Володимир Каразуб

Сторінки (3/296):  « 1 2 3 »

СКЛАДКИ ІМПЕРІЙ


Ти  лежиш  наче  вірш  недописаний  на  папері,  —  
На  ложі,  на  простирадлі  його  накрохмаленім  
В  складках  імперій,
Потупивши  очі  на  стелю,  і  думаєш  —  
До  чого  тут  складки  імперій?
І  мені  б  згадати  тобі  про  По,
Едгара  По,  Едгара  Алана  По,
Але  По  тобі  не  потрібен,  По
Тепер  мало  кому  потрібен  по  суті  що...
Тому  засинай,  уяви,  що  дісталась  вершини  гори  Сінай,
А  звідти  ще  трохи  і  буде  рай,  і  буде  земля,  
А  тоді  ще  трохи  і  складки  твоїх  імперій.
Та  поки  дивись  кіно.  Листя,  що  за  вікном
Тіні  плете  на  стелі.  Ми  на  своїй  планеті  
Давно,  як  у  нім  живемо,  
Як  блощиці  в  робітничих  домах  імперій.
Тому  не  питай  чому  недописаний  вірш,  
Чернетка  поезії,  ліпша  вірша  у  повні,
В  ній  паростки  зріють  іще  молоді,
І  води  шукають  ріку  любові.
І  тому
Ти  лежиш  наче  вірш  недописаний  на  папері,  —
На  ложі,  на  простирадлі  його  накрохмаленім  
В  складках  імперій,
Потупивши  очі  на  стелю,  і  думаєш  —  
До  чого  тут  складки  імперій?

03.11.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021


ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

Зорі  повислі  на  небі,  а  небо  –  висне,
В  системі  старого  заліза  не  тягне  проц,
Лагає  картинка  і  сиплеться  відео  висі
І  в  чорну  безодню  провалюється  монітор.
Ні  байту  твого  цифрового  зображення.  Інфо-
Причина  забута  в  інфопотоках,  і  ти
Усе  ще  вдивляєшся  в  чорний  екранний  фон,  і
З  якого  надієшся  вирватись  та  піти  –
                                                           Далі  –
З'являється  небо  і  сонце  магнітного  диску;
Вантажиться  день,  вантажиться  гра  і  сейв,
І  ти  починаєш  із  місця  в  якому  зависнув
Пейзаж,  що  назавжди  без  неї,  без  неї,  без...

26.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021


Я Б ЗАЛИШИВ ТОБІ УСЕ

Я  б  залишив  тобі  усе,  —  
Все,  що  було  шляхом  та  поверненням
Додому,  до  стін  та  стель,
До  постелі  завжди  незастеленої.
Я  б  залишив  тобі  стадіон,  —
На  пам'ять  про  літо
З  якого  скотилась  овалом
Як  подих  гарячий,  гаряча  сонлива  О,
В  якій  потішалися  клітор,  язик  та  фалос.
Все  місто,  мов  острів,  
Без  вітру,  без  моря,  вітрил  —
Мов  вілла  в  якій  зупинявся,  
Прибічник  корони,
Щоб  справити  перед  бенкетами  аперитив,
І  далі  відправитись  в  пошуки  жертв  драконових.
Я  міг  би  віддати  і  небо  блакитне,  і  все,
Що  на  небі,
І  гру  в  дві  руки  на  старому,  як  світ  піаніно,
Твоїх  учениць,  що  розучували  полонез,
Що  світлом  гойдався  на  стелі,  підлозі  та  стінах.
А  ми  танцювали.  І  танець  віддав  би  тобі,
Скандали  віддав  би,  і  віскі  залишений  іншим.
Тому  забирай  —  п'ятилисник  щасливих  днів,
На  пам'ять  у  вірші.

03.11.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021


АРИТМІЯ

Чорне  вікно  осені  п'ятої  ранку.
Вулиці  міста  сходяться  в  інтершум.
Десь  там,  за  бетонними  шторами  театру
Прокидається  сонце  з  осіннього  сну.
Я  хотів  щоб  і  ти  прокинулась  в  п'ятій
Від    надто  вузького  нічного  чокера,
Обнявши  коліна  в  своїй  кімнаті,
Як  стривожена  світлом  натурниця  Хоппера.
Світлом,  якого  ще  поки  немає.  
Що  тільки-но  тільки  вигулькує  з  го-
Ризонту,  над  містом  і  тьму  розганяє
Й  полоче  в  тумані  заледвий  вогонь.
Прокидайся  століттям  надщерблене  небо
У  розписах  тьмяного  листя.  І  ти
Серед  чорної  осені  п'ятої  ранку,  -  
Прокидайся,  любове.  Прокидайся.  Світи.

07.11.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021


УСЕЖАЛІННЯ

В  якийсь  із  днів,  що  випаде  з  колоди
карт,  
Ти  говоритимеш  тим  голосом,  що  снігом,
Лягає  на  гранітову  плиту
І  падає  з  небес  єдиним  словом
З  холодних  хмар  і  множить  снігопад.
Печаль,  печаль,  що  множить  пустоту
В  яку  твій  відчай  ті  сніжинки  ловить.
Тому  й  не  хочу  слухати  його.  
Спіймати  сум,  -  в  якому  сум  і  більше
Ні  крихти  розуму,  ні  крихти  почуття,
Лишень  дурне  в  собі  усежаління,  -
Це  біль  в  якому  істини  нема.
Це  натюрморт,  -  і  ти  вдихаєш  в  нього,
Пейзаж  в  якому  -  ти,  твій  сніг,  твій  голос,
І  снігом  припорошена  плита.


13.11.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021


ТИ КАЗАЛА: ЖИВЕМО ДОПОКИ Є СНІГ

Ти  казала:  живемо  допоки  є  сніг,  —
І  пішли  снігопади  від  грудня  над  нашим  містом,
І  ми  скаженіли  від  щастя,  від  снігу,  що  падав  до  ніг,
Як  ночі  стелились  прозорим  легким  батистом.
Ти  казала:  живемо  допоки  є  сніг,  —
А  те,  що  промовиш,  зі  сміхом  нехай,  не  стерти
Із  пам'яті.  
Зима  промайне  і  завершить  засніжений  біг,
Та  поки  —  живем,  за  прогнозами  гідрометцентру.
І  ми  прожили.  У  провінції  білих  доріг,
В  засніженій  кулі  різдвяного  неба  над  нами,
Де  хмари  і  зорі  здавалися  мов  крижані,
А  вітер  все  віяв,  заносив  будинок  снігами.
Мигтіли  гірлянди  і  плазмовий  торохтій,
І  ребра  диванні  згинались,  і  третє  з  коліном
Прогнулось  і  тріснуло  під  ваготою  хотінь.
І  березень  був,  і  квітень  минув  зі  снігом.

30.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021


А ПОТІМ ПРИДУМАЄШ МУЗИКУ

...а  потім  придумаєш  музику,
Ти,  до  сонця,  що  пестило  луку
І  до  спокою  незворушного
Доєднаєш  мелодію  сну.
Пригадаєш  шурчання  ледь  чутного
Листя  спогадів,  лагідну  злуку,
Синьо-синього  незабутнього
Неба  літнього  та  землі.
В  тінях  шелесту,  в  травах  шепоту,
Пригадую  твій  погляд  змучений,
Що  застив  на  світлині  сонячній,
В  мент  коли  обернулась  ти.
...а  тому,  я  придумаю  музику,
Синьо-синю,  але  не  зурочену,
Доєднавши  до  сну  незворушного,
Позолоту  своїх  надій.

19.09.2021.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021


З ВІКНА СТАРОГО ДОМУ

З  початком  вересня,  з  вікна  старого  дому,
Навпроти  філармонії  і  втоми  
Потуги  вітру  сірих  передмість
До  центру  добираються  спроквола
Зітханням  тихим,  мов  йому  болить.
І  цвях  що  заганяє  будівничий  
В  соснову  дошку  з  ляскотом  звучить,
В  саду.  
І  дивишся  на  сонце  жовтостінне,
Як  шумовинням  грається  дерев,  
Коли  теплінь  ще  на  початку  вересня,
Скидає  тінь  і  міста  тінь  росте.

30.08.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021


ВИРВАНІ СТОРІНКИ

Посічений  зливою  простір.  Портик.
Над  портиком  небо  і  сонце  в  контурі,
Дрімає  під  сонцем  осіння  готика
Лісу,  
І  люди,  забуті  в  своїй  неволі
Стоять.  
Жовтень  читає  свою  новелу,  —  
Голосом  сірим  у  водостоках,
І  каркання  ворона  над  верхів'ям
Сосен  
Довершує  вічно  сумний  
Солілоквій.
Так  наче  в  кімнаті  розкидані  речі,  —
Нічим  не  пов'язані  віддихи  осені,
В  пісні  дощу.  А  опісля  —  картеччю
В  небо  зривається  зграя  сполоханих
Птахів.
Холодно.  Жовтень.  Дороги  калюжаться,
Казиться  вітер  і  сонце  казиться.
День,  що  минає  обвитий  тугою,
Лягає  на  землю  чіпкою  сажею.
От-от  листопад.

24.09.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021


НЕ СНЯТЬСЯ СНИ

Не  сняться  сни,
Не  снишся  ти  і  просинь,
Що  наче  острів  
Ставши  —  відколись,  
Складаючи  із  форм  і  рис  твоїх  —
Оголену  і  випещену  осінь.
Триває  спринт.  
Затягується  небом
Туман,  спадає,  день
Спадає,  ніч.  
І  не  друкують  на  футболці  принт
Уявою  ім'я  любові  —  зорі,  
Своїм  яскравим  сяйвом.
Проминув:  пейзаж,  
Дорогу,  шприхами  і  далі
Летять  по  колу  циферблатних  справ
Короткі  стріли,  пошуки  невдалі,
Відкинуті  холодні  імена.
І  правда,  —
Не  сняться  сни,
Не  снишся  ти  і  —  досить.
Туман  спадає,  день
Скидаєш  в  піч.
І  легко  так,  і  легко,  і  непросто
Любити  не  привласнюючи  ніч.

22.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021


І НЕМАЄ ТАКИХ ОЧЕЙ

Це  не  в  твоєму  вимірі,  
І  не  в  твоєму  виборі,  
В  жодному  фільмі,  
Витворі,  
І  немає  таких  очей
Яким  би  приснились  обрії
Любові  настільки  великої,
Що  обрії  за  повіками  
Змогли  б  обійтись  без  мечей.
Взагалі  обійтись  без  історії:
Без  дотиків  часу  й  простору,
Без  гніву,  без  схлипів,  образів,
Без  сміху  і  без  речей.
Це  не  в  твоєму  вимірі,  
І  не  в  твоєму  виборі,  
В  жодному  фільмі,  
Витворі,  
І  немає  таких  очей.

4.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021


ТУМАН НАД ОЗЕРОМ, ТУМАН

Туман  над  озером,  туман,
І  лебеді  летять  над  плесом,
І  листя  зірване  летить,  -
Летить,  як  вітер  без  адреси.
Летить  над  озером  летить.
Здимають  грудь  рожеву  хмари
І  заглядають  крізь  туман
У  плесо  озера,  і  тягнуть
Кошлаті  відблиски  примар.
І  все  вдивляється,  і  все
В  холоднім  подиху  світання
Шукає  спосіб,  щоб  себе  
Відбити  в  дзеркалі  вростання.
Як  хмари  в  озері  небес.
Як  лебеді,  як  ти,  як  вітер,
Як  те,  що  він  знаходить  вихід  -
Зірвавши  листя  і  тебе.

24.10.2021






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021


СВІРЕЛІ

Ця  чорна  тінь  біля  вікна  твого
Ламає  гілку  яблуні.  Крізь  скло
Вдивляється  і  тягнеться  по  стелі.
Вона  мугикає  під  ніс  свою  мело-
Дію  складаючи  для  чорної  свірелі.
І  тягне  плащ,  як  тягнеться  смичком
Осіння  ніч,  в  безодню,  що  кругом  
Розкинулась  в  схололому  безвітрі,
І  там,  і  там  зникає  за  вікном
Жовтавий  місяць  і  остання  зірка.
Зникає  тінь.  І  губиться  свірель,
В  кімнаті  чорній  –  непроглядна  темінь.
Як  добре,  що  мелодію  допив,
Як  добре,  що  добрався  до  пустелі,
До  крапки,  до  прибулої  строфи.  
Світатиме.  Спаде  холодна  мряка  і
Розсіється  в  осінніх  сірих  краплях  
Ніч.  
Перебиратиме  мелодії  слабкі,  свої
Вона
Та  вже  для  бляклої,  зимової  свірелі.

