лагідним  поглядом  вогонь  у  моїй  голові,
я  причащаюся  неба,  я  стартую,  немов  ракета.
–  о,  моя  жінко  з  токіо,  я  вже  до  тебе  лечу  

woman  from  tokyo,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021

when a blind man cries

якщо  ви  йдете,  замкніть  за  собою  двері.
я  не  чекаю  нічого,  а  особливо  людей.
будь  ласка,  не  слухайте,  як  я  тужу  та  ридаю,
вдарившися  об  підлогу.  здається,  я  дуже  п'яний.

я  –  сліпий.  це  направду  жахливо.
я  –  сліпий,  і  мій  світ  зникає.
боже,  коли  ти  чуєш,  як  плаче  сліпий  чоловік,
заплач,  бо  немає  нічого  такого  сумного,  як  це.

я  мав  добру  подругу.  вона  була  тут  зі  мною.
нам  було  весело  вдвох,  то  був  щасливий  час;
та  коли  він  скінчився,  ми  легко  знайшли  причину
розірвати  наше  кохання,  і  відтоді  я  завжди  сам.

я  –  сліпий.  це  по  справжньому  сумно.
я  –  сліпий,  і  в  моєму  світі  панує  бліда  безнадія.  
боже,  якщо  десь  почуєш,  як  плаче  сліпий  чоловік,
спинися  на  мить,  і  послухай:  то  плаче  його  душа

when  a  blind  man  cries,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021

space truckin

так,  нас  божественно  приймають  на  венері,
так  само  й  на  марсі,  особливо  в  сезон  дощів.
з  нами  приятелюють  рафіновані  аристократи,
і  ми  вже,  здається,  розворушили
весь  цей  чумацький  шлях.  

сьогодні  танцюємо  з  сонцем,
а  завтра  –  з  полярною  зіркою;
ми  –  космічні  далекобійники,
оператори  міжзоряного  сполучення.

де  б  нам  сьогодні  податися,  щоб  звеселити  серце?
гайнімо  сьогодні  до  космосу:  он  вже  й  зоря  зійшла.
 
згадай:  ми  готували  десяту  місячну  подорож;
ватажком  тоді  був  поні  трекер,  –  що  за  дурне  ім'я?
ми  щодня  заливалися  бездомішковим
місячним  сяйвом,  і  мріяли;
і  коли  ми,  нарешті,  рвонули  й  пішли,
святкував  цілий  місяць  бідний  канаверал,
а  америка  –  цілий  тиждень.

як  називався  той  корабель?  ага,  кульовою  блискавкою.
він  був  швидким,  як  куля.  а  цей  –  трошки  гірший,  так.
ті  клоуни  все  кивали:  еге  ж,  та  напевно,  звісно,
та  ми  таки  показали,  як  люди  гуляють  без  прив'язі.

ми  диктуємо  правильну  музику  всім  цим  небесним  сферам;
ми  розгойдали  чумацький  шлях,  ми  об'їздили  всю  галактику.
що  ж,  це  ніколи  не  набридає:  танцювати  з  полярною  зіркою
і  достарчати  всього  необхідного  далеким  куточкам  світу

space  truckin,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021

lazy

ледацюго,  лежиш  –  отже,  лежи  собі  далі.
ти  –  ледар.  ти  все  лежиш.  отже,  валяйся  далі.
ти  не  хочеш  нічого.  ти  не  хочеш  грошей,
ні  слави,  ні  хліба,  ні  совісти.

якби  ти  був  потопав,  ти  хапався  б  за  соломину.
чи  не  так?  бо  хто  тоне,  хапається  й  за  соломину.
виходить,  тобі  вже  набридло  жити,
скаржитися  та  плакати.
 
я  старався  тебе  напоумити,  але  то  все  даремні  зусилля.
бачить  бог:  я  старався,  та  то  все  –
марні,  даремні  зусилля,
бо  ти  не  стараєшся,  –  ти  справді  нічого  не  робиш

lazy,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021

smoke on the water

ми  добулися  цього  монтре,
що  стоїть  над  женевським  озером,
маючи  намір  пограти  в  мобільній  студії,
бо  нас  туди  запросили.
ми  зовсім  не  мали  часу,  але  на  виставу  прийшли.
френк  заппа  з  матерями  посіли  найкращі  місця,
і  тут  якийсь  дурень  з  фаєром
підпалив  це  все,  і  спалив  дотла.

дим,  по  воді,  вогонь  до  неба!
дим  по  воді,  переполох  над  водами.

там  було  спалено  якогось  генделика.
падали  стіни  й  покрівля  з  диким  пекельним  гуркотом;
фанкі  клод,  директор,  метався  туди  й  сюди,
розпоряджаючися  екстреними  заходами  з  евакуації.
незабаром  було  по  всьому,  цей  страх  минув,
ми  стали  думати,  де  ж  нам  тепер  податися.
наш  прекрасний  швейцарський  час  вже  добігав  кінця,
і  скидалося  так,  що  ми  пошилися  в  дурні.

що  ж,  подалися  до  гранд-готелю.
там  було  пусто,  незатишно  й  холодно.
та  на  щастя,  надворі  стояла
та  сама  перекоти-поле-мобільна  студія,
де  ми  й  змогли  заграти  нашу  музику.

тьмяне  червоне  світло,  двоє  ліжок  для  відпочинку  –
ми  здобули  собі  місце,  й  працювали  в  поті  чола.
що  з  того  вийшло,  скажуть  любителі  нашої  музики,
а  ми  того  не  забудемо:  вогонь,  і  над  водами  дим
 
smoke  on  the  water,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021

never before

люди,  хто-небудь,  допоможіть.
я  плачу,  я  помираю,
мене  від  цього  всього  нудить.
моя  жінка  –  моя  дружина  –
вона  завдала  мені  кривди.

рятуйте,  люди  добрі!  що  робити?
я  ще  ніколи-ніколи
не  почувався  так  зле.

як  смішно!  це  –  смішно,
як  в  примітивному  шоу.
одне  ім'я  –  двоє  людей.
цілком  пересічнепорозуміння.
хтось  –  але  хто?  –
ні,  хтось  один  тут  зайвий.

мене  ще  тоді,  коли  ми  зустрілися,
тривожило,  яка  вона  холодна.
вона,  така  спокійна,  взяла  моє  ім'я,
вона,  така  незворушна,
взяла  моє  тіло,  –  але  до  моєї  душі
їй  взагалі,  каже,  немає  ніякого  діла.

я  вже  не  можу  терпіти  й  мовчати.
я  знаю:  це  горе  буде  зі  мною  довіку.
ви  знаєте,  –  ні,  ви  не  знаєте,
що  вона  холоднокровно  зробила!
вона  розтоптала  мої  почуття.  ще  ніколи
мені,  присягаюся,  досі  ніколи
ще  не  було  так  погано

never  before,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021

pictures of home

агов!  хтось  гукає  там  на  горі.
ні,  то  –  відлуння  моєї  власної  пісні.
там  нікого  немає,  але  я  обманувся  знов  –
напевно,  я  не  примирюся  з  собою.

я  тут  сам.  біля  мене  лиш  небо,
сніг  та  орли;  але  то  –  недружні  сусіди.
день  минає  за  днем,  а  прекрасна  весна  –  за  весною;
все  моє  товариство  –  фотографії  на  стіні.

щоразу  дивуюся,  й  сліпну:  як  вони  мене  знають?
як  знаходять  мене,  коли  сам  не  знаю,  де  я  тепер?
може,  й  вони  не  знають,  лиш  надсилають  вітання
в  кожен  куточок  світу.
о,  моє  серце  завмерло!
це  ворон  в  чорному  каптурі,
здогадно,  крикнув  десь  вдалині.

я  тут  сам,  тільки  небо,  орли  та  сніг,  –
і  фотографії,  що  на  стіні,
ворушать  губами  зловтішно.

в  цій  вежі,  що  звів  її  незабутнього  давнього  часу,
я  народився,  змужнів,  і  тепер  неспокійно  згасаю.
так,  я  король  цієї  гори  і  могутній  володар  всесвіту,
але  де  мій  народ?  –  не  знаю!  можливо,  його  й  не  було.

pictures  of  home,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021

maybe i'm a leo

увіходжу  до  тебе  –  і  маю  страшну  несподіванку,
бо  нема  ні  твоїх  речей,  а  ні  тебе  самої.
боже,  хто  її  вкрав,  і  навіщо?
де  вона  зараз  є?

о,  я  хотів  би  зараз  тримати  її  за  руку,
вдивлятися  їй  у  вічі,  слухати  голос,  мов  музику.
може,  вона  б  лиш  засміялася,  –  а  може,  б  і  заспівала.
боже,  чому  я  поводився  так  брутально?
де  вона  є  тепер?

я  повівся,  як  бовдур,  я  змусив  її  заплакати.
хто  я  такий?  так,  я  –  лео,  але  ж  не  дикий  звір!
боже,  я  був  дурним.  я  любив  її,  але  неправильно.
тепер  я  про  це  шкодую,  але  вона  пішла

maybe  i'm  a  leo,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021

highway star

нікому  не  дозволено  брати  мою  машину.
я  ганятиму  нею  аж  доки  розіб'юся.
ніхто  не  розіб'є  моєї  машини,
бо  це  суперечить  швидкості  звуку.
о,  ця  машина  смерти  має  рушійну  силу,
також  товсті  колеса,
і  все,  все,  що  треба.

я  її  люблю,  я  її  кохаю,
я  від  неї  просто  божеволію.
так,  це  просто  неприборкана  стихія!
тримайся,  все  гаразд:
я  –  зірка  автостради.

ніхто  не  може  наближатися  до  моєї  дівчини.
я  вхопив  її  міцно.  й  ніколи  не  відпущу.
вона  зі  мною  поруч,  а  на  крутих  поворотах
обіймає  мене  ще  дужче.
о,  це  машина  для  вбивства!
вона  має  все,  що  для  цього  потрібне:
темперамент,  керованість,
карі  очі  –  все-все!

я  її  люблю,  я  її  кохаю,  я  її  обожнив.
вона  має  від  мене  ключі  –
гаразд,  тримайся  міцно  і  не  бійся:
я  –  зірка  автостради.

ніхто  не  залізе  до  мене  в  голову.
мій  мозок  реве  на  великих  обертах.
ніхто  не  наважиться  сісти  мені  на  голову
тепер,  коли  я  вирвався  на  автобан.
я  на  своїх  небесах!  я  маю  все  для  цього:
важелі  і  механізми,  траєкторії  і  форсаж.

я  це  люблю,  це  –  моя  стихія.
двадцять  чотири  циліндри
гудуть,  як  одна  струна.
тримайся.  я  відчуваю,  зараз  увійдемо  в  космос.
адже  я  –  зірка,  зірка  міжзоряної  автостради

highway  star,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021

i'm alone

я  йду  безлюдним  шляхом:
дорогою,  що  зроду  нікуди  не  вела.
земля  та  небо  дивуються,  –
дивуюся  й  я  так  само:
чому  я  –  сам?  тому,  що  я  –  самотній.

довго  втікаю  від  горя  та  сліз.
сонце  –  мій  одинокий  друг.
з  вітром  за  плечима,  з  піснею  в  руці  –
так  і  бреду  без  надії,  самотній.  

моя  самотність  калічить  мозок
і  деформує  свідомість.
мені  здається,  я  –  на  шляху  додому,
й  ця  думка  мене  підбадьорює.

я  не  маю  грошей;  одяг  давно  порвався.
мій  дух  може  спати  голодним.
там,  на  кінці  мого  шляху,  на  мене  чекає  смерть,
але  мені  здається,  я  –  на  шляху  додому

i'm  alone,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=8xg3JUqjpIs

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021

no one came

це,  можливо,  тому,  що  я  щойно  почав.
гадаю,  це  не  забере  багато  часу.
а  ще,  можливо,  тому,  що  ти  без  упину  смієшся.
–  можливо,  ти  неправильно  все  це  розумієш.

можливо,  я  міг  би  вийти,  як  робін  гуд:
в  зелених  штанях,  поза  всім  законом.
хтось  би  сказав:  що  він  собі  надумав?
а  ще  хтось:  дурниці.  не  звертайте  уваги.

так,  я  був  великим  і  зухвалим,
та  ще  й  удвічі  старшим,
ніж  всі  собаки,  яких  я  знаю,  гуртом.
я  відростив  собі  коси,  й  придбав  такого  костюма,
ну,  знаєте,  сліпучо-білого,  чи  кремового  –  так.
 
я  тремтів  і  трусився,  танцював  і  дрижав.
я  стояв  на  високій  горі  –
з  неї  видно,  либонь,  америку.  –
так,  то  була  америка;  і  ніхто  з  усієї  округи
не  прийшов,  не  сказав:  овва,  чоловіче!
твоя  музика  –  справді  вибуховий  вогонь.
 
я  не  знав,  що  вони  мають  на  думці  –
ні,  я  знав,  адже  клеїв  дурня.
моя  горлянка  пересохла,  змучилася  й  деренчала,
моє  шляхетне  обличчя  здавалося  не  моїм.

отже,  вони  презирливо  мовчали  та  плювалися;
я  написав  на  серветці  меморандум  від  короля,  –
той  вигукнув:  [i]синку,  влаштуй  божевільну  сцену[/i];
я  виліз  туди,  але  там  вже  й  так
все  було  гарно  влаштовано.  то  був  такий  король,
що  править  лиш  своїми  королевами.

що  було  того  дня  –  я  про  те  написав  би
мільйон  пісень,  і  що  я  там  робив.
лиш  одне  міркування  постійно  мене  зупиняє:
те,  що  можу  співати  я,  ніхто  його  не  співатиме.