19.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021


А ТОДІ ДІЗНАЄШСЯ, ЩО МІСЯЦЬ НЕМАЄ РОГІВ

А  тоді  дізнаєшся,  що  місяць  немає  рогів,
Сонце  —  планета  довкола  якої  інші,
Що  люди  придумали  купу  великих  богів,
Повпихавши  скульптури  і  фрески  в  широкі  ніші.
Придумали  лати,  червону  попону,  турнір,
Забрало,  герби,  сонети,  любов,  тіости,
Троянди  у  вазах,  молитви  за  упокій,
Бенкети,  кохання,  бокали,  вино  і  тости.
Придумали  книги,  історії,  час  і  часи,
Слова,  драматургів  і  приторну  ностальгію.
То  ж  знай,  що  коли  я  шукаю  слова  аби
Придумати  п'єсу  любовну  —  то  бурю  звію.
Підхоплю  тебе  в  круговерть,  круговерть,  круговерть!
Придумаю  сцену,  придумаю-думаю-маю
Для  тебе  ще  повені  чистий  білявий  листок,
Що  звіює-віє  словами,  яких  не  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021


ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ

Це  дивне  життя,  дивне,  дивне:
Як  диван  розхристаний,  як  небо  димне,
Як  риба,  що  в  безвість  пливе  на  дно,
Як  я,  як  я  —    у  твої  обійми.
І  коли  на  крок,  на  крок,  на  два  
Підходиш  до  нього  —  здаються  ближчими,  
А  тому  не  такими  захопливими  дива,
На  крок  чи  на  два  —  не  таємничими.
Люблю  тебе,  знаєш,  я  —  і  не  люблю,
Вгадую  риси  знайомі,  і  втому.
Розчинитись  в  тобі,  це  пролити  свою  ріку,  
До  твоєї  ріки,  а  тому  я  в  тобі  не  потону.
Ти  станеш  знаком  окличним,  знайомим  знаком,
Для  повені  в  зливу  і  злих  у  мені  стихій,
А  потім  так  тихо,  як  нота  в  кімнаті  пустій  –  
Зникнеш.
Зникнеш.
Зникнеш
З  гірким  осадком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021


Я ВИКРАДУ ТВОЮ ДУШУ


Я  викраду  твою  душу,  
Я  викраду  твоє  тіло  –  
Ніжне,  як  стигла  груша,
Беребоску  палахкотілу.
І  серце  твоє  -  що  манго  –  
Солодке  і  полохливе,
Що  соком  тече  помаранчевим,
По  темних  галузках-жилах.
Я  розкрию  маніжні  губи
І  перлину  вкладу  до  мушлі,
І  викраду  білі  клуби,
І  викраду  твою  душу.
Я  сонцесплетіння  вип'ю
Над  вюнкоожинним  лоном,
До  зойку,  нічного  схлипу,
Набравши  суничне  гроно
В  долоні,  в  свої  долоні.
І  наче  поспілу  сливу,
Вагітну  плодами,  струшу,
І  залишу  тебе  щасливу,
І  викраду  твою  душу.

16.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021


ПОЛУМ’ЯНЕ ЛИСТЯ


Вітер  гугнявить  по  місту  осіннім  вогнем,
Виє  крізь  продух  вулиць,  і  протяг  неба.
Це  листя  мов  полум'я  сонця  осінніх  дерев,
Що  спалює  жовтень,  в  останній  спекотній  сцені.
А  ти  все  стоїш  і  дивишся  крізь  вітраж,
І  не  чуєш  того  завивання,  лиш  голос  служби,
І  вітер,  мов  меч,  що  тримає  едемський  страж,
Вогнем  відсікає  простір  тобі  байдужий.
Твій  внутрішній  черевомовець  –  язичник  і  хам,
Тісниться  з  надією  в  грудях  християнина,
І  ти  оглядаєш  той  простір  в  якому  храм:
Вітер,  вітраж,  священик,  вода,  хрестини.

07.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021


ВОНА ЗАВЖДИ ВДИВЛЯЛАСЯ ТАК

Вона  завжди  вдивлялася  так,
Неначе  знала,  що  зовсім  скоро,
Усе  скінчиться:  на  її  вустах
З'являлася  усмішка  умиротворення.
Коли  ж  до  ніг  підступала  зима,
Як  комір  біла  її  сорочки,
Вона  бувала  завжди  сумна,
І  сум  спихала  на  хворий  жовчний.
А  потім  той  приступ  її  вбивав  —
Вона  говорила  про  чорний  фатум,  
Про  те,  як  відчай  його  впіймав
І  вона  любов  віддала  в  уплату.
Весною  вона  говорила  —  зникне
Бо  літо  що  прийде  завжди  нестерпне,
Щороку  до  нього  ніяк  не  звикне  —
Бо  тіні  давні  схвильовує  спека.
Але  воскресне,  в  осінній  холод
І  все  скінчиться  тоді  остаточно:
Можливо  зустріне  любов  наголо,
А  може  відпустить  дошкульний  жовчний.
Вона  завжди  говорила  так,
Неначе  знала,  що  зовсім  скоро,
Усе  скінчиться:  на  її  вустах
З'являлася  посмішка  умиротворення.

14.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021


Я ЛЮБЛЮ ВАС НЕВЧАСНО

Я  люблю  вас  невчасно,  а  тому  недоречно
Чекати  на  ваші  зітхання  й  незручності,  
Злитись  на  ваше  мовчання,  чи  в  ньому,
Знаходити  підступи  безсердечності.
Все-таки  небо  словам  не  відкрилось,
Небо  нахмурилось  —  сонце  заплющило,
І  просвітліло  очистившись  зливою,
Наче  від  скалки  любові  звільнилось.  
Словом,  звільнилося,
Мов  на  відпущення.

24.10.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021


ПУРПУР

В  цих  фігурах,  повернутих  вбік  головою,  
як  пемза,  —  пориті  скали  чола,  і  розмиті
мов  хвилями  моря,  і  послідом  чайок  —  вуста,
що  наче  їх  лиця  здирає  безликий  вітер,
вкриваючи  бляклим  туманом  забуті  міста.
Їх  вигляд  скорботний,  і  їх  незавершений  бюст  —
підкреслюють  руки  в  розгублених  жестах.  Приблизно,
знаходиш  манірні  повадки  бездарних  актрис,  
які  компенсують  невміння  спектаклем  білизни.
Їх  мучить  тривожність,  в  западинах  щік  —  мовчання
солоного  неба,  відсутність  очей  та  брів,  —
що  їх  безучасність,  як  наслідок  їх  зітхання,  
за  скрипом  дверей,  за  воротами  міста  гріхів.
І  не  бачити  їм  зикуратів  з  саманної  глини,
зализаний  пурпур  і  колір  тягучого  бітуму,  веж.
А  стіни,  як  віск  розіллються  до  ніжок  дитини,  
Але  не  побачиш,  незчуєшся,  не  озвеш.

03.10.2020

*Nicola  Samori    -  автор  картини  "LOcchio  Occidentale"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021


МУЗЕЙ КОМАХ

Природа  ховає  в  бурштин  комах,
А  люди  несуть  бурштин  у  музей,
І  декотрі  з  них  в  поетичних  рядках
Пишуть  про  вирок  жіночих  очей.
І  ті,  що  по  лісі  блукають,  і  ті,
Що  мають  для  слова  янтар  із  грудей,
Вірять,  у  Того,  хто  любить  вірші,
Збираючи  душі  своїх  людей.


05.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021


ЖІНКА З ДІОПОЛІСУ

Стільки  струмків  у  тобі,  рік,  озер,  
Стільки  зеленого  листя  і  вітру  багряного,
Стільки  безодні  і  темних  вузьких  печер,
І  стільки  іще  не  розгаданого.
Знаю,  що  ти  непоступлива  і  пливка
Туманом  холодним  з  відлуннями  залізниці,
Далека,  як  обрій,    як  сонце,  але  близька
Тяглістю  в  чорних  на  простяж  віків  зіницях.
Здається,  що  й  скали  чи  міста  холодний  руст
Означать  тебе  і  риси  твого  обличчя,  що
Вгадуєш  контур  волосся  твого  та  бюст,
Які  проступають  у  формі,  щоб  далі  снитися.
І  всюди,  куди  не  поглянеш  —  це  ти,  все  —  ти,
А  я  наче  вільна,  та  змучена  тінь  лакея,
Все  плентаюсь  містом,  яким  довелось  версти
Спраглим  поетам,  що  втрапили  в  Лаодікею.

10.10.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021


КІМНАТНІ ЗАМІТКИ

На  жаль,  перше  слово  –  на  жаль  
(завжди  наче  реквієм),
промовлене  голосом  тихим,  оголеним,  так,
що  гойдає  рядки  мов  завіси  гойдають  двері  –
скрегочуть,  ридають,  сміються  іржою,  скавчать.
А  за  ними  кімнати.  Кімнати  –  історій,  людей,
предметів,  що  більше  розкажуть  про  тіні,  як  світло,  
наче,  –
тут  сонце  заплуталось  в  сітях  фіранки  і  там  –
спіймалася  муха,  як  час,  що  нічого  не  значить.

16.02.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2021


КАФЕ "ДОРОЖНЕ"

Знаєш,  буває  так,  що  сказати  нічого,
І  без  зайвої  скромності  та  риторики  –  
Не  просто  мовчати,  а  промовчати,
По-справжньому  вдумливо  не  тараторити.
Та  й,  що  сказати,  хіба  для  рими
Щось  дуже  простеньке  і  пустопорожнє,
Бо  все,  що  важливе  присутньо-незриме,
Як  погляд  туристки  в  кафе  "Дорожне".
Тому  не  скажу,  я  нічого  лишнього,
Взагалі  нічого,  що  варта  подиху.
Я  випитав  слово  у  Всевишнього,
І  став  мовчазливим,  самотнім,
злодієм.

27.04.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021


МІНЛИВІСТЬ

Навряд  чи  колись  пострічаєш  колишній  світ,
у,  здається,  подібному  вимірі  вулиць  та  схожості
дверей,  за  якими  зникають  знайомі  тобі
лиш  модою  ледь  видозмінені  образи  й  постаті.
Здалеку    
все  видається  незмінним.  Чи  навпаки,  
зблизька:  
вікно,  що  тримає  у  пам'яті  давню  зустріч,  
відділило  тебе  від  кімнати  спаданням  ріки,
мінливістю  серця  із  часом  яке  не  злучиш.
І  в  цьому  весь  фокус.  Як  книга,  яку  давним-
давно  прочитав,  повертаючись  знову  і  знову;
як  вигук  нещасного  Джері,  який  все  одно
не  може  повірити  у  неможливість  любові.
Тікай!  Забирайся!  Стій,  книгу  свою  забери!
Прокляття.  Прокляття!  Скрадається.  
Забирає.
Тікай!  І  тікає,  біжить  через  струмінь  ріки
невпинного  часу,  що  смертю  в  тобі  минає.


18.09.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021


СИРЕНА

Що  ти  знаєш  про  мене  насправді?
Може  чув,  прочитав,  дізнався?
Чи  бував  ти  хоч  раз  безпорадним
Як  до  безуму  закохався?!
Все  ще  мариш  мене  як  німфу?
Як  у  Блейка  -  "I  Saw  a  Chapel"?
Все,  ще  любиш  прекрасну  діву
І  бажаєш  її  повчати?
Це  ж  неправда.  Ти  любиш  музу  —  
Безнадійну,  безглузду,  кволу,
Щоб  писати  вірші  про  мужність,  
Про  любов,  і  велике  слово.
Так,  велике.  Але  для  мене  —
Тільки  слово;  слова  по  суті  
Чемно-хтиві,  п'янкі,  приємні
Та  мінливі,  пусті  й  безпутні.
То  чи  знаєш  мене  насправді?
Храм,  що  любить  твої  коліна?!
Я  причастя,  я  кров  виноградна,
Я  любов,  ти  ж  -  отрута  зміїна.