існує  закон  для  багатих,  існує  закон  для  бідних,
існує  закон  для  поетів.  це  –  три  окремі  закони.  
називайте  мене  співцем.  помру  молодим,  і  житиму
довго-довго,  аж  вам  набридне
підносити  кухлі  зі  здравицями
і  на  славу,  й  на  довгі  літа.
а  зараз  кажу  вам:  пийте,  гуляйте  і  не  журіться!
бачите,  я  співав,  і  жодна  жива  душа
не  прибігла,  й  не  розтлумачила,
що  я  співаю:  музику,  літературу  чи  танці.

вважаю  своїм  обов'язком  казати  приємну  правду,
й  називати  всі  речі  такими,  якими  вони  є.
леле!  якби  я  робив  все,  як  сам  декларую,
чи  мав  би  я  славу  та  успіх?  тоді  я  не  був  би  собою.

ніхто  не  знає,  хто  тут  серйозний  мислитель,
а  хто  –  неправдива  зірка,  що  зводить  на  манівці.
важить  лиш  гуркіт  і  блиск,  дим  і  туман  у  мізках.
я  питаю:  де  робін  гуд?  де  зелені  штани  розбійника?
він  приходить  у  славі  –  і  йде,  коли  всі  поснули,
й  ніхто  не  спитав  насправді,  навіщо  все  це  було

https://www.youtube.com/watch?v=luVXf9UpCiM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021

fools

я  плачу,  я  помираю.
бачу,  зі  мною  сталося  щось  дуже-дуже  страшне.
це  в  голові:  наяву  почуваюся,  ніби  сплю,
й  крізь  сон  пригадую  майбутнє,  як  минуле.
я  не  належу  до  братства  людей:
я  вже,  напевно,  з  мертвих.

я  помер  там,  де  й  жив;  де  народився  й  любив:
там  на  горі  у  великій  пустелі.
я  втік,  і  сховався,  і  плакав  –
не  питайте,  з  якої  причини;
дурні  минали,  й  сміялися,  –    
так  само,  напевно,  й  тепер.

спостерігаю  світ  –  він  має  погану  кров.
все  це  в  моїх  думках  спричинює  біль  та  втому.
невже  я  повинен  жити  повторно;  і  знов,  і  знов?

скелі  й  каміння  не  зранять  моєї  душі,
та  сльози  моїх  жалів  можуть  її  сплямити:
вони  дурнувато  сміються,
й  покладають  цю  мертву  голову
на  камінь,  аби  розтрощити
з  тим  самим  сміхом,  як  перше.

там  на  горі  в  пустелі  двоє  втирають  сльози:
дитина  й  старий  сліпий.  вони  побачили  смерть.
дурні  сміються,  коли  вбивають;
згодом  вбивають  і  їх.

маю  свій  шлях;  мушу  йти.  що  я  візьму  з  собою?
ваші  ясні  уми,  щоб  їх  не  вкрали  вовки.
якби  ви  могли  побачити  мої  незагойні  рани,
ви,  напевно,  жахнулися  б,  і  слухалися.  ведіть.

ми  йдемо,  аби  мертві,  живі  й  ненароджені
змогли  коли-небудь  гратися  десь  на  пагорбі,  як  оцей.
побачите  здалеку,  як  цей  вогонь  пожирає  себе  самого,
почуєте  як  сміються  дурні,  коли  помирають

fools,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021

the mule

ніхто  не  зауважує  твоїх  мерзенних  злочинів,
бо  я  тебе  заступаю;  звинувачують,  отже,  мене.
і  ось  ти  водиш  мене  куди  тобі  заманеться,  –  
лиш  наглядаєш,  як  зло  розквітає  в  моїх  думках.

колись  я  молився,  радів  та  співав,
бо  сподівався  прожити  життя,  як  пташка.
тепер  я  мовчу,  бо  усвідомив  себе
смішним  жалюгідним  дурнем:

що  я  маю  робити?  мій  розум  –  запеклий  друг
диявола,  що,  як  нам  кажуть,  розпоряджається  в  пеклі.
а  тут,  в  цьому  світі,  мене  поганяє  пекельна  попихачка,
і,  напевно,  вже  незабаром  доправить  до  себе  додому

the  mule,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021

anyone's daughter

я  стояв  під  твоїм  вікном,  думав,  що  робити.
надумав,  і  кинув  білу  цеглину  в  твоє  вікно.
ти  не  вийшла,  й  тоді  я  кинув  ще  одну  білу  цеглину,
й  цього  разу  отримав  певний,  хоч  і  не  той,  результат.

твій  тато  –  він  вибіг  з  хати  і  вдарив  мене  по  голові:
що  ти  за  дурень,  біллі?  що  це  ти  робиш,  дурню?
ти  кидаєш  білу  цеглу  в  вікно  до  моєї  дочки  –
біллі,  ти  що,  дебіл?  краще  б  робив  щось  корисне!

він  вкинув  мене  до  машини,  відвіз  на  ячмінне  поле,
й  покинув  там  помирати  на  поживу  хижим  птахам.

бачиш,  фермерська  доню,  що  ти  мені  зробила?
чому  я  такий  нещасливий?  мабуть,  доля  моя  така.
чому  я  завжди  отримую  не  те,  на  що  сподівався?
думав  отримати  гарну  солодку  фермерську  доню,
а  вийшло,  твій  тато  вигнав  мене,  і  навіть  не  заплатив.

уявіть  собі:  я  вже  дорослий,  знаю  пристойної  мови.
питаю:  чи  можу  побачити  вас  о  восьмій  годині  тут?
можете,  каже  –  і  ми  зустрічалися  так  щовечора,
доки  сталося  несподіване  і  жахливе:  раптом  двері
вилітають,  і  там  постає
червоне  розлючене  й  дике  обличчя  вашого  батька:
ти!  а  йди-но  сюди,  cучий  сину!
я  тебе  зараз  навчу,  як  поважати  закон,
обідраний  ти  волоцюго,  босото,  собаче  cтерво,
я  вкину  тебе  довічно  до  в'язниці,  бодай  ти  здох!

о,  суддівська  дочко,  бачиш,  моя  кохана?
даремно  я,  мабуть,  прийшов  у  цей  негостинний  світ.
щоразу,  як  я  роблю  чию-небудь  дочку  своєю,
мене  проклинають,  б'ють,  ув'язнюють  і  проганяють.

напевно,  всі  вони  згадують  про  честь  та  правопорядок,
коли  я  веду  розмови  з  чиєю-небудь  дочкою.

мамо,  що  за  біда?  дрімаючи  по  обіді,
я  не  хотів  би  слухати  цих  верескливих  погроз.
тату,  а  ви?  краще  б  заткали  пельку.
ви  мене  відволікаєте  від  планування  майбутнього.
сказати  вам,  що  я  зробив  учора?
ви  помрете  з  переляку,  тому  не  займайте  мене.
я  вже  втомився  від  цього  ниття.  все  вам  не  до  вподоби!
стогнете:  я,  мовляв  –  негідник,  що  всіх  обдурив.
та  зате  цей  негідник  –  татко  дочки  вашої  любої  доні,
що  кохає  мене,  й  почувається  найщасливішою  в  світі,
ваша  дочка,  ваша  донечка;  і  що  я  вам  ще  скажу?
таке  вже  моє  безталання,  що  я  постійно  отримував
не  те,  на  що  сподівався,  але  тепер  все  гаразд:
я  отримав  вашу  дочку,  і  тепер  я  цілком  задоволений,
бо  одружився  з  дочкою  гідних,  заможних  батьків

anyone's  daughter,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021

demon's eye

що  ти  кажеш?  ти  ж  знаєш:  я  завжди  погоджуюся.
–  це  тому,  що  ніколи  тебе  не  чую.
мені  все  одно,  де  ти  гуляєш,
поки  це  не  стосується  власне  мене.
чому  так  кажу?  лиш  тому,
що  ти  маєш  диявольське  око.

я  серйозно.  все  добре.  кажу  тобі:  все  гаразд.
це  тому,  що  твій  час  вичерпався,  дитино.
цікаво:  яке  воно,  це  відчуття,  коли  тебе  зневажено?
мені  воно  добре  відоме,  воно  вже  в  моїх  печінках.
чесно,  –  і  все  лиш  тому,
що  ти  маєш  диявольське  око.

ну,  щиро  кажучи,  ти  мені  вже  не  потрібна.
не  сиди  під  моїми  дверима:  мене  це  тільки  засмучує.
ти  звикла  без  дозволу  хазяйнувати  в  моїй  голові,  дитинко  –
думаєш,  це  –  дуже  весело?  по-моєму,  ти  –  божевільна.
подумай  про  це,  подивися  на  себе.
ти  маєш  диявольське  око

demon's  eye,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021

no no no

ненавиджу  ці  перегони!  ненавиджу  всяку  гру.
дивлюся  на  цих  змагальників,  і  шкодую,  що  народився.
вони  показово  сидять  на  дієтах  –  їхній  одяг  стає  тіснішим.
по  їхніх  обличчях  повзають  мухи,
а  вони  проповідують  гігієну  й  мораль.

хтось  каже,  ми  винні,  й  несемо  спільний  гріх  на  всіх  –
ні,  ні!  я  не  слухаю.  ми  граємо  на  перемогу.
а  якщо  в  піддавки  –  о,  тоді  дозволяємо  нас  одурити.
ми  ж  дозволимо  нас  одурити?  –  ні,  я  гадаю,  ні.
чи  здобули  ми  нашу  свободу?  –  дайте  подумати.  ні!
чи  любимо  наших  ближніх?  а  ворогів?  –  знов  ні!
чи  боремося  за  правду?  ні,  незчисленне  ні!
 
ми  напружили  наші  мізки  –  наші  м'язи  розслабилися.
навіщо  ми  це  зробили?  самі  чи  хтось  підказав?
спостерігаючи  наші  рефлекси,  хочу  стати  собакою,
бо  для  собаки  –  не  сором  їсти  все,  що  дадуть.
їхні  руки  сягнули  далеко:  до  зірок.  але  це  –  брехня.
дозвольте  й  мені  брехати,  коли  це  дозволяють  правила.
ви  хоч  знаєте,  в  що  ми  граємо?  я  все  розкажу  докладно,
а  ви,  як  годиться,  скажете:  ні!  ми  давно  це  знаємо!

щоб  стати  брудним,  треба  вмитися.  повітря  вже  розрідилося.
треба  вмитися,  чули?  –  ні,  ми  не  хочемо,  ні!
ні,  я  сказав  треба  вчитися,  й  будете  вельми  розумними.
ні,  все  в  такому  безладі!  ми  не  знаємо,  з  чого  почати.
он  як.  тоді  збудуйте  вежу  до  самого  неба.
ми  вже  її  збудували!  все,  що  було,  те  й  буде.
дивіться,  у  вас  тут  дощ  з  сірчаною  кислотою.
це  так  і  треба?  ні,  ні!  зовсім  не  та  кислота.
нам  кажуть:  ми  все  владнаємо,  ви  нічого  не  знаєте.
хто  це  сказав?  я  не  знаю,  тому  скажу  вам  те  саме

no  no  no,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021

fireball II

золоте  та  рожеве  сяйво  довкола  твого  обличчя
беззаперечно  свідчить  і  вказує,  звідки  ти  є.
погляд  твоїх  магічних  очей  змушує  добрих  людей
згадати  свої  гріхи,  каятися  й  молитися.

коли  ти  йдеш  кудись,  ніхто  не  знає  куди,
я  бачу,  як  ворушиться  каміння  при  дорозі,
тямлячи  свою  смішну  неотесану  грубу  природу.
 
а  потім  ти  стаєш  на  своєму  високому  пагорбі,
і  лагідним  словом  спонукаєш  світ  обертатися.

всі  дивуються,  й  питаються:  звідки  вона  взялася?
я  стенаю  плечима:  а  хіба  це  не  ясно?  звідти.
моя  кохана!  то  ж  дуже  довгий  шлях!
як  ти  здолала  його?  о,  ти,  напевно,  втомилася.

я  намагався  тебе  зрозуміти,
щоб  кохати  тебе  з  усім  розумінням.
ти  усміхаєшся  так,  –  о,  ти  торкаєшся  так,
що  моє  зашкарубле  серце  спалахує,  мов  смолоскип;
твої  губи  –  ясний  вогонь,  що  гуляє,  немов  пожежа,
і  випалює  все  непотрібне,  що  є  в  моїй  голові.
люди  питаються:  хто  вона,  й  звідки  така  взялася  –
що  я  скажу  їм?  –  здалеку,  дуже  здалеку,  звідси  видно.

жінка  з  небес  розбила  мою  непутящу  душу.
те,  що  вона  повідає  –  нечуване  і  небувале.
жінко,  ти  чарівна!  я  нічого  про  тебе  не  знаю,
ти,  мов  свята  електрика.  я  люблю  тебе  дуже  сильно.
 
ти  летиш,  як  дозвільна  птахоподібна  блискавка;
ти  танцюєш,  мов  привид  свободи.
моя  голова  йде  обертом,  падає  і  розбивається.
йду  з  тобою  твоєю  дорогою  з  зоряних  крихт  –
о,  це  далекий  шлях:  твоя  дорога  додому

fireball,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021

hard lovin' man

не  зламай  мені  спини  своїм  нерозважним  коханням!
дай  мені  руку,  й  ходімо.  ми  вже  майже  прийшли.
знаю,  ти  вмієш  терпіти  голод,  холод  та  біль,
коли  розумієш,  що  поруч  –  закоханий  чоловік.

як  тебе  звати?  нічого,  вже  все  гаразд.
схитруй  чи  по-щирому  пригорнися.  ми  надто  скуті.
я,  по-щирому,  хочу  притулити  тебе  до  серця.
ну,  ось  ти  знов  насупилася.  а  я  ж  тебе  так  кохаю!