10.08.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021


НІКОЛИ ІНКОЛИ

Так  легко  зрадити  Ніколи  з  Інколи,
І  буває  прикро,  
                               що  ніколи  не  навпаки,  
Граючись  з  вічністю    в  бешкетні  дитячі  лови,
Ніяк  не  віддати  їй  те,  що  зійшло  з  руки.
Надтоцентрична  планета  із  бляклим  супутником,
На  третій  орбіті,  
                               від  сонця,  у  розсипах  зір,
Що  міряє  відстань  до  точки,  де,  має  бути,
Інколи  те,  що  ніколи  не  буде  твоїм.
Ніколи  не  буде  твоєю  і  та,  що  з  місяцем,
Свій  спалений  одяг
                               на  попіл,  скида  до  ніг,  твоїх,
Я  радий,  що  в  кожнім  "ніколи"  
                               залишуться  відстані,
Від  Планети,  з  супутником  Інколи,
                               і  до  Землі.

21.08.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021


ЗУСТРІЧ

Стрічаю  погляд  той,  що  промовляє:  завтра,
І  тричі  повторяє,  як  Макб́е́т,
Але  не  так  і  зовсім  не  про  те,
І  не  про  ту,  яку  в  безумстві  втратить.
Це,  як  вода,  як  хмари,  лиш  слова,
І  тричі  повторяє  наче  Гамлет,
Та  погляд  той,  не  ту  виставу  ставить,
Не  помстою  обнята  голова.
Він  промовляє  завтра,  без  жалю,
Слова  на  вітер  кинувши  ще  вчора,
Що  завтра,  завтра,  завтра  не  повторить,
А  скаже  тричі  він  -  люблю,  люблю,  люблю.

25.09.2021


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021


СКОРО ЗИМА БІЛИМ ВАТМАНОМ ВИПАДЕ

Скоро  зима  білим  ватманом  випаде
З  тубуса  ночі.  Ти  ж  знаєш,  що  зорі,
Більше  не  скажуть  нічого  важливого,
Тим,  хто  з  розлукою  заруки  ходять.
Біла,  холодна,  казкова  мантія.
І  тепла  шуба  простої  радості.  
Все,  що  так  любить  твоя  хіромантія:
Плетиво  ліній,  засніжені  пагорби.
Рум'яні  лиця,  пейзажі  спрощені,
Розтерті  снігом  долоні  долонями  -
Це  долі  під  зорями  розпорошені,
Це  біле  сонце  твого  безсоння.

27.11.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021


ПАСОВИЩЕ (Роберт Фрост)

ПАСОВИ́ЩЕ

Я  прийду  щоб  розчистити  наш  ключ,
Над  ним  спинюся  розгорнути  листя
(Що  плине  по  воді  прозорій,  чистій):
Я  тут  не  забарюсь.  –  І  ти  ходи.

Я  прийду,  аби  завести  теля,
Що  тулиться  до  матері.  Малого.
Тремтить,  коли  клопочеться  про  нього.
Я  тут  не  забарюсь.  –  І  ти  ходи.


THE  PASTURE

I'm  going  out  to  clean  the  pasture  spring;
I'll  only  stop  to  rake  the  leaves  away
(And  wait  to  watch  the  water  clear,  I  may):
I  sha'n't  he  gone  long.-You  come  too.

I'm  going  out  to  fetch  the  little  calf
That's  standing  by  the  mother.  It's  so  young,
It  totters  when  she  licks  it  with  her  tongue.
I  shan't  be  gone  long.-You  come  too.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021


МЕЛАНХОЛІЯ

Жовтень  сидить  на  стрілках  міського  сонця,
І  струшує  вежа  на  площу  осколки  боєм,
Час  переплетений  тісно  в  тобі  з  нудьгою,
Розділяє  майбутнє  на  час  дотепер  -  надвоє.
Небо  годинам  вторить:  живи,  як  хочеш!
Художник  продовжує  погляд  під  тінню  маркізи,
Можливо,  дощі,  що  правічно  по  травах  хлюпочуть
Придумали  місто  з  вокзалами  та  валізами;
Щоб  відкрити  театри,  школи,  фасад  філармонії,
Змішати  слова  та  зробити  із  містом  selfie,
Щоб  художник  йому  написав  саундтрек  ”Меланхолія”
В  старому  кафе,  усамітнившись,  на  серветках.

03.10.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021


ТОМУ, ЩО НЕМАЄ ТЕБЕ НА ГОРИЩІ ВЕСНИ

Тому,  що  немає  тебе  на  горищі  весни,
Серед  квіту,  що  марить  білилами
вишень  і  аква-
марину  налитого  повінню  неба,  і  ти,
Примара  моя,  для  якої  уяви  забракло.
Тому,  що  немає  ні  кольору,  ані  мостів,
Що  зв'язують  берег  чуттєвий  
з  уявним  берегом,
Тому  недостатньо  підтримки  
з  поруччя  слів,
Над  вільним  падінням  з  черешні
в  провалля  черева.

14.05.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021


СТО ТИСЯЧ ЗІР

Коли  зберу  сто  тисяч  слів-лампад,
Примружних  сонць,  сто  тисяч  зір  у  ночі,
Як  сяйво  їх  розлиється  в  строфу
З  саду  мого  зігнавши  поторочі
Жаских  бешкет;
Примари  тих  хто  був,  
Хто  затаївшись  в  закамарках  саду,
Приткнувся  в  ніч,  сховався  і  заснув,
Від  сонця  не  чекаючи  розради.
Коли  вогонь  над  садом  загорить,
Сто  тисяч  зір  відібраних  у  ночі
Прикрасять  крони  спогадів  моїх,
Замерехтять  в  саду,  замироточить,
Любов  моя,  любов  усіх  хто  вмить
Прокинувся  і  виспавшись  досхочу,
Відкинуть  тінь  позаду,  і  в  сльозах
Відважаться  віддати  погляд  сонцю.

07.09.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021


БЛУД

Усе  забудеться,  як  чресла,  устя,  тать,
Як  давній  блуд,  тщета  старих  історій,
І  буде  свій  у  нас  вшетечний  ґвалт,
Немаль,  до  слова,  березневих  оргій.
І  буде  став,  і  лопотання  крил,
І  згуба  з  губ,  і  серце  безсердечних,
І  в  лобизаннях  шаткий  небосхил,
І  плотський  шал,  що  гріх  на  двох  сполечний.
Поневаж  юність  виглухла  до  слів,
То  лєцтий  шум  забав  наспіх  посполу,
Як  оказалость  висадить  на  стіл,
А  силу  інших  двигне  геть  зі  столу.


04.09.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021


ПЕЙЗАЖ

Коли  незабудки  розтоптані  з  небом  в  калюжах,
В  верхніх  водах  сполокані  пензлі  синьої  акварелі.  
Стікають  в  розводах  птахи,  як  написана  тушшю
Строфа  поетична,  строфа  чорнопера  
Грози.  
Буйний  вітер  підхоплює  листя  та  жолуді  струшує
В  картину  де  більше  немає  твоїх  слідів,  
Немає  і  натяку.  
В  схлипах  брудної  води.  
Роз'єднані  душі  зникають  розмитими  фарбами,  
В  міському  пейзажі  забившись  під  стріхи  домів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021


ЗЕМЛЯ ТРОЯНД

                                                             І
Словом…  
прямі  паралельні  не  пересікаються.
В  жодній  теорії  на  геометричній  плоскості,
за  умови  коли  художник  
не  засвідчить  ідею  умовності  
в  перспективі.  І  лінії  сходяться,
за  плечима  його  фігур.  Словом,
фігури,  його  приближені  
до  химерного  світу  прямуючи,
прямою  виходять  з  часом  
на  схвильований  серпантин.  
З  тим,  фігура  перетинається  
з  паралельними  їй  фігурами,  
піднімаючись  вгору  сходами,
і  виходить  на  коридор.
Там  продовжує  лінію  скручену  
за  стіною  покрученим  проводом
світлом  люстри  і  світлом  вивіски
проростаючи  в  кадуцей.
Словом,  
тут  дві  прямі  зустрічаються,
на  підлозі,  де  світ  шахівницею,  -
ферзь  на  чорному  і  протилежному  -  
ходить  кроком  хитнувшись  назад.
Першим  чином,  вони  обміняються
довгим  поглядом.  В  точці  погляду,
Дві  прямі  неодмінно  сходяться.
І  не  тільки.  Тут  перший  шах.
                                                   ІІ
Словом,  
лінії  знаджені  формою,
і  освячені  світлотінню;
світло,  мабуть  скипіло  бронзою
і  розлившись  наповнило  плоть:
невисокою,  повногрудою.
Розсип  світла  хитнувши  неспокоєм,
до  плечей  повело  облямівкою
пишне,  темно-русяве  каре.
Крила  книг  огорнула  обіймами.
Назви  тисненням  золотом  блискають
ледь  читається  в  літерах:  «Біблія»
в  ілюстраціях  майстра  Доре.
А  під  нею,  за  авторством  Текерей,
мабуть  з  «Ярмарком  марнославства»,
що  мовчить  прикусивши  закладку,
де  Ребекка  шепоче  своє:
-  Дорогенька,  наш  жереб  кинуто!
Лоском  клуб  із  хмільного  плісе.
                                                   ІІІ
Не  важливо,  насправді  –  байдуже,
що  читатимеш  ти  коридорами,
чи  товсті  фоліанти  з  романами
чи  поезію,  чи  псалми.  
Упродовж  розпашілого  полудня,  
сонцем  стіни  умить  наливаються,
за  якими  вона  захищаючись  
відбиває  твій  шах  королю.
Та  здається  от-от  закохається,
та  здається  от-от  поцілуєшся,
отримавши  опік  вогненного
ти,  від  полум’я  з’ярених  губ.  Та…
                                                 ІV
Словом  впевнена,  словом  звужена,
знає  звідкись  усі  пропорції,
варіанти.  Ходи  прораховані.
Що  підходить  слоном  прикидаючись
їй  давно,  як  знайомий  пішак.  
А  за  ним  не  мужчина  ховається,
а  насамперед  словом  улесливий
драматизмом  підбитий,  зіпсований
нерішучий  фіґляр  та  поет.  
А  тому  говоритиме  втомлено,
навіть  трохи  даремно-змучено,
театрально,  із  жестами,  вдавано
позіхаючи  в  серці  слів.
Як  тигриця,  що  в  спеку  мружиться
незважаючи  зовсім  на  витівки,
як  ричить  по-дитячому,  бавиться
тигреня  підкрадаючись,  їй.
Та  здається  от-от  закохаєшся,
та  здається  от-от  поцілуєшся,
отримавши  опік  вогненного,  
ти,  від  полум’я  з’ярених  губ.  Та…
                                                 V
Мій  друже,  -  всміхаючись  вимовить,  -  
і  навмисно  вперед  забігаючи,  
незворушно  добавить:  -  Вибачте,
я  не  ваша,  і  ви  –  не  мій.
Ви  всього  лиш  придумали  партію,
підхопили  мій  погляд  втомлений,
зачепились  за  книги,  крилами  –  
залопотіли  услід.  Ах,
знай,  можливо,  коли  б  пострічалися,
ми  раніше,  -  я  в  цьому  впевнена,
безсловесно  умить  закохалися  б,
тільки  зараз  не  станеться  так.
Я  чекаю,  погляньте,  на  іншого,
що  збирається  йти  на  побачення,
за  дверима,  ось  тими  –  білими,
за  якими  його  кабінет.
І  скажу,  я  відверто,  признаючись,
без  нальоту  погорди,  -  з  вдячності,
що  ви  роздивилися  в  погляді,
ще  не  зовсім  безглузду  мене.
Я  ж  не  бачу  у  вас  –  потрібного,
Ба,  вірніше,  мені  підневільного,
Чоловіка,  що  йти  наміряється,
Паралельно  з  отих  дверей.

28.08.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021


Я ЖИВУ В БУДИНКУ НА КРАЮ ПІВДРІМУЧОГО СВІТУ

Я  живу  в  будинку  на  краю  півдрімучого  світу,  
На  землях  прокльованих  дзьобом  старого  грача,
Що  часом  відвозить  на  оргії  Маргариту,
Гудком  із  клаксона  лякаючи  в  нетрях  сича.
Далеко  від  міста  закований  дім  живоплотом
З  вишневого  лавру,  когорту  шикує  ряд,
І  місяць  тривожить  наповнений  світлом  достоту,
В  якому  зоріє  нещасний  весною  Пилат.      
Розкидані  книги  в  кімнаті.  Прекрасні  музи
Виходять  поважно  з  енциклопедій  у  світ,
Мій  дім  -  це  романи,  мій  острів,  як  острів  Крузо,
Безлюдний,  самотній,  позбавлений  читачів.


10.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021


ВЕДИ МЕНЕ КРІЗЬ ТЕМНИЙ КОРИДОР

Веди  мене  крізь  темний  коридор,
В  чертоги  світла,  в  закулісся  п'єси,
Де  перспектива  сходиться  в  тунель,
Повз  тисячі  дверей,  що  без  адреси
Скрегочуть  сірим  полиском  завіс.

В  безпечній  карті  вуличних  ролей
Єдина  роль  не  зупиняє  поступ.
Листає  сторінки  чужих  дверей,
Великий  дурень,  але  не  апостол
Спустивши  все  набуте  під  укіс.

Хитає  човен  твій  схвильована  вода,
І  зуби  з  холоду  гризуть  щербатий  місяць,
Існують  двері  де  тебе  нема,
І  за  якими  не  багато  місця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021


ЩОДО ВІЧНОСТІ

Щодо  вічності.  Там  де  сходяться
Вітер  в  пару  сплітаючись  з  хмарою,
Безкінечність  лихою  подобою,
Звіром  кинеться  до  очей.
Щодо  погляду.  Погляд  втомлений,
І  нажаханий  часоплинністтю,
Завмирає  і  далі  без  префіксу
Розчиняється  в  крові  твоїй.
В  цьому  випадку  страх  безкінечності,
Не  існує,  напевне,  у  власному,  
Тільки  там,  де  ніколи  не  вирватись,
Від  безпам'яті  звіяних  хмар.

29.04.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021


НеГамлет

Тут  немає  на  що  дивитися,  
Я  –  неГамлет,  а  ти  –  неОфелія,
Наша  справа  проста  –  плодитися,
Місіонерською  на  постелі.  
Ти  прекрасна,  можливо  краща  за
МерилІн  і  характер  Тейлор  та...
Щось  давно  у  тобі  роздивився  я,
І  щось  добре  в  мені  померло.
То  можливо  я  зрадив  правилу,
Що  як  допуск  у  лаз  між  стегнами,
Що  є  я  і  є  так,  як  правильно,
Що  тобою  давно  доведено.
Закортіло  ж  до  біса  глянути,
Філософськи,  хай  зовсім  трошки,
Щоби  гепу  твою  забанити,
А  свою  по  рапатій  дошці.
Так  що  краще  не  бути  Гамлетом.
Для  своєї  Монро  чи  ж  Тейлор,  і…
…і  дивитись,  як  треба  -  грамотно,
Хай  щось  добре  давно  померло.

10.08.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021


РЕГІТ ТРІКСТЕРА

І  нехай  ми  будемо  трохи  заплутані,  
Трохи  зв'язані,  і  затасовані.
Ми  стали  комусь  незамінно  присутніми
Зі  своїми  бзіками  та  безоднями.
Ми  стали  рядками  віршів  недописаних,
В  римах  з  прикметників  переоцінених,
Трохи  солодкими,  та  здебільшого  кислими,
Вічно  змагаючись  з  власними  тінями.
Але  найкраще  вдаються  нам  пошуки,
Вірніше,  -  скитання  у  пошуках  істини,
В  яких  ми  побили  численні  горщики,
Придумавши  тріснутий  регіт  трікстера.

17.08.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021


НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА

Заховайся  під  ковдру,
як  під  товщу  води  на  дно,
опускається  риба,  
прислуховуючись  до,
підводних  радарів,
що  ловлять  в  сіті
глухе  і  протяжне
ридання  кита.
Го-го!
Там  над  звуками  тихими,
кидає  промені
списами  білими,
сонце  розгорнуте,
наче  шукає
заручника  з  племені
сонцепоклонників,
в  лоні  кита.
Слухай,  прислухайся,
ти  з  цього  племені,
дивишся  в  темряву
страхом  окутаний.
В  жахному  мороці
тінь,  пробираючись,
морок  зализує  
давши  тобі:
промені-полум’я,
з  білими  списами,  -  
з  нутрощів  риби
на  берег  піти.
Ніч  була  ковдрою,
хвилі  –  уявою,  
і  провидіння  –  хвостом  кита.
Щоб  повернутись  назавтра  
до  вічності,  
рибою  стань  і  пливи  
до  Христа.

19.08.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021


УМИРОТВОРЕННЯ

Коли  я  слухаю  тебе,  розумію,  
як  не  потрібно  мовчати,  щоб  
нараз  не  сказати  лишнього.
Серпневе  сонце  витягується  стрічкою
скотившись  з  дахів  вздовж  вулиці  і  
зникає  вкінці  під  склепіннями  
розквітлих  крон.
Простуючи  твоїм  кроком  –  повільним,  
але  уривчастим  ритмом,  
серце  обвиває  промениста  підв’язка  недільного
умиротворення.
І  твоє  густе,  тим  же  сяйвом  підібгане  волосся,  
в  якому  вся  розкіш  паломника,  
що  стрічає  прохолоду  в  спекотній  день  під  кроною  липи,
веде  мене  ген  у  кінець  вулиці.
А  там,  
стрічка  мого  серця  стане  перістою,  
і  дивлячись  на  твоє  волосся,  я  бачу  більше  дерев,  
аніж  одітих  у  золото  сонця  будинків.


21.08.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021


ВАКХ ЕВОЕ!

Як  громом  тріщина  від  горла:  Вакх  евое!
До  живота  сатира.  З  пустоти,
І  в  пустоту  ідуть,  ідуть,  ідуть,  герої
Що  випили  античну  чорноту.
І  в  двадц’ять  першому  кричиш,  що:  Вакх  евое!
І  світиш  фалосом  куди  менади  тирс
Накаже  йти,  і  в’ється  плющ  нагої
Вакханки  до  твоєї  наготи.
Зі  свистом  крок,  тимпаном:  Вакх  евое!
Гримить  від  горла  тріщина,  і  вас
Удвох  на  амфорі  розколює  надвоє
Правічний  автор:  міф,  вода  та  час.
Евое,  світ!  Евое,  світ  повторить,
Ходою  свій  сп’янілий  променад,
Шумить  веслом  на  дні  Егейське  море
І  йде  сатир  за  поступом  менад.

27.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021


ЗАМОВЛЯННЯ НА ЛЮБОВ

Промінь  стане  ножем,
сонце  бичачим  пузерем,
що  бик  проковтнув
ніч  холодну  утнув.
І  лупцюю  бика
Ногами  в  боки,
І  нагою  лечу  
на  нім.
Б’ю  в  лівий  бік  –  
снить  місяцем  ріг,
б’ю  в  правий  бік  –  
тінь  сповзає  з  копит,
і  летить  між  гір
роз’ярений  звір
в  жаский  морок  без  зір,
і  на  потемки  він,
несе  у  двір,
наперекір,
волі  твоїй.
І  ось  я  тут,
сиплю  мак  у  кут,
терлич  йому
де  ткає  павук,
павутину  свою,
і  тримаю  бика.
Вийди,  сонним  у  ніч,
подам  тобі  ніж:  -
бий  його,  ріж!
Серце  бичаче  з’їж.
Сонце  звільни,
і  мене  звільняй,
та  одежу  подай.
А  там  де  подаш  –
Просинайся  на  раз.
За  чужу  не  згадай,
за  полюблену  знай,
щоб  до  віку  віків
я  твоєю  була,
а  чи  добра,  чи  зла.
Амінь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021


ЩЕЗАЄ СОН В ЛЕГКИХ БІЛИЛАХ ВІКОН

Щезає  сон  в  легких  білилах  вікон,  
Як  контури  прохожого  за  ними,
Що  наче  з  пензля  крапля  чорного    
Зникає  в  ранку  спомутнілому.
Вальор  домів,  дерев,  дороги,
Стовпів,  ескізи  світлом  креслить,
Як  вітер,  що  туман  розводить,
Ще  блякле  сонце  геть  знесилене.


25.11.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021


БОКАЛ

[url=https://imgbb.com/][img]https://i.ibb.co/6B7JV3C/image.jpg[/img][/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021


БИДИДИЩ! ПАДАЄ ДОЩ!

Він  говорив  кумедно,  як  у  коміксах,  де  на  мовній  бульбашці  пишуть:  
Бидидищ!  Падає  дощ!
Бидидищ!  Падає  дощ!
А  ще:
Ікар  та  Дедал  і  далі!
І  карта  дедалі  далі!

Ми  сміялися  цілий  день  від  його  витівок  і  присікали  його  коли  починав  говорити  
про  високе,  що  дуже  високо  і,  про  низьке,  що  дуже  низько.  
-  Боже,  ви  і  п’ятнадцять  хвилин  не  витримуєте,  -  хитав  головою  він.  
Він  так  і  казав:  цілісінький  день  я  вигадую  нісенітниці  та  тільки  спробуй
завести  цікаву,  серйозну  розмову,  як  ви  охкаєте  та  ахкаєте!  
Макабрастичні  підлітки,  -  сміявся  він.
І  ми  називали  його  старий.
Так  і  казали:  ну  ти  вже,  як  старий  дід!  Як  старий  дід!  Нам  двадцять,  всього  лиш  двадцять!
Його  дратувало,  мабуть,  але  він  сміявся  та  змахував  рукою:  «Ідіть  ви».
А  вчора  ми  знайшли  його  записку,  яку  він  зім'яв  та  залишив  на  столі.  Ось  вона:

В  горішніх  вікнах  жовте  світло  згасло,
і  піднімає  ніч  зітханням  гасло
любові,  
бродінням  місяця  вгорі.

Ще  один  поет.  Старий  поет.  Ікар  та  Дедал  і  далі!!!
Чув  би  він  нас  і  наші  пародії  –  неодмінно  посміявся  б  із  нами.
Та  коли  я  повернулась  додому,  то  прочитала  записку  ще  раз,  тоді  ще  раз,  і  ще.  
Збираючись  до  сну,  погасивши  світло,  подумала:  
«І  для  чого  він  писав  оті  "макабрастичні  оповідки"?
Кому  і  для  чого  такі  дивні,  і  так  чудернацько  написані  слова.
Та  згадала  його:  Бидидищ!  Падає  дощ!  
А  на  вулиці  і  направду  починався  дощ.  
Дощ  -  це  ж  так  просто!  
Бидидищ!
І  я  залягла  безупинним  грудним  сміхом,  що  спустився  у  черевний  регіт  в  моїй  
темній  квартирі  з  калюжею  місячного  сяйва  біля  вікна.

16.08.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021


КНЯГИНЯ НОЧІ

Вона  сьогодні  княгиня  ночі:
Хтива,  
Вільна,
В  хітоні  часу.
Вона  розбавляє  вино  водою,
І  місяць  скидає  її  сорочку
За  ріг  зачепивши
Строкатої  площі.
Плющ  обвиває  зігріті  сонцем
Стіни  будинку  її  кімнати.
Лунко  здригаються  кроки.
Крутиться
Циркуль  годин  божевільними  танцями.
Наче  торгує  сімома  платками,
Наче  безумні  складають  романи,
Тим,  хто  тримає  на  срібній  таці
Втомлених  місяцем,
Обезголовлених,
Пишучи  кров'ю  свою  історію
Мертвим,  живим,  на  світ  ненародженим
Дітям  своїм.

19.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021


СЛІДИ ТВОЇ ВЕДУТЬ У СМУГЛЕ МІСТО

Сліди  твої  ведуть  у  смугле  місто,
З  рудих  дахів  якого  ллється  злива,
І  скиглить  спинка  віденського  крісла,
В  якому  вічність  поглядом  застила;
За  підмальовком  гір,  в  небесних  шприхах,
Лягають  пишні  збиті  мастахіном
Білила  хмар  в  яких  маленька  крихта,
Червоного  і  синього  в  картині  –
Всього  лиш  спроба  вирватись  зі  сну.
І  ти,  відкинувшись  на  півокруглу  спинку
У  темних  плямах  бачиш  глибину
Відносного  та  чуєш  клекіт  грому
В  блуканнях  світла  де  ридають  знов,
Сердешні  вікна  буйного  пейзажу.