благаю,  не  йди:  ще  стільки  маю  сказати!
маємо  час  на  все:  й  розкидати,  й  збирати  каміння.
зараз,  принаймні,  віддам  тобі  все  кохання,
та  й  треба  вже  бігти,  бо  спізнююся  на  потяг

hard  lovin'  man,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021

living wreck

ви  приїхали  на  вікенд,
і  мали  до  мене,  тобто  зробили,
велику  ласку,
бо  не  погребували  заночувати.

ви  вибухово  зірвали  й  відкинули  геть
з  голови  шовковисту  перуку,
ви  рвучко  відстебнули,  як  хижачка,
зуби  від  верхньої  та  нижньої  щелеп,
і  вкинули  їх  до  келиха,
аж  там  закипіло  й  зануртувало.

моє  серце  скажено  скакало,
гупало  та  тріпотіло.
я  сказав:  преповажна  пані,
заспокойтеся,  люба!
ви  зовсім  себе  не  шкодуєте!

ви  горите,  мов  купальське  багаття,
така  інтенсивність  життя
швидко  зведе  вас  на  шмаття.
подбайте  про  себе,  поїдьте  десь  на  курорт.
помедитуйте,  розслабтеся,  послухайте  вів'єн  морт.
бо  це  просто  сором  і  сум,  як  ви  себе  не  жалієте,
я  бажаю  вам  тільки  добра,  не  будьте  такою  погибеллю!

ви  загадково  всміхнулися:  ви  надто  категоричні.
мій  хлопчику,  я  ж  незаймана!  погамуйте  свою  жагу.

я  визнаю:  ви  прекрасна  екзотична  посудина  пристрасти,
сповнена  обіцянок,  пристрастей  і  таємниць.
вірю:  ви,  мов  русалка,  непереборно  маните
поринути  в  ваше  безумство,  мов  у  бурхливе  озеро.

тому-то  й  рекомендую  зважити  на  очевидне,
на  що  й  намагаюся  вам  шанобливо  тепер  вказати:
таких  жінок  називають  фатальними  катастрофами,
занедбаними  садами  й  переполохом  опівночі

living  wreck,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021

into the fire

завдай  собі  клопоту,  з'ясуй  що  ти  робиш  насправді.
насправді  немає  речей,  яких  би  ти  не  бажав.
і  що  ж  ти  зробив?  твої  дикі  вчинки  –
справжня  біда!  ти  йдеш  у  вогонь.

застосуй  мандрагору,  яку  ми  тобі  дали.
побачимо,  чи  зможеш  зробити  це,  як  люди.
прислухайся,  як  стугонить  божевілля  у  тебе  в  скронях:
усміхнися  та  клацни  пальцями.  так,  ти  йдеш  у  вогонь.

зупиняй  свою  кровотечу,  доки  вона  припиниться.
слухай  нових  повідомлень,  шукай  їх  в  моїх  піснях.
і  якщо  ти  вже  відчуваєш  божевілля  у  себе  в  скронях,
все  просто,  як  клацнути    пальцями:
синку,  ти  йдеш  у  вогонь

into  the  fire,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021

flight of the rat

знайте  самі,  й  повідомте  друзям:
голомозий  пацюк  покидає  це  місто.
власне,  ця  пісня  є  свідченням  того,
що  наша  біда  минула.  так,  його  вже  нема.

наснилося,  що  я  співаю  для  королеви,
й  вона  була  задоволена.  я  надіслав  запрошення  –
й  отримав  категоричну  відмову:  її,  мовляв,
не  цікавлять  сільські  аматорські  шоу,
що  зазвичай  закінчуються  каліцтвом  чи  навіть  смертю.

це  просто  нещасний  випадок  і  жалюгідний  жах.
що  я  зробив  не  так?  так,  я  зазнав  невдачі.
це  була  мальовнича  барвиста  розкішна  ніч,
повсюди  літали  демони  з  салютами  й  прапорами.  –

я  маю  17  років,  і  стався  такий  провал.
мама  казала:  перше  полапай,  тоді  хапай.
тепер  я  її  розумію:  хлопче,  облиш  надію!
керуйся  тверезим  розумом,  треба  орати  город.

вона  була  милою!  мама  нічого  не  знає.
ні,  я  не  можу  змиритися  з  такою  сумною  долею.
плакати?  ні,  я  вже  дорослий.  треба
зробитися  лицарем  чи  танцюристом,
що  знається  на  шоу-бізнесі  й  має  блакитну  кров.

вишколений  в  пеклі  англійський  дурню!
ти  думаєш  категоріями  давно  минулих  часів.
часи  минають  і  змінюються;
можливо,  ти  справді  схибив,
коли  онімів  від  образи,  призначеної  вбивати.

жодного  доброго  слова!  вергатиму  прокльони.
що  може  бути  гіршого,
ніж  ходити,  як  всі,  через  двері?
хто  б  вимагав  від  вас  неможливого,
як  ваш  покірний  раб?

але  тепер  я  –  вільний,
можу  вам  точно  сказати:
я  –  це  моє  ім'я,  шукайте  іржавих  цвяхів.
нині  я  –  вільний,  якщо
ви  не  чули  цієї  звістки:

так,  голомозий  пацюк  покидає  це  місто:
він  виходить  з  веселою  піснею,
діти  махають  йому  на  прощай.
наша  велика  біда  минула,
й  гулятиме  десь  віддалік

flight  of  the  rat,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021

child in time

всі  ми,  дитино,  мандруємо  часом.
тобі  пощастило,  й  я  тобі  розповім,
що  ти  побачиш  в  майбутньому.
о,  там  страшне!
гаразд,

перше  побачиш  пунктирну  лінію,
що  розмежовує  зло  й  добро.
та  лінія  тягнеться  до  горизонту,
і,  напевно,  оперезала  всесвіт  багато  разів.

і  ось  цю  лінію,  аби  її  не  зачовгали  й  не  затоптали,
стереже  дуже  лютий  велетень:  німий,  сліпий  та  глухий.
він  має  велику  рушницю,  і  стріляє  безперестанку,
навіть  не  розбираючи  грішний  ти  чи  святий.

отож,  як  побачиш  його,  падай  на  грішну  землю,
і  повзи  від  тієї  лінії:  не  відстрілюйся,  лиш  мовчи.
велетень  умовлятиме  заспівати  веселої  пісні  –
не  слухай  його,  лиш  повзи
та  й  повзи  на  південний  захід;
ну,  а  там  вже  –  йди  куди  хоч

child  in  time,  depp  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021

bloodsucker

її  африканська  постава  й  китайські  очі,
що  роблять  мене  дурним;
її  гострий  оксфордський  розум,
що  робить  мене  філософом.  –

стривайте,  дайте  подумати.
так,  це  –  довга  історія,  і  я  вам  її  розповім
так,  як  на  душу  ляже,  в  своєму  звичному  стилі.

дитино,  я  маю  багато  кохання,  хочу  ним  поділитися.
можливо,  це  –  таємниця,  та  маю  для  кого  жити.  –
намагався  так  чи  инакше,  та  вона  не  бажає  слухати.

май  терпіння,  будь  ласка,  якщо  це  не  важко,
й  прийми  цю  пораду  від  друга,  вчителя  та  чоловіка.
наразі  повинен  бути  дуже  далеко  звідси,
та  сиджу  біля  тебе,  бо  справді  дуже  тебе  люблю.

ще  келих  до  того  вина,  що  ми  вже  з  тобою  випили!
прийми  цю  пораду,  й  налий  мені  ще.
я  не  винен,  що  хочу  багато:
винне  лише  вино;
вшануймо  ж  прадавній  звичай  гуляти,  коли  гуляється.

ти  справді  в  мені  вкорінилася,
та  людям  властиво  рухатися.
перш,  ніж  мене  впізнають,  і  здійметься  людський  лемент,
бажано  вже  змінити  місце  перебування.
ті  двадцять  фунтів,  що  я  тобі  винен,
якось  до  тебе  повернуться.
маю  багато  кохання  –  забирай  його  все  до  решти.
гадаєш,  дурю  тобі  голову?  –  ні.  я  повинен  жити,
я  пояснював  їй,  та  вона  зовсім  не  вміє  слухати

bloodsucker,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021

speed king

добрий  дідько!  –  сказала  маленька  міс  молі,
що  гойдалася  на  гойдалці  біля  будинку  –
ну,  будинку,  де  світиться  синім,  знаєте.

туті  фруті  була  так  вкорінилася,
що  навіть  я  розгубився.
а  вона  все  гойдала-гойдалася
з  заходу  та  й  на  схід.

люсіль  була  такою  реальною!
те,  чого  не  робила  вона,  зроблять  її  діди.
гайда,  маленька,  гойда!
зроби,  щоб  я  з'їхав  з  глузду.

ти  не  знаєш  мене.  я  –  король  автостради,
геній  швидкости.  дивися,  я  літаю!

суботній  вечір;  я  щойно  заплатив:
нехай  там  думають,  що  я  не  заощаджую.
одні  гойдають,  инші  котять  і  підкочуються  –
дитинко,  це  називається
рокенролом.  о  так,  так!

я  влаштую  вечірку  на  спасіння  моєї  душі.
я  влаштував;  що  з  того  вийшло?
та  твердолоба  дівка,  і  той  м'якосердий  чувак!
я  знав,  що  вони  завдадуть  нам  клопоту.

зберіть  трохи  рису,  й  посійте  квасолю,
а  я  вирушаю  на  ню-орлеан

speed  king,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021

april II

квітень  –  жорстокий  час:  жорстокий  навіть  тоді,
коли  з  безхмарних  висот  лагідно  світить  сонце,
й  цілий  світ  заховався  в  тінь,  заплющивши  боязко  очі.

коли  починається  дощ  квітневий,  з  блакитних  квітів,
всі  доли  земні  сповняються  стогоном  та  риданням,
і  ти  не  озиваєшся,  лиш  кутаєшся  й  чхаєш.

коли  я  дивлюся  на  сіре  небо,  й  не  можу  собі  уявити,
що  це  –  лиш  минущий  смуток,  а  не  довічний  сум.
сіре  небо!  скажи,  чи  ти  з  нами,
й  чи  ти  з  нами  на  віки  вічні,
і  ми  замкнемося  в  хаті  незалежно  чи  так,  чи  ні.  

можливо,  колись  я  забудуся,  й  випадком  усміхнуся,
та  відчуття  нескінченного  квітня  не  покине  мене  й  тоді.
квітень  –  самотній  час  і  запорука  самотности,
коли  в  остаточній  темряві  бачу  занадто  ясно:
весна  –  це  пора,  що  належить  ночі;
а  світ  належить  весні.

коли  я  ні  серцем,  ні  розумом  не  розумію  сонця.
коли  твоє  небо  –  сіре,  ніби  таким  і  створене.
коли  там,  де  бачив  тебе,  тільки  холодне  марево.  
спитай,  чи  маю  причину  плакати,  бо  я,  по  правді,  не  знаю.
–  можливо,  мені  для  цього  нічого  й  не  треба,  так

april,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021

bird has flown

о,  жебрак,  що  сидить  на  безлюдному  березі  моря,
має  свої  подачки,  з  голоду  не  помре.
а  нещасний  закоханий,  чия  пташка  полинула  геть,
ловить  лише  піщинки  невблаганно  суворого  часу.

родина,  що  опинилася  далеко  на  чужині,
вшановує  в  себе  вдома  звичаї  рідного  краю.
а  закоханий,  чия  пташка  полетіла  й  не  повернулася,
не  знає,  хто  він  такий,  і  де  його  батьківщина.

о,  це  –  стара,  стара,  але  досі  жахлива  казка.
ви  здобуваєте  бажане,  й  ви  повинні  його  позбутися.

а  пташка,  що  відлетіла,  коли  їй  було  завгодно,
вчинила  цілком  природно,  й  живе  собі  так,  як  схоче.

відлюдник,  що  сидить  в  своїй  печері,
складає  самому  собі  товариство.
а  закоханий,  що  вночі  прокинувся  від  самотности,
плаче,  бо  він  ненавидить  самого  себе  до  смерти.

о,  засніжило.  напевно,  він  не  знає,  що  зараз  –  літо,
а  то  б  засмутився,  зареготав,  і  промовив  трагічним  тоном:
землю,  зволожену  кров'ю  богів,  покидає  остання  пташка

bird  has  flown,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021

why didn't rosemary

там  –  високий  чорний  пагорб;
ми  довго  та  тяжко  на  нього  дерлися.

так  буває:  не  маю  нічого
з  того,  чого  мені  треба.
світ  належить  сатані,  тому  я  скоїв  убивство.
чому  ця  розмарі  ніколи  не  пила  своїх  пігулок?
я  там  лежав,  і  чекав.  я  чекав  на  своє  убивство.
о,  людина  б  цього  не  зробила,  але  диявол  зробить.

я  марную  свій  час  і  втрачаю  розум.
чому  я  ніколи  не  мав  нічого
з  того,  що  від  природи  моє?
я  отримав  життя  і  все,  що  йому  належить,
але  як  мені  приздобути  того,  чого  не  знаю?
тому  я  лежав,  і  чекав  на  правдиву  мить  для  вбивства.
чого  не  може  людина,  будьте  певні:  диявол  зробить.

я  завжди  програю,  і  це  –  моє  нещастя.
доки  надумаю  щось,  воно  вже  стає  непотрібним.
для  когось  життя  –  як  вечірка.  я  мав  там  шалений  успіх,
але  не  там,  а  десь  –  можливо,  через  дорогу.
там  я  лежав,  і  чекав  на  зоряну  мить  убивства.
диявол  може  зробити  те,  чого  не  зробить  людина.