01.12.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021


МИ ГОВОРИМО ПРО РІЗНІ З ТОБОЮ РЕЧІ

Ми  говоримо  про  різні  з  тобою  речі,  
про  зустрічі,  музику,  особливо  про  музику.
Про  те,  що  тобі  подобається,  а  мені  необхідне,  
про  течії  красивих  мелодій  без  звучання  голосу,  
особливо  без  голосу.
Мавпуючи  час,  ти  його  супроводжуєш  часом.  
Слідкуєш,  як  скручують  нитку  в  клубок,  щоб  не  сплутати  
і  не  додати  до  нього  початок  майбутнього
з’єднавши  з  минулим  занадто  тісною  спокутою.
Трагедія  в  тому,  що  ти  відкриваєш  двері,
з  такою  безпечною  легкістю,  сміхом,  радістю,
неначе  шукаєш  у  новому  гріх  життєствердності
з  одного  лабіринту  до  іншого  перебігаючи.
Прокляття  у  тому,  що  я  сотворив  мінотавра,  міф,
а  ти  намагаєшся  вбити,  скрутивши  нитку,  
і  тільки  для  того  щоб  інший,  чим  швидше  зміг,  завтра,
для  тебе,  відправити  блискучу,  нову  відкритку,  
вказавши  на  вхід,  і  добавити:  допобачення.

Ми  говоримо  про  різні  з  тобою  речі.
Як  і  ти,  так  і  я  помиляємось,  зрештою  в  крайностях
віри.  Я  шукаю  у  темряві  двері  для  нашої  втечі,  
Ти  вогонь  сірника,  для  нашої,  спільної  радості;
у  потертій  кишені  старого,  як  світ  піджака.

25.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021


ДВІ ТИСЯЧІ ДВАДЦЯТИЙ

Таким  в'язким,  гримучим,  ядерним,
тече  в  невидимих  покровах
дві  тисячі  двадцятий,  замкнений,
у  передгроззі  дух  роз'ярений
вогнем  паризського  собору.
Можливо,  мчиться,  там  за  обрієм,
білястий  кінь,  що  першим  вирвався,
на  п'ятий  обруч  вздовж  екватора,  
в  Північній  теплій  стороні.
Дві  тисячі  двадцятий,  панцерний,
в  броні  від  куль,  в  броні  від  радості,  
в  боргу  від  революцій  гідності,  
з  очниць  Алеппо  в  світ  розгублений,  
піднявши  високого  плакат;
як  постісторію  у  fasebookу,  
голодній  публіці  читаючи,  
свій  монолог  у  прямокутнику,  
стиснувши  пальцями  екран.  
Дві  тисячі  двадцятий  спльовує,
губами  пишної  натурниці,  
що  тягнеться  під  руку  з  кухарем,  
надувши  глобусом  рюкзак.
Мов  два  нулі,  дві  пари  топають,
із  правом  висловити  враження,
хай  повні  душі  Конотопами,    
химерних,  приторних  ідей;
приблизному,  що  стане  рівністю,  
і  вимагатиме  в  історії,  
рімейк  на  тему  життєствердості,
нових  часів,  Лаодікей.  
А  там,  банкір,  запросить  радісно  
банкіршу  в  світ,  що  арт-обєктами,  
між  позачассям,  позапростором,  
на  пам'ять  згублених  віків,  
забронзевіє  -  для  підручника,
дві  тисячі  двадцятий  вистрілом,
у  грудь  бійця  із  щеневмерлої,  
віддавши  ехом  гільзи  з  Півночі
із  криком  "Живє  Бєларусь".
Нулі  в  нулях,  як  чорна  п'ятниця,  
колише  обручі  вітринами,  
як  вітер  бавив  цепелінами,  
давним-давно,  давним-давно.
Скидає  цінником,  триває  
четвер,  як  ніч,  зорить  в  траві  
і  падає,  як  листя  біржа,  
і  дивиться  -  літак  згорає,  
листком  до  чорної  землі.

02.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021


ВІЩІ СНИ З ЧЕТВЕРГА НА П’ЯТНИЦЮ

Ваш  камінь  послужить  мені  прес-пап'є.
Віщі  сни  з  четверга  на  п'ятницю
Лягають  іще  нерозваженим  тягарем
Нічної  мари,  пропасницею,  -
заразивши  серце.
А  тому,  
Розпускай  на  слова,  все,  що  зв’язане.  
Срібні  нитки,
розчини  грузним  мороком  ночі
у  сплав  амальгами.
На  плоскіть  дзеркал,  
чорні,  
чорні    
зіллються  рядки,  
Притисши  тобі  відзеркаленим  
місячним  каменем,
Скажене  дрижання  пустої,  як  ніч,  
мари.
18.08.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021


СВІТЛО ОСЕНІ

Безмовність.  Тиша.  Пауза.  Світло.
Жовтогарячий,  осінній  холод,  
Все  ще  безучасті  небо  сіре,  
З  домішком  вічності  й  голубого.
Все  ще  з  далекого  часу  створення,
В  звуках  природи  бракує  звуку,
Що  ставши  луною  свого  повторення,
Доповнить  з  тобою  мою  розлуку.
Звуки  сигналів,  птахів,  семафорів,
Криків,  кроків,  грози...    можливо
Жовтогарячі  осінні  повтори,
Шепочуть  листям  в  холодній  зливі.
Обняті  шаллю,  мов  вітром  плечі,
Твої,  зникають  в  імлі  молочній,
А  з  ними  і  кроки,  птахи  надвечір.
А  згодом  приходить  безмовність  ночі.
І  звуки  осені,  світло  осені.  

17.11.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021


ПРИЧАСНІСТЬ

Сірі,  холодні  пасма  світання,  тіней,
Приблизного  часу,  речей,  сновидінь,  –  зачовганих,  там
Де  все,  ще  гойдається  човен  за  сірими  стінами
І  море  підземного  світла  в  кімнату  тече.
Підхоплює  тишу,  закуті  в  розмитість  весла,  
Хвилинної  стрілки,  годину  вихлюплють  мов,
Ударивши  часом  в  причасність  до  сірого  плеса,
Ти  більше  не  любиш  і  більше  не  кличеш  любов.

04.12.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021


ГОТЕЛЬ ХИМЕР

Гойдаєш  думи  скручені  в  канати,
Свавіллям  яв  в  колисці  сновидінь,
Що  снять  безстидство  втрат  і  віднайти,
Любові  шал,  не  знають  як,  бо  чинно
Шукають  там  де  тіні  освітив
Холодний  місяць  в  потемках  кімнати.
Чи  так  скидає  яблуня  плоди,
Як  день  в  тобі  скидає  ніч  захланну,
Схиливши  зорі  віттям  до  води,
Ти  в  мреві  тому,  жодну  не  дістанеш.
Не  пропадеш  та  звикнувши  до  сну,
Життя  віддаш,  як  речі  коридорним,
Що  люблять  тих  кого  у  ніч  ведуть,
В  готель  химер  і  хмар,  що  тут  за  ковдру.

10.11.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021


ГРОЗА

Небо  вурдиться  від
Непостійності,
Стигне  хмарами  слід
Грозовий,
І  зривається  світ
Кобилицями,
Небом  зляканих
Громовим.
Виливаючи  віск
Страхом  згорбленим,
Тим  що  шквалами  шлях
Перейшли,
Небеса  запікають
Над  водами,
Білогриві  фігурки
кобил.

06.10.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021


Я МІГ БИ ЛЮБИТИ ТЕБЕ

Я  міг  би  любити  тебе,  як  ті,  що
Завжди  любили  тебе,  як  синє
Небо,  в  обіймах  обрію,  стиснуте.
Тільки  твою  роз’єднавши  лінію,
Я  б  полюбив  те,  що  полум'ям  звільнене
Вбило  б  мене,  осліпило  чи  випалило  б.
Суще  у  вічному  словом  обмовиться,
Скріпить  предметність,  як  кисле  оскому,  та
Колір  гарячий  із  воском  топиться,
Спогад  привиддям  віддавши  сліпому.
Я  міг  би  любити  тебе,  як  ті,  що
Завжди  любили  тебе,  як  синє
Небо,  в  обіймах  обрію,  стиснуте,
Тільки  твою  роз’єднавши  лінію,
Я  б  полюбив  те,  що  полум'ям  звільнене
Вбило  б  мене,  осліпило  чи  випалило  б.

25.11.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021


ЯКИЙ ТРАГІЧНИЙ КОЛІР НЕБА

Який  трагічний  колір  неба  
над  ліхтарями  жовтих  вулиць,
В  слідах  почавленої  сажі  
із  виноградної  лози.
Втопивши  синь  ультрамарину  
в  свої  голодні  жовті  скули,  
Безмовний  дух  пливе  над  містом
холодним  подихом  зими.
Цей  звір  придуманий  тобою,  
щось  більш  химерніше  за  жахи,
Коли  приходили  в  потьомках  
фігури  демонів  із  шаф.
Тепер  самотність,  сон,  абстрактність,  
вночі,  являються  із  шафи.
І  світло  місяця,  скажене,  
стискає  синьо-чорний  шарф.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021


VERA ICON

Монолог  для  Діви

Нічого  не  змінилося  з  часів
Коли  молюск  пурпурною  ціною
Лягав  на  пеплос.  Пурпур,  мабуть,  сам
Подешевів  в  рази.  Хоча,  здається  –  
Котурни  подорожчали,  але
Рука  її,  ще  пам’ятає  сонце:
Коли  ховаючи  від  полум’я  лице
Вона  вінок  скидала  з  очерету
До  ніг  паломника,  що  долучився  між.

Рука  втирала  мускус,  як  сьогодні
Втирають  крем  і  пахнув  цвіт  алкани
На  смуглих  шиях.  Теплі  береги
Піском  вбирають  віддих  шумовиння,
І  видається,  снять  зашерхлі  скали,
Корали  снять  збиваючи  в  піну  
Високі  хвилі;  снить  стара  Кіпріда  
На  дні  старого  моря,  як  любов,
Що  голод  свій  тамує  марципаном.

Рука  тримала  келихи  вина,
Пером  писала  лист,  роман,  романи,
І  кожен  помах  віялом  таїв,
Щось  більше,  зазвичай,  як  звичайний  помах.
І  час  листав  життя,  відкривши  ставні,
Мінялись  лиця,  вулиці,  та  ви,
Були  такі  ж  печально  незворушні,
Тому,  хто  вам  епітети  складав,
Але  сміялись  тим,  хто  мав  сміливість
Дрібним  камінням  кидати  по  вікнах.
Той  посміх  був,  що  посміх  Єзавелі.
Крім  того,
Рука  стискала  вим’ятий  платок,  
Збирала  кров  з  чола  до  підборіддя
І  до  брови.  Таку  проходить  відстань  милосердя
Як  не  продовжить  лінію  страждань
У  вертикальне  над,  а  тільки  до,
Назвавши  те  релігією  тут.  Тому
Твоя,  рука,  як  молиш  отченаш,
Тяжіє  до  пупка  невідворотно.
І  черкнувши  в  плечах  горизонталь,
Спускається  понижче  до  кишені.
І  в  перехресті  двох  епох,  прямих
Знаходиш  серце  точкою,  тому  що
Твоя  любов,  як  вибір  –  пересічна:
Від  центру  вверх,  або  від  центру  вниз,
Здається  крайністю,  що  визначає  міру.
І,  знаєте,  знаходить  компроміс:
Що  віра  надолужить  і  завершить,
Чистилищем  можливу  повноту.


05.08.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021


НЕВЛОВИМІСТЬ

Лишень  тому,  що  більшає  в  мені
Злиденний  світ  і  скиглить  край  притулку  
Твого,  в  розтоптаній  походами  землі
Не  знатимеш  спокою  й  порятунку.
Не  ллється  в  бронзі  мить  твого  тепла,
Як  дотик  губ  не  стигне  в  формі  з  часу,
Що  й  звук,  -  примхливе  розкішшю  ім'я,
Не  розіллє  любов  безсмертну  в  чашу.
Не  втримає  й  ніяк  не  збереже  
Прозорий  дух  невпинний  чорний  голод.
Гарячий  пломінь  віддає  тепло,
А  вицвівши  верта  назад  у  холод.