прийміть  мене  як  такого:  виправдання  чоловіка.
щойно  на  щось  наважуся,  щось  мене  б'є  по  руках  молотком.
просто  цікаво  –  скажіть,  якщо  вам  не  важко:
чому  ця  розмарі  ніколи  не  пила  пігулок?
ну,  хоч  би  як.  я  тут  лежу,  й  просто  чекаю  на  вбивство:
людина  б  цього  не  зробила,  але  диявол  –  зробить

why  didn't  rosemary,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=uiCOrr8fU-8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021

the painter

митцю,  ходи  та  розмалюй  мені  життя.
слухай,  митцю,  я  серйозно:  безбарвне  моє  життя!
зобрази  мені  сум,  депресію,  розпач  і  каяття.

письменнику,  пиши  для  мене  драму.
я  гратиму  там  головного  героя  усіх  часів.
я  не  знаю,  хто  я  насправді,  робитиму  як  напишеш.

співаку,  дай-но  мені  заспівати  твоєї  пісні.
яка  твоя  пісня,  співаку,  я  її  заспіваю.
ти  не  повинен  тривожитися  й  плакати  з  приводу  цього,
в  разі  чого  можеш  сказати,  що  він  її  в  мене  вкрав

the  painter,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=8C9gS6f7Nyc

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021

lalena

коли  сонце  відходить  до  мирного  сну,
ти  біжиш,  і  стинаєш  квітам  голови  через  одну.
такий  твій  спосіб  життя,  лалейно,
я  не  можу  тебе  звинувачувати.

ти  така:  [i]о,  мелодія!  о  милодія![/i]
чи  може  частинка  тебе  стати,  як  вся  моя  мрія?
так,  це  твоє  життя,  а  не  моє,  лалейно.
хто  я  такий,  щоб  тебе  звинувачувати?

проведи  рукою  ніжно  по  обличчю.
уяви  себе  ув  обіймах  відчаю.  –
така  твоя  доля  наосліп,  лалейно!
так,  я  повинен  тебе  звинувачувати

lalena,  deep  purple
https://www.youtube.com/watch?v=YOIoXS0NyNo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021

blind

дивлюся  на  воду  –  там  відблиски  та  відображення.
всі  барви  належать  осені,  доньці  прекрасного  літа.
цей  рік,  як  людина,  зустрічає  погідну  старість:
дивлюся  вперед  –  вже  зима
сіла,  мов  сивий  птах,  мені  на  плече,  й  кряче

я  стою,  огорнений  ранковою  імлою.
брижі  біжать  по  воді,  а  в  душі  –  напрочуд  спокійно.
ніколи  не  розумів,  чого  тобі  треба,  дитино,
доки  не  опинився,  мов  прокинувся,  тут  в  самоті.  

а  там,  в  воді,  чиєсь  сумне  обличчя
повільно  потопає.  чому  таке  сумне?
якби  я  міг  крутити  сонцем,  як  поет,
всю  землю  ще  тоді,  у  липні,  вкрило  б  снігом.

ні,  не  дивно,  що  я  не  міг  тебе  зрозуміти.
тепер  моя  печаль  закрила  ціле  небо.

веселого  літнього  дня  ми  полетіли  до  сонця
на  крилах,  зліплених  з  воску.  чи  долетіли?  навряд.
пори  нашого  року  змінюються  так  швидко,
що  здається,  то  було  вчора.  залиш  мене.  я  осліп.  

чиєю  рукою  цей  камінь  кинутий  впав  у  воду?  –
я  вчився  в  школі  мистецтв,  жестів  та  інтонацій.
–  бачу,  кінець  і  тобі,  донько  прекрасного  літа!
і  почався  осінній  дощ  –  він  закінчиться  снігопадом

blind,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021

chasing shadows

стежу  за  тінями  на  стіні,
а  сам  вже  заледве  не  сплю.
гномики  та  велетні  шестиметрового  зросту
заплели  всю  кімнату  слідами  свого  сновигання.

чим  вони  невдоволені?  намагаюся  розібрати,
що  вони  там  бурмочуть,  та  вже  вони  десь  побігли,
й  чутно  тепер  тільки  хрипкий  розчарований  сміх  надворі,
де  любовні  пісні  заплітають  виноградними  лозами  ніч.

в  моїй  голові  торохтять  акуратні  кубики  льоду.
руки  проходять  крізь  ліжко  так,  мов  воно  –  ілюзія.
я  вже  навіть  не  сплю:  я,  напевно,  помер  від  безсоння,
щоб  витріщати  в  пітьму  жовто-гарячі  очі.

чого  мені  треба?  зараз  скажу:  чіткого  таємноголосу,
що  озветься  з-під  стелі,  й  поведе  через  ніч  до  ранку.
ні,  я  занадто  втомився.  передумав:  нічого  не  треба.
я  просто  ховаюся  в  тіні,  ви  мене  тут  не  бачите  

chasing  shadows,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021

river deep, mountain high

коли  ти  була  ще  малою,  ти  мала  ганчір'яну  ляльку,
й  та  лялька  була  твоєю  одинокою  в  світі  подружкою.
як  ти  любила  її,  так  тепер  я  люблю  тебе,
тільки,  напевно,  дужче:  ти  вже  виросла,  й  ти  –  не  лялька.

кохання  зростає  так,  як  плине,  зростаючи,  річка.
небо  знає,  дитино:  воно  все  глибшає,  ширшає,  й  навіть
зростає  до  неба,  так!  зростає,  бо  це  –  кохання.

питаєш,  чи  я  кохаю?  о  святі  небеса!
диви:  чи  ця  річка  –  глибока?
а  та  он  гора  –  висока?  так!
чому  ж  не  питаєш,  чи  плакав  би  за  тобою,
коли  вже,  як  бачиш,  плачу?  так,  я  кохаю  тебе.

коли  ти  була  трохи  старшою,  отримала  цуценя.
воно  тебе  так  любило!  бігало  скрізь  за  тобою.
я  так  само,  хоч  я  й  не  цуцик,  скрізь  за  тобою  бігаю.
це  лиш  тому,  що  кохаю,
і  завжди  готовий  тебе  захистити.

чи  я  люблю  тебе?  не  питай,
лиш  дозволь  бути  поруч,  коли
ти  не  проти  мого  товариства.
не  питай,  чи  кохаю,  бо  це  –  беззмістовне  питання.
краще  спитай,  чи  ця  квітка  любить  весну;
краще  спитай,  чи  любить  співати  жайвір;
спитай,  чи  люблять  діти  морозиво  й  лимонад;
спитай,  чи  глибока  ця  річка,  й  чи  холодна  у  ній  вода
   
https://www.youtube.com/watch?v=jGdYzLBHpjg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021

anthem II

ніч.  тихий  вітер  завіявся  в  моє  вікно;
я  згадую  дівчину,  що  дала  мені  тиху  радість.
віє  смутком:  то  вітер  обіцяє  на  завтра  сльози.
я  думав,  що  вже  ніколи  не  плакатиму,
та  вже  тепер  плачу.

чи  настане  завтрашній  день?  чи  зможу  тебе  побачити?
ось  вже  й  настав;  ось  і  ти;  я  знаю,
ти  зникнеш,  мов  привид,  коли  мимоволі
простягну  тобі  руку.

якби  це  було  насправді!  я  лиш  дивився  б  мовчки;
я  мовчки  радів  би  тобі,  як  радіють  ранковому  сонцю.
що  ти  робиш  тепер?  веселишся  чи  плачеш,  як  я,
коли  вітер  вночі  так  само  завіється  в  твоє  вікно?

в  цій  темряві,  сповненій  пошептом  привидів,
сам  почуваюся  привидом.  ти  підходиш,  дивишся  в  вічі,
і  мовчки  кладеш  прохолодну  руку
на  моє  гарячкове  чоло.  моє  серце  шалено  стогне;
в  моїй  голові  спалахнули  маніякальні  вогні.

ось  як  буває  вночі,  коли  тихий  легенький  вітер
зазирає  до  мене  в  вікно,  й  перебирає  фіранки:
я  тоді  точно  знаю:  прийдеш  в  ранковому  сяйві
усміхнена  й  світла,  як  лагідний  промінь  сонця,
–  щоб  зникнути,  щойно  повірю  в  це  неймовірне  щастя

anthem,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021

shield

мама,  немов  королева,  сидить  на  вершечку  гори,
мріючи.  діти  мирно  пасуться  на  полі;
тато  викурює  люльку  простого  сільського  життя,
і  одразу  ж  закурює  люльку  ще  кращого:  з  інтернетом.

мене,  однак,  непокоїть:  наскільки  міцний  цей  щит?
бо  дивлюся  на  синє  небо,  й  гадаю  тривожну  думку:
чи  надовго  ця  вся  ідилія,  ця  краса  під  лагідним  сонцем?

нехай  вже  та  хмара  минає!  надто  вона  забарилася.
дитино,  мені  закрадається  сумнів.  на  кого  вона  задивляється?

існує  багато  таких  речей,  що  втратити  їх  означало  б
втрату  самого  себе:  батьківщина,  робота,  людські  права.
а  як  щодо  серця,  маленька?  –  совісти,  віри,  кохання?
сподіваюся,  ти  розумієш:  я  не  втрачу  тебе  нізащо.
я  тримаю  тебе  –  не  бійся,  ми  доліземо  аж  до  верху.

там  ти  сядеш,  немов  королева,  і  вся  ця  казкова  дійсність
лежатиме  перед  тобою:  он  граються  наші  діти;
он  пасеться  худоба;  он  і  я  на  високому  ґанку,
мов  філософ,  курю  свою  люльку,  й  поглядаю  на  небо  часом.
я  вірю:  цей  щит  –  міцний,  як  раніше,  і  ще  міцніший.  
 
ти  так  само  вір  у  кохання.  на  небі  там  –  діяманти,
бо  й  саме  воно  –  вельми  надійне,  без  тріщин  і  без  дірок.
як  схочеш  сама  пересвідчитися,  я  тобі  допоможу,
я  дозволю  тобі  шанобливо  скласти  йому  поцілунок,
і  вважав  би  то  хоч  і  дурною,  та  зворушливою  забаганкою.

слухай,  що  я  там  вичитав.  напевно,  це  дуже  цікаво:

[i]хто  шукає  за  небом,  небо  його  побачить,
і  зглянеться,  й  поступиться  безглуздим  забаганкам;

лихій  недолі  всесвіту  дозволять  промовляти;
прокинеться  сивий  час,  і  щита  буде  відремонтовано[/i]

shield,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021

we can work it out

погляньте  на  це  моїми  очима:
веду  та  й  веду  своєї,  аж  доки  раптом  відчую,
що  веду  десь,  можливо,  не  зовсім  туди.
ну,  а  ви  все  то  бачите  зовсім  инакше,
і  вже  вам  здається,  наше  кохання  згасає.

можна  це  обміркувати,
спробуймо  це  владнати.

подумайте,  що  ви  кажете:
чи  немає  там  помилки  в  ваших  словах?
обдумайте  й  те,  що  я  вам  кажу;
і  якщо  там  немає  ніякої  рації,
поцілую  вас  на  добраніч.

подумайте:  життя  –  таке  скороминуще!
не  можна  його  марнувати  на  сварки  та  суперечки.
ворогувати  друзям  –  гріх  і  великий  злочин.
чи  й  тут  я  кажу  неправду?  життя  –  наш  великий  шанс.

так,  моя  точка  зору  буває  часом  не  там.
а  ваша  –  завжди  постійна.  по-моєму,  так  не  годиться.
спробуйте  ще  й  моєї,  і  вам,  безперечно,  відкриється
таке  видноколо,  де  ми  –  довіку  у  злагоді  й  згоді

https://www.youtube.com/watch?v=8F1ovJS7Z64

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021

kentucky woman

о,  кентуккійка  –  це  кентуккійська  жінка.
вона  осяває  себе  власним  сліпучим  світлом.
коли  вона  раптом  згадує  про  ваше  смішне  існування,
це  буває  щодня  один  раз,  коли  дивиться  вам  у  вічі.

ви  кажете,  це  –  неправильно,  а  мене  то  цілком  влаштовує.
так,  це  –  добре  й  чудово.  бачить  бог,  я  її  кохаю.
о,  кентуккійка!  тепер  вона  тебе  точно  знає,
ця  кентуккійка  тебе  цілує  і  обіймає.
вона  з  тобою  сходиться  на  вечір,
а  поневолює  аж  до  кінця  життя.

ця  жінка  не  озирається,  коли  їй  раптом  у  спину
гукнути  її  ім'я,  чи  вистрілити  з  пістолета.
але  будь  що  б  вона  не  робила  –  твоя  голова  обертається,
як  колесо  в  велосипеді,  поставленому  на  ремонт.

я  не  хочу  багато,  й  нічого  не  вимагаю.
я  сам  маю  ґрунт  під  ногами,  й  над  головою  небо.
а  її  делікатні  дотики  запевняють  мене,  що  я
маю  все,  що  мені  потрібно,  ще  й  її  кентуккійську  любов

https://www.youtube.com/watch?v=g77Khg7iKPY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021

listen, learn, read on

за  минулих  віків,  коли  велетні  вергали  гори  й  прокльони,
а  люди  ходили  в  залізних  чоботях,
дітей  тоді  в  школах  не  вчили  премудрих  наук,
а  тільки  практичної  магії.

отже,  слухай  і  тям;  сьогодні  нам  випадає
прочитати  цікаву  книгу  талієсина.
 
нині  велике  свято:  солодка  джоанна  співає;
руни  тієї  пісні  пурхають,  мов  пташки,
під  високим  склепінням  тронної  зали
для  втіхи  дітей  та  великих  лордів.