09.11.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021


ДЖОРДЖОНЕ

Все  не  так  однозначно,  як  колись,  тепер.
Слова  байдужі,  і  мабуть  жодне
Не  вразить  більше,  як  серце  те,
Що  на  лоні  природи  приспав  Джорджоне.
Чим  далі,  тим  більше  до  пари  сон,
І  день,  наче  аркуш  зімнеш  в  корзину,
На  якому  ніяк  не  напишеш  пером,
Досконалу  пісню,  в  якій  загинув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021


ТРИДЕСЯТИЙ СОНЕТ

Ти  тільки  подумай,  що  наша  історія,  
Як  сяйво  жар-птиці,  як  попіл  Фенікса,
Що  хочеш  не  хочеш  в  тобі  повторяться,  
Зелені  очі  чи  ромб  Міхаеліса.
Що  злоба  звірина  в  тобі  погамована,
На  згадку  між  перлами  ікла  загострені.
Що  губи  твої  для  великого  слова,
Створені  серцем  великої  осені.
Що  все  не  до  часу  в  краю  тридесятому,
Спіймати  жар-птицю,  розписану  золотом,
Залізти  і  вилізти  з  вуха  багатому,
З  червоним  лискучим  сап'яновим  чоботом.
       Давно  вже,  як  знайдено  камінь  розпуття:
       Троє  зустрівшись,  в  шляхах  розійдуться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021


ТЕПЕР, КОЛИ ВИ НАВПРОТИ

Тепер,  коли  ви  навпроти    
ледь  подавшись  натомленим  профілем  
в  сторону,
здається,  чіпляєтесь  ниткою  голосу
за  вушко  ще  гострого  слова;
шепотом,  
кинувши  в  простір,  кудись,  знеохочено;  
листя  
прошивши  в  сум  схоплених  
шелестом,  
вишивши  гладдю  над  обрій  –  
птахів;
довго  тривожитесь  вицвілим  реченням,  
креслите  вічність  в  повітрі  що  
крайністю,
сходиться  точкою  в  талії  
вісімки,
наче  приречення  в  слові  –  
прощай.
Профіль  тримаєте  гордо,  
безпристрасно,
Знаючи  
першою  вийдете  ви.
Звідси,  
з  картини,  
з  пейзажу,  що  вичахнув
і  мерхне  в  байдужім  
безвітрі  
брови.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021


В МІСЬКИХ ЗАКАПЕЛКАХ

В  міських  закапелках  зализаних  вулиць  дощем,  
На  площах  в  перетинах  долей,  кохання,  зустрічей,  
Навряд  чи  прохожий  спитає  тебе  про  те,
Чи  справді  ти  любиш  колір  її  очей.
Сіро-зелене  плаття  по  формі  ніжного
Тіла  рожевого;  охру  з  білилами  їй  
Сонце  немов  би  розписує  свіжістю  неба
На  такому  тендітному  шовковому  плечі.
Я  любив  би  її  колір,  очей  темнокарих  колір  
Із  цятками  умбри  довкола  зіниць  її,
Із  світлими  скалками  відблиску  темної  долі,  
Погляд  якої  привласнити  серце  хотів,  моє.
Губи  вишневого  кольору,  цятки,  груди,
Молочні  родимі  плямки  на  стегнах  мов
Холодне  какао,  і  все,  що  у  ній  незабутнє,
Все  те,  що  я  бачу  ніколи  не  буде  знов.
Але,
Вона  все  ще  хоче  триматись  за  руку,  праву,  
Рукою  вчепившись  так  наче  за  ланку  уз,
І  тіні  в  єдину  істоту  зливають  пару  –  
Сучасні  Персеї  в  обіймах  своїх  Медуз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021


ЗАТІНКИ

Зала  яскравого  світла,  
здається  мертвою  тишею.
Ні,  не  мертвою,  теплою,
наче,  я  тут...  
сотню  раз  побував
в  цьому  тихому,  дивному  затінку
де  тріщить  кіноплівка
в  міжчассі  твоїх  сподівань.
Розгублених,  мов  раптом  луснув  кухоль,  хлинув
водою  спогадів  і  кинув  черепки.
Чи  то  так  пам'яті  на  осінь
завернуло,
забути  біль,  розлитися  й  втекти.
Ця  зала  мертвою,  здається,
ні  -  не  мертвою,  
а  гірше  -  теплою,  приємною,
що  світ,  
свою  ходу  сповільнює  і  стертою
п'ятою  світить,  грається  й  мовчить.
Мовчу  і  я.  В  цій  залі  мертва  тиша.
Хоча  не  мертва,  тепла.  Ти  ж  не  ти.

Прийди,  зворуш,  якщо  любити  вмієш,
Якщо  не  любиш  то  облиш,  звільни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021


ГЕОМЕТРІЯ ВІЧНОГО

Можливо  птахи,  як  і  люди  нудьгують  за  світлом.
На  пляшки  з  повітрям  колись  закоркованого  погляду  -
Чіпляє  наличку  з  далеким-далеким  спогадом
Пам'ять.  Чи...
Можливо,  птахам  всеодно  і  картина  світу
Оживає  для  тих,  хто  шукає  прозорий  вихід
З  пейзажу  безкрайнього  неба  у  вічність  підрамника.

12.06.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021


ФОНТАН


Зворушений  вітром  травневого  ранку  коли,
Ще  холодним  руйнує  розлоги  фонтану.  Місто
Під  бляклими  хмарами  в  тінях  його  руки,
Торкається  клавіш  старого,  як  світ  фортепіано.
Початок  століття.  Початок  того,  що  й  колись,
Скуйовджені  вітром  дати,  тривоги,  мрії.
І  схід,  що  над  обрій  з'являється  у  вогні,  
Здається,  що  полум'я,  небом,  своє  розвіє.
І  що  вже  фонтан.  Гносієна  з  вікна.  Трепет.
Холодне  повітря,  сьогодні,  як  битий  піксель,
На  лінії  часу,  здається  не  стало  тебе,
На  лінії  часу  -  числа,  числа,  числа.

23.05.2021

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021


ВИДИМІСТЬ

Скільки  не  дивись  на  місяць  в  його  морях
не  сховається  погляд,  не  стане  притулком  кратер;
відстань,  що  спрощує  форму,  формує  страх,
і  крізь  телескоп  на  гарматний  зближається  постріл.
Та  ж  відстань  до  люстри,  чийогось  навпроти  вікна,
в  якому  хвилюється  світлом  відкрита  штора.
Можливо,  присутність  в  квадраті  людського  життя,
є  видимість  складки,  жіночої  тіні  порух.

03.10.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021


СУЗІР'Я ЛІРИ

Зліва  плескала  арфа,  
а  справа  гуділа  туба,
Летіли  між  ними  хмари,  
чорні-чорні,  як  ноти  -  туга.
Тягнулись  роялем  тучі,  
і  скидала  опівніч  -  фалди,  
І  сміялась  півгола  відьма,
Коли  на  банкетку  падала.
Зорі,  зорі  складались  в  сузір'я,  
Ліри.  Ліра    мовчала  -  згубою
Ніч  тривожить  забутим  іменем  
Знову.  Між  арфою  й  тубою.

12.10.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021


УЛЬТРАМАРИН

Сьогодні  безглуздо  про  тебе  думати.
Колір  вечірнього  неба  наче,
Колір  ікони  –      
Ніколи  не  змішаний  з  іншим,  щоправда,
Сонце  між  хмари  завжди  проглядує,  
Промінням,  що  в  хвилі  згинає  меандр,
Краєм  туніки.
Краєм.  Зрештою,  
Та  колонада  давно  зруйнована.
Навряд  чи  прийдуться  руїни  для  прикладу.
Так,  пригадалось  з  нічогонероблення,
Крім  того  поети  до  них  привикли.
Вірніше  знаходять  між  ними  бісер
Слів,  що  стрекоче  по  мармуру.  Знаєш,
Мені  все  простіше  тебе  забути,
Як  коннелюри  надщерблені  варвару.
Єдине,  про  що,  я  писати,  можу,
В  ритмі  задушного  декадансу  –  
Це  пропорційна  залежність  надії
Від  сонця,  так,  як  епічні  станси  
Любові  лежать  на  поверхні  місяця.
Гірше.  Нажаль,  вже  немає  правил.  
Немає  ні  кольору,  ні  естетики.
Все  на  єдиній  картині  записано  –  
В  рамі  без  серця,  та  в  рамі  правди,
Що  пропорційна  в  сльозах  до  вірності,  
У  вічних  пошуках  та  скитаннях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021


ПАДІННЯ ІКАРА

Чим  далі  від  берега  -  більшим  здається  край
Землі  за  яким  ще  не  видно  нового  берега,
В  розфокусі  обрій,  мов  воском  забризкав  Ікар,
Повторним  падінням  з  картини  голандця  Брейгеля.
Лихоманкою  мова  ще  досі  про  очі  крота.
Що  он  Боварі  отруїлась  нудьгою.  Не  правда,
Що  кровю-чорнилом  з  ікарового  пера,
Нова  Одісея  напишеться  та  Іліада.
Що  ми  ще  полюбимо,  так,  як  ніхто  не  любив,
І  свою  Беатріче,  і  свою  Дульсінею  Тобоську,
Шкода,  тілька  крила  все  той  же  Дедал  скріпив,
Здається  для  притчі,  чи  то  ненавмисно  із  воском.

26.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021


ЯК ДОВГО ВДИВЛЯЄТЬСЯ ЖІНКА В ОСІННЄ ОЗЕРО

Як  довго  вдивляється  жінка  в  осіннє  озеро,
Забувши  про  світ  навколишній…  погляд  не  в  силі,  
Здається  кричати.  Такий  непорушний  спокій  -    
Тривожний,  щасливий,
Що,  позаду  спинившись  прохожий,  
Тривожність  ще  більше  підсилює.
Чи  то  прикували  до  себе  граційні  лебеді?
Чорні  цятки  качок,  що  викльовують  зверху  водорості?!
Що  погляд  її  незворушує  й  тендітна  дівчинка,  
Що  котиться  з  поскрипом  шприх  на  велосипеді.
Можливо  вона  розчиналась  у  водах  молодості?
Пригадала  гуляння  алеями,  кохання  своє,  кокетство,
Чи  може  на  дно  залягають  свинцеві  помисли,
Що  повз  пролетіли  любов,  життя,  мистецтво.
Що  забуті  поети  в  розгойданих  ночах  поспіхом,  
Під  склепінням  осіннього  неба  у  водах  втоплені,
І  тільки  сьогодні,  їх  душі  почулись  з  озера,  
Що  їх  голоса  під  намулом  лежать,  переповнені
Вчорашнім  відчаєм.  
Ах,  плюнути  б  їй  на  холод,  у  воду  звільнити  кинутись,  
Як  є,  у  пальто,  розполохавши  білих  лебедів,  
Та  осінь  холодна  та  й  сором,  до  слова,  стримує.
До  того  ж  уява  завжди  перебільшує  з  трепетом.
Немає  нікого,  нічого  на  тому  дні.
Вона  стрепенулась.  Нікого,  нічого  -  напевно.
««Направду,  прекрасні  осінні,  холодні  дні»,  -  сказала  вона,  
і  додала,  -  та  білі  лебеді».  