слухай  та  вчися,  –  читай,  що  там  далі,
як  написано  в  книзі  талієсина.

а  тепер  виступає  він  сам,  і  каже  такі  слова:
[i]слухайте  зараз,  бо  я  зараз  до  вас  промовляю,
стоячи  тут  на  березі  по  коліна  в  морському  шумі!
а  кажу  я  вам  ось:  настало  таке  лихоліття,
що  лише  я,  талієсин,  стану  вам  в  цій  пригоді,
як  не  стануть  вам  триста  риби,  а  може,  і  всі  чотириста![/i]

–  і  в'яже  скаженого  зайця  на  цілій  наступній  сторінці,
а  там  –  білі  вежі  з  вимпелами,  і  ярмарок  унизу,
де  32  мудреці  ходять  по  шаховій  дошці,
і  дискутують  –  побачиш  –  на  тему  "дитячий  мат".    

слухай,  читай  і  вчися.  ця  книга  талієсина  –
дуже  цікава  книжка.  я  вже  її  прочитав.

я,  що  побачив  цей  світ  аж  утретє,
бачив  це  у  своїх  роздумах  та  аскезах.

рідкісний  птах  долетить,  кажу  вам
істинно,  від  другої  до  шостої  сторінки!
там  лиш  колишні  менестрелі,  відлучені  від  поезії,
доправляють  свою  контрабанду  з  лівого  берега  стікса.

ти  лиш  поглянь  на  ці  мініятюри!
та  не  просто  поглянь,  а  послухай
пахощів,  дзвонів  та  співів.  середньовічна  писанка!
збагни  цю  красу,  що  зійшла  просто  неба
і  з  неба  назустріч  сама  собі!

я  тримаю  в  своїм  кулаці  всі  науки  цілого  світу;
я  вдихнув,  позіхнувши  вранці,  всі  таємничі  знання.
все,  що  було,  й  що  є,  й  чого  ще  нема,  та  буде
я  перемішую  в  космосі,  коли  б'ю,  мов  шаман  в  барабан,
по  лобі  цією  долонею,  а  кулаком  –  у  груди:
слухай,  вчися.  –  читай  книжечку  талієсина

listen,  learn,  read  on,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021

shadows

никаю  вночі,  шукаючи  усмішки,  як  у  тебе.
в  сподіванні  тебе  зустріти  блукаю
з  моїм  коханням  до  тебе.
не  впізнаю  твого  обличчя,  не  бачу  твоїх  очей  –
все  тебе  не  знаходжу,  дівчино  з  моїх  снів.

сновигають  якісь  безименні  тіні  –
в  тих  тінях  можеш  ховатися  ти.
не  ховайся,  бо  це  –  не  дуже  розумно;
це  вперте  шукання-блукання  доводить  мене  до  сліз.

колись  я  був  молодим;  дні  минали  за  днями.
кохання  тепер  видається  просто  забутим  словом.
як  моє  серце  ще  не  померло?  все,  що  було,  є  знов.
я  чекаю,  шукаючи;  я  шукаю,  чекаючи,
що  там  є  моя  любов.

і  коли  серед  тіней  побачу  обличчя,  котре  шукав,
станеться  знов  те  саме,  як  тоді,  коли  ти  згубилася:
виявиться  на  мить,  і  знов  замішається  в  натовпі.
життя  моєї  дівчини  дорожче  за  кохання;
цей  нескінченний  пошук  доводить  мене  до  сліз

shadows,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021

hey joe

агов,  що  сталося,  джо?  куди  це  ти  з  пістолетом?
чув?  куди  ти  біжиш  з  зарядженим  пістолетом?

так,  з  пістолетом.  це  я  біжу
застрелити  мою  кохану  леді,
бо  вона  загравала  з  чужим  чоловіком.
присягаюся,  я  бачив  на  власні  очі:
вона  моргала  до  якогось  п'янички-волоцюги.

ого,  джо!  я  чув,  ти  застрелив  свою  дружину.
це  правда?  бо  кажуть,  ти  застрелив  свою  дружину.
ти  вбив  її  на  смерть,  вона  лежала  мертва
так,  нібито  жива,  і  усміхалася.

так,  я  стріляв,  і  я  її  застрелив.
знаєте,  я  застрелив  її,  бо  вона  тинялася  містом.
і  я  її  застрелив.  щоб  не  тинялася  містом;
я  дав  їй  гвинтівку,  а  потім  вбив.

оце  тобі  й  на!  тепер  тобі  треба
десь  утікати,  тобто  вшиватися
й  ховатися  від  закону!
вже  знаєш,  куди  втечеш?

о,  не  турбуйся  про  мене:  я  вирушаю  на  південь.
шлях  бо  на  південь  –  вільний;
туди  я,  напевно,  й  подамся.
так,  я  вже  вирішив:  вирушаю  тепер  на  південь.
шлях  туди,  хоч  і  далекий,  здається  мені  найкращим.
а  там  –  і  до  мексики.  мушу  втікати,  так

https://www.youtube.com/watch?v=toLfkTM28Wo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021

love help me

бачу  в  своїх  думках  якісь  миготливі  спалахи.
то  значить,  мені  пригадуються  чудові  старі  часи:
почорнілі  обличчя,  вицвілі  фото,
романтичні  пожмакані  спогади.  –
все  то  безладно  звалено  в  купу
й  перегляду  не  підлягає.

моє  покалічене  серце  досі  спливає  кров'ю.
я  спогадую,  мов  споглядаю,  своє  спочиле  кохання
–  тління  його  не  торкнулося;  не  можна  відвести  погляд.
тому  я  частково  втішений,  і  то  –  непрощенна  втіха.
я  потребую  нового,  живого  й  незанапащеного
кохання.  так,  лиш  воно  може  мене  врятувати.

сон  залізничника:  йду  вздовж  цієї  лінії  часу
з  профілактичним  оглядом;  раптом,  мов  блискавка  з  неба,
вдарила  думка:  досить!  минуле  –  нудний  обов'язок.
скинь  його  з  себе,  й  шукай  нового,  живого  кохання.

образи  снів  про  майбутнє  –  мов  полохливі  птахи,
що  втікають  і  не  дають  добре  їх  роздивитися.
я  знаю:  нове  кохання  прийде,  й  саме  признається.
дивно:  його  шукаючи,  чекаю,  що  прийде  саме.

[i]я  заблукав  у  космосі:  де  ж  ти,  моя  любове?
дай  мені  знати!  без  тебе  дороги  на  землю  нема.[/i]  

тощо.  авжеж,  вона  сама  вже  незабаром  прийде:
як  незрівнянно  прекрасна  дівчина,  як  дивна  чудова  пісня,
–  й  тоді  я  зроблю  все,  що  зможу,  аби
вона  вже  нікуди  не  йшла,  а  з  доброї  власної  волі
поєднала  своє  земне  і  небесне  життя  з  моїми

love  help  me,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021

one more rainy day

зміни,  постійні  зміни!  така  непостійна  погода.
небо  сьогодні  здається  таким  занедбаним,
що  я  вже  повірив:  світ  народився
такого,  як  цей,  непривітного  дня.

о,  я  так  хочу  побачити  сонце!
моє  серденько  стогне,  плаче  й  кричить.
намагаюся  якось  прозирнути  ці  темні  хмари,
та  що  я  побачу  за  ними?  –  ще  один  день  дощу.

ще  один  день  дощу,  ще  один  день  смутку.
здається,  я  сам  став,  як  цей  сірий  день.
ось  що  може  з  нами  зробити
один  безрадісний  день,
ще  один  день  дощу.

вже  й  голова  не  може  придумати  гарну  думку:
стільки  у  ній  вологи  й  похмурої  німоти.
якщо  доживу  до  завтра,  завтра,  я  сподіваюся,
прийде,  нарешті,  сонечко,
і  осяє  цей  мокрий  світ.

а  як  не  прийде,  знов  я  співатиму
цієї  нудної  пісні,
бо  коли  ще  її  співати,  як  не  такого  дня?


one  more  rainy  day,  deep  purple

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021

hush

маю  в  своїм  серці  одну  маленьку  леді  –
вона  лиш  одна  в  моїй  голові.
ви  її  не  бачили.  вона  така  гарненька  –
раніше  я  таких  дівчат  не  зустрічав.
та  часом  буває,
вона  мене  змушує
журитися  й  сумувати.

тихо,  тихо!  мені  почулося,
вона  покликала  мене  на  ім'я.
цитьте,  цитьте!  що  вона  зробила?
розбила  мені  серце,  та  я  її  кохаю.
не  кажіть  нічого!  вона  мене  справді  кличе.
мені  потрібне  її  кохання;  вона,  здається,  пробачила.

кохання,  кохання!
воно  приходить  вранці  рано,
воно  приходить  вдень,  і  ввечері,  і  вночі.
кохання,  моє  кохання!
о,  я  так  хочу.  мені  так  треба!
я  хочу  тебе  дуже-дуже,
мені  без  тебе  ніяк.

о,  вона  любить,  як  любить  живий  пісок.
ви  знаєте,  що  це?  ні,  ви  не  знаєте.
коли  вона  просто  легко  торкнеться  рукою,
мій  розум  вже  віється  з  вітром
і  відлітає  у  вирій.

тихо!  мені  почулося,  гукнула  моє  ім'я.
люди,  помовчте!  вона  розбила  моє  бідне  серце.
а  зараз,  я  чую,  кличе!
тихо,  кажу!  мовчіть!
хочу  до  неї  зараз  же,  хочу  її  обійняти

hush,  joe  south

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021

behind the wall of sleep II

я  щось  побачив  у  коханій  квітці  вранці,
і  то  було  страшне:  в  рожевих  пелюстках
вмістився  цілий  сонм  оскалених  облич,
немовби  глядачі  у  день  страшного  суду.

я  виступав.  в  напівпритомних  памороках,
в  морознім  сяйві  сходило  закрижаніле  сонце.
слова,  мов  трава,  огортали  мій  смертний  смуток,
–  слова,  що  засвідчать  мою  невинність,
та  не  сьогодні.  так,  не  цього  разу.

бачиш?  твій  дух,  мов  пір'їна,  вже  підноситься  з  вітром.
ти  впав  на  коліна.  ти  зрозумів  все  правильно.
ти  мусиш  підперти  плечима  цей  мур,
що  він  вже  готовий  впасти,
ти  мусиш  принести  мир  до  сонного  царства  скорботи.
о,  твоє  тіло,  здається,  вже  розсипається  тліном.
так,  розсипається  й  кришиться,
й  підпирає  цей  мур  каяття.

скільки  вже  це  триває?  минули,  певно,  століття.
крізь  морок  на  сході  пробилося  перше  світло.
поглянь,  що  тут  робиться!  твій  сонний  мур  каяття
лежить  розбитий;  а  он  вже  й  сонце
стукається  в  вікно  

behind  the  wall  of  sleep,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021

loser gets it all

ну?  непогано  ти  кинув  свої  збалансовані  кості!
витягни  ще  туза  з  кишені,  і  вся  фортуна  –  твоя.
ще  покрути  он  те  колесо,  та  потанцюй  з  одноруким  –
день  на  південь  від  центру  світу,  секунду  після  опівночі
щастям  керують  невдахи,  й  переможений  виграє.

о,  як  багато  днів  та  ночей  ти  присвятив  цій  науці!
ти  пролляв  так  багато  сліз!  ти  програв  так  багато  битв!
обери  тепер  навмання  найгірший  час  для  поразки,
і  коли  ти  її  зазнаєш,  ти  отримаєш  все.

ці  гравці,  що  тебе  оточили,  мають  пронизливі  очі.
всякий  уважний  погляд  змусить  тебе  здригнутися.
ти  готовий?  ти  –  молодець.  залучайся  до  нашої  гри.
це  він,  твій  поганий  час!  твій,  щоб  програти  зразково.

бо  сприятливий  час  –  у  бога,  якщо  ти  не  знав.
люди  –  це  ті,  що  навіки  приречені  програвати

loser  gets  it  all,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021

kiss of death

схаменися!  кого  ти  вбиваєш?  це  –  незвичайна  душа.
це  –  не  просто  якась  піщинка  в  пустелі  нашого  часу.
ми  показали  вам  шлях,  та  ви  все  одно  блукаєте.
тому  наше  серце  плаче,  й  каже  багато  брехні.
–  бо  ви  забагато  брехали,  й  забрехалися  остаточно.

ви  хотіли  мене  поневолити  –  ми  викрили  ваші  наміри.
ви  намагалися  вкрасти  цілий  мій  світ  –  о  ні!
тепер  я  це  ясно  бачу;  й  сміюся  від  щирого  серця:
ні,  ви  не  мали  на  те  ні  можливостей,  ні  підстав.

ви  хотіли  мене  допровадити  аж  до  своєї  країни,
де  спочиваєте  в  славі  й  культивуєте  вашу  брехню.
чому  я  повинен  вірити  в  якесь  велике  майбутнє,
чому  я  повинен  слухати  ваших  чудових  казок?
ні,  ви  не  мали  на  те  ні  можливости,  ні  нагоди.

намагалися  й  инші,  та  я  ставав  дедалі  сильнішим.
вже,  я  гадаю,  ніхто  не  наважиться  на  таке.
хай  би  що  ти  робив,  ти  нічого  не  зможеш  зробити!
так,  я  став  невразливим  і  незнищенним,  так!  

ти  продаєш  брехню  –  такого  я  не  купую.
будь  обачним,  бо  ти  вже  танцюєш
над  кипінням  свого  казана.
кожне  життя,  що  ти  знищив,
ще  повернеться,  і  грозитиме
потягти  тебе  знов  до  пекла
навіки  віків,  ага.

ну,  а  я  –  незнищенний.  ти  нічого  мені  не  зробиш.
хоч  би  як  ти  старався,  ти  не  зашкодиш  мені.
знай:  ця  душа  –  не  з  простих,  щоб  тобі  її  занапастити
і  погнати,  немов  піщинку,  до  пустелі,  де  ти  живеш

kiss  of  death,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021

forbidden

якби  я  почав  все  спочатку,  я  тут  би  все  змінив.
–  авжеж,  бо  вже  ясно:  тут  я  не  можу  виграти.
ти  кажеш,  що  це  –  неправильно,  але  не  бачиш  похибок.
а  я,  мов  пекельний  угодник,  повинен  всім  догоджати.

скажи  мені  ясно:  що  я  повинен  робити?
для  кого  я  тут:  для  кожного  чи,  може,  лиш  для  тебе?
ти  кажеш,  що  так  не  можна,  але  не  кажеш,  як  треба.
нехай  мені  хтось  пояснить:  що  ж  я  зробив  неправильно?

найкращі  речі  життя,  виявляється,  нам  в  житті  недоступні.
щоразу,  як  ти  відрізаєш:  [i]не  можна[/i],  я  перепрошую.
кажете,  це  не  для  нас?  для  кого  ж  тоді,  моя  люба?
щоразу  дивуюся  дужче,  –  а  власне,  вже  й  не  дивуюся.

ми  розуміємо:  все  це  вже  в'їлося  нам  в  кістки;
ми  знаємо:  це  вбиває,  та  не  можемо  цього  змінити.

скажи  мені,  що  робити,  щоб  я  міг  зробити  щось.
напевно  ж,  я  не  повинен  служити  цілому  людству.
та  не  повинен  служити  й  тобі  одній.  по-моєму,  це  –  розумно.
нехай  мені  хтось  підкаже,  в  чому  я  помиляюся,
якщо  вже  прийняв  необхідність  боротися  за  життя?

найкращі  речі  життя,  виявляється,  нам  заборонено.
нагадуй  мені  про  це  щоразу,  як  сама  згадаєш  про  це

forbidden,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021

rusty angels

кажуть,  що  ти  прийшла  з  небес,  та  я  в  це  не  вірю.
ангел  навряд  чи  був  би  таким  дивовижним,  як  ти.
твої  очі  –  немов  сапфір;  твоє  серце  –  немов  вугілля.
ти,  напевно,  сестра  ненависти:  рідна  сестра  ненависти,
що  прийшла  на  свято  сама,  й  озирається  перелякано.

сонце,  як  завжди,  сяє.  але  ти  запевняєш  всіх,
що  воно  почорніло,  й  котиться,  мабуть,  кудись  до  пекла.
світ  обертається,  але  ти  ніколи  не  озираєшся.
якби  я  нічого  не  знав,  сказав  би:  погані  часи
минули,  та  ще  повернуться,  тому  я  й  плачу  сьогодні:
гай-гай!  іржаві  ангели  навряд  чи  вже  й  літають;
але!  іржаві  ангели  всі,  як  один,  помруть.

ти  приносиш  даремний  вогонь;  твої  сни  стали  жменькою  пороху.
дні,  коли  ти  літала,  забулися;  твої  крила  побила  іржа.
якби  я  не  знав,  що  кажу,  сказав  би:  ти  все  змарнувала;
чи  літають  іржаві  ангели?  ні,  вони  всі  помруть.

потамуй  свої  гордощі,  й  знайдеш  в  своїм  серці  трохи  любови.
кого  ти  шукаєш  тут?  позбудься  іржавих  крил.
все  одно  вже  не  зможеш  літати,  й  будеш  серед  людей.
хіба  ти  не  знала?  іржаві  ангели  помирають

rusty  angels,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021

sick and tired

не  час  і  не  маю  часу  бігати,  мов  собака!
ти  думаєш,  тут  причиною  –  розбиті  черевики?
ти  переслідуєш,  ти  переспівуєш
моїх  друзів,  що  вже  пішли;
я  не  втікатиму,  й  можеш  переспівувати  мене.

скільки  дала  обіцянок  –  ти  поламала  їх  всі.
так,  я  тобі  пробачу,  та  не  забуду  нічого.
фальшива,  брехлива!  я  вже  не  можу  терпіти:
це  –  втомливо,  нудно,  і  зовсім  позбавлено  глузду.

я  втомився,  дуже  втомився.  це  все  давно  набридло.
почуваюся  хворим;  мене  вже  нудить  від  цього  всього.

ти  уникаєш  правди,  й  відвертаєшся  від  запитань.
ти  сама  себе  жертвуєш,  і  певно,  що  не  мені,
і  не  ісусові,  звісно,  що  звешся  його  нареченою.

по  всьому  лишається  сум,  ненависть  і  мокрий  попіл.
я  втомився  від  цього  всього.  мене  аж  нудить,  по  правді.  

так,  я  –  страшенно  втомлений:  так,  що  мене  аж  нудить.
я  вже  хворий  від  цього  всього,  хоч  би  мені  не  померти

sick  and  tired,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021

guilty as hell

відступи,  й  поглянь  на  себе:  чи  ти  вже  такий,
яким  повинен  бути?  втім,  ти  можеш  бачити
не  самого  себе,  а  лиш  своє  віддзеркалення.
в  моєму  світі  холодно  й  похмуро  –  навіть  я
заледве  тут  виживаю.  навіть  не  намагайся.

десь  глибоко  всередині  ти  знаєш:  так,  ти  винен.
–  ти  винен,  як  пекло,  так!  знай  же:  ти  винен,  як  пекло.
те,  що  ти  бачиш  –  тінь  і  мара.  це  не  я.

втім,  це  не  має  значення,  якщо  ти  є  сам  собою,
і  не  матиме  значення  там  і  тоді,
коли  все  буде  сказано  й  все  буде  зроблено:  буде
все  так  само,  коли  господь  зважить  твою  провину.

якби  я  був  тобою  –  якби  я  був  тобою!
я  знав  би,  що  коїться  в  моїй  голові,  ага.
хотілося  б  знати,  чи  був  би  я  клятим  трупом
і  що  взагалі  відбувається  в  нашому  клятому  світі.
може,  хтось  мені  скаже  правду?

ангел,  що  впав,  не  має  страху;  в  його  кам'яному  серці
не  виживає  любов,  а  правда  згоряє  за  мить.
правда  у  тому,  що  ти
винен.  ти  винен,  як  пекло.
твоє  серце  кричить  і  плаче,
хоч  і  не  має  страху

guilty  as  hell,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021

i won't cry for you

ви  лежите  без  сну,  і  думаєте  про  майбутнє.
все,  що  ви  робили  досі,  потребує  виправдання,
та  нікого  нема,  щоб  почути,  як  котяться  ваші  сльози.
якщо  уважно  роззирнутися  довкола,  стане  видно,
що  ви  опинилися  в  розпачі  і  в  самотності.

і  таке  відчуття,  ніби  хтось  наступає  на  вашу  тінь
тим  часом,  як  досі  вірите,  що  небо  –  на  вашому  боці.
так,  це  –  таке  відчуття,  ніби  ви
потопаєте  в  власних  сльозах,
та  не  хочете  їх  зупинити.  просто  ви  любите  плакати.

тому-то  я  вирішив:  ні!  не  плакатиму  за  вами.
заради  вас  не  брехатиму.  плакати  –  це  брехня.

отож,  ви  лежите,  і  думаєте  про  горе,
що  впало  на  ваші  плечі.  а  може,  то  марний  страх?
стараючися  зрозуміти,  чого  ви  хотіли  насправді,
ви  сприймаєте  все,  як  належне;  в  ваших  очах  –  сліпота.

так,  це  таке  відчуття,  ніби  хтось  наступив  вам  на  тінь
тим  часом,  як  досі  вірите,  що  небо  –  на  вашому  боці.
ви  потопаєте,  але  не  хочете  повертатися  до  реальности,
–  ви  плачете,  ніби  надумали  обернутися  на  русалку.

я  не  плакатиму  за  вами;  я  не  брехатиму  вам;
я  не  бажаю  померти  за  те,  щоб  ви  нескінченно  плакали.
ні,  вже  не  хочу  померти.  ви  все  одно  плакатимете.
ні,  я  не  брехатиму;  не  плакатиму  про  вас  

i  won't  cry  for  you,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021

shaking off the chains

я  знаю:  ти  хочеш  жити.  та  чи  це  –  все,  чого  ти  хочеш?
чи  дає  тобі  життя  все,  що  тобі  потрібне?
чи  виправдовує  воно  твої  очікування?
–  чи  готовий  ти  відзначати  життя,  як  велике  свято?

ні,  це  –  не  для  твого  слабкого  розуму.
якого  ти  роду?  людського?  аякже!  знаю  цей  рід.
ти,  напевно,  бажаєш  у  всьому  бути  таким,  як  я,
лиш  не  бажаєш  знати  повної  правди  про  себе.

ти  прикутий  до  цього  життя,  мов  свиня  до  свого  корита.
що  ти  без  нього  робив  би?  лиш  не  кажи,  що  нічого.
а  чи  міг  би  ти  жити  без  кохання,  без  батьківщини,
й  без  бога?  лиш  не  кажи,  що  так  і  живеш  насправді.

всю  дорогу  тебе  намагаються  зіштовхнути  кудись  униз,
зробити  з  тебе  когось,  ким  ти  не  хочеш  бути.
а  коли  ти  впадеш,  то  буде  твоїм,  лиш  твоїм  власним  ділом:
якось  підвестися  та  обтруситися,  й  спитати  себе,  де  болить.

щоночі  ти  чуєш,  як  падають  груші  в  саду.
ні,  то  не  груші:  то  падають  такі,  як  і  ти,  нещасні.
чи  кличуть  вони  по  допомогу?  чи  гукають  твоє  ім'я?
все,  що  ти  знаєш:  людські  обличчя  ввижаються  за  вікном;
все,  що  ти  чуєш:  як  шкрябають  шибку  з  благаннями  та  погрозами.

я  втомився  від  цього  всього;  може,  я  –  лиш  сновида,
що  обтрушується,  вмивається,  й  хоче  змити  з  себе  це  все.
від  ланцюгів,  я  кажу!  я  струшую  ці  ланцюги,
що  оплутали  й  ноги,  й  плечі,  і  навіть  горлянку.  –  ясно?

shaking  off  the  chains,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021

can't get close enough to you

скільки  сліз  ми  повинні  виплакати,  доки  засвоїмо  щось?
що  маємо  за  родом,  що  здобуваємо  збройно,
що  нам  дається,  мов  падає  з  неба  –  то  все
лиш  на  те,  аби  ми  то  все  втратили.
не  журися,  що  я  –  не  поруч,
а  ти  –  далека  від  мене.

чи,  може,  ти  вірила,  щось  настає  для  нас
небувало-нове,  як  світанок  нового  сонця?
не  настало  нічого.  ти  назвала  те  сонце  коханням
і  сховала  собі  в  книжках.  як  же  я  можу  бути
поруч,  коли  між  нами  –  простір,  кохання  й  час?

чи  ти  мариш,  коли  заперечуєш  те,  що  тобі  кажу?
отримати  щось  небувале  –  це  щось  нове  й  небувале.
коли  ти  вже  це  отримала,  ти  отримала  це,  аби  втратити,
бо  инакше  ти  вже  й  сама  втратиш  свою  неповторність.
сказати,  що  відчуваю?  що  ти  біля  мене,  поруч.
коли  б  простір,  і  час,  і  кохання
мали  значення,  я  б  їх  прокляв.

все,  чого  мені  треба  –  це  кохання  моєї  леді.
лиш  вона  може  знати,  коли  буде  розумною,  те,
чого  не  знає  ніхто.  здається,  ти  –  зовсім  поруч,
а  насправді  –  надто  далеко.  так,  я  надто  далеко  зайшов

can't  get  close  enough  to  you,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021

get a grip

я  бачив  це  у  телевізорі,  й  гуде  у  мене  в  думці:
це,  що  я  бачив,  має  прямий  стосунок
до  вбивства  мого  брата  –  чи  опосередкований.

може,  це  –  гра  мого  розуму,  та  я  вірю:  це  –  знак  згори,
коли  малюк  спокійно  здіймає  пістолета
і  впирає  у  скроню  якомусь,  напевно,  покидьку.
 
так,  це  не  дуже  гарно:  взяти  життя  під  контроль.
або  ти  себе  опануєш,  або  пошкодуєш  про  скоєне.

чи  хтось  мені  скаже,  коли  ми  звернули  на  шлях  поразки?
чи,  може,  ми  втратили  навички  співіснування  в  мирі?
панове  політики  звикли  вправлятися  у  беззаконні
й  брехні.  а  чи  знайде  молодь  підставу  для  революції?

можливо,  це  й  неприємно,  та  треба  шукати  підстав
для  життя.  ти  повинен  чогось  триматися,
бо  коли  ти  пускаєшся  берега,  оживає  прадавній  хаос
і,  принаймні,  вже  магадева  танцює  в  твоїй  голові.

справді,  потрібно  обміркувати,  чи  сумісна  з  моїм  життям
ця  потреба  щось  обмірковувати.  що  тут  стосується  вас:
я  не  скажу  вам  того,  що  ви  хотіли  б  знати,
бо  все,  що  ви  хочете  знати,  залежить  від  вас,  ага.

я  розумію,  це  –  неприємний  клопіт,  та  вам  доведеться
за  щось  триматися  міцно,  щоб  вас  не  змило  й  не  звіяло.
я  не  скажу  вам  всього,  що  б  ви  хотіли  знати:
цей  клопіт  лежить  на  вас;  а  я  тут  просто  міркую.