23.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021


ТИ ВИЙШЛА ІЗ КЕЛІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Не  слухати  б  довгі  тиради,  речення
Минувши  дороги,  шляхи,  на  узбіччі,
Залишити  всі  непристойні  речі
Театр,  книги,  середньовіччя.
Зацитькати  осінь,  і  тих,  що  на  лови
Виходять  з  хортами  ловити  листя,  що
Крутиться  з  їхніми  головами,
І  зійти  в  мовчання,  хоча  б  на  тисячу
років.  
Можливо  відбутись  в  міжріччі  тріщиною,
Мережками  мармуру  на  кладовищі,
Забутись  в  потертій  мозаїці,  знищеній
Часом,  
Топтатись  на  тінях  світанку  і  вище,
За  рікою
Згадати  мережки  на  стегнах  гетери,
Що  наче  пробуджують  дух  з  Іонічного
Моря,  ордеру,  з  колін  Венери,
Коли  між  колони  пливуть  пентери,
Риму.
Тут,  за  узбіччям  лиш  сосни  вічності,
І  тиша,  як  хмари,  і  вітер,  як  небо.
А  там…
Ти  вийшла  з  келії  Середньовіччя,  
Розлучивши  уста  від  сосків  Астарти,
Достатньо  середня  і  достатньо  світла,
Щоб  далі  осліпнути  і  не  бачити
Місто  з  бельведеру  Аполона.  Мабуть,
З  вікон,  твоєї  багатоповерхівки
Сонце  зникає  в  долонях  храму,
Зачепившись  місяцем  за  верхів'я  
Сосен.
Задушно.  Одному  в  мовчанні  незвично,  тісно,  
В  кімнаті  Паскаля  одні  натюрморти,
Сходяться  в  точці  де  віденське  крісло,
На  якому  футболка  твоя  та  шорти.
Крони  чорніють  в  склепінні  осені
Дзвонять.  І  дзвінко  стріляє  месенджер,
Ніяк  не  згадати,  для  чого  запрошені
Люди,  впереміш  в  кімнату  з  предметами.
І  скільки  твоїх  серед  їхньої  статики,
Можливо  картин,  статуеток,  мебелі,
Можливо  рукописів,  музики,  клаптиків,
Ідей,  що  записані  безпредметними,  
Але  залишають,  як  запах,  враження,
В  кімнаті,  де  площею,  навіть  стіни,
Нічийні.  
Живуть  за  незвіданим  власним  призначенням,  
Як  ліжко,  на  якому  втрачають  гімен,
Реквізит  для  минулого  часу,  пам'яті.
Немов  мізансцена  старої  п'єси
Насправді  нічийна,  як  слово  Автора.
Усе,  що  побачиш,  на  сцені,  здається,
Ти  бачив  давно,  за  останньою  партою.

22.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021


БЕЗСОННЯ

На  межі  сновидінь  розторочених,
Гострим  лезом  проміння  опівночі,
Розриваєш  конверт  із  запрошенням,
Щоб  спочити  хоч  трохи  од  вічності.
Від  постійності,  невідворотного
Існування,  від  безперервності,
Що  по  суті  весь  час  горизонтами,
Не  міняється  вихід  з  непевного
Світу.  
Все  одно,  як  вихоплює  з  темряви,
Повний  місяць  захоплених  юністю,  
Що  в  безсонні  шукають  безсмертності,
А  опісля  рецепти  забутися.
Наче  риба  вдивляється  поглядом,
Не  моргаючи  сонцем  та  місяцем,
Обертаючись  стежить  невтомлено,
Без  повіки  і  сверлить  зіницями  -
Небо.
Хронічним
Безсонням.
13.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021


ВАВИЛОН

Знаєш,  немає  жодного  толку,
шукати  гарячий  погляд,  
чи  слухати  теплий  подих,  тих,
хто  шукає  гігантську  голку,
щоб  загнати  верблюдів  в  продух.

Можеш  дихати,  так,  як  завжди,
рівномірно,  ритмічним  ямбом,
незворушно  сидіти  поруч,  ком
до  горла  підступить  правди
Караваном,  словами,  ядом.

Нам  не  вистачить  слів  з  амвону,
дня  і  ночі,  що  курять  ладан,
щоб  заквітнути  пишним  садом,  сад
зотлів,  і  нудьгою  втома,
теплим  зліва,  і  теплим  справа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021


ЛИСТИ У ТІР

Що  в  неї  в  домі?  В  домі  –  бардак.  З  дверей,
вітер,  крізь  зуби  нашептує  змови.  Кігті,
на  лапах  витягує  в  масці  коня  Асмодей,  
з  лихим  божевіллям  сліпого  кошмару.  Лікті
кусатимеш,  питимеш  з  решета.  Зрештою,  куб,
кімнати  твоєї  зіплющиться  до  картини
де  на  груди  сонливі,  твої,  возсідає  інкуб.
Просинайся  нещасна.  Молись  до  святої  Христини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020


БЕЗГОЛОССЯ

Спливає  водою  тут  сонце  жовтавим  мазком.  
Покосився  фронтон  із  розеткою  на  тимпані,
І  світло  лягає  пергаментом  крізь  вікно,
На  дощату  підлогу,  до  ніжки  старого  дивану.
Незворушна  долина,  як  мертва,  чи  сонна,  і  лиш,
На  поливаних  хмарах  розписаних  перламутром,
Бовваніє  тонесенька  лінія  вигнутих  крил,
І  час  оживає  в  тих  порухах,  невідчутно.
Оминає  фронтон.  Тінь  проковзує  фризом.  День.
Живиці  із  соком  вбирають  осколки  сонця.
І  з  гілки,  стрибаючи,  білка  на  ветхий  пень,
Сполохує  хрустом  затишшя  твого  безголосся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020


ТУТ ВІД РАТУШІ НА КВАДРАТНІЙ ПЛОЩІ

Тут  від  ратуші  на  квадратній  площі,
Що  годує  нічних  метеликів,
В  ніч  блукають    всі  тіні  парами,  
Що  корінням  ростуть  з  алей.
Авроро,  між  цими  фасадами,  
тінь  моя  одинока  тулиться,
І  скрадається  під  балконами  
в  ніч  сповитих  твоїм  плащем.
Ти  над  містом,  над  білими  гронами,
що  годують  нічних  метеликів,
П'єш  із  мороку  міста  запахи,
І  чорнило  мокаєш  з  калюж,
Ти  цілуєшся  із  маскаронами,  
І  смієшся  над  скверами  й  парками,
Ти  розписуєш  вулиці  шепотом,
Щоб  пропасти  до  ранку  дощем.
Авроро,  між  цими  фасадами,  
тінь  моя  одинока  тулиться.
Хмари,  хмари  збираються  високо,  
І  відсвічують  сяєво  в  ніч,
Як  довкола  охоплені  місяцем,  
Скаженіють  безсонням  втомлені,  
Ті,  що  йдуть  по  розписаних  вулицях,  
Обігріті  твоїм  плащем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020


ПЕКТОРАЛЬ

Щось  невиразне  сковує  гори,
тихим  шелестом  тихий  обрій,  
мов  спікається  голодомором
в  карих,  вкрадених  сонцем  очах,
хліб  насушний.  Слов’янською  чашею,
запивають  причастя,  нескорені,
діти  тих,  хто  горбатив  панщину,
і  виходили  в  плав  за  порогами,
чайки  моря  понтійського.  Степ
пам’ятає  розбійні  чамбули,
і  невільниць  з  карасубазарами;  
душі  словом  чужим  загарблені,
щось  невиразне  на  землі…
тут  ховається  й  суне  хмарами:
чорне  чорними,  каре  карими.
Віють  косами  вітри,  чварами
і  сміється  в  корчмі  лихвар.
Тут  за  горами  кручі  покручені,
руки  рідних  дітей  заручені
із  безпам’яттю  їх  сердець.
Щось  невиразне  в  горах  мучиться,
тихий  став  до  плакучих  тулиться,
де  стоїть  над  гладінню  мріючи
українська,  рутенська  душа.
І  на  плесі  ледь  човен  хилиться,
давню  пісню  тривожну  звіявши,
що  з  води,  підпливаючи,  дивиться,
мавка,  поглядом  темного  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020


МИС ЛЮБОВІ

Повільно  дрейфують  слова,
По  душах  в  розломах  речень.
Серце  -  півострів  гарячих  течій,
Розкололось  на  острови.
На  одному  із  островів,
Мис  Любові  заходить  в  море,
Де  в  глибинах  його  прозорих
Кладовище  старих  кораблів.
Там  покрита  іржою  корма,
Там  канати  -  завиті  коси,
Там  бодлерові  альбатроси,
Тягнуть  мертві,  на  крилах,  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020


ЗАВМЕРЛИЙ ПТАХ ЛЕТИТЬ З ТВОЇХ ОЧЕЙ

Завмерлий  птах  летить  з  твоїх  очей
Де  крізь  тунель  старих  сувальд  на  світло
Витягується  поглядом  в  жерло.

І  ти  впираєшся  в  типовий  край  стола,
В  прочинене  вікно,  що  також  краєм
Зворотно  дивиться  із  голубих  дверей  

Гарячим  сонцем,  що  сполум’яніло,    
Мов  щоки  діви,  маючи  чуття,
Що  хтось,  крім  сонця,  зиркає  в  кімнату

І  пожирає  в  межах  двох  речей,
Цікавістю,  жевріння  світлотіні,
Відкритої,  в  просвіті,  наготи.

В  скупих  лаштунках  плоскої  щілини,
Він  бачить  більше,  ніж  візіонер,
Крізь  менший  світ;  як  скритий  метафізик

Складає  карту  втаєних  земель;
Бо  в  таємницях  –  яви  невловимість,

Метеликом  сполоханим  летить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020


КАЖАНИ

Дощ  починався  тричі:  
вперше  полопотів  кількома  краплями
упавши  на  листя  яблуні,  
що  устами  ночі  прошепотіли:  
ти,  
ти,  
ти.
Тоді  об'явився  вдруге,  
мов  лис,  що  забіг  на  подвір'я
і  перестрибнувши  через  прямокутник  живоплоту  -
високо  задер  хвоста.
Втретє,  дощ  накинувся  кажанами,
І  ніч  пролетіла  шурхотом  їхніх  крил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020


ДЕНЬ РОЗГОРІВСЬ ЧЕРКНУВШИ СІРНИКА

День  розгорівсь  черкнувши  сірника
В  лампадку  бляклого  світання  Сходу,
І  вітер  дмухав,  змішував  тепло,
В  просіяний  досвітній  холод.
День  починався  шелестом  тополь.  
Спадав  туман,  зникаючи  безслідно,
В  дрімучий  ліс.  А  там  сто  тисяч  доль,  
Тягли  в  юдоль  старий  лекалом  ідол.
Тривожив  сич  і  сполох  крил  в  тобі…
І  ти,  вже,  як  давно  будуєш  місто,
Як  ідоли  всі  крапочки  над  і,
Горять;  немов  сірник,  мов  сонце  конформіста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020


ПОПЛАВОК З ГУСЯЧОГО ПЕРА ТА ВИННОЇ ПРОБКИ

Цей  червонощокий  
розмахував  руками  і  вертів  головою  
зі  сторони  в  сторону,
від  одного  до  іншої,  від  одної  до  іншого.
А  коли  підвівся  над  столом,
то  спочатку  здавався  шулікою,
з  тим,  своїм  недолугим  носом,  
коли  навмисно  сутулився  і  вдавлював  голову  в  шию
розказуючи  про  дружину,
як  він  облив  її  водою  -  
цілим  цебром  -  на  поливаний  понеділок,  
а  вона  бігала  за  ними  довкола  крислатої,  порепаної  липи:  
бігала  і  падала,  бігала  і  падала.
Тому  він  крутив  рукою,  наче  циркач  лассо,  
а  тоді  жбурляв  невидиму  петлю,  
наче  хотів  поцупити  одну  із  веселих  вакханок,  
що  сиділи  навпроти  і  щикали  від  сміху.  
І  направду  йому  вдалось  упіймати  одну  із  них,  
наче  рибу  на  голий  гачок,  
поплавком,  зробленого  з  гусячого  пера  та  винної  пробки.
Але  в  той  вечір,  
коли  червонощокий  поїхав  на  своєму  фургоні  в  сторону  озера,  
хлопчик,  що  тишком  слухав  застільну  розмову,  
був  впевнений,  що  той  промахнувся  
і  петля  упіймала  пляшку  з  вином,  -
зелену  пляшку,  зелену  пляшку!
І  він  пригадав  цю  історію,  
коли  червонощокий,  вийшовши  з  таксі,  зимою,  послизнувся  
і  впав,  -  на,  того  ж  року,  зрізану,
порепану  липу,  стару  липу,  
що  росла  біля  його  дому;  
коли  його  положили  на  каталку,  а  він  уже  не  хрипів,  -
юнак  пригадав,  що  тоді,  червонощокий,  
направду  промахнувся  
та  тільки  тепер  все  менше  хотілося  у  те  вірити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020