не  застудіть  свого  серця,  не  піддавайтеся  смутку.
вхопіться  бодай  за  щось,  і  майте  на  це  надію.
вашим  очам  замість  плакати  варто  чогось  пошукати
для  цього  придатного.  добре  вже,  хапайтеся  за  життя

get  a  grip,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021

the illusion of power

чим  тебе  так  приваблює  ця  ілюзія  влади?  –
та,  що  хапає  тебе  за  серце,
і  змушує  трощити  все  довкіл?
я  не  маю  причин  бажати  такої  самої  манії,
та  коли  ти  зі  мною  поділишся,  я  розтрощу  твій  світ.

о  ця  ілюзія  влади!  все,  що  я  лиш  уявляю,
прожогом  стає  реальністю.  так,  це  –  велика  сила.

і  ось  я  не  можу  впізнати  почуттів  у  моїй  голові.
все,  чого  б  не  вподобав,  руйнується  та  пропадає.
не  стій  так  близько,  бо  я  можу  бухнути  вогнем
чи  ремигнути  кров'ю.  ти  навіть  не  уявляєш,
яка  зараз  сила  в  мені  –  не  бажай  же  й  собі  такої.

ви  бажаєте  заприязнитися?  –  не  обіцяю  нічого.
немає  нічого,  що  міг  би  вам  дати;
немає  нічого,  що  мав  би  зробити  для  вас.
мене  переслідують  страхіття  мого  минулого;
гріхи  мої  немилосердні  вже  майже  зламали  мій  дух.
 
я  –  в  тенетах  ілюзії  сили.  все,  що  я  чую,  бачу
та  відчуваю,  прожогом  стає  реальністю.
це  –  ілюзія  влади.  я  отримав  її  за  правом;
її  вже  засвідчено  підписом  з  вензелями  та  арабесками,
і  золотою  печаткою  з  моїм  власноручним  гербом!

владарю,  кого  ти  обманюєш,  як  не  самого  себе?
так,  ти  –  в  тяжких  тенетах  своїх  передсмертних  ілюзій.
о,  ти  повен  невпевнености,  нерішучости  і  зневіри  –
все  то  в  тобі  кипить,  аж  хлюпає  через  край.
я  думаю,  ти  живеш  на  темному  боці  дзеркала,
де  ховаєшся  від  реальности.  так,  ти  боїшся  мене!

я  можу  тобі  розповісти  таємну  історію  світу.
я  можу  тебе  схопити  за  серце,  і  затягти
глибоко-глибоко,  аж  на  дно
твоєї  ілюзії  влади!

о,  ця  ілюзія  влади!  чуття  в  моїй  голові
миттю  стають  реальністю  з  підписом  та  печаткою.
а  підійди-но  ближче.  я  тобі  розповім
таємну  історію  світу;  я  позбавлю  тебе  ілюзій

the  illusion  of  power,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=ifwvsYKuYRw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021

what's the use

що  нам  від  царства  небесного?
що  нам  від  праведности  на  землі?
ми  можемо  мешкати  на  небесах,
і  ходити  грішити  до  пекла.

що  нам  до  наших  дітей,
коли  їх  забавляє  диявол?
він  розтлумачить  по-своєму  кожну  казку,
що  ми  їм  повідали  перед  сном.

навіщо  нам  бути  розумними  й  добрими?
ми  зневажливо  топчемо  й  розум,  і  честь,
коли  приходить  кохання.  

навіщо  нам  збройна  сила,  коли  ми  так  боїмося
скривдити  слабшого?  бо  ми  боїмося  бога.
і  навіщо  нам  ця  збройна  сила,  коли  ми  так  боїмося
роздратувати  сильного?  бо  ми  –  боягузи,  й  квит.

чому  так  шануємо  віру,  й  так  легко  її  втрачаємо,
коли  нас  не  хочуть  слухати  чи  розуміють  не  так?
що  нам  до  цих  людей?  для  чого  вони  потрібні?
чи  справді  ми  втратили  віру?  й  до  чого  такі  запитання?
горе  нам,  люди!  я  вірю,  майбутнього  вже  нема

what's  the  use,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021

evil eye

щось  небезпечного  є  в  тому,
як  ви  на  мене  дивитеся.
ви  стежите  за  мною:  за  кожним  рухом,  словом
чи  поглядом.  це  –  дуже  незвичайне.
зараз  не  час  для  кохання;  я  вас  майже  не  знаю,
і,  напевно,  диявол  всередині  в  вас
заховався  за  вашим  ангельським  личком.  

хто  вдивляється  в  небо,  неодмінно  отримує  пекло.
недаремно  ж  бо  сказано:  жінка  має  урочі  очі.
так,  я  отримав  пекло,  бо  вдивлявся  у  небеса.
зглянься  й  помилуй,  небо!  врятуй  від  лихого  ока.

навіть  коли  відвернуся,  відчуваю  цей  погляд  на  спині.
я  заблукав  уві  снах,  шукаючи  де  вона  є.
мрії  про  щастя  –  де  вони?  вкрала  і,  мабуть,  пожерла.
все  потрощила  в  моїй  голові,  тепер  виїдає  душу.

так  я  отримав  пекло,  бо  вдивлявся  у  небеса.
сказано:  жінка  має  небезпечні,  урочі  очі.
що  я,  дурний,  накоїв!  небо,  зглянься  на  мене!
врятуй  від  цієї  жінки,  й  від  її  лиховісного  погляду

evil  eye,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021

cardinal sin

що  ти  робитимеш,  коли  твоє  сумління
впаде  під  тягарем  твоїх  гріхів?
–  чи,  мов  собака,  заповзеш  у  свій  куток,
щоб  скиглячи  померти?  так,  ти  вірив,
нікого  не  обходить,  що  ти  там  робив;
ти  думав,  що  твої  священні  таємниці
належать  лиш  тобі,  й  помруть  з  тобою  разом.

насправді  ж  за  тобою  стежив  цілий  світ,
твої  слова  та  вчинки  записано  й  полічено.
настане  слушний  час  –  повстануть  навіть  мертві,
щоб  свідчити:  так,  правда!  він  грішив.      

не  віриш?  а  як  ся  мають  твої  фантастичні  сни?
чи  не  дряпаються,  чи  не  кусаються?  чи  не  кричать  на  тебе?
гляди,  бо  темрява  ночі  стане  твоїм  притулком,
де  ховатимешся  від  бога,  що  колись  був  твоєю  силою.

так,  за  тобою  стежить  весь  світ;  навіть  собаки  готові
брехати  на  тебе:  [i]грішний![/i]  як  ти  цього  боїшся,
знає  лиш  сатана,  –  й  лиш  він  розуміє  тебе.

коли  ти  загруз  в  непрощеннім  гріху,  ти  брешеш.
ти  брешеш  навіть  тоді,  коли  спиш  сам  в  своєму  ліжку.
ти  прокидаєшся,  й  кривишся  на  сірий  похмурий  ранок  –
отаке  все  твоє  майбутнє,  якщо  це  когось  цікавить.

чи  проклинав  ти  колись,  наприклад,  дитину,
що  пішла  не  туди,  заблукала,  та  так  і  лишилася  там?
коли  ти  загруз  в  непрощеннім  гріху,
не  чекай,  що  тебе  шукатимуть.
ти  на  шляху  до  пекла,  отже  туди  і  йди.

на  тебе  вказують  пальцем:  [i]гріх,  непрощенний  гріх[/i].
тобі  сміються  в  обличчя,  й  кидаються  камінням:
[i]він  –  не  кращий  за  нас;  а  можливо,  й  ще  навіть  гірший[/i].
ось  що  таке  твій  гріх.  це  –  непрощенний  гріх

cardinal  sin,  black  sabbat

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021

the hand that rocks the cradle

юне  життя,  надто  юне,  чиї  очі  завмерли  від  подиву.
немає  спочинку,  немає  сну,  бо  в  снах  ти  летиш  і  падаєш.
ти  не  приймаєш  їжі;  навіть  свята  вода
не  п'ється.  в  цих  очах  згасає  всесвіт;
їх  покинули  мрії.  чом  же  вони  не  плачуть?

рука,  що  гойдає  колиску,  звикла  тримати  зброю.
вона  пам'ятає  ножа;  вона  ще  плекає  спогад
геройського  чину,  коли  блискавично  рішучим  рухом
відрізала  живлення  цілого  міста:
іскри  електрики  роєм  шугнули  до  неба;
небо  їх  прийняло,  й  загриміли  святкові  дзвони.

жодна  могила  не  може  бути
такою  високою,  щоб  досягти  небес;
нікого  ніколи  не  ховали  так  глибоко,
щоб  він  опинився  одразу  в  пеклі.
рука,  що  гойдає  колиску,  брутально  зривала  покрив
з  обличчя  життя,  й  виявлялося
глузливе  обличчя  смерти.

ця  присяга  є  священною:  щадити  життя,  а  не  гроші.
ще  одна  гарна  й  прекрасна  душа  відлетіла  геть.
ти  бачив  її  в  очах:  в  пречистих  очах  людини;
тепер  ти  гойдаєш  колиску,  і  навіть  не  можеш  плакати.

ти  не  приймаєш  їжі,  й  не  п'ється  свята  вода.
тебе  покидає  мрія,  ти  мовчки  стенаєш  плечима:

жодна  могила  не  може  бути  такою  високою,
щоб  перевершити  небо;
жодна  яма  не  може  бути  такою  глибокою,
щоб  їй  позаздрило  пекло.    

the  hand  that  rocks  the  cradle,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021

back to eden

ми,  зоряні  демони,  пропонуємо  вам  допомогу,
і  будемо  раді  торкнутися  вашого  світу.
так,  це  ми  вам  прищеплюємо  ваші  прекрасні  мрії,
що  ними  ви  тішитеся,  й  прикрашаєте  ваше  життя.

коли  ти  втомився  все  пояснювати  й  розтлумачувати;
коли  тебе  кличе  свобода,  а  обов'язок  став  тяжким;
коли  ти  шукаєш  відповіді  на  всі  запитання  одразу,
ми  готові  тебе  повернути  до  едему,  де  все,  як  колись.

ти  не  повинен  терпіти  біль,  гніватися  і  ненавидіти.
прагнення  миру  ламає  рушниці,  як  кажуть  у  вас  в  народі.
залиш  своє  марнославство  своїм  домашнім  тваринам;
їм  же  ж  залиш  твою  звичку  жити  нашвидкуруч.
   
чи  довіку  господь  прощатиме  все,  що  ти  коїш,  людство?
ми  бачимо  весь  механізм  його  непоквапливих  рішень;
бачимо,  звісно,  й  всю  марнотність  людських  надій.
це  поріддя  –  жорстокосерде,  пихате,  й  ніколи  не  вчиться

back  to  eden,  black  sabbath  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021

dying for love

чуєш,  люди  співають  щасливих  пісень
на  голос  якоїсь  там  слави?
вони  марширують  струнко,
втікачі  від  добра  та  розуму.
вони  знають,  що  вони  роблять:
розхитують  єдність  нації.

візьми  свою  особистість,  відділи  її  тінь  від  неї,
і  добутком  отримаєш,  може,  людяність  гуманізму.
 
майбутнє  гряде!  воно  неодмінно  настане.
бачиш,  люди  в  новітніх  храмах
ставлять  свічки  про  сонце.
оракул  пробурмотів  обітницю  вічного  миру  –
зважайте  на  це,  не  журіться,
подумайте  і  не  штовхайтеся.

відділи  від  своєї  душі  її  тінь,  і  отримаєш  людяність.
відніми  від  народу  його  майбутнє,
й  різницею  будемо  ти  і  я.

ти  чуєш?  нас  кличуть  сурми  на  поле  битви  кохання.
брати  мої,  сестри,  діти!  покладімо  життя  за  любов.

втікачі  від  голосу  розуму  марширують  стрункими  лавами
з  волелюбним  завзяттям,  –  з  піснями,
що  розколюють  цілу  націю.

чуєш?  кличуть  до  бою:  помирають,  мовляв,  від  кохання.
чи  за  кохання?  вітер  змішав  думки.
сестри,  брати,  діточки!  чом  ви,  святі  та  грішні,
помираєте?  ну,  принаймні,  так  здобудете  слави

dying  for  love,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021

immaculate deception

надворі  ще  день,  та  вже  насувається  темрява.
ніч  породжує  страх,  і  кладе  його  на  межі
–  страх,  солодший  за  мрію,
коли  вся  реальність  –  це  ти,
моя  непорочна  омано.

сочиться  отрутою  втомлений  дух:  о  фортуно!
обертай  своє  колесо!  фортуна  сміється:  [i]ні[/i].  
милішою  стала  від  світла  дня  тінь  твоєї  душі,
моя  бездоганна  омано.

серце  б'ється  приречено.  ні,  вже  не  буде  вільним.
там,  де  була  любов,  нині  –  дзвінка  порожнеча;
вона  в  моїй  голові,  як  відлуння  та  віддзеркалення
самої  себе  –  чи  я  сам  зачарований  раб,
що  бажає  безцінних  снів  на  лоні  моєї  омани.

час  минає  і  котиться.  надворі  то  день,  то  ніч.
я  знаю:  це  суперечить  засадам  моєї  віри,
та  щоранку  знов  повертаюся  до  себе,  немов  додому:
сяє  сонце,  співають  птахи;  дух,  що  в  мені,  знов  бреше;
сам  я  –  такий  розгублений  та  втомлений,  ніби  й  не  спав
 
immaculate  deception,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021

virtual death

сягни  рукою  та  вхопи  мене,  мов  плід
отруйного  дерева.  я  –  неотруйний.
я  навчу  твоє  тіло  жадати  пізнання  правди,
я  посію  в  твоїй  душі  таємниці  добра  та  зла.
я  дозрів,  і  тепер  моя  молодість  тихо  згасає,
весни  мого  життя  тануть,  мов  сніг,  у  минулому,
і  колись  мою  мудрість  пожере  невситима  смерть.

ти  скажеш,  це  –  смішно,  та  мені  вже  набридло  втрачати
частку  себе  з  кожним  роком,  і  з  кожним  згорілим  коханням  
–  та  чим  тут  зарадити?  я  вже  доходжу  думки
відгородитися  муром,  і  жити  простим  життям.

а  тим  часом  спостерігаю,  як  світ,  що  висить  на  нитці,
гуляє,  блищить  та  сяє;  розгойдується  й  регоче.

я  вирішив  відгородитися,  й  жити,  мов  камінь  в  пустелі,
аж  до  кінця  віків,  медитуючи  трансцендентно.

ти  смієшся.  –  авжеж!  всі,  що  мені  траплялися
на  моєму  шляху,  намагалися  навернути  мене  в  свою  віру.
в  що  ти  віриш,  дитино?  тобі  не  завадило  б  вірити  в  мене,
що  вже  вирішив  і  наважився  увійти  в  віртуальну  смерть.

десь  я  чув,  існування  –  компроміс  і  слабкість  людини.
що  ти  скажеш  на  це?  чи  погодишся?  ну  звісно  ж,  я  так  і  знав.
ця  ідея  мене  поглинає;  неминуче  –  це  все,  чого  варто
бажати  живим  істотам.  я  прийму  віртуальну  смерть

virtual  death,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021

psychophobia

смертоносні  очі  дивляться  на  світ
крізь  серпанок  мрії.  що  вони  там  бачать?
твоя  невмируща  душа  розгорнула  могутні  крила.
ти  думаєш,  ти  –  бог.  та  ти  ні  над  чим  не  владний.
ти  віриш,  тобі  вклоняються,  але  там  нікого  немає.

моя  барвистість  вицвіла.  все  –  чорне  й  біле,  як  взимку.
пора  цілувати  веселку,  й  прощатися:  пізня  пора!
час  тремтіти  й  холонути.  хай  ринуть  сльози  потоками!
сходить  з  небес  сатана  в  шатах  святого  духа:
ти  думав,  ти  –  бог,  але  ти  ні  над  чим  не  владний;
ти  чув,  як  тобі  співають,  але  там  нікого  нема.

всі  барви  колись  вицвітають.  пора  цілувати  веселку.
будь  здоровий,  мій  світе.  ти  став  чорно-білим,  як  я.

послухай,  що  каже  цей  вітер,  подих  святих  небес.
лиш  скажи,  що  не  чуєш,  і  я  тебе  відпущу.
підведи  свою  голову:  ти  бачиш  це  небо?
якщо  ти  мені  не  віриш,  я  дам  тобі  волю,  і  йди.

не  віриш?  поглянь  на  вогонь,  як  він  приваблює  погляд.
що  бачиш  у  ньому?  якщо  не  те  саме,  що  я,
ти  заслужила  на  визволення,
і  на  свій  власний  шлях  крізь  туман.

пий  це  вино,  й  їж  цей  хліб,  пам'ятаючи,
що  п'єш  мою  кров  і  їси  моє  тіло  –
чи  відчуваєш  тоді  те  саме,  що  відчуваю  я?

я  не  даю  тобі  волі:  я  не  даю  нічого,
лиш  заберу  твій  тягар.  пора  цілувати  веселку,
бо  така  моя  воля,  мій  світе:
ти  дав  мені  звільнення,  й  я
став  чорно-білим,  горе

psychophobia,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021

cross of thorns

тут  небезпечно!  не  підходьте  близько!
краще  розвернися  та  йди  собі,  дитя.
чому?  бо  тут  немає  правил.  дивлюся  –  і  дивуюся:
що  ж  там  відбувається  у  тебе  за  дверима?
а  що  там  за  плечима?  а  що  там  за  очима?  отож-бо  воно  й  є!

коли  ти  зламав  своє  слово,  й  ніхто  вже  тобі  не  вірить,
бери  тоді  голову  в  руки,  жалійся  та  гірко  плач.
ти  не  маєш  чого  обіцяти  богобійним  спасенним  душам,
ти  не  можеш  забути,  що  кров
заплямила  й  твоє  сумління!  –
пообіцяй  їм  спалення  тернового  хреста.

о,  язикам  вогню  вільно  плескати  намарне!
ці  слова,  наче  дзвони,  гудуть  в  моїй  голові.
увірвався  терпець  навіть  нам,  нетерплячим,
а  ми  все  чекаємо:
чи  буде  хоч  слово  правди  за  400  років  брехні?

маю  тобі  сказати:  там,  де  немає  правил,
править  саме  беззаконня.  що  ж  там  у  тебе  в  очах?

ми  дали  вам  священну  історію  –  вимагайте  ж  тепер  обітниць
на  священне  майбутнє!  а  я  вам  воїстину  кажу:
ми  беремо  наш  хліб  з  рук  непристойної  смерти;
все,  що  ми  вимовляємо:  хрип,  деренчливий  скрегіт  
та  слова,  що  давно  згоріли.  ось  що  він  робить  з  людьми,
цей  клятий  терновий  хрест,  бодай  його  й  не  існувало!

забери  його,  й  поглянь,  що  ти  накоїв:
твоя  провина:  твій  терновий  хрест.
кров  на  твоїх  руках;  ти  порушив  свої  обіцянки,
й  ніхто  вже  тобі  не  повірить!  горе,  горе  тобі  


cross  of  thorns,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021

i witness

йдеш  пустелею  темряви,  що  палає  від  краю  до  краю
чорним  вогнем.  –  цей  вогонь  осяває  тебе
і  виявляє  твої  потаємні  бажання.

десь  є  таке  місце,  де  ти  завжди  хотів  опинитися,
і  воно,  власне,  тут.  це  –  місце  твоїх  насолод,
що  втікали  від  тебе  раніше,
й  ти  плакав:  куди  ж  ви  втікаєте?

й  ти  зрозумів:  те,  що  було  недосяжним,
нині  в  твоїх  руках.  –  так  каже  цей  чорний  вогонь,
що  ніколи  не  згасне.

коли  ти  в'їздиш  до  темряви,
попереду  в  тебе  –  майбутнє,
а  позаду  –  твоя  історія;  і  раптом  на  думку  спаде:
нарешті  все  правильно;  ця  ніч  зловила  мене,
і  нарешті  я  можу  не  вірити  моїм  незрадливим  очам.

втікай  від  святих,  чиї  незрадливі  очі
налаштовано  бачити  гріх,  але  бачать  лише  тебе.
не  слухай  їхніх  молитов,  що  змушують  серце  тремтіти,
не  слухай  їхніх  співів,  що  зманюють  і  спокушають:

вогонь,  що  всередині  в  тебе,  знає  тепер  той  страх,
котрого  не  знав  раніше;  він  знає  смерть,  як  світло,
–  те  світло  здається  пітьмою.

ті  прочани,  що  в  нашому  світі  на  прощі,
чули,  як  гавкають  небесні  хорти  на  небі.
 
коли  увіходите  в  темряву,  попереду  в  вас  –  майбутнє,
а  вашу  історію  можна  покинути  біля  порога.
цей  звичай  вам  може  здаватися  дивним  і  навіть  дикунським,
та  це  –  як  природа  речей,  церемонія  вашої  смерти.
а  якщо  ви  не  вірите  вашим  очам,
ви  чините  згідно  зі  звичаєм,
бо  все,  що  вони  вам  кажуть  –  то  очевидна  брехня.

я,  якщо  хочете  знати  –  свідок  цих  часу  та  місця
невмирущих,  незмінних,  нестворених  і  нерухомих.
тут  мій  притулок  і  прихисток,  більш  я  ніде  не  буваю.
називайте  мене  вашим  сном,  провідником  та  свідком  

i  witness,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021

buried alive

одного  разу  після  всіх  страхіть,
одного  разу  згодом  після  всього
втечеш  від  всіх  спокус,  всієї  марноти,  –
від  всього  світу,  і  загубишся  у  безвісті.

ти  скажеш:  ну,  тепер  я  нікому  не  належу.
і  звеселишся:  люди,  ви  –  такі  смішні!
дивлюся  в  список  тих,  кого  я  знаю  –
там  біла  цегла,  пустеля  та  кольоровий  пісок,  

лиш  відрізняєтеся  номерами  в  списку  
на  викреслення.  ви  забудете  мене,
а  я  вас  не  забуду,  якщо  вже  був  любив.

вірю,  дехто  занепокоїться  та  звернеться  до  лікаря  –
той  пропише  обряд  вудуїзму  з  розпустою  десь  на  морях.
так-так,  в  вас  вселився  демон,  треба  його  видаляти.
ось  вам  моя  візитка.  диявол  –  всередині  в  вас.

це  може  бути  заразним.
це  може  зламати  вам  план  на  щасливе  життя.
краще  вам  пересидіти  в  якійсь  тимчасовій  коробці;
і  навіть  якщо  це  вже  неможливо  й  нудно,
ми  кажемо  так:  [i]можливо[/i]  –  й  потуплюємося.

долучайтеся  до  нашої  громади.
тут  можна  помолитися,  а  можна  стати  в  чергу.
ви  ж  любите  чекати?  ми  нічого  не  виправдовуємо,
та  якби  ви  почули  наш  хор!  нескінченна,  безмежна  брехня!

бо  колись,  коли  ти  вважав  себе  вільним,
ти  не  шукав,  як  тобі  вижити  в  світі.
причин  виживати  немає,  а  є  тільки  засоби,  так.

коли  великі  двері  зачиняються,
і  ти  ще  не  знаєш,  чи  клацне  замок,
хто-небудь  міг  би  промовити  слово
про  світ,  що  його  поховали  живцем.

колись  одного  дня  одного  разу,
вже  після  всіх  страхіть  свого  життя,
ти  зазирнеш  в  майбутнє,
і  з  жахом  відсахнешся.
так  ти  загубишся;  так  ти  забудеш  своє  ім'я.

там  сама  неприкаяність  віється  з  п'яним  вітром;
там  лише  попіл  та  порох,  там  горе;
там  летюче  насіння  смутку
не  має  де  йому  впасти,  –  краще  не  починай.

в  нас  ти  знайдеш  себе.  залучайся  до  нашого  свята!
тут  можна  стояти  в  черзі,  й  очікувати  на  щось;
ми  вже  казали,  але  ми  нікого  не  виправдовуємо,
а  коли  ми  співаємо  разом,  це  –  неймовірна  брехня!  

ти  не  маєш  причин,  щоб  вижити  –
ти  не  маєш  на  це  й  підстав;
ти  не  маєш  на  це  нічого,  як  і  личить  вільній  людині.

коли  великі  двері  зачиняються,
а  ти  чекав  від  світу  звістки  чи  привіту,
хто  скаже  це  слово  до  великої  пустки?
–  слово  до  світу,  похованого  живцем.

після  страхіть  настає  одне  нескінченне  страхіття.
приєднайся  до  нашого  свята!  тут  можна  стояти  в  черзі.
коли  ми  гуртом  співаємо,  це  –  океан  брехні.
хлюпають  хвилі  до  неба,  нам  тільки  того  й  треба:
небо  клепає  молотом  по  землі,
мов  суддя  по  столі  своїм  молоточком:
ніхто  не  почує  вашого  плачу;
вас  поховають  живцем

buried  alive,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2021

here i am

я  розлючений!  я  під  тиском
ворожих  тупих  непристойних  обставин!
ми  –  в'язні,  що  замкнені  в  вульгаризованих  догмах,
і  я  буду  першим  на  втечу.

я  –  збочення,  я  –  легіон  різноманітних  ненавистей!
я  –  число,  і  я  –  сила;  я  –  сила  силенна  чисел,
моя  сутність:  брехня  –  моя  сутність  номер  один.

я  –  це  я,  що  присутній,  і  той,  хто  по-справжньому  є.
все,  що  я  бачу  –  для  мене.  все,  що  я  знаю  –  моє.

так,  це  я:  велетенська  страшна  потвора,
що  вивертає  ворота,  й  ламає  ваші  хати.
я  –  неприборкана  святість,
що  повстала  проти  творіння.
не  спокушайте  мене!  брешіть,  та  мирно  тримайтеся  купки!
сила  –  в  мені  одному;  ага,  все  належить  мені.

я  –  це  я.  стою  проти  вас  без  зброї,
і  думаю:  чи  розхитати  вашу  чудовну  єдність.

ви  кажете,  я  ходжу  по  гострому  лезі  бритви.  –
справді?  чи  я  вже  порізався,  й  тихо  спливаю  кров'ю?

називайте  мене  безгрішним,
називайте  мене  повією  –
вам  я  нічого  не  дам,  а  заберу,  може,  все.
я  не  боюся  війни:  я  її  сам  учиняю;
я  розбиваю  ідолів  і  ламаю  неправильні  долі.
що  ж,  мої  любі?  гаразд.  поєднайте  ваші  зусилля,
й  подаруйте  мені  перемогу,
хоч  вона  мені  й  ні  до  чого.

я!  так,  це  –  я.  авжеж,  всі  мене  впізнали.
знов  хвилюватиму  вас,  хитатиму  –  й  розхитаю.
хто  з  вас  хотів  би  стати  моїм  послідовником,  дітки?
не  мрійте  про  це,  але  міцно  позамикайте  двері.

так,  я  розлючений.  відчуваю  свій  лютий  голод  –
він  не  мучить  мене,  але  мучитиме  всіх  вас.
нагодуйте  свою  уяву  мріями  про  справедливість:
знайте:  вона  зі  мною;  до  вас  їй  діла  нема

i,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021