ПІДНІМАЛОСЯ СОНЦЕ В ЛАТАХ ЗОЛОТОКОВАНИХ

Піднімалося  сонце  в  латах  золотокованих,  
щоб  блимати  сяйвом  своїм  між  соснами,
І  небо  цідило  марення,  наче  дихало,  крізь  вісон
на  подорожуючих  в  різні  сторони,  але  разом.
І  наче  морськими  сигналами  являлося  провидіння  тобі,
що  будеш  невдовзі  розпорота  і  викинута  на  берег  китом.
Що  пахнутиме  хлороформом,  сонце  між  довгими  соснами,  
що  матір  складе  обітницю  покаявшись  за  твій  Фарсіс,  -  
розплатившись  капличкою  в  Гошеві.
І  так  ти  знайдеш  поета,  блукаючи  теплими  ночами.
Він  звільнить  тебе  від  іншого,  що  забув  про  дорогу  в  Ніневію.
А  потім  повториш  історію  ставши  йому  китом.  
Опісля,  знайдеш  наступного.  
Мабуть,  невмолимість  долі  зміряна  відчайдушністю,  
є  пошук  любові,  що  на  кожній  сходинці,  як  далека  дорога  в  Ніневію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020


ЗУСТРІЧ

Тобі  назустріч  йде  двоногий  звір,
З  віршами  та  ножем,  яким  зрізає  квітку.
Та  ти  чомусь  не  бачиш  пелюсток,  
Що  він,  закоханий,  до  ніг    тобі  кидає.  
І  як  платок,  
Подасть  сторінку  вирвавши  із  книги,
Щоб  висушити  сльози  щік  рожевих,    
Тоді,  -  втечеш.  Оглянешся.  І  сполох
Огріє  скроні:  «не  було  тебе!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020


ВСЕСВІТ

Щоб  знати  скільки  коштує  товар,
Художник  ділить  час  на  безкінечність,
І  навпаки,  щоб  виявити  дурня,  
Питає  час  до  створення  землі  
В  якому  бог  сім  днів  з'єднав  у  вічність.
Стріла  Зенона  цілиться  у  все,
І  Всесвіт  час  сповільнює  в  єдиність,
І  ти,  один,  в  якого  не  летить
Стріла,  вмираєш  там  де  світ  безкрайній
Немає  ні  початку,  ні  кінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020


ГЕРОЙ ПОМЕР, НЕХАЙ ЖИВЕ НАСТУПНИК

Герой  помер,  нехай  живе  наступник
В  його  палаці,  в  ліжку  з  бахромою,
Такою  давньою,  як  ветхий  балдахін,  
Що  небом  був  йому  із  королевою.
Але  завжди  виходить  так,  що  світ,
Вмирає  з  тим  хто  був  йому  заступник,
А  той,  що  тихо  слідує  за  ним
Приймає  титул,  як  приймає  Клавдій.
І  жаль,  коли  над  ложе  в  небеса,  
Вдивляється  утішена  дружина,
Що  любить  більше  тінь  і  милий  сон,
Коли  лежить  під  ним  і  балдахіном.
Коли  вона  і  він  безрідну  кров
Розмішують  до  кольору  перлин,
І  жах  який,  коли  в  порожній  мушлі,
Ніколи  не  появиться  герой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020


КОМАР

                               Варіант  3  філософський  

Варіант  1  ліричний

Комар  дзижчить,  а  значить  спів/буття.
Не  піддавайся  кров’ю,  меншій  крові.
На  стінах  пів  на  першу  ночі.  Шум  дощу
З  одного  слова  множиться  в  слова.
Періщить  словом  -мертва.
Ніч  завжди,  занадто  патетична.
Зранку,  
Осяє  сонце  інше  слово  -  
Сором.

Варіант  2  правильний

Комар  дзижчить,  а  значить  спів/буття.
Не  піддавайся  кров’ю,  меншій  крові.
На  стінах  пів  на  першу.  Шум  дощу,
З  одного  слова  множиться  в  слова.
Періщить  словом  -морок.
Ніч  завжди,  занадто  патетична.
Зранку,  
Осяє  сонце  інше  слово  -  
Сором.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020


РОЗА ВІТРІВ

Коли  б  я  міг  зв’язати  словом  серце,  
Ваше,  слова  б  в’язали  линвою  вітрил,
І  ви  б  за  вітром  дихала  грудьми,
Пасатами  наливши  білі  перса.
Коли  б  я  міг  писати,  так,  як  кіль,
Веде  пером  та  розтинає  хвилі,
То  перед  носом  хлюпали  б  дельфіни,
Де  погляд  ваш  їх  вабить  з  гальюна.
Коли  б  я  міг  любити,  так,  як  любить,
Кричати  чайка  вище  висоти,
Де  щогли  марс,  де  виглядає  юнга,
Забутий  берег  вашої  землі.
Я  став  би  вашим  вірним  капітаном,
А  ви  моєю  розою  вітрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020


ЦИКЛОПИ

Ланшафт  не  мінявся  так  швидко,  і  тисячу  миль  
Все  тяглися  бруківкою  парки  обміряні  кроком,  
І  хилився  від  давності  цвіллю  покритий  шпиль,
І  липа  росла  на  фронтонах  дахів  бароко.
Великі  циклопи  стояли  обабіч  доріг,
Товари  в  кредит:  розділяй,  володій,  поквапся.
Крутилися  шиї  та  руки  в  баранячий  ріг.
А  в  кіно  –  «Одісей».  І  троянська  війна  почалася.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020


ПАСТОРАЛЬ

В  тіні  крислатого  дуба  –  сон,
І  топиться  літо  пастеллю  в  тобі.
Пастораль.
Немає  нікого,  кого  не  забудеш.  І  жаль,
Що  очі,  спіймавши  предмети,  розмиють  фон.
Є  речі,  звичайно,  прості,  що  нагадують,  ти,
Знаходиш  утіху,  лиш  тільки  тому,  як  приклад,
Що  згадуєш  -  совість,  давно,  як  до  тебе  звикла,
Як  галька  на  тілі  підошви  під  тінню  п'яти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020


ТУМАННІСТЬ АНДРОМЕДИ

Чи  не  краще  писати  про  те,  що  світ  невпинний,
Про  відстань,  в  парсеках  до  інших  планет,  в  а.  о.
Що  ближче  до  Сонця,  як  відстань  до  тебе,  що  ти  не-
Відомо  чи  зможеш  відкрити  в  собі  любов.
Про  те,  що  пульсари  частіше  з’являються  небом.
І  наче  кепкує  над  блідістю  рук  твоїх  -  
Туман,  що  здається    туманністю  Андромеди,
А  в  ньому  планети,  зелені,  мов  грецький  горіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020


ТРИ АНГЕЛИ

Чи  були  ангели  ці  три,
Явившись,  білими,  
Що  помах  крил,  немов  вітри,
Нещастя  звіяли.
Нещастя  звіяли  на  трьох,
В  очах  троїлися,
В  надії,  з  вірою  в  любов
Мов  отруїлися…
Мов  отруїлися  коли
Згубили  третього,
І  безіменному  зросли
Червоні  кетяги.
Червоні  кетяги  прощань
Несли  три  ангели,
Ламали  цвіт  любові,  що
У  безвість  канула.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020


ЩЕ ХВИЛИНУ ТОМУ…

Ще  хвилину  тому  світ  тримався  на  трьох  китах,
І  мовчав  край  землі,  і  лягали  на  дно  титаніки;
Вона  повторила  свій  перший  великий  закон
З  класично-любовного  розділу  термодинаміки.

Вона  говорила.  Сказала:  Я=  Вас-  Не  люблю.
(На  лекціях  з  фізики  так  формулюють  формули).
Світ  тримався  на  трьох  китах,  (на  трьох!),  ще  хвилину  тому;
Впало  небо  до  ніг  океаном,  потопом,  і  зопалу

Розійшлася  земля,  щонадсерце,  і  він  потонув
На  холодну  постіль  глибини,  без  надії,  мов  каменем;
І  вода  проковтнула  слова,  що  в  глуху  німоту,
Він  кричав.  І  кричав:  «Я  люблю…  тільки  ти…  до  безпам’яті».    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020


ПОСТІЙНЕ ПОВЕРНЕННЯ

Так  довго  збираєшся  з  точки  скрутити  кому,
Мов  безліч  рядків  напишеш  згори  униз.
Немов  жалюзі  опустиш  на  вікна  дому,
В  якому  дубові  двері  -  знаки  реприз.
Написано  двадцять,  а  скоро  прибуде  тридцять...
Уроків,    кома,  років,  кома,  плем’я  дефіс  епох.
Дубова  оправа  дзеркал  не  схопила  прожиті  лиця,
Можливо,  спіймає  кома,  а  за  комою  буде  бог?!
В  голові  не  вкладається  –    вічність;  за  часом  –  спогади…
Недоречно,  наплутано,  з  поспіхом,  –  ох  і  ах!
Наче  з  потягом,  тануть:  рейки,  вокзали,  погляди,
І  вічне  повторення  сонця  в  перонних  рядах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020


І СЬОГОДНІ, І ВЧОРА, І В БУДЬ-ЯКИЙ ІНШИЙ ДЕНЬ

І  сьогодні,  і  вчора,  і  в  будь-який  інший  день
Зійдуться  прогнози  любові  в  призначене  завтра,
Що  комета  летить  у  незвідну  нікому  мішень,
Як  і  лінія  доль,  на  долонях  твоїх  не  карта,
А  тільки  гадання.
Що  ти  ще  полюбиш,  що  безліч  на  небі  комет,
Що,  як  не  сьогодні,  то  потім,  але  неодмінно  -  
Завтра,  в  глибокому  небі  побачиш  її  силует,
Але  не  дорожчий    за  послух  твого  коліна.
Сприймай,  як  данність,
Як  виклик,  прокляття,  як  спосіб  піти  в  обхід,
На  карті,  де  місто  притулку  твого  так  поряд.
Коліноприклонний,  любовний  полюбиш  світ.
Напишеш  роман,  сто  віршів,  надпивши  горя,  -  
Напившись  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020


ПОДИХ БОГА

…  тим  не  менше,  знаю  –  не  маю  права
І  не  меншає  світ,  щоб  сказати  тобі  –  люба.
Я  вірив  у  провидіння,  у  босі  ноги,  що  носять  сандалії,
               А  з  ними  і  тим  хто  кричав:  -  Варрава,  -  
               В  повітря  (що  подих  бога),  з  якого  тебе  й  придумав.

Тільки  й  роздуми,  що  про  тебе:
Млосний  погляд,  жіночність;  що  стегна  викручують  знаки.
Я  тлумачив  на  власну  користь  їх,  як  причинно,
Так  признатися  і  без  потреби.
                 
Тепер,  як  завжди,  я    безправий,  сумний  кавалер.
Заздрю  тим  хто  торкається  уст  твоїх,  рук  і  більше…
А  ще  простоті  з  якою  кричать  про  своє
               Вони:  A  la  guerre  comme  a  la  guerre!
               Розписавшись  у  лоні  безликим  і  білим  віршем.
               
Я  любив  вас,  здається,  тепер  вже,  здається,  любив.
А  тому,  залишилось  признати  поразку,  що  фатум
В  який  так  напевно  і  трепетно  вірили  ви  
                 Не  стався.  А  сталось  по  волі  лихих,  не  повірених  дій,
                 Що  плутають  пристрасть
                 З  любов’ю,  але  постфактум.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020


СОТНЮ ЗНАЙДЕНО, ДВІСТІ ВТРАЧЕНО

Сотню  знайдено,  двісті  втрачено,
Двоє  вибраних,  дві  в  умі,
n-забутих  і  0-допобачених,
Двоє  списаних  на  письмі.
В  серці-жодної,  погляд  -спрощений.
Ходять  тисячі  містом  слів.
Йдуть  по  вулицях,  в  дощ  і  площами
Двоє  вибраних  тут  на  землі.
Двоє  вибраних,  безліч  страчених,
Призабутих,  далеких,  і  час,
Для  якого  ти  був  призначений
Не  призначив  єдину  –  Вас.
Двоє  вибраних,  двісті  втрачено,
n-забутих  і  дві  в  умі.
Допобачення  -допобаченим,
Всім  покинутим  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020